Рішення

від 17.11.2021 по справі 183/3658/19

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/3658/19

№ 2/183/313/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2021 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д. І.,

секретаря судового засідання Пономаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Олімпекс-Агро про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості по орендній платі,-

в с т а н о в и в:

11 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Олімпекс-Агро про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості по орендній платі.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 001313, виданого 03 березня 2010 року Новомосковською районною державною адміністрацією на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВЕМ № 179893 від 18 грудня 2006 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01-01-126-00450 він є власником земельної ділянки площею 5,2800 га., кадастровий номер 1223286000:02:013:0086, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

У 2010 році між ним, ОСОБА_1 (Орендодавцем) та ТОВ Агрофірма Олімпекс-Агро (Орендарем) укладено Договір оренди, зареєстрований 26 квітня 2010 року у Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП Центр ДЗК .

У відповідності до Договору оренди, позивач (Орендодавець) передав відповідачу (Орендар) в строкове платне користування належну йому земельну ділянку площею 5,2800 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, терміном до 31 грудня 2020 року.

У Договорі сторони погодили умови орендної плати, а саме, що відповідач (Орендар) нараховує позивачу (Орендодавцю) щороку орендну плату у грошовій формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а також проводить безкоштовну поставку 1 тони соломи до садиби Орендодавця, оранку і культивацію присадибної ділянки Орендодавця розміром до 0,40 га. Крім того, Орендар відшкодовує витрати на поховання в розмірі 258,00 грн. та сплачує за Орендодавця прибутковий податок та вносить його в бюджет згідно податкового законодавства. Орендна плата вноситься Орендарем до 30 грудня поточного року.

Зокрема сторонами було погоджено, що у випадку прийняття відповідними державними органами нормативних документів про підвищення вартості орендної плати за земельну ділянку, Орендар також повинен підняти вартість орендної плати та внести відповідні зміни до договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, сторони за Договором оренди погодили 3 складових орендної плати: грошову - орендна плата у грошовій формі у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; відробіткову - оранка та культивація присадибної ділянки Орендодавця розміром до 0,40 га; натуральну - безкоштовна поставка соломи до садиби Орендодавця. Додатково, за настання відповідних обставин до складу орендної плати входить одноразова виплата на поховання.

У подальшому відповідачем відповідно до внутрішнього наказу № 18-ОД від 18 лютого 2016 року розмір річної орендної плати було збільшено до 5,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Проте, відповідач не виконував умови даного Договору, в результаті чого не сплатив орендну плату у грошовій формі за період з 2016-2018 роки та не надавав послуги з оранки, культивації присадибної земельної ділянки позивача розміром до 04,40 га та поставки 1 тонни соломи до садиби позивача протягом 2016-2018 років, у зв`язку з чим позивач був позбавлений тих благ, які він розраховував отримати за укладеним Договором.

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно з інформацією наданою Управлінням Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області нормативна грошова оцінка земельної ділянкиналежної позивачу в період з 2016 по 2018 роки становила: станом на 2016 рік - 187 969,00 грн.; станом на 2017 рік - 187 969,00 грн. та станом на 2018 рік - 187 969,00 грн.

За підрахунками позивача, з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за період 2016-2018 роки, розмір орендної плати в грошовому виразі, який підлягав сплаті позивачу повинен становити31 014,90 грн., а саме:

-за 2016 рік - 10 338,30 грн. (187 969,00 грн. : 100% х 5,5%);

-за 2017 рік - 10 338,30 грн. (187 969,00 грн. : 100% х 5,5%);

-за 2018 рік - 10 338,30 грн. (187 969,00 грн. : 100% х 5,5%).

Позивач ОСОБА_1 вказує, що відповідач взагалі не виконував взятого на себе обов`язку за Договором щодо здійснення оранки, культивації присадибної земельної ділянки розміром до 0,40 га та послуг щодо безкоштовної поставки соломи до садиби позивача за 2016-2018 роки, в тому числі не компенсував відсутність даних послуг, що передбачено умовами Договору.

Невиплата орендної плати, передбачена Договорами оренди для позивача є вкрай важливим та необхідним, враховуючи те, що позивач проживає в сільській місцевості, має підсобне господарство (утримує велику рогату худобу, свиней, птицю та іншу худобу) та присадибну ділянку для ведення особистого селянського господарства, на якій вирощує сільськогосподарську продукцію для власного споживання, а також реалізації її надлишків. Саме за рахунок ведення підсобного сільськогосподарського виробництва позивач забезпечує себе та свою родину, як продуктами харчування так і коштами (за рахунок реалізації надлишків сільськогосподарської продукції). Невиконання відповідачем свого обов`язку щодо сплати орендної плати, поставки соломи та обробітку присадибної ділянки (оранки, культивації) створило несприятливі умови для позивача, а саме остання була вимушена нести додаткові витрати на обробіток землі та придбання соломи. Означені факти позивач розцінює, як систематичну несплату орендної плати відповідачем, що тягнуть за собою наслідки розірвання договору оренди землі.

У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 просив суд:

- розірвати Договір оренди земельної ділянки площею 5,2800 га, кадастровий номер 1223286000:02:013:0086, укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Олімпекс-Агро , зареєстрований 26 квітня 2010 року у Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП Центр ДЗК .

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма Олімпекс-Агро на його користь заборгованість по орендній платі у грошовій формі за 2016-2018 роки в розмірі 31 014,90 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма Олімпекс-Агро на його користь судові витрати, які складаються з суми судового збору в розмірі 1 536,80 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою суду від 13 червня 2019 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

19 липня 2019 року на ухвалу суду про відкриття провадження у справі ТОВ Агрофірма Олімпекс-Агро подало апеляційну скаргу, яка ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року залишена без руху, скаржнику надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 серпня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ Агрофірма Олімпекс-Агро визнано неподаною та повернуто скаржнику. 05 вересня 2019 року апеляційною інстанцією дану справу повернуто до суду першої інстанції для подальшого її розгляду.

19 вересня 202019 року представник відповідача ТОВ АФ Олімпекс-Агро звернувся до суду з відзивом, згідно якого позовні вимоги не визнав в повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначив, що ТОВ АФ Олімпекс-Агро , належним чином виконував зобов`язання за Договором, сплачував орендну плату в грошовій формі за погодженням із позивачем в розмірі, встановленому в Договорі. Вказував на те, що позивач невірно інтерпретує умови договору в частині орендної плати в натуральній формі (безкоштовна поставка соломи до садиби Орендодавця) та у відробітковій (оранка та культивація присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га), оскільки такі послуги здійснюються відповідачем на підставі попереднього звернення Орендодавця і, в будь-якому випадку, виходячи з відсутності необхідних обставин (умов), не можуть бути надані без ініціативи Орендодавця. Крім того, позивач станом на день звернення до суду з вказаним позовом не надав відповідачу інформацію про те, що має присадибну земельну ділянку, садибу. Вказує на те, що договором не встановлений строк, термін чи періодичність виконання обов`язку Орендаря з безкоштовної оранки, культивації присадибної ділянки та безкоштовної поставки соломи до садиби Орендодавця, а в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з вимогою щодо надання цих послуг. Вважає, що оскільки договором в частині оранки та культивації присадибної ділянки відсутній конкретний предмет домовленості щодо строку, терміну та періодичності його виконання, зобов`язання є таким, що не встановлено, а тому такий договір є неукладеним. Також заперечував проти стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн., вважає їх завищеними та такими, що не відповідають складності справи, крім того зауважив, що позивачами не надано доказів понесення цих витрат на вказану суму. В подальшому до суду подав додаткові пояснення, в яких повідомив, що Договір оренди спірної земельної ділянки площею 5,2800 га, кадастровий номер: 1223286000:02:013:0086 ніколи не укладався між ТОВ АФ Олімпекс-Агро та із будь-якими особами, в тому числі з позивачем ОСОБА_1 , дана земельна ділянка взагалі не перебувала в обробітку відповідача, у зв`язку з чим орендна плата за вказану земельну ділянку ТОВ АФ Олімпекс-Агро не нараховувалася.

04 березня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненою позовною заявою, за змістом якої збільшив суму позовних вимог в частині стягнення заборгованості по орендній платі за 2016-2020 роки до 33 584,37 грн.

Ухвалою суду від 04 березня 2021 року зазначену уточнену позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду як таку, що подана з пропуском строку, визначеного приписами ст. 49 ЦПК України.

Таким чином, судом розглядались первісні позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Олімпекс-Агро про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості по орендній платі.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просили позов задовольнити. В подальшому звернувся до суду з заявою про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача ТОВ агрофірма Олімпекс-Агро Копнінський-Петриченко О.В. в судовому засіданні вимоги не визнав, посилаючись на обставини, викладені додаткових поясненнях. Зазначив, що між позивачем і відповідачем відсутні будь-які орендні відносини, ТОВ АФ Олімпекс-Агро відносно спірної земельної ділянки ніяких договорів ні з ким не укладало, даною землею не користувався та орендну плату за її користування не сплачувало, у зв`язку з цим вважає, що спір між сторонами відсутній, а тому просив в позові відмовити.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши надані сторонами письмові докази, дійшов такого висновку.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 001313, виданого 03 березня 2010 року Новомосковською районною державною адміністрацією на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВЕМ № 179893 від 18 грудня 2006 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01-01-126-00450 належить земельна ділянка площею 5,2800 га., кадастровий номер 1223286000:02:013:0086, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Встановлено, що між ОСОБА_1 і ТОВ АФ Олімпекс-Агро був укладений Договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 26 квітня 2010 року у Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП Центр ДЗК , що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1204424652017 від 20 лютого 2017 року.

Вказаний Договір, на який посилається позивач та його представник в матеріалах справи відсутній, а тому у суду відсутня можливість дослідити його умови по 3 (трьом) складовим, а саме: в частині розміру орендної плати в грошовій формі, а також в частині орендної плати у відробітковій формі(оранка та культивація присадибної ділянки Орендодавця розміром до 0,40 га.) та натуральній (безкоштовна поставка соломи до садиби Орендодавця), а тому заявлені вимоги позивачем з посиланням на умови цього Договору є недоведеними.

Водночас, незважаючи на відсутність Договору оренди, судом під час розгляду справи досліджені інші докази, які в своїй сукупності дають суду підстави вважати, що між сторонами укладався Договір оренди, а тому існують договірні орендні відносини стосовно спірної земельної ділянки.

Так, суду надано Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1204424652017 від 20 лютого 2017 року, з якого слідує, що за земельною ділянкою площею 5,2800 га., кадастровий номер: 1223286000:02:013:0086, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Попасненської сільської ради Дніпропетровської області, яка належить позивачу ОСОБА_1 на підставі Державного акту серії ЯИ № 001313 від 03.03.2010 року, зареєстровані наступні відомості про оренду: Орендар - відповідач ТОВ АФ Олімпекс-Агро , дата державної реєстрації речового права - 26.04.2010 року, орган, що здійснив державну реєстрацію речового права - Новомосковський районний відділ Дніпропетровської регіональної філії ДП Центр ДЗК , строк дії речового права (тобто Договору оренди) - 31 грудня 2020 року.

Зазначені обставини також узгоджуються з Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 23 квітня 2019 року, а також відомостями про земельну ділянку станом на 25 лютого 2021 року.

Згідно відповіді Відділу у Новомосковському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18 вересня 2020 року за вих. № -4-0.23-596/110-20 слідує, що за даними Державного земельного кадастру між ОСОБА_1 і ТОВ АФ Олімпекс-Агро укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,2800 га., з кадастровим номером 1223286000:02:013:0086, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Попасненської сільської ради, який зареєстрований 26.04.2010 року. Строк дії речового права - до 31.12.2020 року. Інформація щодо державної реєстрації Додаткової угоди про розірвання (припинення) договору оренди вказаної ділянки у відділі відсутня, як і відсутній Договір оренди.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву на неї, між сторонами існує спір щодо розміру орендної плати за 2016-2018 роки, а саме позивач зазначає, що орендна плата за 2017-2020 роки складала 5,5% від нормативної грошової оцінки землі.

Так, згідно Указу Президента України від 02.02.2002 року № 92 Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) із змінами від 13.09.2002 року та Указу Президента України від 19.08.2008 року № 725/2008 Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) розмір орендної плати у грошовому виразі за Договорами оренди землі збільшено до 3% від нормативної грошової оцінки землі.

Судом встановлено, що наказом відповідача № 18-ОД від 18 лютого 2016 року з 01 січня 2016 року встановлено розмір річної орендної плати по відділенням, згідно з яким у пункті № 40 відділення Шевченко (місце знаходження земельної ділянки позивача) розмір відсотка складає 5,5% від вартості нормативної грошової оцінки землі 187 970,00 грн; у п. 41 встановлено 4,0% від вартості нормативної грошової оцінки землі 187 970,00 грн., а в п. 42 зазначеного наказу розмір річної орендної плати становить 3,0% від вартості нормативної грошової оцінки землі 187 970,00 грн.

З наведеного слідує, що у самому тексті наказу зазначено: Установити з 01 січня 2016 року розмір орендної плати згідно з укладеними договорами по відділенням:… , і при цьому для відділення Шевченко першим рядком, який за порядковим номером відповідає номеру 40 встановлено відсоткову ставку 5,5% від вартості нормативної грошової оцінки землі 187 970,00 грн.

Отже, згідно зазначеного наказу розмір орендної плати встановлено першим рядком для відділення Шевченко (п. 40), а наступні рядки відображають розмір орендної плати за попередні періоди (роки).

В той же час, суд відхиляє доводи позивача та його представника, що розмір річної орендної плати за спірним Договором складає 5,5% від нормативної грошової оцінки землі, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що до спірного Договору оренди вносилися зміни щодо збільшення розміру орендної плати, тому її розмір залишився незмінним, а саме 3,0% від нормативної грошової оцінки землі встановлений Указом Президента України від 02.02.2002 року № 92 Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) із змінами від 13.09.2002 року та Указом Президента України від 19.08.2008 року № 725/2008 Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) .

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Так, згідно з інформацією наданою Управлінням Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області нормативна грошова оцінка земельної ділянки належної позивачу в період з 2016 по 2018 роки становила: станом на 2016 рік - 187 969,00 грн.; станом на 2017 рік - 187 969,00 грн. та станом на 2018 рік - 187 969,00 грн.

З урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за період дії спірного договору (2016-2018 роки), розмір орендної плати в грошовому виразі, який підлягав сплаті позивачу повинен був складати16 917,21 грн., з яких:

-за 2016 рік - 5 639,07 грн. (187 969,00 грн. : 100% х 3,0%);

-за 2017 рік - 5 639,07грн. (187 969,00 грн. : 100% х 3,0%);

-за 2018 рік - 5 639,07грн. (187 969,00 грн. : 100% х 3,0%).

В той же час, приписами п. 170.1 ст.170 ПК України визначено особливості нарахування (виплати) та оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм).

Так, п.п.170.1.1 п.170.1 ПК України визначає, що податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі..

П.170.1.4 п.170.1 ст.170 ПК України вказує, що доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1-170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставками, визначеними пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

П.167.1 ст.167 ПК України визначає, що Ставка податку становить 18% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).

З 2015 року, відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 % від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Таким чином, відповідачем з урахуванням норм ПК України, під час нарахування орендної плати з суми нарахованої орендної плати, як податковим агентом платника податку повинно бути перераховано податок на прибуток фізичних осіб та утримано військовий збір. Відтак, сума орендної плати, належна до виплати позивачу становить:

-за 2016 рік - 4 539,45 грн. (5 639,07грн.- 1 015,03 грн. (ПДФО 18%) - 84,59 грн. (ВЗ 1,5%);

-за 2017 рік - 4 539,45 грн. (5 639,07 грн. - 1 015,03 грн. (ПДФО 18%) - 84,59 грн. (ВЗ 1,5%);

-за 2018 рік - 4 539,45 грн. (5 639,07 грн. - 1 015,03 грн. (ПДФО 18%) - 84,59 грн. (ВЗ 1,5%).

За таких обставин, за Договором оренди земельної ділянки за період з 2016-2018 роки до стягнення підлягає орендна плата в сумі 13 618,35 грн.

В судовому засіданні встановлено, що за 2016-2018 роки виплата орендної плати в грошовій формі відповідачем не здійснювалась. Вказана обставина визнана сторонами та у відповідності до ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

З урахуванням наведеного, аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по орендній платі, з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 належить стягнути суму заборгованості по орендній платі за 2016-2018 роки в розмірі 13 618,35 грн.

Щодо вимог в частині сплати орендної плати у натуральній та відробітковій формі суд, враховуючи відсутність в матеріалах справи Договору оренди, позбавлений можливості дослідити ці умови, та вважає вимоги в цій частині необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Посилання представника відповідача на те, що між сторонами договір оренди земельної ділянки не укладався, та що останній не користувався спірною земельною ділянкою судом не приймаються до уваги, оскільки наявність договірних відносин підтверджуються доказами, що містяться в матеріалах справи, а відсутність у сторін самого екземпляру договору не свідчить про те, що зобов`язання за спірним договором між ними не повинно виконуватися, зокрема суд зауважує, що з боку відповідача не було здійснено жодних дій щодо скасування державної реєстрації даного договору, в тому числі визнання його недійсним.

Крім того, з вимогами про визнання недійсним спірного Договору оренди земельної ділянки, в тому числі скасування його державної реєстрації у зазначений період відповідач не звертався, натомість звернення до суду з відповідним позовом не є обов`язком відповідача, проте невчинення таких дій у сукупності з іншими доказами спростовує доводи відповідача про відсутність між сторонами договірних відносин.

Інші доводи сторін в цій частині позовних вимог судом не приймаються до уваги, оскільки не спростовують наведених висновків суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог в частині розірвання договору оренди, суд виходить з наступного.

Однією з підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки, позивач у позові визначає систематичне невиконання умов Договору в частині своєчасної сплати орендної плати у грошовій формі за 2016-2018 роки.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір, або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимоги заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагались; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Статтею 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Ст.15 Закону України Про оренду землі відносить до істотних умов договору оренди землі: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Встановлює, що за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

За ст. 21, 22 Закону України Про оренду землі , в редакції, чинній на момент укладання Договору, Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Абзац 5 статті 24 Закону України Про оренду землі встановлює право орендодавця на вимогу від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Отже, відповідач зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату, утримувати з орендної плати прибутковий податок та вносити його до бюджету. Нести відповідальність за несвоєчасну сплату орендної плати.

Пункт 3 ч. 1 ст.3 ЦК України визначає однією з загальних засада цивільного законодавства свободу договору.

Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч.ч.1-3 ст.6 ЦК України).

Частина 1 ст. 14 ЦК України визначає, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В судовому засіданні встановлено, що заборгованість з орендної плати за 2016-2018 роки відповідачем зовсім не сплачена, в той час як однією з підставдля розірвання договору оренди є систематична несплата відповідачем позивачу орендної плати у встановлені договором строки.

Отже, розглядаючи спори про розірвання договору оренди з підстав заборгованості по орендній платі, слід мати на увазі, що згідно зі статтями 13, 15, 21Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Таким чином, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність. Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У своїй постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 183/1749/17 Верховний Суд України зробив висновок про те, що неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Сам факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо своєчасної сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до 6 ст.13 ЗУ Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що ТОВ Агрофірма Олімпекс-Агро систематично порушувалося виконання зобов`язання за спірним Договором по сплаті орендної плати за 2016-2018 роки, в той час як сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди. Тобто, позивач не отримав вчасно того, на що він розраховував при наявності діючої угоди. Неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі своєчасної сплати орендної плати, є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке, з огляду на положення статті 526 ЦК України, дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість у подальшому.

В той же час, суд зауважує, що строк дії спірного Договору оренди земельної ділянки визначений сторонами до 31 грудня 2020 року, тобто на час ухвалення рішення даний договір припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку на, який його було укладено.

Згідно зі ст. 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтями 18-20 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Отже, враховуючи, що строк дії спірного Договору оренди сплив, відомості про його продовження (поновлення) в матеріалах справи відсутні, а тому навіть за встановлених обставин порушення відповідачем зобов`язань з виплати орендної плати у грошовій формі за 2016-2018 роки, у суду відсутні підстави для його розірвання, оскільки з огляду на приписи ст. 31 Закону України "Про оренду землі" Договір оренди є припиненим.

Інші доводи сторін в цій частині вимог судом не приймаються до уваги, оскільки не спростовують наведених висновків суду.

При цьому, згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Також слід зазначити, що згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Вирішуючи питання в частині розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.

У позові ОСОБА_1 навів попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які складаються з суми судового збору в розмірі 1 536,80 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; 3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У своїй постанові Верховний Суд КАС від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зробив висновок про те, що відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність (пункт 35 цієї постанови). Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа (п. 36 постанови). Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, а тому останній може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (п. 37 даної постанови).

У постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц зроблений висновок про те, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року, справа № 826/1216/16, провадження № 11-562ас18, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справа № 301/1894/17.

Представником позивача на підтвердження понесення Чернявським В.М. витрат на адвоката надано: договір № 06/05-19 про надання правової допомоги від 16.05.2019 року, додаток № 1від 16.05.2019 року до договору № 06/05-19 про надання правової допомоги від 16.05.2019 року про погодження між сторонами гонорару адвоката на суму 10 000,00 грн.;ордер адвоката серії ДП № 416/049 від 07.06.2019 року про надання правової допомоги ОСОБА_1 за Договором № 06/05-19 від 16.05.2019 року; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2554 від 18.06.2012 року; посвідчення адвоката № 2231 від 18.06.2012 року та попередній розрахунок № б/н від 07.06.2019 року про надання юридичних послуг до Договору № 06/05-19 від 16.05.2019 року, згідно якого позивачу надаються наступні послуги на суму 10 000,00 грн., з яких: 250,00 грн. - консультація; 1 750,00 грн. - послуги щодо аналізу та збору доказів; 3 500,00 грн. - послуги зі складання та подачі до суду даної позовної заяви та 500,00 грн. - послуги щодо представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції, а також квитанцію до прибуткового касового ордеру № 54 від 03.03.2021 року на суму 10 000,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зробила висновок про те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування таких витрат одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

В свою чергу, представник відповідача ТОВ Агрофірма Олімпекс-Агро у відзиві заперечував проти стягнення з товариства витрат на правову допомогу в зазначеному розмірі, вважає їх завищеними та такими, що не відповідають складності справи.

На підставі ч. 3 ст. 137 ЦПК України, враховуючи складність справи та виконання адвокатом послуг з урахуванням витраченого ним часу на здійснення певних робіт, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем ОСОБА_1 у позові заявлено дві позовні вимоги - майнового та немайнового характеру, за кожну з яких сплачено 768,40 грн. судових витрат. Оскільки судом відмовлено в задоволенні вимоги немайнового характеру про розірвання договору оренди, в цій частині судові витрати покладається на позивача.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості по орендній платі задоволені частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог майнового характеру в сумі 337,40 грн. (768,40 грн. х 13 618,35 грн./31 014,90 грн.).

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 137, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272-276, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Олімпекс-Агро про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості по орендній платі, - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма Олімпекс-Агро на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за 2016-2018 роки в розмірі 13 618,35 грн. (тринадцять тисяч шістсот вісімнадцять грн. 35 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма Олімпекс-Агро на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 337,40 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 5 000,00 грн., а всього - 5 337,40 грн. (п`ять тисяч триста тридцять сім грн. 40 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 , - відмовити.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма Олімпекс-Агро , код ЄДРПОУ 30195842, місцезнаходження юридичної особи: 51230, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, вул. Лесі Українки, буд. 10.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 17 листопада 2021 року.

Суддя Д.І. Городецький