Постанова

від 20.09.2017 по справі 820/3263/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"20" вересня 2017 р. № 820/3263/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Попова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Головного Управління ДФС у Харківській області, в якому, після уточнення позовних вимог, просив суд: скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (форма Р ) від 14.07.2017 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 9263 грн. 27 коп., в тому числі сума ПДФО 7410 грн. 62 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1852 грн. 65 коп. та податкове повідомлення рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (форма Р ) від 14.07.2017 року № НОМЕР_2 збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір в загальній сумі 771 грн. 94 коп., в тому числі сума військового збору 617 грн. 55 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 154 грн. 39 коп.

Позивач вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення є неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, вказав, що винесені податкові повідомлення-рішення повністю відповідають вимогам діючого законодавства, а тому є законними та обґрунтованими, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 21.10.1999 р. взято на податковий облік за №15246 у Київській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області.

Судом встановлено, що на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20.1, п.41.1 ст.41, п.61.1, п. 61.2 ст. 61, пп.62.1.3 п.62.1 ст.62, пп.75.1.2, п.75.1 ст.75, ст. 77, ст. 82 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ, ст. 13 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , відповідно до направлення від 20.02.2017 №134,135,136 виданих Головним управлінням ДФС у Харківській області головному державному ревізору-інспектору відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Харківській області (раднику податкової та митної служби III рангу) ОСОБА_2, заступнику начальника відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб Східної ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (інспектору податкової тг митної служби III рангу) ОСОБА_3 та головному державному ревізору-інспектору відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб Східної ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (інспектору податкової та митної служби І рангу) ОСОБА_4, та наказу на проведення перевірки від 02.03.2017 №781, проведена юкументальна планова виїзна перевірка самозайнятої особи ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, місце проживання відповідно свідоцтва про державну реєстрацію: 61033, м. Харків, вул. Астраханська, б.4, з питань дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування, сплати податків та зборів, а також дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016р.

За результатами перевірки складено акт №1267/20-40-13-04/НОМЕР_3 від 20.03.2017 року, яким встановлено порушення: п. 167.1 ст. 167, п. 138.2, п.138.4 ст. 138, п. 177.2 п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого було занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 397903,66 грн.:за 2015 рік у розмірі 207797,52грн.,за 2016 ріку розмірі 190106,14грн. та п.п.1.4 п.16 1 підрозділу 10 Перехідних положень та п.п.168.1.1,п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями нарахування, в частині заниження сум військового збору з чистого оподатковуваного доходу, отриманого від провадження підприємницької діяльності на суму 31426,99 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ були винесені податкові повідомлення - рішення податкове повідомлення рішення (форма Р ) від 07.04.2017 року № НОМЕР_4 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 497 379 грн. 56 коп., в тому числі сума ПДФО 397 903 грн. 66 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 99 475 грн. 90 коп. та податкове повідомлення рішення (форма Р ) від 07.04.2017 року №0004801304 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір в загальній сумі 39 283 грн. 74 коп., в тому числі сума ПДФО 31 426 грн. 99 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7 856 грн. 75 коп. Зазначені податкові повідомлення-рішення отримано Позивачем 25.04.2017 року.

03.05.2017 року ФОП ОСОБА_1, з метою скасування зазначених податкових повідомлень-рішень, звернувся зі Скаргою до ДФС України.

31.05.2017 року ФОП ОСОБА_1 особисто прийняв участь в розгляді скарги в ДФС України та за результатами розгляду скарги 07.06.2017 року подав до ДФС України доповнення до Скарги.

21.06.2017 року ДФС України прийняло Рішення про результати розгляду скарги за №7940/4/99-99-11-02-01-14, яким було скасовано вищезазначені податкові повідомлення-рішення від 07.04.2017 року в частині визначення грошового зобов'язання внаслідок зменшення за результатами перевірки витрат на вартість маркетингових послуг, а в інших частинах зазначені податкові повідомлення-рішення залишило без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 - частково задовольнило.

01.08.2017 року Відповідачем було отримано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області, які прийняти на виконання Рішення ДФС України від 21.06.2017 року, а саме: податкове повідомлення рішення (форма Р ) від 14.07.2017 року №0002371315 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 9263 грн. 27 коп., в тому числі сума ПДФО 7410 грн. 62 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1852 грн. 65 коп. та податкове повідомлення рішення (форма Р ) від 14.07.2017 року №0002361315 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір в загальній сумі 771 грн. 94 коп., в тому числі сума військового збору 617 грн. 55 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 154 грн. 39 коп.

Підставами для винесення зазначених податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про те, що перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку Ф-4 до податкової декларації за 2015р., та відображених у додатку Ф2 до податкової декларації за 2016р. встановлено, порушення п. 177.4 ст.177, в частині правильності та достовірності віднесення до складу Інших витрат витрат на придбання дизельного палива для використання у здійсненні перевезень товару на власних та орендетаних транспортних засобів та вартості придбаних ноутбуків.

Так, згідно наданих до перевірки документів (подорожніх листів, розпоряджень щодо застосування нормативів на списання пального) самозайнятою особою ОСОБА_1 протягом 2016р., що складає у вартісному показнику 1 231 057,73грн. Згідно записів Книг обліку доходів та витрат, підприємцем віднесено до складу інших витрат вартість придбаного дизельного палива та бензину А-95 протягом 2016р. в сумі -1 244 394,69грн. Відповідно склад інших витрат за рахунок безпідставного включення вартості придбаного дизельного палива та бензину А-95 завищений на загальну суму 2016р.- 13336,96 грн.

19.02.2016р. згідно видаткової накладної №3997990 самозайнятою особою ОСОБА_1 придбано у ХФ ТОВ Технополіс-1 (код ЄДРПОУ 36713079) комп'ютерне обладнання - ноутбуки, яка перерахована (сплачена) через розрахунковий рахунок 'фідно платіжного доручення №323 від 18.02.2016р. на суму 33399,9грн. (в т.ч. ГЇДВ- 5566,65грн.). Перевіркою встановлено, що придбані ноутбуки не пов'язані із веденням господарської діяльності самозайнятої особи ОСОБА_1 протягом звітного періоду (2016р.), та не передбачені переліком витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу п. 177.4 ст.177 ГЖУ (в редакції яка діяла протягом 2015р. та 2016р.) . Відповідно, в порушення п. 177.4 ст.177 ПКУ, згідно записів Книги обліку доходів та витрат №111121 (сторінка 133) вартість придбаних ноутбуків включена до складу інших витрат у податковій декларації про майновий стан та доходи у 2016р.

Судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 у перевіряє мий період здійснював господарську діяльність з оптової торгівлі іншими товарами господарського призначення ( постачання( передплати) та доставки періодичних видань друкованих засобів масової інформації), діяльність вантажного автомобільного транспорту (послуги перевезення вантажів), дослідження кон юктури ринку та виявлення громадської думки (маркетингові послуги), оптова торгівля комп ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням, застосовуючи загальну систему оподаткування, обліку та звітності.

Суд вказує, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 ПК України.

Так, відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 ст. 177 ПК України визначено перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, до яких належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно- експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Враховуючи наведене, суд вказує, що фізична особа - підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, відображає у складі доходу виручку у грошовій та негрошовій формі, при цьому до складу витрат має право включати витрати господарської діяльності, пов'язані з отриманням зазначеного доходу, за умови, що ці витрати пов'язані із реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг та підтверджені документально.

Щодо правомірності списання палива.

Суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі ЗІ первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина 1 ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 р. № 996-ХІУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Відповідно до Закону України від 5 липня 2011 р. № 3565-УІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень у текстах Законів України Про автомобільний транспорт , Про дорожній рух та Про міліцію вилучено посилання на дорожні листи будь-яких автотранспортних засобів, у тому числі вантажних автомобілів.

Суд зазначає, що оскільки чинним законодавством не передбачена типова форма бланка дорожнього листа автомобіля, то підприємство може використовувати зручну для обліку форму первинного документа, затверджену наказом про облікову політику підприємства, за умови наявності всіх ознак первинного документа, відомостей у ньому про господарську операцію та підтвердження її здійснення.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що в господарській діяльності ФО-П ОСОБА_1 , з метою правомірного списання палива та контролю за економією витрат, ведуться подорожні листи, про що свідчить підписі перевіряючих на Переліку документів наданих до перевірки.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що ФО-П ОСОБА_1 в господарської діяльності дотримується та застосовує при визначенні витрат на придбання паливно - мастильних матеріалів Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.98 р. №43.

Судом встановлено, що позивачем проводиться списання витрат на паливо, яке фактично витрачено.

До суду надано розрахунки норм списання палива, які показують, що навіть без врахування коефіцієнтів ФО-П ОСОБА_1 не було порушено норми, які зазначено в технічному паспорті авто.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що ФО-П ОСОБА_1 дотримано норми списання палива, які розраховуються відповідно методики розрахунку затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 10.02.98 р. № 43.

Суд звертає увагу, що ДПІ не надано документів (розрахунків), які б підтверджували перевищення норм витрат на паливо.

Суд зазначає, що згідно ст. 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом (пп. 83.1.1); податкова інформація (пп. 83.1.2); експертні висновки (пп. 83.1.3); судові рішення (пп. 83.1.4); інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачений цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючи органи (пп. 83.1.6).

Наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 р. №395, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2013 року за №607/23139, затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, платниками податків - фізичними особами (далі - Порядок № 395).

Відповідно до пункту 1.7 розділу І Порядку № 395 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпунктом 2.3.2.2 Порядку № 395 передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема:чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Питання правильності відображення платником податку в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Окремо суд звертає увагу, щодо правомірності проведення розрахунку по сумі витрат палива, яка неправомірно віднесена на витрати, які розраховано перевіряючими без документального підтвердження (в акті перевірки не зазначено жодного документу), що порушує норми вищезазначеного Порядку № 395.

Також судом встановлено, що Позивачем у 2016 році на підставі підтверджуючих документів було віднесено до витрат палива на загальну суму 1 244 394,69 грн. Зазначена сума підтверджується наступними документами: Актом звірки товарів та наданих послуг на АЗС за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року (на підставі Договору ЗЗОБПК- 009 від 01.07.2014 року) з ПП ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ на загальну суму 1 510 731,17 грн.; актом звірки товарів та наданих послуг на АЗС за період з 01.12.2015 року по 31.12.2015 року (на підставі Договору ЗЗОБПК- 009 від 01.07.2014 року) з ПП ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ на загальну суму 116 765,52 грн.; Оригіналами фіскальних чеків по заправці за готівковий розрахунок на суму 64 770,77 грн. у 2016 році; видатковими та зворотними накладними від покупців (відповідно договорів поставок).

Крім цього, на підприємстві ведеться облік маршрутів (24 маршрутів), перелік водіїв, які закріплені на маршрутах наказами, та реєстрація у книги шляхових листів

Враховуючи вищезазначене, суд робить висновок, що витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування згідно із правилами бухгалтерського обліку у разі їх підтвердження належним чином оформленими первинними документами. При цьому ПК України не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на суму перевищення витрат палива над лінійною нормою, встановленою наказом Міністерства транспорту України від 10.02.98 р. № 43.

Зазначена правова позиція підтверджена у листі ДФС України від 20.01.2017 р. № 1186/6/99-99-15-02-02-15.

Також, в судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що ФО-П ОСОБА_1 у лютому 2016 році було придбано ноутбук АSUS на суму 33 399,90 грн. в т.ч. ПДВ 5 566,65 грн., який Наказом від 18.02.2016 року № 18/02 зараховано на баланс та в зв'язку з виробничою необхідністю використання ноутбука в господарської діяльності Наказом від 01.03.2016 року № 01/03 встановлено та налаштовано наступні програми: ліцензійна програма 1 С підприємство, програма ЛІГА-ЗАКОН, вхід до Клієнт-банку Укрсиббанк , вхід до САRS-KONТRОL, особовий кабінет ОККО .

Встановлено, що зазначений ноутбук безпосередньо ФО-П ОСОБА_1 використовується в господарської діяльності.

Абонентське обслуговування комп'ютерної техніки та мережі здійснює ФО-П ОСОБА_5, відповідно до Договору обслуговування від № А-110 від 01.03.2016 року.

В підтвердженням використання ноутбуку у господарської діяльності, до суду надані наступні документи:Акт надання послуг б/н від 31.03.2016 року з ФОП ОСОБА_5, щодо абонентського обслуговування комп'ютерної техніки та мереж, налаштування програмного забезпечення на ноутбук АSUS вхід Клієнт-банк Укрсиббанк , вхід САRS-KONТRОL, вхід особовий кабінет ОККО , встановлення ліцензійної програми підприємство, ЛІГА-ЗАКОН;платіжне доручення № 632 від 29.03.2016 року - оплата послуг абонентського обслуговування комп'ютерної техніки; Акт про підтвердження факту надання прав на використання комп'ютерної техніки програми ЛІГА-ЗАКОН № 309 від 01.03.2016 року та рахунок на оплату № 291 від 23.02.2016 року з ТОВ Інформаційний центр Інтелектуальні системи (код ЄДРПОУ 39642934);акт про підтвердження факту надання прав на використання комп'ютерної техніки програми ЛІГА-ЗАКОН № 109 від 25.01.2016 року та рахунок на оплату № 136 від 21.01.2016 року з ТОВ Інформаційний центр Інтелектуальні системи (код ЄДРПОУ 39642934);акт № ОУ-0000185 від 29.02.2016 року здачі-прийняття робіт про надання телеметричної інформації GPS/GМС та рахунок фактура від 02.02.2016 року №121; АКТ №ОУ- 280 від 31.03.2016 та рах.№281 від 01.03.2017 з ТОВ Електронік Технолоджі (код ЕДРПОУ 33884988);реєстраційна картка програмного продукту 1С: Підприємство за номером 8921601,8000403370, 8100776443;додаткова угода № 3 від 04.07.2012 року з банком ПАТ Укрсиббанк (код ЕДРПОУ 09807750) щодо обслуговування банківського рахунку системою Star Ассеss та додаткова угода від 19.11.2007 р.

До того ж, як встановлено судом, Вищезазначені документи під час перевірки надавалися перевіряючим, підтвердженням зазначеного є підписи перевіряючи.

Вищенаведене, на думку суду, є доказом безпідставності висновків фахівців ДФС про порушення позивачем податкового законодавства, а тому донарахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору є незаконим.

Таким чином, проаналізувавши наведені норми діючого законодавства, дослідивши надані до справи матеріали, суд приходить до висновку про неправомірне винесення вищевказаних податкових повідомлень - рішень.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

А згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (форма Р ) від 14.07.2017 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 9263 грн. 27 коп., в тому числі сума ПДФО 7410 грн. 62 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1852 грн. 65 коп. та податкове повідомлення рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (форма Р ) від 14.07.2017 року № НОМЕР_2 збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір в загальній сумі 771 грн. 94 коп., в тому числі сума військового збору 617 грн. 55 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 154 грн. 39 коп.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп .

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 21 вересня 2017 року.

Суддя Спірідонов М.О.