Ухвала

від 26.11.2013 по справі 9/250-ап-07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 року м. Київ К-38776/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області

на постанову Господарського суду Херсонської області від 01 жовтня 2007 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року

у справі № 9/250-АП-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Югтранзитсервіс-Агропродукт»

до Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області

про визнання нечинними та протиправними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Херсонської області від 01 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Югтранзитсервіс-Агропродукт» (позивач) до Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області (відповідач) задоволено повністю. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000112301/0 від 20 квітня 2007 року, № 0000122301/0 від 20 квітня 2007 року та № 0000071700/0 від 20 квітня 2007 року в частині визначення ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 39 026,00 грн. за основним платежем та 101 414,18 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Повернуто ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» з Державного бюджету України 10,20 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Бериславському районі Херсонської області, посилаючись на порушення, зокрема, судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено перевірку ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» з питань дотримання вимог законодавства про оподаткування за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої складено акт № 11/231/33731096 від 17 квітня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000112301/0 від 20 квітня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6 145,42 грн. (4 096,95 грн. - основний платіж, 2 048,47 грн. - штрафні (фінансові) санкції), № 0000122301/0 від 20 квітня 2007 року, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 37 550,00 грн., та № 0000071700/0 від 20 квітня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 140 856,27 грн. (39 442,09 грн. - основний платіж, 101 414,18 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 4.2 статті 4 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку із заниженням бази оподаткування податком на додану вартість внаслідок реалізації пов'язаній особі озимої пшениці за ціною (763,89 грн. за одну тонну), що є нижчою за ціну придбання (916,67 грн. за одну тонну).

Також, контролюючий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпункту 9.10.3 пункту 9.10 статті 9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 889-IV) з огляду на неоподаткування суми виплаченого фізичній особі ОСОБА_3 доходу за придбане насіння соняшника врожаю 2006 року, а також неоподаткування суми надміру витрачених коштів, отриманих ОСОБА_4 на придбання автомобіля марки КАМАЗ у фізичної особи та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Крім того, встановлено порушення підприємством пункту 2.11 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, (далі - Положення) з підстав перевищення встановлених строків використання виданої ОСОБА_4 під звіт готівки.

Задовольняючи позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 4.2 статті 4 Закону № 168/97-ВР у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Отже, Законом № 168/97-ВР встановлено, що база оподаткування при здійсненні поставки товарів (робіт, послуг) пов'язаній з продавцем особі - це фактична ціна операції, яка не може бути нижчою за звичайні ціни.

Згідно з пунктом 1.18 статті 1 Закону № 168/97-ВР звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР).

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом № 334/94-ВР, покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР передбачено, що для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак, при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є предметом купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 13 Указу Президента України від 23 липня 1998 року № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.

Отже, з'ясування рівня звичайних цін має відбуватись відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватись уповноваженим державним органом. Однак, як встановлено судами в розглядуваній ситуації, відповідач не звертався до уповноваженого державного органу із запитом про надання інформації щодо рівня звичайних цін на озиму пшеницю в 2006 році, а за звичайну ціну контролюючим органом взято ціну придбання позивачем продукції у Державного підприємства «Держрезервнасінфонд».

В свою чергу, відповідно до довідки відділу статистики у Бериславському районі Головного управління статистики у Херсонській області № 170 від 06 червня 2007 року, долученої позивачем до матеріалів справи, середня реалізаційна ціна пшениці по району за січень - жовтень 2006 року складає 483,00 грн. за одну тонну.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідачем не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000112301/0 від 20 квітня 2007 року.

Відповідно до підпункту 4.3.36 пункту 4.3 статті 4 Закону № 889-IV до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю); будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянках), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.

Отримувач таких доходів подає податковому агенту довідку про своє право на отримання доходу у джерела його виплати без утримання податку.

Доводи відповідача про відсутність доказів на підтвердження факту того, що реалізоване позивачу насіння соняшника вирощено на земельній ділянці, наданій ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства, спростовуються наявною в матеріалах справи довідкою Виконавчого комітету Червономаяцької сільської ради Бериславського району Харківської області.

Відтак слід визнати обґрунтованою правову позицію судових інстанцій, відповідно до якої в даному випадку у позивача відсутні підстави для оподаткування доходу, виплаченого ОСОБА_3

Згідно з підпунктом 4.2.15 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з пунктом 9.10 статті 9 цього Закону.

Проте, судами встановлено, що ОСОБА_4 не був уповноважений позивачем на виконання будь-яких дій від імені та за рахунок підприємства, спрямованих на придбання транспортного засобу. Навпаки, відповідно до довіреності від 01 серпня 2006 року ОСОБА_4 був представником власника транспортного засобу - ОСОБА_5 та діяв від імені та за дорученням останньої, а не ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт», що, в свою чергу виключає можливість застосування до спірних правовідносин положення підпункту 4.2.15 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-IV.

При цьому, враховуючи те, що ОСОБА_4 не був уповноважений позивачем на виконання будь-яких дій від імені та за рахунок підприємства, спрямованих на придбання автомобіля марки КАМАЗ у фізичної особи, та, як встановлено судами попередніх інстанцій, грошові кошти під звіт не отримував, підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення пункту 2.11 глави 2 Положення відсутні.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Херсонської області від 01 жовтня 2007 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області відхилити, а постанову Господарського суду Херсонської області від 01 жовтня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.