Рішення

від 16.12.2021 по справі 160/13956/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2021 року Справа № 160/13956/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РІД КОМПАНІ до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

13.08.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю РІД КОМПАНІ (вул. Стартова, 22, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 42037787, далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658, далі - відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.08.2020 року № 0103485130.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, зазначаючи, що ТОВ РІД КОМПАНІ у березні 2020 року було помилково складено та зареєстровано в ЄРПН низку податкових накладних на одного контрагента на одній й ті ж суми. На підтвердження відсутності факту здійснення операцій до ДПС України разом зі скаргою були надані документи бухгалтерського обліку за березень 2020 року по рахунку 361, а також акти звірок з контрагентами. Позивач вважає, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області всупереч вимогам чинного законодавства, тобто без підтвердження факту здійснення товариством господарської операції та її відповідного підтвердження первинними документами, що прямо передбачено п. 44.1 ст. 44 ПК України, було нараховано позивачу податкові зобов`язання з ПДВ, та безпідставно їх віднесено до податкових зобов`язань у декларації з ПДВ за березень 2020 року. З огляду на викладене, позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.08.2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю РІД КОМПАНІ залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

23.10.2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що за результатом аналізу податкових зобов`язань, задекларованих в податковій декларації з ПДВ за березень 2020 року, та складених податкових накладних згідно даних ЄРПН встановлено, що ТОВ РІД КОМПАНІ не відображено у складі податкових зобов`язань суму ПДВ у розмірі 25015 грн. ТОВ РІД КОМПАНІ в порушення п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п. 201.10 ст. 201 ПК України не включено до складу податкових зобов`язань березня 2020 року податкові накладні на суму ПДВ 25015 грн., в результаті чого занижено податкові зобов`язання березня 2020 року на 25015 грн. Відповідачем складено акт перевірки та прийнято податкове повідомлення-рішення. Заперечення до акту перевірки не надавались. ТОВ РІД КОМПАНІ не надавався лист до ГУ ДПС у Дніпропетровській області про помилково складені податкові накладні.

01.11.2021 року представником позивача на офіційну електронну адресу суду подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що жодного доказу порушення норм ПК України відповідачем ані у відзиві, ані в акті перевірки не наведено. З наведених відповідачем норм ПК України передбачається, що податкова накладна повинна складатись саме по факту здійснення операції. Жодною нормою ПК України не передбачено, що платники податків зобов`язані формувати податкові зобов`язання з ПДВ на підставі зареєстрованих у ЄРПН податкових накладних.

Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю РІД КОМПАНІ (код ЄДРПОУ 42037787) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02.04.2018 року.

Видами діяльності за КВЕД є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний), 96.01 Прання та хімічне чищення текстильних і хутряних виробів, 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у., 14.19 Виробництво іншого одягу й аксесуарів, 14.12 Виробництво робочого одягу, 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами, 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

На підставі підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, у порядку підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 та статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю РІД КОМПАНІ .

За наслідками перевірки складено акт від 20.05.2020 року №31774/04-36-51-30/42037787.

Перевіркою встановлено, що за результатом аналізу податкових зобов`язань, задекларованих в податковій декларації з ПДВ за березень 2020 року, та складених податкових накладних згідно даних ЄРПН встановлено, що ТОВ РІД КОМПАНІ не відображено у складі податкових зобов`язань суму ПДВ у розмірі 25015 грн. ТОВ РІД КОМПАНІ в порушення п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п. 201.10 ст. 201 ПК України не включено до складу податкових зобов`язань березня 2020 року податкові накладні на суму ПДВ 25015 грн., в результаті чого занижено податкові зобов`язання березня 2020 року на 25015 грн.

У висновку акту перевірки вказано про порушення п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п. 201.10 ст. 201 ПК України, ТОВ РІД КОМПАНІ за березень 2020 року занижено значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету у сумі 25015 грн.

На підставі акту перевірки від 20.05.2020 року №31774/04-36-51-30/42037787 відповідачем сформовано та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення від 25.08.2020 року №0103485130, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 31269 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 25015 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 6254 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивачем направлено скаргу в адміністративному порядку до ДПС України, рішенням якої від 26.07.2021 року №17100/6/99-00-06-07-02-06 спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 25.08.2020 року №0103485130 є предметом розгляду у цій справі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п.86.2 ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За вимогами п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відтак, податковий орган наділений правом проводити перевірки, одним із різновидів яких є камеральні перевірки.

