Постанова

від 07.12.2021 по справі 905/2196/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2021 року

м. Київ

Справа № 905/2196/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солт Ко"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солт Ко"

до Державного підприємства "Артемсіль"

про визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого листом від 08.12.2020 № 25/874, про дострокове розірвання дилерського контракту від 28.12.2001 № 21/05-01-05 та зобов`язання виконувати умови дилерського контракту від 28.12.2018 № 21/05-01-05.

У судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Пєліхов О. І. (адвокат), відповідача - Дригіна І. М (адвокат).

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Солт Ко" (далі - ТОВ "Солт Ко") звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Артемсіль" (далі - ДП "Артемсіль") про визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого листом від 08.12.2020 № 25/874 про дострокове розірвання дилерського контракту від 28.12.2018 № 21/05-01-05 та зобов`язання виконувати умови дилерського контракту від 28.12.2018 № 21/05-01-05.

1.2. На обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що вчинений відповідачем правочин є безпідставним та незаконним, таким що порушує законні права позивача, вчинений з порушенням положень статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зокрема зміст правочину суперечить положенням ЦК України, іншим актам законодавства, інтересам держави і суспільства, моральним засадам, та підлягає визнанню недійсним, а становище, яке існувало до порушення підлягає відновленню.

ТОВ "Солт Ко" також зазначало, що підстава для дострокового одностороннього розірвання контракту, оформленого листом від 08.12.2020 № 25/874, є штучно створеною та не відповідає дійсності. При цьому ТОВ "Солт Ко" наполягало на тому, що контракт з боку позивача виконується належним чином.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.04.2021 (суддя Бокова Ю. В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

2.2. Рішення суду аргументовано тим, що лист від 08.12.2020 № 25/874 про дострокове розірвання дилерського контракту від 28.12.2018 № 21/05-01-05, який позивач просить визнати недійсним на підставі положень частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), не є правочином у розумінні статті 202 ЦК України, оскільки не тягне за собою набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Порядок розірвання в інших випадках, передбачених статтею 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України), сторонами дилерського контракту не реалізований, у зв`язку з чим він на теперішній час є чинним. Отже, місцевий господарський суд дійшов висновку, що право позивача у даному випадку не є порушеним.

2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 (Істоміна О. А. - головуючий, судді Пелипенко Н. М., Радіонова О. О.) рішення Господарського суду Донецької області від 28.04.2021 у справі № 905/2196/20 змінено, мотивувальну частину рішення викладено в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 28.04.2021 у справі № 905/2196/20 залишено без змін.

2.4 . Апеляційний господарський суд, змінюючи мотиви судового рішення, зазначив, що, аналізуючи підстави звернення позивача із позовом до суду та положення частини 1 статті 207 ГК України, статей 207, 215 ЦК України, на які посилався позивач під час звернення з позовом у цій справі, позивач жодним чином не довів, що відповідачем вчинено правочин із порушенням норм ЦК України, інших актів цивільного законодавства, інтересів держави і суспільства, його моральним засадам, не надав жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували незаконність дій відповідача. Крім того, позивач у позовній заяві не визначив, у чому полягає порушення його прав та у який спосіб суд повинен їх захистити і визначити у рішенні. У зв`язку з наведеним апеляційний господарський суд погодився із висновками місцевого господарського суду про те, що в даному випадку жодним чином не порушено право позивача. Суд зауважив, що відсутність порушених прав позивача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 у справі № 905/2196/20, ТОВ "Солт Ко" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 у справі № 905/2196/20 та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3.3. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц, від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19, від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18, від 08.10.2020 у справі № 910/11397/18. Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції взагалі не досліджено підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від дилерського контракту, та обґрунтованість таких підстав, без жодного обґрунтування зазначено про відсутність визначення у позовній заяві того в чому полягає порушення прав позивача та у який спосіб суд повинен його захистити і визначити у рішенні.

Обґрунтовуючи посилання на пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник наголошує, що судом апеляційної інстанції порушенні імперативні положення частини 14 статті 32 ГПК України щодо необхідності повторного розгляду справи по суті у разі зміни складу суду. ТОВ "Солт Ко" акцентує, на тому що під час судового засідання 10.02.2021 сторонам не було оголошено про зміну складу суду, відповідно, сторони були частково позбавлені можливості реалізувати свої процесуальні права, зокрема щодо відводу складу суду.

Крім цього, скаржник зазначає, що дослідження доказів, які стосуються фактів та на які посилався позивач у відзиві на апеляційну скаргу, взагалі не проводилося.

3.4. ДП "Артемсіль" у відзиві на касаційну скаргу просить закрити касаційне провадження на підставі положень пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України, відмовити у задоволенні касаційної скарги у повному обсязі, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 у справі № 905/2196/20 залишити без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, за умовами дилерського контракту № 21/05-01-05, укладеного 28.12.2018 між ДП "Артемсіль" (виробник за контрактом, відповідач у справі) та ТОВ "Солт Ко" (дилер за контрактом, позивач у справі), виробник надає дилерові право на реалізацію товару на визначеній сторонами в даному контракті території. При цьому виробник постачає дилерові товар згідно з специфікацією (додаток № 1, додаток № 2), що є невід`ємною частиною даного контракту, а дилер зобов`язується прийняти поставлений у його власність товар і своєчасно оплатити його вартість відповідно до умов даного контракту, а також виконати інші дії, передбачені цим контрактом та Положенням про дилера на території України (пункт 1.2 контракту).

У розділі 5 контракту сторони визначились щодо зобов`язань:

Зокрема, дилер зобов`язаний:

- дотримуватися умов, що висуваються виробником до дилера, встановлених даним контрактом та Положенням про дилера на території України (пункт 5.1 контракту);

- робити все від нього залежне для збільшення обсягу продажів, розширення кола покупців, не відмовляючись працювати з існуючими споживачами (пункт 5.3 контракту);

- надавати покупцям інформацію про асортимент продукції, що випускається Виробником (пункт 5.4 контракту);

- за письмовою вимогою виробника рекламувати товар погодженими з Виробником способами. Брати участь у виставках з наданням продукції виробника (пункт 5.7 контракту);

- за письмовою вимогою виробника проводить маркетингові дослідження з вивчення попиту на продукцію виробника (пункт 5.8 контракту);.

- здійснювати активні дії з реалізації нових видів продукції виробника і постійно підвищувати свій професійний та інформаційний рівень знань у відношенні товару виробника (пункт 5.9 контракту);

- виконувати Положення Про дилера на території України (пункт 5.16 контракту)

В свою чергу, виробник:

- надає дилерові право з реалізації товару на території, що не позбавляє можливості Виробника укладати прямі договори з покупцями (пункт 5.20 контракту);

- забезпечує дилера товаром відповідно до його замовлень (пункт 5.21 контракту);

- у разі неналежного виконання дилером умов, обумовлених даним контрактом, Виробник має право в односторонньому порядку розірвати контракт, відповідно до пункту 8.1 дійсного контракту, або призупинити відвантаження товару (пункт 5.24 контракту).

У розділі 8 сторони визначили обставини, за настанням яких передбачені санкції та рекламації:

- у разі фактичного придбання товару дилером за підсумками кожних 90 календарних днів з дати укладення дилерського контракту (менше. ніж 12 500 тон) виробник вправі в односторонньому порядку розірвати даний контракт. В такому разі виробник скеровує дилерові лист з відповідним повідомленням про настання вищезазначеної події. Вказане повідомлення скеровується будь яким засобом зв`язку з обов`язковим підтвердженням поштою. Датою, з якої діє відповідна санкція, є дата, зазначена в листі (пункт 8.1 контракту);

- за невиконання умов контракту сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України (пункт 8.4 контракту).

- контракт вважається укладеним з дати підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2023 включно, а за фінансовими зобов`язаннями до повного виконання. Датою підписання вважається дата реєстрації у виробника. При цьому всі попередні переговори і листування втрачають чинність (пункт 1.11 контракту в редакції додаткової угоди від 21.09.2020 № 15).

Контракт та додаткові угоди до нього підписані представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Керуючись положеннями пункту 5.7 контракту, ДП "Артемсіль" прийняло рішення щодо скерування дилерам підприємства вимоги про рекламування продукції із наданням відповідних доказів про вчинення певних дій у встановлений строк, що було оформлено наказом ДП "Артемсіль" від 26.11.2020 № 493.

26.11.2020 на виконання зазначеного наказу ДП "Артемсіль" на адресу ТОВ "Солт Ко" направило лист від № 25/12-05-833, яким з метою просування на внутрішній ринок та ознайомлення кінцевого споживача з продукцією ДП "Артемсіль" зобов`язано здійснити такі рекламні заходи:

- розмістити рекламну інформацію на зовнішніх рекламних носіях білборд, призма, сітілайт в обласних центрах України в строк до 04.12.2020;

- організувати розміщення рекламного відеоролика на телебаченні в строк до 04.12.2020;

- взяти участь у виставково-ярмаркових заходах у строк до 04.12.2020.

Також було зобов`язано надати ДП "Артемсіль" докази про вчинення дій, зазначених у цьому листі. У вказаному листі було звернено увагу позивача на те, що у разі неналежного виконання дій, зазначених у листі, підприємство залишає за собою право застосувати передбачені умовами договору санкції.

30.11.2020 позивач, в свою чергу, листом відповіддю № 812 сповістив ДП "Артемсіль" щодо неможливості виконання умов, передбачених пунктом 5.7, у визначений відповідачем строк. Так, позивачем зазначено, що:

- відповідно до пункту 5.7 контракту дилер за письмовою вимогою виробника рекламує товар погодженими з виробником способами, бере участь у виставках з надання продукції виробника, у зв`язку з чим вказав, що на сьогоднішній день способи рекламування товару виробника з дилером не погоджені;

- позивач несе значних збитків, як фінансових, так і репутаційних через несвоєчасне та не в повному обсязі відвантаження зазначеного асортименту для ряду ритейлів, з якими було укладено договори на постачання оптичної сортованої продукції виробництва ДП "Артемсіль";

- на території України на період дії карантину забороняється проведення масових культурних, у тому числі концертів, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних тощо заходів за участю більш як 20 осіб;

- чинним законодавством України запроваджено адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей;

- у вказані строки технічно неможливо розмістити рекламну інформацію на зовнішніх рекламних носіях в обласних центрах України, організувати транслювання рекламного відеоролика на телебаченні, що свідчить не тільки про зловживання своїм становищем монополістом на ринку соляної продукції України відповідача, а й здійснення тиску на ТОВ "Солт Ко".

У зв`язку із вищезазначеним позивач просив відповідача здійснити певні дії, які необхідні для виконання наказу ДП "Артемсіль" від 26.11.2020 № 493.

У подальшому між позивачем та відповідачем тривалий час велося листування з приводу рекламування продукції. Зокрема:

- відповідач направив позивачу проект додаткової угоди № 18 до спірного дилерського контракту, яким було запропоновано внести зміни в розділ 3 власні умови постачання дилерського контракту, виклавши пункт 3.6 в наступній редакції: виробник здійснює відвантаження товару дилерові в термін до 50 днів з моменту надходження оплати за товар, та оплати повної вартості залізничного тарифу, якщо товар поставляється на умовах FCA, а в період сезону (червень-вересень - для фасованої та затареної продукції, вересень-лютий - для затареної в МКР-1.О-С (біг-бег) та не упакованої продукції термін постачання може збільшитися до 90 днів;

- позивач листом від 16.11.2020 № 729 відмовив відповідачу у підписанні зазначеної додаткової угоди, посилаючись на те, що узгодження терміну відвантаження товару в 50 та 90 днів суперечить іншим умовам контракту та унеможливлює виконання дилером обов`язків згідно Положення про дилера;

- відповідач 23.11.2020 знову направив проект додаткової угоди № 20 до спірного дилерського контракту, яким було запропоновано внести зміни в розділ 11 Термін дії контракту та інші умови дилерського контракту виклавши пункт 11.1 в наступній редакції: контракт вважається укладеним з дати підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2020 включно, а за фінансовими зобов`язаннями - до повного виконання. Датою підписання вважається дата реєстрації у виробника. При цьому всі попередні переговори і листування за контрактом втрачають чинність;

- позивач 25.11.2020 листом № 788 знову відмовив відповідачу у підписанні вказаної додаткової угоди, посилаючись на те, що ТОВ "Солт Ко" у повному обсязі виконує всі зобов`язання відповідно до укладеного контракту, дотримуючись умов, встановлених Положенням про дилера на території України.

08.12.2020 ДП "Артемсіль" на адресу ТОВ "Солт Ко" було направлено листа № 25/874, в якому виробник повідомив дилера, що дилерський контракт № 21/05-01-05 від 28.12.2018 вважається розірваним з 08.12.2020 в односторонньому порядку, керуючись пунктом 5.24 дилерського контракту, пунктом 1 статті 188 ГК України, пунктом 3 статті 651 ЦК України. При цьому ДП "Артемсіль" зазначило, що станом на 07.12.2020 виробникові не надані докази про вчинення дій, зазначених у листі від 26.11.2020 № 25/12-05-833, з переліком рекламних заходів, які потрібно здійснити до 04.12.2020.

ТОВ "Солт Ко", вважаючи, що виконує свої обов`язки, передбачені контрактом, належним чином, а підстави для розірвання контракту, зазначені у листі від 08.12.2020 № 25/87, є такими, що штучно створені відповідачем, звернувся до суду за захистом свого порушеного права з позовом у цій справі.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.3. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України у ній зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

ТОВ "Солт Ко" у касаційній скарзі послалися на неврахування апеляційним господарським судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц, від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19, від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18 та від 08.10.2020 у справі № 910/11397/18.

Дослідивши зазначені доводи, наведені у касаційній скарзі ТОВ "Солт Ко" і матеріали справи, Верховний Суд відхиляє такі доводи з огляду на таке.

У справі № 753/11000/14-ц розглядався спір Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу квартири. Позовні вимоги мотивовані порушенням умов договору купівлі-продажу, яке має прояв у несплаті ОСОБА_1 повної вартості квартири.

У справі № 450/2286/16-ц , на яку також посилався скаржник у касаційній скарзі, ОСОБА_2 звернувся з первісним позовом до ОСОБА_3 про визнання відмови від спадщини недійсною, частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування реєстраційного посвідчення та визнання майна спадковим. Первісний позов мотивований наявністю права на спадкування частини земельної ділянки та частини житлового будинку. Надалі ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування посилаючись на те, що тягар щодо утримання матері фактично ліг на ОСОБА_2 та його сім`ю.

У справі № 902/417/18 розглядався спір за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" про стягнення з Приватного підприємства "Ольвія" 316 141,12 грн заборгованості за договором поставки від 01.06.2017 № АП-02-0110. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов укладеного договору поставки та додаткових угод до нього щодо своєчасної та повної оплати за отриманий товар.

У справі № 912/1856/16 розглядався спір Фермерського господарства "Хлібороб" до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Гурівської сільської ради Долинського району про визнання недійсним рішення від 05.02.2016 № Ф-298/0-1094/0/6-16 про визнання недійсними рішень, визнання поновленим договору оренди землі, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. Позовна заява мотивована тим, що позивач виконав усі передбачені договором оренди та законодавством умови для поновлення договору оренди, а в листах-відмовах від 05.02.2016 та 02.03.2016 відповідач жодним чином не обґрунтував свою відмову, отже позивач має право на укладення договору оренди на новий строк.

У справі № 910/11511/18 розглядався спір Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" до Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" та фізичної особи-підприємця Овчаренка Віталія Юрійовича про визнання удаваним правочином договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 23.05.2018, укладеного відповідачами. Позовна заява мотивована тим, що фізична особа-підприємець Овчаренко Віталій Юрійович не є адвокатом, що здійснює діяльність індивідуально, наявність у нього статусу особи, що провадить незалежну професійну діяльність, спростовується даними податкового обліку.

Разом з тим предметом розгляду справи № 905/2196/20, яка переглядається, є вимога ТОВ "Солт Ко" про визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого листом від 08.12.2020 № 25/874 про дострокове розірвання дилерського контракту від 28.12.2018 № 21/05-01-05 та зобов`язання виконувати умови дилерського контракту від 28.12.2018 № 21/05-01-05.

З викладеного слідує, що правовідносини у справі № 905/2196/20 та справах № 753/11000/14-ц, № 450/2289/16-ц, № 902/417/18, № 912/1856/16 та № 910/11511/18 різняться за суб`єктним складом учасників, об`єктами та предметами правового регулювання, умовами застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин), а також обґрунтуванням позовних вимог, а саме щодо порушених прав позивачів, що свідчить про неподібність наведених справ.

У справі № 910/7164/19 , на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, судами розглядався спір за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма" до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору від 25.07.2016 № 36226451 на комплексне банківське обслуговування суб`єктів господарювання. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що одностороння відмова відповідача від договору на комплексне банківське обслуговування суб`єктів господарювання, укладеного з позивачем, є незаконною, оскільки відповідач необґрунтовано встановив позивачу неприйнятно високий ризик, що стало підставою для видачі відповідачем розпорядження про відмову від підтримання ділових відносин з позивачем. Крім того, відповідач не вживав жодних заходів з метою зменшення виявлених ризиків та не повідомляв позивача про необхідність здійснення додаткової перевірки.

Верховний Суд у постанові від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19, залишаючи без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2020 про відмову у задоволенні позовних вимог, зазначив, що судами попередніх інстанцій у розгляді питання щодо обрання позивачем ефективного способу захисту порушених прав не враховано те, що вимога про визнання недійсною односторонньої відмови банку від договору від 25.07.2016 № 36226451 на комплексне банківське обслуговування суб`єктів господарювання є законним та ефективним способом захисту порушених прав у судовому порядку. Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права і охоронювані законом інтереси. Більше того, підтвердженням того, що спори про визнання недійсною односторонньої відмови банку від договору про банківське обслуговування розглядаються судом по суті є, зокрема, постанови Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 922/2224/18, від 25.04.2019 у справі № 910/1555/18, від 05.03.2020 у справі № 910/7161/19.

Водночас Верховний Суд наголосив, що судом апеляційної інстанції відмовлено позивачу у задоволенні позову не лише з підстав обрання останнім неналежного способу захисту, але й по суті спору. Так, проаналізувавши висновки апеляційного господарського суду по суті спору та урахувавши положення статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та статті 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" Верховний Суд зауважив, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що неприйнятно високий ризик позивачу встановлений банком небезпідставно та без порушення (за сукупністю відповідних критеріїв), у зв`язку з чим відсутні підстави стверджувати про необґрунтованість та неправомірність односторонньої відмови відповідача від договору, а отже, й підстави для задоволення позову відсутні.

З викладеного вбачається, що у справі № 910/7164/19 Верховним Судом викладено правовий висновок щодо способу захисту порушених прав шляхом визнання недійсною односторонньої відмови банку від договору на комплексне банківське обслуговування суб`єктів господарювання. При цьому судом надавалася оцінка умовам договору на комплексне банківське обслуговування та спеціальним нормам законодавства, які регулюють відносини у сфері укладення та виконання таких договорів, зокрема, положенням статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та статті 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Проте у справі № 905/2196/20, яка переглядається, предметом спору є визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого листом від 08.12.2020 № 25/874 про дострокове розірвання дилерського контракту від 28.12.2018 № 21/05-01-05 та зобов`язання виконувати умови дилерського контракту від 28.12.2018 № 21/05-01-05. При цьому суд апеляційної інстанції, аналізуючи підстави звернення позивача із позовом до суду та положення частини 1 статті 207 ГК України, статей 207, 215 ЦК України, на які посилався позивач у позові у цій справі, наголосив, що позивач жодним чином не довів, що відповідачем вчинено правочин із порушенням норм ЦК України, інших актів цивільного законодавства, інтересів держави і суспільства, його моральним засадам, не надав жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували незаконність дій відповідача. Крім того, позивач у позовній заяві не визначив, у чому полягає порушення його прав.

З викладеного вбачається, що судові рішення у справі № 910/7164/19, ухвалені за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у них доказів), іншого суб`єктного складу учасників судового процесу, ніж у справі, що розглядається, тобто зазначена справа № 910/7164/19 і справа № 905/2196/20, судові рішення в якій переглядаються, є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.

У справі № 910/11397/18 , на яку скаржник також посилається у касаційній скарзі, розглядався спір за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Електрогруп" (далі - ТОВ "НВП Електрогруп") до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (далі - Концерн) про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору від 24.11.2017 № 1482, укладеного між ТОВ "НВП Електрогруп" та Концерном (далі - договір), що вчинений Концерном відповідно до листа від 10.08.2018; зобов`язання Концерну до виконання зобов`язань за договором від 24.11.2017 № 1482 шляхом забезпечення своєчасного фінансування та прийняття послуг. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставне невиконання відповідачем зобов`язань за договором, а саме неналежне фінансування робіт згідно із затвердженим графіком, та у зв`язку із цим неможливістю позивача приступити до виконання своїх обов`язків у належному обсязі. ТОВ "НВП Електрогруп" наголошувало, що відповідач неправомірно, шляхом направлення листа від 10.08.2018, повідомив про дострокове розірвання договору з 31.08.2018, зазначаючи про невиконання зобов`язань ТОВ "НВП Електрогруп". Позивач, посилаючись на положення статей 610, 626, 629, 638 ЦК України, статті 173, 188 ГК України, вказував на безпідставність відмови відповідача від виконання договору та необхідність виконання договору Концерном.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 та постановою Верховного Суду від 08.10.2020, позовні вимоги задоволено частково; визнано недійсним правочин щодо односторонньої відмови від договору від 24.11.2017 № 1482, укладеного між ТОВ "НВП Електрогруп" та Концерном, що вчинений Концерном відповідно до листа від 10.08.2018; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Залишаючи без змін зазначені судові рішення, Верховний Суд у постанові від 08.10.2020 звернув увагу на те, що у разі, коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови в межах, встановлених нормами законодавства чи умовами договору. Обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору і слід досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору в односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених в обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене судам необхідно в кожному конкретному випадку, виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи.

Верховний Суд наголосив, що Концерн, надсилаючи лист від 10.08.2018 № 2925/9-07, обрав підставу та порядок припинення дії договору № 1482, а саме, передбачений пунктом 6.2.1 договору. При цьому, встановивши порушення відповідачем (Концерном) зобов`язань за договором (пункту 1.4, пункту 5.9, підпунктів 6.1.1, 6.1.3 пункту 6.1 договору, додатку 3, додатку 4), Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що порушення позивачем договору зумовлено діями/бездіяльністю управленої сторони - Концерну (відповідача), у зв`язку з чим в останнього були відсутні підстави для односторонньої відмови від договору (лист від 10.08.2018) на підставі пункту 6.2.1 договору та частини 3 статті 651 ЦК України, саме у зв`язку з невиконанням позивачем зобов`язань за договором.

Проте у справі № 905/2196/20, яка переглядається, на відміну від справи № 910/11397/18, звертаючись із позовною заявою, ТОВ "Солт Ко" просило визнати недійсним правочин щодо одностороннього розірвання контракту, посилаючись на положення частини 1 статті 207 ГК України та статей 203, 215 ЦК України.

Дослідивши підстави звернення позивача із позовом до суду та проаналізувавши положення частини 1 статті 207 ГК України, статей 207, 215 ЦК України суд апеляційної інстанції наголосив, що в даному випадку позивач жодним чином не довів, що відповідачем вчинено правочин із порушенням норм ЦК України, інших актів цивільного законодавства, інтересів держави і суспільства, його моральним засадам, не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували незаконність дій відповідача. У зв`язку з наведеним апеляційний господарський суд погодився із висновками місцевого господарського суду про те, що в даному випадку жодним чином не порушено право позивача. Відсутність порушених прав позивача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

З викладеного вбачається, що судові рішення у справі № 910/11397/18 ухвалені за іншої фактично-доказової бази (підстав позову, обставин справи та зібраних у них доказів), іншого суб`єктного складу учасників судового процесу, ніж у справі, що розглядається, тобто зазначена справа і справа № 905/2196/20, судові рішення в якій переглядаються, є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.

Зважаючи на те, що фактичні обставини зазначених справ № 910/11397/18 та № 910/7164/19 є відмінними від встановлених апеляційним господарським судом фактичних обставин у справі № 905/2196/20, доводи ТОВ "Солт Ко" про застосування апеляційним господарським судом положень щодо способу захисту без урахування висновків Верховного Суду, наведених у вказаних вище постановах, є необґрунтованими.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Солт Ко" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 у цій справі.

5.4. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.

Обґрунтовуючи посилання на пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник наголошує, що згідно з положеннями пункту 4 частини 1 статті 310 ГПК України оскаржуване судове рішення у цій справі підлягає обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, оскільки судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу. Так, скаржник наголошує, що двоє з трьох суддів, які підписали оскаржувану постанову (Радіонова О. О., Пелипенко Н. М.), не входили до складу колегії, що розглянула справу. Зазначені судді брали участь лише на завершальній стадії розгляду справи, під час проведення дебатів. На думку скаржника, судом апеляційної інстанції порушенні імперативні положення частини 14 статті 32 ГПК України щодо необхідності повторного розгляду справи по суті у разі зміни складу суду, адже після зміни склади суду 10.08.2021 та 07.09.2021 одразу після відкриття судових засідань оголошувалися перерви з метою позитивного завершення судового процесу. ТОВ "Солт Ко" також акцентує, на тому що під час судового засідання 10.02.2021 сторонам не було оголошено про зміну складу суду, відповідно, сторони були частково позбавлені можливості реалізувати свої процесуальні права, зокрема щодо відводу складу суду.

Проте не можуть бути підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції зазначені посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції положень частини 14 статті 32 ГПК України, виходячи з такого. По-перше, згідно із положеннями статті 310 та частини 1 пункту 4 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу. Із матеріалів справи вбачається, що судове рішення судом апеляційної інстанції ухвалено суддями, які входили до складу колегії, що розглянула справу, що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2021, який міститься в матеріалах справи. По-друге, зі змісту протоколу судового засідання від 10.08.2021 та технічного запису судового засідання слідує, що після повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями розгляд справи було розпочато спочатку новоутвореною колегією (Істоміна О. А. - головуючий, судді Радіонова О. О., Пелипенко Н. М.). Зокрема, у судовому засіданні 10.08.2021 головуючий: відкрив судове засідання, оголосив, яка справа, за чиєю скаргою та на судове рішення якого суду розглядається; встановив особи тих, хто бере участь у судовому засіданні; оголосив новий склад суду та з`ясував наявність відводів новому складу суду; надав представникам сторін можливість викладення своїх доводів; представник відповідача - Дригіна І. М. надала пояснення щодо доводів апеляційної скарги; представник позивача - Пєліхов О. І. заявив клопотання про відкладення справи у зв`язку із необхідністю вирішення питання щодо укладення мирової угоди. Наведене також спростовує доводи скаржника щодо часткового позбавлення сторін можливості реалізувати свої процесуальні права, зокрема щодо відводу складу суду.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, переоцінки доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Зважаючи на те, що підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 905/2196/20 за касаційною скаргою ТОВ "Солт Ко" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. За змістом частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому вимоги касаційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржувану постанову слід залишити без змін.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження в частині підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити, в решті касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солт Ко" залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 у справі № 905/2196/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