Рішення

від 10.06.2021 по справі 910/12452/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.06.2021Справа № 910/12452/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М. , при секретарі судового засідання Стеренчук М.О. , розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства Райффайзен банк Аваль (вул. Лєскова, буд. 9, м. Київ, 01011)

до Міністерства юстиції України (вул. Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Євромаркет (бул. Шевченка, буд. 19 А, м. Донецьк, Донецька область, 83100)

про визнання неправомірними та скасування наказу, висновку в частині

Представники учасників справи:

Від позивача: Семеняка С.В. - довіреність № 193/18 від 03.06.2020;

Від відповідача: Костюк М.Д. - самопредставництво.

Від третьої особи: Богачонок С.В. - ордер № 1015184 від 01.10.2020;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Райффайзен банк Аваль звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання недійсними та скасування:

- пунктів 2, 3 наказу Міністерства юстиції України від 29.11.2016 №3411/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", якими скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.05.2013 №2360115, прийняте приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.12.2013 № 9143428, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку Гумуржи О.К.

- пунктів 2, 3 висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 28.10.2016, якими вирішено скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.05.2013 року №2360115, прийняте приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.12.2013 №9143428, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку Гумуржи O.K..

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на те, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.05.2013 № 2360155 приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н., та похідне від нього рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьк Гумуржи O.K. від 17.12.2013 №9143428, прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак у відповідача були відсутні правові підстави для їх скасування. Додатково позивач посилається на факт порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромаркет", за результатами розгляду скарги якого прийняті оскаржувані наказ та висновок, строків звернення зі скаргою, передбачених частиною 3 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також неповідомлення позивача належним чином в порушення вимог чинного законодавства про дату, час та місце розгляду скарги, у зв`язку з чим останній був позбавлений можливості бути присутнім при розгляді скарги та подати письмові пояснення, що, за твердженням позивача, є додатковою підставою для скасування наказу міністерства та висновку комісії в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12452/20, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.10.2020.

Також вказаною ухвалою до участі у справі залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Євромаркет .

Судом повідомлено сторін, що до початку судового засідання 01.10.2020 через канцелярію суду від третьої особи 22.09.2020 надійшли письмові пояснення б/н від 19.09.2020, в яких третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Євромаркет заперечує проти заявлених позовних вимог та зазначає, що лише після отримання документальних доказів (інформаційної довідки № 61881747 від 21.06.2016 та ознайомлення із запереченнями на позов у справі № 242/787/16-ц) він набув законних прав на звернення до Комісії Міністерства юстиції України із скаргою на дії державних реєстраторів Бадахова Ю.Н. та Гумуржи О.К. При цьому у сформованих нотаріусом Бадаховим Ю.Н. 17.05.2013 документів вбачається, що у реєстрах відсутні відомості про будь-які інші об`єкти нерухомості за адресою:АДРЕСА_1 або за будь-якою іншою адресою, які б стосувалися права власності ОСОБА_3 та арешту нерухомого майна. Крім того, під час розгляду скарги комісією відповідача жодного судового спору щодо приміщення не було, а існування деяких недоліків під час надсилання відповідачем копії скарги до позивача не вплинули на правомірність прийнятих рішень.

Також від відповідача 28.09.2020 до суду надійшла заява б/н б/д про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву та відзив б/н б/д на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що приватним нотаріусом Бадаховим Ю.Н. було порушено вимоги законодавства у сфері державної реєстрації прав під час прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.05.2013 № 23601158 та здійснено реєстрацію переходу права власності за наявності обтяження на нерухоме майно, що в подальшому надало змогу державному реєстратору Гумурджи О.К. прийняти рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.12.2013 № 14773693 та здійснити реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна, міст оскаржуваного наказу та встановлені відповідачем обставини, тобто відповідач наголошує на порушенні законодавства у сфері реєстрації та вважає, що оскаржуване рішення Міністерства юстиції України у формі наказу прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, а також зазначає, що рішення комісії не є рішенням Міністерства юстиції України та носить рекомендаційний характер.

Через канцелярію суду 01.10.2020 від позивача надійшло клопотання № 194-1/75 від 01.10.2020 про відкладення підготовчого засідання по справі.

В судовому засіданні 01.10.2020 судом протокольною ухвалою заяву відповідача про поновлення строку для подання відзиву задоволено, поновлено строк для подання відзиву та долучено відзив до матеріалів справи; клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання задоволено частково, оголошено у підготовчому засіданні перерву до 05.11.2020.

Підготовче засідання у справі № 910/12452/20, призначене на 05.11.2020, не відбулося у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Селівона А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 підготовче засідання у справі призначено на 13.01.2021.

