Рішення

від 07.10.2021 по справі 160/10238/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2021 року Справа № 160/10238/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Букіна Л.Є.,

за участі: секретаря судового засідання Котляревська Г.С.,

представника позивача - Бігднягіна К.В.,

представника відповідача - Брилевський А.Д.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у м.Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА ПГК" до Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) про визнання протиправним та скасування припису,-

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА ПГК" до Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області (далі - ДЕІ, інспекція)) про скасування припису від 04.06.2021 року № 194/2.5-7/21.

В обґрунтування позову позивач посилається на очевидну протиправність вимог оскарженого припису, деякі з яких взагалі не спрямовані на усунення конкретних порушень, а лише за своїм змістом містять запит на отримання документів, а інші взагалі суперечать дійсним обставинам, встановленим під час проведення державного нагляду. Зазначаючи, що господарська діяльність здійснюється на підставі тих чи інших дозвільних документів, а також у відповідності до вимог спеціального законодавства просить позовні вимоги задовольнити, а оскаржений припис - скасувати.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.201 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 16.08.2021 року подальший розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач скористався наданим правом і надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про відсутність підстав для задоволення позову. В обґрунтування відзиву вказав, що винесений відносно позивача припис спрямований на усунення останнім вимог екологічного законодавства України, а також виконання ним тих зобов`язань, що були взяті тими чи іншими дозвільними документами.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції і надали суду пояснення аналогічні тим, що викладені в заявах по суті.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що підприємство є юридичною особою приватного права, видами діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД 01.11), має високий ступінь ризику.

Предметом спору у цій справі є пункти Припису № 194/2.5-7/21, винесеного 04.06.2021 року відповідачем за результатом проведеного заходу державного нагляду (контролю) у формі планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА ПГК", яка була оформлена Актом перевірки від 04.06.2021 року за № 194/2.5-7/21, в якому зафіксовано виявлені порушення у 30 пунктах, які і стали підставою для зобов`язання позивача до вчинення певних дій, що саме і означено у пунктах цього Припису.

При цьому, позивачем не оскаржувався порядок та підстави проведення перевірки, а також не ставиться під сумнів повноваження та компетенцію осіб, що її здійснювали. Позивач виразив не згоду із прийнятим відповідачам приписом у зв`язку з чим і звернувся до суду із цим позовом.

При вирішені спору суд виходить із такого.

Щодо пункту 1 припису, відповідно до якого позивач має надати на розгляд до Держекоінспекції Придніпровського округу інформацію та копії документів, які розглядалися в ході інспекційної перевірки в повному обсязі до 01.07.2021 року суд зазначає, що підставою такої вимоги визначено відповідачем ст.ст. 8, 11 ЗУ Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі Закон № 877-У), ст. 20-2 ЗУ Про охорону навколишнього природного середовища .

У той же час, зі змісту акту та припису не вбачається можливим визначити, які саме порушення допущені з боку позивача та норми якого нормативно-правового акту не виконані ним, оскільки як на порушення ДЕІ посилається лише на положення статті 20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , яка містить перелік прав ДЕІ та не встановлює жодних вимог природоохоронного законодавства для їх виконання суб`єктом господарювання або обов`язків такого суб`єкта, а також на приписи статей 8, 11 Закону 877-У, що визначають вимоги до розпорядчих документів органів державного нагляду (контролю) та обов`язки суб`єкта господарювання під час проведення заходу(перевірки).

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону № 877-У, припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Отже, суть припису - виключно обов`язкова письмова вимога щодо усунення конкретних порушень вимог законодавства.

Таким чином, включення до змісту припису вимог (щодо надання інформації та копії документів), які не спрямовані на усунення конкретних виявлених порушень законодавства, а мають загальний характер, суперечить суті та меті припису як розпорядчого документа, що складається за результатами заходу державного нагляду.

Тим паче, що під час здійснення планового заходу, ДЕІ мала усі права та підстави отримувати необхідні для проведення перевірки документи, однак, таким правом не

скористалися, змінивши реалізацію свого права на отримання інформації під час перевірки на вимогу у приписі.

Підтвердженням тому, що зазначені обставини є порушенням вимог, встановлених для оформлення припису, та є окремою самостійною підставою для його скасування, є правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/28014/15, від 05 червня 2019 року у справі № 816/581/16 та від 14 квітня 2020 року у справі № 810/711/17.

Отже, суд доходить висновку, що вимога п. 1 Припису є протиправною та підлягає скасуванню.?

Стосовно пункту 2 припису, відповідно до якого позивач має забезпечити складання статистичної звітності у сфері охорони навколишнього природного середовища в повному обсязі відповідно до вимог законодавства до 20.07.2021 року суд зазначає, що підставою такої вимоги визначено відповідачем приписи ст. ст. 17, 26 ЗУ Про відходи , ст. ст. 25,44 Водного кодексу України, ст. 10 ЗУ Про охорону атмосферного повітря , ст. 24 ЗУ Про охорону навколишнього природного середовища .

Наведені відповідачем норми права, визначають обов`язок підприємства щодо охорони атмосферного повітря, облік об`єктів, що шкідливо впливають на стан навколишнього природного середовища, обов`язки суб`єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами та не містять переліку статистичної звітності, яку має складати позивач.

Як наведено вище, з урахуванням положень ч. 8 ст. 7 Закону № 877-V, припис - виключно обов`язкова письмова вимога щодо усунення конкретних порушень вимог законодавства. Вимоги припису не можуть бути абстрактними.

Так, п. 2 припису містить лише вимогу про необхідність забезпечення складання статистичної звітності в повному обсязі у термін до 20.07.2021 року та не містить вказівки на виявлені в ході перевірки порушення вимог природоохоронного законодавства та яка саме звітність не складена, як це вимагається нормою ч. 7, ч. 8 ст. 7 Закону № 877-V.

У той же час, судом встановлено, що ТОВ Нива ПГК складає та подає всі Форми державних статистичних спостережень, які зазначені в переліку форм державних статистичних спостережень, які має подати у 2021 році (копія переліку додається). Під час перевірки не було зафіксовано ні в Акті, ні в Приписі факту не подання статистичних звітів/довідок, які містяться в даному переліку.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про державну статистику , державна статистична діяльність проводиться органами державної статистики згідно з цим Законом та відповідно до завдань, віднесених до їх компетенції, на засадах професійної незалежності та самостійності; втручання будь-яких державних органів та органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, об`єднань громадян, посадових та інших осіб у державну статистичну діяльність, зокрема, з питань змісту статистичної інформації, вибору джерел її отримання, статистичної методології, форм і термінів збирання та поширення даних статистичних спостережень тощо, забороняється.

Таким чином, відповідач не є уповноваженою особою, яка має право встановлювати строки та порядок подання статистичної звітності.

За наведених обставин, вимога пункту 2 припису виходить за межі повноважень відповідача, у зв`язку з чим є протиправною та підлягає скасуванню.

Стосовно пункту 3 припису, відповідно до якого позивач має забезпечити розробку звіту та отримання висновку з оцінку впливу на довкілля згідно вимог чинного законодавства щодо облаштування та експлуатації: пункту заправки техніки та витратного складу для зберігання пестицидів та агрохімікатів до 01.10.2021 року суд зазначає, що підставою такої вимоги визначено відповідачем ст.ст. 51,52 ЗУ Про охорону навколишнього природного середовища , ст. ст. З, 17 ЗУ Про оцінку впливу на довкілля .

Судом встановлено та відповідачем не спростовано, що витратний склад для зберігання пестицидів та агрохімікатів на підприємстві відсутній, а інформація вказана в акті перевірки та приписі фактично не відповідає дійсності. Пестициди і агрохімікати відповідно до договорів поставки купуються підприємством в межах необхідних для разового використання і не зберігаються на підприємстві

Щодо складу зберігання ПММ (пункт заправки техніки) суд зазначає, що на момент набуття позивачем права власності цього об`єкту, останній був введений в експлуатацію з урахуванням вимог чинного, на момент введення в експлуатацію, законодавства. Нове будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідація (демонтаж) об`єкту та інше втручання в навколишнє природне середовище не проводилось.

У відповідності до ч. 5-6 ст. 51 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , підприємства, установи та організації, які розміщують, проектують, будують, реконструюють, технічно переозброюють, вводять в дію підприємства, споруди та інші об`єкти, а також проводять дослідну діяльність, що за їх оцінкою може негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища, подають центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, спеціальну заяву про це.

Забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об`єктів, на яких незабезпечено в повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію (розширення та технічне переоснащення).

У ДБН А.2.2-1-2003 Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд зазначено, що дані будівельні норми встановлюють порядок розроблення матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище у складі проектної документації на нове будівництво, розширення, реконструкцію та технічне переоснащення об`єктів промислового та цивільного призначення.

Порядком затвердження проектів будівництва і проведення експертизи затвердженим постановою КМУ №560 від 11.05.2011 року передбачено проведення експертизи об`єктів будівництва тільки при здійсненні нового будівництва або проведенні реконструкції уже збудованих об`єктів.

Закон України Про оцінку впливу на довкілля встановлює правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля, спрямованої на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до статті 3 Закону України Про оцінку впливу на довкілля , здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

За умовами статті 1 Закону України Про оцінку впливу на довкілля , планована діяльність - планована господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, інше втручання в природне середовище; планована діяльність не включає реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об`єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 статті 17 Закону України Про оцінку впливу на довкілля дія цього Закону не поширюється на суб`єктів господарювання, які отримали рішення про провадження планованої діяльності до набрання чинності цим Законом, крім випадків, передбачених пунктом 22 частини другої та пунктом 14 частини третьої статті 3 цього Закону.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що стаття 3, Закон України Про оцінку впливу на довкілля , стаття 51 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища не містить вимоги щодо розроблення звіту та отримання висновку з оцінки впливу на довкілля щодо уже збудованого та введеного в експлуатацію пункту заправки техніки.

Отже, чинним законодавством не встановлено ні обов`язку, ні порядку розроблення документації з оцінки впливу на довкілля щодо об`єктів будівництва, які уже збудовані та введенні в експлуатацію. 26.02.2011 року, згідно Передавального акту, у наслідок реорганізації, від голови комісії з реорганізації ТОВ Нива , відповідно до переліку, було отримано майно, в тому числі склад ГСМ (пункт заправки техніки).

Відповідно до критеріїв, затверджених постановою КМУ від 13.12.2017 №1010, оцінці впливу на довкілля не підлягають розширення і зміни діяльності об`єктів, визначених пунктами 1-21 частини другої та пунктами 1-13 частини третьої статті 3 Закону України Про оцінку впливу на довкілля , а саме: технічне переоснащення одиниць та вузлів технологічного устаткування, систем управління та автоматизації, які морально застаріли та у яких вичерпано технічний ресурс, що розташовані в існуючих цехах, приміщеннях, без перепрофілювання. капітального ремонту, реконструкції об`єктів та підприємств, якщо в результаті такого переоснащення господарська діяльність не призведе до збільшення утворюваних та утворення нових видів небезпечних відходів, збільшення та/або появи нових джерел викидів в атмосферне повітря та скидів забруднюючих речовин у водні об`єкти, шумового, вібраційного, світлового, теплового та радіаційного забруднення, а також випромінення.

Відповідно до пункту 4 Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженого Законом України Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності від 19.05.2011 № 3392- VI передбачено отримання висновку з оцінки впливу на довкілля.

Згідно з частиною другою статті 1 Законом України Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності термін документ дозвільного характеру вживається у значенні, наведеному у Законі України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності .

Водночас, відповідно до абзацу 4 частини першої статті 1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Положеннями абзацу 7 частини першої статті 1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності об`єкт, на який видається документ дозвільного характеру (далі - об`єкт), - природні ресурси, земельна ділянка, ґрунтовий покрив земельних ділянок, споруда, будівля, приміщення, устаткування, обладнання та механізми, що вводяться в експлуатацію або проектуються, окрема операція, господарська діяльність певного виду, робота та послуга, а також документи, які використовуються суб`єктом господарювання у процесі проходження погоджувальної (дозвільної) процедури (проектна документація на будівництво об`єктів, землевпорядна документація, містобудівна документація, гірничий відвід).

А відтак, у зв`язку з тим, що позивачем не здійснювалося будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідація (демонтаж) об`єктів (споруд, будівель, приміщень, устаткування, обладнання та механізмів, що вводяться в експлуатацію або проектуються), пункт 3 припису є протиправним, позаяк оцінка впливу на довкілля проводиться щодо планованої діяльності, тобто діяльності, яка лише планується.

Тобто оцінка впливу на довкілля не проводиться щодо діяльності, яка вже реалізується, тоді як ТОВ НИВА ПГК діяльність вже реалізує (без проведення будь-яких змін у вказаному об`єкті).?

Стосовно пункту 4 припису суд зазначає, що цим пунктом відповідач вимагає поводження з небезпечними хімічними речовинами (пестицидами та агрохімікатами) на підприємстві здійснювати з дотриманням вимог природоохоронного законодавства в повному обсязі до 01.10.2021 року, а підставу, такої вимоги визначено приписи ст. 11 ЗУ Про пестициди та агрохімікати , ст. 52 ЗУ Про охорону навколишнього природного середовища , ДСП 8.8.1.2.001-98 від 03.08.98р. Державні санітарні правила. Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві .

Слід зазначити, що наведені відповідачем норми мають загальні умови щодо транспортування, зберігання та застосування пестицидів. Більше того, п. 4 припису містить лише вимогу про необхідність поводження з небезпечними хімічними речовинами (пестицидами та агрохімікатами) на підприємстві здійснювати з дотриманням вимог природоохоронного законодавства в повному обсязі, та не містить вказівки на виявлені в ході перевірки порушення вимог природоохоронного законодавства, як це вимагається нормою ч. 7, ч. 8 ст. 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Відповідно до ст. 52 ЗУ Про охорону навколишнього природного середовища , підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані додержувати правил транспортування, зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх ростумінеральних добрив, нафти і нафтопродуктів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів, з тим щоб не допустити забруднення ними або їх складовими навколишнього природного середовища і продуктів харчування.

При створенні нових хімічних препаратів і речовин, інших потенційно небезпечних для навколишнього природного середовища субстанцій повинні розроблятися та затверджуватися у встановленому законодавством порядку допустимі рівні вмісту цих речовин у об`єктах та навколишнього природного середовища та продуктах харчування, методи визначення їх залишкової кількості та утилізації після використання.

Вміст природних та штучних домішок, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища або здоров`я людей, у таких препаратах, а також сировині, що використовується для їх виробництва, не повинен перевищувати допустимих рівнів, встановлених відповідно до законодавства.

Екологічні вимоги при виробництві, зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні, захороненні токсичних та інших небезпечних для навколишнього природного середовища і здоров`я людей речовин, віднесення хімічних речовин до категорії токсичних та їх класифікація за ступенем небезпечності визначаються нормативно-правовими актами на підставі висновку з оцінки впливу на довкілля і погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Перелік пестицидів та агрохімікатів, дозволених для використання в Україні, регламенти їх застосування, а також щорічні доповнення до нього визначаються в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст 11 ЗУ По пестициди та агрохімікати , транспортування, зберігання, застосування, утилізація, знищення та знешкодження пестицидів і агрохімікатів та торгівля ними здійснюються відповідно до вимог, встановлених чинним законодавством, санітарними правилами транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів та іншими нормативними актами.

Особи, діяльність яких пов`язана з транспортуванням, зберіганням, застосуванням пестицидів і агрохімікатів та торгівлею ними, повинні мати допуск (посвідчення) на право роботи із зазначеними пестицидами і агрохімікатами. Порядок одержання такого допуску визначається Кабінетом Міністрів України.

Продаж населенню пестицидів і агрохімікатів здійснюється у дрібнофасованому вигляді та з обов`язковою наявністю інструкції щодо безпечного їх застосування.?

Господарська діяльність у сфері зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів підлягає обов`язковому страхуванню, умови та порядок якого визначаються законодавством.

Судом встановлено, що місце тимчасового зберігання пестицидів та агрохімікатів на підприємстві відсутнє. Пестициди і агрохімікати відповідно до договорів поставки купуються підприємством в межах необхідних для разового використання і не зберігаються на підприємстві. Під час проведення перевірки не було виявлено їх зберігання або транспортування ТОВ Нива ПГК . Що стосується застосування пестицидів, суд зазначає, що всі добрива які вносяться підприємством мають відповідні сертифікати відповідності. Внесення добрив здійснюється оприскувачами ОПК 3000-24 Титан (АСУ) № 0034-17 та ОПК 20000500000 (базова) № 2783- 14, які мають технічні можливості здійснювати самоприготування робочого розчину, що полягає у внесенні консерванту в ємність, яка відокремлена від ємності, яку заповнюють водою.

Стосовно пункту 5 припису, відповідно до якого позивач має укласти договір страхування цивільної відповідальності суб`єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров`ю людей під час зберігання та застосування пестицидів та агрохімікатів до 01.07.2021 року. суд зазначає, що підставою такої вимоги визначено відповідачем приписи ст. 7 ЗУ Про страхування , ст. 52 ЗУ Про охорону навколишнього природного середовища , ст. 11 ЗУ Про пестициди та агрохімікати .

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України Про пестициди та агрохімікати господарська діяльність у сфері зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів підлягаєобов`язковому страхуванню, умови та порядок якого визначаються законодавством.

Відповідно до п. 41 ч. 1 ст. 7 Закону України Про страхування в Україні здійснюються, зокрема, такі види обов`язкового страхування: страхування цивільної відповідальності суб`єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров`ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України Про страхування для здійснення обов`язкового страхування Кабінет Міністрів України, якщо інше не визначено законом, встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов`язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.

Суд відмічає, що станом на момент проведення перевірки, Кабінетом Міністрів України не прийнято нормативно-правового акту, який би визначав умови і порядок здійснення обов`язкового страхування згідно ч.2 ст.7 Закону України Про страхування , отже на позивача неправомірно покладено обов`язок виконати вимоги, що на законодавчому рівні не визначені.

Таким чином, норма ст. 11 Закону України Про пестициди і агрохімікати щодо обов`язкового страхування господарської діяльності у сфері зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів фактично не може бути реалізована, оскільки умови та порядок цього страхування не визначені законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена у пунктах 28-30 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №820/12120/15 від 14.03.2018 року та Постанови Верховного Суду від 29.04.2020 року у справі № 816/1976/16.

Більш того, із матеріалів справи слідує, що ТОВ Нива ПГК , зверталося до Страхової компанії Граве Україна та листом від 18.06.2021 року № 4/06, відмовлено в укладенні договору страхування цивільної відповідальності у сфері зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів, з підстав відсутності механізму реалізації ст. 11 ЗУ Про пестициди та агрохімікати .

Наведене свідчить про протиправність вимог пункту 5 оскарженого припису.

Безпідставним суд визначає також пункт 6 цього ж припису, адже відповідач вимагає організувати ведення журналу обліку надходження пестицидів та агрохімікатів, їх застосування та посівах та наявності на підприємстві до 20.06.2021 року, який йому надавався до перевірки проте не прийнятий до уваги.

Стосовно пункту 7 припису, відповідно до якого позивач має забезпечувати додержання правил транспортування, зберігання пестицидів і агрохімікатів до 04.06.2021 року суд зазначає, що фактично, такий пункт припису є дублюванням пункту 4 припису.

Як вже зазначено вище, під час розгляду справи відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що позивач транспортує та зберігає пестициди та агрохімікати, у зв`язку з чим такий пункт припису є необґрунтований.

За вимогами пунктів 8. 9. 10 припису відповідач вимагає від позивача розробити інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря відповідно до фактичного стану підприємства з урахуванням всіх джерел утворення викидів та обсягів викидів до 01.11.2021 року; тримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з урахуванням всіх джерел викидів до 01.11.2021 року; не допускати здійснення викидів в атмосферне повітря від джерел викидів та джерел утворення викидів підприємства без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря до 04.06.2021 року.

Суд з цього приводу зазначає, що порушення умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря повинні бути встановленими такими обставини, а саме: підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо здійснюють викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин; такі речовини або їх суміші дійсно є забруднюючими (наявні у Переліку найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 №1598, або наявні докази, що речовини можуть прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища); викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря відбуваються без отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 12.09.2019 у справі №440/3838/18 (провадження №К/9901/17308/19) та в постанові від 12.09.2019у справі№818/691/16 (№s К/9901/10987/18).

Судом встановлено, що при проведенні перевірки жодних викидів забруднюючих речовин на підприємстві встановлено не було. При цьому, матеріалами справи підтверджено, що позивачем укладено договір від 13.05.2021 року по Проведенню інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел з оформленням звіту; підготовки, оформленню та узгодженню у відповідних органах Документів, у яких обгрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та отриманню у відповідних органах дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та строк дії договору та виконання робіт встановлений до 31.12.2021 року, тобто вже після проведення перевірки.

Наведене свідчить про протиправність пунктів 8, 9 та 10 оскарженого припису.

Також суд доходить висновку про протиправність пунктів 11 та 12 припису, якими вбачається розробити паспорт пилогазоочисної установки, яка на підприємстві взагалі відсутня, не враховуючи того факту, що ці пункти взагалі не містять вказівки на виявлені в ході перевірки порушення позивачем вимог законодавства України.

При цьому Скасування пунктів 11,12 Припису тягне за собою скасування пункту 13 Припису, в якому зазначено до 30.07.2021 року забезпечити проведення технічного навчання і перевірку знань з правил технічної експлуатації установок очистки газу інженерно-технічного персоналу та обслуговуючого персоналу, залученого до експлуатації установки очистки газу, а також пункту 14 Припису, в якому зазначено до 30.07.2021 року забезпечити проведення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел, перевірку ефективності роботи ПГОУ та перевірку технічного стану ПГОУ.

Стосовно пункту 15 припису, відповідно до якого позивач має забезпечити проведення виробничого контролю за викидами забруднюючих речовин від стаціонарних джерел підприємства до 30.07.2021 року суд зазначає, що підставою такої вимоги визначено відповідачем ст.ст. 10 , 29 ЗУ Проохорону атмосферного повітря .

Згідно ЗУ Про охорону атмосферного повітря , виробничий контроль за охороною

атмосферного повітря здійснюється підприємствами, установами, організаціями та громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності в процесі їх господарської та іншої діяльності, якщо вона справляє шкідливий вплив на стан атмосферного повітря.

Дані акту перевірки не містять будь - яких відомостей, що в процесі діяльності ТОВ Нива ПГК справляється шкідливий вплив на стан атмосферного повітря.

Отже, і цей пункт припису є протиправним та підлягає скасуванню.

Пункт 16 Припису, вбачається вимога позивача обладнати порти для відбору проб та вимірювання параметрів газопилового потоку, майданчику для відбору проб від стаціонарних джерел у відповідності до діючих вимог нормативної документації до 30.06.2021 року.

Як підставу, для такої вимоги, відповідач посилається на приписи ст. 10 ЗУ Про охорону атмосферного повітря , ДСТУ 8725:2017 Якість повітря. Викиди стаціонарних джерел. Методи визначення швидкості та об`ємної витрати газопилових потоків . .

Відповідно до п. 7.4.1. ДСТУ 8725:2017, вимірювальні порти планують на стадії проектування й облаштування згідно з вимогами 7.4.1.-7.4.6. перед у введенням в дію нових, реконструкцією або використанням заходів планово-запобіжного ремонту діючих ДВ, ГОУ.

Відповідно до п. 7.5.1 ДСТУ 8725:2017, вимоги до облаштування робочої платформи і робочого майданчика має бути враховано і реалізовано під час проектування нових або реконструкції діючих ДВ та ГОУ, під час виконання заходів планово - запобіжного ремонту ДВ та ГОУ, на діючих - за наявності конструктивних, технічних і економічних можливостей.

Як вже встановлено судом, позивач не використовує джерела, які обладнані ГОУ (ПГОУ) та в результаті своєї роботи мали газопилові потоки, підчас проведення перевірки, так стаціонарні джерела встановлені не були.

Крім того, такі роботи проводяться на стадії планування, реконструкції,- ремонту. Вказане, також не знаходить свого підтвердження в акті перевірки, у зв`язку з чим пункт 16 припису, є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно пункту 17 Припису, відповідно до якого позивач має забезпечити проведення вимірювань вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувного джерела викиду з оформленням протоколу результатів вимірів у відповідності до вимог нормативної документації до 30.07.2021 року суд зазначає, що підставою такої вимоги визначено відповідачем ст. 10 ЗУ Про охорону атмосферного повітря , ДСТУ 4276:2004, ДСТУ4277:2004.

У той же час, ні оскаржуваний припис, ні Акт перевірки не містить жодної конкретизації відносно якого саме пересувного джерела необхідно забезпечити проведення вимірювань вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах. Відповідач не наводить технічні характеристики, інші ознаки, за якими можливо б було ідентифікувати пересувне джерело.

Вимоги стандартів ДСТУ 4277:2004 та ДСТУ 4276:2004 на які інспекція робить посилання є різними. І якщо вимоги ДСТУ 4276:2004, стосуються автомобілів двигуни яких працюють за газодизельним циклом цим ДСТУ вводяться уперше та поширюється на автомобілі (транспортні засоби категорій М і Г4) та Стандарт не поширюється на автомобілі, уперше зареєстровані до 1 січня 1980 р. То вимоги ДСТУ 4277:2004, поширюються до автомобілів, обладнаних системами нейтралізації відпрацьованих газів, які також відповідають вимогам Директиви 96/96/ЄС. Цей стандарт поширюється на автомобілі з двигунами, які працюють на бензині або газовому паливі (далі - автомобілі): нові і ті, що перебувають в експлуатації.

Разом з тим, вимога п. 17 припису, свідчить щодо необхідності саме пересувного джерела викиду, тобто в розумінні одного, який ідентифікувати неможливо. Позивач володіє тракторами та сільськогосподарською технікою, проте вказані норми ДСТУ не поширюються на вказані види пересувних джерел.

Відтак, суд доходить висновку, що п. 17 припису, є протиправним та підлягає скасуванню.

З пунктів 18,19.20,21 Припису, вбачається водокористування для потреб підприємства здійснювати згідно вимог чинного законодавства до 04.06.2021 року. Розробити технологічні нормативи водоспоживання та водовідведення відповідно до фактичного стану підприємства до 04.07.2021 року. Забір води з водних об`єктів здійснювати за наявністю Дозволу на спецводокористування до 04.06.2021 року. Організувати ведення первинного обліку у сфері охорони водних ресурсів в повному обсязі до 30.06.2021 року.

Як підставу, для таких вимог, відповідач посилається на приписи ст.ст. 40, 44, 49 Водного кодексу України, ст. 38 ЗУ Про охорону навколишнього середовища .?

Так, пункт 18 Припису, направлений на дотримання загальних вимог ст. 44 ВК України, не містить вказівки на виявлені в ході перевірки порушення вимог природоохоронного законодавства, як це вимагається нормою ч. 7, ч. 8 ст. 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Що стосується п. 19 Припису, то відповідач, на підставі ст. 40 та ст. 44 ВК України, покладає на позивача обов`язок розробити технологічні нормативи водоспоживання та водовідведення відповідно до фактичного стану підприємства.

При цьому, статті 40 та 44 Водного Кодексу України, на які посилається відповідач у приписі, як на норми, які порушено позивачем, не містять положень щодо обов`язку розроблення питомих балансових норм водоспоживання та водовідведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Водного кодексу України, технологічні нормативи використання води розробляються та затверджуються відповідними центральними органами виконавчої влади за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної- політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Отже, обов`язок розроблення нормативів покладено на державні органи, а не на суб`єктів господарювання.

Крім того, п. 19 припису містить лише вимогу про необхідність розробити технологічні норми водоспоживання та водовідведення відповідно до фактичного стану підприємства та знову ж таки не містить вказівки на виявлені в ході перевірки порушення вимог природоохоронного законодавства.

Як вбачається з пункту 20 Припису, відповідач зобов`язує здійснювати забір води з водних об`єктів здійснювати за наявністю Дозволу на спецводокористування з посиланнями на ст.ст. 44, 49 ВК України.

Проте, така вимога є протиправною, оскільки під час судового розгляду справи встановлено, що позивач, користується водою з колодязя, що розташований на території тракторної бригади за адресою вул. Центральна, буд. 57/2, с. Володимирівна, Межівський район, Дніпропетровська область.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра, землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

У відповідності до ч. 2 ст. 23 Кодексу України про надра, землевласники і землекористувачі, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, частка сільськогосподарського товаровиробництва яких за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води (крім мінеральних) для сільськогосподарських, виробничих, а також власних господарсько-побутових потреб.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 21.06.2018 року у справі №823/1397/17, відповідно до якої законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Разом із цим, Кодексом України про надра передбачено винятки, за яких господарюючі суб`єкти мають право видобувати підземні води (крім мінеральних) без спеціального дозволу.

Так, відповідно до частини першої статті 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.?

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що землевласники і землекористувачі, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, частка сільськогосподарського товаровиробництва яких за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води (крім мінеральних) для сільськогосподарських, виробничих, а також власних господарсько-побутових потреб.

Таким чином, однією з обов`язкових умов для звільнення суб`єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є приналежність його до сільськогосподарського товаровиробника, частка сільськогосподарського товаровиробниитва якого за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків та видобування води з метою її використання для сільськогосподарських, виробничих, а також власних господарсько-побутових потреб .

На 1 сторінці Акту зазначено види об`єктів та/або види господарської діяльності (із зазначенням коду згідно КВЕД) щодо яких проводиться захід є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний) .

Отже, в Акті встановлено, що основний вид діяльності ТОВ Нива ПГК є сільськогосподарське товарне виробництво, що в свою чергу, звільняє позивача від обов`язку отримувати дозвіл на спеціальне водокористування.

Більше того, позивач є платником єдиного податку четвертої групи. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 297 Податкового кодексу України, платники єдиного податку четвертої групи звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з рентної плати за спеціальне використання води.

Відповідно до абзацу а підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, до четвертої групи платників єдиного податку відносяться сільськогосподарські товаровиробники, а саме, юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Наведе також підтверджується довідкою ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 13.04.2021 року № 17260/6/04-36-18-11.

Отже, оскільки ТОВ Нива ПГК є сільськогосподарським товаровиробником та платником єдиного податку четвертої групи, воно звільнене від обов`язку отримувати дозвіл на спеціальне водокористування.

При цьому, слід зазначити, що в акті перевірки, інспекторами недостовірно вказано інформацію, що використання води зі ставка, який знаходиться на території села Володимирівка. Будь - яких доказів наведеному, акт не містить.

Пунктом 21 Припису, зобов`язано організувати ведення первинного обліку у сфері охорони водних ресурсів в повному обсязі.

Як вже було зазначено вище, ТОВ Нива ПГК , згідно чинного законодавства не має обов`язку, щодо отримання дозволу на спеціальне водокористування, відповідно у підприємства не виникає необхідності у встановлені водовимірювальної апаратури, оскільки, від обсягу використаної ТОВ Нива ПГК води з колодязю, у підприємства не виникає будь-яких прав чи обов`язків (зі сплати податків та зборів), а отже відсутній обов`язок ведення первинного обліку у сфері охорони водних ресурсів.

Відповідно до ст. 25 Водного кодексу України державний облік водокористування ведеться з метою систематизації даних про забір та використання вод, скидання зворотних вод та забруднюючих речовин, наявність систем оборотного водопостачання та їх потужність, а також про діючі системи очищення стічних вод та їх ефективність.

Державний облік та аналіз стану водокористування здійснюються шляхом подання водокористувачами звітів про водокористування.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 16.03.2015 р. №78 затверджено Порядок ведення державного обліку водокористування (далі - Порядок №78).?

Пунктом 1.3 Порядку №78 визначено, що державний облік водокористування здійснюється шляхом подання водокористувачами звітів про використанні води за формою №2ТП-водгосп (річна) (далі - звіт).

Інформація, що міститься у звіті, є первинними даними про водокористувача та його водогосподарську діяльність.

Відповідно до п.1.5 цього Порядку під час державного обліку водокористування систематизуються дані про водокористувачів, які здійснюють діяльність, пов`язану із забором та/або використанням води, скиданням зворотних (стічних) вод та забруднюючих речовин, та: здійснюють забір води із поверхневих та підземних водних об`єктів в обсязі від 20 м3 води на добу;

забирають воду з водопровідних мереж або інших систем водопостачання в обсязі від 20 м3 води на добу (у середньому протягом календарного року) і передають зворотні (стічні) води до систем водовідведення; забирають воду для зрошення в обсязі від 20 м3 води на добу (у середньому протягом зрошувального періоду); мають сезонний режим роботи та забирають воду в обсязі від 20 м3 води на добу (у середньому протягом періоду його роботи у межах календарного року); мають оборотні системи водопостачання загальною потужністю 1000 м3 води на добу і більше незалежно від кількості забраної (отриманої) води; використовують воду для виробництва напоїв незалежно від кількості води; здійснюють скид (незалежно від об`єму) зворотних (стічних) вод безпосередньо у водні об`єкти та підземні горизонти; віднесені до галузі гідроенергетики; користуються водними об`єктами для рибогосподарських потреб (крім суден флоту рибної промисловості).

У разі якщо діяльність суб`єкта господарювання - водокористувача не підпадає під критерії, визначені пунктом 1.5 Порядку №78 для здійснення державного облік водокористування, такий суб`єкт господарювання не повинен подавати звіт, у зв`язку з чим пункти припису 18,19,20,21 є протиправними та підлягають скасуванню.

Пунктом 22 Припису від позивача вимагається надати довідку щодо обсягів використаної протягом 2018 - 2020 років води зі ставка, який знаходиться на території села Володимирівна, Межівського району без дозволу на спецводокористування з документами підтверджуючими достовірність розрахунку до 22.06.2021 року. Як підставу, для таких вимог, відповідач посилається на приписи ст.ст. 8, 11 ЗУ Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі Закон № 877-У), ст. 20-2 ЗУ Про охорону навколишнього природного середовища .

Як вже встановлено судом, позивач використовує воду з колодязя, що розташоване на території тракторної бригади за адресою вул. Центральна, буд. 57/2, с. Володимирівка, Межівський район, Дніпропетровська область, у зв`язку з чим вимоги такого пункту припису є безпідставними.

З приводу Пункту 23 Припису, відповідно до якого позивач має забезпечити збирання, очищення та відведення зливових стоків з території виробничих об`єктів підприємства в повному обсязі у відповідності до вимог законодавства до 01.1162021 року, суд зазначає, що підставою такої вимоги визначено приписи ст.ст. 44, 70, 71, 95, 96, 98, 105 ВК України, ст. 35 ЗУ Про охорону земель та ст. 164 ЗК України.

Слід зазначити, що екологічною інспекцією перевірялося підприємство, яке знаходиться в селі Володимирівка, Межівського району Дніпропетровської області. Дане підприємство не знаходиться в місті обласного чи районного значення. Загальна чисельність населення села Володимирівка близько 500 чоловік. На території даного села ніколи не було ні централізованого водопостачання ні водовідведення.

Згідно зі ст. 1 Водного кодексу України, вода стічна вода, що утворилася в процесі господарсько побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар`єрної і дренажної води), а також відведена з забудованої території, на якій утворилася внаслідок випадання атмосферних опадів.

Відповідно до п. 2.24. Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я України №14 від 17.03.2011 року (далі-Санітарні норми), відведення стічних вод, що утворилися в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар`єрної і дренажної води, повинно здійснюватись централізованою системою водовідведення.

У разі відсутності інженерних мереж міської (селищної, сільської) каналізації або розташування об`єктів на відстані не менше ніж 500 м від найближчого колектора стічних вод необхідно передбачати каналізування об`єктів на локальні очисні споруди, при цьому перевагу слід віддавати грунтовим методам біологічного очищення стічних вод.

У відповідності до п. 2.25. Санітарних норм, відведення стічних вод, що утворилися на забудованій території внаслідок випадання атмосферних опадів, повинно здійснюватись з усього басейну стоку системою зливової (дощової) каналізації, яка є обов`язковим елементом благоустрою населених пунктів. У містах і селищах міського типу необхідно передбачати зливову (дощову) каналізацію закритого типу з попереднім очищенням стоку. Застосування відкритого водовідвідного устаткування (канав, кюветів, лотків тощо) допускається в сільських населених пунктах, а також на території парків.

Згідно з п. 2 Розділу II Методичних рекомендацій із забезпечення ефективного відведення поверхневих вод затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 23.12.2010 №470, застосування відкритих пристроїв водовідведення допускається в районах одно-, двоповерхової забудови, в сільських населених пунктах і на території паркових масивів.

Судом встановлено, що на підприємстві відсутня зливова (дощова) централізована каналізаційна мережа, при цьому що, виходячи із норм вищенаведених нормативних актів, підприємство не зобов`язано здійснювати перехват зливових стічних вод та створювати зливоприймальники, оскільки будівництво каналізаційних інженерних мереж відноситься до компетенції комунальних служб органів місцевого самоврядування.?.

Більше того, чинним законодавством передбачено право на застосування відкритих пристроїв водовідведення у сільських населених пунктах без застосування каналізації, тим більше рекомендовано застосовувати ґрунтові методи біологічного очищення стічних вод.

За наведених обставин, порушень, які вимагається усунути в пункті 23 припису, враховуючи місцецезнаходження позивача - село, ТОВ Нива ПГК не допущено.

З пункту 24 Припису слідує вимога до позивача з приводу розроблення інвентаризації відходів відповідно до фактичного стану підприємства з урахуванням всіх видів відходів, що утворюються при здійсненні діяльності підприємства до 01.11.2021 року. Як підставу, для таких вимог, відповідач посилається на приписи ст.ст. 17,26 ЗУ Про відходи .

Пункт 25 припису, позивач має визначити склад і властивості всіх видів відходів, що утворюються при діяльності підприємства, ступінь їх небезпечності для навколишнього середовища та здоров 'я людини до 01.11.2021 року. Як підставу, для таких вимог, відповідач посилається на приписи ст. 17 ЗУ Про відходи .

Пункт 26 припису, позивач має розробити та погодити згідно вимог законодавства нормативи граничних показників утворення всіх видів відходів у технологічних процесах та нормативи питомих показників утворення всіх видів відходів, що утворюються при діяльності підприємства до 01.11.2021 року. Як підставу, для таких вимог, відповідач посилається на приписи ст. 7 ЗУ Про відходи .

Пункт 27 Припису, позивач має забезпечити ведення первинного обліку кількості відходів, що утворюються на підприємстві за формою 1-ВТ в повному обсязі до 04.07.2021 року. Як підставу, для таких вимог, відповідач посилається на приписи ст. 17 ЗУ Про відходи .

Судом встановлено, що під час проведення перевірки, на території підприємства, не встановлено будь - яких відходів.

Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов`язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та

здоров`я людини на території України визначає Закон України Про відходи .

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відходи , відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари(продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають? подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Отже, згідно чинного законодавства, відходами є будь-які речовини, матеріали і предмети, які не мають подальшого використання за місцем їх утворення

Поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронения, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Побутові відходи - відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов`язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення.

Виробник відходів - фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів.

Відповідно до статті 13 Закону України Про відходи суб`єктами у сфері поводження з відходами є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також підприємства, установи та організації усіх форм власності, діяльність яких пов`язана із поводженням з відходами.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст.26 Закону України Про відходи державному обліку та паспортизації підлягають в обов`язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України і на які поширюється дія цього Закону. Державний облік та паспортизація відходів здійснюються у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1999 року № 2034 затверджено Порядок ведення державного обліку та паспортизації відходів (далі -Порядок).

Під інвентаризацією відходів, згідно з цим порядком, слід розуміти комплекс разових організаційно-технічних заходів з виявлення, ідентифікації, опису і реєстрації відходів, обліку обсягів їх утворення, утилізації та видалення, а також виявлення і обстеження місць утворення відходів і об`єктів поводження з ними.

Паспортизація відходів - процес послідовного збирання, узагальнення та зберігання відомостей про кожний конкретний вид відходів, їх походження, технічні, фізико-хімічні, технологічні, екологічні, санітарні, економічні та інші показники, методи їх вимірювання і контролю, а також про технології їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронения.

Пунктами 8, 9 вказаного Порядку передбачено, що інвентаризація відходів проводиться на загальних методологічних засадах відповідно до законодавства. Паспортизація відходів ведеться підприємствами з метою їх вичерпної ідентифікації та визначення оптимальних шляхів поводження з ними. Паспортизація відходів передбачає складення і ведення паспортів відходів, паспортів місць видалення відходів, реєстрових карт об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів відповідно до державного класифікатора ДК 005-96 Класифікатор відходів та номенклатури відходів. Форми паспортів відходів та інструкції щодо їх ведення розробляються Мінприроди за участю інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади і затверджуються ним за погодженням з МОЗ. На кожне місце (об`єкт) зберігання відходів повинен бути складений спеціальний паспорт.

Відповідно до п.З Порядку державний облік відходів грунтується на даних спостережень за утворенням відходів та здійсненням операцій поводження з ними і охоплює ведення первинного обліку відходів та державної статистичної звітності про них.

Первинний облік відходів ведуть підприємства відповідно до типових форм первинної облікової документації (картки, журнали, анкети) з використанням технологічної, нормативно-технічної, планово-економічної, бухгалтерської та іншої документації. Відомості для первинного обліку відходів, що заносяться до зазначених документів, обумовлюються системою показників, необхідних для заповнення форм державної статистичної звітності та ведення паспорта відходів (п.4).?

Згідно із ч.І ст.17 Закону України Про відходи , суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб`єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію; на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку; не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки; призначати відповідальних осіб у сфері поводження з відходами; забезпечувати професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами.

Відповідно до п. З Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.07.2008 № 342 Про затвердження типової форми первинної облікової документації № 1-ВТ Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари та Інструкції щодо її заповнення,. первинний облік за типовою формою та Інструкцією, затвердженими цим наказом, здійснюється юридичними особами всіх форм власності, видів економічної діяльності та організаційно-правових форм господарювання, фізичними особами-підприємцями, у діяльності яких утворюються відходи та використовуються пакувальні матеріали й тара.

Як вже встановлено судом, позивач займається безпосередньо вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, їх переробкою підприємство не займається, виробництвом не займається, у ТОВ Нива ПГК відсутнє виробниче та технологічне устаткування, пакувальні матеріали і тара, інші матеріали, облік яких передбачений відповідною Інструкцією, отже вимога відповідача про зобов`язання підприємства вести облік відходів є неправомірною.

У той же час, відповідачем, ні в акті перевірки, ні в приписі не вказано, доказів, що у діяльності позивача утворюються відходи або здійснюються операції поводження з ними у тій кількості, яка потребує здійснення інвентаризації та паспортизації відходів, обрахування умовного показнику утворення відходів на одиницю виробленої продукції, оформлення журналів первинного обліку утворення відходів (1-ВТ - відходи) по яким видам відходам позивачем не ведеться первинний поточний облік, в чому повинно полягати ведення позивачем первинного поточного обліку відходів в повному обсязі.

При цьому, слід вказати, що порядок визначення складу і властивостей відходів, що утворюються, а також ступінь їх небезпечності регламентується Державними санітарними правилами та нормами Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров`я населення , затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.1999 р. № 29. Рішенням Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 15.07.2015 р. № 33 Про необхідність усунення Міністерством охорони здоров`я України порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності щодо визнання такою, що втратила чинність, постанови Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.1999 р. № 29 Державні санітарні правила та норми 2.Комунальна гігієна.2.7.Грунт, очистка населених місць, побутові та промислові відходи, санітарна охорона грунту. Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров`я населення ДСанПіН 2.2.7.029-99 зупинена дія постанови Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.1999 р. № 29, якою затверджені ДСанПіН 2.2.7.029-99.

Тобто, нормативно правовий акт, який би регламентував методологію проведення інвентаризації відходів, а також визначення складу і властивостей відходів, що утворюються і ступінь їх небезпечності відсутні, а також форми паспортів відходів та інструкції щодо їх заповнення відсутні.

Враховуючи те, що під час проведення перевірки відповідачем не було зафіксовано та не надано доказів того, що від провадження господарської діяльності ТОВ Нива ПГК утворюються відходи, то порушення визначенні у пунктах 24 - 27 припису є такими, що не відповідають чинному законодавству.

Стосовно пункту 28 Припису, відповідно до якого позивач має обладнати місця тимчасового зберігання всіх видів відходів, що утворюються на підприємстві суд зазначає про таке.

Відповідно до абз. д), ж), з), и) ч. 1 ст. 17 Закону України Про відходи суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані: забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки; не допускати, змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах; здійснювати контроль за станом місць чи об`єктів розміщення власних відходів.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4, 5, 6 ст. 17 Закону України Про відходи зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронения).

На кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об`єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об`єктів.

Зберігання та видалення відходів здійснюється в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання.

Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об`єкти повинні використовуватися лише для відходів, заявлених на одержання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Забороняється змішування чи захоронения відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія.

Як було вказано вище, під час проведення перевірки відповідачем не було зафіксовано та не надано доказів того, що від провадження господарської діяльності ТОВ Нива ПГК утворюються відходи, не визначено їх види, класи тощо, то порушення визначенні у п. 28 припису є таким, що не відповідає чинному законодавству.

Пунктом 29 Припису, зобов`язано позивача укласти договори щодо утилізації всіх видів відходів, що утворюються на підприємстві, реалізації чи передачі іншим споживачам або підприємствам, установам, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів у відповідності до вимог законодавства до 30.07.2021 року.?

Пунктом 30 Припису, позивача зобов`язано забезпечити в повному обсязі передачу відходів, що утворюються в результаті господарської діяльності підприємства, для подальшої утилізації чи видалення спеціалізованим організаціям згідно укладених договорів до 30.0,6.2021 року.

Як підставу, для таких вимог, відповідач посилається на приписи ст.ст. 17, 33, 34, 35-1 ЗУ Про відходи , ст. 55 ЗУ Про охорону навколишнього природного середовища .

У той же час, під час проведення планового заходу, інспекторами не взято до уваги, наданий ТОВ Нива ПГК Договір № 57 від 04.05.2021 року з надання послуг по вивезенню твердих побутових відходів та акт № 31 від 31.05.2021 року здачі - прийняття робіт (наданих послуг).

Крім того, вказані пункти припису містять лише вимогу про необхідність укласти договори щодо утилізації всіх видів відходів, що утворюються на підприємстві та передати відходи для подальшої утилізації чи видалення спеціалізованим організаціям, проте не містить вказівки на виявлені в ході перевірки порушення вимог природоохоронного законодавства, як це вимагається нормою ч. 7, ч. 8 ст. 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності

Таким чином, пункти 29, 30 припису є протиправними та підлягають скасуванню.

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскарженого припису, оскілький він прийнятий без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та без урахування норм чинного законодавства.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 КАС України.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА ПГК" - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) №194/2.5-7/21 від 04.06.2021 р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА ПГК" судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят),00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 18 жовтня 2021 року.

Суддя Л.Є. Букіна