Рішення

від 20.12.2021 по справі 120/13337/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 грудня 2021 р. Справа № 120/13337/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області (далі - відповідач).

Відповідно до змісту позовних вимог позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виразилась у невидачі йому з вини Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області письмово запитуваної інформації на підставі письмового інформаційного запиту (заяви) від 10.12.2020 - копій аудіовідеофайлів з коридору суду за період з 10:35 год. по час покидання позивачем приміщення суду 10.12.2020, на яких відображено його пересування та зобов`язати надати запитувану інформацію.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що він звернувся до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з письмовою заявою (запитом) вiд 10.12.2020 з вимогою надати копiї аудіофайлів та відеофайлів з вiдеокамер коридору 1-го поверху суду в перiод з 10:35 год. до часу покидання ним примiщення суду. Однак, відповідач листом вiд 17.12.2020 №5/39/2020 повiдомив про неможливiсть надати запитyвану iнформаuiю з посиланням на законодавство про захист персональних даних. Водночас, позивач вказує, що вищезазначений запит подавався ним з метою реалiзації права на справедливий суд та отримання інформації, зiбраної в тому числі про нього у громадському місці (коридорi суду), як доказiв протиправних дiянь щодо нього з боку офiцiйних осiб відповідача при розгляді судової справи за участю ОСОБА_1 .

На переконання позивача, не надання посадовими особами Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області запитуваної інформації, де відтворені протиправні дії посадових осіб відповідача, порушує його законні права на інформацію, передбаченi ст. 5, 7, 11, 17 Закону України Про інформацію , ст. 3, 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації"' та ст. 32 Конституції України.

Відтак, позивач вважає, що бездіяльність відповідача порушує його законні права та інтереси.

Ухвалою суду від 23.10.2021 поновлено позивачу пропущений строк звернення до суду та відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Зокрема, встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на позовну заяву.

08.11.2021 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області проти позову заперечує. Мотивуючи свою позицію зазначає, що відповідно до Положення про систему відеоспостереження у приміщенні Хмільницького міськрайонного суду (далі - Положення), затвердженого наказом голови Хмільницького міськрайонного суду № 16-ОД від 23.12.2019, застосування системи відеоспостереження здійснюється з урахування вимог Законів України "Про доступ до публічної інформації", "Про інформацію", "Про захист персональних даних".

Відповідач звертає увагу, що в позовній заяві ОСОБА_1 обґрунтовує важливість отримання інформації, як отримання доказів протиправних діянь з боку "офіційних осіб відповідача в особі його працівників", разом з тим, будь-яких заяв, скарг щодо неправомірних дій працівників суду від ОСОБА_1 не надходило. Повідомлень від служби судової охорони щодо виникнення конфліктних ситуацій між відвідувачами суду та працівниками до керівництва суду також не надходило.

Крім того, відповідно до даних автоматизованої системи документообігу суду, 10.12.2021 в Хмільницькому міськрайонному суді до судового розгляду призначено 36 судових справ. Відтак, вимога ОСОБА_1 щодо надання безперервного відеозапису з камер відеоспостереження, зокрема відеозапису частини першого поверху та сходів на 2-й поверх в період з 10:35 год. до часу покидання ним приміщення суду, а це 16:57 год., призвело б до порушення законних прав та інтересів інших відвідувачів суду, учасників судових засідань, зокрема щодо розголошення інформації про їх особисте життя. При цьому, на переконання відповідача, вимога ОСОБА_1 щодо надання відеозапису з камер відео спостереження не була обґрунтована легітимною метою отримання такої інформації. Тому, з врахуванням наведеного, в задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині надання йому копій -аудіо, -відео файлів (фонограм) записів приміщення суду було відмовлено.

При цьому, сторона відповідача звертає увагує, що відповідно до п. 3.3 Положення, строк, протягом якого зберігається запис на носіях, становить 1 добу (24 години). Тому, фактично на час розгляду та вирішення заяви ОСОБА_1 , інформація з камер відеоспостереження в приміщеннях суду та прилеглій території за 10.12.2020 у технічних засобах Хмільницького міськрайонного суду, вже була відсутня. Відповідно і на даний час у Хмільницькому міськрайонному суді відсутня будь-яка інформація з камер відеоспостереження в приміщеннях суду та прилеглій території за 10.12.2020.

З огляду на вищезазначене Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

16.11.2021 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій, позивач вказує про безпідставність твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 не звертався до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з будь-якими скаргами, адже оскарження дій працівників суду до цього ж самого органу не ефективно. Окрім того, позивач зазначив, що надання запитуваної інформації про його пересування в коридорі суду не може призвести до розголошення інформації про особисте життя учасників судових засідань та інших відвідувачів суду, адже коридор суду є відкритим публічним місцем.

Окрім того, за змістом відповіді на відзив позивачем заявлено клопотання про витребування доказів, виклик свідків та про розгляд справи за участю сторін.

Ухвалою суду від 17.11.2021 вирішено витребувати у Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області належним чином засвідчені копії технічної документації на систему та засоби відеонагляду (відеоспостереження) у Хмільницькому міськрайонному суді Вінницької області та документи їх первинного обліку придбання (чеки, накладні, акти, договори, тощо), зміст яких може підтвердити строк збереження відеозаписів. Окрім того, даною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання позивача про виклик свідків та про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

26.11.2021 до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому вказується, що доводи ОСОБА_1 жодним чином не спростовують доводів Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області, які наведені у відзиві на позовну заяву та базуються на суб`єктивній думці позивача.

Окрім того, 26.11.2021 відповідачем на виконання ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 17.11.2021 повідомлено, що будь-які документи щодо системи та засобів відеонагляду (відеоспостереження), які встановлені в приміщенні суду - відсутні. Водночас, стороною відповідача надано: договір про надання послуг від 22.11.2018 №686-18; акт приймання виконаних робіт №1 за листопад 2018 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

10.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області із заявою про надання копій аудіофайлів, відеофайлів (фонограм) записів приміщення суду з відеокамер, які охоплюють територію коридору на першому поверсі та крісло судді з залу судового засідання № 1 в період з 10:35 год. до часу покидання ним приміщення суду. Відеофайли позивач просив надати в безперервному по часу вигляді (послідовності), адже на вказаних файлах видно його пересування по приміщенню суду.

У відповідь на заяву позивача від 10.12.2020, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області листом від 17.12.2020 №5/39/2020 повідомив, що відеозапис з залу судового засідання № 1, де розглядалося кримінальне провадження № 133/416/20, ОСОБА_1 може отримати як учасник справи в межах кримінального провадження, яке розглядається суддею Хмільницького міськрайоного суду Олійником І.В.

Система відеоспостереження встановлена в Хмільницькому міськрайонному суді з метою запровадження заходів щодо забезпечення особистої безпеки суддів, працівників апарату та робітників суду, інших осіб, які перебувають в приміщенні суду, контролю доступу до приміщення та території суду, дотримання вимог громадського порядку відповідно до Правил пропуску осіб до приміщення суду. Застосування системи відеспостереження в Хмільницькому міськрайонному суді здійснюється з урахуванням вимог законів України "Про доступ до публічної інформації", "Про інформацію" , Про захист персональних даних та відповідно до Положення про систему відео спостереження в Хмільницькому міськрайонному суді.

При цьому зазначено, що завданнями системи відеоспостереження є: фіксація прийому громадян, фіксація можливих конфліктних ситуацій між працівниками суду та відвідувачами, надання інформації за запитами відповідних служб і державних органів у випадках, передбачених чинним законодавством.

Відтак, керуючись статтями 6, 7 Закону України Про захист персональних даних , відповідач вказав, що надати запитувану позивачем інформацію з камер відеспостереження Хмільницького міськрайонного суду є неможливим.

ОСОБА_1 вважає, що Хмільницьким міськрайонним судом допущено протиправну бездіяльність, тому звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право на доступ до публічної інформації є конституційним правом людини, передбаченим і гарантованим ст. 34 Конституції України, яка, у свою чергу, ґрунтується на положеннях ст. 10 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, ст. 19 Загальної декларації прав людини, статей 18 та 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Закон України від 02.10.1992 № 2657-ХІІ "Про інформацію" (далі - Закон № 2657-ХІІ) визначає, що кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Згідно із ст. 1 Закону № 2657-ХІІ інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відносини, пов`язані з розглядом запитів до публічної інформації, регулюються Конституцією України, Законом України "Про доступ до публічної інформації", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про інформацію" основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Отже, Закону України "Про інформацію" містить загальні положення про регулювання відносин щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.

У свою чергу порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України від 13.01.2011 № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939-VI).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Згідно з ст. 5 Закон № 2939-VI, доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом; надання інформації за запитами на інформацію.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що запит на інформацію є одним із видів забезпечення доступу до публічної інформації.

Згідно з ст. 12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Водночас, в силу вимог пункту 6 частини 1 статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані надати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації.

Відповідно до положень ст. 19 Закону № 2939-VI під запитом на інформацію розуміється прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (ч. 1 ст. 20 Закону № 2939-VI).

Частиною 4 тієї ж статті закріплено, що у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відтак, праву позивача звертатись із інформаційними запитами та отримати інформацію кореспондує обов`язок відповідача, який володіє статусом розпорядника публічної інформації, надати достовірну, точну та повну інформацію у встановлені Законом строки.

Статтею 23 Закону № 2939-VI закріплено право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника інформації та передбачено, що такі рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у відповідь на заяву (запит) позивача від 10.12.2020 щодо надання інформації, а саме: копій аудіофайлів та відеофайлів (фонограм) записів приміщення суду з відеокамер, які охоплюють територію коридору на першому поверсі та крісло судді з залу судового засідання № 1 в період з 10:35 год. до часу покидання ним приміщення суду, відповідач листом від 17.12.2020 повідомив ОСОБА_1 про неможливість надання відповідної інформації.

При цьому, відмовляючи позивачу у наданні інформації, відповідач, зокрема послався на те, що завданнями системи відеоспостереження є: фіксація прийому громадян, фіксація можливих конфліктних ситуацій між працівниками суду та відвідувачами, надання інформації за запитами відповідних служб і державних органів у випадках, передбачених чинним законодавством.

Окрім того, у відзиві на позовну заяву Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області наголошував на тому, що необхідність отримання інформації не обґрунтована легітимною метою, адже у заяві ОСОБА_1 вказано про те, що такі відеоматеріали необхідні для доведення протиправності дій офіційних осіб Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області, однак, як вказує відповідач, будь-яких скарг (заяв) щодо неправомірних дій працівників суду від ОСОБА_1 не надходило.

З приводу вищезазначених доводів, суд вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону №2939-VI запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відтак, Законом чітко визначено, що запитувач інформації не зобов`язний при зверненні з метою отримання публічної інформації надавати будь-які пояснення щодо причин такого звернення, що свідчить про безпідставність доводів відповідача.

Окрім того, у листі від 17.12.2020 Хмільницький міськрайонний суд, як на підставу для відмови у наданні інформації, посилається на ст. 6, 7 Закону України Про захист персональних даних .

Водночас, суд зазначає, що вичерпний перелік випадків, коли розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту про надання інформації, встановлений нормами ч. 1 ст. 22 Закону №2939-VI.

Такими випадками є:

- розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

- інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього закону;

- особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

- не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього закону.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 2939-VI інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону № 2939-VI обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог (трискладовий тест):

- виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

- розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

- шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Пунктом 3 ч. 4 ст. 22 Закону №2939 визначено, що відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою.

У відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, встановлених шляхом застосування трискладового тесту, передбаченого ч. 2 ст. 6 Закону №2939.

З відмови у доступі до публічної інформації повинно вбачатися:

- якому з перелічених у пункті 1 частини другої статті 6 Закону №2939 інтересів відповідає обмеження, а також чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу (інтересам);

- у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу (інтересам); яким є причинно-наслідковий зв`язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації (п.2 ч.2 ст.6 Закону №2939);

- чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (п.3 ч.2 ст.6 Закону №2939).

При цьому, відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону №2939, означає, що відмова у доступі до публічної інформації є немотивованою.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права в подібних відносинах викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №9901/510/18, від 30.01.2020 у справі №806/1959/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №9901/249/19.

В свою чергу, з відповіді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області вбачається, що остання не обґрунтована у відповідності до вищезазначених приписів Закону.

Окрім того, суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що на момент розгляду заяви позивача від 10.12.2021 інформація з камер відеоспостереження в приміщенні суду та прилеглої території за 10.12.2020 у технічних засобах Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області була відсутня, адже відповідач жодним чином не зазначив про це у листі від 17.12.2020.

У свою чергу, приписами ч. 1, 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З приводу обраного позивачем способу захисту прав, шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача, суд вважає за необхідне зазначити, що дії є активною формою поведінки суб`єкта владних повноважень, які виражаються у прийнятті рішень або інших активних формах здійснення наданих повноважень, у зв`язку із чим в подальшому виникає публічно-правовий спір. У свою чергу, бездіяльність є формою пасивної поведінки.

Оскільки відповідач листом від 17.12.2020 фактично відмовив позивачу у наданні запитуваної інформації, то така відмова є формою активної поведінки суб`єкта владних повноважень.

Відтак, належним способом захисту прав позивача є визнання протиправними саме дій відповідача щодо надання неповної інформації при розгляді заяви ОСОБА_1 .

Щодо позовної вимоги зобов`язального характеру про надання запитуваної інформації, суд враховує, що розпорядником інформації не здійснено розгляд заяви належним чином, тому суд вважає за необхідне зобов`язати Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.12.2020 щодо надання копій аудіофайлів та відеофайлів з коридору суду, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В той же час, положеннями частини 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позовні вимоги задоволено частково, то на переконання суду з відповідача підлягає стягненню 454,00 грн., сплаченого позивачем судового збору, що є сумою пропорційною до обсягу задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області щодо надання неповної інформації при розгляді заяви ОСОБА_1 .

Зобов`язати Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.12.2020 щодо надання копій аудіофайлів та відеофайлів з коридору суду, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області (вул. Столярчука, 4, м. Хмільник, Вінницька область, 22000; код ЄДРПОУ 26423241).

Рішення в повному обсязі сформоване: 20.12.2021.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна