Постанова

від 01.10.2007 по справі 9/250-ап-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/250-АП-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2007 р.                                                           Справа № 9/250-АП-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Ребристої С. В. при секретарі Сторчак Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс-Агропродукт"

до Державної податкової інспекції у Бериславському районі  

про  визнання нечинними (протиправними) рішень.                                        

За участю представників сторін:

від позивача –Головатенко К.К.- представник, довіреність від 10.09.2007р.;   Маєвська І.В.- представник,  дор. від 22.01.2007р.; Ярошенко Ю.Б. –спеціаліст, дор. від 10.05.2007р.;

від відповідача –Канер С.В. – зав. юр.сектором, довіреність №1530/10/01 від 12.03.2007р.

Суть спору: позивач- ТОВ “Югтранзитсервіс-Агропродукт”  звернувся до суду з позовною заявою в якій просить визнати нечинними (протиправними) податкові повідомлення-рішення ДПІ у Бериславському районі №0000071700/0 від 20.04.2007р.; №0000112301/0 від 20.04.2007р та №0000122301/0 від 20.04.2007р. у зв'язку з їх невідповідністю чинному законодавству.

     Відповідач  у запереченні на позовну заяву  від 23.05.2007р. №3732/10/10 позовні вимоги не визнає і вважає їх безпідставними.

    За клопотаннями позивача  12.06.2007р. та 18.07.2007р. розгляд справи зупинявся відповідно до  п. 4 ч. 2  та п.3 ч.1 ст. 156 КАС України.

    За заявою позивача 03.09.2007р. розгляд справи №9/250-АП-07 було поновлено та призначено судове засідання на 25.09.2007р.

     Представником позивача у судовому засіданні 25.09.2007р.  надано копію повного тексту рішення Бериславського районного суду у справі №2-1296/2007 за позовом ТОВ  “Югтранзитсервіс-Агропродукт” до гр.Каракуци О.П. про визнання договору купівлі-продажу дійсним, яке прийнято судом до розгляду та долучене до матеріалів справи.

     Відповідач 28.09.2007р. надіслав до суду додаток до заперечень  на позовну заяву в якому позовні вимоги не визнає, прийняті рішення відносно відповідача вважає правомірними і законними. Даний додаток суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.  Також представник відповідача звернув увагу на невідповідність окремих документів позивача, зокрема, касових ордерів, договорів, вказаних у платіжних дорученнях.

   27.09.2007р. представником позивача подано заяву про зміну предмету позовних вимог в якій він просить суд  визнати нечинними (протиправними) податкові повідомлення-рішення №0000112301/0 від 20.04.2007р.; №0000122301/0 від 20.04.2007р. та №0000071700/0 від 20.04.2007р. в частині донарахування податку в сумі 19526 грн. із штрафною санкцією в розмірі 22530 грн. та донарахування податку в сумі 19500 грн. із штрафною санкцією в розмірі 78884 грн. 18 коп. Дану заяву суд прийняв до розгляду.

    У судовому засіданні 28.09.2007р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав письмове пояснення в якому пояснив, що п.2.11 “Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні” передбачено видачу готівкових коштів під звіт або на відрядження працівникам юридичної особи.

        Представник позивача пояснив, що працівник Олександровський С.В. не отримував кошти  не під звіт, не для відрядження, про що свідчить  відсутність підтверджуючих документів. Позивач, посилаючись на наявні нотаріальні довіреності від третіх осіб, які  доручали Олександровському С.В. здійснити продаж автомобілів КАМАЗ в їх інтересах стверджує, що  в даному випадку Олександровський виступає не як працівник ТОВ “Югтранзитсервіс-Агропродукт”, пов'язаний із юридичною особою відносинами, що регулюються КЗпП України, а як фізична особа, що здійснює цивільно-правовий правочин. Також позивач стверджує, що відповідач повинен довести факт правомірності своїх заперечень. Також представник позивача надав письмове пояснення касира Маркевич Л.В. щодо оформлення нею касового ордеру №673 від 02.08.2006р. та видачі коштів Олесандровському С.В. в сумі 15020,00 грн. та допущені нею описки при заповненні графи “підстава”, яке також  прийнято судом до розгляду та долучене  до матеріалів справи.

    У судовому засіданні  01.10.2007р. представник позивача надав  письмове пояснення  за підписом директора  та головного бухгалтера ТОВ “Югтранзитсервіс-Агропродукт” і пояснив суду та представнику відповідача, що у 2006р. між його підприємством та Каракуцею О.П. було укладено лише один договір купівлі-продажу на загальну суму 150000,00грн., який було укладено 11.07.2006р., а розрахунок було проведено 26.07.2007р. шляхом безготівкового розрахунку. В платіжному дорученні касир помилково зазначила неправильну дату укладення договору, про що також до матеріалів справи надано  письмове пояснення касира Маркевич Л.В.

    Також представник позивача, в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на  ту обставину, що ст.11 Закону України від 22.05.2003р. “Про податок з доходів фізичних осіб”, яка стосується оподаткування  доходів від операцій, пов'язаних з нерухомістю діяла з 01.01.2005р. по 31.03.2005р.

  Згідно Закону України від 20.12.2005р. №3235-ІУ, дію даної статті було призупинено на 2006р. в частині оподаткування операцій по продажу об'єктів нерухомості, тобто на момент проведення перевірки, продаж нерухомого майна в 2006 році податком не оподатковувався.

    Представник відповідача проти доводів позивача заперечує і посилається на ту обставину, що проведені ним операції не відносяться до операцій з нерухомістю, а є рухомими  речами.

    У судовому засіданні  25.09.2007р. оголошувались перерви до 11 год. 00 хв. 28.09.2007р. та до 11 год. 30 хв. 01.10.2007р. з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.

   Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд,

в с т а н о в и в:

    За зміненим предметом позову позивачем  заявлено позовні вимоги про визнання нечинними  податкових повідомлення-рішення №0000112301/0 від 20.04.2007р.; №0000122301/0 від 20.04.2007р. та №0000071700/0 від 20.04.2007р. в частині донарахування податку в сумі 19526 грн. із штрафною санкцією в розмірі 22530 грн. та донарахування податку в сумі 19500 грн. із штрафною санкцією в розмірі 78884 грн. 18 коп. Матеріали справи свідчать, що у  квітні 2007 року  посадовими особами ДПІ у  Бериславському районі ( відповідач)   проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ “Югтранзитсервіс-Агропродукт” про що складено акт від 17.04.2007р. №11/231/33731096 “Про результати перевірки дотримання вимог законодавства про опдаткування  ТОВ “Югтранзитсервіс-Агропродукт” за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р.

         За фактами виявлених порушень, на підставі акту перевірки,  податковим органом було прийнято відносно позивача податкові повідомлення-рішення:

-          №0000122301/0 від 20.04.2007р., яким відповідно до ст.1 Указу Президента України від 12.06.95р. №436/95 “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 37550 грн.;

-          №0000112301/0 від 20.04.2007р., яким за встановленим фактом порушення п.4.2 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР позивачу було визначено  суму податкового зобов'язання в розмірі 6145,42 грн., з якої: 4096,95 грн. за основним платежем, 2048,47 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями;

-   №0000071700/0 від 20.04.2007р., яким на підставі положень Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003р. №889-ІУ позивачу  було визначено суму податкового зобов'язання на загальну суму 140856,27 грн., з якої :39442,09 грн. – за основним платежем, 101414,18 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

    Проаналізувавши  заявлені позовні вимоги (за зміненими предметом позову)  з положеннями чинного законодавства та наданими документальними доказами суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне:   

сума донарахованого податку 19 526 грн. обчислена податковим органом як 13% (ставка податку, що діяла у 2006 році) від суми 150 200 грн., яку  ДПІ у Бериславському районі  вважає сумою готівкових коштів, отриманою  під звіт фізичною  особою Олександровським  С.В. від  позивача та не повернуту позивачу протягом встановленого строку.

   Але податковим органом не враховано ту обставину, що  фізична особа- Олександровський С.В.  02.08.2006р. на підставі видаткового касового ордеру № 673 отримав у позивача зазначену суму коштів як передоплату за КАМАЗ 53212, що підлягав відчуженню Олександровським С.В. (представником власника транспортного засобу) на користь позивача. Відповідно до змісту Довіреності від 01.08.2006р. (строк дії до 28.07.2009р., реєстр. № 1473) зазначена фізична особа уповноважена розпоряджатися від імені власника (продати, обміняти, тощо) КАМАЗ 53 212. Згідно ст.237, 239 ЦК України представник вчиняє правочин від імені сторони, яку він представляє; при цьому цивільні права та обов'язки створюються, змінюються, припиняються внаслідок дій довіреної особи саме для довірителя. Олександровський С.В. як представник власника транспортного засобу не може вчиняти правочин придбання КАМАЗу одночасно від імені власника-продавця і позивача-покупця (ст. 238 ЦК України).

    Із змісту п.2 „Положення про ведення касових операцій у національній валюті в  Україні" від 15.12.2004р. № 637 слідує, що підзвітні кошти отримують довірені особи підприємства. Разом з тим,  в ході перевірки податковим органом не встановлено наявності жодного організаційно-розпорядчого документу або довіреності позивача, яким би зазначеній фізичній особі позивач доручав виконати будь-які дії, пов'язані з придбанням транспортного засобу. До того ж, фізичною особою не складався і „Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт", затверджений    Наказом ДПАУ від 19.09.2003р. № 440.  За таких обставин, слідує висновок, що  Олександровський С.В. готівку під звіт не отримував, що підтверджується також і поясненням касира Маркевич Л.В., яке долучене судом до матеріалів справи.

    Оскільки донарахування податку 19 526 грн. (13% від суми 150 200 грн.) та штрафних санкцій 22 530 грн. (15% від суми 150 200 грн.) нормами п.п. 4.2.15 ст.4 та ст. 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" пов'язується лише з неповернутими сумами, отриманими під звіт та на відрядження, то визначення податкових зобов'язань у цих сумах на підставі зазначеної норми не відповідає законодавству. До того ж, Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб" не передбачає донарахування податку та відповідної санкції при поверненні коштів у касу підприємства, попереднє виданих з інших підстав, ніж під звіт та на відрядження.

       Сума донарахованого податку  в розмірі 19 500 грн. обчислена  податковим органом як 13%  від  суми   150 000  грн.   (вартість  сплаченого   позивачем  насіння соняшника,  придбаного  у  фізичної особи  Каракуци  О.П.). За  загальним  правилом, встановленим  положеннями  ст.8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", позивач як податковий агент цієї фізичної особи має утримати та сплатити податок із зазначеної суми доходу Каракуци О.П.  Разом з тим, п.п. 4.3.36 ст.4 цього ж Закону, доходи від відчуження власної сільськогосподарської продукції, що вироблена фізичною особою на земельних ділянках, наданих для ведення особистого селянського господарства є оподаткованим доходом у податкового агента. З огляду на безпосереднє вирощування

фізичною особою відчуженого насіння соняшника з орендованої нею земельної ділянки доходи цієї особи у позивача оподаткуванню не підлягають. Тому донарахування  19500 грн. здійснено відповідачем безпідставно.

     При вирішенні даного спору суд приймає до уваги ту обставину, що  рішенням Бериславського районного суду Херсонської області у справі №2-1296/2007 від 11.07.2007р. визнано дійсним договір купівлі-продажу майна-незакінченого виробництвом врожаю соняшника 2006 року, укладений 11.07.2006р. між ТОВ  “Югтранзитсервіс-Агропродукт” та Каракуцею Ольгою Павлівною.

   Відповідно до положень ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

  З письмового  пояснення директора та головного бухгалтера ТОВ “Югтранзитсервіс-Агропродукт” слідує, що між підприємством позивача та Каракуцею О.П. у 2006р. укладався лише один договір купівлі-продажу на загальну суму 150000 грн.

        Також суд приймає до уваги ту обставину, що на момент перевірки дією статті ст.11 Закону України від 22.05.2003р. “Про податок з доходів фізичних осіб”, яка стосується оподаткування  доходів від операцій, пов'язаних з нерухомістю було призупинено на 2006р. в частині оподаткування операцій по продажу об'єктів нерухомості, тобто на момент проведення перевірки, продаж нерухомого майна в 2006 році податком не оподатковувався.

     Позивач не здійснював продажу товарів, а попереднє нарахування і сплату податку у разі несвоєчасного повернення грошових виплат не передбачає ні п.п. 4.2.15 ст.4, ні п. 9.10.3 ст. 9, ні інша норма Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб".

   Таким чином податкове повідомлення-рішення №0000071700/0 від 20.04.2007р., яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 140 856,27 грн. (у вигляді основного платежу –39442,09 грн. та штрафної санкції - 101414,18 грн.), прийняте відповідачем без урахування вимог чинного податкового законодавства, оскільки прийняте з порушенням п. 17.1.9 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.п. 4.2.15, п.п. 4.3.36 ст.4 , п. 9.10.3 ст. 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб".

  Також не відповідають положенням чинного податкового законодавства висновки відповідача викладені у розділі 3.3 та „Висновки" Акту 17.04.2007 р. №11/231/33731096. „Про результати перевірки дотримання вимог законодавства про оподаткування ТОВ „Югтранзитсервіс-Агропродукт" за період з 01.01.06р. - 01.12.06р.,  відповідно до яких позивачем порушений п.2.11 „Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" від 15.12.2004р. № 637, а саме - працівником Олександровським С.В., який, на думку податкового органу, був представником позивача при розрахунках з метою придбання КАМАЗу у фізичної особи, несвоєчасно повернута сума коштів, видана під звіт, у розмірі 150 200 грн. З цих підстав податковим органом до позивача  застосований штраф у розмірі  25% зазначеної суми, оскільки ст.1 Указу Президента „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" № 436 від 12.06.1995р передбачає таку відповідальність за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів.

   Матеріалами справи доведено, що  Олександровський С.В. не був уповноважений позивачем на виконання будь-яких дій від імені і за рахунок підприємства, спрямованих на придбання транспортного засобу. Навпаки, згідно Довіреності від 01.08.2006р. ця фізична особа є представником власника транспортного засобу і діяла від імені та за дорученням останнього, а не позивача, надані на підставі Довіреності від 01.08.2006р. повноваження стосувалися дій по розпорядженню (відчуженню) КАМАЗу 53 212, а не дій по придбанню цього транспорту. Касові ордери (Видатковий касового ордеру № 673 від 02.08.2006р. та Прибутковий касовий ордер №240 від 08.09.2006р.), на які посилається податковий орган  як на докази виплати готівки саме під звіт та повернення підзвітних сум, складаються при будь-якій видачі з каси та оприбуткування до каси підприємства готівки (а не лише при видачі та прийманні „підзвітних" готівкових сум), що підтверджується п.1.2, 2.6, 3.1 „Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" від 15.12.2004р. № 637.

   З урахуванням викладеного, податкове повідомлення-рішення №0000122301/0 від 20.04.2007р., яким Позивачу визначена сума податкового зобов'язання за порушення норм регулювання обігу готівки на підставі абз.5 ст. 1 Указу Президента „Про ст. 1 Указу Президента „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" № 436 від 12.06.1995р у вигляді штрафної санкції в розмірі 37 550 грн. (25% від 150 200 грн.) також не відповідає чинному податковому законодавству.

       Відповідно до висновків податкового органу, що викладені у розділі 3.1.5 „Податок на додану вартість" та „Висновки" Акту 17.04.2007 р. №11/231/33731096 „Про результати перевірки дотримання вимог законодавства про оподаткування ТОВ „Югтранзитсервіс-Агропродукт" за період з 01.01.06р. - 1.12.06р.", позивачем порушені вимоги п.4.2 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість", внаслідок чого Відповідачем збільшені податкові зобов'язання в жовтні 2006р. на  4096,95грн. Донарахування податкового зобов'язання з ПДВ у зазначеній сумі стало підставою для застосування відносно позивача штрафної санкції в розмірі 2 048,47 грн. при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000112301/0 від 20.04.2007р. (п.17.1.3 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").   

 Спірна сума ПДВ 4 096,95 грн. стосується реалізації позивачем 134,08 тн озимої пшениці за ціною Ітн - 763,89 грн. пов'язаній особі позивача  -ТОВ “їм. Петровського" на загальну суму 102 422,37 грн (ПДВ 20484,47 грн) згідно податковій накладній №14 від 06.10.2006р. Перевіркою встановлено, що за накладною № 0456/3 від 04.10.2006р. ця ж кількість насіння озимої пшениці за ціною 1 тн - 916,67 грн. була придбана у ДП „Держрезервнасінфонд" за загальну суму 122 910,11 грн. (ПДВ 24 581,42 грн).

   Відповідно до п.4.2 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість»оподаткування реалізації озимої пшениці пов'язаній особі відбувається виходячи з фактичної ціни операції..