В судовому засіданні судом доведено до відома представників сторін, що 07.10.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява б/н б/д про долучення документів до матеріалів справи, а саме копії наказу Міністерства юстиції України від 29.11.2016 № 3411/5 та документів, на підставі яких зазначений наказ було прийнято. Заява судом задоволена, документи до матеріалів справи долучені.

Також судом повідомлено, що позивачем 09.10.2020 подано до суду відповідь на відзив № 194-1/79 від 09.10.2020, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, посилаючись на те, що до 01.01.2016 повноваженнями розглядати скарги на рішення, дії та бездіяльність суб`єктів державної реєстрації були наділені виключно суди. Крім того, ТОВ Євромаркет про всі факти, що викладені у скарзі, у тому числі про нібито порушення власних прав дізналось за сім місяців до подання скарги до відповідача, а отже звернулось зі скаргою від 01.09.2016 з порушенням встановленого 30-денного строку.

В свою чергу від відповідача через канцелярію суду 27.10.2020 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказує на те, що згідно норм Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 заборона на розгляд Комісією скарг на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятих до 01.01.2016, відсутні. Також у скарзі ТОВ Євромаркет зазначено що про оскаржуване рішення скаржник дізнався 04.08.2016, відповідно граничний строк для подання скарги 05.09.2016, при цьому скарга датована 01.09.2016, тобто подана в межах 30-денного строку.

Від третьої особи через канцелярію суду 11.01.2021 надійшли додаткові пояснення б/н від 04.01.2021 щодо позову та клопотання б/н б/д про застосування строку позовної давності до вимог позивача та відмову у задоволенні позову.

Окрім цього 11.01.2021 від відповідача також надійшло клопотання б/н б/д про застосування строку позовної давності, яке судом долучено до матеріалів справи.

Також 11.01.2021 третьою особою через канцелярію суду було подано заяву б/н від 04.01.2020 про участь у судовому засіданні 13.01.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Проте судове засідання, призначене на 13.01.2021 року, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 підготовче засідання у справі № 910/12452/20 відкладено на 18.02.2021.

У підготовчому засіданні 18.02.2021 враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/12452/20 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 25.03.2021.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 25.03.2021 від відповідача засобами електронного зв`язку 24.03.2021 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити участь уповноваженого представника Міністерства юстиції України в судовому засіданні.

Також 25.03.2021 позивачем через канцелярію подано до суду заяву № 194-1/49 від 25.03.2021 про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності та захист порушеного права, а також засобами електронного зв`язку копію вказаної заяви.

В судовому засіданні 25.03.2021 протокольною ухвалою клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено, оголошено перерву по розгляду справи по суті на 05.05.2021.

В судовому засіданні судом повідомлено, що від третьої особи через канцелярію суду 05.05.2021 надійшли письмові пояснення б/н від 30.04.2021 щодо заяви позивача про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності та захисту порушеного права, в яких третя особа просить суд відмовити позивачу у визнанні поважними причин пропуску строку звернення до суду та застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Ухвалою суду від 28.04.2021, у зв`язку із перебуванням судді Селівона А.М. у відпустці, судове засідання у справі № 910/12452/20 призначено на 19.05.2021.

В судовому засіданні 19.05.2021 судом прокольною ухвалою оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті на стадії вступного слова на 10.06.2021.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, заперечень та правової позиції, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін станом на 10.06.2021 до суду не надходило.

В судове засідання з розгляду справи по суті 19.05.2021 та 10.06.2021 з`явилися уповноважені представники позивача, відповідача та третьої особи.

В судових засіданнях 19.05.2021 та 10.06.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях 19.05.2021 та 10.06.2021 проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи в судових засіданнях 19.05.2021 та 10.06.2021 просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, а також підтримав клопотання про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 10.06.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення уповноважених представників позивача, відповідача та третьої особи, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Згідно із ч.1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках .

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 17 травня 2013 між фізичною особою ОСОБА_1 (продавець за договором) та Публічним акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль (покупець за договором, позивач у справі) укладено Договір № 10/Р5-01-10/102 купівлі-продажу нерухомого майна (далі - Договір), за умовами якого ОСОБА_1 передав у власність, а покупець прийняв у власність нерухоме майно - приміщення, загальною площею 265,9 кв.м, вбудоване в цокольному поверсі житлового будинку літ. А-5, а саме: № 1 площею 93,1 кв.м, № 2 площею 26,3 кв.м, № 3 площею 9,8 кв.м, № 4 площею 2,2 кв.м, № 5 площею 19,7 кв.м, № 6 площею 8,5 кв.м, № 7 площею 8,6 кв.м, № 8 площею 12,6 кв.м, № 9 площею 16,2 кв.м, № 10 площею 8,4 кв.м, № 11 площею 6,5 кв.м, № 12 площею 5,3 кв.м, № 13 площею 48,7 кв.м, яке розташовано під АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 1.2 Договору нерухоме майно належить продавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого 15.01.2013, номер реєстровий 22, приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. Право власності зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 430604 від 12.02.2013 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як зазначено в п. 1.5 Договору відсутність обтяжень (заборони відчуження), застав та арешту нерухомого майна підтверджується Витягом за результатами пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на об`єкт нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 11150537 від 17.05.2013 та № 111152189 від 17.05.2013, виданим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н.

Відсутність податкової застави активів продавця підтверджується Витягом з державного реєстру обтяжень рухомого майна № 40674433, виданим 17.05.2013 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. (п. 1.6 Договору).

Згідно п. 6.8 Договору 10/Р5-01-10/102 купівлі-продажу нерухомого майна від 17.05.2013 вказаний договір набирає чинності з моменту його підписання продавцем та уповноваженими представниками покупця та нотаріального посвідчення.

Так, вказаний договір, копія якого наявна в матеріалах справи, було підписано сторонами та посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. та зареєстровано в реєстрі за № 1157.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 17.05.2013, номер запису про право власності 966941 (16:55:20 год.) приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. здійснено державну реєстрацію права власності Акціонерного товариства Райфайзен Банк Аваль за вказаним договором купівлі-продажу нерухомого майна від 17.05.2013, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 2360115 від 17.05.2013 (17:04:10).

В подальшому державним реєстратором Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у міста Донецьку Гумурджи О.К. 17.12.2013 видано Публічному акціонерному товариству Райффайзен Банк Аваль свідоцтво серія НОМЕР_1 про право власності на нерухоме майно (вбудоване приміщення на цокольному поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 278,4 кв.м), індексний номер 14773693, копія якого наявна в матеріалах справи.

Державна реєстрація права власності позивача на вказаний об`єкт нерухомості підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.12.2013 № 14776360, згідно якого державним реєстратором Гумуржи О.К. здійснено державну реєстрацію права власності ПАТ Райффайзен Банк Аваль згідно вказаного свідоцтва про право власності № 14773693 від 17.12.2013.

Частинами першою та другою статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України. Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги: на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльність державного реєстратора; на дії або бездіяльність суб`єктів державної реєстрації прав. Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги щодо державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган.

Вважаючи, що його права власності на нерухоме майно порушені, оскільки проведені приватним нотаріусом Бадаховим Ю.Н. та державним реєстратором Гумурджи О.К. реєстраційні дії були вчинені з порушенням чинного законодавства у сфері державної реєстрації та не дають змоги реалізувати свої законні права на володіння, користування та розпорядження нерухомими майном, Товариство з обмеженою відповідальністю Євромаркет , посилаючись на те, що воно є власником вбудованого приміщення на цокольному поверсі житлового будинку літ. А-5, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі - продажу від 14.01.1997 № 34, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Плегузовою С.П., 01.09.2016 звернулося до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України із скаргою з приводу незаконних дій приватного нотаріуса Донецької області Бадахова Ю.Н. та державного реєстратора Гумуржи О.К. при виконанні ними функцій державного реєстратора, а саме з проханням скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.05.2013 № 2630115, прийняте приватним нотаріусом Бадаховим Ю.Н. та скасувати запис про видачу свідоцтва про право власності від 17.12.2013 № 14773693, внесений державним реєстратором Гумурджи О.К. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.12.2013 № 9143428, запис про право власності ПАТ Райффайзен Банк Аваль № 966941), а також скасувати акредитацію суб`єкта державної реєстрації - приватного нотаріуса Бадахова Ю.Н.

При цьому в обґрунтування проданої скарги заявником зазначалося про існування станом на день та час посвідчення договору купівлі-продажу між фізичною особою ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль , прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, арешту спірного нерухомого майна, накладеного на підставі Ворошиловського районного суду міста Донецька від 07.05.2013 у справі № 255/7363/13-ц.

За результатами розгляду скарги ТОВ Євромаркет відповідно до пункту 1 частини другої, підпунктів а , г пункту 2 частини шостої статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , пункту 12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 Міністерством юстиції України видано наказ № 3411/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Євромаркет від 01.09.2016 із доповненнями від 11.10.2016 задоволено повністю:

1. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.05.2013 № 2360115, прийняте приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н.;

2. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.12.2013 № 9143428, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку Гумуржи О.К.;

3. Тимчасово заблоковано доступ державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Бадахову Ю.Н. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на три місяці.

Підставою для прийняття оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України є висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 28.10.2016 за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Євромаркет від 01.09.2016, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.09.2016 за № 26411-0-33-16 з доповненням до неї від 11.10.2016, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.10.2016 за № 26411-1-33-16.

Зокрема, зі змісту висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 28.10.2016, копія якого наявна в матеріалах справи, вбачається, що у той самий день, коли приватним нотаріусом Бадаховим Ю.Н. було прийнято оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 2360115 від 17.05.2013 17:04:10 (щодо переходу права власності), але хронологічно раніше за часом, державним реєстратором прав на нерухоме майно Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку Тюріним Є.Є. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 2334417 10:34:28 та до спеціального розділу Державного реєстру прав внесено запис № 955936 (спеціальний розділ) 10:31:56 про обтяження арештом нерухомого майна на підставі ухвали Ворошиловського районного суду міста Донецька від 07.05.2013 у справі № 255/736/13-ц. Арешт ідентифікувався як за особою права/майно якої обтяжується - ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_2 , країна громадянства: Україна, адреса: м. Донецьк, Україна, так і за адресою предмета обтяження - нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Комісією встановлено, що приватним нотаріусом Бадаховим Ю.Н. в порушення вимог Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (втратив чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17.03.2013 № 868 Про затвердження порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень ) (далі - Порядок № 703), Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 (далі - Порядок № 1141), Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не було проведено та сформовано належним чином пошуки відомостей у Державному реєстрі прав, Реєстрі прав власності, Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек і, як наслідок, здійснено реєстрацію переходу права власності на вбудоване приміщення на цокольному поверсі житлового будинку літ. А-5, загальною площею 265,9 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, до ПАТ Райффайзен Банк Аваль , за наявності зареєстрованого обтяження арештом на нерухоме майно, накладеного на підставі ухвали Ворошиловського районного суду міста Донецьк від 07.05.2013 у справі № 255/736/13-ц.

Окрім цього враховуючи, що приватним нотаріусом Бадаховим Ю.Н. було порушено вимоги законодавства у сфері державної реєстрації прав під час прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.05.2013 № 2360115 та здійснено реєстрацію переходу правова власності за наявності обтяження нерухомого майна, зазначене надало змогу державному реєстратору прийняти похідне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.12.2013 № 14773693 та здійснити реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна.

Тобто, за твердженнями позивача, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.05.2013 № 2360155 приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Бадахова Ю.Н., та рішення від 17.12.2013 № 9143428 державного реєстратора Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьк Гумуржи O.K. прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак у відповідача були відсутні правові підстави для їх скасування. Також позивач посилається в обгрунтування позовних вимог на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромаркет" було порушено строки звернення зі скаргою передбачені частиною третьою статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та позивач в порушення вимог чинного законодавства не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги, у зв`язку з чим був позбавлений можливості бути присутнім при розгляді скарги та йому не було належним чином вручено копії скарги за результатами розгляду яких прийнято оскаржуваний наказ.

Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві, наведене в сукупності є підставою для скасування наказу Міністерства юстиції України та висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України в судовому порядку як таких, що порушують право власності позивача на нерухоме майно.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Суд зазначає, що згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до положень ст. 321 ЦК України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як зазначалось судом вище, спірні правовідносини виникли у зв`язку із визнанням Міністерством юстиції України протиправними дій (рішень) приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Бадахова Ю.Н. та державного реєстратора Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьк Гумуржи O.K., які полягають у проведенні державної реєстрації права власності за Акціонерним товариством Райффайзен банк Аваль на нерухоме майно: АДРЕСА_1, та порушенням права власності АТ Райффайзен банк Аваль на вказане нерухоме майно.

При цьому позовні вимоги позивача ґрунтуються на факті правомірності вчинення приватним нотаріусом та державним реєстратором оскаржуваних дій щодо реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за АТ Райффайзен банк Аваль з посиланням на відсутність на час вчинення таких дій інформації про наявність діючого судового арешту, накладеного на вказане майно та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав, та відсутність правових підстав для розгляду скарги ТОВ Євромаркет , за результатами розгляду якої і були скасовані вищезазначені рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

В контексті вищенаведеного судом враховано, що надання оцінки щодо правомірності прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень саме щодо реєстрації права власності на нерухоме майно входить до юрисдикції господарського суду, оскільки спрямоване на захист права позивача на нерухоме майно від їх порушення іншою особою та при цьому приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.05.2013 № 2360155 приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Бадахов Ю.Н. та від 17.12.2013 №9143428 державний реєстратором прав на нерухоме майно Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьк Гумуржи O.K. безпосередньо вчиняли дії щодо реєстрації такого права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 (провадження 11-377апп18) дійшла висновку, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на майно іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж майна.

В свою чергу оскільки саме позивач був заявником оскаржуваних реєстраційних дій, господарський суд зазначає, що такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

Окрім цього з урахуванням фактичних обставин справи та висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.10.2019 у справі № 826/1620/17, суд зазначає, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття права власності на спірне майно і результат розгляду даного спору може впливати на права та інтереси позивача та третьої особи, тобто предмет спору у цій справі безпосередньо впливає на можливість реалізації сторонами права власності на спірне вбудоване приміщення на цокольному поверсі житлового будинку літ. А-5, загальною площею 265,9 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, тобто існує спір про право.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна станом на момент прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора від 17.05.2013 регулювалися Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції від 01.01.2013 (далі - Закон).

Статтею 2 Закону визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Тобто, державна реєстрація - це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не видається за можливе.

Частина 2 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначає, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2)на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації (ч. 3 статті 3 вказаного Закону).

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону (ч. 4 статті 3 вказаного Закону).

Відповідно до положень статей 15, 16 України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам, яка проводиться на підставі заяви власника, іншого право набувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи, разом із якою подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Статтею 26 вказаного Закону передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону Державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону.

Частиною 1 статті 15 Закону визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною 9 цієї статті встановлено, що державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Пунктом 2 Порядку №703 передбачено, що державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру прав проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

Нотаріус проводить державну реєстрацію прав:

реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва (нотаріус, яким вчиняється така дія);

у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва (нотаріус, яким вчинено таку дію).

Відповідно до п. 12 Порядку № 703 (в редакції від 01.01.2013) під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно із п. 10 Порядку № 1141 (в редакції від 01.01.2013) під час розгляду заяви (запиту) державний реєстратор здійснює пошук у Державному реєстрі прав відомостей про: нерухоме майно; право власності та суб`єкта цього права; інші речові права та суб`єкта цих прав; іпотеку та суб`єкта цього права; обтяження прав на нерухоме майно та суб`єкта цих прав.

Таким чином, під час проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень та прийняття рішень від 17.05.2013 № 2360115 та від 17.12.2013 № 9143428 на державного реєстратора покладався обов`язок встановлення відсутності суперечностей між заявленими речовими правами позивача та наявністю обтяжень прав на спірне нерухоме майно.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Ворошиловського районного суду м. Донецька перебувала цивільна справа № 255/736/2013-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Євромаркет до Приватного підприємства Нива-В.Ш. , в особі філії 05 приватного підприємства Нива-В.Ш. , Відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_1 про визнання недійсними прилюдних торгів по реалізації арештованого майна, протоколу проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна.

В межах розгляду даної справи ухвалою Ворошиловського районного суду міста Донецька від 07.05.2013 вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: вбудоване приміщення площею 266,4 кв.м в цокольному поверсі житлового будинку літ. А-5 , загальною площею 265,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Вказана ухвала суду набрала законної сили 14.05.2013, про що на копії ухвали суду, долученої до матеріалів справи, міститься відмітка про дату набрання ухвалою суду законної сили.

Вказаний вид обтяження (арешт нерухомого майна згідно ухвали Ворошиловського районного суду м. Донецька від 07.05.2013 у справі № 255/736/2013-ц) був зареєстрований державним реєстратором Тюріним Є.Є. (Ворошиловське районне управління юстиції у м. Донецьк) 17.05.2013 о 10:31:56 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 2334417 від 17.05.2013 10:34:28) (відомості про суб`єкт обтяження: особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_2 ).

В подальшому Ворошиловським районним судом м. Донецька рішенням від 09.07.2013 у справі № 255/726/13-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Євромаркет до Приватного підприємства Нива-В.Ш. в особі філії 05, Відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_1 , треті особи приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Бадахов Ю.Н., Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк , Базикіна С.Є. про визнання недійсним прилюдних торгів по реалізації арештованого майна, протоколу проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого майна позовні вимоги ТОВ Євромаркет задоволено в повному обсязі, визнано недійсними прилюдні торги, проведені 24 грудня 2012 року ПП Нива-В.Ш. в особі філії 05 по реалізації арештованого нерухомого майна, що є предметом іпотеки, а саме: вбудованого приміщення площею 266,4 кв.м в цокольному поверсі житлового будинку літ. А-5, загальною площею 265,9 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано недійсним Протокол № 0512656-1 проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна, що є предметом іпотеки, боржника ФОП Базикіної С.Є.; скасовано свідоцтво, видане приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. 15.01.2013 року, зареєстроване в реєстрі за № 22, яким посвідчено, що ОСОБА_1 належить на праві власності майно, що складається з: вбудованого в цокольному поверсі житлового будинку літ. А-5, загальною площею 265,9 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний № 1239481.

Вказане рішення Ворошиловського районного судом м. Донецька від 09.07.2013 у справі № 255/726/13-ц залишене без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 10 жовтня 2013року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.04.2014.

Згідно з пунктом 46 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 № 1141, який визначає процедуру ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, витяг, інформаційна довідка, виписка з Державного реєстру прав формується на підставі відомостей, що містяться у ньому, з присвоєнням індексного номера, фіксацією дати та часу їх формування.

Витяг про державну реєстрацію обтяження речових прав на нерухоме майно містить інформацію про державну реєстрацію обтяження речових прав на нерухоме майно, наявну у Державному реєстрі прав щодо запитуваного суб`єкта або об`єкта нерухомого майна, на дату та час його формування.

Витяг, який формується в процедурі державної реєстрації прав, містить інформацію про проведену державну реєстрацію права власності, іншого речового права чи обтяження таких прав на нерухоме майно за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

З огляду на вищевикладене вбачається, що приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Бадахов Ю.Н. під час розгляду заяви позивача про державну реєстрацію права власності на нерухоме майном мав перевірити відомості про наявність обтяжень спірного нерухомого майна, проте згідно з відомостями Державного реєстру прав приватним нотаріусом Бадаховим Ю.Н. під час розгляду заяви про державну реєстрацію переходу права власності № 1192812 за умови здійснення пошуків відомостей Державного реєстру прав, Реєстру прав власності, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єкті нерухомого майна та Державного реєстру іпотек щодо прав власності, інших речових прав, іпотек та обтяжень об`єктів нерухомого майна за ідентифікатором адреси об`єкта нерухомого майна: АДРЕСА_1, а також щодо право набувача об`єкта нерухомого майна - ПАТ Райффайзен Банк Аваль , одночасно не було належним чином проведено та сформовано пошуки відомостей вищезазначених реєстрів щодо власника об`єкта нерухомого майна - ОСОБА_1, майно якого відчужувалось, і як наслідок не було встановлено наявність обтяження арештом на нерухоме майно, який був накладений на нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Факт наявності арешту на спірне нерухоме майно ні стороною позивача, ні стороною відповідача не заперечується, ухвала Ворошиловського районного суду м. Донецька від 07.05.2013 у справі № 255/736/13-ц станом на день проведення державної реєстрації права власності позивача була чинною, станом на день розгляду справи вказана ухвала також не скасована, відомості про скасування такої ухвали суду не надані, при цьому Єдиний державний реєстр судових рішень такої інформації також не містить.

Також суд зазначає, що відповідно до ст. 153 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Статтею 129-1 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статті 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини другої статті 149 цього ж Кодексу забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Зазначені обмеження суд установлює в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі №454/3657/18 (провадження №61-569св21), той факт, що встановлені ухвалою суду обмеження не були зареєстровані у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачене Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , не може слугувати підставою для висновку про відсутність таких обмежень і про існування у відповідача права вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно йому було відомо.

Тобто в контексті вищезазначеного та фактичних обставин справи суд наголошує, що навіть за умови неточностей в записі у реєстрі про арешт нерухомого майна вказане не перетворює накладений судом арешт на нечинний та не звільняє приватного нотаріуса та позивача як сторону правочину купівлі - продажу від обов`язку врахування обтяження майна, позаяк укладення договору про відчуження майна під час дії судової заборони на його відчуження (арешту) та подальше прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень порушує публічний порядок, а також права власника майна, в інтересах якого судом було вжито заходи забезпечення позову.

Щодо тверджень позивача в частині внесення змін щодо обтяження нерухомого майна, а саме змін про характеристику об`єкту обтяження (нежитлове/житлове приміщення), то суд зауважує про те, що інформація в частині обтяження нерухомого майна була відображена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна з посиланням на номер справи, дату постановлення ухвали про накладення арешту на нерухоме майно, при цьому внесення таких змін не може вважатися підставою скасування або неправомірності такого арешту.

При цьому з урахуванням вищенаведених висновків Верховного Суду господарський суд наголошує, що в даному випадку під час розгляду спору повинна надаватись юридично - правова оцінка правовідносинам, які склались на момент вчинення спірних реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, не зважаючи на можливі процедурні порушення.

Суд зазначає, що Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, яка створюється та діє при Міністерстві юстиції та його міжрегіональних управліннях, є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом, яким забезпечується належне, якісне та прозоре виконання функцій, покладених на Міністерство юстиції України та його міжрегіональні управління у зв`язку з розглядом скарг у сфері державної реєстрації нерухомості та бізнесу, що в межах повноважень, визначених Законами України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128, забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації.

Згідно п. 8 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 № 1128, під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує:

1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження;

2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб`єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб`єктом оскарження на законних підставах;

3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Таким чином висновки Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, викладені в протоколі та самому висновку, є обов`язковими до врахування при розгляді скарг на дії суб`єктів державної реєстрації як такі, на підставі яких в подальшому приймається відповідний наказ Міністерства юстиції України.

З огляду на вищезазначене, враховуючи наявність обтяження арештом станом на день проведення спірної державної реєстрації права власності позивача, не здійснення приватним нотаріусом перевірки відомостей про наявність обтяжень нерухомого майна та порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав та їх обтяжень під час прийняття рішення від 17.05.2013 № 2360115 та здійснення реєстрації переходу права власності на нерухоме майно, що надалі зумовило прийняття державним реєстратором похідного рішення від 17.12.2013 № 14773693 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і здійснення реєстраційних дій, суд доходить висновку, що відповідачем правомірно скасовано рішення про державну реєстрацію від 17.05.2013 № 2360115 та від 17.12.2013 № 9143428, як такого, що було вчинене за наслідком прийняття незаконного рішення, з урахуванням висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 28.10.2016.

Також суд зазначає, що в межах розгляду справи № 910/12452/20 третьою особою було подано клопотання про застосування строку позовної давності згідно ст. 261 ЦК України, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю Євромаркет зазначає про те, що позивачем отримано оскаржуваний наказ відповідача 27.12.2016, що позивачем не заперечується та визнається в заяві від 25.03.2021 про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, а отже строк загальної позовної давності сплив 27.12.2019, в той час як з позовною заявою у даній справі позивач звернувся до Господарського суду міста Києва 18.08.2020 (згідно поштового конверту).

Окремо третя особа наголошує, що позовні вимоги позивача у адміністративній справі № 826/1620/17 та їх обґрунтування є тотожними позовним вимогам, заявленим у господарській справі № 910/12452/20, та зазначає, що подання позову з недодержанням правил підсудності не перериває перебігу строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа № 826/1620/17 за позовом Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до Міністерства юстиції України, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Євромаркет про визнання протиправним та скасування п.п. 2, 3 наказу Міністерства юстиції України від 29.11.2016 № 3411/5 та п.п. 2, 3 висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 28.10.2016.

В якості підстав позову у справі № 826/1620/17 позивач вказував на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Євромаркет строків звернення зі скаргою, не повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду скарги, а також прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.05.2013 № 2360155 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. та від 17.12.2013 №9143428 державним реєстратором прав на нерухоме майно Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьк Гумуржи O.K. у відповідності до вимог чинного законодавства та відсутності у відповідача правових підстав для їх скасування.

Таким чином, предмет та підстави позову у справі № 826/1620/17 та у справі № 910/12452/20 є аналогічними за своїм змістом.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2019, вказаний позов у справі № 826/1620/17 задоволено частково, визнано протиправними та скасовано пункти 2, 3 наказу Міністерства юстиції України від 29.11.2016 № 3411/5. В іншій частині позову було відмовлено.

В той же час постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 24.10.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2019 скасовано, а провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (п. 1), за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.(п. 5).

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В абзаці першому та п`ятому підпункту 2.1 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (далі - Постанова № 10) зазначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

При цьому, як зазначено в п. 2.2. Постанови № 10 за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен розглянути справу у повному обсязі, дати належну оцінку доказам, відповідно до вимог статті 43 ГПК України, з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Положення закону про правові наслідки спливу строку позовної давності можуть бути застосовані судом тільки у тому випадку, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права і факт його порушення чи оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб`єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити у позові не через пропущення строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової-вимоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Поряд із цим суд зазначає, що згідно п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013 року № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності.

Зокрема, частиною 5 статті 50 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами та мають процесуальні обов`язки, передбачені ст. 42 ГПК України, якою визначені права та обов`язки учасників справи, до яких відносяться і треті особи згідно ч. 1 ст. 41 ГПК України. При цьому визначені, зокрема, статтею 42 та іншими нормами цього Кодексу права є саме процесуальними, в той час як згаданий припис статті 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб, відтак заява третьої особи ТОВ Євромаркет про застосування строку позовної давності до позовних вимог АТ Райффайзен Банк Аваль залишається судом без розгляду.

Щодо поданого відповідачем 11.01.2021 року клопотання про застосування строку позовної давності суд зазначає, що за приписами частини 3 статті 169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються і розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Водночас, за приписами ч. 2 ст. 170 ГПК України письмова заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Натомість, як встановлено судом, відповідачем в порушення приписів ч. 2 ст. 170 ГПК України подано клопотання про застосування строку позовної давності, яке не містить підпису особи, яка від імені Міністерства оборони України звертається з ним до суду.

Також суд зазначає, що законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов`язково має бути зазначене в протоколі судового засідання.

Проте представником відповідача в судових засіданнях з розгляду справи по суті 19.05.2021 та 10.06.2021 в усному порядку не заявлялось клопотання про застосування строків позовної давності, у зв`язку з чим, враховуючи також недотримання відповідачем вимог ГПК України щодо змісту письмового клопотання про застосування строку позовної давності, поданого 11.01.2021 року, останнє залишене судом без розгляду.

Щодо тверджень позивача про порушення третьою особою строку для звернення до відповідача із скаргою, відсутності повноважень відповідача розглядати скаргу по суті та неналежність повідомлення позивача про розгляд скарги, суд зазначає, що відповідно до ч. ч. 1- 3 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на день подання скарги та прийняття наказу) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України. Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги: 1) на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльність державного реєстратора; 2) на дії або бездіяльність суб`єктів державної реєстрації прав. Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги щодо державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган. Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 30 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Таким чином, Міністерство юстиції України в силу положень даного Закону на момент подачі скарги був наділений повноваженнями в частині розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

В частині дотримання ТОВ Євромаркет строку звернення до відповідача із скаргою судом встановлено згідно відомостей даної скарги, що про порушення свого права прийнятим рішенням державного реєстратора останній дізнався під час ознайомлення із запереченням на позов приватного нотаріуса Бадахова Ю.Н., отриманого позивачем 04.08.2016 року. При цьому скаргу до відповідача подано товариством 01.09.2016, що не заперечувалося останнім.

Інших належних доказів, які б підтверджували обізнаність ТОВ Євромаркет про оскаржуване рішення державного реєстратора в інший період часу, стороною позивача не надано та матеріали справи не містять, у зв`язку з чим суд виходить із тих встановлених відповідачем відомостей під час розгляду скарги.

Отже, враховуючи 30-денний строк для подання скарги та дати, з якої Товариству з обмеженою відповідальністю Євромаркет стало відомо про порушення свого права (04.08.2016) останнім не пропущено такий строк.

Процедура розгляду відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закони) скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту (далі - суб`єкт оскарження), що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами (далі - суб`єкт розгляду скарги) врегульована Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 № 1128 (далі - Порядок).

Для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом (п. 2 Порядку у редакції, чинній на день подання скарги до відповідача).

Відповідно до п. 9 Порядку (в редакції, чинній на момент розгляду скарги) під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та / або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Згідно із п. п. 10, 11 Порядку (в редакції, чинній на момент розгляду скарги) суб`єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); 2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту; 3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги). Копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб`єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду.

Зі змісту поданого відповідачем відзиву вбачається, що у відповідності до п. 9 11 Порядку оголошення про розгляд скарги розміщено відповідачем на офіційному сайті Міністерства юстиції України, про що позивача було повідомлено листом № 2/26411-0-33-16/19К від 27.10.2016.

Факт розміщення оголошення про розгляд скарги на офіційному сайті відповідача позивачем не спростовано.

При цьому суд зазначає, що про відсутність обов`язку Комісії використовувати послідовно кожний наступний спосіб повідомлення виключно у разі неможливості використання попереднього, оскільки диспозиція зазначеної норми передбачає альтернативні дії суб`єкта розгляду скарги щодо вибору способу повідомлення зацікавлених осіб. Тобто, суб`єкт розгляду скарги може застосовувати один із способів, зазначених у вказаній нормі, а черговість використання кожного конкретного способу визначається суб`єктом розгляду скарги в залежності від конкретних обставин та наявної у нього інформації.

Таким чином, розміщення відповідачем копії оголошення про розгляд скарги ТОВ Євромаркет на веб-сайті Мін`юсту вважається належним виконанням приписів п.п. 10, 11 Порядку щодо повідомлення зацікавлених осіб про розгляд таких скарг, зокрема, позивача, приймаючи до уваги, що станом на день подання та розгляду скарги відповідач мав повідомити про розгляд скарги позивача в один із наведених вище способів.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 804/2296/17.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-80, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 07 вересня 2021.

Суддя А.М.Селівон