Постанова

від 07.12.2021 по справі 420/9619/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/9619/20

Категорія: 111030000 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І.

Час і місце ухвалення: 12:58, м. Одеса

Дата складання повного тексту: 22.09.2021 р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Лук`янчук О.В.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Сузанській І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПБМ ГАЗ" до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "ПБМ ГАЗ" звернулося до суду з позовом до Головного управління (далі ГУ) ДПС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 07 липня 2020 року:

- №00012343207, яким до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 500 000 грн. за порушення ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального";

- №00012333207, яким до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 240 000 грн. за порушення п.п.230.1.2 п.230.1 ст. 230, п.12 підрозділу 5 розділу ХХ Перехідних положень ПК України;

- №00012313207, яким до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 66 000 грн. за порушення п.п.230.1.3 п.230.1 ст. 230, п.21 підрозділу 5 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, п.п.5, 6, 7 "Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівномірів-лічильників рівня пального в резервуарах, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року №891.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що ним здійснюється діяльність, пов`язана з виробництвом промислових газів, зокрема, здійснюється переробка газу для виробництва холодоагентів, які використовуються в холодильному устаткуванні. Для здійснення господарської діяльності позивач придбав в 2019-2020 році скраплений газ, який є пальним та на підставі ліцензії здійснює його тимчасове зберігання в ємностях до переробки, однак такий склад не є акцизним складом, оскільки він не відповідає критеріям, передбаченим п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України. Придбаний газ повністю переробляється підприємством в холодоагент та вироблений продукт поставляється позивачем своїм контрагентам. Податковим органом проведена фактична перевірка позивача без виходу за адресою здійснення господарської діяльності та встановлені порушення щодо здійснення оптової реалізації пального без наявності ліцензії, не обладнання ємностей для зберігання пального витратомірами - лічильниками та не передавання даних з цих лічильників до відповідних реєстрів, однак позивач зазначає, що не здійснює реалізацію пального, холодоагент не є пальним, позивач не має акцизного складу, а тому висновки акту перевірки є безпідставними.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що під час фактичної перевірки позивача встановлені порушення податкового законодавства платником податків, зокрема, встановлено здійснення позивачем оптової реалізації пального без наявності ліцензії, не обладнання ємностей для зберігання пального витратомірами - лічильниками та не передавання даних з цих лічильників до відповідних реєстрів при наявності акцизного складу, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Справу розглянуто за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року позовну заяву ТОВ "ПБМ ГАЗ" (вул. Преображенська, буд. 30, офіс 1, м. Одеса, 65082, код ЄДРПОУ 33311787) до ГУ ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370), ГУ ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.07.2020 року №00012343207, №00012333207, №00012313207- задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 07 липня 2020 року №00012343207.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 07 липня 2020 року №00012333207.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 07 липня 2020 року №00012313207.

Стягнуто з ГУ ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ТОВ "ПБМ ГАЗ" (вул. Преображенська, буд. 30, офіс 1, м. Одеса, 65082, код ЄДРПОУ 33311787) сплачений судовий збір у розмірі 12 090 грн.

Стягнуто з ГУ ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ТОВ "ПБМ ГАЗ" (вул. Преображенська, буд. 30, офіс 1, м. Одеса, 65082, код ЄДРПОУ 33311787) витрати на проведення експертизи у розмірі 57 000 грн.

В апеляційній скарзі ГУ ДПС в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги ГУ ДПС в Одеській області зазначає, що в ході аналізу бази даних Єдиний реєстр акцизних накладних, посадовими особами контролюючого органу встановлено, що у період з 01 липня 2020 року по дату закінчення фактичної перевірки ТОВ "ПБМ ГАЗ" здійснювало оптову реалізацію підакцизних групи товарів (пального) за наступними кодами УКТ ЗЕД: 2901100010, 2711121900 (не у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно), без наявності відповідної ліцензії. На підтвердження вказаного порушення, надано копії податкових накладних з реалізації товарів по вказаним кодам УКТ ЗЕД з відповідними квитанціями про їх прийняття.

Також, згідно з наданою підприємством до контролюючого органу довідки про наявність резервуарів та ємностей для зберігання, за адресою акцизного складу (переробний цех), розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Базова, 6 (уніфікований номер акцизного складу 1009573), розташовані 6 ємностей для зберігання пального. Однак, станом на момент проведення фактичної перевірки жодна з вищезазначених ємностей не обладнана витратомірами - лічильниками на місці випуску пального наливом з акцизного складу та рівномірами - лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарах.

Як результат, позивачем у період з 01 квітня 2020 року по 05 червня 2020 року не сформовані та не передані до реєстру дані, передбачені Порядком з витрато мірників-лічильників на місці відпуску пального наливом з акцизного складу та рівномірів - лічильників рівня таких товарів (продукції) у резервуарі за обліковий період.

Також апелянт зазначив, що суд першої інстанції неправомірно стягнув витрати на експертизу, так як дане клопотання заявлялось самим позивачем та відповідно обиралась установа під його вимоги.

У відзиві ТОВ "ПБМ ГАЗ" на апеляційну скаргу вказується, що оскаржуване рішення є законним та не підлягає скасуванню апеляційним судом, а апеляційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУ ДПС в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ТОВ "ПБМ ГАЗ" є діяльність за кодом КВЕД 20.11 "Виробництво промислових газів".

Позивач зазначає, що фактично він здійснює діяльність з переробки газу вуглеводневого скрапленого та виробництва з нього холодоагентів, які використовуються в холодильному устаткуванні, а саме є його діючою речовиною з переносу та поглинання тепла. З 2019 року позивач здійснює діяльність з виробництва екологічних холодоагентів для національного споживання та для експорту в треті країни, які дозволені до виробництва та імпорту в Україні.

Виробництво екологічного холодоагенту відбувається шляхом переробки газу вуглеводневого скрапленого, що підтверджується Технологічними Умовами ТУ У 20.1-33311787-001:2019 "Холодоагенти вуглеводневі. Технічні умови", погодженими висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Позивачем, для виробництва холодоагенту, протягом 2019-2020 років було придбано скраплений газ за наступними договорами: за договором постачання від 15 лютого 2017 року №401/Г, укладеним з ТОВ "ГАЗ ПОСТАЧАННЯ" позивачем придбано 11,001 тону скрапленого газу, який отриманий позивачем за видатковою накладною №33131 від 09 жовтня 2019 року; за договором постачання від 01 квітня 2020 року №383/Г, укладеним з ТОВ "ПОЛТАВА ГАЗТРЕЙД" позивачем придбано 13,001 тону скрапленого газу, який отриманий позивачем за видатковою накладною №11512 від 03 квітня 2020 року.

Оскільки скраплений газ є пальним та якийсь час до переробки зберігається позивачем, ним отримана ліцензія на право зберігання пального з терміном дії до 31 липня 2024 року за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 6.

При цьому, з наданих до суду доказів, зокрема, довідок, паспортів сосудів, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, вбачається, що позивач для зберігання пального використовує резервуар, ємності, бочки та спеціальну цистерну напівпричіп, загальна місткість яких складає 98,726 м3.

В матеріалах справи містяться накладні-вимоги від 23 жовтня 2019 року №13 та від 03 квітня 2020 року №6, а також накладні на передачу готової продукції від 23 жовтня 2019 року №11 та від 10 квітня 2020 року №1, які свідчать про передачу скрапленого газу зі складу для переробки на виробничих потужностях позивача, передачу виготовленої продукції - холодоагенту для зберігання на склад до його реалізації. Процес переробки здійснюється за Технологічним регламентом виробництва холодоагентів вуглеводневих 74.9-33311787-001:2019, затвердженим на підприємстві та погодженим висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

З наданих до суду доказів, зокрема, договорів купівлі-продажу та поставки, накладних, митної декларації вбачається, що виготовлена позивачем продукція - холодоагент R-290, холодоагент - R600а, холодоагент - R-1270 поставлена в 2019-2020 роках на адресу СП "Полтавська газонафтова компанія", ПАТ "УКпостач", ТОВ "General Consult" (Республіка Казахстан), ПАТ "Природні ресурси".

Також, позивачем протягом 2020 року здійснювалася реалізація холодоагентів і іншим контрагентам, зокрема, ПАТ "Видобувна компанія "УКРНАФТОБУРІННЯ", ДП "Каталіз і екологія", ТОВ КТД "ХОЛОД".

Враховуючи суперечності при тлумаченні категорії "пальне" позивач звернувся до ДФС України із запитом про отримання індивідуальної податкової консультації стосовно необхідності отримання ліцензії на виробництво і реалізацію холодоагенту, а також необхідності сплати акцизного податку, на який отримав індивідуальну податкову консультацію про те, що у позивача виникає об`єкт оподаткування акцизним податком.

ГУ ДПС в Одеській області в період з 28 травня 2020 року по 5 червня 2020 року проведена фактична перевірка господарської одиниці, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 30, офіс 1, суб`єкт господарської діяльності - ТОВ "ПБМ ГАЗ", з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, за результатами якої складений акт перевірки від 09.06.2020 року №1101/15-32-32-07/33311787.

Зазначеною перевіркою встановлено, що позивачем здійснювалася оптова торгівля пальним за кодами УКТЗЕД: 2901100010, 2711121 без наявності відповідної ліцензії при наявності акцизного складу у позивача, чим порушені вимоги ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального". Крім того, в порушення вимог п.п.230.1.2, 230.1.3 п.230.1 ст. 230, п.п.12, 21 підрозділу 5 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, п.п.5, 6, 7 "Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівномірів-лічильників рівня пального в резервуарах, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року №891, ємності для зберігання пального не обладнані витратомірами-лічильниками на місці відпуску пального наливом з акцизного складу та рівномірами-лічильниками рівня таких товарів у резервуарах, а також дані з таких лічильників не передані до відповідного реєстру.

Позивач не погодився з правомірністю висновків акту фактичної перевірки від 09 червня 2020 року №1101/15-32-32-07/33311787 та подав заперечення на цей акт до ГУ ДПС в Одеській області, однак податковим органом висновки акту залишені без змін.

На підставі висновків акту фактичної перевірки від 09 червня 2020 року №1101/15-32-32-07/33311787 ГУ ДПС в Одеській області направлене позивачу спірні податкові повідомлення-рішення.

Позивач не погодився з правомірністю податкових повідомлень-рішень від 07 липня 2020 року №00012343207, №00012333207, №00012313207 та оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПС України, однак за результатами розгляду скарги податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а тому позивач звернувся до суду з цим позовом про їх скасування в судовому порядку.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що холодоагент, який позивач виробляє та реалізує своїм контрагентам не є пальним та для його реалізації не потрібна ліцензія на здійснення оптової торгівлі пальним, з огляду на наступне.

Також, суд першої інстанції зазначив, що позивач може зберігати одночасно пальне у розмірі 98,726 м3, протягом 2019-2020 років позивач отримав пальне для переробки в розмірі 48,684 м3, все пальне позивач переробляє в холодоагенти, тобто, використовує для промислової переробки та не здійснює реалізацію та зберігання пального на користь третіх осіб, а тому позивач не має акцизного складу та, відповідно, не має його реєструвати, встановлювати лічильники та подавати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, пп."б" п.п.14.1.6 п.14.1 ст. 14 ПК України, ч.1 ст. 15, ч.2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.1 ст. 15, ч.2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що про реалізацію позивачем пального виходячи з реєстрації позивачем податкових накладних на реалізацію холодоагентів із зазначенням кодів УКТЗЕД: 2901100010, 2711121900, які відносяться до підакцизної групи товарів-пального, зокрема, бутан, ізобутан, пропан.

Стосовно таких доводів, колегія суддів зазначає наступне.

ТОВ "ПБМ ГАЗ" здійснює основний вид діяльності код КВЕД 20.11 "Виробництво промислових газів".

ТОВ "ПБМ ГАЗ" в позовній заяві зазначає, що ним здійснюється переробка газу для виробництва холодоагентів, які використовуються в холодильному устаткуванні.

На підтвердження своєї позиції позивачем надано суду експертні висновки ДП "Український науково-дослідний інститут медицини транспорту" №945/16 від 27 серпня 2020 року та від 21 жовтня 2019 року №1168/16, №1497/16 від 20 грудня 2020 року, з яких вбачається, що холодоагент R-290, R600а, не підпадає під вимоги ДСТУ EN 589:2017, ДСТУ 4047-2001, ДСТУ ГОСТ 27577:2005, не мають характерного запаху та заборонені до використання в якості пального.

Згідно висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів холодоагенти - ПРОПІЛЕН R1270, ІЗОБУТАН R600а, ПРОПАН R290 мають сферу застосування - холодильні та криогенні установки, тобто, цей товар застосовується як частина холодильної техніки, а не пальне.

З відповіді на адвокатський запит Одеської національної академії харчових технологій вбачається, що холодоагенти R290, R600а використовуються в якості речовини для переносу тепла у парокомпресійних холодильних машинах та використання їх як палива є недоцільним.

Також, позивачем надано до суду експертний висновок №04/ХТ від 20 січня 2021 року Східноєвропейської асоціації виробників технічних газів "СІГМА", згідно якого використання холодоагентів як палива не можливе в зв`язку з не відповідністю їх вимогам безпечності, які ставляться до палива та через економічну недоцільність використання холодоагентів як палива.

Позивачем замовлено проведення судово-товарознавчої експертизи по цій справі та отримано висновок експертизи №529 від 11 березня 2021 року, який залучений до матеріалів справи.

Згідно із зазначеним висновком холодоагенти R290, R600а не відповідають вимогам ДСТУ EN 589:2017, ДСТУ 4047-2001, ДСТУ ГОСТ 27577:2005 через відсутність запаху та мінімально необхідної частки меркаптанової сірки, вони не можуть бути використані в якості пального для двигунів внутрішнього згоряння, або як пальне для комунально-побутового чи промислового споживання. Холодоагенти, що виробляються позивачем призначені для переносу тепла в компресійному машинному холодильному устаткуванні. Холодоагенти R290, R600а є частиною холодильних та криогенних установок, а тому відповідають коду УКТЗЕД 8418 99 90 10, вони заборонені для використання в якості пального.

Позивачем також замовлено проведення товарознавчої експертизи в цій справі та отримано висновок експерта №1/04-21 ТЕ, який залучений до матеріалів справи.

Згідно із зазначеним висновком холодоагенти R290, R600а, що виробляються позивачем, не відповідають вимогам ДСТУ EN 589:2017, ДСТУ 4047-2001, ДСТУ ГОСТ 27577:2005, їх використання в якості пального є неможливим, недозволеним та недоцільним, а тому вони не є пальним або паливом, а є іншим товаром.

Відповідно до ДСТУ ІSO 817:2012 призначення холодоагенту є перенесення тепла в компресійному машинному холодильному устаткуванні, відповідно до Технічних умов на виготовлення холодоагенту - використання холодоагенту в якості моторного або іншого пального категорично забороняється в зв`язку з відсутністю одорантів.

При цьому, за ДСТУ EN 589:2017 "Палива автомобільні. Газ нафтовий скраплений", ДСТУ 4047-2001 "Гази вуглеводневі скраплені паливні для комунально-побутового споживання", ДСТУ ГОСТ 27577:2005 "Газ природний паливний компримований для двигунів внутрішнього згоряння" паливо має містити меркаптанову сірку, яка виконує функцію одоранту в пальному, паливо повинно мати фізико-хімічні показники - неприємний і характерний запах.

Також, позивачем надана до суду відповідь на адвокатський запит ДП "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту споживачів", з якої вбачається, що холодоагенти застосовуються для переносу тепла у механічних холодильних системах, технічного регламенту щодо вимог та оцінки відповідності холодоагентів у якості пального не має в Україні і сертифікація холодоагентів в якості пального не передбачена, їм не відомо про використання холодоагенту у якості пального, тощо.

Отже, надані до суду докази спростовують, що холодоагент є пальним та є підакцизною групою товарів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що сам факт реєстрації податкових накладних з такими кодами УКТЗЕД не свідчить про здійснення торгівлі позивачем пальним.

Крім того, згідно відповідей від контрагентів позивача ПрАТ "УКПОСТАЧ", СП "Полтавська газонафтова компанія", ПАТ "Природні ресурси" на адвокатські запити, останні придбали саме холодоагент у позивача для використання у власній господарській діяльності в холодильному обладнанні.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, оскільки скраплений газ є пальним та певний час до переробки зберігається у ТОВ "ПБМ ГАЗ", позивачем у відповідності до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" була отримана ліцензія на право зберігання пального реєстраційний №15210414201900040 від 31 липня 2019 року, видана ГУ ДФС в Одеській області. Строк дії ліцензії на зберігання пального - до 31 липня 2024 року, місце зберігання за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 6.

Тобто, оскільки ТОВ "ПБМ ГАЗ" не виробляє і не реалізує пальне, однак використовує його в якості сировини для виробництва холодоагентів, ним було отримано у встановленому законом порядку ліцензію на зберігання пального, яка є чинною. При цьому оскільки ТОВ "ПБМ ГАЗ" не здійснює виробництво і не здійснює реалізацію пального, то у позивача відсутній обов`язок отримувати ліцензію на реалізацію пального.

Відповідно до положень п.п.14.1.6 п.14.1 ст. 14 ПК України акцизний склад - це, зокрема, приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Згідно п.п.230.1.2 п.230.1 ст. 230 ПК України, акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Розпорядники акцизних складів зобов`язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі - обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С. (пп.230.1.3. п.230.1 ст. 230 ПК України

Колегія суддів наголошує, що відповідно пп."б" п.14.1.6 п.14.1 ст. 14 ПК України не є акцизним складом, зокрема, приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

З матеріалів справи вбачається, що позивач може зберігати одночасно пальне у розмірі 98,726 м3.

З наданих до суду доказів вбачається, що протягом 2019-2020 років позивач отримав пальне для переробки в розмірі 48,684 м3, все пальне позивач переробляє в холодоагенти, тобто, використовує для промислової переробки та не здійснює реалізацію та зберігання пального на користь третіх осіб.

Отже, загальний максимальний обсяг зберігання сировини на складі позивача не перевищує 200 м3 - ліміт, який передбачено нормою пп. 14.1.6. п.14.1. ст. 14 ПК України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача відсутній акцизний склад у розумінні п.п.14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України та, відповідно, не має його реєструвати, встановлювати лічильники та подавати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що встановлені у даній справі обставини дають підстави для висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Стосовно доводу апелянта про те, що суд першої інстанції неправомірно стягнув з відповідача витрати на експертизи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У відповідності з ч.3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Між ТОВ "ПБМ ГАЗ" та ТОВ "Одеський регіональний центр незалежних експертиз" укладено договір №257/20 на проведення товарознавчої експертизи по справі №420/9619/20 від 24 вересня 2020 року. Загальна вартість робіт становить 27 000 грн.

11 березня 2021 року ТОВ "Одеський регіональний центр незалежних експертиз" було складено висновок експерта за результатом проведення судово-товарознавчої експертизи №529.

Також, між ТОВ "ПБМ ГАЗ" та ПП "Бюро Маркуса" укладено договір №03/11/2020 про надання послуг від 11 листопада 2020 року, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по підготовці висновку судової товарознавчої експертизи. Вартість наданих послуг становить 30 000 грн.

28 квітня 2021 року судовим експертом Бугровою Н.К. було складено висновок експерта №1/04-21 за результатами проведення товарознавчої експертизи в адміністративній справі №420/9619/20.

Вказані висновки прийняті судом в якості доказів у справі та, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, досліджено їх разом із іншими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає наявними підстави для відшкодування понесених позивачем витрат за проведення експертного дослідження.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо не справедливого розподілу витрат за проведення експертиз, оскільки вказані доводи апеляційної скарги зводяться лише до певної незгоди з розміром таких витрат.

Також, колегія суддів вважає, що розмір судових витрат на експертизи є співмірним зі складністю даної справи.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 грудня 2021 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.