Постанова

від 07.12.2021 по справі 640/27951/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/27951/20 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Федотова І.В.,

суддів: Губської Л.В. та Грибан І.О.,

за участю секретаря Бринюк Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, -

ВСТАНОВИВ:

Арбітражний керуючий ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - МЮУ, відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, оформлене протоколом від 27.10.2020 № 96/10/20, в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого строком на шість місяців;

- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України № 3887/5 від 09.11.2020 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, яким застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого до арбітражного керуючого ОСОБА_1 строком на шість місяців;

- зобов`язати Міністерство юстиції України внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, який формується державним органом з питань банкрутства у складі Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про скасування наказу Міністерства юстиції України № 3887/5 від 09.11.2020 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, яким застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого до арбітражного керуючого ОСОБА_1 строком на шість місяців.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач вказує на те, що рішення Дисциплінарної комісії прийнято з дотриманням чіткої процедури визначеної Положенням про Дисциплінарну комісію.

Крім того, вказує, що вимоги пункту 17 Положення про Дисциплінарну комісію у протоколі від 27.10.2020 №96/10/20 виконані. Водночас, звертає увагу, що законодавством не передбачено іншої форми протоколу Дисциплінарної комісії, ніж зазначено у вказаному пункті Положення.

Також, апелянт вказує на хибність висновку суду першої інстанції про порушення Міністерством вимог статті 28 Кодексу, з огляду на те, що підставою для відповідальності є не ухвала суду у справі про банкрутство, а дисциплінарний проступок.

У свою чергу апелянт, вказує, що суд першої інстанції не врахував приписи частини першої статті 21 Кодексу, де зазначено, що арбітражні керуючі несуть за свої дії та бездіяльність цивільну-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та в обсягах, встановлених законом.

Крім того, апелянт вказує на невідповідність висновку суду першої інстанції про відсутність в діях позивача порушення здійснення розгляду вимог кредиторів без урахування результатів розгляду вимог кредиторів боржником передбачених ч.5 ст.23 Закону.

Серед іншого, апелянт стверджує про перевищення позивачем своїх повноважень, що виразилось у з`ясуванні наявності чи відсутності дебіторської заборгованості у боржника.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, рішенням Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, яке оформлено протоколом від 27.10.2020 №96/10/20, до позивача, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого строком на шість місяців. Крім того, згідно витягу із вказаного протоколу прийнято рішення внести подання до Міністерства юстиції України про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого строком на шість місяці.

Наказом Міністерства юстиції України від 09.11.2020 №3887/5, на підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 27.10.2020 №1046 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 , дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та з урахуванням протоколу засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 27.10.2020 №96/10/20, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого до арбітражного керуючого ОСОБА_1 строком на шість місяців.

Вважаючи таке рішення та наказ протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До 20.10.2019 порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів регулювався Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

З 21.10.2019 Кодекс України з процедур банкрутства № 2597-VIII від 18.10.2018 встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

Порядок здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих затверджений наказом Міністерства юстиції України від 06.12.2019 № 3928/5 (далі - Порядок № 3928/5) поширюється на арбітражних керуючих, осіб, які проводять перевірку діяльності арбітражного керуючого, та осіб, які можуть бути залучені до проведення перевірки діяльності арбітражного керуючого у випадках, передбачених цим Порядком.

Згідно з п. 3 розділу ІІ Порядку № 3928/5 здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих складається з таких етапів: проведення перевірки; складання довідки про результати перевірки діяльності арбітражного керуючого (далі - Довідка); надання арбітражним керуючим комісії з перевірки пояснень, зауважень, заперечень до Довідки та/або усунення зазначених у Довідці порушень; складання акта перевірки діяльності арбітражного керуючого (далі - Акт перевірки) з урахуванням Довідки, пояснень, зауважень, заперечень та усунутих арбітражним керуючим порушень.

Відповідно до п.1 розділу ІІ Порядку № 3928/5 контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

Відповідно до п. 13 розділу VI Порядку № 3928/5 у разі виявлення за результатами перевірки порушень, які є підставою для внесення до Дисциплінарної комісії подання про притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності, орган контролю обов`язково зазначає про це в Акті перевірки. У такому разі Припис та/або Розпорядження не виносяться до моменту прийняття Дисциплінарною комісією рішення за результатами розгляду подання про притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності. У цьому випадку орган контролю протягом трьох робочих днів з дня підписання Акта перевірки надсилає до структурного підрозділу Мін`юсту пропозицію щодо внесення до Дисциплінарної комісії подання про притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності. До пропозиції орган контролю додає завірені належним чином копію Акта перевірки та копії усіх документів, що є невід`ємною частиною Акта перевірки.

Положеннями п. 1 розділу VII Порядку № 3928/5 встановлено, що підставами для внесення до Дисциплінарної комісії подання про притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності є, зокрема, грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до порушення прав та законних інтересів боржника та/або кредиторів боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Кодексу України з процедур банкрутства дисциплінарним проступком є: 1) факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю арбітражного керуючого; 2) порушення правил професійної етики арбітражного керуючого; 3) невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків; 4) невиконання статуту та рішень саморегулівної організації арбітражних керуючих.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 21 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражні керуючі несуть за свої дії та бездіяльність цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, встановлених законом. Арбітражні керуючі несуть дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Кодексу України з процедур банкрутства державний орган з питань банкрутства за поданням дисциплінарної комісії застосовує до арбітражних керуючих дисциплінарні стягнення.

На підставі ч. 4 ст.21 Кодексу України з процедур банкрутства рішення про застосування дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Відповідно до ч. 5 цієї статті, про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення вноситься запис до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

Відповідно до ст. 22 Кодексу України з процедур банкрутства дисциплінарна комісія утворюється у встановленому державним органом з питань банкрутства порядку для розгляду питань щодо притягнення арбітражних керуючих до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку. Дисциплінарна комісія: розглядає подання державного органу з питань банкрутства, саморегулівної організації арбітражних керуючих про притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності; приймає рішення на підставі подання державного органу з питань банкрутства чи саморегулівної організації арбітражних керуючих про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення. Рішення дисциплінарної комісії приймаються на її засіданні шляхом голосування простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Дисциплінарна комісія вважається повноважною у разі присутності на засіданні не менше п`яти членів комісії. Рішення дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени комісії.

Частиною 1 ст. 23 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що дисциплінарні стягнення, що застосовуються до арбітражного керуючого: 1) попередження; 2) догана; 3) тимчасове зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого; 4) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.

Згідно ч.2 ст.23 Кодексу України з процедур банкрутства під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, а також те, чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення.

Відповідно до п. 6 Порядку тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, який був затверджений наказом Міністерства юстиції України від 17.10.2019 № 3192/5 зупинення діяльності арбітражного керуючого у випадку, передбаченому абзацом четвертим пункту 2 цього Порядку, здійснюється на підставі наказу Мін`юсту про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення шляхом внесення структурним підрозділом Мін`юсту відповідної інформації до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.02.2018 Міністерством юстиції України ОСОБА_1 було видано Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1846 від 01.02.2018.

29.09.2020 Комісією Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) складено Акт позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 29 вересня 2020 року № 50.

Підставами для проведення даної перевірки була скарга представника Компанії Маргіт Холдінгс Лімітед адвоката Колесника О.І. б/д та б/н та доручення Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України від 08.07.2020 №186/21.1/32-20 щодо проведення позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання повноважень розпорядника майна у справі №913/444/18 про банкрутство Публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат .

За результатами позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 щодо дотримання вимог чинного законодавства України під час виконання повноважень розпорядника майна у справі №913/444/18 про банкрутство ПАТ Алчевський металургійний комбінат Комісією Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) встановлено в діяльності позивача наступні порушення: частини 5 статті 23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом щодо здійснення розгляду вимог кредиторів без врахування результатів розгляду вимог кредиторів боржником (далі - Порушення № 1 ); частини 10, частини 11 статті 22 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (ч. 10, ч. 11 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства), щодо втручання розпорядника майна в оперативно-господарську діяльність боржника, в частині вибіркового підходу до розгляду вимог кредиторів, зокрема заявлення застосування судом строків позовної давності, щодо вимог кредиторів, вибіркового, необ`єктивного підходу при розгляді вимог, направлення додаткових запитів на підтвердження вимог кредиторів, дослідження сторонніх веб сайтів, на підтвердження, чи спростування заявлених вимог тощо (далі - Порушення № 2 ); абзацу 5 частини 3 статті 22 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (абз. 5 ч. 3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства), щодо не вжиття заходів з захисту майна боржника (далі - Порушення № 3 ); абзацу 2 статті 40 Кодексом України з процедур банкрутства, та ч. 12 ст. 44 Кодексом України з процедур банкрутства, щодо не покладення обов`язків керівника боржника на розпорядника майна (далі- Порушення № 4 ); абзацу 6, 7 частини 3 статті 22 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (абз. 6, 7 ч. 3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства), щодо обов`язку розпорядника майна аналізувати фінансово-господарську діяльність, інвестиційне становище боржника та його становище на ринках, виявлення (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (далі - Порушення № 5 ); абзацу 11 частини 3 статті 22 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (абз. 11 ч. 3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства), щодо здійснення не належної інвентаризації майна боржника (далі - Порушення № 6 ).

Зі змісту Акту позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 29.09.2020№ 50 вбачається, що наведені вище порушення дозволили Комісії Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) дійти висновку про те, що під час виконання повноважень розпорядника майна ПАТ Алчевський металургійний комбінат позивач допустив грубі порушення, в частині не здійснення належних та дієвих заходів, щодо не покладання обов`язків керівника Публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат , на розпорядника майна арбітражного керуючого ОСОБА_1 , що також призвело до втручання розпорядника майна в оперативно-господарську діяльність боржника, розгляд вимог кредиторів без урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником, невжиття заходів з захисту майна боржника, відсутності здійснення належного аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища боржника та його становища на ринках, виявлення (за наявністю) ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, а також проведення не належної інвентаризації майна боржника, що є основною метою у процедурі розпорядження майном боржника, оскільки порушується система заходів, щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном ПАТ Алчевський металургійний комбінат , що може призвести до порушення прав та законних інтересів кредиторів, в частині неотримання сум заборгованості, несплати боргів до державного бюджету, несплати та зростання заборгованості із заробітної плати (інших соціальних виплат), крім того, може призвести до ліквідації ПАТ Алчевський металургійний комбінат , містоутворюючого підприємства, та одного з найбільших металургійних комбінатів в Україні.

На адресу позивача, надійшло подання № 1410 про притягнення арбітражного керуючого ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Позивача було запрошено до участі в засіданні Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, яке було заплановано на 27.10.2020 о 10:00 за адресою: м. Київ, провулок Рильський, 10, 3 поверх, Грецька зала .

Позивач подав додаткові пояснення № 02-01/04-276 від 19.10.2020 на засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, під час розгляду подання №1410 про притягнення арбітражного керуючого ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, та прийняв особисту участь в засіданні Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, яке відбулося 27.10.2020.

Рішенням Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, яке оформлено протоколом від 27.10.2020 №96/10/20, до позивача, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого строком на шість місяців. Крім того, згідно витягу із вказаного протоколу прийнято рішення внести подання до Міністерства юстиції України про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого строком на шість місяці.

Наказом Міністерства юстиції України від 09.11.2020 №3887/5, на підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 27.10.2020 №1046 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 , дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та з урахуванням протоколу засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 27.10.2020 №96/10/20, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого до арбітражного керуючого ОСОБА_1 строком на шість місяців.

Таким чином, підставою для застосування вищевказаного дисциплінарного стягнення до позивача стало нездійснення останнім належних та дієвих заходів, щодо не покладання обов`язків керівника Публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат , на розпорядника майна арбітражного керуючого ОСОБА_1 , що також призвело до: розгляду вимог кредиторів без урахування результатів розгляду вимог кредиторів боржником; втручання розпорядника майна в оперативно-господарську діяльність боржника; не вжиття заходів з захисту майна боржника; відсутність здійснення належного аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища боржника та його становища на ринках, виявлення (за наявністю) ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, а також проведення не належної інвентаризації майна боржника.

Колегія суддів зауважує, що дисциплінарним проступком арбітражного керуючого може бути винне невиконання або неналежне виконання покладених на нього законодавством обов`язків.

При цьому, вирішуючи питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності арбітражного керуючого, як суб`єкта дисциплінарного проступку, необхідно довести наявність вини у його рішеннях, діях чи бездіяльності.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що грубим порушенням арбітражним керуючим вимог Кодексу України з процедур банкрутства в контексті пункту 1 розділу VII Порядку № 3928/5 є таке порушення вимог, що призвело до настання незворотних істотно-негативних наслідків для боржника (банкрута) чи його кредиторів, які можуть полягати, зокрема, у реальному заподіянні матеріальної шкоди боржнику (банкруту) чи його кредиторам, за умови наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями (бездіяльністю) арбітражного керуючого і наслідками, що настали.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 640/7632/19, від 30.09.2020 у справі № 813/3692/17, від 30.04.2020 у справі № 820/2875/17.

З урахуванням наведеного, вирішуючи питання правомірності висновків відповідача щодо грубого порушення позивачем вимог законодавства, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та кредиторів, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо здійснення позивачем розгляду вимог кредиторів без врахування результатів розгляду вимог кредиторів боржником.

Відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (ч. 5 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства) розпорядник майна боржника не пізніше ніж на десятий день з дня, наступного після закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку, з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення в поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторами.

Частиною третьою ст. 22 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (ч. З ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства) закріплено, що розпорядник майна зобов`язаний розглядати заяви кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли в установленому цим Законом порядку.

Тобто, розгляд позивачем заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника не залежить від поведінки самого боржника, та є його обов`язком.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, боржник - ПАТ Алчевський металургійний комбінат не скористався своїм правом та не надав позивачу результати розгляду ним вимог кредиторів.

В свою чергу, не використання боржником свого права на розгляд заявлених до нього грошових вимог кредиторів , в силу ч. З ст. 22 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (ч. З ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства), не створює для розпорядника майна перешкоди під час розгляду таких заяв .

З огляду на викладене, у відповідача відсутні будь-які правові підстави вважати, що позивач зобов`язаний до початку розгляду вимог кредиторів ініціювати питання про усунення керівника та покладення його обов`язків на розпорядника майна.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, зі змісту Довідки про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 18.09.2020 року № 40 вбачається, що під час проведення позапланової перевірки діяльності позивача Комісією Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було встановлено, що позивач неодноразово звертався до ПАТ Алчевський металургійний комбінат з повідомленнями про необхідність спільного розгляду кредиторських вимог від 13.08.2019 р. № 02-01/04-04, від 21.08.2019 №02-01/04-27 і №02-01/04-30 та від 06.09.2019 №02-01/04-33.

Тобто, позивач вживав допустимі законом заходи спрямовані на розгляд ПАТ Алчевський металургійний комбінат заяв конкурсних кредиторів з грошовими вимогами до боржника.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на норму ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, якою передбачено, що заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Тобто, остаточне рішення щодо визнання чи відхилення заявлених до боржника грошових вимог приймає не розпорядник майна, а господарський суд, з урахуванням чого розгляд позивачем заяв з грошовими вимогами до боржника не призвело до порушення прав та законних інтересів кредиторів на отримання ними грошових коштів.

Відтак розгляд позивачем вимог кредиторів у відповідності до ч. 3 ст. 22 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (ч. 3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства), проте без урахування результатів розгляду вимог кредиторів боржником , не призвів до порушення позивачем прав та законних інтересів як боржника, так і його кредиторів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що висновки відповідача щодо порушення позивачем ч.5 ст.23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (ч. 5 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства) є безпідставними.

Крім того, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що притягуючи позивача до дисциплінарної відповідальності, за порушення ч.5 ст. 23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (ч. 5 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства), відповідачем було допущено порушення ч. 4 ст. 21 Кодексу України з процедур банкрутства, адже з моменту вчинення позивачем дій з підготовки та направлення кредиторам повідомлень про результати розгляду грошових вимог від 20.09.2019 і до моменту прийняття оспорюваного наказу від 09.11.2020 минуло більше одного року.

Щодо втручання розпорядника майна в оперативно-господарську діяльність боржника, колегія суддів зауважує наступне.

Як вбачається з Акту позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 29.09.2020 № 50 під час проведеної перевірки Комісією Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) встановлено, що позивач звертався до ISD Dunaferr Co.Ltd та ISD HutaCzestowaSt. z.o.o. з листами для отримання підтвердження наявності в цих компаній перед ПАТ Алчевський металургійний комбінат дебіторської заборгованості.

Відповідно до приписів ч. З ст. 22 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (ч. З ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства) до прямих обов`язків розпорядника майна відноситься розгляд заяв з грошовими вимогами до боржника.

При цьому, розпорядник майна зобов`язаний досліджувати надані до заяви з грошовими вимогами докази, а у разі виникнення сумнівів щодо їх належності чи достовірності, розпорядник майна вправі самостійно, у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 98 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (п. 5 ч. 1 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства ), направити запит та отримати документи або їх копії від юридичних осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування.

В розрізі наведеного, колегія суддів зауважує, що висловлення розпорядником майна під час розгляду вимог кредиторів своєї позиції щодо наявності підстав для застосування до тих чи інших вимог кредиторів строку позовної давності не суперечить обов`язкам розпорядника майна покладених на нього ч. 3 ст. 22 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (ч. З ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства) з розгляду вимог кредиторів.

З огляду на викладене, дії позивача не можуть кваліфікуватися як втручання в оперативно - господарську діяльність боржника.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідачем не надано суду жодного доказу втручання розпорядника майна в оперативно-господарську діяльність боржника.

Щодо не вжиття позивачем заходів з захисту майна боржника, колегія суддів зауважує наступне.

Відповідно до абз.5 ч.3 ст.22 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (абз. 5 ч. 3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна зобов`язаний вживати заходів для захисту майна боржника.

Водночас, ч. 10 ст. 22 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (ч. 10 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства) передбачено, що розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника (ч. 11 ст. 22 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (ч. 11 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства).

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки структурними підрозділами відповідача було встановлено, що на складі Луганської митниці ДФС наявний товар ПАТ Алчевський металургійний комбінат вартістю 293 455 620,29 грн.

Так, на переконання відповідача, позивачем станом на дату проведення перевірки не вжито заходів щодо митного оформлення товару боржника, яке знаходиться на митному складі; не вчинено дій направлених на вжиття заходів з захисту майна: відокремленого підрозділу, часток боржника в статутному капіталі інших юридичних осіб, коштів на рахунках тощо.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що позивачем було направлено боржнику повідомлення про призначення розпорядника майна № 02-01/04-02 від 13.08.2019, № 02-01/04-25 та 02-01/04-28 від 21.08.2019, №02-01/04-31 від 06.09.2019, № 02-01/04-129 від 16.10.2019, в якому зазначався перелік обмежень визначених Законом стосовно дій керівництва боржника у процедурі розпорядження та вимога необхідності вжиття заходів по забезпеченню збереження майна боржника, що встановлено Комісією Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) під час проведення позапланової перевірки діяльності позивача.

Наведене, на переконання колегія суддів, спростовує доводи відповідача про не вчинення позивачем дій направлених на вжиття заходів з захисту майна.

Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано зауважено, що наведені відповідачем дії, які на його думку мав вчинити позивач під час виконання повноважень розпорядника майна ПАТ Алчевський металургійний комбінат не відносяться до компетенції позивача, а їх вжиття прямо заборонено ч. 10 ст. 22 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (ч. 10 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства).

Отже, з урахуванням викладеного, у позивача не було жодних правових підстав як для здійснення розмитнення товару боржника, так і для усунення керівника боржника для подальшого розмитнення такого товару.

Щодо не покладення позивачем обов`язків керівника боржника на розпорядника майна, колегія суддів зауважує наступне.

Як вбачається зі змісту Акту позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 за ПАТ Алчевський металургійний комбінат обліковується значна сума кредиторських вимог, які на теперішній час розглядаються господарським судом, в той же час наявна дебіторська заборгованість, яка підтверджена рішеннями міжнародних судів та у наявності майно, яке зберігається Луганською митницею ДФС на складі вартістю 293455620,29 грн.

З огляду на встановлені обставини, Комісія Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) під час проведення перевірки дійшла висновку, що позивач не вжив жодних дієвих заходів, направлених на покладення виконання обов`язків керівника ПАТ Алчевський металургійний комбінат на позивача.

Так, відповідно до приписів ч. 2 ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства саме господарський суд має право припинити повноваження керівника, або органу управління боржника та покласти виконання його обов`язків на розпорядника майна про, що виносить відповідну ухвалу.

Відповідно до абз. 1 ч. 12 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства повноваження керівника боржника та виконавчих органів його управління, покладені на них відповідно до законодавства чи установчих документів, можуть бути припинені в разі, якщо ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші порушення законодавства.

Водночас, абз. 1 ч. 12 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що у разі виявлення обставин, передбачених абзацом першим цієї частини, за клопотанням кредиторів або інших учасників справи, ухвалою господарського суду повноваження керівника та виконавчих органів управління боржника припиняються , а виконання відповідних обов`язків тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника та виконавчих органів управління боржника.

Таким чином, ініціатором клопотання про припинення повноваження керівника або органу управління боржника може бути не тільки розпорядник майна, але й інші учасники справи про банкрутство.

При цьому, припинення повноважень керівника або органу управління боржника та покладення виконання його обов`язків на розпорядника майна відбувається виключно на підставі ухвали господарського суду.

Іншого способу покладення обов`язків керівника на розпорядника майна, аніж винесення ухвали господарського суду, Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено.

З урахуванням встановлених вище обставин справи та приписів зазначених норм вбачається, що після виявлення арбітражним керуючим ОСОБА_1 дебіторської заборгованості, яка виникла на підставі рішень міжнародного арбітража та встановлення реальної загрози порушення прав та законних інтересів боржника та/або його кредиторів у зв`язку з непред`явленням судових рішень до виконання у розпорядника майна виникли правові підстави для звернення до господарського суду з клопотанням в поряду ст. ст. 40, 44 Кодексу України з процедур банкрутства, що останнім і було вчинено.

Так, позивач звертався до Господарського суду Луганської області з клопотанням №02-01/04-171 від 04.02.2020 р., про покладення обов`язків керівника на розпорядника майна боржника, та клопотанням №02-01/04-188 від 19.03.2020 р. про покладення обов`язків керівника на розпорядника майна боржника, уточнив свої вимоги, що підтверджується наданими позивачем доказами, а саме копією клопотання № 02-01/04-171 від 04.02.2020 про покладення обов`язків керівника на розпорядника майна боржника та копією клопотання №02-01/04-188 від 19.03.2020 про покладення обов`язків керівника на розпорядника майна боржника, з доказами направлення суду.

Отже, твердження відповідача щодо невжиття будь-яких дій щодо 13-ти рішень про стягнення па користь боржника ПАТ Алчевський металургійний комбінат грошових коштів є безпідставним, з огляду на вищевикладене.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що позивачем доведено вжиття ним належних та достатніх заходів спрямованих на покладення обов`язків керівника боржника на розпорядника майна.

В свою чергу, відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів, що вищевказані звернення позивача призвели до настання незворотних істотно-негативних наслідків для боржника (банкрута) чи його кредиторів.

Щодо обов`язку розпорядника майна аналізувати фінансово-господарську діяльність, інвестиційне становище боржника та його становище на ринках, виявлення (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту Акту позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 , встановлено, що Звіт про проведений Аналіз від 12.09.2019 р. проведено без визначення можливості використання санаційних процедур для поліпшення фінансово-господарського стану підприємства та виведення його з неплатоспроможного стану.

А тому, Комісія дійшла висновку, що такий звіт проведено без врахування Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, що свідчить про наявність в діях позивача дисциплінарного проступку.

Абзацом шостим та сьомим ч.3 ст.22 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (ч. 3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства) встановлено, що розпорядник майна зобов`язаний: проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства.

З наданого позивачем Звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат та аналізу ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства від 12.09.2019 р. вбачається, що позивачем проведено аналіз фінансово-господарського стану ПАТ Алчевський металургійний комбінат , а також аналіз ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства.

Щодо незастосування позивачем Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, судом першої інстанції обґрунтовано зауважено, що такі Методичні рекомендації мають рекомендаційний характер. Крім того, оскільки такі не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, отже такі Рекомендації не є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України.

Щодо здійснення позивачем неналежної інвентаризації майна боржника колегія суддів зауважує наступне.

Згідно абзацу 11 частини 3 статті 22 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом розпорядним майна зобов`язаний не пізніше двох місяців від дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з боржником організувати та забезпечити проведення інвентаризації майна боржника та визначити його вартість.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, під час проведення позапланової перевірки діяльності позивача Комісією Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було встановлено, що позивач неодноразово звертався до ПАТ Алчевський металургійний комбінат з повідомленнями про необхідність проведення інвентаризації майна боржника від 13.08.2019 р. № 02-01/04-03, від 21.08.2019 №02-01/04-26 та від 06.09.2019 №02-01/04-32.

Отже, позивачем виконані приписи абз. 11 частини 3 статті 22 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом щодо організації та забезпечення проведення інвентаризації майна боржника та визначити його вартість.

Крім того, позивачем було надано до перевірки Акти інвентаризації майна боржника від 20.12.2019 р., що свідчить про виконання позивачем вимог абз. 11.3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства щодо проведення інвентаризації майна боржника.

Також, колегія суддів зауважує, що з 18.12.2017 майно ПАТ АМК , яке розташоване за адресою: Луганська область, м. Алчевськ, вул. Шмідта, 4 (будівлі, обладнання, офісна техніка, транспортні засоби, первинна бухгалтерська, звітна, дозвільна, договірна документація, сировина, товарні запаси), перебуває у незаконному володінні, та під контролем невстановлених осіб, представників так званої Луганської народної республіки , що підтверджується ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 06.12.2018 по справі № 428/15433/18.

Водночас, вказана обставина не була врахована відповідачем під час притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, на що обґрунтовано звернув увагу і суд першої інстанції.

В розрізі встановлених обставин справи, колегія суддів зауважує, що підставою для застосування до арбітражного керуючого заходів дисциплінарного впливу є вчинення ним дисциплінарного проступку, що виразилось у невиконанні або неналежному виконанні своїх обов`язків. Для притягнення арбітражного керуючого до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований факт порушення, встановлені обставини вчинення порушення, вина арбітражного керуючого повністю доведена та визначена тяжкість вчиненого ним проступку, зокрема, встановлений факт настання незворотних істотно-негативних наслідків для боржника (банкрута) чи його кредиторів, що виражається у завданні матеріальної шкоди боржнику (банкруту) чи його кредиторам, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому.

Відсутність наведених складових є підставою для визнання рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності немотивованим та необґрунтованим.

Відтак, судом першої інстанції вірно встановлено, що ні в рішенні Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, яке відображене у протоколі №96/10/20 від 27.10.2020, ні в наказі Міністерства юстиції України від 09.11.2020 №3887/5 "Про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого" не зазначено, який саме з виявлених комісією недоліків в роботі позивача, по своїй суті є грубим порушенням законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення ним прав та законних інтересів боржника та кредиторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 1 ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме на відповідача покладено обов`язок доведення правомірності прийнятого ним рішення про застосування до позивача дисциплінарного стягнення.

Разом з тим, необхідним для встановлення судом є які саме порушення чинного законодавства ставилися у вину позивачу як арбітражному керуючому в спірних правовідносинах з огляду на встановлені перевіркою обставини та чи дійсно такі порушення мали місце і якими доказами це підтверджується; чи вживалися позивачем усі передбачені законом, необхідні та залежні від нього заходи з метою належного виконання повноважень, а якщо так, то які саме; чи виявлені порушення об`єктивно залежали від дій позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 813/4449/15.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин у даній справі, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не було враховано вини арбітражного керуючого, обставин вчинення, його тяжкості, не встановлено факт настання незворотних істотно-негативних наслідків для боржника (банкрута) чи його кредиторів, що виражається у завданні матеріальної шкоди боржнику (банкруту) чи його кредиторам.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 1 положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2017 № 228, Міністерство юстиції України (Мін`юст України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної правової політики, політики з питань банкрутства та використання електронного цифрового підпису, з формування та забезпечення реалізації політики у сфері архівної справи, діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації, у сфері нотаріату, у сфері виконання кримінальних покарань, у сфері захисту персональних даних, у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з питань реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, статутів, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності. Мін`юст України є державним органом з питань банкрутства.

Таким чином, Міністерство юстиції України, як державний орган з питань банкрутства приймає рішення про позбавлення права арбітражного керуючого на здійснення діяльності арбітражного керуючого на підставі відповідного подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

Тобто, колегія суддів зазначає, що саме Міністерство юстиції України є державним органом з питань банкрутства, до повноважень якого відноситься прийняття рішення про накладення на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарних стягнень за поданням Дисциплінарної комісії.

В свою чергу, рішення Дисциплінарної комісії носить рекомендаційний характер для органу, який наділений виключними повноваженнями щодо видачі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), позбавлення особи права на заняття такою діяльністю.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що Міністерство юстиції України не надало належної оцінки всім обставинам та фактам стосовно вчинених позивачем дій при розгляді подання Дисциплінарної комісії про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 , що призвело до винесення протиправного наказу.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Оцінюючи доводи апелянта, колегія суддів зазначає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Таким чином, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя І.В. Федотов

Судді Л.В. Губська

І.О. Грибан

Повний текст постанови виготовлено 17.12.2021 року.