Постанова

від 17.12.2021 по справі 205/8448/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7384/21 Справа № 205/8448/18 Суддя у 1-й інстанції - Басова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 12 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червоний Камінь 14» , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з уточненим, 27 травня 2019 року, позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червоний Камінь 14» (далі - ОСББ «Червоний Камінь 14» ), ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 06 листопада у квартирі АДРЕСА_1 , власником якої є відповідач, трапилася аварія на системі холодного водопостачання внаслідок чого було залито ряд квартир, серед яких квартира АДРЕСА_2 , яка належить їй на праві власності. Внаслідок залиття квартири їй завдано збитків на загальну суму 55 741 грн, а тому просила суд ухвалити рішення яким стягнути з ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду у розмірі 55 741 грн заподіяну внаслідок залиття квартири.

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 12 серпня 2020 року у задоволенні позову відмовлено (т.2, а.с. 28-30).

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову, оскільки нею надано достатньо належних та допустимих доказів стосовно завдання їй матеріальної шкоди. Суд помилково не взяв до уваги акт, висновок експертизи та звіт про визначення вартості ремонтно-будівельних робіт. Звертала вагу на презумпцію вини завдавача шкоди (т.2, а.с. 34-36).

07 вересня 2021 року відповідач надав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказував, що позивачем не доведено його вини в аварії внаслідок якої була затоплена її квартира (т.2, а.с.56-60 ).

Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).

Зважаючи на те, що ціна позову становить 55 741 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Проте, у повній мірі зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає з огляду на таке.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 18 лютого 1995 року та свідоцтва про право на спадщину від 10 жовтня 2008 року (т.1, а.с. 197-201).

Відповідач ОСОБА_2 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 06 липня 2011 року (т.1, а.с. 54).

Актом від 06 листопада 2017 року встановлено, що в будинку АДРЕСА_4 трапилась аварія на системі холодного водопостачання. Внаслідок залиті квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 . В квартирі АДРЕСА_2 площа залиття складає: кухня - 7,5 кв.м. залита стеля, кухонна стіна, з розеток тече вода. Мала кімната площа 12,4 кв.м. по гіпсокартонній стіні тече вода, ламінат на підлозі покритий водою, з розеток тече вода, внаслідок чого трапилось замикання. Прилегла кімната до балкона - 13,6 кв.м.: стеля повністю залита водою, з люстри тече вода, ламінат покритий водою, по меблям стікає вода. Кімната, прилегла до лоджі - 17,8 кв.м.: стеля повністю залита водою, стіни наскрізь мокрі від води, сильно пошкоджені двері. Коридор - 4,9 кв.м., зі стелі ллється вода, яка потрапляє в електрощиток, пошкоджений домофон та вхідні двері. Ванна кімната та санвузол 3,3 кв.м.: зі стелі тече вода. Причиною залиття, аварії, що трапилась на системі ХПВ є розрив квартирного фільтру під мийкою в кухні в квартирі АДРЕСА_9 (т.1, а.с. 212-213).

Внаслідок вказаного залиття позивачу було завдано майнову шкоду у вигляді пошкодженого майна, розмір якого відповідно до висновку експерта № 3 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження, складеного 12 квітня 2018 року судовим експертом Рибкіним В.П., становить 55 740, 86 грн. (т.1, а.с. 60-184).

Відмовляючи у задоволенні позву суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів неправомірних дій щодо залиття квартири саме відповідачем ОСОБА_2 . Акт, який на думку позивача є доказом завдання майнової шкоди, не відповідає вимогам, встановленим Правилами, а саме: в ньому не зазначено перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовну вартість, прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; форма власності квартири. Акт складено без присутності відповідача.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв`язку з наступним.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 13 Конституції визначено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Аналогічні за змістом положення закріплено у статті 319 ЦК України.

За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно частини 2статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справах про відшкодування шкоди потерпілі подають докази, що підтверджують факт завдання їм шкоди за участю відповідача, розмір такої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду, при цьому обов`язок доведення відсутності своєї вини несе відповідач.

Згідно усталеної судової практики при розгляді позовів про відшкодування шкоди необхідно мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Колегія суддів, враховуючи вищевказані норми процесуального законодавства, встановлені судами фактичні обставини справи, проаналізувавши підстави звернення до суду та норми цивільного законодавства України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, зазначає, що цивільне законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини особи, яка завдала шкоду (заподіювача шкоди). Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року (справа № 757/31418/15-ц, провадження № 61-17928св18).

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачу.

У пункті 2.3.6 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованих в Мін`юсті 25 серпня 2005 року за № 927/11207, зазначено, що у разі залиття, аварії квартири складається відповідний акт, форма якого затверджена додатком № 4. Відповідно до даного додатку акт повинен містити дані про події, які відбулись, наслідки таких подій, причину залиття, винну особу, яка здійснила неправомірні дії, та підписи осіб, у присутності яких такий акт складено

Актом від 06 листопада 2017 року встановлено, що в будинку АДРЕСА_4 трапилась аварія на системі холодного водопостачання. Внаслідок залиті квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 . В квартирі АДРЕСА_2 площа залиття складає: кухня - 7,5 кв.м. залита стеля, кухонна стіна, з розеток тече вода. Мала кімната площа 12,4 кв.м. по гіпсокартонній стіні тече вода, ламінат на підлозі покритий водою, з розеток тече вода, внаслідок чого трапилось замикання. Прилегла кімната до балкона - 13,6 кв.м.: стеля повністю залита водою, з люстри тече вода, ламінат покритий водою, по меблям стікає вода. Кімната, прилегла до лоджі - 17,8 кв.м.: стеля повністю залита водою, стіни наскрізь мокрі від води, сильно пошкоджені двері. Коридор - 4,9 кв.м., зі стелі ллється вода, яка потрапляє в електрощиток, пошкоджений домофон та вхідні двері. Ванна кімната та санвузол 3,3 кв.м.: зі стелі тече вода. Причиною залиття, аварії, що трапилась на системі ХПВ є розрив квартирного фільтру під мийкою в кухні в квартирі АДРЕСА_9 (т.1, а.с. 212-213).

Вказаний акт містить дані про події, які відбулись, наслідки таких подій, причину залиття, винну особу, яка здійснила неправомірні дії, та підписи осіб, у присутності яких такий акт складено.

Висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (частина перша статті 102 ЦПК України).

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 102 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до висновку експерта № 3 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження, складеного 12 квітня 2018 року судовим експертом Рибкіним В.П., дійсна вартість матеріальної шкоди завданої залиттям внаслудок аварії у квартиріі АДРЕСА_10 становить 55 740, 86 грн (т. 1 а.с.60-184 )

Факт залиття квартири позивача підтверджується зібраними у справі доказами, які не спростовані відповідачем в ході розгляду справи. Останнім не доведено, що шкода, заподіяна позивачу внаслідок залиття квартири, заподіяна не з його вини.

Позивач довела належними та допустимими доказами факт залиття її квартири внаслідок неправомірних дій відповідача, розмір завданих збитків, тоді як відповідач не спростував своєї вини у залитті квартири позивача.

Залишаючи без задоволення позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх недоведеності , однак, судом не було враховано вищевказані обставини та не надано належної оцінки доказам наявним в матеріалах справи, у зв`язку з чим суд дійшов до хибних висновків, а тому, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Положеннями статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України та враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено, колегія суддів прийшла до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судового збору за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 1 762 грн (704, 80+1 057, 20) та витрати понесені позивачем у зв`язку із залученням експерта, для складання висновку, у розмірі 5 200 грн (т.1 а.с. 57-59), усього стягнути 6 962 грн.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 12 серпня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири - задовольнити.

Сягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду заподіяну у наслідок залиття квартири у розмірі 55 740, 86 грн.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 6 962 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров