Постанова від 25.05.2022 по справі 569/13852/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2022 року

м. Рівне

Справа № 569/13852/20

Провадження № 22-ц/4815/571/22

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів:Ковальчук Н.М., Шимківа С.С.,

секретар судовогозасідання: Ковальчук Л.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Спільне підприємство Рівненське заготівельно-виробниче підприємство,

розглянув впорядку спрощеногопозовного провадженняв м.Рівне апеляційнускаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міськогосуду Рівненськоїобласті від 08 грудня 2021 року, ухвалене в складі судді Галінської В.В., повний текст якого складено 16 грудня 2021 року у справі № 569/13852/20,

в с т а н о в и в :

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Спільного підприємства Рівненське заготівельно-виробниче підприємство про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Позов обґрунтовано тим, що у 2006 році між ним та Спільним підприємствомРівненське заготівельно-виробничепідприємство укладено договір про купівлю-продаж фінського житлового будинку загальною площею 56,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до умов вищевказаного договору купівлі-продажу ним здійснено 100% оплату. За наведеного, вважає що у нього виникли майнові права на цей житловий будинок.

У 2010 році за результатами аукціону СП «Рівненське заготівельно-виробниче підприємство» фінський будинок було відчужено ОСОБА_2 . Вважає укладений 20 грудня 2010 року договір купівлі-продажу житлового будинку в АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 та СП «Рівненське заготівельно-виробниче підприємство» таким, що порушує публічний порядок, оскільки спрямований на порушення його конституційних прав на житло і право власності.

Просить суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину договору купівлі-продажу, посвідченого 20.12.2010 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Онофрейчук С.Й. про відчуження фінського будинку (літ.Ж-1) АДРЕСА_1 , скасувати здійснену державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на будинок (літ.Ж-1) АДРЕСА_1 .

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 08 грудня 2021 року у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Спільного підприємства Рівненське заготівельно-виробниче підприємство про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірний правочин від 20.12.2010 року, що укладений між Спільним підприємством Рівненське заготівельно-виробниче підприємство та ОСОБА_2 не посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, не спрямований на порушення публічного порядку, не є правочином щодо відчуження викраденого майна, а відтак не є таким, що порушує публічний порядок, а отже не є нікчемним. Встановлені в судовому засіданні юридичні факти не дають підстав для кваліфікації вказаного правочину за ст. 228 ЦК України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити.

Вважає, що договір купівлі-продажу, посвідчений 20.12.2010 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Онофрейчук С.Й. про відчуження фінського будинку (літ.Ж-1) АДРЕСА_1 не був спрямований на реальне настання обумовлених ним наслідків, оскільки не вибув з мого володіння та користування по сьогоднішній день, тому є нікчемним, визнання його недійсним судом не вимагається, а тому є усі правові підстави для застосування наслідків нікчемності правочину.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач Спільне підприємство Рівненське заготівельно-виробниче підприємство заперечує доводи апеляційної скарги, просить рішення суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перед початком судового засідання позивачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням його повноважного представника за межами країни та неможливістю прибути в судове засідання через введений на території України військовий стан.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є достатньою підставою для відкладення розгляду справи.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.

Окрім того, клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогоюсервісу "EasyCon"представник позивачаадвокат БоярчукЖ.В. не заявляла, тому колегія суддів вважає необхідним у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовити.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам судове рішення відповідає.

Установлено, що 20 грудня 2010 року між СП Рівненське заготівельно-виробниче підприємство та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу фінського будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області рішення Рівненського міського суду від 31 березня 2008 року у справі №2-217/08, яке ухвалою Верховного суду України від 31 жовтня 2008 року залишено без змін встановлено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна між ОСОБА_3 та СП «Рівненське заготівельно-виробниче підприємство» Рівненської облспоживспілки у справі є неукладеним, що свідчить про відсутність правових підстав визнання його дійсним, адже дійсним, із застосуванням наслідків його дійсності може визнаватись лише укладений договір.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 вересня 2011 року у справі № 2-4340/10, яке ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 01 грудня 2011 року залишено без змін, в задоволенні позову ОСОБА_1 до СП «Рівненське заготівельно-виробниче підприємство» Рівненської облспоживспілки, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу фінського будинку АДРЕСА_1 відмовлено.

У відповідності до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Убачається, що як на підставу позову позивач посилаючись на ст. 228 ЦК України, заявляє про нікчемність договору купівлі-продажу фінського будинку за адресою АДРЕСА_1 від 20 грудня 2010 року, що укладений між ОСОБА_2 та СП «Рівненське заготівельно-виробниче підприємство» з тих підстав, що він порушує публічний порядок, так як спрямований на позбавлення його конституційного права на житло.

Згідно ст. 4 ч.1 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України). Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

Отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідно до цієї статті, по-перше, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; по-друге, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 серпня 2018 року у справі № 619/3041/17 (провадження № 61-11553св18), від 16 червня 2021 року у справі № 672/1389/18 (провадження № 61-7175св20).

Судовими рішеннями у справах №№2-4340/10, 2-217/08 встановлено, що жодного договору купівлі-продажу від 06 вересня 2006 року на який покликається позивач не укладалося і жодних правовідносин між ОСОБА_1 та СП Рівненське заготівельно-виробниче підприємство не існує. А тому, спірним договором права позивача не порушено.

Таким чином, встановивши відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статі 228 ЦК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Похідні позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації, як наслідок, також не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції і додаткового правового аналіза не потребують.

Ураховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позивач на підставі п.1 ст.5Закону України«Про судовийзбір» звільнений від сплати судового збору. У зв`язку з цим, витрати по сплаті судового збору за подання ним апеляційної скарги у задоволенні якої відмовлено, підлягають прийняттю на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міськогосуду Рівненськоїобласті від 08грудня 2021року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 26 травня 2022 року.

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Ковальчук Н.М.

Шимків С.С.