Постанова

від 13.03.2022 по справі 120/13337/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/13337/21-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Юлія Миколаївна

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

14 березня 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в жовтні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області (далі - відповідач) в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виразилась у невидачі йому з вини Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області письмово запитуваної інформації на підставі письмового інформаційного запиту (заяви) від 10.12.2020 - копій аудіовідеофайлів з коридору суду за період з 10:35 год. по час покидання позивачем приміщення суду 10.12.2020, на яких відображено його пересування та зобов`язати надати запитувану інформацію.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що він звернувся до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з письмовою заявою (запитом) вiд 10.12.2020 з вимогою надати копiї аудіофайлів та відеофайлів з вiдеокамер коридору 1-го поверху суду в перiод з 10:35 год. до часу покидання ним примiщення суду. Однак, відповідач листом вiд 17.12.2020 №5/39/2020 повiдомив про неможливiсть надати запитyвану інформацію з посиланням на законодавство про захист персональних даних. Водночас, позивач вказує, що вищезазначений запит подавався ним з метою реалiзації права на справедливий суд та отримання інформації, зiбраної в тому числі про нього у громадському місці (коридорi суду), як доказiв протиправних дiянь щодо нього з боку офiцiйних осiб відповідача при розгляді судової справи за участю ОСОБА_1 .

На переконання позивача, не надання посадовими особами Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області запитуваної інформації, де відтворені протиправні дії посадових осіб відповідача, порушує його законні права на інформацію, передбаченi ст. 5, 7, 11, 17 Закону України «Про інформацію», ст. 3, 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації"' та ст. 32 Конституції України.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області щодо надання неповної інформації при розгляді заяви ОСОБА_1 .

Зобов`язано Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.12.2020 щодо надання копій аудіофайлів та відеофайлів з коридору суду, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в оскаржувальній частині та позов в ній задовольнити повністю.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість судового рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджено наявними в справі матеріалами, 10.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області із заявою про надання копій аудіофайлів, відеофайлів (фонограм) записів приміщення суду з відеокамер, які охоплюють територію коридору на першому поверсі та крісло судді з залу судового засідання № 1 в період з 10:35 год. до часу покидання ним приміщення суду. Відеофайли позивач просив надати в безперервному по часу вигляді (послідовності), адже на вказаних файлах видно його пересування по приміщенню суду.

У відповідь на заяву позивача від 10.12.2020, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області листом від 17.12.2020 №5/39/2020 повідомив, що відеозапис з залу судового засідання № 1, де розглядалося кримінальне провадження № 133/416/20, ОСОБА_1 може отримати як учасник справи в межах кримінального провадження, яке розглядається суддею Хмільницького міськрайоного суду Олійником І.В.

Система відеоспостереження встановлена в Хмільницькому міськрайонному суді з метою запровадження заходів щодо забезпечення особистої безпеки суддів, працівників апарату та робітників суду, інших осіб, які перебувають в приміщенні суду, контролю доступу до приміщення та території суду, дотримання вимог громадського порядку відповідно до Правил пропуску осіб до приміщення суду. Застосування системи відеспостереження в Хмільницькому міськрайонному суді здійснюється з урахуванням вимог законів України "Про доступ до публічної інформації", "Про інформацію", «Про захист персональних даних» та відповідно до Положення про систему відео спостереження в Хмільницькому міськрайонному суді.

При цьому зазначено, що завданнями системи відеоспостереження є: фіксація прийому громадян, фіксація можливих конфліктних ситуацій між працівниками суду та відвідувачами, надання інформації за запитами відповідних служб і державних органів у випадках, передбачених чинним законодавством.

Відтак, керуючись статтями 6, 7 Закону України «Про захист персональних даних», відповідач вказав, що надати запитувану позивачем інформацію з камер відеспостереження Хмільницького міськрайонного суду є неможливим.

ОСОБА_1 вважає, що Хмільницьким міськрайонним судом допущено протиправну бездіяльність, тому звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідач листом від 17.12.2020 фактично відмовив позивачу у наданні запитуваної інформації, то така відмова є формою активної поведінки суб`єкта владних повноважень, тому належним способом захисту прав позивача є визнання протиправними саме дій відповідача щодо надання неповної інформації при розгляді заяви ОСОБА_1 .

Щодо позовної вимоги зобов`язального характеру про надання запитуваної інформації, суд враховує, що розпорядником інформації не здійснено розгляд заяви належним чином, тому суд вважає за необхідне зобов`язати Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.12.2020 щодо надання копій аудіофайлів та відеофайлів з коридору суду, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право на доступ до публічної інформації є конституційним правом людини, передбаченим і гарантованим ст. 34 Конституції України, яка, у свою чергу, ґрунтується на положеннях ст. 10 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, ст. 19 Загальної декларації прав людини, статей 18 та 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Статтею 34 Конституції України регламентовано, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до положень статті 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Закон України від 02.10.1992 № 2657-ХІІ "Про інформацію" (далі - Закон № 2657-ХІІ) визначає, що кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Згідно зі ст. 1 Закону № 2657-ХІІ інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відносини, пов`язані з розглядом запитів до публічної інформації, регулюються Конституцією України, Законом України "Про доступ до публічної інформації", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про інформацію" основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Закон України "Про інформацію" містить загальні положення про регулювання відносин щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі по тексту - Закон № 2939-VI у редакції станом на час спірних правовідносин).

Відповідно до ст.1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Частиною 2 ст. 5 Закону № 2939-VI визначено, що доступ до інформації серед іншого забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно зі ст. 3 Закону № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до ст. 5 Закон № 2939-VI, доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом; надання інформації за запитами на інформацію.

Системний аналіз зазначених положень дозволяє дійти висновку, що запит на інформацію є одним із видів забезпечення доступу до публічної інформації.

Положеннями ст. 12 Закону №2939-VI визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Відповідно до норм пункту 6 частини 1 статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані надати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації.

Згідно зі ст. 19 Закону № 2939-VI під запитом на інформацію розуміється прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Відповідно до ст. 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, праву позивача звертатись із інформаційними запитами та отримати інформацію кореспондує обов`язок відповідача, який володіє статусом розпорядника публічної інформації, надати достовірну, точну та повну інформацію у встановлені Законом строки.

Положеннями статті 23 Закону України Про доступ до публічної інформації встановлено, що запитувач має право оскаржити, зокрема: відмову в задоволенні запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, в пункті 1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року № 10 Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації зазначено, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

З матеріалів справи встановлено, що у відповідь на заяву (запит) позивача від 10.12.2020 щодо надання інформації, а саме: копій аудіофайлів та відеофайлів (фонограм) записів приміщення суду з відеокамер, які охоплюють територію коридору на першому поверсі та крісло судді з залу судового засідання № 1 в період з 10:35 год. до часу покидання ним приміщення суду, відповідач листом від 17.12.2020 повідомив ОСОБА_1 про неможливість надання відповідної інформації.

Відмовляючи позивачу у наданні інформації, відповідач, зокрема послався на те, що завданнями системи відеоспостереження є: фіксація прийому громадян, фіксація можливих конфліктних ситуацій між працівниками суду та відвідувачами, надання інформації за запитами відповідних служб і державних органів у випадках, передбачених чинним законодавством.

Також відповідач наголошував на тому, що необхідність отримання інформації не обґрунтована легітимною метою, адже у заяві ОСОБА_1 вказано про те, що такі відеоматеріали необхідні для доведення протиправності дій офіційних осіб Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області, однак, як вказує відповідач, будь-яких скарг (заяв) щодо неправомірних дій працівників суду від ОСОБА_1 не надходило.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 19 Закону №2939-VI запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

З огляду на зазначені положення слідує, що запитувач інформації не зобов`язний при зверненні з метою отримання публічної інформації надавати будь-які пояснення щодо причин такого звернення, що свідчить про безпідставність доводів відповідача.

У листі від 17.12.2020 Хмільницький міськрайонний суд, як на підставу для відмови у наданні інформації, посилається на ст. 6, 7 Закону України «Про захист персональних даних». Суд зазначає, що вичерпний перелік випадків, коли розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту про надання інформації, встановлений нормами ч. 1 ст. 22 Закону №2939-VI.

Такими випадками є:

- розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

- інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього закону;

- особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

- не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього закону.

Згідно з положеннями частини першої статті 6 Закону № 2939-VI інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2939-VI обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог (трискладовий тест):

- виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

- розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

- шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Положеннями п. 3 ч. 4 ст. 22 Закону №2939 визначено, що відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою.

У відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, встановлених шляхом застосування трискладового тесту, передбаченого ч. 2 ст. 6 Закону №2939.

З відмови у доступі до публічної інформації повинно вбачатися:

- якому з перелічених у пункті 1 частини другої статті 6 Закону №2939 інтересів відповідає обмеження, а також чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу (інтересам);

- у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу (інтересам); яким є причинно-наслідковий зв`язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації (п.2 ч.2 ст.6 Закону №2939);

- чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (п.3 ч.2 ст.6 Закону №2939).

Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону №2939, означає, що відмова у доступі до публічної інформації є немотивованою.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права в подібних відносинах викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №9901/510/18, від 30.01.2020 у справі №806/1959/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №9901/249/19.

Однак, як слідує з аналізу відповіді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області остання не обґрунтована у відповідності до вищезазначених приписів Закону.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Так, надаючи оцінку прийнятому судом першої інстанції рішенню щодо визнання протиправними саме дій відповідача щодо надання неповної інформації при розгляді заяви ОСОБА_1 колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що дії є активною формою поведінки суб`єкта владних повноважень, які виражаються у прийнятті рішень або інших активних формах здійснення наданих повноважень, у зв`язку із чим в подальшому виникає публічно-правовий спір. У свою чергу, бездіяльність є формою пасивної поведінки. Тому, враховуючи, що відповідач листом від 17.12.2020 фактично відмовив позивачу у наданні запитуваної інформації, то така відмова є формою активної поведінки суб`єкта владних повноважень, а тому вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправними саме дій відповідача щодо надання неповної інформації при розгляді заяви ОСОБА_1 .

Переглядаючи правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення щодо позовної вимоги зобов`язального характеру про надання запитуваної інформації, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції врахувавши, що розпорядником інформації не здійснено розгляд заяви належним чином, дійшов обґрунтованого висновку щодо зобов`язання Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.12.2020 щодо надання копій аудіофайлів та відеофайлів з коридору суду.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що висновок суду першої інстанції є безпідставним та не відповідає спірним правовідносинам та процесуальним правам позивача та щодо доводів ОСОБА_1 , про те, що немає потреби у повторному розгляді заяви від 10.12.2020 року, адже неналежність розгляду поданої заяви було вже перевірено, то колегія суддів наголошує, що з огляду на те, що розгляд заяви належним чином здійснено не було зобов`язання відповідача розглянути її повторно є обґрунтованим в контексті даної справи.

Згідно з положеннями ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення відповідає.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.