Ухвала

від 26.10.2021 по справі 2-1472/11

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №2-1472/11

Провадження №4с/932/89/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2021 року м.Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі головуючого-судді: Цитульського В.І.,

за участю секретаря судового засідання: Ларіної К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника відділу держаної виконавчої служби та зняття арешту, -

В С Т А Н О В И В:

Боржник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою у якій просить визнати незаконною бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Півня Сергія Володимировича щодо залишення без розгляду у виконавчому провадженні N37985252 клопотання ОСОБА_1 від 14.09.2018 про звільнення з-під арешту садового будинку N125 та земельної ділянки N125, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Перше Травня, садове товариство Пищевик , накладений постановою державного виконавця Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.04.2013, а також просить зняти вказаний арешт.

Вимоги скарги мотивує тим, що на виконанні у Красногвардійському відділі державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження №37985252 із виконання виконавчого листа Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.03.2011 у справі №2-1472 про стягнення із ОСОБА_1 в корить ПАТ Банк Демарк 500 тис. грн. Постановою державного виконавця Соловей О.О. від 26.04.2013 накладено арешт на усе майно боржника.

Разом із тим, ОСОБА_1 отримав кредит у ЗАТ ОТП Банк , під заставу якого 10.07.2008 передав садовий будинок N125 та земельну ділянки N125, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Перше Травня, садове товариство Пищевик .

10.08.2018 АТ ОТП Банк звернувся із вимогою про повернення кредиту, ОСОБА_1 хотів продати для цього нерухоме майно проте з`ясувалося, що майно обтяжено державним виконавцем.

Оскільки виконавче провадження було передано до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, він 14.09.2018 звернувся до начальника із клопотанням про зняття арешту, проте протягом двох місяців відповіді не отримав.

Вважає, що арештом порушено його права та інтереси щодо іпотеки АТ ОТП Банк , порушено порядок передачі виконавчого провадження від одного державного виконавця до іншого.

Оскільки зняття арешту можливе лише за рішенням суду, просить зняти арешт.

Боржник, стягувач, суб`єкт оскарження та АТ ОТП Банк в судове засідання не з`явилися, тому справа розглядається за їх відсутності. Фіксування технічними засобами при цьому не здійснюється.

Обставини, встановлені судом.

На виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.03.2011 у справі 2-1472/11 26.04.2013 державним виконавцем Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Соловей О.О. відкрито виконавче провадження №37985252.

Постановою цього ж виконавця від 26.04.2013 накладено арешт на майно боржника.

Постановою від 23.05.2016 таке виконавче провадження було прийнято до виконання відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

ОСОБА_1 отримав кредит у ЗАТ ОТП Банк під заставу якого 10.07.2008 передав садовий будинок N125 та земельну ділянки N125, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Перше Травня, садове товариство Пищевик .

В межах цих відносин видано виконавчий напис нотаріуса №2281 від 11.10.2018 про звернення стягнення на іпотечне майно, за яким відкрито виконавче провадження №57452298, постанова приватного виконавця Бурхан - Крутоус Л.А. від 17.10.2018.

ОСОБА_1 14.09.2018 подавав клопотання до начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Півня С.В. в межах ВП 37985252 у якому просив: зняти арешт із майна та скасувати постанову державного виконавця про арешт.

Законодавство та висновки Верховного Суду, що застосовані судом.

Відповідно до ст.82 Закону України Про виконавче провадження , в редакції, що була чинною на час накладення арешту на майно боржника, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника)до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку

У відповідності до ст.383 ЦК України, чинного на цей же час, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

За приписами ст385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Аналогічні приписи, щодо можливості оскарження боржником рішень у виконавчому провадженні виключно до суду та аналогічні строки оскарження передбачені діючою ст.449 ЦПК України та ст.74 Закону України Про виконавче провадження .

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.12.2021 у справі № 360/3999/20 визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Даний висновок підлягає застосуванню у даній справі, адже строки звернення до суду у адміністративному судочинстві та строки оскарження рішення державного виконавця мають однакову природу та щодо оскарження дій виконавців врегульовані Законом України Про виконавче провадження .

В цьому контексті варто заначити висновки рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України", у якому суд звернув увагу на те, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип правової визначеності, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Висновки суду.

Поданою скаргою боржник намагається зняти арешт, накладений постановою державного виконавця Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Соловей О.О. від 26.04.2013.

Мотиви скарги зводяться до протиправності такого арешту.

Боржнику було відомо про таку постанову, які мінімум із 2016 року, що вбачається із Єдиного реєстру судових рішень та сайту Судова влада України. Зокрема боржник неодноразово оскаржував дії та рішення виконавців в межах виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого листа у справі №2-1472/11 і у відповідних ухвалах містяться посилання на постанову про арешт.

Відтак, божник мав 10 днів для оскарження такої постанови до суду, відповідної скарги не подавав протягом п`яти років та пропустив строк на оскарження.

Клопотання боржника до керівника відділу виконавчої служби не змінює вказаного висновку, в силу наведених норм закону не має жодного значення (адже рішення державного виконавця може бути оскаржено боржником виключно до суду), подане поза межами строків на оскарження та розцінюєтеся судом як таке, що спрямоване на безпідставне поновлення строку оскарження постанови від 26.04.2013.

Зняття арештів із майна за скаргою 2018 року з підстав безпідставності його накладення у 2013 році однозначно не відповідає нормам закону та повістю нівелює встановлені законом строки на оскарження, буде порушенням принципу правової визначеності та понесе за собою несприятливі наслідки для інших осіб (зокрема, як вказує боржник майно було оцінено та виставлено на торги).

Також суд звертає увагу, що скарга мотивована фактично порушенням прав іпотекодержателя ПАТ ОТП Банк , який має право захистити свої права щодо майна шляхом звернення із самостійним позовом до суду. Крім того інші обтяження майна не є перешкодою для реалізації прав іпотекодержателя, що вбачається із приписів п.61 Постанови КМУ від 25.12.2015 №1127 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , при чому як у даній редакції, так і в редакції, що діяла на момент подення скарги.

Доводи про безпідставне передання виконавчого провадження від одного органну до іншого не впливають на правомірність арешту, адже арешт накладено швидше, при відкритті висновки провадження.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 447 , 451 ЦПК України , суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність начальника відділу держаної виконавчої служби та зняття арешту.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Апеляційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: В.І.Цитульський