    Положеннями  п.4.2 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлено, що оподатковувати зазначену операцію (реалізації) саме за її фактичною ціною, а не за ціною іншої, попередньої, операції (придбання), яка відбулась на іншу дату, з іншим складом контрагентів, стосовно іншого найменування товару (насіння озимої пшениці, а не власне озима пшениця). Ця норма має обмеження, що фактична ціна операції не повинна бути нижчою за звичайну ціну операції.

      Разом з тим,  відповідно до п.1.20, п. 1.20.6 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною вважається ціна, що визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. У разі, якщо неможливо визначити ціну товарів через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

   До того ж, обов'язок доведення, що ціна договору не відповідає звичайній покладається на податковий орган (п.1.20.8 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств"). Акт перевірки не містить посилань відповідача на докази, що у жовтні 2006р. звичайна ціна на озиму пшеницю дорівнювала саме 916,67 грн.

      Крім того, відповідно до довідки   відділу статистики у Бериславському районі №170 від 06.06.2007р. (а.с.110) середня реалізаційна ціна пшениці по району за січень-жовтень 2006р. складає 483 грн./тонну.

    Відповідачем не доведено факту порушень позивачем  п.4.2 ст.4 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки  оподаткування операції з реалізації озимої пшениці з пов'язаною особою -ТОВ ім. Петровського" правомірно відбувалось за фактичною ціною реалізації (яка одночасно є звичайною, оскільки інше податковим органом не доведено) 763,89 грн. (1 тн), загальної суми операції 102 422,37 грн. (ПДВ 20 484,47 грн.).

     Згідно положень ст.2 КАС України завданням  адміністративного судочинства є  захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

         Положеннями ст. 69 КАС України закріплено, що   доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

     Відповідно до положень   ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб”єкта владних повноважень обов”язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

         Суд не приймає до уваги доводи відповідача, викладені ним у запереченнях на позовну заяву через їх невідповідність чинному законодавству України, оскільки  перевірку підприємства позивача ним проведено за неповного з'ясування всіх суттєвих обставин та неповного вивчення всіх документальних доказів наявних у позивача.

Положеннями ст.67Конституції України встановлено, що кожен зобов”язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

  Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством.

     За зміненим предметом позову позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню. Суд визнає  нечинними  податкові повідомлення-рішення  ДПІ у Бериславському районі  прийняті відносно ТОВ “Югтранзитсервіс-Агропродукт” №0000112301/0 від 20.04.2007р.; №0000122301/0 від 20.04.2007р. та №0000071700/0 від 20.04.2007р. в частині донарахування податку в сумі 19526 грн. із штрафною санкцією в розмірі 22530 грн. та донарахування податку в сумі 19500 грн. із штрафною санкцією в розмірі 78884 грн. 18 коп, оскільки вони прийняті з порушенням чинного податкового  законодавства України.

     Понесені позивачем судові витрати в розмірі 10 грн. 20 коп. (по3 грн. 40 коп. за кожним оспорюваним рішенням) підлягають поверненню йому з Державного бюджету.

     У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про  час і місце виготовлення постанови суду в повному обсязі.

        На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 69,71, 94, 98, 158, 160-163, 167, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

  1.Позов  задовольнити  повністю.

  2.Визнати нечинними  податкові повідомлення-рішення  Державної податкової інспекції  у Бериславському районі (Херсонська область, м.Берислав вул. 1-го Травня,234)   прийняті відносто Товариства з обмеженою відповідальністю “Югтранзитсервіс-Агропродукт” (Херсонська область, м. Берислав, вул.1-го Травня,205, код ЄДРПОУ 33731096)  №0000112301/0 від 20.04.2007р.; №0000122301/0 від 20.04.2007р. та №0000071700/0 від 20.04.2007р. в частині донарахування податку в сумі 19526 грн. із штрафною санкцією в розмірі 22530 грн. та донарахування податку в сумі 19500 грн. із штрафною санкцією в розмірі 78884 грн. 18 коп.

  3.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Югтранзитсервіс-Агропродукт” (Херсонська область, м. Берислав, вул.1-го Травня,205, код ЄДРПОУ 33731096) з Державного бюджету 10 грн. 20 коп. судових витрат.

 Постанова набирає  законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду  першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.

   Заява про  апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про  апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

               Суддя                                                                  С.В. Ребриста

Постанову складено у повному обсязі  05.10.2007р.