Рішення

від 09.12.2021 по справі 588/779/21

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 588/779/21

Провадження № 2/588/338/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2021 року м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області в складі: головуючого судді Огієнка О.О., за участю: секретаря судових засідань Лободи Т.С., представника позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 до Тростянецької міської ради Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача адвокат Шершак-Гукова А.М. у травні 2021 року звернулась до суду з указаним позовом в інтересах ОСОБА_3 , який мотивувала тим, що 03.09.2020 позивач звернувся до голови Люджанської сільської ради Краснікова О.Г. із заявою про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області. До вказаної заяви позивачем було додано копію паспорта з відміткою про реєстрацію місця проживання та викопіювання бажаного місця розташування земельної ділянки.

04.09.2020 Люджанською сільською радою Тростянецького району Сумської області на 41 сесії 07-го скликання було розглянуто вказану заяву позивача від 03.09.2020 та прийнято рішення, яким надано дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області за рахунок земель комунальної власності ( кадастровий номер 5925084600:00:001:2868).

У подальшому, 22.10.2020 Люджанською сільською радою Тростянецького району Сумської області на 42 сесії 07-го скликання було розглянуто заяву позивача від 19.10.2020 та прийнято рішення, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області, площею 2,0 га, кадастровий номер 5925084600:00:001:2879 та передано у власність ОСОБА_3 .

На підставі вказаного рішення державним реєстратором Кияницької сільської ради Сумського району Сумської області Дяченко Юлією Вікторівною за результатами розгляду поданих представником позивача документів для оформлення права власності, було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на нерухоме майно, індексний номер 54989484 щодо земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 5925084600:00:001:2879 для ведення особистого селянського господарства, яке зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.11.2020.

Після проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень та передачі позивачеві у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 5925084600:00:001:2879 площею 2.0 га, було утворено Тростянецьку міську об`єднану територіальну громаду, до якої увійшла Люджанська сільська рада.

Після утворення Тростянецької міської об`єднаної територіальної громади, адміністративним центром, якої стала Тростянецька міська рада, остання не звернулась у встановленому законом порядку до суду з позовною заявою про скасування рішення 42 сесії VII скликання Люджанської сільської ради від 22.10.2020, а лише прийняла рішення № 193 від 22.12.2020 на 3 сесії 8-го скликання Тростянецької міської ради "Про скасування рішення 42 сесії 7-го скликання Люджанської сільської ради від 22.10.2020 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області гр. ОСОБА_3 ".

Посилаючись на те, що вказане рішення Тростянецької міської ради не відповідає чинному законодавству та Конституції України, оскільки ним було скасовано ненормативний акт органу місцевого самоврядування дія якого вичерпалася після виконання, представник позивача просить суд визнати протиправним та скасувати рішення 3 сесії 8-го скликання Тростянецької міської ради № 193 від 22.12.2020 "Про скасування рішення 42 сесії 7-го скликання Люджанської сільської ради від 22.10.2020 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області гр. ОСОБА_3 ". Також представник позивача просить суд покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалою суду від 20.05.2021 було відкрито провадження у даній справі, вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

08.06.2021 представником відповідача був поданий відзив на позов, у якому останній просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що 3 сесія 8 скликання Тростянецької міської ради, приймаючи рішення № 195 про скасування рішення 42 сесії VII скликання Люджанської сільської ради від 22.10.2020 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області, гр. ОСОБА_3 діяла у межах чинного законодавства України, зокрема абз. 14 п. 6- 1 Розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Вказаним рішенням сесії Тростянецької міської ради ОСОБА_3 не було позбавлено права власності на вказану земельну ділянку, а отже права, свободи та законні інтереси позивача не порушені.

На думку представника відповідача, у даному випадку було лише здійснено захід, спрямований на дотримання норм чинного законодавства України, у зв`язку з чим виник обов`язок у міського голови Тростянецької міської ради Бови Ю.А. звернутися до суду в межах цивільного судочинства з метою повернення земельної ділянки до комунальної власності.

Тому представник відповідача вважає, що стороною позивача не доведено, що оспорюване рішення порушує його права, свободи або законні інтереси.

Також представник відповідача звернув увагу на обставини, які спонукали Тростянецьку міську раду прийняти рішення щодо скасування рішення 42 сесії VII скликання Люджанської сільської ради від 22.10.2020 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області, гр. ОСОБА_3 . Зокрема, представник зазначив, що вказане рішення суперечить ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , відповідно до якої протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям). На думку представника відповідача земельні ділянки, які належали КСП Рассвєт і розташовуються на території Люджанської сільської ради, підлягають розпаюванню саме серед членів КСП.

Крім того, представник відповідача вказав, що Люджанською сільською радою не приймалося рішення про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 5925084600:00:001:2868.

Також представник відповідача зазначив, що пунктом 2 рішення 3 сесії 8 скликання Тростянецької міської ради, № 191 уповноважено міського голову Бову Ю.А. звернутися до суду для повернення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області, кадастровий номер 5925084600:00:001:2879, площею 2,0 га, до комунальної власності Тростянецької міської територіальної громади в особі Тростянецької міської ради. Тому представник вважає, що позовна заява Тростянецької міської ради від 23.12.2020 є лише реалізацією вищезазначеного рішення.

29.06.2021 представником позивача було подано відповідь на відзив у виді заперечення у якому остання виклала обставини аналогічні тим, які були вказані нею у позовній заяві, а також зазначила, що оскаржуваним рішенням порушено також законні інтереси позивача, зокрема його прагнення на володіння вищевказаною земельною ділянкою, що не було враховано під час процедури прийняття оскаржуваного рішення.

06.07.2021 представник відповідача подав заперечення на відзив у яких виклав обставини аналогічні тим, які були вказані ним у відзиві на позов, а також зазначив, що фактично надання дозволу сільською радою на розробку проекту землеустрою на землях колишнього КСП Рассвєт та передача відповідної земельної ділянки у приватну власність позивачу є способом відчуження земельної ділянки, яка, згідно з нормами перехідних положень Земельного кодексу України, на той час була заборонена. Отже, було вчинено правочин, який суперечить чинному законодавству України і є недійсним.

Крім того, представник відповідача звернув увагу на те, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і станом на 2020 рік був неповнолітньою особою. На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування. Ні ОСОБА_3 , ні його представником не надано жодних доказів набуття ОСОБА_3 повної цивільної дієздатності. Вказана обставина на думку представника відповідача є ще одним підтвердженням вчинення правочину, який суперечить чинному законодавству України і є нечинним.

Ухвалою суду від 25.08.2021 підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримала у повному обсязі, із підстав указаних у ньому та відзиві на позов, просила задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила у повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позов та у запереченнях, просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 03.09.2020 ОСОБА_3 звернувся до голови Люджанської сільської ради Краснікова О.Г. із заявою про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, та до цієї заяви додав викопіювання бажаного місця розташування земельної ділянки (а.с. 14).

Рішенням 41 сесії сьомого скликання Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області від 04.09.2020 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок Люджанської сільської ради (землі колишнього КСП Рассвєт ) сільськогосподарського призначення колективної власності за межами населених пунктів на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області. Також було вирішено прийняти земельні ділянки (землі колишнього КСП Рассвєт ) сільськогосподарського призначення колективної власності за межами населених пунктів на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області у комунальну власність Люджанської сільської ради загальною площею 27,1593 га згідно додатку, зокрема земельну ділянку з кадастровим номером 5925084600:00:001:2868 площею 12,6812 га (а.с. 44-45).

Відповідно до інформаційної довідки № 237910225 від 21.12.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 01.10.2020 державним реєстратором Кияницької сільської ради Сумського району Сумської області Дяченко Юлією Вікторівною була проведена державна реєстрація права власності на земельну ділянку кадастровий номер 5925084600:00:001:2868, площею 12,6812 га. Номер запису про право власності / довірчої власності №38503942. Форма власності під час реєстрації указана - комунальна, а власником земельної ділянки зазначено - Територіальна громада в особі Люджанської сільської ради (а.с. 46).

Також 04.09.2020 року Люджанською сільською радою Тростянецького району Сумської області на 41 сесії сьомого скликання було розглянуто заяву ОСОБА_3 та прийнято рішення, яким надано дозвіл останній на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області за рахунок земель комунальної власності (кадастровий номер 5925084600:00:001:2868). Проект землеустрою подати на затвердження сесією сільської ради. Остаточний розмір земельної ділянки встановити при виготовленні проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (а.с. 15).

07.09.2020 ОСОБА_3 звернувся до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 із заявою про виконання робіт по розробленню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області (а.с. 16).

У подальшому, рішенням 42 сесії сьомого скликання Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області від 22 жовтня 2020 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільського господарського призначення, розташованих за межами населених пунктів на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області, площею 2,0 га, кадастровий номер 5925084600:00:001:2879. Також було вирішено передати у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 5925084600:00:001:2879 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області (а.с. 17).

На підставі вказаного рішення Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області від 22 жовтня 2020 року державним реєстратором Кияницької сільської ради Сумського району Сумської області Дяченко Юлією Вікторівною 03.11.2020 була проведена державна реєстрація за позивачем права власності на земельну ділянку кадастровий номер 5925084600:00:001:2879, площею 2,0 га (а.с. 18-20, 47).

22.12.2020 на третій сесії 8 скликання Тростянецької міської ради було прийнято рішення № 193 відповідно до якого Тростянецька міська рада вирішила скасувати рішення 42 сесії 7-го скликання Люджанської сільської ради від 22.10.2020 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області гр. ОСОБА_3 (а.с. 21, 54).

Згідно ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частин 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті Згідно ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Згідно зі ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Згідно п. б ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05.06.2003, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю). Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). Протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).

Стороною відповідача не було доведено неправомірність набуття позивачем права власності на земельну ділянку, зокрема про те, що передана позивачеві у власність земельна ділянка сформована з невитребуваної земельної частки (паю), у зв`язку з чим, забороняється передача її у приватну власність протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на таку земельну ділянку.

Також представником відповідача не було надано доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається у відзиві, зокрема про те, що Люджанською сільською радою не приймалося рішення про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 5925084600:00:001:2868.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що положення чинного законодавства України не містять обов`язкової вимоги про необхідність прийняття рішення саме про поділ земельної ділянки.

Відповідно до положень ч. 1-5 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що позивач на момент набуття у власність спірної земельної ділянки був неповнолітній у зв`язку з чим на вчинення правочину щодо нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування, що відповідає положенням ч. 2 ст. 32 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). У той же час, суд враховує і те, що передбачена законом згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників неповнолітньої особи на вчинення нею правочину встановлена саме з метою забезпечення інтересів такої особи.

Також суд враховує положення ч. 1 ст. 222 ЦК України відповідно до якої правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може бути згодом схвалений ними у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу.

Згідно ст. 221 ЦК України правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, може бути згодом схвалений її батьками (усиновлювачами) або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні.

Отже, зважаючи на те, що вчинений позивачем правочин щодо набуття права власності на земельну ділянку жодним чином не порушує його інтересів, а також те, що жодні із осіб, які зазначені у ст. 221 ЦК України не заявили претензій з приводу укладеного ОСОБА_3 правочину, тому зазначене представником відповідача порушення не повинно бути підставою для позбавлення позивача права власності на майно. В іншому випадку, таке втручання у право власності становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки не буде досягнуто справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Щодо доводів представника відповідача про те, що надання дозволу сільською радою на розробку проекту землеустрою на землях колишнього КСП Рассвєт та передача відповідної земельної ділянки у приватну власність позивачеві є способом відчуження земельної ділянки, яка, згідно з нормами перехідних положень Земельного кодексу України, на той час була заборонена, тому було вчинено правочин, який суперечить чинному законодавству України і є недійсним, суд вважає необхідним зазначити, таке.

Відповідно до абзацу першого пункту 15 перехідних положень ЗК України, в редакції чинній станом на момент спірних правовідносин, до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01 січня 2020 року, не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, земель, що перейшли до комунальної власності відповідно до пункту 21 цього розділу або передані до комунальної власності відповідно до статті 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 37-1 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Аналіз вказаного положення абзацу першого пункту 15 перехідних положень ЗК України дозволяє дійти висновку, що законодавець запровадив обмеження щодо відчуження вказаної категорії земельних ділянок - мораторій до настання відкладальної умови.

У рішенні від 22 травня 2018 року Європейський суд з прав людини у справі Зеленчук і Цицюра проти України (Zelenchuk and Tsitsyura v. Ukraine), що набуло статусу остаточного 22 серпня 2018 року, зазначив, що законодавча заборона відчуження земельних ділянок становить втручання у мирне володіння майном заявників (§ 104). Заборона відчуження та її продовження мали підґрунтя у національному законодавстві, яке ніколи не визнавалось неконституційним (§ 105). Органи влади України послідовно протягом майже двох десятиліть визначали своєю метою кінцеве запровадження належним чином врегульованого ринку землі, розглядаючи заборону відчуження як проміжний етап на шляху до досягнення цієї мети. Сам характер заборони відчуження, проголошена ціль її запровадження та продовження полягали по суті у наданні часу для розгляду можливих альтернатив абсолютній забороні продажу (§ 129).

Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 149), вважаючи, що це є достатньою справедливою сатисфакцією за будь-яку моральну шкоду, завдану заявникам (§ 156).

Згідно із частиною четвертою статті 10 ЦПК України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Водночас рішення Європейського суду з прав людини від 22 травня 2018 року у справі Зеленчук і Цицюра проти України (Zelenchuk and Tsytsyura v. Ukraine, заяви № 846/16 і № 1075/16) не може тлумачитися як спеціальний дозвіл на вільний обіг земельних ділянок сільськогосподарського призначення безвідносно до приписів нормативних актів України.

Такий висновок відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (провадження № 14- 66цс19), у якому Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 05 листопада 2014 року у справі № 6-172цс14, від 11 лютого 2015 року у справі № 6-5цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-464цс16.

Як зазначав суд вище, відповідно до положень ст. 116 ЗК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення про передачу у власність або надання у користування громадянам та юридичним особам земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Отже, Люджанською сільською радою у порядку встановленому законом та у межах повноважень визначених ЗК України було прийнято рішення на 42 сесії VII скликання від 22.10.2020 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області ОСОБА_3 ".

Враховуючи викладені положення чинного законодавства та встановлені у судовому засіданні обставини, суд вважає, що позивач у встановленому законом порядку набув право власності на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 5925084600:00:001:2879.

Відповідно до ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

Згідно ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 по справі № 638/6662/17 прийняття органом державної влади або місцевого самоврядування ненормативного акта породжує виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері земельних правовідносин. Тобто таке рішення є підставою виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків фізичних та юридичних осіб. У такому разі вимога про визнання рішення незаконним може розглядатись як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно зі статтею 16 ЦК України, якщо фактично підставою пред`явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникли в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень. Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

Тобто, якщо у результаті прийняття рішення суб`єктом владних повноважень фізична особа набула речове право на земельну ділянку, то вимога про визнання незаконним такого рішення та про його скасування стосується приватноправових відносин і є цивільно-правовим способом захисту права сторони.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно пп.14 п. 6-1 Розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень: новообрана рада, її виконавчий комітет можуть вносити зміни, визнавати такими, що втратили чинність, або скасовувати акти відповідних органів місцевого самоврядування, правонаступниками яких вони є, та їх посадових осіб.

Аналіз наведених положень Закону України Про місцеве самоврядування в Україні дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну чи скасування.

Водночас, у ст. 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення й у ст. 74 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Конституційним Судом України в рішенні № 7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року у справі №1- 9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вирішено, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У мотивувальній частині вказаного рішення Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.07.2019 року по справі №182/2428/16-а ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Отже, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

У п. 18 ст. 4 КАС України визначено, що нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Пунктом 19 ст. 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Визначальною особливістю нормативного акта є його спрямованість на врегулювання відносин множинної кількості суб`єктів відповідних правовідносин - двох чи більше учасників певного виду відносин. Тобто об`єктом правового регулювання є встановлення загальних правил поведінки між декількома суб`єктами, що беруть на себе права чи обов`язки, що призводить до виникнення, зміни чи припинення відповідних правовідносин. Адресата юридичних приписів нормативного акта неможливо чітко ідентифікувати, оскільки ним потенційно може бути кожна особа, що зацікавлена у реалізації свого суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу.

Разом з тим, ненормативні акти мають своїм предметом вплив на чітко визначеного суб`єкта права, якому надаються певні права або на якого покладається певні обов`язки і об`єктом правового регулювання тут виступає потреба закріплення певної суб`єктивної волі щодо конкретної особи, що зумовлює виникнення певних змін у правовому статусі цієї особи. Тож адресат юридичних приписів ненормативного акта завжди чітко визначений, і залежно від обставин, ініціатором його видання може бути як адресат, так і видавник відповідного акта.

Тобто співвідношення між нормативними актами та ненормативними визначається, зважаючи на мету їхнього видання: ненормативний акт є актом реалізації норм права, який видається тільки задля розв`язання певної ситуації за індивідуально-визначених обставин та умов, тоді як нормативні акти містять приписи права, що стосуються прав та інтересів невизначеного кола суб`єктів, і яке реалізуються без темпоральних обмежень.

Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 182/2428/16-а.

Отже, суд вважає, що рішення 42 сесії сьомого скликання Люджанської сільської ради від 22.10.2020 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів на території Люджанської сільської ради, Тростянецького району, Сумської області гр. ОСОБА_3 є ненормативним правовим актом одноразового застосування, яке вичерпало свою дію фактом його виконання, оскільки: 1) адресатом даного рішення є чітко визначений суб`єкт - ОСОБА_3 , який на підставі цього рішення реалізував своє право на безоплатну передачу йому земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства; 2) у зв`язку із реалізацією вказаного рішення, зокрема проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку у ОСОБА_3 з моменту такої реєстрації виникло право власності. Відтак, це рішення не може бути надалі скасоване органом місцевого самоврядування.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача про те, що оспорюваним рішенням не були порушені права, свободи та законні інтереси позивача, оскільки вказаним рішенням було скасовано підставу набуття права власності позивача на земельну ділянку та разом з тим, дане рішення стало підставою для звернення Тростянецької міської ради до суду з позовною заявою від 23.12.2020 про повернення належної позивачеві земельної ділянки до комунальної власності, про що зазначено представником відповідача у відзиві. Таким чином, було порушено право позивача на правомірні очікування про непорушність права власності на земельну ділянку.

Концепція правомірного очікування бере своє коріння з англійської судової практики у галузі адміністративного права і спрямована на захист особи від свавільних дій держави та є інструментом гарантування сталості правовідносин для конкретної особи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлені представником позивача позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 908 грн 00 коп. за вимогу немайнового характеру. Ураховуючи, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вся сума сплаченого судового збору.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 до Тростянецької міської ради Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення 3 сесії 8-го скликання Тростянецької міської ради № 193 від 22 грудня 2020 року "Про скасування рішення 42 сесії VII скликання Люджанської сільської ради від 22.10.2020 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області ОСОБА_3 ".

Стягнути із Тростянецької міської ради Сумської області на користь ОСОБА_3 кошти на відшкодування понесених судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 908 грн.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - Тростянецька міська рада Сумської області, адреса місцезнаходження: вул. Миру, 6, м. Тростянець, Сумська область, 42600, код ЄДРПОУ 24006361.

Повне рішення суду складено 20.12.2021.

Суддя О. О. Огієнко