Рішення

від 14.12.2021 по справі 545/1114/20

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/1114/20

Провадження № 2/545/79/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2021 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Путрі О.Г.,

при секретарі Розсоха Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності, повернення земельної ділянки , -

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Полтавської місцевої прокуратури звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області за № 2381-СГ від 03.03.2017 року Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га для індивідуального садівництва , останньому передана земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0054, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту. На підставі цього рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис за № 19460058 від 13.03.2017 року про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на цю земельну ділянку.

Наказ ГУ Держгеокадастру в Полтавській області №2381-СГ від 03.03.2017 року прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться в правобережній заплаві річки ОСОБА_2 та в межах нормативних розмірів прибережної захисної смуги річки Коломак, тобто належить до земель водного фонду України та відповідно до ст.ст. 60, 84 ЗК України та ст.ст. 80, 88 ВК України не може передаватись у приватну власність.

За даним фактом відкрите кримінальне провадження за ч. 1 ст. 364 КК України, відомості про яке внесені 18.05.2017 року до ЄРДР, досудове розслідування триває.

Вважає, що відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної

ділянки, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ділянка перебуває у межах заплави та прибережної захисної смуги річки Коломак, а тому вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить їх, відповідачів, добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів.

Зазначив, що підставою представництва прокурором інтересів держави в суді являється відсутність органів наділених повноваженнями для звернення до суду із вказаним позовом, оскільки ГУ Держгеокадастру у Полтавській області є відповідачем за основною вимогою про скасування спірного наказу, у зв`язку з чим не може бути позивачем, так як чиним законодавством не допускається збіг в одній особі позивача та відповідача. Крім того, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, його посадові особи, не вправі самостійно скасувати спірний наказ, оскільки на підставі нього за відповідачем зареєстроване право приватної власності, тому вказане суперечитиме вимогам ч. 1 ст. 154 ЗК України.

Прохав визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області №2381-СГ від 03.03.2017 року Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га для індивідуального садівництва ; припинити право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастроим номером 5324081900:00:001:0054 площею 0,1 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, відомості про державну реєстрацію якої внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 13.03.2017 року за № 19460058; зобов`язати ОСОБА_1 повернути зазначену земельну ділянку у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області, та стягнути з відповідачів понесені витрати по сплаті судового збору .

Ухвалою судді від 20.05.2020 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Від відповідача ГУ Держгеокадастру у Полтавській області до суду було подано відзив на позов, згідно якого прохали відмовити в задоволенні позовних вимог , зазначаючи, що під час надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва, затвердженні відповідного проекту управлінням дотримано вимоги чинного законодавства, оскільки ОСОБА_1 було подано всі необхідні документи . Вказано, що водоохоронні зони повинні визначатися за проектами землеустрою, які в даному випадку відсутні. Крім того, відповідно до відомостей публічно кадастрової карти земельна ділянка, яка є предметом спору у вказаній справі знаходиться на відстані більше ніж 25 метрів від узрізу води, що не суперечить вимогам чинного законодавства. Виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад зобов`язані доводити до відома населення , всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях. Також зазначив , що у прокурора відсутні підстави стверджувати про законність втручання держави у право власності особи та він є неналежним позивачем по даній справі. Крім того, вказав, що позивачем пропущені строки позовної давності для звернення до суду із вказаним позовом.

Від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позов, в якому він проти його задоволення заперечував. Вказав, що поданий позов не відповідає вимогам ст.ст. 175,176 ЦПК України, прокурор є неналежним позивачем по даній справі. Також вказав на необгрунтованість посилання позивача щодо припинення права приватної власності на земельну ділянку та суперечність позовних вимог положенням ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України, ст. 1 першого протоколу Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод . Зазначив, що земельна ділянка, яка є предметом спору, не належить до земель водного фонду, захисної смуги відведення чи зони підтоплення, долучений до справи висновок експертів є неналежним доказом, він є необ`єктивним та неповним.

Від представника позивача - Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області на адресу суду надійшли відповіді на відзиви, в яких останній наполягав на задоволенні позову. Вказав, що доводи , викладені відповідачами у відзивах на позовну заяву є необґрунтованими , безпідставними та не відповідають дійсним обставинам справи.

Від представника відповідача - адвоката Маліннікової Д.К. на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких остання проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі. Вказала, що відповідач ОСОБА_1 не здійснив жодних дій, що могли б свідчити про незаконність отримання ним у власність земельної ділянки, даний спір по своїй суті є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Також зазначила, що позовні вимоги до ОСОБА_1 не можуть бути задоволені через невірно обраний спосіб захисту та відсутність правових підстав для їх задоволення.Прохає суд критично оцінити надані позивачем докази по справі та зазначила , що висновок експертизи, проведений під час досудового розслідування у кримінальному провадженні отриманий з порушенням порядку, встановленого законом, і як наслідок не є належним та допустимим доказом по справі.

Від третьої особи Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області на адресу суду надійшли письмові пояснення, з яких вбачається, що в управління водних ресурсів відсутня інформація стосовно спірної земельної ділянки. Зазначає, що річка Коломак має статус малої річки , а ст. 88 ВК України та ст. 60 ЗК України визначено, що прибережні захисні смуги малих річок встановлюються по берегах річки уздовж узрізу води ( у меженний період ) шириною 25 м. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Прибережні захисні смуги встановлюються за проектами землеустрою на земельних ділянках всіх категорій земель. Поблизу мікрорайону селища Лісок міста Полтави на р. Коломак влаштовано руслову водойму площею водного дзеркала понад 3 га внаслідок розчистки річки. В даному випадку прибережно-захисна смуга цієї водойми повинна бути не менше 50 м. Також вказали, що встановлювати та перевіряти правомірність видання документів про право власності іншими органами не віднесено до компетенції РОВР у Полтавській області, як і повноваження щодо звернення до суду з позовом про визнання та скасування наказів Держгеокадастру та його територіальних органів, позов підтримали, прохали задовольнити.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 08.07.2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Полтавську міську раду як правонаступника Ковалівської сільської ради Полтавського району та області, підготовче засідання по справі закрито, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

В судовому засіданні прокурор Полтавської окружної прокуратури Слюсарь К.В. позов підтримала та прохала його задовольнити, подавши письмову заяву про уточнення розміру спірної земельної ділянки площею 0,12 га, оскільки в позові була допущена технічна помилка .

Представник відповідача - ГУ Держгеокадастру в Полтавській області в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомленим про місце та час слухання справи.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Маліннікова Д.К. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, з підстав викладених у відзивах.

Представники третіх осіб - Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області Державного агентства водних ресурсів України та Ковалівської сільської ради Полтавського району та області в судове засідання не з`явилися, направивши на адресу суду заяви про розгляд справи без участі їх представників, при винесенні рішення покладаються на розсуд суду.

Представник третьої особи - Полтавської міської ради в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомленим про місце та час слухання справи, пояснень, заяв чи клопотань не надсилав.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

03 березня 2017 року Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області прийнято наказ № 2381-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для індивідуального садівництва за межами населених пунктів на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,12 га сіножатей ( кадастровий номер 5324081900:00:001:0054 ) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів ( Т.1, а.с. 15 ).

До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 13 березня 2017 року внесено запис № 19460058 про реєстрацію об`єкта нерухомого майна № 1196997653240, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0054 площею 0,12 га ( Т.1, а.с. 16 ).

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Положення частини першої статті 83, частини першої статті 84, статті 122 Земельного кодексу України, визначають , що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. У цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14,19 Конституції України).

Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель з державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Відповідно до ст. 3 ВК України усі води ( водні об`єкти ) на території України становлять її водний фонд, до якого, серед іншого, належать поверхневі води : водотоки ( річки, струмки ).

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті річками, островами , а також прибережні захисні смуги вздовж цих річок.

Частиною 2 статті 59 ЗК України передбачено, що для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж моріва, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Пунктом д частини четвертої статті 84 ЗК України передбачено, що до земель державної власності , які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду.

Згідно ст. 61 ЗК України, ст. 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється : розорювання земель ( крім підготовки грунту для залуження і

залісення ),а також садівництво та городництво ; зберігання та застосування пестицидів і добрив ; влаштування літніх таборів ; для худоби ; будівництво будь-яких споруд ( крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних ), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Згідно ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж узрізу води ( у меженний період ) шириною :

-для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів,

-для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів,

-для великих річок , водосховищ на них та озер - 100 метрів.

За положеннями ч. 4 ст. 88 ВК України ( яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин ) у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Згідно п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення ( викупу ), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі ( на місцевості ) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення ( викупу ), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються ст.ст. 50,54 ЗУ Про землеустрій .

Землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами ( озера ), водотоками ( річки, струмки ), штучними водоймами ( водосховища, ставки ), каналами і іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.

Прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони, визначеної законодавством ширини, вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України, а тому відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у ст. 59 ЗК України, суперечить нормам ст. 83,84 цього кодексу.

Згідно пунктів 5, 8 ч.1 ст.80 ВК України з метою охорони водності малих річок забороняється розорювати заплавні землі та застосовувати на них засоби хімізації та надавати земельні ділянки у заплавах річок під будь-яке будівництво (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також для садівництва та городництва.

Частиною 2 ст. 80 ВК України визначено, що водокористувачі та землекористувачі, землі яких знаходяться в басейні річок, забезпечують здійснення комплексних заходів щодо збереження водності річок та охорони їх від забруднення і засмічення.

Відповідно до ст. 1 ВК України заплавні землі - це прибережна територія, що може бути затоплена чи підтоплена під час повені (паводка).

Заплавні землі - є землями на яких встановлено особливий режим та на які поширюється окремий порядок використання.

Таким чином, за змістом зазначених норм права (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) земельна ділянка у заплаві та в межах нормативних розмірів прибережної захисної смуги річки Коломак не могла передаватись у власність громадянину для індивідуального садівництва, оскільки є землями на яких діє обмежений режим використання.

Відповідно до частин другої, третьої статті 152 ЗК України , власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі статтями 19 , 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі сільськогосподарського призначення, землі рекреаційного призначення, землі водного фонду. Віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до статті 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з пунктом 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету

Міністрів України від 08.05.1996 р. №486 , розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінекоенерго, Держводагентством та територіальними органами Держгеокадастру, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.

На підставі положень постанови Ради Міністрів УРСР від 6 вересня 1977 р. №462 Про затвердження Положення про водоохоронні зони малих річок і водойм Української РСР (ЗП УРСР, 1977 р., №9, ст. 89) виготовлено документацію Техническая документация по установлению водоохранных зон и прибрежных полос малых рек и водоемов Полтавского района, Полтавской области 1981 року (Т.1, а.с. 96 ).

У вказаній документації міститься план землекористування колгоспу імені Макаренка , з якого вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться в водоохоронній зоні річки Коломак ( Т.1, а.с. 98-98зв.ст. ).

Документація Техническая документация по установлению водоохранных зон и прибрежных полос малых рек и водоемов Полтавского района, Полтавской области 1981 року затверджена рішенням Полтавської районної ради народних депутатів №338 від 31 липня 1981 року Про затвердження технічної документації становлення водоохоронних зон та прибережних смуг малих річок і водойм .

У пункті 3 вказаного рішення зазначено, що виконкоми сільських рад народних депутатів доводять до відому населення і всіх зацікавлених організацій свої рішення про межі водоохоронних зон та прибережних смуг, а також про водоохоронний режим, який діє на території цих зон і смуг (Т.1, а.с. 97 зв.ст. ).

Отже, відповідно до вимог законодавства, чинного на момент розробки Технической документации по установлению водоохранных зон и прибрежных полос малых рек и водоемов Полтавского района, Полтавской области 1981 року, вона є документом, який підтверджує наявність встановленої водоохоронної зони річки Коломак.

Відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 р. № 486, до складу водоохоронних зон обов`язково входять заплава річки, перша надзаплавна тераса, бровки і круті схили берегів, а також прилеглі балки та яри.

Частинами 5, 7 ст. 80 ВК України передбачено, що з метою охорони водності малих річок забороняється розорювати заплавні землі та застосовувати на них засоби хімізації та надавати земельні ділянки у заплавах річок під будь-яке будівництво (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також для садівництва та городництва.

Згідно висновку комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 04 вересня 2019 р. № 29639/18-41/24238-24272/19-41, вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0054 частково розташована в межах земель водного фонду, а саме в межах нормативних

розмірів прибережної захисної смуги річки Коломак та знаходиться в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак ( проведені під час розслідування кримінального провадження № 42017171010000088 за ч. 1 ст. 364 КК України ).

Цією ж експертизою встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0054 не відповідає за змістом вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, чинних на дату державної реєстрації земельної ділянки ( Т. 1,а.с. 53-78 зв.ст. ).

Проведення судових експертиз під час розгляду справ в порядку цивільного судочинства врегульовано статтями 103-106 ЦПК України, якими встановлено певні вимоги до висновку експерта та необхідність в обов`язковому порядку попередження експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків, в силу яких висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 ЦПК України.

Відповідно до положень ст. 102 ЦПК України висновок експерта - докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Висновок експерта відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства та Закону України Про судову експертизу .

За таких обставин, оскільки зазначений висновок земельно-технічної експертизи та з питань землеустрою, проведеної в кримінальному провадженні, містить інформацію щодо предмета доказування в цивільній справі, суд враховує вказаний експертний висновок та оцінює його разом з іншими доказами у справі.

Згідно листа Полтавського обласного управління водних ресурсів за № 01-2/583 від 13 травня 2017 року вбачається, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0054 розміщена за межами території мікрорайону селища Лісок міста Полтави, в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак ( Т.1, а.с. 24 зв.ст. - 25 ).

Згідно відповіді Ковалівської сільської ради №868 від 21 вересня 2017 року вбачається, що згідно матеріалів Перерозподіл земель між землеволодільцями та землекористувачами на території Ковалівської сільської ради народних депутатів Полтавського району Полтавської області (радгосп-технікум імені Макаренка) від 1992 року (картографічних матеріалів) спірна земельна ділянкя відносяться до заболочених сіножатей та знаходяться місцями болота (землі водного фонду) (Т.1, а.с. 37 ).

Відповідно до документації, виготовленої Регіональним офісом водних ресурсів у Полтавській області Нанесення на геодезичні матеріали зон затоплення заплави р. Коломак по матеріалам Визначення зон можливого затоплення в межах міста Полтава та Полтавського району Полтавської області , земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0054 знаходиться між розрахунковими створами №7 і №8 в правобережній заплаві річки Коломак. Методом інтерполяції між цими створами нанесені зони затоплення різних забезпеченостей. По результатам виконаних робіт встановлено, що затоплення вказаної земельної ділянки спостерігається при рівні 1, 5, 10, 25 та 50% забезпеченості.

По результатам виконаних робіт встановлено, що при рівні 50 % забезпеченості спостерігається затоплення частини зазначених у листі прокуратури від 11.05.2019 року земельних ділянок, при рівнях 25% забезпеченості та вище (10,5,1 %) спостерігається (відбуватиметься ) затоплення всіх зазначених ділянок ( Т.1,а.с. 44 зв.ст. - 45 зв.ст. ).

Таким чином, враховуючи, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги та в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про надання її особі для ведення індивідуального садівництва суперечить приписам статтей 80 ,88 Водного кодексу України , статті 60 Земельного кодексу України, є незаконним та підлягає скасуванню, земельна ділянка підлягає поверненню у власність держави.

Також відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, мали б знати про те, що ділянка має ознаки земель водного фонду.

Крім того, факт обізнаності відповідачів про те, що земельна ділянка, яка передається у приватну власність ОСОБА_1 являється земельною ділянкою водного фонду підтверджується виготовленим на замовлення ОСОБА_1 проектом землеустрою , пояснювальною запискою, викопіюванням з картограми агровиробничих групп та підгруп грунтів з нанесенням земельної ділянки, яка запропонована до відведення для індивідуального садівництва, згідно яких вбачається що остання являється заплавом середнього рівня ( Т.1,а.с. 187,189-192,28 ).

За таких обставин суд вважає, що зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки виділ земельної ділянки органом Держгеокадастру відбувся з порушенням вимог Земельного кодексу України та Водного кодексу України, внаслідок чого, незаконно виділена земельна ділянка підлягає поверненню у власність держави, ОСОБА_1 не реалізував своє законне право на виділ йому земельної ділянки та має право на повторний розгляд вказаного питання.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду від 03.09.2020 року по справі №914/1201/19, вбачається, що відповідно до пунктів 1,2,3 частини третьої ст. 26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового

рішення недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав,скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав,зареєстрованих відповідно до законодавства ( за наявності таких прав ).

У розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є : 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, 2 ) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, 3 ) судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 р. № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин.

В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави , особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2019 р. по справі 915/20/18 та від 02 жовтня 2019 р. по справі 4/166 Б ).

Окрім того, суспільний інтерес полягає у припиненні порушення, яке виявилося у передачі у приватну власність земельної ділянки водного фонду та запобіганню таким порушенням у майбутньому.

Відповідно до ст. 24 Закону України Про прокуратуру повноваження прокурора здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством.

Згідно ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України , до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

За змістом ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відсутності такого органу або відсутності в нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому випадку прокурор набуває статусу позивача.

Згідно із пунктом є-1 ч. 1 ст. 15-1 ЗК України , до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 р. №442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади функції контролю за додержанням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів передано до Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

У силу ч. 4 ст. 122 ЗК України , органом, уповноваженим державою здійснювати функції щодо розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення на території області на даний час є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Слід зазначити, що у спірних правовідносинах вимоги Земельного та Водовного кодексу України при передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , порушені саме ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, яке реалізовувало повноваження розпорядника землі. Тому захист інтересів держави в суді, який полягає у скасуванні оспорюваного наказу та повернення земельної ділянки, не узгоджується з інтересами зазначеного органу.

Тому саме ГУ Держгеокадастру у Полтавській області є відповідачем за основною вимогою про визнання недійсним наказу №2381-СГ від 03 березня 2017 року, у зв`язку з чим не може бути позивачем, оскільки чинним законодавством не допускається збіг в одній особі позивача і відповідача (правова позиція Верховного Суду України, ухвала від 02 березня 2011 р. у справі № 6-58303св10).

Згідно пояснень , направлених регіональним офісом водних ресурсів у Полтавській області, вбачається, що встановлювати та перевіряти правомірність видання документів про право власності іншими органами не віднесено до компетенції РОВР у Полтавській області, як і повноваження щодо звернення до суду з позовом про визнання та скасування наказів Держгеокадастру та його територіальних органів ( Т.1, а.с. 109-112 ).

Крім того, відповідно до листа Державної екологічної інспекції України № 1858/6/17-20 від 06.03.2020 року Держекоінспекція повноважна перевіряти лише режим використання земель, відповідно до наявних документів, а встановлювати та

перевіряти правомірність видання документів про право власності іншими органами не віднесено до компетенції Держекоінспекції, як і повноваження щодо звернення до суду з позовом про визнання та скасування наказів Держгеокадастру та його територіальних органів ( Т. 1, а.с. 168 - 170 ).

Вище зазначене обгрунтовує відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто є підставою для представництва інтересів держави прокурором як самостійним позивачем.

Спірна земельна ділянка перебуває під особливою охороною держави, а передача її у власність регламентується нормами законодавства, які в такому випадку порушені, та враховуючи, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак саме Держгеокадастр допустив порушення законодавства України та є відповідачем у справі, тому, на думку суду, прокурор правомірно пред`явив указаний позов до суду в інтересах держави як позивач.

Доводи представника відповідача - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області щодо пропуску позивачем строків позовної давності не заслуговують на увагу , виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 262 ЦК України зазначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, про наявність спірного наказу прокурору стало відомо під час проведення досудового розслідування кримінального провадження №42017171010000088, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення від 18 травня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

До суду із зазначеним позовом прокурор звернувся 08.05.2020 року, тобто в межах встановленого законом трьохрічного строку.

Таким чином, аналіз змісту вищезазначених норм права та встановлених судом фактів свідчить про те , що позовні вимоги першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури в інтересах держави є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6306 грн.

Керуючись ст.ст. 12,13,81,141,259,263-265,352 ЦПК України,-

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури ( м. Полтава, вул. В.Козака,1, код ЄДРПОУ 02910060 ) в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

( м. Полтава, вул. Уютна,23, код ЄДРПОУ 38803395 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації : АДРЕСА_1 ) про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності, повернення земельної ділянки - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 03.03.2017 №2381-СГ Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га для індивідуального садівництва .

Припинити право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0054 площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, відомості про державну реєстрацію якої внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 13.03.2017 за № 19460058.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0054 площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, у власність Держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області , ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури ( м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави,7, р/р UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060 ) понесені судові витрати по 3153 ( три тисячі сто п`ятдесят три ) гривні з кожного .

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О. Г. Путря