Постанова

від 16.12.2021 по справі 460/2927/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2021 року

м. Київ

справа №460/2927/20

адміністративне провадження № К/9901/8641/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді -доповідача Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Міністерства юстиції України

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року (головуючий суддя - Пліш М.А., судді: Гінда О.М., Ніколін В.В.)

у справі №460/2927/20

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

треті особи: Орепівська сільська рада Новоград-Волинського району Житомирської області, Державне підприємство Національні інформаційні системи

про визнання дій протиправними, скасування наказу.

I. РУХ СПРАВИ

1. У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила:

- визнати протиправними дії щодо винесення частини третьої наказу № 1035/5 від 19 березня 2020 року за результатами розгляду скарги;

- скасувати наказ № 1035/5 від 19 березня 2020 року в частині анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що подана товариством з обмеженою відповідальністю Міларі скарга не відповідала вимогам статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а тому не підлягала розгляду, були відсутні підстави для анулювання доступу реєстратору, а підстави для вчинення реєстраційних дій позивачем були наявні. Також вказує на порушення процедури розгляду скарги, оскільки копія скарги їй було направлено без додатків, та неналежним чином повідомлено про розгляд скарги.

3. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про задоволення позову.

5. У поданій касаційній скарзі відповідач із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

6. Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працювала на посаді державного реєстратора Орепівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області з 12 грудня 2018 року.

8. 20 вересня 2019 року державним реєстратором ОСОБА_1. ухвалено рішення №№ 48786776, 48787635, 48787300, 48785344, 48781203, 48782122, 48785875, 48783859, 48781679, 48784894,

23 вересня 2019 року №№ 48818586, 48818326, 48810268, 48803495, 48813637, 48815579, 48809930, 48818778, 48814229, 48814826, 48808401, 48810885, 48811984, 48812792, 48813850, 48813166, 48816898,48815963, 48817497, 48817214, 48818993, 48809333, 48811525, 48812328, 48804292,

24 вересня 2019 року №№ 48825133, 48840180, 48832663, 48824826, 48824524, 48821533, 48841670, 48821195, 48842290, 48839661, 48832309, 48824128, 48826545, 48841788, 48841400, 48832952, 48820786, 48841252, 48831742, 48821751, 48834705, 48840999, 48842527, 48838682, 48837295, 48838256, 48842560, 48829879, 48841987, 48832051, 48833276, 48839275, 48833606, 48841892, 48842489, 48830250, 48820622, 48823815, 48829612, 48820408, 48842397, 48842452, 48842172, 48842230, 48842340, 48841517, 48840821, 48836153, 48822459, 48835244, 48834287, 48823077, 48840611, 48826225, 48841517, 48825441, 48829267, 48825815, 48826949, 48836710, 48830557, 48831110, 48827378 про припинення інших речових прав, а саме права товариства з обмеженою відповідальністю Міларі на оренду земельних ділянок, розташованих на території Березівського старостинського округу Хорошівської об`єднаної територіальної громади Хорошівського району Житомирської області, загальною площею 246 га. Підставами для таких рішень державного реєстратора слугували заяви власників земельних ділянок, відповідно до яких вони ніколи не укладали договори оренди земельної ділянки з товариством з обмеженою відповідальністю Міларі , просять розірвати такі договори. До заяв були додані договори оренди землі, укладені з іншим орендарем - товариством з обмеженою відповідальністю Акріс-ГРУП .

9. 24 жовтня 2019 року до Міністерства юстиції України надійшла скарга товариства з обмеженою відповідальністю Міларі на рішення державного реєстратора, обґрунтована тим, що позивач не виконала своїх обов`язків щодо встановлення суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; державний реєстратор не мав права припиняти речові права товариства до розірвання договорів оренди земельних ділянок в установленому законом порядку; у порушення вимог статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним реєстратором не було відмовлено у державній реєстрації припинення права на нерухоме майно - орендовані земельні ділянки. Просило розглянути скаргу та за результатами її розгляду прийняти мотивоване рішення про повне задоволення скарги шляхом прийняття рішення про скасування рішень про державну реєстрацію припинення речових прав на нерухоме майно - земельні ділянки, прийнятих державним реєстратором ОСОБА_1.; поновити у Державному реєстрі речові права товариства.

10. 30 січня 2020 року колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, розглянувши скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Міларі від 24 жовтня 2019 року, рекомендовано скаргу задовольнити частково; скасувати рішення від 20 вересня 2019 року №№ №№ 48786776, 48787635, 48787300, 48785344, 48781203, 48782122, 48785875, 48783859, 48781679, 48784894, від 23 вересня 2019 року №№ 48818586, 48818326, 48810268, 48803495, 48813637, 48815579, 48809930, 48818778, 48814229, 48814826, 48808401, 48810885, 48811984, 48812792, 48813850, 48813166, 48816898, 48815963, 48817497, 48817214, 48818993, 48809333, 48811525, 48812328, 48804292, від 24 вересня 2019 року №№ 48825133, 48840180, 48832663, 48824826, 48824524, 48821533, 48841670, 48821195, 48842290, 48839661, 48832309, 48824128, 48826545, 48841788, 48841400, 48832952, 48820786, 48841252, 48831742, 48821751, 48834705, 48840999, 48842527, 48838682, 48837295, 48838256, 48842560, 48829879, 48841987, 48832051, 48833276, 48839275, 48833606, 48841892, 48842489, 48830250, 48820622, 48823815, 48829612, 48820408, 48842397, 48842452, 48842172, 48842230, 48842340, 48841517, 48840821, 48836153, 48822459, 48835244, 48834287, 48823077, 48840611, 48826225, 48841517, 48825441, 48829267, 48825815, 48826949, 48836710, 48830557, 48831110, 48827378, прийняті державним реєстратором ОСОБА_1.; анулювати доступ державному реєстратору ОСОБА_1 до Державного реєстру прав. В іншій частині вимог відмовити.

11. Такий висновок обґрунтовано тим, що оскаржувані рішення державного реєстратора прийняті з порушенням вимог пунктів 1, 2 частини третьої статті 10, пункту 4 частини першої статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , оскільки під час розгляду заяв про державну реєстрацію іншого речового права нею належним чином не перевірено документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зокрема, щодо наявності факту виконання умов правочину, з якими він пов`язує можливість виникнення або припинення речового права, що підлягає державній реєстрації та за результатом розгляду не прийнято рішення про відмову в державній реєстрації прав. Зважаючи на очевидний характер порушень у сфері державної реєстрації прав, беручи до уваги масштаби відповідних негативних наслідків, колегія вважала, що наявні достатні підстави для анулювання доступу державному реєстратору ОСОБА_1 до Державного реєстру прав.

12. Наказом міністра юстиції від 19 березня 2020 року № 1035/5 скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Міларі від 24 жовтня 2019 року № 24/188/19 задоволено частково. Скасовано рішення від 20 вересня 2019 року №№ №№ 48786776, 48787635, 48787300, 48785344, 48781203, 48782122, 48785875, 48783859, 48781679, 48784894, від 23 вересня 2019 року №№ 48818586, 48818326, 48810268, 48803495, 48813637, 48815579, 48809930, 818778, 48814229, 48814826, 48808401, 48810885, 48811984, 48812792, 48813850, 48813166, 48816898,48815963, 48817497, 48817214, 48818993, 48809333, 48811525, 48812328, 48804292, від 24 вересня 2019 року №№ 48825133, 48840180, 48832663, 48824826, 48824524, 48821533, 48841670, 48821195, 48842290, 48839661, 48832309, 48824128, 48826545, 48841788, 48841400, 48832952, 48820786, 48841252, 48831742, 48821751, 48834705, 48840999, 48842527, 48838682, 48837295, 48838256, 48842560, 48829879, 48841987, 48832051, 48833276, 48839275, 48833606, 48841892, 48842489, 48830250, 48820622, 48823815, 48829612, 48820408, 48842397, 48842452, 48842172, 48842230, 48842340, 48841517, 48840821, 48836153, 48822459, 48835244, 48834287, 48823077, 48840611, 48826225, 48841517, 48825441, 48829267, 48825815, 48826949, 48836710, 48830557, 48831110, 48827378, прийняті державним реєстратором Орепівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області ОСОБА_1. Анульовано доступ державному реєстратору Орепівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

13. Листом від 19 березня 2020 року №1711/19.1.2/36-20 наказ було направлено Державному підприємству Національні інформаційні системи для організації його виконання.

14. Вважаючи наказ відповідача в частині анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незаконним, позивач звернулася до суду з позовом.

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем була дотримана процедура розгляду скарги і прийняття оскаржуваного наказу, зважаючи на те, що позивач була повідомлена про зміст і суть скарги більше ніж за місяць до її розгляду, а відтак мала більш ніж достатньо часу для подання письмових пояснень по суті скарги, які б обов`язково були прийняті комісією до розгляду, однак таким правом вона не скористалась.

16. Ненадіслання відповідачем додатків до скарги, якщо таке мало місце, жодним чином не створювало позивачу перешкод для ознайомлення з ними, тому що такими документами були копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно, а ОСОБА_1 на той час мала вільний доступ до цих Реєстрів.

17. Судом визнано непереконливими покликання позивача на те, що скарга не підлягала розгляду внаслідок недотримання її змісту - незазначення реквізитів рішення реєстратора, що оскаржуються. У такому випадку вирішальне значення має суть вказаного документу, адже у ньому піднімаються питання про незаконну реєстрацію припинення права оренди земельних ділянок скаржника площею 246 га, які очевидно є серйозними і переважають над формальними недоліками змісту, допущеними при написанні такої скарги. Також колегія, яка розглядала скаргу, могла самостійно встановити реквізити оскаржуваних рішень реєстратора у реєстрі за кадастровими номерами земельних ділянок, які були перелічені скаржником, або з долучених до скарги документів, а тому відсутність цих відомостей жодним чином не впливала на можливість розглянути звернення по суті і надати відповідну оцінку наведеним у ньому аргументам.

18. Відповідач не міг повідомити реєстратора про розгляд скарги телефонограмою або засобами електронної пошти у зв`язку з тим, що у скарзі таких відомостей не було зазначено, як і джерел, з яких відповідач міг дізнатися номер телефону або адресу електронної пошти, тобто з незалежних підстав.

19. У той же час позивач не була позбавлена можливості, знаючи про надходження скарги, цікавитися її подальшим рухом, а також надати відповідачу свій номер телефону або адресу електронної пошти для повідомлення її додатковим способом крім розміщення оголошення, однак таких дій не вчинила. Відтак, суд вважав що наведені обставини свідчать про її небажання брати участь у розгляді скарги, та надання усних чи письмових пояснень для захисту своїх прав та інтересів під час її розгляду.

20. З аналізу змісту положень законодавства очевидним є те, що заява власника земельної ділянки про неукладення з орендарем договору оренди не може розглядатися як документ, що підтверджує факт розірвання такого договору. Крім цього розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається. Разом з тим, Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не наділяє державного реєстратора повноваженнями щодо визнання правочинів недійсними чи застосовувати наслідки їх нікчемності.

21. Окружний суд вважав, що оскільки заяви власників земельних ділянок не давали змоги встановити факт припинення речових прав попереднього землекористувача - товариства з обмеженою відповідальністю Міларі , а тому в силу положень пункту 4 частини першої статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень реєстратор зобов`язана була відмовити у проведенні реєстраційних дій.

22. Прийняття мотивованих рішень за результатами розгляду скарг у сфері державної реєстрації є прерогативою і дискреційними повноваженнями Міністерства юстиції України і його територіальних підрозділів. У відповідача немає обов`язку враховувати відомості щодо особи державного реєстратора, його трудової діяльності, характеристики з місця роботи при ухваленні відповідних рішень.

23. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, та ухвалюючи нове про задоволення позову, виходив з того, що відповідно до пунктів 10 та 11 Порядку №1128 відповідач зобов`язаний був у визначений спосіб, крім шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України, додатково телефонограмою або засобами електронної пошти повідомити позивача за два дні до розгляду скарги. Вказану інформацію відповідач міг отримати з офіційних джерел, тим більше що у мережі інтернет міститься офіційний вебсайт Орепівської сільської ради, який є офіційним джерелом інформації та у вільному доступі є її адреса електронної пошти. Також відповідачем порушено строк повідомлення про розгляд скарги. Такі порушення є самостійною достатньою та необхідною підставою для скасування наказу без перевірки його суті, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 826/14385/16.

24. Також апеляційний суд виходив з того, що відповідач всупереч принципу обґрунтованості рішення не навів мотиви, з яких виходив, обираючи саме таку міру відповідальності, оскаржуваний наказ не містить відомостей про негативні наслідки цих порушень, зокрема, про порушення прав та законних інтересів юридичних та фізичних осіб, а також мотивів застосування до державного реєстратора саме такої санкції як анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що свідчить про порушення принципу пропорційності. Визначаючи вид відповідальності та встановлюючи анулювання у доступі, відповідач повинен був врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірному наказі. Посилаючись на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 440/1246/19, вказував на те, що незазначення відповідачем у оскаржуваному наказі таких обставин свідчить про те, що він прийнятий з порушенням норм чинного законодавства.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

25. Відповідач у своїй касаційній скарзі зазначав, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 817/2205/17. В ній наголошено, що без дослідження матеріалів реєстраційних справ та документів, на підставі яких вчинено спірні реєстраційні дії, неможливо дійти однозначного висновку про помилковість висновку відповідача щодо протиправності дій позивача в спірних правовідносинах, а також дати відповідь на запитання чи були наявні/відсутні у позивача визначені законом підстави для відмови у вчинені цих реєстраційних дій, а також щодо наявності підстав для здійснення такої реєстрації в розрізі поданих для цього документів. А тому при вирішенні цієї справи необхідно оцінити правомірність дотримання не лише процедури прийняття оскаржуваного наказу, а й правомірність набуття права оренди земельних ділянок та відповідних реєстраційних дій на предмет їх відповідності нормам матеріального права.

26. Також при винесені оскаржуваного рішення апеляційним судом не було враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 826/2470/17, відповідно до якого не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму; рішення може бути скасовано лише для виправлення істотної помилки. Не враховано висновок щодо дискреційних повноважень Міністерства юстиції України при виборі виду відповідальності за вчинене порушення.

27. Про розгляд скарги позивача було повідомлено своєчасно та відповідно до норм діючого законодавства: завчасно надіслано копію скарги для надання можливості ознайомитися з її змістом та надання пояснень чи заперечень; ні Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ні Порядком № 1128 не встановлено обов`язку з`ясовувати засоби зв`язку державного реєстратора для повідомлення дати, часу та місця розгляду скарги.

28. Скаржник у касаційній скарзі звернув увагу на те, що предметом оскарження є наказ Міністерства юстиції України від 19 березня 2020 року в частині, а суд апеляційної інстанції аналізував правомірність наказу від 2 липня 2016 року №1823/5, що не є предметом доказування у цій справі.

29. Позивач надіслала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити оскаржуване рішення без змін. У обґрунтування відзиву зазначала про те, що не була належним чином повідомлена про місце та час розгляду скарги, що позбавило її можливості прийняти участь у її розгляді, надати пояснення та докази.

30. Зазначає також що відповідачем було порушено процедуру розгляду скарги у сфері державної реєстрації, а відтак суд не був зобов`язаний в повній мірі досліджувати матеріали реєстраційних справ.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

32. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрите з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

33. Спірні правовідносини в цій справі склались з приводу правомірності наказу про анулювання державному реєстратору доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

34. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

35. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

36. Частиною першою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV) визначено загальні засади державної реєстрації прав, якими є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

37. Статтею 7 Закону № 1952-IV встановлено, що Міністерство юстиції України у сфері державної реєстрації прав має повноваження, зокрема, забезпечувати доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб`єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом; розглядати скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.

38. Відповідно до статті 37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

39. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

40. Частиною шостою статті 37 Закону № 1952-IV визначено, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

41. Процедура розгляду відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами визначена Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128, в редакції чинній на час звернення зі скаргою.

42. Відповідно до пункту 2 Порядку для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

43. Пунктом 8 Порядку встановлено, що під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує: 1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження; 2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб`єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб`єктом оскарження на законних підставах; 3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора); 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

44. Постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року N 1150 було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року N 1128 та Порядок, затверджений зазначеною постановою, викладено в іншій редакції. Постанова набрала чинності 9 січня 2020 року, тобто діяла станом на час розгляду скарги колегією з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (тобто 30 січня 2020 року) та винесення оскаржуваного наказу (19 березня 2020 року).

45. Відповідно до пункту 10 Порядку, в редакції чинній з 9 січня 2020 року, для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів. Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.

46. Пунктом 11 Порядку передбачено, що Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел); 2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

47. Судами попередніх інстанцій встановлено що супровідним листом від 21 грудня 2019 року Міністерство юстиції України направило позивачу копію скарги товариства з обмеженою відповідальністю Міларі від 24 жовтня 2019 року, а також зазначило, що повідомлення про дату, час і місце розгляду скарги комісією буде опубліковано в рубриці Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації за посиланням з офіційного сайту Мінюсту.

48. Оголошення про засідання колегії 30 січня 2020 року було опубліковано на сайті 28 січня 2020 року о 15.43 год. Додатково позивача не було повідомлено шляхом надіслання телефонограми або засобами електронної пошти.

49. У касаційній скарзі відповідача посилався на те, що ні Законом № 1952-IV, ні Порядком не передбачено обов`язку з`ясовувати засоби зв`язку державного реєстратора для повідомлення йому дати, часу та місця розгляду скарги. Проте у той же час Порядок передбачає обов`язок Мінюсту своєчасно повідомити особу про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту, а також ще додатково шляхом надіслання телефонограми або засобами електронної пошти (для чого передбачається їх встановлення також і з інших офіційних джерел у випадку відсутності такої інформації у скарзі).

50. Проте такий обов`язок належним чином повідомити особу про розгляд скарги не був виконаний відповідачем. Слід звернути увагу що скарга від 24 жовтня 2019 року не містила даних про місце проживання чи перебування державного реєстратора, у той же час її копія була направлена за місцем роботи позивача, яке було встановлено з офіційних джерел.

51. Посилання у касаційній скарзі на те, що про розгляд скарги позивача було повідомлено згідно Порядку в редакції, чинній до 9 січня 2020 року, який діяв на час надсилання повідомлення, є помилковим, оскільки повідомлення про дату було опубліковано 28 січня 2020 року, тобто після внесення змін.

52. Також апеляційний суд виходив з того, що хоча і не визначено порядок обчислення процесуального строку, вказаного у пункті 11 Порядку, проте відповідно до вимог статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

53. З огляду на те, що розгляд скарги був призначений на 30 січня 2020 року об 11.00 год., а повідомлення про дату розгляду було розміщено на сайті 28 січня 2020 року, то відповідачем не було дотримано вимогу про повідомлення державного реєстратора про розгляд скарги не пізніше ніж за два дні до дня її розгляду.

54. Слід звернути увагу на неодноразово висловлену Верховним Судом правову позицію щодо відсутності обов`язку особи здійснювати моніторинг сайту Міністерства юстиції України щодо розміщення на ньому інформації, адже обов`язок надання такої інформації встановлений спеціальним порядком (постанова від 14 листопада 2018 року у справі №814/2229/17, від 17 липня 2019 року у справі №420/5711/18, від 8 серпня 2019 року у справі №813/2632/18, від 12 грудня 2019 року у справі №540/15/19, від 30 квітня 2020 року у справі № 820/5458/17, від 8 липня 2021 року у справі № 640/25601/19).

55. Таким чином, обґрунтування касаційної скарги в частині того, що позивач була належним чином поінформована про місце, дату та час розгляду скарги, не знайшло свого підтвердження.

56. Помилковим є посилання відповідача у касаційній скарзі також на те, що апеляційним судом не було враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 826/2470/17, в частині того, що не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму; рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки.

57. Так, у цій постанові Верховний Суд виходив з того, що порушення встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення. Невчасне направлення приватному нотаріусу скарги не вплинуло на законність прийнятого відповідачем рішення, з огляду на порушення ним вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав під час прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно.

58. У той же час у справі № 460/2927/20 порушення відповідачем порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації вплинуло на права державного реєстратора ОСОБА_1 в частині надання їй можливості бути присутньою під час розгляду скарги, надати свої пояснення та обґрунтування своєї позиції, вислухати пояснення та аргументи скаржника та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі від 24 жовтня 2019 року або встановлених відповідно до відомостей реєстрів. Допущені відповідачем порушення порядку не можна визнати формальними та такими, що не впливають на дійсність оскаржуваного рішення.

59. Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 520/7596/19 зазначав, що участь позивача на засіданні комісії спрямована на забезпечення права особи почути інформацію, яка розглядається стосовно нього і впливає на результати прийнятого рішення, та висловити свої аргументи. Особа, щодо якої приймається рішення, має право бути вислуханою, наводити доводи та докази на підтвердження своїх аргументів.

60. Резолюцією (77) 31 Про захист особи відносно актів адміністративних органів, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 28 вересня 1977 року, було визначено п`ять основних принципів, у тому числі серед них й право бути вислуханим. Право бути вислуханим є одним із фундаментальних принципів справедливої процедури й означає забезпечення особі можливості надавати адміністративному органу факти й аргументи у справі. Право бути вислуханим має бути забезпечене насамперед у справах, де передбачається прийняття "несприятливих" адміністративних актів, тобто таких, які негативно впливають на права, свободи та законні інтереси відповідної особи.

61. Також Верховний Суд у постанові від 28 березня 2018 року у справі №826/19452/16 висловив думку, відповідно до якої посилання скаржника на те, що наявність формальних порушень процедурного характеру не може бути підставою для скасування спірного наказу, є необґрунтованими, оскільки важливість дотримання і неухильного виконання процедури розгляду скарги безпосередньо пов`язана із забезпеченням права суб`єкта особи, інтересів якої вона стосується, на захист, зокрема надання нею відповідних пояснень з приводу правовідносин, що виникли. Тому, невиконання суб`єктом влади вимог законодавства в цій частині зводить нанівець законність всієї процедури розгляду скарги та, як наслідок, прийнятого за її результатами рішення.

62. У касаційній скарзі відповідач посилався на неврахування апеляційним судом висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 826/2470/17 щодо дискреційних повноважень Міністерства юстиції України в частині обрання виду відповідальності.

63. З цього приводу слід зазначити, що згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

64. Факт виникнення ж самих обставин, які є передумовою для реалізації суб`єктом владних повноважень дискреції, має бути належним чином обґрунтований та, відповідно перевірений судами у випадку оскарження особою рішення суб`єкта владний повноважень.

65. Верховним Судом у постанові від 27 квітня 2019 року у справі №640/419/20 зазначено, що саме конкретні обставини, що вплинули на прийняття рішення, визначають межі дискреції адміністративного органу та його посадових осіб. Наявність або відсутність обставин, вказаних у рішенні, у разі його оскарження, має бути перевірена судами під час розгляду справи з метою надання оцінки спірному рішенню на відповідність критеріям, визначеним статтею 2 КАС України.

66. Суд перевіряє дотримання стороною відповідної процедури та встановлених законодавством вимог при вчиненні оскаржуваних дій та прийнятті оскаржуваного рішення.

67. Посилання на постанову Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі №817/2205/17 не може бути взято до уваги з огляду на те, що у цій постанові Судом не було висловлено правову позицію, а справу направлено на новий розгляд у зв`язку з порушенням судами норм процесуального права.

68. Доводи касаційної скарги, які були підставою відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду та не спростовують висновки суду апеляційної інстанції по суті справи.

69. Також у касаційній скарзі відповідач звертав увагу на те, що позивач оскаржувала наказ від 19 березня 2020 року № 1035/5 в частині, а суд апеляційної інстанції аналізував правомірність прийняття наказу від 2 липня 2016 року № 1823/5, що не є предметом доказування у цій справі. Проте апеляційний суд у своїй постанові (на аркушах справи 201-202 (том 4) цитував позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 826/14385/16, та взяв її у лапки, а не перевіряв правомірність наказу від 2 липня 2016 року.

70. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

71. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

72. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 350, 356 КАС України, Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення , а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року у справі № 460/2927/20 - без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

О.В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду