Рішення

від 07.12.2021 по справі 915/898/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2021 року Справа № 915/898/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Степановій С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2, пр. Богоявленський, 314, м. Миколаїв, 54050 (код ЄДРПОУ 02910048)

в інтересах держави в особі Галицинівської сільської ради Миколаївського (Вітовського) району Миколаївської області, вул. Центральна, 1, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286 (код ЄДРПОУ 22440768)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітовський транспортний центр", вул. Велика Морська, 89, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 40900718)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034 (код ЄДРПОУ 39825404)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про припинення права власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки

за участю представників сторін:

прокурор: Бескровна І.І., службове посвідчення № 056942 видане 25.08.2020 року дійсне до 25.08.2025 року;

від позивача: представник не з`явився;

від відповідача: представник не з`явився;

від третіх осіб: представники не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернувся Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 з позовною заявою, в якій просить суд:

1. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 08.11.2016 року № 17335447 про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітовський транспортний центр" права власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4823380600:01:000:1797 для ведення особистого селянського господарства в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітовський транспортний центр" повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4823380600:01:000:1797 в межах території Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області.

01.11.2021 року до господарського суду Миколаївської області від прокуратури надійшла заява про зміну предмета позову (вх. № 16326/21), в якій прокурор просить суд розглядати першу позовну вимогу в наступній редакції:

"Припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітовський транспортний центр" на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4823380600:01:000:1797 для ведення особистого селянського господарства в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, державну реєстрацію якого вчинено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.11.2016 року шляхом внесення запису № 17335447".

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 04.11.2021 року заяву прокурора про зміну предмету позову (вх. № 16326/21 від 01.11.2021 року) прийнято судом до розгляду.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2020 року справу № 915/898/20 призначено головуючому судді Олейняш Е.М.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.07.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі на 30.07.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.07.2020 року вжито заходи забезпечення позову у справі.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 30.07.2020 року відкладено підготовче засідання по справі на 31.08.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 31.08.2020 року відкладено підготовче засідання по справі на 08.09.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 08.09.2020 зупинено провадження у даній справі № 915/898/20 до набрання судовим рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області у справі № 477/1517/20 законної сили.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.10.2021 року поновлено провадження у справі № 915/898/20. Продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче засідання по справі на 04.11.2021 року. Залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_1 .

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 04.11.2021 року замінено позивача Миколаївську обласну державну адміністрацію його правонаступником Галицинівською сільською радою Миколаївського (Вітовського) району Миколаївської області.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 04.11.2021 року відкладено підготовче засідання по справі на 25.11.2021 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 25.11.2021 року закрито підготовче провадження у справі № 915/898/20. Розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 07.12.2021 року.

Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті господарського суду Миколаївської області https://mk.arbitr.gov.ua/sud5016/pres-centr/news/1149046/ у зв`язку з критичною ситуацією, що склалася із фінансовим забезпеченням діяльності судів у 2021 році, зокрема в частині відсутності асигнувань на оплату послуг з відправки поштової кореспонденції, Господарський суд Миколаївської області повідомив, що відправлення поштової кореспонденції з 08 липня 2021 року тимчасово зупинено.

Надсилання учасникам судових проваджень процесуальних документів буде здійснюватись виключно засобами електронного зв`язку.

Позивач явку повноважного представника в жодне судове засідання 25.11.2021 та 07.12.2021 не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (арк. 209, 226).

Відповідач та треті особи явку повноважних представників в жодне судове засідання 30.07.2020, 31.08.2020, 08.09.2020, 04.11.2021, 25.11.2021 та 07.12.2021 не забезпечили.

Третя особа ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення (арк. 147, 205, 206, 223).

Ухвали господарського суду Миколаївської області від 18.10.2021, 04.11.2021, 25.11.2021, надіслані на адресу третьої особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 отримані останнім, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (арк. 151, 208, 225). Отже, про розгляд справи третя особа ОСОБА_1 обізнаний.

Ухвали господарського суду Миколаївської області від 03.07.2020, 30.07.2020, 31.08.2020, 08.09.2020, 18.10.2021, 04.11.2021, надіслані на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітовський транспортний центр", вул. Велика Морська, 89, м. Миколаїв, 54001 повернуті до суду поштовою установою із відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою" та "за закінченням терміну зберігання" (арк. 73-76, 77-80, 81-85, 119-122, 123-127, 152-154, 210-214).

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17; від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, Суд вважає, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд апеляційної інстанції, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача, відповідача та третіх осіб.

В судовому засіданні 07.12.2021 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція прокурора.

Підставою позову прокурором зазначено обставини, які полягають в тому, що Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області порушено законодавство при прийнятті наказу про затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 4823380600:01:000:1797) для ведення особистого селянського господарства в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області.

Прокурор зазначає, що на підставі оскаржуваного наказу видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку, про що вчинено записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо вищевказаної земельної ділянки. В подальшому ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 1041 від 08.11.2016 року відчужив право власності на спірну земельну ділянку на користь ТзОВ "Вітовський транспортний центр", про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено відповідний запис № 17335447.

Прокурор зазначає, що надання у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в цій місцевості суперечить вимогам земельного та водного законодавства (ст. 88, 90 ВК України, ст. 60, 62 ЗК України), оскільки земельна ділянка фактично розташована у межах прибережної захисної смуги Бузького лиману, а в силу положень глави 12 ЗК України "Землі водного фонду" взагалі не передбачено можливість надання у приватну власність земель прибережної захисної смуги лиману.

Крім того, відповідно до містобудівної документації, чинної на час прийняття оскаржуваного наказу, а саме Проекту планування Вітовського (Жовтневого) району, затвердженого розпорядженням виконкому Миколаївської обласної ради народних депутатів від 16.05.1979 року № 310-р, вказана земельна ділянка розташована в перспективній зоні масового відпочинку І черги. Будівництво будь-яких об`єктів Проектом не передбачалось. Зазначена територія передбачалась як територія загального користування та не повинна передаватись у власність з будь-яким цільовим призначенням. Отже, надання спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства суперечить містобудівному законодавству.

Прокурор зазначає, що надання Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області у приватну власність фізичній особі спірної земельної ділянки прибережної захисної смуги згідно з наказом № 1178-СГ від 19.10.2015 року, оформлення фізичною особою права власності на цю ділянку за свідоцтвом від 22.10.2015 року та продаж ТзОВ "Вітовський транспортний центр" згідно з договором купівлі-продажу від 08.11.2016 року є нікчемними, оскільки в силу закону Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області не мало цивільної дієздатності на розпорядження спірною землею та законодавець встановив заборону на передачу ділянки прибережної захисної смуги у приватну власність із державної.

За таких обставин, оспорювання усього ланцюжку набуття прав на спірну ділянку прибережної захисної смуги не є ефективним способом захисту, спрямованим на поновлення порушених інтересів держави (в особі титульного власника землі - Миколаївської обласної державної адміністрації).

Прокурором обрано спосіб захисту прав - визнання недійсним та скасування запису про право власності на спірну ділянку за ТзОВ "Вітовський транспортний центр" від 08.11.2016 року за № 17334306 та зобов`язання повернути земельну ділянку належному власнику - державі в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, яка, на думку прокурора, є органом, який розпоряджається земельними ділянками водного фонду державної власності на території області.

У зв`язку з внесенням змін під час розгляду справи до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", прокурором обрано спосіб захисту прав - припинення права власності відповідача на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку належному власнику - державі в особі Миколаївської обласної державної адміністрації.

2.2. Правова позиція позивача .

Від позивача жодних заяв, клопотань, пояснень на адресу суду не надходило.

2.3. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

2.4. Правова позиція третіх осіб.

Треті особи не скористались наданим їм ст. 168 ГПК України правом на подання письмових пояснень щодо позову або відзиву.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку станом на 31.01.2019 року земельна ділянка кадастровий номер 4823380600:01:000:1797 із категорією земель - землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 2 га зареєстрована 21.09.2015 року та належить на праві власності відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Вітовський транспортний центр". Підставою державної реєстрації земельної ділянки вказано проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок 19.12.2014 (арк. 28-34).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 19.10.2015 року № 1178-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1 ":

1. Затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. України ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області.

2. Надано громадянину Україні ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га пасовищ з кадастровим номером 4823380600:01:000:1797 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області (арк. 20).

Відповідно до Висновку по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, наданого Управлінням екології та природних ресурсів від 17.09.2015 № 01-04/1826-04, Управління, розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. України ОСОБА_1 зазначило, що згідно з експлікацією земельних угідь на земельну ділянку встановлено обмеження за кодом 05.03 (Прибережна захисна смуга вздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішній морських водах). У висновку Управління зазначило, що проект погоджується за умови виконання вимог та обмежень (арк. 36).

Відповідно до інформації, наданої ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 31.01.2019 № 90/109-19, згідно з даними Державного земельного кадастру (Національної кадастрової системи) земельна ділянка площею 2,0000 га зареєстрована за кадастровим номером 4823380600:01:000:1797, яка знаходиться на території Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, обліковується як землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства. Вона зареєстрована 21.09.2015 року як приватна власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітовський транспортний центр". Дата реєстрації речового права на нерухоме майно - 08.11.2016 року. Фонд документації із землеустрою відділу не містить документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки. У блоці "Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки" на всю площу встановлені обмеження у використанні земельної ділянки - прибережні захисні смуги вздовж морів, морських заток, лиманів та на островах у внутрішній морських водах (підстава виникнення Водний кодекс України 06.06.1995"), а також на площу 0,4575 га встановлена охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи (підстава виникнення - "постанова Кабінету міністрів України "Про затвердження Правил охорони електричних мереж" 04.03.1997"), на площу 0,7594 га встановлена охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи (підстава виникнення - "Постанова Кабінету міністрів України "Про затвердження Правил охорони електричних мереж" 04.03.1997"). Строк дії обмежень - безстроково (арк. 25-27).

Відповідно до інформаційної довідки від 22.06.2020 № 213448852 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності не нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 22.10.2015 року за громадянином України ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності № 46133972 від 22.10.2015 року було зареєстровано на праві приватної власності земельну ділянку кадастровий номер 4823380600:01:000:1797 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (арк. 21-23).

В подальшому вищевказану земельну ділянку відчужено ТзОВ "Вітовський транспортний центр" на підставі договору купівлі-продажу № 1041 від 08.11.2016.

Відповідно до вищевказаної інформаційної довідки від 22.06.2020 № 213448852 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності не нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 08.11.2016 року за ТзОВ "Вітовський транспортний центр" на підставі договору купівлі-продажу № 1041 від 08.11.2016 було зареєстровано на праві приватної власності вищевказану земельну ділянку кадастровий номер 4823380600:01:000:1797 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (арк. 21-23).

Відповідно до інформації Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області № 863-02-54 від 08.07.2019, на земельній ділянці кадастровий номер 4823380600:01:000:1797 будь-які споруди та будівлі відсутні (арк. 39).

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 02.02.2021 року по справі № 477/1517/20 (провадження № 2/477/105/21) позов заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації задоволено повністю та вирішено (арк. 137-144):

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 19.10.2015 року № 1178-СГ, яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 4823380600:01:000:1797) для ведення особистого селянського господарства в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого (нині Вітовського) району Миколаївської області.

Визнати незаконним та скасувати видане 22.10.2015 року ОСОБА_1 свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим № 4823380600:01:000:1797, про що вчинено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 22.10.2015 року № 11713190.

Визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу № 1041 від 08.11.2016 року на підставі якого ОСОБА_1 відчужив право власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером № 4823380600:01:000:1797 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітовський транспортний центр", про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 17335447.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на користь прокуратури Миколаївської області судові витрати в сумі 2102 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Миколаївської області судові витрати в сумі 2102 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітовський транспортний центр" на користь прокуратури Миколаївської області судові витрати в сумі 2102 грн.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 02.02.2021 року по справі № 477/1517/20 (провадження № 2/477/105/21) набрало законної сили 16.03.2021 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, з матеріалів даної справи вбачається та Жовтневим районним судом Миколаївської області у справі № 477/1517/20 встановлено, що спірна земельна ділянка входить в межі прибережної захисної смуги Бузького лиману, а отже належить до земель водного фонду, на які поширюється заборона щодо передачі її у приватну власність.

Прокурором подано до господарського суду Миколаївської області даний позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітовський транспортний центр" про припинення права власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути у власність держави земельну ділянку.

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

4.1. Способи судового захисту прав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ГПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову (п. 40-41 постанова ВП ВС від 02.02.2021 № 925/642/19).

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми в її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права (постанова ВС від 09.12.2020 у справі № 922/476/20).

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника. Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними .

Такі правові висновки зроблено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібний правовий висновок зроблено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)) (п. 42).

Суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права (постанова КГС ВС від 19.05.2020 № 910/9167/19).

Поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії (Doran v. Ireland)).

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі Кудла проти Польщі (Kudla v. Poland)).

У рішенні від 05.04.2005 у справі Афанасьєв проти України ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

4.2. Право власності. Державна реєстрація прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За змістом ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в ред. станом на 22.10.2015) державна реєстрація прав проводиться на підставі: свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в ред. станом на 08.11.2016) державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Отже, підставою для здійснення державними реєстраторами державної реєстрації прав є правовстановлюючі документи, які підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Об`єднаною Палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 стверджено, що за змістом ст. 1 Закону державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Законом України від 05.12.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що, на відміну від ч. 2 ст. 26 зазначеного Закону у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав уточнено, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) (постанова ВС від 09.12.2020 у справі № 922/476/20).

У розумінні положень статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у чинній редакції (з 16.01.2020), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) (постанова КГС ВС від 03.03.2021 по справі № 915/161/20).

V. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається з інформаційної довідки від 22.06.2020 № 213448852 з Державного реєстру речових прав 22.10.2015 на підставі свідоцтва про право власності № 46133972 від 22.10.2015 року, виданого Жовтневим управлінням юстиції, державним реєстратором Колтуновою О.М. Жовтневого управління юстиції зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_1, а 08.11.2016 на підставі договору купівлі-продажу № 1041 від 08.11.2016, зареєстрованим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ласурія С.А., зареєстровано право приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр на земельну ділянку кадастровий номер 4823380600:01:000:1797.

Як вже було зазначено вище рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 02.02.2021 у справі № 477/1517/20 визнано незаконними та скасовано документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр на земельну ділянку кадастровий номер 4823380600:01:000:1797, а саме: наказ Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 19.10.2015 № 1178-СГ, свідоцтво про право власності № 46133972 від 22.10.2015 року, договір купівлі-продажу № 1041 від 08.11.2016.

Проте вказаним рішенням районного суду не припинено права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4823380600:01:000:1797, у зв`язку з чим прокурором у даній справі заявлено відповідну позовну вимогу з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 01.11.2021 з метою забезпечення ефективного поновлення права Галицинівської сільської ради на вказану земельну ділянку.

Чинна з 16.01.2020 року редакція ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав уточнено, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 23.06.2020 у справі № 906/516/19, від 23.06.2020 у справі № 905/633/19, від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19, від 28.10.2020 у справі № 910/963/19, від 01.12.2020 у справі № 916/1935/19.

Кожен із цих способів захисту є окремою самостійною підставою для вчинення державним реєстратором державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав, відповідно до Закону.

Враховуючи вищевикладене, прокурором у порядку цивільного судочинства забезпечено обрання ефективного способу захисту, визначеного абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону, а судом ухвалено рішення про визнання недійсним документу, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності Товариства. Зазначене судове рішення в силу закону є достатнім для проведення державним реєстратором державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону).

Отже, на законодавчому рівні визначено, що окрім скасування державної реєстрації права чи документів, що стали підставою для такої реєстрації, для подальшого виконання державним реєстратором судового рішення необхідною умовою є визнання, зміна чи припинення рішенням суду відповідного речового права.

Тобто, з метою забезпечення виконання рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 02.02.2021 у справі № 477/1517/20 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу землі, укладеного 08.11.2016 між ОСОБА_1 та ТзОВ "Вітовський транспортний центр", необхідно отримати судове рішення про припинення права власності ТзОВ "Вітовський транспортний центр".

Судом враховано, що судовим рішенням у цивільній справі № 477/1517/20 вже встановлено факти незаконного вибуття спірної земельної ділянки державної власності, розташованої у прибережній захисній смузі Бузького лиману, у приватну власність ОСОБА_1 та подальшого її відчуження ТзОВ "Вітовський транспортний центр" за договором купівлі-продажу від 08.11.2016. Крім цього, суд у справі № 477/1517/20, встановивши, що договір купівлі-продажу землі, укладений 08.11.2016 між ОСОБА_1 та відповідачем, є недійсним, фактично підтвердив відсутність у ТзОВ "Вітовський транспортний центр" права власності на спірну земельну ділянку.

Виходячи з положень ст. 321 ЦК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо припинення права власності ТзОВ "Вітовський транспортний центр" та повернення землі, заявлені у господарській справі, спрямовані на остаточне усунення порушень прав власника спірної земельної ділянки, фактично є похідними від спору, розглянутого у цивільному судочинстві.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора в частині припинення права власності відповідача ТзОВ "Вітовський транспортний центр" на спірну земельну ділянку (кадастровий номер 4823380600:01:000:1797) підлягають задоволенню. Також підлягають задоволенню похідні від вимоги про припинення права власності позовні вимоги в частині зобов`яання відповідача ТзОВ "Вітовський транспортний центр" повернути спірну земельну ділянку (кадастровий номер 4823380600:01:000:1797) у власність держави в особі Галицинівської сільської ради Миколаївського (Вітовського) району Миколаївської області, яка на час прийняття судового рішення у даній справі в силу приписів п. 24 Розділу X Перехідних Положень Земельного кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", який набрав чинності 27.05.2021 року, здійснює повноваження з розпорядження спірною земельною ділянкою.

Вказана правова позиція викладена в аналогічних спорах у постановах Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 у справі № 915/897/20, від 15.11.2021 у справі № 915/900/20.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір в розмірі 4 204, 00 грн. відшкодувати Миколаївській обласній прокуратурі з відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітовський транспортний центр", вул. Велика Морська, 89, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 40900718) на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4823380600:01:000:1797 для ведення особистого селянського господарства в межах території Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, державну реєстрацію якого вчинено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.11.2016 року шляхом внесення запису № 17335447.

3. Зобов`язати відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітовський транспортний центр", вул. Велика Морська, 89, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 40900718) повернути у власність держави в особі позивача Галицинівської сільської ради Миколаївського (Вітовського) району Миколаївської області, вул. Центральна, 1, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286 (код ЄДРПОУ 22440768) земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4823380600:01:000:1797 в межах території Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області.

3. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітовський транспортний центр", вул. Велика Морська, 89, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 40900718) на користь Миколаївської обласної прокуратури, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030 (код ЄДРПОУ 02910048, р/р UA748201720343150001000000340, Банк ДКСУ м. Київ МФО 820172):

- 4 204, 00 грн. (чотири тисячі двісті чотири грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 17.12.2021 року.

Суддя Е.М. Олейняш