Постанова

від 04.12.2007 по справі 26/239-07-4958

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/239-07-4958

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"04" грудня 2007 р. Справа № 26/239-07-4958

 м. Одеса

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого М.В. Сидоренко

суддів Н.Б. Таценко, М.А. Мишкіної   

при секретарі судового засідання Скуділо О.В.

за участю представників сторін

від позивача: Попова Н.О.    

від відповідача: Левченков В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства „Іллічівськзовніштранс”

на рішення господарського суду Одеської області від 25.09.2007 р.

у справі № 26/239-07-4958

за позовом Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт”

до закритого акціонерного товариства „Іллічівськзовніштранс”

про стягнення 50347,53 грн.

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.09.2007 р. (Головуючий суддя Никифорчук М.І.) уточнені позовні вимоги Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” (далі –ДП “ІМТП”) до  Закритого акціонерного товариства „Іллічівськзовніштранс” (далі –ЗАТ “ІВТ”) про стягнення заборгованості у зв'язку з підвищенням акордної ставки перевалювання вантажу на 30 % задоволенні, так як суд дійшов висновку про правомірність такої вимоги, оскільки на момент виконання Портом робіт наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.12.2006 р. № 1134, згідно з яким акордні ставки підвищенні на 30 %, був чинним. Крім того, суд першої інстанції в якості звільнення від доказування по ст. 35 ГПК України посилається на рішення господарського суду Одеської області від 14.05.2007 р. по справі №29/97-07-2236, в якому зазначено, що наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.12.2006 р. № 1134 був діючим у січні 2007 р. та його слід було застосовувати при визначені вартості наданих ДП „Одеський морський торговельний порт” послуг СП „Урас-Ко” у вигляді ТОВ.

Не погоджуючись з вказаним рішенням  ЗАТ “ІВТ” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його (рішення) скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові ДП “ІМТП”. При цьому скаржник посилається на порушення господарським судом норм матеріального і процесуального права. Так, на думку скаржника: 1) суд, всупереч вимогам ст. ст. 34, 35 ГПК України, визнав доказаними у даній справі обставини, які були встановлені рішенням господарського суду Одеської області від 14.05.2007 р. по справі №29/97-07-2236, тоді як у даному спорі участь беруть інші сторони; 2) судом не надано належної оцінки обставинам неправомірної зміни позивачем акордної ставки, оскільки а ні договором № 172 від 23.05.2007 р., а ні чинним законодавством України не передбачено одностороння зміна умов договору; 3) суд не прийняв до уваги, що рахунок №  Э/252 Р  від 22.01.2007 р. на суму 162600,67 грн. був сплачений скаржником у повному обсязі; 4) пунктом 3.1 договору № 172 від 23.05.2007 р. передбачається застосування положень наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.12.2006 р. № 1134 при виконанні Портом додаткових робіт по окремій (спеціальній) заявці, вартість яких не входить в акордну ставку; 5) сторони не встановлювали в договорі порядок стягнення пені.

У відзиві на апеляційну скаргу ДП “ІМТП” просить відмовити  ЗАТ “ІВТ” у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване судове рішення без змін, так як вважає рішення цілком правомірним, прийнятим з додержанням норм чинного законодавства та з повним з'ясуванням обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія приходить до наступного.

23.05.2007 р. між ДП “ІМТП” та  ЗАТ “ІВТ” укладений договір № 172, відповідно до  розділу 1 якого ЗАТ “ІВТ” поставляє, а ДП “ІМТП” здійснює роботи по перевалці та внутрішньопортовому експедируванню експортних, імпортних та транзитних вантажів, що доставляються/вивозяться до/з Порт(у) на/зі складу ЗАТ “ІВТ”, а також поставляються безпосередньо на склади Порта залізничним транспортом та/або автотранспортом по номенклатурі та в обсягах, зазначених у таблиці, з розбивкою по кварталам року.

За виконані роботи та надані послуги ДП “ІМТП” виставило ЗАТ  “ІВТ” рахунок  №  Э/252  від 29.01.2007 р. на суму  208412,64 грн. у томі числі  ПДВ 34735, 44 грн.,  при цьому вказана у рахунку сума зазначена з врахуванням підвищення наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 1134 від 01.12.2006 р. акордної ставки на 30%.

ЗАТ  “ІВТ” від  сплати рахунку  у  повному обсягу відмовився, сплативши по рахунку  №  Э/252 Р  від 22.01.2007 р. 162600,67 грн., суму  без  урахування  підвищеної  ставки. Таким  чином, за ЗАТ утворилась заборгованість в розмірі   45 811,97 грн., що складає різницю 30 % від підвищення акордної ставки.

Апеляційна інстанція не погоджується з висновком господарського суду щодо звільнення від доказування обставини, встановленої рішенням  від 14.05.2007 р. по справі №29/97-07-2236, однак вважає, що підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні,  з огляду на наступне.

Доводи скаржника щодо неправомірності збільшення Портом акордної ставки з посиланням на односторонню зміну умов договору не заслуговують на увагу, оскільки сторони саме в п. 3.22. договору передбачили зміну цін на ці послуги, які встановлюються і регулюються державою відповідними нормативно-правовими актами. Отже, і посилання скаржника на п. 3.1. вказаного договору щодо застосування положень наказу   Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.12.2006 р. № 1134 при виконанні Портом лише додаткових робіт по окремій заявці, вартість яких не входить в акордну ставку судовою колегією не приймаються до уваги з урахуванням зазначеного вище п. 3.22.

Також, колегія суддів не погоджується з позицією скаржника щодо сплати в повному обсязі рахунку №  Э/252 Р  від 22.01.2007 р., виставленого Портом на підставі договору № 172, оскільки сам лише факт виставлення позивачем нового рахунку без урахування 30 % збільшення акордних ставок не позбавляє його в наступному права вимагати стягнення цієї заборгованості по раніше виставленому рахунку.

Не заслуговують на увагу і доводи скаржника про ненадання судом належної правової оцінки обставині терміну виникнення спірних господарських відносин, оскільки це повністю спростовується пп. 7.1 п. 7 договору № 172, який являється чинним, що й прийняв до уваги суд першої інстанції.

Разом з тим, апеляційна інстанція погоджується з доводами скаржника щодо відсутності в договорі № 172, саме для даного випадку, підстав для нарахування і стягнення пені, а в п. 6.10 зазначеного договору, на який посилався позивач та з чим погодився суд першої інстанції, визначена домовленість сторін про нарахування пені лише у випадку порушення скаржником „строків сплати, оговорених в п. 3.13 договору”, тобто за порушення строків оплати вартості розходів позивача, пов'язаних із забрудненням зовнішнього середовища. Отже вимоги позивача про стягнення із скаржника  пені не передбачені умовами договору № 172 та чинного законодавства, а тому в цій частині вимог слід було відмовити. Відтак, оскаржуване судове рішення в цій частині підлягає скасуванню, а апеляційна скарга повинна бути задоволена частково.

В іншій частині оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 25.09.2007 р. у справі № 26/239-07-4958 скасувати в частині стягнення пені в сумі 3568,58 грн. та стягнення державного мита в сумі 35,69 грн.

В позові в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                                Сидоренко М.В.

Суддя                                                                                                      Таценко Н.Б.

Суддя                                                                                                      Мишкіна М.А.  

Постанова підписана 06.12.2007 р.