Ухвала

від 16.12.2021 по справі 497/2364/2021

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16.12.2021

Справа № 497/2364/2021

Провадження № 2/497/868/2021

УХВАЛА

про вжиття заходів забезпечення позову

16.12.2021 року Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кравцової А.В.,

секретар судового засідання - Бекметова Х.В.,

розглянувши у приміщенні суду у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 до АТ "Перший Український Міжнародний Банк" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович та приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шуляченко Микола Борисович,

ВСТАНОВИВ:

15.12.2021р. позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом, за яким ухвалою суду від 16.12.2021р. відкрито провадження. До позову додано заяву, якою позивачка просить забезпечити позов шляхом зупинення стягнення коштів з її рахунків за виконавчим провадженням №66842551 від 16.09.2021р. на підставі виконавчого напису, що вчинений за №21147 від 16.08.2021р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. про стягнення заборгованості, мотивуючи свою вимогу тим, що нещодавно позивач дізналася про наявність вказаного виконавчого напису після того, як на її банківські рахунки було безпідставно, на думку позивача, накладено арешт на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченком М.Б. стверджуючи, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості захисту її, позивача, прав після ухвалення судом остаточного рішення у справі.

Відповідно до вимог ч.1ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи. Тому, дослідивши матеріали заяви та додані до неї матеріали, та вивчивши матеріали цивільної справи, суд дійшов до наступного висновку.

Ч.1ст.149 ЦПК України регламентовано, що суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. А п.6ч.1ст.150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч.2ст.149 ЦПК України). Відповідно до ч.3ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВСУ Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, в тому числі - з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 29.06.2006р. у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, в рішенні від 31.07.2003р. у справі Дорани проти Ірландії ЄСПЛ зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання наслідків від виконання заходів, що суперечать Конвенції, або настанню події, наслідки якої будуть незворотними. А при вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008р.) ЄСПЛ зазначив, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Враховуючи викладене, з вказанеих у заяві про вжиття заходів забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет позову у даній справі - визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а заявлений позивачем захід забезпечення позову - є взаємопов`язаним з предметом спору, тому невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких вона звернулася до суду. Виходячи із специфіки вказаного виду забезпечення позову (зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку), - підставою для його застосування є оскарження боржником виконавчого документа, оскільки саме по собі оскарження виконавчого документа свідчить про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову.

Такий самий висновок міститься у висновку ВС у складі колегії суддів КГС - в рішенні у справі №910/11857/20 (ЄДРСРУ №93624154) - де досліджувалося питання щодо адекватності застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом, і ВС зазначив, що:

- "необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в судовому процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення. Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач має обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Верховний Суд зазначає, що оскільки у даному випадку позивач звернувся до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не мають перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин. Відповідно до ст.ст.6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - особа має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, та має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. У даному випадку позивач на підставі пункту 5 частини першої статті 137 ГПК України просить зупинити стягнення, яке вже відбувається, на підставі виконавчого напису нотаріуса. При цьому позивач подав позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки вважає, що такий напис вчинено з порушенням строку вчинення виконавчого напису та за відсутності доказів безспірності заборгованості боржника. Тобто, позовна заява містить немайнову вимогу, рішення про задоволення якої не вимагатиме примусового виконання. Позиція Конституційного Суду України стосовно положення частини першої ст.88 Закону, відповідно до яких нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між юридичними особами - не більше одного року, є чіткими, зрозумілими та однозначними (Рішення КСУ від 01.07.2020р., спр.№ 3-239/2019(5444/19). Звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову, позивач обґрунтовує її можливістю передчасної примусової реалізації майна (звернення стягнення на яке здійснено на підставі згаданого виконавчого напису) на прилюдних торгах до закінчення розгляду зазначеного позову. З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, враховуючи, що виконавцем ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису, яким передбачено звернення стягнення на майно на користь банку, а позивач оскаржує такий виконавчий напис в судовому порядку шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, через те, що вважає, що такий виконавчий напис здійснено з порушенням норм чинного законодавства, - існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті (шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно) може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду. Адже в разі, якщо до закінчення розгляду даної справи виконавцем буде примусово реалізовано майно на прилюдних торгах, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. ВИСНОВОК: У випадку оскарження у судовому порядку виконавчого напису нотаріуса шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову (аналогічні позиції викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18 та постановах Верховного суду від 25.02.2019 у справах №924/789/18, № 924/790/18, від 11.10.2019 у справах №910/4762/19, від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 30.09.2020 у справі №910/19113/29, від 30.11.2020 у справі №910/217/20 (ЄДРСРУ № 93155702)".

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, між сторонами дійсно є спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позову, а тому підлягає задоволенню клопотання позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.151-153 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову.

2. Зупинити стягнення на підставі виконавчого документу - виконавчого напису, вчиненого 16.08.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем , що зареєстрований в реєстрі за №21147 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Перший Український Міжнародний Банк"заборгованості в розмірі 17141,74грн. до ухвалення судом остаточного рішення у даній справі.

3. Заборонити вчиняти будь-які дії щодо виконання виконавчого напису №21147, вчиненого 16.08.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичемпро стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ"Перший Український Міжнародний Банк"заборгованості в розмірі 17141,74грн. до ухвалення судом остаточного рішення у даній справі.

4. Копію ухвали надіслати сторонам до відому.

5. Ухвала підлягає негайному виконанню на підставі вимог ч.9ст.153 ЦПК України, до виконання звертається позивачем (чи його представником).

6. На виконання ухвали її копію, завірену належним чином, надіслати до відповідної виконавчої служби або видати позивачу.

7. Роз`яснити сторонам наслідки задоволення судом заяви про забезпечення позову:

Стаття 157. п.4. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Стаття 158. Скасування заходів забезпечення позову

1. Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

2. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

3. У разі надання відповідачем до суду документа, що підтверджує здійснене ним забезпечення позову відповідно до частини четвертої статті 156 цього Кодексу, відповідне клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, розглядається судом не пізніше наступного дня після надання вказаного документа.

4. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановлюється ухвала.

5. Ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.

6. Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

7. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

8. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

9. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

10. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

11. Примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.

12. Грошові кошти, внесені відповідачем (іншою особою) на рахунок суду з метою забезпечення позову відповідно до частини четвертої статті 156 цього Кодексу, підлягають поверненню відповідачу (іншій особі), який здійснив таке забезпечення, протягом п`яти днів з дня набрання законної сили рішенням суду про повну відмову в позові або ухвалою суду про залишення позову без розгляду або закриття провадження.

13. Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі:

1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу;

2) повернення позовної заяви;

3) відмови у відкритті провадження у справі.

14. Заходи забезпечення позову, вжиті судом у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, скасовуються у разі відмови у розгляді такої справи або припинення її розгляду міжнародним комерційним арбітражем, третейським судом, ухвалення ними рішення про відмову в задоволенні позову, припинення участі або невчинення особою, за заявою якої забезпечено позов, дій щодо участі в арбітражному, третейському розгляді, або з інших підстав, що свідчать про втрату необхідності у забезпеченні такого позову.

Стаття 159. Відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову

1. У випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у частині першій статті 155 цього Кодексу підстав або у випадку ухвалення рішення суду (третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу) щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

2. В разі подання відповідного позову про відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили судовим рішенням, зазначеним у частині першій цієї статті, відшкодування збитків, заподіяних вжиттям заходів забезпечення позову, здійснюється в першу чергу за рахунок коштів зустрічного забезпечення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Болградський районний суд Одеської області протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копі, проте на підставі ст.261 ЦПК України набирає законної сили в момент підписання її суддею.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя А.В. Кравцова