Пунктом 185.1 ст. 185 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з приписами п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений цим кодексом термін.

За п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшла на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Пункт 201.10 ст. 201 ПК України зобов`язує платника податку - продавця товарів/послуг при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг скласти в установлені терміни податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. При цьому податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг єдиною належною і допустимою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.14 ст. 201 ПК України платники податку зобов`язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об`єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом. Зведені результати такого обліку згідно п. 201.15 ст. 201 ПК України відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому ст. 46 цього кодексу.

Відповідно до абз. 1 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість , який затверджено наказом Міністерства фінансів України № 21 від 28.01.2016 року (далі - Порядок № 21), до податкової декларації з ПДВ вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку.

Як встановлено в абз. І п. 6 розділу ІІІ Порядку № 21, дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Відповідно до абз. І п. 3 розділу V Порядку № 21, у рядках 1, 2, 3, 5 колонки А декларації платником податку вказуються загальні обсяги постачання товарів/ послуг за завітний період.

Отже, в декларації з ПДВ за звітний податковий період платником податку зазначаються дані, що вказані в податкових накладних, складених на підставі первинних документів.

Приписами п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Судом встановлено, що позивачем не відображено у складі податкових зобов`язань за березень 2020 року наступні податкові накладні:

- №5 від 03.03.2020 року на суму 1015 грн., дата реєстрації: 30.03.2020 року 8:00, статус СМКОР - реєстрацію зупинено;

- №54 від 26.03.2020 року на суму 6000 грн., дата реєстрації: 21.04.2020 року 18:10, статус СМКОР - реєстрацію зупинено;

- №49 від 26.03.2020 року на суму 6000 грн., дата реєстрації: 21.04.2020 року 8:00, статус СМКОР - реєстрацію зупинено;

- №53 від 26.03.2020 року на суму 6000 грн., дата реєстрації: 21.04.2020 року 13:18, статус СМКОР - реєстрацію зупинено;

- №60 від 26.03.2020 року на суму 6000 грн., дата реєстрації: 22.04.2020 року 13:46, статус СМКОР - реєстрацію зупинено.

Показники вказаних накладних не були включені до складу декларації з ПДВ за березень 2020 року.

Позивач в обгрунтування протиправності податкового повідомлення-рішення від 25.08.2020 року № 0103485130 зазначає, що на одного й того ж контрагента (ПІДПРИЄМСТВО ОБ`ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН "ФІРМА ЛАСКА" ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ "АСОЦІАЦІЯ ПІДТРИМКИ ВІТЧИЗНЯНОГО ВИРОБНИКА") було помилково складено однакові податкові накладні, на одні й ті ж самі суми, в один день було, які у подальшому було зареєстровано у ЄРПН. Вірна податкова накладна, тобто по факту здійснення операції - 26.03.2020 р., складена на зазначеного контрагента була з № 1057, та своєчасно зареєстрована у ЄРПН (рег. №9066184166).

Така ж саме ситуація з помилковою податковою накладною №5 від 03.03.2020 року, яку оформлено на ТОВ "АРТ-ПРОМ". Позивач зазначає, що вірною, тобто по факту здійснення операції, є податкова накладна № 20 від 03.03.2020 року, яка зареєстрована у ЄРПН (peг. № 9086672848).

Реєстрація зазначених податкових накладних, складених ТОВ Рід Компані , зупинена в ЄРПН, відповідно п.201.16 ст.201 ПК України.

Відповідно до п.201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

При цьому, порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок №1246), податкова накладна є електронним документом, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 зазначеного вище Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , ;Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

У відповідності до приписів, наведених у пункті 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Суд звертає увагу представника позивача, що у випадку помилкової реєстрації податкових накладних, як зазначає позивач, законодавством передбачено обов`язок платника податків скласти розрахунок коригування до помилково складеної податкової накладної.

Відповідна позиція суду кореспондується з нормою п.192.1 ст. 192 ПК України.

Статтею 192 Податкового кодексу України передбачено порядок коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту.

Так, згідно з п. 192.1 ст. 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Таким чином, законом передбачено процедуру коригування платником податків податкових зобов`язань та податкового кредиту у податковій звітності шляхом подання до контролюючого органу уточнюючого розрахунку або розрахунку коригування до податкової накладної.

Судом встановлено та позивачем не спростовано, що останній, посилаючись на дублювання (помилкове виписування) податкових накладних, не подавав до податкового органу уточнюючого розрахунку або розрахунку коригування до податкової накладної, що свідчить про правомірність висновків відповідача.

Позивач не надав доказів вчинення будь-яких дій, спрямованих на доведення до відома контролюючого органу про помилковість зазначених вище направлених податкових накладних (наприклад, відповідним записом, коментарем, листом, розрахунком коригування чи будь-яким іншим способом).

Позивачем також не надано заперечень до акту перевірки з викладенням відповідних пояснень з приводу помилковості реєстрації вказаних податкових накладних.

Отже, позивачем допущена умисна бездіяльність щодо доведення до відома контролюючого органу інформації щодо помилковості реєстрації податкових накладних, направлених позивачем на реєстрацію в ЄРПН.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг, суд зазначає наступне.

Об`єктом камеральної перевірки є, серед іншого, дані Єдиного реєстру податкових накладних.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Розглядаючи дану справу, суд зазначає, що камеральна перевірка є одним із способів реалізації контрольної функції податкового органу, шляхом якої здійснюється систематичний контроль за своєчасністю нарахування, відображення всіх відомостей, які впливають на правильність декларування платником податків, а також за своєчасністю сплати узгоджених сум грошових зобов`язань.

Водночас, об`єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом.

Суд зазначає, що особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності. Мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості, які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі.

Камеральна перевірка проводиться податковим органом на підставі інформації, наявної в базі даних контролюючого органу. На момент проведення перевірки відповідач не знав та не міг знати про невідповідність поданих позивачем податкових накладних даним податкового обліку, через допущену позивачем умисну бездіяльність щодо належного обліку податкових накладних, направлених на реєстрацію, а також неповідомлення податкового органу про помилковість складених податкових накладних.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що предметом камеральної перевірки, у розумінні підпункту 75.1.1 пункту 75.1статті 75 ПК України, охоплюються питання повноти сплати податків, оскільки порівнюються дані як податкової декларації так і Єдиного реєстру податкових накладних. Виявлення контролюючим органом цього порушення не потребує наявності будь-яких документів платника податку або необхідності витребувати такі в останнього, достатніми є дані Єдиного реєстру податкових накладних, дані податкових декларацій та дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Натомість, позивач не надав до суду належних та допустимих доказів для спростування порушень, встановлених у ході перевірки та підтвердження своєї правової позиції.

При цьому, звертаючись до суду з позовом, позивач фактично просить суд здійснити функції податкового органу та перевірити податкову звітність та документи первинного та бухгалтерського обліку на предмет повноти здійснення господарських операцій та їх відповідності поданим на реєстрацію податковим накладним.

Відповідно до ст. 85 ПК України відповідні повноваження належать відповідачу при проведенні документальної перевірки, а саме: платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Суд не вправі здійснити перевірку належності документів первинного обліку позивача зареєстрованим податковим накладним, оскільки з поданих позивачем документів неможливо встановити повний обсяг здійснення господарських операцій позивачем та надати оцінку помилковості складених податкових накладних без проведення належної перевірки податковим органом.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів, що ТОВ РІД КОМПАНІ здійснювалися заходи щодо оскарження дій податкового органу в частині зупинення реєстрації податкових накладних, або доказів на підтвердження вчинення дій щодо розблокування податкових накладних.

Стосовно доводів позивача про подання документів, в яких вказано про помилковість реєстрації податкових накладних до ДПС України зі скаргою в адміністративному порядку, суд зазначає, що аналіз норм ПК України дає можливість дійти висновку, що законом передбачено можливість оскарження в адміністративному порядку лише певного рішення податкового органу, при цьому, звернення платника податків зі скаргою на висновки акту перевірки не можуть вважатися скаргою на рішення, прийняте за наслідками перевірки, та породжувати наслідки, встановленні ст. 56 ПК України.

Отже, позивачем допущено бездіяльність щодо приведення у відповідність та належність податкових накладних, поданих на реєстрацію до даних первинного та бухгалтерського обліку, з огляду на що висновки відповідача, викладені в межах проведеної камеральної перевірки на підставі інформації, наявної в базах даних, є обґрунтованими та підтвердженими під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач вмотивованих доводів на підтвердження позову не надав, натомість, відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок, а саме довів правомірність свого рішення, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно з ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, з огляду на те, що позивачу відмовлено в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 241-246, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю РІД КОМПАНІ до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна