Постанова

від 16.12.2021 по справі 820/3263/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 820/3263/17

адміністративне провадження № К/9901/3395/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року (суддя Спірідонов М.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року (головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Григоров А.М., Подобайло З.Г.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Управління, відповідач), в якому (з урахуванням уточнення позовних вимог) просив скасувати податкові повідомлення-рішення Управління від 14 липня 2017 року №0002371315 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 9263,27 грн., в тому числі: за основним платежем - 7410,62 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1852,65 грн., та №0002361315 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору в загальній сумі 771,94 грн., в тому числі: за основним платежем - 617,55 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 154,39 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Підприємець вказував на те, що всі включені ним до витрат суми (вартість придбаних дизельного палива та ноутбуку) підтверджуються належними доказами (первинними документами), а самі товарно-матеріальні цінності використані у його підприємницькій діяльності, відтак, на думку позивача, висновки акту перевірки про порушення вимог податкового законодавства України є помилковими, а прийняті на підставі них податкові повідомлення-рішення - протиправними й такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року, позов задоволено.

Приймаючи такі рішення, суди, дослідивши обставини справи, визнали підтвердженими первинними документами всі понесені та задекларовані позивачем спірні витрати (щодо вартості придбаних дизельного палива та ноутбуку), а тому зазначили про помилковість висновку відповідача про завищення Підприємцем показника витрат й заниження чистого оподатковуваного доходу за 2015 - 2016 роки, у зв`язку із чим визнали протиправними та скасували спірні податкові повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Управління звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на обставини, встановлені в акті перевірки, просило їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.

Судами встановлено, що в період з 20 лютого 2017 року по 03 березня 2017 року посадовими особами Управління проведена документальна планова виїзна перевірка Підприємця з питань дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування, сплати податків та зборів, а також дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт №1267/20-40-13-04/2301200154 від 20 березня 2017 року, в якому, в свою чергу, зазначено про порушення позивачем приписів пункту 167.1 статті 167, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 397 903,66 грн., з яких: за 2015 рік - 207 797,52 грн., за 2016 рік - 190 106,14 грн., а також підпункту 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 Перехідних положень та підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України в частині заниження сум військового збору з чистого оподатковуваного доходу, отриманого від провадження підприємницької діяльності, на суму 31 426,99 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 07 квітня 2017 року №0004811304 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 497 379,56 грн., в тому числі: за основним платежем - 397 903,66 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 99 475,90 грн., та №0004801304 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 39 283,74 грн., в тому числі: за основним платежем - 31 426,99 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 856,75 грн.

За результатами оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень до ДФС України останньою скаргу Підприємця задоволено частково, а податкові повідомлення-рішення скасовано в частині донарахування грошових зобов`язань у звязку із включенням до складу витрат вартості маркетингових послуг, а в інших частинах - залишено без змін (рішення від 21 червня 2017 року за №7940/4/99-99-11-02-01-14).

В подальшому, 14 липня 2017 року Управлінням прийнято податкові повідомлення-рішення №0002371315 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 9263,27 грн., в тому числі: за основним платежем - 7410,62 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1852,65 грн., та №0002361315 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на 771,94 грн. 94 коп., з яких: за основним платежем - 617,55 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 154,39 грн.

При цьому, зміст акту перевірки свідчить, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про безпідставне віднесення до складу витрат, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, відображених у додатку Ф-4 до податкової декларації за 2015 рік та у додатку Ф-2 до податкової декларації за 2016 рік, вартості придбаних дизельного палива для використання у здійсненні перевезень товару на власних та орендованих транспортних засобах й вартості ноутбуку.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, Підприємець звернувся до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Згідно з пунктом 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пункт 163.1 статті 163 ПК України).

Пунктом 164.1 статті 164, підпунктом 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 ПК України.

За змістом пунктів 177.1, 177.2, 177.3 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпунктів 177.4.1 - 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України (в редакції, що діяла з 01 січня 2015 року) до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

При цьому, пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із частиною 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з огляду на зміст наведених правових норм, витрати для цілей оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Водночас, пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу 20 ПК України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу. Звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Як вже вказувалось в цій постанові, за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновку про завищення позивачем витрат й заниження оподатковуваного доходу у звязку із включенням до складу інших витрат вартості використаних паливно-мастильних матеріалів та ноутбуку.

Судами також з`ясовано, що у перевіряємий період позивач здійснював господарську діяльність з оптової торгівлі іншими товарами господарського призначення (постачання, передплати) та доставки періодичних видань друкованих засобів масової інформації), діяльність вантажного автомобільного транспорту (послуги перевезення вантажів), дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки (маркетингові послуги), оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням, застосовуючи загальну систему оподаткування, обліку та звітності.

Разом з тим, суди встановили, що Підприємцем з метою правомірного списання палива та контролю витрат ведуться подорожні листи, які надавались під час проведення перевірки.

Матеріалами справи підтверджено, що Підприємець в господарській діяльності дотримується та застосовує при визначенні витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року №43.

При цьому позивачем надано розрахунки норм списання палива, проаналізувавши які, суди дійшли переконання, що ним не порушено норм витрат палива, зазначених в технічних паспортах автомобілів.

В свою чергу, відповідачем доказів протилежного надано не було.

Також судами встановлено, що позивачем у перевіряємому періоді на підставі підтверджуючих документів віднесено до витрат палива суму 1 244 394,69 грн., яка підтверджується: актом звірки товарів та наданих послуг на АЗС за 2016 рік (на підставі договору ЗЗОБПК- 009 від 01 липня 2014 року) з ПП "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ" на загальну суму 1 510 731,17 грн.; актом звірки товарів та наданих послуг на АЗС за 2015 рік (на підставі договору ЗЗОБПК- 009 від 01 липня 2014 року) з ПП "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ" на загальну суму 116 765,52 грн.; оригіналами фіскальних чеків по заправці за готівковий розрахунок на суму 64 770,77 грн. у 2016 році; видатковими та зворотними накладними від покупців (відповідно договорів поставок).

Крім того, у Підприємця ведеться облік маршрутів (24 маршрути), перелік водіїв, які закріплені на маршрутах наказами, та реєстрація у книгах подорожних листів.

Також, під час розгляду справи знайшла своє підтвердження обставина придбання Підприємцем у лютому 2016 року ноутбуку АSUS на суму 33 399,90 грн. в т.ч. ПДВ 5 566,65 грн., який наказом від 18 лютого 2016 року №18/02 зараховано на баланс та в зв`язку із виробничою необхідністю використання ноутбука в господарської діяльності наказом від 01 березня 2016 року №01/03 встановлено та налаштовано наступні програми: ліцензійна програма 1 С підприємство, програма ЛІГА-ЗАКОН, вхід до Клієнт-банку "Укрсиббанк", вхід до САRS-KONТRОL, особистий кабінет "ОККО".

Зазначений ноутбук позивачем використовується безпосередньо в господарській діяльності й абонентське обслуговування комп`ютерної техніки та мережі здійснює ФОП ОСОБА_2 відповідно до договору обслуговування від №А-110 від 01 березня 2016 року.

На підтвердженням використання ноутбуку у господарської діяльності до суду надані наступні документи: акт надання послуг б/н від 31.03.2016 року з ФОП ОСОБА_2 щодо абонентського обслуговування комп`ютерної техніки та мереж, налаштування програмного забезпечення на ноутбук АSUS вхід Клієнт-банк "Укрсиббанк", вхід САRS-KONТRОL, вхід особистий кабінет "ОККО", встановлення ліцензійної програми ЛІГА-ЗАКОН ; платіжне доручення № 632 від 29.03.2016 року - оплата послуг абонентського обслуговування комп`ютерної техніки; акт про підтвердження факту надання прав на використання комп`ютерної техніки програми "ЛІГА-ЗАКОН" № 309 від 01.03.2016 року та рахунок на оплату № 291 від 23.02.2016 року з ТОВ "Інформаційний центр "Інтелектуальні системи" (код ЄДРПОУ 39642934); акт про підтвердження факту надання прав на використання комп`ютерної техніки програми "ЛІГА-ЗАКОН" № 109 від 25.01.2016 року та рахунок на оплату № 136 від 21.01.2016 року з ТОВ "Інформаційний центр "Інтелектуальні системи" (код ЄДРПОУ 39642934); акт № ОУ-0000185 від 29.02.2016 року здачі-прийняття робіт про надання телеметричної інформації "GPS/GМС" та рахунок фактура від 02.02.2016 року №121; акт №ОУ- 280 від 31.03.2016 та рахунок №281 від 01.03.2017 з ТОВ "Електронік Технолоджі" (код ЕДРПОУ 33884988); реєстраційна картка програмного продукту "1С: Підприємство" за номером 8921601, 8000403370, 8100776443; додаткова угода № 3 від 04.07.2012 року з банком ПАТ "Укрсиббанк" (код ЕДРПОУ 09807750) щодо обслуговування банківського рахунку системою "Star Ассеss" та додаткова угода від 19.11.2007 р. Вказані документи під час перевірки надавались перевіряючим.

Водночас, враховуючи, що доводи відповідача про заниження позивачем суми оподатковуваного доходу й завищення витрат не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, суди попередніх інстанцій вказали й на відсутність підстав для донарахування Підприємцю військового збору, адже висновок податкового органу про його заниження ґрунтувався лише на твердженні про заниження оподатковуваного доходу і завищенні витрат й інших зауважень з приводу обчислення цього грошового зобов`язання в акті перевірки не викладено.

З огляду на наведені вище законодавчі приписи та встановлені у справі обставини, суди прийшли до висновку про наявність правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішень Управління від 14 липня 2017 року №0002371315 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 9263,27 грн., в тому числі: за основним платежем - 7410,62 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1852,65 грн., та №0002361315 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору в загальній сумі 771,94 грн., в тому числі: за основним платежем - 617,55 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 154,39 грн., а отже, як наслідок, й для задоволення позовних вимог.

Що ж до доводів касаційної скарги Управління, то вони не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, як і не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 327, 341, 343, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко