Постанова

від 20.12.2021 по справі 904/6433/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2021 року м. Дніпро Справа № 904/6433/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.,

розглянувши без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міка Трейд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2021р. у справі № 904/6433/21

за позовом Державного підприємства "Луцький ремонтний завод "Мотор", м. Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міка Трейд", м. Кам`янське Дніпропетровської області

про стягнення 40 802,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2021р. (суддя Бондарєв Е.М., м. Дніпро) у справі № 904/6433/21 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міка Трейд" на користь Державного підприємства "Луцький ремонтний завод "Мотор" 40 802,98 грн. пені та 2 270,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок пені на підставі п. 6.3. договору відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, є обґрунтованим та арифметично правильним.

2. Підстави з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2021р., відмовити у задоволенні позовних вимог.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний з підстав, встановлених ч. 4 ст. 652 ЦК України. Таким чином, закон пов`язує можливість внесення змін до договору не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2021р. - без змін. Посилається на те, що апеляційна скарга є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. В апеляційній скарзі відповідач не зазначив у чому полягає незаконність та/або необґрунтованість рішення суду першої інстанції, які саме норми права неправильно застосовані судом до відносин, які виникли між сторонами, а також у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі. Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором взагалі не здійснив поставку продукції, не надав відповідного підтвердження дії форс-мажорних обставин, вимоги претензії від 31.03.2021р. залишив без задоволення, а матеріали справи не містять доказів протилежного. Крім того, відповідачем у апеляційній скарзі хибно та безпідставно здійснено посилання на положення ст. 188 ГК України, ст. ст. 651, 652 ЦК України, оскільки дані норми матеріального права стосуються порядку зміни та розірвання господарських договорів, а предметом розгляду справи було виключно стягнення пені внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2021р. поновлено строк на апеляційне оскарження. Зупинено дію оскаржуваного судового рішення на час розгляду апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження у справі. Вирішено розглянути апеляційну скаргу без повідомлення учасників провадження у справі за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

Між Державним підприємством "Луцький ремонтний завод "Мотор" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міка Трейд" (постачальник) 05.05.2020р. укладено договір поставки № 136 (надалі - договір) відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених договором, поставити запасні частини (код ДК 34731600-6), вказані у Специфікації №1 (Додаток № 1 до договору) (надалі - продукція), а покупець - прийняти та оплатити таку продукцію, яка відповідає 1-ій категорії.

У Специфікації № 1 до договору сторони узгодили поставку 8Д5.886.528-1 Фільтроелементів у кількості 34 шт. на загальну суму 227 949,60 грн.

Згідно з п. 2.1 договору місце передачі продукції - склад покупця, м. Луцьк. Транспортні перевезення - за рахунок постачальника.

Термін поставки продукції протягом 60 днів з дати підписання договору. Разом з продукцією постачається відповідна супровідна документація (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору датою поставки продукції постачальником та датою отримання партії продукції покупцем є дата підписання сторонами Акту приймання-передачі продукції.

Оплата покупцем партії продукції здійснюється після підписання видаткової накладної на продукцію яка пройшла вхідний контроль і визнана кондиційною на підставі карти якості на деталі 1-ої категорії, на підставі виставлених рахунків шляхом перерахування 100 % вартості продукції (партії продукції) протягом 15-ти банківських днів з дати виставлення рахунку, але не раніше дати реєстрації податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних (п. 3.3 договору).

Згідно з п. 6.3 договору за порушення строків виконання зобов`язання з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 7.5 договору сторона, на яку діють обставини непереборної сили, яка після цього не може виконати зобов`язання по договору, повинна негайно, не пізніше 7 днів з моменту їх настання, в письмовій формі повідомити іншу сторону. Несвоєчасне, понад 7 днів, повідомлення про обставини непереборної сили позбавляє відповідну сторону прав посилатися на них для виправдання. При цьому у п. 7.2 договору, сторони погодили, що достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення підписів печатками сторін і діє до 31.03.2021р. У випадку, якщо сторони з поважних причин не закінчили виконання своїх зобов`язань за договором до 31.03.2021р., дія договору може бути продовжена, за письмовим погодженням сторін, шляхом укладення додаткової угоди з метою належного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1 договору).

Позивачем на адресу відповідача надсилалися листи щодо підтвердження готовності поставки продукції, зокрема № 1-25/1646 від 27.05.2020р., № 1-25/1895 від 12.06.2020р., № 1-25/2170 від 06.07.2020р.

Листом № 297 від 29.05.2020р. відповідачем було підтверджено поставку продукції у червні наступними партіями: до 10.06.2020р. - у кількості 13 шт., до 20.06.2020р. - у кількості 10 шт., до 05.07.2020р. - у кількості 11 шт.

Листом № 397 від 15.07.2020р. відповідач повідомив про неможливість поставки продукції у зв`язку із впровадженням карантинних заходів.

Позивач звернувся з листом та претензією № 1 від 28.07.2020р. № 1-25/2430 щодо необхідності надання у відповідності до вимог договору сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин, а у випадку не підтвердження - сплати штрафних санкцій.

Листом б/н б/д, який надійшов на електрону пошту позивача 26.03.2021р., відповідач повідомив про закриття договору № 136 від 05.05.2020 без застосування штрафних санкцій з причин запровадження карантинних заходів.

Позивачем надіслано відповідачу листи № 1-61/1435 від 31.03.2021р. з претензіями № № 1, 2 про сплату штрафних санкцій за порушення умов поставки згідно Договору № 136 від 05.05.2020р., які отримано відповідачем 09.04.2021р.

Таким чином, внаслідок не поставки відповідачем позивачу товару відповідно до умов договору, позивач нарахував на підставі п. 6.3 договору пеню за неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань у сумі 40 802,98 грн. за період з 08.07.2020р. по 02.01.2021р., що і стало підставою для звернення до суду.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, Державним підприємством "Луцький ремонтний завод "Мотор" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міка Трейд" укладено договір № 136 від 05.05.2020р., який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. ст. 509, 526 ЦК України, ст. ст. 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, граничний строк поставки за договором припадає на 04.07.2020р. включно.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання ним взятого на себе обов`язку з поставки товару за договором.

Слід звернути увагу, що відповідач уклав договір № 136 від 05.05.2020р. вже після запровадження карантинних заходів в Україні та в зв`язку з цим мав усвідомлювати неможливість виконання взятих на себе зобов`язань у відповідних умовах. При цьому, відповідачем не було, зокрема, вжито заходів для зміни у встановленому законодавством порядку умов укладеного з позивачем договору.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.3. договору за порушення строків виконання зобов`язання з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Враховуючи п. 6.3. договору, позивач нарахував відповідачу пеню за порушення терміну поставки продукції згідно умов договору № 136 від 05.05.2020р. у розмірі 40 802,98 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанцій, що він є обґрунтованим та арифметично вірним.

За таких обставин, враховуючи доведеність позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача пені в сумі 40 802,98 грн.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався місцевий господарський суд.

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.

3.5. Розподіл судових витрат.

Судові витрати за подання апеляційної скарги на підставі ст. ст. 129, 282 ГПК України у зв`язку з відмовою в її задоволенні покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міка Трейд" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2021р. у справі № 904/6433/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя Л.М. Білецька

Суддя Т.А. Верхогляд