Постанова

від 05.09.2007 по справі 28/179 а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/179 А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

05.09.07                                                                                           Справа№ 28/179 А

17 год 20 хв

За позовом: Львівського дочірнього підприємства Датської компанії   „Сіка Футвеер А/С”, м. Львів

до відповідача: Державної податкової інспекції у Шевченківському  районі м. Львова, м. Львів

про  визнання нечинними податкових  повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському  районі м. Львова:  від 13.10.2006 року №0001672320/0/23571, від 26.12.2006 року №0001672320/1/29214  та  визнання дій податкового органу  неправомірними (незаконними)

Суддя   Морозюк А.Я.

Секретар судового засідання

Онишко І.Р.

м. Львів, вул. Личаківська,128,

     Зал судового засідання № 302.

Представники сторін:

Від позивача: Худзій Д.М. –представник, Яницький О.П. - директор   

Від відповідача: Мельничук В.А. –головний державний  податковий інспектор  

            Позов заявлено  Львівським дочірнім підприємством Датської компанії „Сіка Футвеер А/С” до Державної податкової інспекції у Шевченківському  районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському  районі м. Львова:  від 13.10.2006 року №0001672320/0/23571, від 26.12.2006 року №0001672320/1/29214  та  визнання дій податкового органу  неправомірними (незаконними). В позовній заяві позивач просить суд: визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському  районі м. Львова від 13.10.2006 року №0001672320/0/23571 та від 26.12.2006 року №0001672320/1/29214; визнати дії податкового органу щодо прийняття податкових повідомлень-рішень ДПІ Шевченківського району м.Львова №0001672320/0/23571 від 13.10.2006 року та №0001672320/1/29214 від 26.12.2006 року –неправомірними(незаконними).

      Хід розгляду справи викладений у відповідних ухвалах суду. В  судовому засіданні  03.09.2007 року судом було оголошено перерву до 05.09.2007 року для виклику в судове засідання свідка гр. Доманова В.В.(за клопотанням позивача).  

Представники позивача позов підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, позивач просить: визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському  районі м. Львова від 13.10.2006 року №0001672320/0/23571 та від 26.12.2006 року №0001672320/1/29214; визнати дії податкового органу щодо прийняття податкових повідомлень-рішень ДПІ Шевченківського району м.Львова №0001672320/0/23571 від 13.10.2006 року та №0001672320/1/29214 від 26.12.2006 року –неправомірними(незаконними). Позивач зазначає, що відповідно до ч.4 п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені  відповідними  розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов”язковість ведення  і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.  Проте надані позивачем акти  наданих послуг  №1 від 28.05.2004 року та №2 від 26.09.2005 року по контракту  №3 від 26.03.2003  року, укладеному між ЛДП ДК „Сіка Футвеер А/С”, м. Львів та  Company “Sika Footwear A/S”, Denmark(Виконавець) відповідають вимогам ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, мають всі необхідні  обов”язкові реквізити, а отже  являються  первинними документами.  Витрати щодо  консультацій по встановленню  системи опалення були пов”язані з науково –технічним  забезпеченням господарської діяльності, оскільки стабільна  температура і, як наслідок, стабільна вологість  кардинально  піднімають  якість  виготовлюваної  продукції, а отже  і конкурентноздатність платника  податків. Витрати на пошук будівлі  під виробництво  були пов”язані із раціоналізацією господарських процесів, оскільки більше  приміщення  з раціональним  розташуванням  виробничих потужностей та вигідним  розміщенням  щодо робочої сили при постійному зростанні виробництва може допомогти  уникнути  припинення  зростання виробництва, що позначилось  би на конкурентноздатності як виконавця великих замовлень  на виробництво продукції з давальницької сировини.  Також позивач зазначає, що у платника податків не має обов”язку  доводити  наявність економічного ефекту  від здійснених  витрат. Відповідно до контракту  №3 від 26.03.2003  року між ЛДП ДК „Сіка Футвеер А/С”, м. Львів (Замовник) та  Company “Sika Footwear A/S”, Denmark (Виконавець)  виконавець зобов”язаний  надавати комплекс послуг з консультативного, консалтингового, інформаційного та маркетингового  забезпечення господарської діяльності замовника. Між сторонами контракту підписано  акти в кількості 2 шт., за якими отримано  послуг  на суму 379572,00 грн. Також позивач зазначає, що ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не передбачає, що монтаж придбаного обладнання підлягає амортизації.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, свої заперечення відповідач обґрунтовує наступним. Відповідно до норм п.п.5.2.1.п.5.2 ст.5 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”(які кореспондують при визначенні правил формування валових витрат платника податку) до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт,послуг) і охороною праці.   В актах  про надані послуги не зазначено обсяг господарської операції, одиницю  виміру  господарської операції, акти не містять документальних підтверджень, як передбачено п.2.1 контракту, які саме консультації надано по встановленню системи опалення; по пошуку будівель на виробництво; щодо менеджменту персоналу; щодо запровадження міжнародних стандартів бухобліку. Відсутність в актах інформації про суть операції не дає змоги встановити зв'язок певних витрат господарської діяльності, а отже витрати на ці послуги не можуть включатися до складу валових витрат. Також, як зазначає відповідач, неможливо встановити економічну ефективність  від понесених витрат. Не доведено позивачем, що в результаті отриманих послуг збільшилась кількість покупців, постачальників, збільшився асортимент продукції, що мало би призвести  до збільшення  прибутку, відсутнє підтвердження зв”язку отриманих  послуг з господарською діяльністю підприємства.

          В судове засідання за клопотанням позивача був викликаний та допитаний в якості свідка гр. Доманов Володимир Володимирович (35 років, начальник виробництва Львівського дочірнього підприємства Датської компанії   „Сіка Футвеер А/С”, проживає за адресою: м.Львів, вул.Виговського, 45,кв.69, перебуває в трудових відносинах з позивачем, стосунків з відповідачем не має). Даний свідок був викликаний в судове засідання за письмовим клопотанням позивача для дачі показань з приводу наданих послуг з встановлення системи опалення та пов'язаності їх з господарською діяльністю підприємства. Свідок надав показання з приводу наданих консультацій по встановленню відповідної системи опалення, пояснив, що надані працівникам підприємства-позивача консультації допомогли придбати та встановити нову систему опалення.

          Представник відповідача вважає, що свідок не підтвердив жодних фактичних обставин щодо доказів надання консультацій щодо встановлення системи опалення.    

          В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (оспорювані податкові повідомлення-рішення, акт перевірки, контракти та акти наданих послуг до них,  рішення, декларації з податку на прибуток, платіжні доручення, виписки з банківського рахунку,  звіти про виконану роботу та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).

          05.09.2007 року відповідно до ч.3 ст.160 КАС України судом проголошено вступну і резолютивну частину постанови, повний текст постанови складено 10.09.2007 року.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

          Працівниками ДПІ у Шевченківському районі м.Львова була проведена виїзна планова перевірка Львівського ДП Датської компанії „Сіка Футвеер А/С” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за  період з 01.10.2004 року по 30.06.2006 року, за результатами перевірки складено Акт № 368/271/23-031/31804649 від 02.10.2006 року(далі-Акт перевірки).

          Перевіркою встановлено, зокрема, завищення скоригованих валових витрат за 2004 рік в сумі 177572 грн, в 2005 році в сумі 414500 грн.  В порушення п.п 5.2.1 п. 5.2, п.п 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 року  №283/97-ВР (із змінами і доповненнями) встановлено заниження податку на прибуток  за 2004 рік в т.ч. за ІУ кв.2004 року  в сумі  32368,0 грн, за 2005 рік в сумі 103625,0 грн.   

          На підставі Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Львова прийнято податкове повідомлення –рішення від 13.10.2006 року №0001672320/0/23571, яким  позивачу  визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 203337 ( в т.ч. 135993 грн –основний платіж, 67344 грн –штрафні(фінансові) санкції).

             В результаті апеляційного оскарження  (скарга позивача №224 від 16.10.2006 року) позивачем було отримано Рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 14.12.2006 року № 28426/25-009 про результати розгляду первинної скарги, яким було частково скасоване податкове повідомлення –рішення від 13.10.2006 року №0001672320/0/23571 в сумі 53125 грн та нарахованої на неї штрафної санкції.

          З врахуванням вищезазначеного Рішення про результати розгляду первинної скарги, ДПІ у Шевченківському районі м.Львова було прийнято податкове повідомлення –рішення від 26.12.2006 року №0001672320/1/29214, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 124302 грн (в т.ч. 82868 грн –основний платіж, 41434 грн –штрафні(фінансові) санкції).

          Таким чином, сума донарахованого основного платежу  по податку на прибуток 82868 грн стосується послуг по контракту №3 від 26.03.2003  року, укладеному між позивачем - Львівським ДП ДК „Сіка Футвеер А/С” (Замовник) та  Компанією „Сіка Футвеер А/С”, Данія (Виконавець), вартість яких виключено податковим органом з валових витрат в Акті перевірки (підпункт 2 пункту 3.1.2 Акту перевірки, сторінки 9-13 Акту перевірки).

         Як вбачається із матеріалів справи, між ЛДП ДК „Сіка Футвеер А/С”, м. Львів (Замовник) та  Company “Sika Footwear A/S”, Denmark (Виконавець) було укладено  контракт про надання послуг №3 від 26.03.2003  року, згідно якого  Замовник  доручив  Виконавцю, а Виконавець зобов”язався надати позивачу комплекс послуг з консультативного, консалтингового, інформаційного та маркетингового  забезпечення господарської діяльності Замовника(п.1.1 конракту).

          Відповідно до п.1.1 Статуту ЛДП ДК „Сіка Футвеер А/С”, засновником позивача є Команія «Сіка Футвеер А/С», Данія. Тобто вищезазначений контракт про надання послуг №3 від 26.03.2003  року укладений між позивачем (Замовником) та його засновником (Виконавець).

          В пункті 1.3 контракту зазначено, що Виконавець може надавати Замовнику такі послуги: консалтингові послуги(консультації щодо: встановлення відповідної системи опалення, щодо пошуку необхідної для виробництва будівлі, щодо пошуку компетентного виконавця правових(юридичних) послуг, щодо запровадження міжнародних стандартів бухобліку); навчання та тренінги (навчання персоналу,тренінги; навчання по контролю якості; тренінги по управлінню персоналом; тренінги, семінари по перспективному розвитку та інше); виконання робіт(встановлення електромережі, ліцензійного програмного забезпечення; технічна підтримка комп'ютерної мережі через віддалений доступ; підтримка безпеки електронної інформації; здійснення маркетингових досліджень –пошук постачальників сировини; контроль ефективності; оптимізація виробництва; здійснення менеджменту персоналу); надання розробок, схем та ноу-хау(надання пакету документації щодо налагодження робочого часу, щодо політики компанії, стратегію розвитку, систему субординації, розпорядок роботи, безпека компанії,система звітування; надання документації щодо стандартів якості; надання ноу-хау –ножі,лекала, технології виробництва).

          Згідно п.2.1 контракту, Виконавець, зокрема,  зобов'язується: надавати вказівки та консультації в простій та зрозумілій формі з детальним та повним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків; навести в результатах маркетингових та консалтингових досліджень адреси, приклади розрахунків, схеми господарювання тощо.

          В Акті виконаних робіт № 1 від 28.05.2004 року по вищезазначеному контракту зазначається, що протягом 2003 року були надані наступні послуги: надано консультації щодо встановлення відповідної системи опалення, щодо пошуку необхідної для виробництва будівлі, щодо менеджменту персоналу(40 год); проведено тренінги та консультації щодо запровадження міжнародних стандартів бухобліку(80 год);  проведено загальне навчання персоналу,тренінги(160 год), навчання по контролю якості(80 год), навчання щодо складування та обліку товарів(30 год); здійснено пошук та відбір компетентного виконавця правових (юридичних) послуг; проведено встановлення і запуск обладнання(формувальних, пароутворюючих, швейних та інших машин); здійснено встановлення електромережі, встановлено ліцензійне програмне забезпечення; проведено маркетингові дослідження - здійснено пошук та вибір постачальників сировини(інформація щодо цін,якості,кількості); здійснено контроль ефективності виробництва; розроблено та передано замовнику пакет документації щодо налагодження робочого часу, пакет документів щодо політики компанії, стратегію розвитку, систему субординації, розпорядок роботи, безпека компанії, система звітування; розроблено та передано замовнику пакет документації щодо стандартів якості.

          Загальна вартість наданих послуг згідно Акту виконаних робіт № 1 від 28.05.2004 року складає 33 465 доларів США(що еквівалентно 177 572 грн), дані послуги віднесені Замовником(позивачем) до складу валових витрат та оплачені Виконавцю.

          Також, в Акті виконаних робіт № 2 від 26.09.2005 року по вищезазначеному контракту зазначається, що протягом 2004 року були надані наступні послуги: надані консультації щодо менеджменту персоналу(20 год), щодо найму нового персоналу; проведено тренінги та консультації щодо запровадження міжнародних стандартів бухобліку(40 год); проведене загальне навчання персоналу,тренінги(робітників у тому числі новоствореної групи)(200 год), навчання по конролю якості(60 год), навчання щодо складування та обліку товарів(включно з навчанням помічника комірника)(15 год); проведено встановлення і запуск обладнання(машин для пробивання отворів, швейної,для приклейки підошви, витяжної шафи, копютера, стелажа тощо); проведено маркетингові дослідження - здійснено пошук та вибір постачальників сировини(постачальники шкіри, устілок,підошв), пошук та вибір потенційних дистрибуторів спец-взуття в України; впроваджено програму підвищення кількості виготовленого взуття за день; розроблено та передано замовнику пакету документів щодо 20 нових моделей та артикулів взуття, а також впроваджено виробництво даних моделей; розроблено нову систему контролю якості; встановлено сервер комп'ютерної мережі; здійснено підтримку та налагодження роботи орг-техніки через доступ зДанії.

          Загальна вартість наданих послуг згідно Акту виконаних робіт № 2 від 26.09.2005 року складає 40 000 доларів США(що еквівалентно 202 000 грн), дані послуги віднесені Замовником(позивачем) до складу валових витрат та оплачені Виконавцю.

          До позовної заяви позивачем також долучені Звіти про виконану роботу за період 2003 року та 2004 року по вищезазначеному контракту.

          Відповідно до ст.3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 та 9 цього Закону.

          Як вбачається із Акту перевірки(стор.9), перевіркою встановлено, що витрати з вищезазначених послуг становлять 55 % в структурі статей витрат підприємства-позивача  на придбання товарів, робіт,послуг.

          Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

          Відповідно до п. 1.32 ст.1 зазначеного Закону, господарська діяльність —будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

          У відповідності до п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми   будь-яких   витрат,   сплачених   (нарахованих)протягом  звітного періоду у зв'язку з підготовкою,  організацією, веденням   виробництва,   продажем  продукції  (робіт,  послуг).

          Відповідно до п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 зазначеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

          Таким чином, норми п.п.5.2.1.п.5.2 ст.5 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” кореспондують при визначенні правил формування валових витрат платника податку. Виходячи із вказаних норм, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт,послуг) і охороною праці.

          Вимоги до первинних документів встановлено в ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року № 996-XIV, а саме, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

          Із аналізу наявних у матеріалах справи документів вбачається відсутність в них інформації про вартість одиниці кожної окремої послуги та загальну вартість кожної окремої послуги, зміст конкретної послуги.  

          Матеріали справи не містять, а позивачем не подано належних і допустимих доказів пов”язаності витрат по оплаті послуг за вищезазначеним контрактом із господарською діяльністю позивача (хоча такі докази витребовувалися ухвалами суду від 15.06.2007 року, 09.08.2007 року та 23.08.2007 року).  Відсутні докази доцільності оплати таких послуг та подальше їх застосування у власній господарській діяльності позивача.

          Щодо послуг по встановленню електромережі, ліцензійного програмного забезпечення, встановленню і запуску обладнання, то витрати на такі послуги не включаються до складу валових витрат відповідно до п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а відносяться на збільшення вартості групи основних фондів та підлягають амортизації згідно із п.п.8.1 ст.8 зазначеного Закону.   

          З огляду на вищенаведене, суд вважає, що висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат, що утворилося внаслідок віднесення до складу валових витрат витрат по оплаті послуг по вищезазначеному контракту, відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а тому визначення позивачу суми податкового зобов”язання за платежем податок на прибуток в сумі 82868 грн основного платежу здійснено відповідачем в податковому повідомленні – рішенні від 26.12.2006 року №0001672320/1/29214  обґрунтовано. Штрафні санкції в сумі  41434 грн застосовані цим податковим повідомленням-рішенням також правомірно, у відповідності до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-III.

          Щодо показів свідка Доманова В.В., то суд погоджується із твердженням представника відповідача про те, що показання свідка не підтверджують жодних фактичних обставин щодо доказів надання «консультацій щодо встановлення відповідної системи опалення», так як не є належними доказами в розумінні ч.4 ст.70 КАС України для підтвердження витрат(показання свідка не є документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а відповідно до п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” для належності витрат до валових необхідним є їх підтвердження відповідними документами).

          Графіки змін основних економічних показників підприємства, які долучені позивачем до матеріалів справи із листом від 10.08.2007 року(вх.№ 17061 від 10.08.2007 року) не містять жодних доказів про те, що зміна економічних показників спричинена саме отриманими консалтинговими послугами (маркетинговими дослідженнями, навчаннями і тренінгами тощо), а не внаслідок діяльності підприємства-позивача по виробництву продукції(виконанню робіт, наданню послуг).

          Щодо податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 13.10.2006 року №0001672320/0/23571, яким  позивачу  визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 203337 ( в т.ч. 135993 грн –основний платіж, 67344 грн –штрафні(фінансові) санкції), то в задоволенні позовної вимоги  про визнання нечинним цього податкового повідомлення-рішення суд відмовляє виходячи також із наступного.

          Як вбачається із матеріалів справи, Рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 14.12.2006 року № 28426/25-009 про результати розгляду первинної скарги було частково скасоване податкове повідомлення –рішення від 13.10.2006 року №0001672320/0/23571 в сумі 53125 грн та нарахованої на неї штрафної санкції. Таким чином, в силу приписів пункту  6.5. ст.6 Закону України „Про  порядок  погашення  зобов'язань   платників   податків  перед  бюджетами  та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, абзацу 5 пункту 9 «Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби», затвердженого Наказом ДПА України від 11.12.1996 року № 29(в редакції Наказу ДПА України від 02.03.2001 року № 82), зареєстровано в Мін'юсті України 18.12.1996 року за № 723/1748, із змінами та доповненнями, підпункту а) частини 2 пункту 5.3 «Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування  штрафних (фінансових) санкцій», затвердженого Наказом ДПА України від 21.06.2001 року №253 (зареєстровано в Мін'юсті України 06.07.2001 року за № 567/5758), із змінами і доповненнями,  податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 13.10.2006 року №0001672320/0/23571 вважається відкликаним з дня отримання платником податків нового податкового повідомлення. Таке нове податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова було платником отримане  (це є друге оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26.12.2006 року №0001672320/1/29214, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 124302 грн (в т.ч. 82868 грн –основний платіж, 41434 грн –штрафні(фінансові) санкції).

          Отже, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 13.10.2006 року №0001672320/0/23571 є відкликаним до моменту звернення позивачем з позовом до суду, тому воно не порушує права позивача, так як не створює з моменту його відкликання жодних юридичних обов'язків для позивача, тому у задоволенні позовної вимоги про визнання його нечинним суд відмовляє.

          Як наслідок всього вищенаведеного, відсутні і підстави для визнання дій податкового органу щодо прийняття податкових повідомлень-рішень ДПІ Шевченківського району м.Львова №0001672320/0/23571 від 13.10.2006 року та №0001672320/1/29214 від 26.12.2006 року –неправомірними(незаконними).

          Таким чином, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

          Судові витрати в сумі 3 грн 40 коп судового збору  покладаються на позивача.

        На підставі вищенаведеного, керуючись п. 2-1, п.3, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст.69-71, 86, 87, 77, 65, 94, 98, 141, 158, 160, 162, 163, 167  Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          В задоволенні  адміністративного позову відмовити повністю.

2.          Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. судового збору  покласти на позивача.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.           

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

                                        Суддя                                                     Морозюк А.Я.