Постанова

від 25.11.2021 по справі 910/12452/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2021 р. м.Київ Справа№ 910/12452/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Салій І.О.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 25.11.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

апеляційної скарги Акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 10.06.2021 ( повний текст складено та підписано 07.09.2021)

у справі № 910/12452/20 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль"

до Міністерства юстиції України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромаркет"

про визнання неправомірними та скасування наказу, висновку в частині

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" (далі - позивач, АТ "Райффайзен банк Аваль") звернулось до суду першої інстанції з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Міністерство юстиції України), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ Євромаркет , про визнання недійсними та скасування:

- пунктів 2, 3 наказу Міністерства юстиції України від 29.11.2016 №3411/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", якими скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.05.2013 №2360115, прийняте приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.12.2013 № 9143428, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку Гумуржи О.К.;

- пунктів 2, 3 висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 28.10.2016, якими вирішено скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.05.2013 №2360115, прийняте приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.12.2013 №9143428, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку Гумуржи O.K.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.05.2013 № 2360155 приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н., та похідне від нього рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьк Гумуржи O.K. від 17.12.2013 №9143428, прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак у відповідача були відсутні правові підстави для їх скасування.

Додатково в обґрунтування позову позивач вказував на факт порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромаркет", за результатами розгляду скарги якого прийняті оскаржувані наказ та висновок, строків звернення зі скаргою, передбачених частиною 3 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також неповідомлення позивача належним чином в порушення вимог чинного законодавства про дату, час та місце розгляду скарги, у зв`язку з чим останній був позбавлений можливості бути присутнім при розгляді скарги та подати письмові пояснення, що, за твердженням позивача, є додатковою підставою для скасування наказу міністерства та висновку комісії в судовому порядку. Також, позивачем до суду першої інстанції була подана заява про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Короткий зміст заперечень проти позову

Обгрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач зазначав про необґрунтованість позову, оскільки приватним нотаріусом Бадаховим Ю.Н. було порушено вимоги законодавства у сфері державної реєстрації прав під час прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.05.2013 № 23601158 та здійснено реєстрацію переходу права власності за наявності обтяження на нерухоме майно, що в подальшому надало змогу державному реєстратору Гумурджи О.К. прийняти рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.12.2013 № 14773693 та здійснити реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна, зміст оскаржуваного наказу та встановлені відповідачем обставини. Тобто, відповідач наголошував на порушенні законодавства у сфері реєстрації та вважає, що оскаржуване рішення Міністерства юстиції України у формі наказу прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, а також зазначав, що рішення комісії не є рішенням Міністерства юстиції України та носить рекомендаційний характер.

Крім того, відповідач посилався на те, що згідно норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 заборона на розгляд Комісією скарг на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятих до 01.01.2016, відсутні. Також у скарзі ТОВ "Євромаркет" зазначено, що про оскаржуване рішення скаржник дізнався 04.08.2016, відповідно граничний строк для подання скарги 05.09.2016, при цьому скарга датована 01.09.2016, тобто подана в межах 30-денного строку.

11.01.2021 від відповідача до суду першої інстанції надійшло клопотання про застосування строку позовної давності до вимог позивача з посиланням на ст. 256, ст. 257, ст. 261, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ Євромаркет у письмових поясненнях зазначала, що лише після отримання документальних доказів (інформаційної довідки № 61881747 від 21.06.2016 та ознайомлення із запереченнями на позов у справі № 242/787/16-ц) останнім набуто законних прав на звернення до Комісії Міністерства юстиції України із скаргою на дії державних реєстраторів Бадахова Ю.Н. та Гумуржи О.К. При цьому у сформованих нотаріусом Бадаховим Ю.Н. 17.05.2013 документів вбачається, що у реєстрах відсутні відомості про будь-які інші об`єкти нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 або за будь-якою іншою адресою, які б стосувалися права власності ОСОБА_1 та арешту нерухомого майна. Крім того, під час розгляду скарги комісією відповідача жодного судового спору щодо приміщення не було, а існування деяких недоліків під час надсилання відповідачем копії скарги до позивача не вплинули на правомірність прийнятих рішень.

Також, третьою особою було подано заяву про застосування строку позовної давності до вимог позивача з посиланням на ст. 256, ст. 257, ст. 261, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.06.2021 (повний текст складено та підписано 07.09.2021) у справі № 910/12452/20 у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" до Міністерства юстиції України про визнання недійсними та скасування: пунктів 2, 3 наказу Міністерства юстиції України від 29.11.2016 №3411/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень",пунктів 2, 3 висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 28.10.2016 - відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи наявність обтяження арештом станом на день проведення спірної державної реєстрації права власності позивача, не здійснення приватним нотаріусом перевірки відомостей про наявність обтяжень нерухомого майна та порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав та їх обтяжень під час прийняття рішення від 17.05.2013 № 2360115 та здійснення реєстрації переходу права власності на нерухоме майно, що надалі зумовило прийняття державним реєстратором похідного рішення від 17.12.2013 № 14773693 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і здійснення реєстраційних дій, а тому відповідачем правомірно скасовано рішення про державну реєстрацію від 17.05.2013 № 2360115 та від 17.12.2013 № 9143428, як такого, що було вчинене за наслідком прийняття незаконного рішення, з урахуванням висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 28.10.2016.

Окрім того, суд першої інстанції вказав, що:

- Міністерство юстиції України в силу положень даного Закону на момент подачі скарги був наділений повноваженнями в частині розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

- оголошення про розгляд скарги розміщено відповідачем на офіційному сайті Міністерства юстиції України, про що позивача було повідомлено листом № 2/26411-0-33-16/19К від 27.10.2016;

- факт розміщення оголошення про розгляд скарги на офіційному сайті відповідача позивачем не спростовано;

- розміщення відповідачем копії оголошення про розгляд скарги ТОВ "Євромаркет" на веб-сайті Мін`юсту вважається належним виконанням приписів п.п. 10, 11 Порядку щодо повідомлення зацікавлених осіб про розгляд таких скарг, зокрема, позивача, приймаючи до уваги, що станом на день подання та розгляду скарги відповідач мав повідомити про розгляд скарги позивача в один із визначених Порядком способів.

Також, суд першої інстанції вказав, що частиною 5 статті 50 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами та мають процесуальні обов`язки, передбачені ст. 42 ГПК України, якою визначені права та обов`язки учасників справи, до яких відносяться і треті особи згідно ч. 1 ст. 41 ГПК України. При цьому визначені, зокрема, статтею 42 та іншими нормами цього Кодексу права є саме процесуальними, в той час як згаданий припис статті 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб, відтак заява третьої особи ТОВ "Євромаркет" про застосування строку позовної давності до позовних вимог АТ "Райффайзен Банк Аваль" залишена судом першої інстанції без розгляду.

Окрім того, відповідачем в порушення приписів ч. 2 ст. 170 ГПК України подано клопотання про застосування строку позовної давності, яке не містить підпису особи, яка від імені відповідача, у зв`язку з чим подана відповідачем заява про застосування строку позовної давності залишена судом першої інстанції без розгляду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 10.06.2021 у справі № 910/12452/20 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки за позовом не відповідають обставинам справи.

Скаржник посилався на те, що відповідно до положень Закону України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 26 листопада 2015 року № 834-УІІІ, який набув чинності 01.01.2016, Міністерству юстиції України було надано повноваження щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав. Також, з 01.01.2016 набув чинності Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджений постановою КМУ від 25.12.2015 № 1128, яким визначено процедуру розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, що здійснюються Мін`юстом та його територіальними органами відповідно до Законів України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань . З огляду на наведене, скаржник вказував, що до 01.01.2016 повноваженнями розглядати скарги на рішення, дії та бездіяльність суб`єктів державної реєстрації були наділені виключно суди, реєстраційні дії, що розглядалися Комісією Міністерства юстиції України були вчинені у 2013 році, тобто до набрання чинності відповідними нормативними актами і не могли бути предметом перегляду Міністерством юстиції України за будь-яких умов.

Також, скаржник вказував на необхідність врахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 826/4906/17.

Окрім того, скаржник посилався на те, що суд першої інстанції не надав належної та об`єктивної оцінки доводам Банку та наявним у матеріалах справи доказам того, що ТОВ Євромаркет звернувся до Міністерства юстиції із скаргою з порушенням 30-денного строку встановленого Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128.

Крім того, 18.11.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме: відповідь Міністерства юстиції України від 08.10.2021 № 91400/А-28130/33.3 за підписом Першого заступника Міністра юстиції України Євгена Горовця та докази отримання вказаної відповіді засобами електронної пошти, визнавши, що вказаний доказ не міг бути поданий раніше з причин, що не залежали від волі представника банку. Також, скаржником було заявлено про відвід (відсторонення) від участі у даній справі особу, яка діє від імені Міністерства юстиції України в порядку само представництва - Суботу Ольгу Василівну та не примати до розгляду поданий нею відзив на апеляційну скаргу банку та заяву про застосування строків позовної давності у спорі, оскільки остання діє з перевищенням службових повноважень всупереч інтересам Міністерства юстиції України.

Короткий зміст заперечень Міністерства юстиції України проти доводів апеляційної скарги

03.11.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Міністерства юстиції України надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду у відповідності до ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу Міністерство юстиції України вказувало на законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, а також відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги, посилаючись на те, що:

- приватним нотаріусом Бадаховим Ю.Н. в порушення вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703, який втратив чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 (в редакціях, чинних на момент вчинення відповідних реєстраційних дій) не було проведено та сформовано належним чином пошуки відомостей у Державному реєстрі прав, Реєстрі прав власності, Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі Іпотек і як наслідок здійснено реєстрацію переходу права власності на вбудоване приміщення на цокольному поверсі житлового будинку літ. А-5, загальною площею 265, 9 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, до ПАТ Райффайзен Банк Аваль за наявності зареєстрованого обтяження арештом на нерухоме майно, накладеного на підставі ухвали Ворошиловського районного суду міста Донецька від 07 травня 2013 року у справі № 255/736/13-ц;

- враховуючи, що приватним нотаріусом Бадаховим Ю.Н. було порушено вимоги законодавства у сфері державної реєстрації прав під час прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 травня 2013 року № 2360115 та здійснено реєстрацію переходу права власності за наявності обтяження на нерухоме майно, що надалі дало змогу державному реєстратору Гумуржи О.К. прийняти рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 грудня 2013 року № 14773693 та здійснити реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна, є підстави для скасування рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень, прийнятого приватним нотаріусом Бадаховим Ю.Н. з порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації, а також похідного рішення, прийнятого державним реєстратором Гумуржи О.К., як такого, що випливає з факту скасування незаконного рішення та було вчинене за наслідком прийняття такого рішення;

- Листом Міністерства юстиції України від 27.10.2016 № 2/26411-0-33-16/19К позивачу повідомлено, що з інформацією щодо дати, часу та місця розгляду скарги можна ознайомитися на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за посиланням, зазначеним у листі, а також направлено копію скарги з додатками до неї;

- розміщення відповідачем оголошення про розгляд скарги на веб-сайті Мін`юсту вважається належним виконанням приписів пункту 10 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (в редакції, чинній на момент розгляду скарги) щодо повідомлення зацікавлених осіб про розгляд таких скарг, зокрема позивача;

- Міністерство юстиції наголошувало, що виходячи з приписів Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (в редакції, чинній на момент розгляду скарги), не встановлено заборони щодо розгляду Комісією відповідних скарг на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятих до 01.01.2016;

- позивачем не спростовано наявності порушень, встановлених Комісією, і скаржник просить задовольнити апеляційну скаргу з суто формальних підстав, не беручи до уваги грубі порушення, на які вказала Комісія у своєму висновку;

- скарга подана третьою особою в межах 30-денного строку, встановленого статтею 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Крім того, 03.11.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Міністерства юстиції України надійшла заява про застосування строку позовної давності до вимог позивача, в якій відповідач просив застосувати до вимог позивача ст. ст. 257, 261, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 10.06.2021 у справі № 910/12452/20 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2021 для розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2021 поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 10.06.2021 у справі № 910/12452/20, відкрито апеляційне провадження у справі №910/12452/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" на рішення Господарського суду м. Києва від 10.06.2021 у справі № 910/12452/20, встановлено процесуальні строки на подання відзивів, заяв та клопотань, зупинено дію рішення Господарського суду м. Києва від 10.06.2021 у справі № 910/12452/20 на підставі ч. 5 ст. 262 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи призначено на 25.11.2021.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 25.11.2021 з`явились представники скаржника - Акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" (позивача) та відповідача (Міністерства юстиції України), які надали пояснення по суті спору та поданої апеляційної скарги.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромаркет" - у судове засідання 25.11.2021 представників не направило, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, ухвала Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2021 отримана згідно рекомендованого поштового повідомлення 6901500640170.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромаркет" про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромаркет", підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

У судовому засіданні 25.11.2021 представник скаржника - Акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача (Міністерства юстиції України) в судовому засіданні 25.11.2021 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 17 травня 2013 між фізичною особою ОСОБА_1 (продавець за договором) та Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (покупець за договором, позивач у справі) укладено Договір № 10/Р5-01-10/102 купівлі-продажу нерухомого майна (далі - Договір), за умовами якого ОСОБА_1 передав у власність, а покупець прийняв у власність нерухоме майно - приміщення, загальною площею 265,9 кв.м, вбудоване в цокольному поверсі житлового будинку літ. А-5, а саме: № 1 площею 93,1 кв.м, № 2 площею 26,3 кв.м, № 3 площею 9,8 кв.м, № 4 площею 2,2 кв.м, № 5 площею 19,7 кв.м, № 6 площею 8,5 кв.м, № 7 площею 8,6 кв.м, № 8 площею 12,6 кв.м, № 9 площею 16,2 кв.м, № 10 площею 8,4 кв.м, № 11 площею 6,5 кв.м, № 12 площею 5,3 кв.м, № 13 площею 48,7 кв.м, яке розташовано під АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 1.2 Договору, нерухоме майно належить продавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого 15.01.2013, номер реєстровий 22, приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. Право власності зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 430604 від 12.02.2013 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як зазначено в п. 1.5 Договору, відсутність обтяжень (заборони відчуження), застав та арешту нерухомого майна підтверджується Витягом за результатами пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на об`єкт нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 11150537 від 17.05.2013 та № 111152189 від 17.05.2013, виданим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н.

Відсутність податкової застави активів продавця підтверджується Витягом з державного реєстру обтяжень рухомого майна № 40674433, виданим 17.05.2013 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. (п. 1.6 Договору).

Згідно п. 6.8 Договору 10/Р5-01-10/102, купівлі-продажу нерухомого майна від 17.05.2013 вказаний договір набирає чинності з моменту його підписання продавцем та уповноваженими представниками покупця та нотаріального посвідчення.

Вказаний договір, копія якого наявна в матеріалах справи, було підписано сторонами та посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. та зареєстровано в реєстрі за № 1157.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 17.05.2013, номер запису про право власності 966941 (16:55:20 год.), приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. здійснено державну реєстрацію права власності Акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль" за вказаним договором купівлі-продажу нерухомого майна від 17.05.2013, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 2360115 від 17.05.2013 (17:04:10).

В подальшому, державним реєстратором Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у міста Донецьку Гумурджи О.К. 17.12.2013 видано Публічному акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" свідоцтво серія НОМЕР_1 про право власності на нерухоме майно (вбудоване приміщення на цокольному поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 278,4 кв.м), індексний номер 14773693, копія якого наявна в матеріалах справи.

Державна реєстрація права власності позивача на вказаний об`єкт нерухомості підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.12.2013 № 14776360, згідно якого державним реєстратором Гумуржи О.К. здійснено державну реєстрацію права власності ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" згідно вказаного свідоцтва про право власності № 14773693 від 17.12.2013.

Частинами першою та другою статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України. Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги: на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльність державного реєстратора; на дії або бездіяльність суб`єктів державної реєстрації прав. Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги щодо державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган.

Вважаючи, що його права власності на нерухоме майно порушені, оскільки проведені приватним нотаріусом Бадаховим Ю.Н. та державним реєстратором Гумурджи О.К. реєстраційні дії були вчинені з порушенням чинного законодавства у сфері державної реєстрації та не дають змоги реалізувати свої законні права на володіння, користування та розпорядження нерухомими майном, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромаркет", посилаючись на те, що воно є власником вбудованого приміщення на цокольному поверсі житлового будинку літ. А-5, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі - продажу від 14.01.1997 № 34, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Плегузовою С.П., 01.09.2016 звернулося до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України із скаргою з приводу незаконних дій приватного нотаріуса Донецької області Бадахова Ю.Н. та державного реєстратора Гумуржи О.К. при виконанні ними функцій державного реєстратора, а саме з проханням скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.05.2013 № 2630115, прийняте приватним нотаріусом Бадаховим Ю.Н. та скасувати запис про видачу свідоцтва про право власності від 17.12.2013 № 14773693, внесений державним реєстратором Гумурджи О.К. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.12.2013 № 9143428, запис про право власності ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" № 966941), а також скасувати акредитацію суб`єкта державної реєстрації - приватного нотаріуса Бадахова Ю.Н.

При цьому, в обґрунтування проданої скарги заявником зазначалось про існування станом на день та час посвідчення договору купівлі-продажу між фізичною особою ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, арешту спірного нерухомого майна, накладеного на підставі Ворошиловського районного суду міста Донецька від 07.05.2013 у справі № 255/7363/13-ц.

Зокрема, матеріали справи містять відомості, що в провадженні Ворошиловського районного суду м. Донецька перебувала цивільна справа № 255/736/2013-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромаркет" до Приватного підприємства "Нива-В.Ш.", в особі філії 05 приватного підприємства "Нива-В.Ш.", Відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_1 про визнання недійсними прилюдних торгів по реалізації арештованого майна, протоколу проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна.

В межах розгляду даної справи, ухвалою Ворошиловського районного суду міста Донецька від 07.05.2013 вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: вбудоване приміщення площею 266,4 кв.м в цокольному поверсі житлового будинку літ. "А-5", загальною площею 265,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказана ухвала суду набрала законної сили 14.05.2013, про що на копії ухвали суду, долученої до матеріалів справи, міститься відмітка про дату набрання ухвалою суду законної сили.

Вказаний вид обтяження (арешт нерухомого майна згідно ухвали Ворошиловського районного суду м. Донецька від 07.05.2013 у справі № 255/736/2013-ц) був зареєстрований державним реєстратором Тюріним Є.Є. (Ворошиловське районне управління юстиції у м. Донецьк) 17.05.2013 о 10:31:56 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 2334417 від 17.05.2013 10:34:28) (відомості про суб`єкт обтяження: особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_2 ).

В подальшому, Ворошиловським районним судом м. Донецька рішенням від 09.07.2013 у справі № 255/726/13-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромаркет" до Приватного підприємства "Нива-В.Ш." в особі філії 05, Відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_1 , треті особи приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Бадахов Ю.Н., Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", Базикіна С.Є. про визнання недійсним прилюдних торгів по реалізації арештованого майна, протоколу проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого майна позовні вимоги ТОВ "Євромаркет" задоволено в повному обсязі, визнано недійсними прилюдні торги, проведені 24 грудня 2012 року ПП "Нива-В.Ш." в особі філії 05 по реалізації арештованого нерухомого майна, що є предметом іпотеки, а саме: вбудованого приміщення площею 266,4 кв.м в цокольному поверсі житлового будинку літ. А-5, загальною площею 265,9 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано недійсним Протокол № 0512656-1 проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна, що є предметом іпотеки, боржника ФОП Базикіної С.Є.; скасовано свідоцтво, видане приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. 15.01.2013 року, зареєстроване в реєстрі за № 22, яким посвідчено, що ОСОБА_1 належить на праві власності майно, що складається з: вбудованого в цокольному поверсі житлового будинку літ. А-5, загальною площею 265,9 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний № 1239481.

Вказане рішення Ворошиловського районного судом м. Донецька від 09.07.2013 у справі № 255/726/13-ц залишене без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 10 жовтня 2013року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.04.2014.

Таким чином, враховуючи вищенаведені відомості, за результатами розгляду скарги ТОВ "Євромаркет" відповідно до пункту 1 частини другої, підпунктів "а", "г" пункту 2 частини шостої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту 12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 Міністерством юстиції України видано наказ № 3411/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромаркет" від 01.09.2016 із доповненнями від 11.10.2016 задоволено повністю:

1. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.05.2013 № 2360115, прийняте приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н.;

2. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.12.2013 № 9143428, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку Гумуржи О.К.;

3. Тимчасово заблоковано доступ державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Бадахову Ю.Н. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на три місяці.

Підставою для прийняття оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України є висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 28.10.2016 за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромаркет" від 01.09.2016, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.09.2016 за № 26411-0-33-16 з доповненням до неї від 11.10.2016, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.10.2016 за № 26411-1-33-16.

Зокрема, зі змісту висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 28.10.2016, копія якого наявна в матеріалах справи, вбачається, що у той самий день, коли приватним нотаріусом Бадаховим Ю.Н. було прийнято оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 2360115 від 17.05.2013 17:04:10 (щодо переходу права власності), але хронологічно раніше за часом, державним реєстратором прав на нерухоме майно Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку Тюріним Є.Є. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 2334417 10:34:28 та до спеціального розділу Державного реєстру прав внесено запис № 955936 (спеціальний розділ) 10:31:56 про обтяження арештом нерухомого майна на підставі ухвали Ворошиловського районного суду міста Донецька від 07.05.2013 у справі № 255/736/13-ц. Арешт ідентифікувався як за особою права/майно якої обтяжується - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , країна громадянства: Україна, адреса: м. Донецьк, Україна, так і за адресою предмета обтяження - нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Комісією встановлено, що приватним нотаріусом Бадаховим Ю.Н. в порушення вимог Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (втратив чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17.03.2013 № 868 "Про затвердження порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень") (далі - Порядок № 703), Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 (далі - Порядок № 1141), Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не було проведено та сформовано належним чином пошуки відомостей у Державному реєстрі прав, Реєстрі прав власності, Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек і, як наслідок, здійснено реєстрацію переходу права власності на вбудоване приміщення на цокольному поверсі житлового будинку літ. А-5, загальною площею 265,9 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", за наявності зареєстрованого обтяження арештом на нерухоме майно, накладеного на підставі ухвали Ворошиловського районного суду міста Донецьк від 07.05.2013 у справі № 255/736/13-ц.

Також, враховуючи, що приватним нотаріусом Бадаховим Ю.Н. було порушено вимоги законодавства у сфері державної реєстрації прав під час прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.05.2013 № 2360115 та здійснено реєстрацію переходу правова власності за наявності обтяження нерухомого майна, зазначене надало змогу державному реєстратору прийняти похідне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.12.2013 № 14773693 та здійснити реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна.

За твердженнями скаржника, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.05.2013 № 2360155 приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Бадахова Ю.Н., та рішення від 17.12.2013 № 9143428 державного реєстратора Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьк Гумуржи O.K. прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак у відповідача були відсутні правові підстави для їх скасування. Також, позивач в обгрунтування позовних вимог та доводів апеляційної скарги посилався на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромаркет" було порушено строки звернення зі скаргою передбачені частиною третьою статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та позивач в порушення вимог чинного законодавства не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги, у зв`язку з чим був позбавлений можливості бути присутнім при розгляді скарги та йому не було належним чином вручено копії скарги за результатами розгляду яких прийнято оскаржуваний наказ.

Скаржник наголошував, що наведене, в сукупності, є підставою для скасування наказу Міністерства юстиції України та висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України в частині пунктів 2, 3 наказу та висновку Міністерства юстиції України, якими скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.05.2013 №2360115, прийняте приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.12.2013 № 9143428, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку Гумуржи О.К., в судовому порядку як таких, що порушують право власності позивача на нерухоме майно.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа № 826/1620/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Міністерства юстиції України, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромаркет" про визнання протиправним та скасування п.п. 2, 3 наказу Міністерства юстиції України від 29.11.2016 № 3411/5 та п.п. 2, 3 висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 28.10.2016.

В якості підстав позову у справі № 826/1620/17 позивач вказував на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромаркет" строків звернення зі скаргою, не повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду скарги, а також прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.05.2013 № 2360155 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. та від 17.12.2013 №9143428 державним реєстратором прав на нерухоме майно Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьк Гумуржи O.K. у відповідності до вимог чинного законодавства та відсутності у відповідача правових підстав для їх скасування.

Таким чином, предмет та підстави позову у справі № 826/1620/17 та у справі № 910/12452/20 є аналогічними за своїм змістом.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2019, вказаний позов у справі № 826/1620/17 задоволено частково, визнано протиправними та скасовано пункти 2, 3 наказу Міністерства юстиції України від 29.11.2016 № 3411/5. В іншій частині позову було відмовлено.

В той же час постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 24.10.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2019 скасовано, а провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч.1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках .

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до положень ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, спірні правовідносини виникли у зв`язку із визнанням Міністерством юстиції України протиправними дій (рішень) приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Бадахова Ю.Н. та державного реєстратора Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьк Гумуржи O.K., які полягають у проведенні державної реєстрації права власності за Акціонерним товариством "Райффайзен банк Аваль" на нерухоме майно: АДРЕСА_1, та порушенням права власності АТ "Райффайзен банк Аваль" на вказане нерухоме майно.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, позовні вимоги позивача ґрунтувались на факті правомірності вчинення приватним нотаріусом та державним реєстратором оскаржуваних дій щодо реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за АТ "Райффайзен банк Аваль" з посиланням на відсутність на час вчинення таких дій інформації про наявність діючого судового арешту, накладеного на вказане майно та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав, та відсутність правових підстав для розгляду скарги ТОВ "Євромаркет", за результатами розгляду якої і були скасовані вищезазначені рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Таким чином, судом першої інстанції обгрунтовано зроблено висновок, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, про те, що надання оцінки щодо правомірності прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень саме щодо реєстрації права власності на нерухоме майно входить до юрисдикції господарського суду, оскільки спрямоване на захист права позивача на нерухоме майно від їх порушення іншою особою та при цьому приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.05.2013 № 2360155 приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Бадахов Ю.Н. та від 17.12.2013 №9143428 державний реєстратором прав на нерухоме майно Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьк Гумуржи O.K. безпосередньо вчиняли дії щодо реєстрації такого права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 (провадження 11-377апп18) дійшла висновку, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на майно іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж майна.

В свою чергу, оскільки саме позивач був заявником оскаржуваних реєстраційних дій, а тому такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

Також, з урахуванням фактичних обставин справи та висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.10.2019 у справі № 826/1620/17, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги, заявлені позивачем у даній справі, є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття права власності на спірне майно і результат розгляду даного спору може впливати на права та інтереси позивача та третьої особи, тобто предмет спору у цій справі безпосередньо впливає на можливість реалізації сторонами права власності на спірне вбудоване приміщення на цокольному поверсі житлового будинку літ. А-5, загальною площею 265,9 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, тобто існує спір про право.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна станом на момент прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора від 17.05.2013 регулювалися Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції від 01.01.2013 (далі - Закон).

Статтею 2 Закону визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону, обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Тобто, державна реєстрація - це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не видається за можливе.

Частина 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2)на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації (ч. 3 статті 3 вказаного Закону).

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону (ч. 4 статті 3 вказаного Закону).

Відповідно до положень статей 15, 16 України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам, яка проводиться на підставі заяви власника, іншого право набувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи, разом із якою подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Статтею 26 вказаного Закону передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону Державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону.

Частиною 1 статті 15 Закону визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною 9 цієї статті встановлено, що державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Пунктом 2 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 (далі - Порядок № 703), який втратив чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 (в редакціях, чинних на момент вчинення відповідних реєстраційних дій) передбачено, що державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру прав проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

Нотаріус проводить державну реєстрацію прав:

реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва (нотаріус, яким вчиняється така дія);

у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва (нотаріус, яким вчинено таку дію).

Відповідно до п. 12 Порядку № 703 (в редакції від 01.01.2013) під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно із п. 10 Порядку ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011 № 1141 (далі - Порядок № 1141) (в редакції від 01.01.2013) під час розгляду заяви (запиту) державний реєстратор здійснює пошук у Державному реєстрі прав відомостей про: нерухоме майно; право власності та суб`єкта цього права; інші речові права та суб`єкта цих прав; іпотеку та суб`єкта цього права; обтяження прав на нерухоме майно та суб`єкта цих прав.

Таким чином, під час проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень та прийняття рішень від 17.05.2013 № 2360115 та від 17.12.2013 № 9143428 на державного реєстратора покладався обов`язок встановлення відсутності суперечностей між заявленими речовими правами позивача та наявністю обтяжень прав на спірне нерухоме майно.

З матеріалів справи вбачається, що:

- в провадженні Ворошиловського районного суду м. Донецька перебувала цивільна справа № 255/736/2013-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромаркет" до Приватного підприємства "Нива-В.Ш.", в особі філії 05 приватного підприємства "Нива-В.Ш.", Відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_1 про визнання недійсними прилюдних торгів по реалізації арештованого майна, протоколу проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна;

- в межах розгляду даної справи, ухвалою Ворошиловського районного суду міста Донецька від 07.05.2013 вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: вбудоване приміщення площею 266,4 кв.м в цокольному поверсі житлового будинку літ. "А-5", загальною площею 265,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- вказана ухвала суду набрала законної сили 14.05.2013, про що на копії ухвали суду, долученої до матеріалів справи, міститься відмітка про дату набрання ухвалою суду законної сили;

- вказаний вид обтяження (арешт нерухомого майна згідно ухвали Ворошиловського районного суду м. Донецька від 07.05.2013 у справі № 255/736/2013-ц) був зареєстрований державним реєстратором Тюріним Є.Є. (Ворошиловське районне управління юстиції у м. Донецьк) 17.05.2013 о 10:31:56 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 2334417 від 17.05.2013 10:34:28) (відомості про суб`єкт обтяження: особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_2 );

- Ворошиловським районним судом м. Донецька рішенням від 09.07.2013 у справі № 255/726/13-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромаркет" до Приватного підприємства "Нива-В.Ш." в особі філії 05, Відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_1 , треті особи приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Бадахов Ю.Н., Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", Базикіна С.Є. про визнання недійсним прилюдних торгів по реалізації арештованого майна, протоколу проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого майна позовні вимоги ТОВ "Євромаркет" задоволено в повному обсязі, визнано недійсними прилюдні торги, проведені 24 грудня 2012 року ПП "Нива-В.Ш." в особі філії 05 по реалізації арештованого нерухомого майна, що є предметом іпотеки, а саме: вбудованого приміщення площею 266,4 кв.м в цокольному поверсі житлового будинку літ. А-5, загальною площею 265,9 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано недійсним Протокол № 0512656-1 проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна, що є предметом іпотеки, боржника ФОП Базикіної С.Є.; скасовано свідоцтво, видане приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. 15.01.2013 року, зареєстроване в реєстрі за № 22, яким посвідчено, що ОСОБА_1 належить на праві власності майно, що складається з: вбудованого в цокольному поверсі житлового будинку літ. А-5, загальною площею 265,9 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний № 1239481;

- рішення Ворошиловського районного судом м. Донецька від 09.07.2013 у справі № 255/726/13-ц залишене без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 10 жовтня 2013року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.04.2014.

Згідно з пунктом 46 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 № 1141, який визначає процедуру ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, витяг, інформаційна довідка, виписка з Державного реєстру прав формується на підставі відомостей, що містяться у ньому, з присвоєнням індексного номера, фіксацією дати та часу їх формування.

Витяг про державну реєстрацію обтяження речових прав на нерухоме майно містить інформацію про державну реєстрацію обтяження речових прав на нерухоме майно, наявну у Державному реєстрі прав щодо запитуваного суб`єкта або об`єкта нерухомого майна, на дату та час його формування.

Витяг, який формується в процедурі державної реєстрації прав, містить інформацію про проведену державну реєстрацію права власності, іншого речового права чи обтяження таких прав на нерухоме майно за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

З урахуванням наведеного, судом першої інстанції було вірно встановлено за наслідками розгляду справи, що приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Бадахов Ю.Н. під час розгляду заяви позивача про державну реєстрацію права власності на нерухоме майном мав перевірити відомості про наявність обтяжень спірного нерухомого майна, проте згідно з відомостями Державного реєстру прав приватним нотаріусом Бадаховим Ю.Н. під час розгляду заяви про державну реєстрацію переходу права власності № 1192812 за умови здійснення пошуків відомостей Державного реєстру прав, Реєстру прав власності, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єкті нерухомого майна та Державного реєстру іпотек щодо прав власності, інших речових прав, іпотек та обтяжень об`єктів нерухомого майна за ідентифікатором адреси об`єкта нерухомого майна: АДРЕСА_1, а також щодо право набувача об`єкта нерухомого майна - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", одночасно не було належним чином проведено та сформовано пошуки відомостей вищезазначених реєстрів щодо власника об`єкта нерухомого майна - ОСОБА_1., майно якого відчужувалось, і як наслідок не було встановлено наявність обтяження арештом на нерухоме майно, який був накладений на нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Факт наявності арешту на спірне нерухоме майно учасниками спору - не заперечувався, ухвала Ворошиловського районного суду м. Донецька від 07.05.2013 у справі № 255/736/13-ц станом на день проведення державної реєстрації права власності позивача була чинною, станом на день розгляду справи вказана ухвала також не скасована, відомості про скасування такої ухвали суду не надані, при цьому Єдиний державний реєстр судових рішень такої інформації також не містить.

Також, відповідно до ст. 153 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Статтею 129-1 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статті 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини другої статті 149 цього ж Кодексу забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження суд установлює в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі №454/3657/18 (провадження №61-569св21), той факт, що встановлені ухвалою суду обмеження не були зареєстровані у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачене Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не може слугувати підставою для висновку про відсутність таких обмежень і про існування у відповідача права вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно йому було відомо.

Тобто в контексті вищезазначеного та фактичних обставин справи суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що навіть за умови неточностей в записі у реєстрі про арешт нерухомого майна вказане не перетворює накладений судом арешт на нечинний, а також не звільняє приватного нотаріуса та позивача як сторону правочину купівлі - продажу від обов`язку врахування обтяження майна, позаяк укладення договору про відчуження майна під час дії судової заборони на його відчуження (арешту) та подальше прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень порушує публічний порядок, а також права власника майна, в інтересах якого судом було вжито заходи забезпечення позову. Висновки суду першої інстанції у наведеній частині скаржником не оспорюються та в апеляційній скарзі не спростовуються.

Також, судом першої інстанції зазначено, що інформація в частині обтяження нерухомого майна була відображена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна з посиланням на номер справи, дату постановлення ухвали про накладення арешту на нерухоме майно, при цьому внесення таких змін не може вважатися підставою скасування або неправомірності такого арешту. В даному випадку під час розгляду спору повинна надаватись юридично - правова оцінка правовідносинам, які склались на момент вчинення спірних реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, не зважаючи на можливі процедурні порушення. Висновки суду першої інстанції у наведеній частині скаржником не оспорюються та в апеляційній скарзі не спростовуються.

Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, яка створюється та діє при Міністерстві юстиції та його міжрегіональних управліннях, є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом, яким забезпечується належне, якісне та прозоре виконання функцій, покладених на Міністерство юстиції України та його міжрегіональні управління у зв`язку з розглядом скарг у сфері державної реєстрації нерухомості та бізнесу, що в межах повноважень, визначених Законами України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128, забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації.

Згідно п. 8 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 № 1128, під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує:

1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження;

2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб`єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб`єктом оскарження на законних підставах;

3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Таким чином висновки Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, викладені в протоколі та самому висновку, є обов`язковими до врахування при розгляді скарг на дії суб`єктів державної реєстрації як такі, на підставі яких в подальшому приймається відповідний наказ Міністерства юстиції України.

З огляду на вищезазначене, враховуючи наявність обтяження арештом станом на день проведення спірної державної реєстрації права власності позивача, не здійснення приватним нотаріусом перевірки відомостей про наявність обтяжень нерухомого майна та порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав та їх обтяжень під час прийняття рішення від 17.05.2013 № 2360115 та здійснення реєстрації переходу права власності на нерухоме майно, що надалі зумовило прийняття державним реєстратором похідного рішення від 17.12.2013 № 14773693 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і здійснення реєстраційних дій, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем правомірно скасовано рішення про державну реєстрацію від 17.05.2013 № 2360115 та від 17.12.2013 № 9143428, як такого, що було вчинене за наслідком прийняття незаконного рішення, з урахуванням висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 28.10.2016.

Щодо доводів скаржника в апеляційній скарзі про порушення третьою особою строку для звернення до відповідача із скаргою, відсутності повноважень відповідача розглядати скаргу по суті та неналежність повідомлення позивача про розгляд скарги, - суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. ч. 1- 3 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на день подання скарги та прийняття наказу) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги:

1) на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльність державного реєстратора;

2) на дії або бездіяльність суб`єктів державної реєстрації прав. Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги щодо державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган. Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 30 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними та обґрунтованими висновками суду першої інстанції про те, що Міністерство юстиції України в силу наведених вище положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на день подання скарги та прийняття наказу) на момент подачі скарги був наділений повноваженнями в частині розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що повноваження щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав відповідно до статті 37 Закону № 1952-IV та Порядку № 1128 Міністерство юстиції України отримало з 01 січня 2016 року, та порядок реалізації таких повноважень визначено з 01 січня 2016 року. Тобто, до 01.01.2016 повноваженнями розглядати скарги на дії державних реєстраторів були наділені виключно суди. Отже, вказані приписи Закону та Порядку наділили відповідача повноваженнями щодо розгляду відповідних скарг, і вказаними актами не було встановлено заборону на розгляд скарг щодо реєстраційних дій, вчинених до 01.01.2016. В свою чергу, незаконність реєстраційних дій (вчинених в 2015 році) була встановлена відповідачем в вересні 2016 року в установленому порядку за відсутності чіткої законодавчої заборони щодо розгляду такої скарги на момент її розгляду. При цьому, приписи відповідного Закону констатували, що до 01.01.2016 відповідні спори розглядались судами, тобто, з 01.01.2016 законом визначено орган, який наділено повноваженнями щодо розгляду відповідних скарг. Тобто, до 01.01.2016 з відповідною скаргою особа мала прав звернутися виключно до суду, і вказаним правом особи могли скористатися і після 01.01.2016 у встановленому процесуальним законом порядку. Проте, повноваження щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав відповідно до статті 37 Закону № 1952-IV та Порядку № 1128 Міністерство юстиції України отримало з 01 січня 2016 року, що встановило законодавчу альтернативу органу, до якого особа може звернутися з відповідною скаргою, окрім суду. Проте, як зазначалось вище, ні приписи Закону, ні приписи Порядку № 1128 не встановлювали обмеження щодо змістовного наповнення скарги, виходячи з оскаржуваних реєстраційних дій, станом на момент розгляду поданої скарги, за результатами якої відповідачем було видано оспорюваний наказ.

Окрім того, ч. 2 ст. 55 Конституції України імперативно встановлює конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, що гарантовано кожному. Таке право є безумовним, а отже, позивач звертаючись з відповідним позовом у справі № 910/12452/20 щодо оскарження наказу Мін`юсту та висновків Комісії, реалізував своє право на звернення до суду, і за наслідками розгляду відповідного позову судом розглянуто відповідний спір та ухвалено відповідне рішення у відповідності до ст. ст. 2, 14 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з дослідження в сукупності усіх обставин справи, зокрема і правових підстав реєстрації права власності на спірне майно. При цьому, висновки суду першої інстанції стосовно правового статусу спірного майна - скаржником в апеляційній скарзі не спростовувались.

Крім того, скаржник вказував на необхідність врахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 826/4906/17. Однак при цьому, скаржник не доводить, що правовідносини у цій справі та у наведених ним справах є подібними, адже у вказаній справі спірні правовідносини виникли з іпотечного договору, на підставі якого і вчинялись відповідні оскаржувані записи.

Також, доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не надав належної та об`єктивної оцінки доводам Банку та наявним у матеріалах справи доказам того, що ТОВ Євромаркет звернувся до Міністерства юстиції із скаргою з порушенням 30-денного строку встановленого Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 - судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на наступне.

Статтею 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент звернення ТОВ Євромаркет з відповідною скаргою) визначено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України. Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги: 1) на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльність державного реєстратора; 2) на дії або бездіяльність суб`єктів державної реєстрації прав. Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги щодо державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган. Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 30 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю (ч. 1-3).

Згідно відомостей поданої ТОВ Євромаркет скарги, про порушення свого права прийнятим рішенням державного реєстратора останній дізнався під час ознайомлення із запереченням на позов приватного нотаріуса Бадахова Ю.Н., отриманого позивачем 04.08.2016. При цьому скаргу до відповідача подано товариством 01.09.2016, що не заперечувалося останнім. Інших належних доказів, які б підтверджували обізнаність ТОВ "Євромаркет" про оскаржуване рішення державного реєстратора в інший період часу, позивачем - не надано та матеріали справи не містять.

Отже, враховуючи 30-денний строк для подання скарги та дати, з якої Товариству з обмеженою відповідальністю "Євромаркет" стало відомо про порушення свого права (04.08.2016), останнім не пропущено визначений ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" 30-денний строк.

Процедура розгляду відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту (далі - суб`єкт оскарження), що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами (далі - суб`єкт розгляду скарги) врегульована Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 № 1128 (далі - Порядок № 1128).

Для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом (п. 2 Порядку у редакції, чинній на день подання скарги до відповідача).

Відповідно до п. 9 Порядку № 1128 (в редакції, чинній на момент розгляду скарги) під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та / або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Згідно із п. п. 10, 11 Порядку № 1128 (в редакції, чинній на момент розгляду скарги) суб`єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); 2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту; 3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги). Копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб`єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції, зі змісту поданого відповідачем відзиву вбачається, що у відповідності до п. 9 11 Порядку № 1128 оголошення про розгляд скарги розміщено відповідачем на офіційному сайті Міністерства юстиції України, про що позивача було повідомлено листом № 2/26411-0-33-16/19К від 27.10.2016.

Факт розміщення оголошення про розгляд скарги на офіційному сайті відповідача - позивачем не спростовано ні станом на момент вирішення спору судом першої інстанції, ні станом на момент апеляційного розгляду справи.

При цьому суд першої інстанції вірно зазначив, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, про відсутність обов`язку Комісії використовувати послідовно кожний наступний спосіб повідомлення виключно у разі неможливості використання попереднього, оскільки диспозиція зазначеної норми передбачає альтернативні дії суб`єкта розгляду скарги щодо вибору способу повідомлення зацікавлених осіб. Тобто, суб`єкт розгляду скарги може застосовувати один із способів, зазначених у вказаній нормі, а черговість використання кожного конкретного способу визначається суб`єктом розгляду скарги в залежності від конкретних обставин та наявної у нього інформації.

Таким чином, розміщення відповідачем копії оголошення про розгляд скарги ТОВ "Євромаркет" на веб-сайті Мін`юсту вважається належним виконанням приписів п.п. 10, 11 Порядку № 1128 щодо повідомлення зацікавлених осіб про розгляд таких скарг, зокрема, позивача, приймаючи до уваги, що станом на день подання та розгляду скарги відповідач мав повідомити про розгляд скарги позивача в один із наведених вище способів.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 804/2296/17.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача в частині визнання недійсними та скасування пунктів 2, 3 наказу Міністерства юстиції України від 29.11.2016 №3411/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", якими скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.05.2013 №2360115, прийняте приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.12.2013 № 9143428, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку Гумуржи О.К., за наведених скаржником доводів та обґрунтувань - є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що Висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 28.10.2016 не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього особу будь-якого обов`язку, оскільки відповідні юридичні наслідки має лише прийнятий на його підставі наказ Міністерства юстиції України, а отже відповідний висновок сам по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов`язки. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування пунктів 2 та 3 Висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 28.10.2016 також є необґрунтованим та не підлягають задоволенню.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що 18.11.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме: відповідь Міністерства юстиції України від 08.10.2021 № 91400/А-28130/33.3 за підписом Першого заступника Міністра юстиції України Євгена Горовця та докази отримання вказаної відповіді засобами електронної пошти, визнавши, що вказаний доказ не міг бути поданий раніше з причин, що не залежали від волі представника банку.

Також, скаржником було заявлено про відвід (відсторонення) від участі у даній справі особу, яка діє від імені Міністерства юстиції України в порядку само представництва - Суботу Ольгу Василівну та не примати до розгляду поданий нею відзив на апеляційну скаргу банку та заяву про застосування строків позовної давності у спорі, оскільки остання діє з перевищенням службових повноважень всупереч інтересам Міністерства юстиції України.

Стосовно долучення доказів до матеріалів справи, а саме: відповідь Міністерства юстиції України від 08.10.2021 № 91400/А-28130/33.3, суд апеляційної інстанції вказані документи не приймає в якості доказу під час розгляду даної справи на стадії апеляційного розгляду на підставі ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції (10.06.2021), взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 та від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15.

Стосовно заявленого скаржником відводу (відсторонення) від участі у даній справі особу, яка діє від імені Міністерства юстиції України в порядку самопредставництва - Суботу Ольгу Василівну та не примати до розгляду поданий нею відзив на апеляційну скаргу банку та заяву про застосування строків позовної давності у спорі, оскільки остання діє з перевищенням службових повноважень всупереч інтересам Міністерства юстиції України, судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні вказаної заяви, про що постановлено ухвалу.

Також, в межах розгляду справи № 910/12452/20 третьою особою на стадії розгляду справи судом першої інстанції було подано клопотання про застосування строку позовної давності згідно ст. 261 Цивільного кодексу України, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромаркет" зазначає про те, що позивачем отримано оскаржуваний наказ відповідача 27.12.2016, що позивачем не заперечується та визнається в заяві від 25.03.2021 про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, а отже строк загальної позовної давності сплив 27.12.2019, в той час як з позовною заявою у даній справі позивач звернувся до Господарського суду міста Києва 18.08.2020 (згідно поштового конверту).

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен розглянути справу у повному обсязі, дати належну оцінку доказам, відповідно до вимог статті 43 ГПК України, з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Крім того, суд першої інстанції стсоовно доводів позивача вказав, що положення закону про правові наслідки спливу строку позовної давності можуть бути застосовані судом тільки у тому випадку, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права і факт його порушення чи оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб`єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити у позові не через пропущення строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової-вимоги.

При цьому, суд першої інстанції заяву третьої особи про застосування строку позовної давності залишив без розгляду з тих підстав, що частиною 5 статті 50 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами та мають процесуальні обов`язки, передбачені ст. 42 ГПК України, якою визначені права та обов`язки учасників справи, до яких відносяться і треті особи згідно ч. 1 ст. 41 ГПК України. При цьому визначені, зокрема, статтею 42 та іншими нормами цього Кодексу права є саме процесуальними, в той час як згаданий припис статті 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб. Висновки суду першої інстанції у наведеній частині скаржником не оспорюються та в апеляційній скарзі не спростовуються.

Крім того, відповідачем 11.01.2021 подано до суду першої інстанції клопотання про застосування строку позовної давності, яке також залишено судом першої інстанції без розгляду з тих підстав, що за приписами частини 3 статті 169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються і розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом. Водночас, за приписами ч. 2 ст. 170 ГПК України письмова заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. Натомість, як встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, відповідачем в порушення приписів ч. 2 ст. 170 ГПК України подано клопотання про застосування строку позовної давності, яке не містить підпису особи, яка від імені Міністерства юстиції України звертається з ним до суду. Також, законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов`язково має бути зазначене в протоколі судового засідання.

Проте, як підтверджується матеріалами справи, представником відповідача в судових засіданнях з розгляду справи по суті 19.05.2021 та 10.06.2021, суду першої інстанції в усному порядку не заявлялось клопотання про застосування строків позовної давності, у зв`язку з чим, враховуючи також недотримання відповідачем вимог ГПК України щодо змісту письмового клопотання про застосування строку позовної давності, поданого 11.01.2021, останнє залишене судом першої інстанції без розгляду. Висновки суду першої інстанції у наведеній частині ні скаржником, ні відповідачем - не оспорюються та в апеляційній скарзі скаржником не спростовуються.

Проте, на стадії апеляційного розгляду справи, Міністерством юстиції України подано заяву про застосування строку позовної давності, підписане представником Суботою О.В. В свою чергу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність обумовлених законом підстав для розгляду вказаної заяви саме на стадії апеляційного розгляду справи, оскільки частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за завою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а судом першої інстанції клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, яке також залишено судом першої інстанції без розгляду, і як зазначалось вище, висновки суду першої інстанції у наведеній частині учасниками спору, зокрема і відповідачем, у встановленому порядку - не оспорювались та в апеляційній скарзі не спростовувались. Таким чином, заява відповідача про застосування строку позовної давності, подана на стадії апеляційного розгляду справи, залишається судом апеляційної інстанції без розгляду.

Усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ Євромаркет , про визнання недійсними та скасування пунктів 2, 3 наказу Міністерства юстиції України від 29.11.2016 №3411/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", якими скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.05.2013 №2360115, прийняте приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.12.2013 № 9143428, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку Гумуржи О.К., пунктів 2, 3 висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 28.10.2016, якими вирішено скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.05.2013 року №2360115, прийняте приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.12.2013 №9143428, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку Гумуржи O.K. -відмовлено повністю.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2021 у справі № 910/12452/20, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2021 у справі № 910/12452/20, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Також, оскільки дію рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2021 у справі № 910/12452/20 було зупинено ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2021, і за наслідками апеляційного розгляду оскаржуване рішення залишено без змін, а тому його дія підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2021 у справі № 910/12452/20 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2021 у справі № 910/12452/20 - залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2021 у справі № 910/12452/20.

4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Акціонерним товариством "Райффайзен банк Аваль".

5. Матеріали справи № 910/12452/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту постанови:16.12.2021.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко