Рішення

від 25.09.2007 по справі 26/239-07-4958

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/239-07-4958

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" вересня 2007 р.Справа  № 26/239-07-4958

За  позовом  :  Державного підприємства „Іллічівський  морський торговельний порт”

до відповідача :   закритого акціонерного товариства „Іллічівськзовніштранс”

про стягнення   45 811,97  грн.

                                                                                    Суддя   Никифорчук  М. І.

за  участю  представників  сторін :

від  позивача  :    Остапов В.В., Попова Н.О. за довіреністю;

від  відповідача  :  Левченков  В.М. за довіреністю;

Суть спору :   Державним  підприємством „Іллічівський  морський торговельний порт”  заявлені  вимоги до закритого акціонерного товариства „Іллічівськзовніштранс”  про стягнення   45 811,97  грн. –заборгованості  по  сплаті  за  надані  послуги по договору               № 172 від 23.05.2007 р.  з урахуванням підвищеної  акордної   ставки  на 30%, згідно наказу Міністерства  транспорту України   від 01.12.2006 р.  № 1134.

Під  час  розгляду  справи   позивачем надано заява  про  збільшення   позовних   вимог,  згідно  якої  позивач  просить   стягнути з відповідача  крім основного боргу в сумі 45 811,97 грн.  додатково 4 535,56 грн., яка включає в себе  суму інфляції в розмірі 329,85грн., 3% річних-637,13 грн., пені -3568,58 грн.  за прострочення сплати платежу відповідно до  ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність  за  несвоєчасне  виконання  грошових  зобов'язань».

Заперечуючи  проти  вимог  порту  відповідач  надав  відзив на позов,  у  якому  зазначає,  що  зазначення позивачем  про 30 %-е збільшення  ставки  перевалювання вантажу, яке позивачем  застосовано  на підставі  наказу  Мінтрансзв'язку   України № 1134 від 01.12.2006 р., дія якого було припинено на підставі  рішення кабінету Міністрів України від 27.12.2006 р., про що свідчить лист Мінтрансзв'язку  України № 5526/04/14-06 від 30.12.2006 р.

Крім того, відповідач незгоден з  нарахуванням пені в  розмірі 3568 грн. 58 коп., оскільки договором № 172  зобов'язань по застосуванню пені за несвоєчасне виконання грошового  зобов'язання  не  передбачено.

З  цих  підстав просить  у  позові  відмовити.

Розглянувши та дослідивши  матеріали справи,  вислухавши представників сторін,  господарський суд, -

у с т а н о в и в:

Державним підприємством „Іллічівський  морський торговельний порт” ( далі ДП)  заявлені вимоги про стягнення із закритого  акціонерного товариства  „Іллічівськзовніштранс”( далі –ЗАТ)  45 811,97 грн. посилаючись на наступне.

23 травня 2007 року між  Державним  підприємством „Іллічівський  морський торговельний порт”  ( далі –Порт) та  закритим  акціонерним  товариством „Іллічівськзовніштранс” ( далі –ЗАТ )    укладений договір № 172, відповідно до  розділу 1 (Предмет  договору)  якого, ЗАТ поставляє, а Порт здійснює роботи по перевалці та внутрипортовому експедируванню   експортних, імпортних та транзитних вантажів, доставляємих / вивозимих до / з Порт(у) на / зі складу  ЗАТ, а також  поставляємих безпосередньо  на  склади  Порта  залізничним  транспортом  та / або автотранспортом, по номенклатурі та  в обсягах,  зазначених  у таблиці, з розбивкою  по кварталам  року.

Згідно п.7.1 договору його дія починається з 01.01.2007 р.

Розділом  3  договору  встановлено порядок розрахунків за послуги, які надає порт.

На підставі  Наказу Міністерства  транспорту України   від 01.12.2006 р.  № 1134,  Збірник тарифів на  роботи  й послуги, які надаються  вантажовласникам  морськими  портами  України,   затверджений наказом   Міністерства  транспорту України   від 31.10.95р. № 392,  був  доповнений   новим  пунктом 3,  котрим акордні  ставки підвищені на 30%.

За виконані роботи та надані послуги Порт виставив ЗАТ рахунок  №  Э/252  від 29.01.2007 р. на суму  208 412,64 грн. у томі числі  ПДВ 34735, 44 грн.,  при цьому вказана у рахунку   сума  вже  вказана  з  урахуванням   збільшеної  акордної ставки –30%.

ЗАТ  від  сплати рахунку  у  повному обсягу відмовився, сплативши   162600,67 грн., суму  без  урахування  підвищеної  ставки.

Таким  чином, за ЗАТ утворилась  заборгованість в розмірі   45 811,97 грн., що складає різниці між  новими та старими тарифами. Свою відмову  від сплати ЗАТ  мотивував тим, що дія наказу № 1134 припинено, але про відкликання листу  про припинення наказу  Порт не повідомив.

Згідно  з  п. 3.22 договору,  незнання  „Вантажовласником”  нормативно - правових актів центральних органів державного  управління,  регулюючих ціни на надані послуги Портом,   не звільняють „Вантажовласника”   від їх виконання.

Таким чином, на думку  Порту,  правомірність позиції Порту  доведена вищеприведеним. Отже, відповідачем  порушені  вимоги ст. 526 Цивільного  кодексу України.   

Під  час  розгляду  справи   позивачем  надано  заява  про  збільшення   позовних   вимог,  згідно  якої  позивач  просить   стягнути  з  відповідача  крім  суми основного боргу додатково 4 535,56 грн., яка включає в себе  суму інфляції в розмірі 329,85грн., 3% річних-637,13 грн., пені -3568,58 грн.  за прострочення сплати платежу, нарахованих  до вимог  ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність  за  несвоєчасне  виконання  грошових  зобов'язань»та ст.625 ЦК України.

Заперечуючи  проти  вимог  позивача  відповідач  зазнає наступне.

Керуючись  практикою  ділового  обороту,  що   склалася, між ЗАТ  і ДП,  які  існували впродовж  2006  року на  підставі  договору  № 51/06-04  від  03.01.2006г., останнім були надані  послуги з перевалювання на борт т/х «РОДОНІТ»вантажу у вигляді катанки і арматури.

За  надані  послуги  портом 10.01.2007г. був виставлений рахунок №3/252 на суму 208412 грн. 64 коп., що не відповідало тарифам, обумовленим  вищезгаданим  договором, а також  оголошеними  на сайті порту  в Інтернеті на дату виставляння рахунку. Про незаконність виставляння  рахунку №3/252 від 10.01.2007г. на суму                 208412 грн. 64 коп., порт був  сповіщений  листом №05-15/37 від 23.01.2007г.

Як визнання  необґрунтованості  завищення  тарифу  за  надані  послуги з перевалювання вантажу на т/х «РАДОНІТ», порт виставив другий рахунок №3252Р від 22.01.2007г. на  суму 162600 грн. 67 коп.,  що  відповідало тарифам, які застосовувалися на дату надання послуг.

Одержаний ЗАТ   23.01.2007г. рахунок №3/252Р на суму 162600 грн. 67 коп.  сплачено повністю. Даний  факт  підтверджується  позивачем  в  позовній заяві.

          Зазначена позивачем сума 45911  грн. 97 коп. складає 30% -е збільшення ставки перевалювання вантажу, яке  позивач вважає можливе застосувати на підставі наказу Мінтрансзв'язку України №1134 від 01.12.2006г.

Даний довід позивача,  на думку відповідача, спростовується тим, що по-перше, дія вказаного наказу  була  припинена на підставі рішення Кабінету Міністрів України, прийнятого на  його  засіданні 27.12.2006г. Вказаний факт підтверджується листом Мінтрансзв'язку України №5526/04/14-06 від 30.12.2006г. направленим на адресу начальників всіх морських портів України. А в подальшому наказ Мінтрансзв'язку України №1134 відмінений  наказом  Міністерства № 102 від 07.02.2007г.

По-друге, згідно ст. ст. 180, 188, 189 ГК України, ст., ст. 525, 632 ЦК України, ціна є істотною  умовою  господарського договору. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю  сторін. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом. Жодним Законом таке не встановлене. Договором, на який посилається в своїх доводах позивач № 172, підписаний сторонами 23.05.2007г., а дії по наданню послуг зроблені сторонами 06.01.2007г., одностороння зміна умов договору  №172 від 23.05.2007г. не містить.

Законність застосування позивачем пені у розмірі 3568 грн.58 коп. спростовується наступним.

Згідно Закону України «Про відповідальність за невчасне виконання грошових зобов'язань», боржник сплачує кредитору пеню в розмірі встановленому договором. Договором №172 від 23.05.2007г. зобов'язань по застосуванню пені за невчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, не передбачено.

Суму 3568 грн.58 коп. назвавши її пенею, позивач включив відсотки і розрахунок суми інфляції, що не є такою категорією, як неустойка. Згідно прикладеному позивачем до позовної заяві розрахунку, неможливо встановити з якої дати і за який термін обчислені відсотки і сума інфляції.

Згідно ст. 625 ГК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми. Рахунок №3/252 портом направлений на адресу                                               ЗАТ «Іллічівськзовніштранс»01.02.2007г. та нами одержаний 02.02.2007. Згідно п. 3.14 договору №172 від 23.05.2007г. остаточний розрахунок за надані послуги  виробляються протягом 10 банківських днів з дня відправки рахунку. Позов заявлений 26.06.2007г. Таким чином, для розрахунку слід застосовувати не 169 днів.

Виходячи з викладеного, витікає, що доводи встановлені позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог є юридично не спроможними, а отже самі позовні вимоги - не законними.

З  викладених  підстав відповідач просить  в позові  ІМТП відмовити.

Аналізуючи  надані  сторонами докази, суд  прийшов до наступного висновку.

Згідно  вимог  статті  33 ГПК України  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини  на  які  вона  посилається  як  на  підставу  своїх вимог  та  заперечень.

Згідно  ст. 43 ГПК України, господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім  переконанням, що  ґрунтується  на  всебічному,  повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх  обставин  справи  в  їх  сукупності,   керуючись   законом.

Статтею 34 ГПК України  передбачено, що  господарський суд приймає тільки ті докази,  які  мають  значення  для  справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись   іншими  засобами   доказування.

Статтею 32  ГПК України  передбачено, що доказами у справі  є  будь - які фактичні дані,  на підставі яких  господарський  суд у визначеному законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких  ґрунтуються  вимоги і заперечення сторін, а також  інші  обставини,  які   мають  значення  для  правильного  вирішення  господарського спору.

Ці  дані встановлюються  такими засобами, зокрема, письмовими  і  речовими  доказами,  висновками  судових  експертів.

Пунктом 3.1  вказаного  вище договору передбачено, що  у випадку, якщо по умовам виробництва або при  поступленні  відповідної  заявки  ЗАТ  виникає  необхідність  зміни звичайної технологічної схеми перевалки вантажів,  пов'язання з виконанням додаткових робіт, вартість яких  не  входить  в  акордну  ставку,  застосування  акордних  ставок І та П  категорій  здійснюється  відповідно  з  нормами Наказу  № 1134 від 01.12.2006 р.

Згідно  п.1  наказу № 1134,   наказ   Міністерства  транспорту України   від 31.10.95 р. № 392 „ Про  затвердження збірника тарифів на комплекс робіт,  пов'язаних  з обробленням  вантажів у портах України», зареєстрованого у Міністерстві юстиції  України 26.12.1995  р. № 476/1012   (із змінами )  доповнений пунктом 3 такого змісту:  „3. Розміри акордних ставок,  що визначені в таблицях  2.1.1а "Акордні    ставки плати за   виконання навантажувально-розвантажувальних   робіт    (зовнішньоторговельні вантажі)",   2.1.2а   "Виняткові   ставки   плати   за   виконання навантажувально-розвантажувальних   робіт    (зовнішньоторговельні вантажі)",  2.1.3а  "Акордні ставки плати за навантаження на судна або вивантаження із суден завантажених  універсальних  контейнерів (зовнішньоторговельні  вантажі)",  2.1.4а "Акордні ставки плати за навантаження-розвантаження   своїм    ходом    або    буксирування автотехніки   на  судна  з  горизонтальним  способом  навантаження (зовнішньоторговельні  вантажі)", підвищити на 30%.

Згідно наказу Міністерства  транспорту України   № 102 від 07.02 2007 р. вказаний наказ № 1134  втратив чинність  з 07.02.2007 р. З  цих  підстав  відповідач вважає, що  позивач неправомірно  застосовує до відповідача  вказане  30 % -е збільшення ставки перевалювання вантажу.

З  цими  запереченнями  відповідача  суд  не погоджується виходячи  з  такого.

Вказаний договір  № 172 укладений сторонами по справі  23 травня 2007 р.

Згідно  п.7.1  договору він  набирає  силу з 01.01.2007 р. та діє до 31 грудня 2007 р.  

Наказ  Мінтрансу  № 1134,  згідно якого до  наказу Мінтрансу  від 31.10.95 р. № 392  внесені  зміни  щодо  підвищення   акордних ставок, видан 01.12.2006 р.  

З цього на думку суду випливає,  що  згідно  п.7.1 договору, на момент дії договору  дія  наказу  № 1134 була  діючою.  Про це також свідчить і   зміст п. 3.1 договору, зміст якого зазначений вище.

Вказаний договір укладений сторонами по справі належним чином,  про що свідчать печатки підприємств під договором.  З цього випливає,  що  зміст договору узгоджений  сторонами  по  справі.

Крім того, позивачем  під час розгляду справи надано суду рішення господарського суду Одеської області від  14 травня 2007 р. за позовом ДП „Одеський морський торговельний порт” до СМРП „Урас-Ко” у вигляді  ТОВ  про стягнення  4599,11 грн.,  по аналогічній справі.  

Згідно  змісту  цього рішення,   вказаний  наказ Мінтрансу  № 1134, вже  був предметом судового розгляду господарського суду. Як зазначено у рішенні  наказ Мінтрансу  № 1134 на підставі  якого    позивачем по справі  був виставлений  вказаний вище рахунок, в січні 2007 р. був діючим, зареєстрованим відповідно до вимог діючого законодавства України, не визнавався в установленому порядку не чинним та повинен був застосований при визначенні вартості наданих Одеським портом послуг при виставленні рахунку відповідачу.

Згідно  ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Дане  рішення  набрало законної сили, тому на підставі ст. 35 ГПК України є обов'язковим  для  суду та факти викладені  у  ньому  знову  не  доводяться.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі  45811,97 грн.

За несвоєчасне виконання умов договору позивачем нараховано 4 535,56 грн. –пені  за прострочення сплати платежу відповідно вимог ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність  за  несвоєчасне  виконання  грошових  зобов'язань», оскільки  передбачені п.6.10 договору  пені в розмірі 0, 5% від суми  прострочення  платежів  за  кожний  день прострочення,  на  думку позивача  значно перевищує розмір подвійної облікової  ставки НБУ.

Згідно  ст. 625 ЦК  України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість  виконання ним грошового зобов'язання.  Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання,  на  вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням  встановленого  індексу  інфляції за весь час прострочення, а  також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Отже,  суд  вважає,  що  позивачем  правомірно  нараховано  вказаний  розмір  пені, індекс інфляції, 3%  -річних.

З огляду на викладене позов є обґрунтованим, підтверджується матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Державне мито у спорі та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу  покласти на відповідача, відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.   

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85,  ГПК України, суд,-

                                                            ВИРІШИВ:

1.          Позов –задовольнити.

2.          Стягнути  з  закритого акціонерного товариства „Іллічівськзовніштранс”  (68001, м. Іллічівськ, вул. Промислова, 2; р/р 26000301360061 у Воднотранспортному відділенні  ПІБ  м. Іллічівська, МФО 328124, код  01860124) на користь Державного  підприємства  „Іллічівський  морський торговельний порт” ( 68001, м. Іллічівськ, Одеської області, пл. Праці, 6;   р/р 26008301360029  у Воднотранспортному відділенні ПІБ                        м. Іллічівська. МФО 328124, код 01125672) :  заборгованості  по  сплаті  за  надані  послуги по договору № 172 від 23.05.2007 р.  з урахуванням підвищеної  акордної   ставки  на 30% в сумі 45 811,97  грн.,  пені в сумі 3 568,58 грн., індексу інфляції 329,85грн., 3 % річних 637,13грн. державного   мита  в  сумі  503 грн. 47 коп.   та  витрат  на  інформаційно - технічне  забезпечення  судового  процесу  в  сумі  118 грн.

Рішення  набирає  законної  сили  після  закінчення  10- ти  денного

строку на його оскарження

Суддя                                                                                 М.І.Никифорчук