Постанова

від 09.12.2021 по справі 154/2276/20

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 154/2276/20 Головуючий у 1 інстанції: Вітер І. Р. Провадження № 22-ц/802/1266/21 Категорія: 84 Доповідач: Данилюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2021 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

секретаря Савчук Т. Ф.,

з участю:

представників третьої особи Захарченко Е. Р., Спіріної Ю. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Управління культури з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації, релігійна організація Релігійна громада Свято-Різдво-Богородична Православної Церкви України с. Сусваль Володимир-Волинського району, про визнання недійсним Протоколу № 2 загальних зборів юридичної особи з кодом ЄРДПОУ 35655164 Свято-Різдво-Богородична громада Української Православної Церкви с. Сусваль Володимир-Волинського району за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 поданої від його імені, адвокатом Чайкою Олексієм Феофановичем на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 8 липня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2020 року адвокат Чайка О. Ф. в інтересах позивача ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсним Протоколу № 2 загальних зборів юридичної особи з кодом ЄРДПОУ 35655164 Свято-Різдво-Богородична громада Української Православної Церкви с. Сусваль Володимир-Волинського району та скасування реєстраційного запису 11961050007000806 у ЄРДПОУ від 27 березня 2019 року.

Третіми особами до справи залучив Управління культури з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації та релігійну громаду Свято-Різдво-Богородична Православна Церква України .

Позов обґрунтував тим, що його довіритель ОСОБА_2 згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 11 травня 2018 року є керівником релігійної організації Свято-Різдво-Богороднична громада Української Православної церкви села Сусваль Володимир-Волинського району, яка зареєстрована із ЄДРПОУ 35655164.

У період з 01 березня по травень 2019 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які не мали законних повноважень, передбачених діючою у той час редакцією Статуту юридичної особи з ЄДРПОУ 35655164 та назвою Свято-Різдво-Богороднична громада Української Православної церкви підробили Протокол № 2 загальних зборів даної юридичної особи.

Об`єктивна сторона дій відповідачів полягала у фальсифікації документів, які мають складатися за чітко визначеними вимогами та відповідними суб`єктами, а саме:

- п.2.3 Статуту визначає, що парафіяльні збори скликаються настоятелем спільно з Парафіяльною радою. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не були і не є уповноваженими суб`єктами права скликання Загальних зборів юридичної особи з кодом ЄДРПОУ 35655164 та назвою Свято-Різдво-Богороднична громада Української Православної церкви ;

- п. 2.6 Статуту визначає, що протокол зборів релігійної громади підписує настоятель та секретар. Згаданих протоколів настоятель та секретар не підписували. Відповідно такі документи є підробленими.

26 березня 2019 року Волинською обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 160, яким на підставі підробленого Протоколу № 2 загальних зборів юридичної особи з кодом ЄРДПОУ 35655164 Свято-Різдво-Богородична громада Української Православної Церкви зареєстровано зміни до статуту даної юридичної особи. Таким чином, змінено керівника, повне та скорочене найменування даної юридичної особи. За змінами релігійна організація отримала найменування: релігійна організація Релігійна громада Свято-Різдво-Богородична Православної Церкви України села Сусваль Володимир-Волинського району.

Вказав, що ОСОБА_2 , як керівник даної релігійної організації, заяви про зміни статуту юридичної особи не підписував та нікого для вчинення цієї дії не уповноважував.

Крім цього, оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації змін до статуту релігійної організації (громади) існують виключно в одному примірнику та знаходяться у володінні та розпорядженні виключно у його довірителя, як керівника вищеназваної юридичної особи, не могли бути використані і не були використані при поданні заяви про державну реєстрацію нової редакції статуту.

Проте, Управлінням культури з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації було проведено реєстрацію нової редакції статуту релігійної організації (громади) без оригіналу статуту чинного на дату подання документів та оригіналу свідоцтва виданого органом реєстрації.

На момент скоєння підробки протоколу загальних зборів, керівником (настоятелем) був його довіритель ОСОБА_2 , особисті немайнові та трудові права якого були порушені. Дані про факт скоєння вказаного злочину внесено до ЄРДР та проводиться досудове розслідування.

У зв`язку з цим просив суд визнати недійсним Протокол № 2 загальних зборів юридичної особи з кодом ЄДРПОУ 35655164 Свято-Різдво-Богороднична громада Української Православної церкви с. Сусваль Володимир-Волинського району; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління культури, релігії та національностей Волинської обласної державної адміністрації Захарченко Ельвіри Русланівни № 11961070008000806 від 27 березня 2019 року.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 8 липня 2021 року відмовлено в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи Управління культури з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації, релігійна громада Свято-Різдво-Богородична Православна Церква України про визнання недійсним Протоколу № 2 загальних зборів юридичної особи з кодом ЄРДПОУ 35655164 Свято-Різдво-Богородична громада Української Православної Церкви с. Сусваль Володимир-Волинського району.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, адвокат Чайка, діючи в інтересах позивача ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове про задоволення його позовних вимог.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Суд апеляційної інстанції в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши представників третіх осіб, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

За матеріалами справи судом встановлено, що у відповідності до наданої позивачем виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29 лютого 2008 року у Головному управлінні регіональної статистики було взято на облік юридичну особу із назвою релігійна організація Свято-Різдво-Богороднична релігійна громада Української Православної Церкви с. Сусваль Володимир-Волинського району із ідентифікаційним кодом юридичної особи (ЄДРПОУ) 35655164, яка є релігійною організацією.

Станом на день формування даної виписки - 11 травня 2018 року керівником даної релігійної організації було зареєстровано позивача ОСОБА_2 .

На підставі п. 1.1 Статуту релігійної організації Свято-Різдво-Богороднична релігійна громада Української Православної Церкви с. Сусваль Володимир-Волинського району (далі - Статут) в редакції станом на 20 вересня 2017 року, Свято-Різдво-Богороднична релігійна громада Української Православної Церкви села Сусваль Володимир-Волинського району Волинської області є неприбутковою, місцевою релігійною організацією, первинним структурним підрозділом Української Православної Церкви, який безпосередньо входить до складу Володимир-Волинської єпархії Української Православної Церкви.

Судом встановлено, що правовідносини між позивачем ОСОБА_2 та юридичною особою з кодом ЄРДПОУ 35655164 та назвою Свято-Різдво-Богородична громада Української Православної Церкви с. Сусваль Володимир-Волинського району, керівником якої він був, регулюються спеціальним Законом України Про свободу совісті та релігійні організації (далі - Закон).

На підставі ст. 13 Закону, релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації. Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).

У відповідності до п. 2.1 Статуту релігійної організації Свято-Різдво-Богороднична релігійна громада Української Православної Церкви с. Сусваль Володимир-Волинського району, вищим органом управління релігійної громади є загальні (парафіяльні) збори, які очолює настоятель релігійної громади.

Згідно п. 2.3. Статуту, загальні (парафіяльні) збори скликаються настоятелем спільно з Парафіяльною радою або за розпорядженням єпархіального архієрея благочинним, або іншим уповноваженим представником єпархіального архієрея у міру потреби, але не рідше одного разу на рік.

На підставі п. 2.5 Статуту, загальні (парафіяльні) збори обирають зі свого складу секретаря, відповідального за ведення протоколу засідання, а пунктом 2.6 Статуту передбачено, що протокол загальних (парафіяльних) зборів підписується настоятелем, секретарем та при необхідності п`ятьма членами загальних зборів, які обираються для цього.

Саме на порушення відповідачами п.п.2.3 та 2.6 Статуту покликався позивач при доказуванні обставин неправомочності загальних зборів релігійної організації Свято-Різдво-Богороднична релігійна громада Української Православної Церкви с. Сусваль Володимир-Волинського району, проведених 20 березня 2019 року, оскільки він таких зборів не скликав та протоколу не підписував.

Суд звертає увагу на те, що в даному випадку положення п.п. 2.3 та 2.6 Статуту в частині виключних повноважень керівника релігійної громади скликати загальні збори та підписувати протокол загальних зборів суперечить положенням статті 8 Закону, що відповідно до вимог ст.12 Закону є неприпустимим.

На підставі положень вище вказаного Закону, 20 березня 2019 року члени релігійної громади с. Сусваль Володимир-Волинського району Волинської області в кількості 225 осіб провели загальні збори з метою спільного задоволення релігійних потреб. На вирішення вказаних зборів винесено десять питань. Вирішили обрати головою зборів - ОСОБА_3 , секретарем зборів - ОСОБА_4 ; обрано лічильну комісію у складі трьох чоловік: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; підтвердили належність усіх 225 зареєстрованих на зборах громадян до членів релігійної громади Свято-Різдво-Богородничної УПЦ села Сусваль, а також надали згоду на обробку особистих персональних даних; вважали збори повноважні з вирішення доленосних питань релігійної громади в тому числі прийняття рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін до статуту; прийняли рішення про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях даної релігійної громади із юрисдикції УПЦ, яка є структурним підрозділом РПЦ, до складу Української Православної Церкви; вирішили затвердити статут релігійної громади в новій редакції; проголосували припинити повноваження ОСОБА_2 (настоятеля) вчиняти дії від імені громади; вирішили припинити повноваження Парафіяльної ради до обрання нової; вирішили обрати ОСОБА_8 уповноваженим для представництва громади в органах державної влади, проведення реєстраційних дій (з правом підпису статутних та інших документів) засвідчення копій документів громади; вирішили затвердити протоколи лічильної комісії.

За вказаних обставин суд констатує той факт, що 20 березня 2019 року загальні збори, які є вищим органом управління релігійної організації Свято-Різдво-Богороднична релігійна громада Української Православної Церкви с. Сусваль Володимир-Волинського району, були скликані та проведені у відповідності до положень статті 8 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , яка на противагу Статуту має вищу юридичну силу та повинна застосовуватись у правовідносинах, зокрема щодо зміни підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту релігійної організації.

Статтею 35 Конституції України передбачено, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

31 січня 2019 року набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи від 17 січня 2019 року № 2673-VІІІ, яким визнано право релігійної громади на вільну зміну підлеглості в канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні і за її межами релігійним центрам (управлінням) та встановлена нова процедура державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи.

Відповідно до пунктів 2, 3 Прикінцевих положень до Закону у разі прийняття рішення щодо зміни своєї підлеглості релігійна організація повідомляє про таке рішення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, або обласні, Київську, Севастопольську міські державні адміністрації, а в Автономній Республіці Крим - Раду міністрів Автономної Республіки Крим, які забезпечують оприлюднення цього рішення на своєму офіційному веб-сайті.

Статути (положення) релігійних організацій мають бути приведені у відповідність із цим Законом упродовж одного року з дня набрання ним чинності. До приведення статутів (положень) у відповідність із цим Законом релігійні організації керуються положеннями діючих статутів (положень) у частині, що не суперечить цьому Закону.

Кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання (стаття 3 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації).

Ніхто не може встановлювати обов`язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії.

Згідно з частиною 1, 2 статті 7 цього Закону релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

За положеннями статті 8 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.

Положення статті 14 даного Закону визначають порядок та процедуру реєстрації статутів (положень) релігійних організацій.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі роз`яснено, що в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом України № 3477 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Положеннями статті 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Також положення статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплюють право кожного на свободу об`єднань з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідним в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Із пункту 117 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Свято-Михайлівська Парафія проти України від 14 червня 2007 року (заява № 77703/01) стаття 9 Конвенції має розглядатися не тільки у світлі статті 11, а також у світлі статті 6 цієї Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 112 цього рішення зазначено, що свобода віросповідання - це, перш за все, особиста справа кожного, вона також означає, серед іншого, свободу сповідувати релігію самому або в об`єднанні з іншими, публічно та в колі тих, хто поділяє цю віру.

Оскільки релігійні громади традиційно існують у вигляді організованих структур, стаття 9 має тлумачитися в світлі статті 11 Конвенції, яка захищає об`єднання від невиправданого втручання з боку держави.

Європейський суд з прав людини у Рішенні по справі Корецький та інші проти України зазначає, що стаття 11 Конвенції також містить вимогу щодо якості закону, який в національному законодавстві регулює право на об`єднання. Визнаючи виключне право держави самостійно регулювати діяльність неурядових організацій на її території, суд зазначив, що таке втручання у право на свободу об`єднання повинно переслідувати легітимну мету та бути необхідним у демократичному суспільстві , а спеціальний закон повинен бути доступним для конкретної особи та достатньо чітко визначати межі втручання держави у право на свободу об`єднань. Також у справі Корецький та інші проти України Європейський Суд з прав людини визначив, що право на об`єднання - це невід`ємна частина права, гарантованого статтею 11 Конвенції; можливість заснувати юридичну особу з метою діяти колективно в сфері спільних інтересів є одним з найважливіших аспектів права на свободу об`єднання, за відсутності якого вказане право було б позбавлене будь-якого сенсу; спосіб, в який національним законодавством закріплено цю свободу та її практичне застосування органами державної влади є проявом стану демократії в певній країні.

Разом з цим, суд також враховує і те, що у Фундаментальних принципах щодо статусу неурядових організацій в Європі від 5 липня 2002 року (пункти 2, 15) та у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно правового статусу неурядових організацій у Європі СМ/REC (2007) 14 від 10 жовтня 2007 року (пункти 2, 16) передбачено право будь-якої особи бути, зокрема, членом неурядової організації (громадської організації).

Крім того, у пункті 113 цього рішення ЄСПЛ зазначено, що право віруючих на свободу віросповідання, яке включає право кожного сповідувати релігію разом з іншими, передбачає очікування, що віруючі матимуть змогу вільно об`єднуватися без жодного свавільного втручання з боку держави. Будь-які повноваження держави оцінювати легітимність релігійних поглядів є несумісними з її обов`язком, визначеним у практиці Суду, бути нейтральною та безсторонньою. В пункті 146 цього рішення зазначається, що стаття 8 Закону жодним чином не обмежила чи перешкодила релігійній організації на власний розсуд визначати, в який спосіб вона вирішуватиме, чи приймати нових членів, визначатиме критерії членства та процедуру обрання органів управління. З точки зору статті 9 Конвенції, взятої разом зі статтею 11 Конвенції, це були рішення, які лежать в площині приватного права та які не мають бути об`єктом втручання з боку органів державної влади, якщо вони не порушують прав інших осіб, чи підпадають під обмеження, встановлені пунктами 2 статей 9 та 11 Конвенції. Іншими словами, держава не може зобов`язати легально існуюче приватно-правове об`єднання прийняти нових та виключити обраних членів. Втручання такого роду суперечитиме свободі релігійних об`єднань вільно регулювати свою поведінку та вільно вести свої справи.

Крім того, в пункті 150 рішення ЄСПЛ нагадав, що релігійні об`єднання вправі визначати на власний розсуд спосіб, в який вони прийматимуть нових та виключатимуть існуючих членів. Внутрішня структура релігійної організації та норми, що регулюють членство в ній, мають розглядатися як спосіб, в який такі організації виражають їх погляди та дотримуються своїх релігійних традицій. Суд вказує, що право на свободу віросповідання виключає будь-які повноваження держави оцінювати легітимність способу вираження релігійних поглядів.

В судовому засіданні встановлено, що згідно з пунктами 2.1, 2.2 статуту Свято-Різдво-Богородична громада Української Православної Церкви с. Сусваль Володимир-Волинського району (в редакції від 20.09.2017 року, чинній на день проведення зборів) вищим органом парафіяльного управління є парафіяльні збори, які за посадою очолює настоятель. До складу парафіяльних зборів належать священнослужителі, церковнослужителі, а також миряни члени парафіяльних зборів, які досягли 18-річного віку, визнають обов`язковість статуту про управління УПЦ, регулярно беруть участь у богослужінні, сповідуються та причащаються, перебувають у канонічному послухові до настоятеля і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє повноцінну участь у богослужбовому житті.

20 березня 2019 року на загальних зборах Релігійної організації Свято-Різдво-Богородична громада Української Православної Церкви с. Сусваль Володимир-Волинського районубули присутні 225 парафіян, що підтверджується списком громадян із зазначенням прізвищ, імен та по батькові, дати народження, адреси проживання, паспортних даних, та підпису. Зборами більшістю голосів прийнято рішення про змінену підлеглості у канонічних та організаційних питаннях Релігійної громади Свято-Різдво-Богородичої УПЦ с. Сусвальіз юрисдикції УПЦ, яка є структурним підрозділом РПЦ до складу Православної Церкви України (а.с.100-103).

За положеннями статті 8 Закону України № 2673-VІІІ від 17 січня 2019 року держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади.

Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів релігійної організації, оскільки рішення, які були прийняті на загальних зборах релігійної громади, належать до рішень, які були прийняті всередині цієї громади (релігійної організації) її членами, спрямовані на реалізацію цивільних прав, свобод і інтересів членів релігійної громади, а також спрямовані на забезпечення діяльності релігійної громади з метою задоволення інтересів членів релігійної громади.

Зміна юрисдикційного підпорядкування релігійних організацій відповідає як міжнародним нормативно-правовим актам, так і законодавству України й базується на нормах частини першої статті 3, а також частин третьої - восьмої статті 8 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації . В них, зокрема, йдеться про те, що держава визнає право громадянина мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором, а також право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким релігійним центрам (управлінням), які діють в Україні та за її межами, і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади.

Загальні збори релігійної громади можуть бути скликані членами цієї громади, які бажають змінити її канонічне підпорядкування відповідно до частин другої та третьої статті 8 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації . Водночас згідно з частиною 8 статті 8 зазначеного Закону частина громади, яка не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).

Оскільки членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, як це було здійснено на загальних зборах парафіян 15 лютого 2019 року, участь в яких приймали 225 членів релігійної громади, і які більшістю голосів прийняли оскаржуване рішення про зміну підлеглості у канонічних і організаційних питаннях, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що суд визнає право даної релігійної громади самостійно приймати рішення про її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади.

Дане право гарантоване релігійній громаді положеннями статті 8 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації .

Реалізація такого права релігійної громади не може бути обмеженою особистими інтересами особи, яка не згідна із прийнятими рішеннями про канонічне підпорядкування релігійної громади.

Також суд визнає безпідставними доводи позивача про порушення його особистих немайнових прав в частині забезпечення свободи віросповідання, адже ніхто його не позбавив права на свободу совісті, яке включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

В той же час ніхто не позбавляє права позивача утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).

Крім того, прийняті відповідачем рішення стосуються виключно питань щодо управління парафією - спрямовані на зміну канонічної приналежності та зачіпають права лише релігійної громади, проте позивач не є і не був членом Релігійної організації Свято-Різдво-Богородична громада Української Православної Церкви с. Сусваль Володимир-Волинського району , тому відсутні підстави вважати, що він набув право на оскарження дій, спрямованих на зміну канонічної діяльності.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження судом першої інстанції і не спростовують правильність висновків суду, яким у повному обсязі з`ясовані права і обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм надана належна оцінка.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 , поданої від його імені адвокатом Чайкою Олексієм Феофановичем, залишити без задоволення.

Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 8 липня 2021 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 грудня 2021 року.

Головуючий

Судді :