Постанова

від 24.06.2021 по справі 640/27951/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 червня 2021 року

Київ

справа №640/27951/20

адміністративне провадження №К/9901/7168/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,

суддів: Кашпур О.В., Уханенка С.А.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2020 року (головуючий суддя - Смолій І.В.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року (головуючий суддя - Кузьменко В.В., судді: Василенко Я.М., Ганечко О.М.)

у справі №640/27951/20

за заявою Арбітражного керуючого ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення та наказу,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

1. Арбітражний керуючий ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, оформлене протоколом від 27.10.2020 року № 96/10/20, в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого строком на шість місяців;

- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України № 3887/5 від 09.11.2020 року про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, яким застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого до арбітражного керуючого ОСОБА_1 строком на шість місяців;

- зобов`язати Міністерство юстиції України внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, яке формується державним органом з питань банкрутства у складі Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відомості про скасування наказу Міністерства юстиції України № 3887/5 від 09 листопада 2020 року про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, яким застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді тимчасово зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого до арбітражного керуючого ОСОБА_1 строком на шість місяців.

2. Також позивачем було подано заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії Наказу Міністерства юстиції України № 3887/5 від 09.11.2020 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого до набрання законної сили рішенням адміністративного суду у справі про визнання протиправним та скасування наказу.

3. У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначив про те, що прийняття оскаржуваного Наказу призведе до неможливості виконання позивачем повноважень арбітражного керуючого та необхідність в судовому порядку здійснювати заміну арбітражного керуючого у справах про банкрутство, що унеможливить відновлення прав позивача на здійснення діяльності в межах цих процедур, оскільки господарським судом в такому випадку будуть призначені нові арбітражні керуючі в порядку, визначеному законодавством, а скасування тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого не тягне за собою автоматичного поновлення позивача в правах арбітражного керуючого в межах процедур, де судом призначено іншого арбітражного керуючого.

4. Також позивач посилався на те, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди кредиторам та третім особам у разі, якщо до моменту задоволення адміністративного позову, будуть вчинені заходи по заміні позивача як арбітражного керуючого в справах, де ним виконуються повноваження ліквідатора, оскільки станом на дату видання відповідачем оскаржуваного Наказу № 3887/5 від 09.11.2020 позивача було призначено арбітражним керуючим у таких справах: № 925/236/15 про банкрутство Приватного підприємства Щедрий Дім , код ЄДРПОУ 36391137, ліквідатором, що підтверджується ухвалою господарського суду Черкаської області від 18.09.2018 по справі № 925/236/15 та витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; № 913/444/18 про банкрутство Публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат , код ЄДРПОУ 05441447, розпорядником майна, що підтверджується ухвалою господарського суду Луганської області від 12.08.2019 по справі № 913/444/18; № 912/2007/18 про банкрутство Приватного підприємства Спецзовнішкомплект , код ЄДРПОУ 23222306, ліквідатором, що підтверджується ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 24.06.2019 по справі № 912/2007/18 та витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; № 911/2891/19 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , керуючим реалізації майна боржника, що підтверджується постановою господарського суду Київської області від 13.07.2020 по справі № 911/2891/19; № 910/2585/20 про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , керуючим реструктуризації, що підтверджується ухвалою господарського суду м. Києва від 10.06.2020 по справі № 910/2585/20.

5. Крім того, позивач посилається на те, що Міністерством юстиції України прийнято необґрунтований та незаконний наказ, який позивачем оскаржений з підстав, зазначених в позові, а викладені в наказі порушення та їх кваліфікація, а також застосоване дисциплінарне стягнення поза межами строків застосування свідчать про очевидні ознаки протиправності прийнятого рішення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

6. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2020 року, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року, заяву позивача задоволено та зупинено дію Наказу Міністерства юстиції України № 3887/5 від 09.11.2020 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого до набрання законної сили рішенням адміністративного суду у справі про визнання протиправним та скасування наказу.

7. Задовольняючи заяву про забезпечення адміністративного позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вжиття вказаних заходів є співмірним із заявленими вимогами та не зумовило фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.

8. Суди дійшли висновку, що скаржуваний Наказ, навіть у разі задоволення позовних вимог у адміністративній справі, може бути застосовано із виникненням незворотних наслідків, зокрема, відсторонення позивача від виконання обов`язків розпорядника майна, ліквідатора, керуючого реструктуризацією та керуючого реалізацією у декількох справах про банкрутство, що, крім іншого, призведе до позбавлення позивача засобів для існування, оскільки позбавить роботи.

9. Також суди зазначили, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги. Позиція інших учасників

10. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції та постановою апеляційного суду Міністерством юстиції України подано касаційну скаргу, у якій скаржник просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

11. На обґрунтування касаційної скарги Міністерство юстиції України зазначає, що судами попередніх інстанцій не наведено обґрунтованих мотивів для забезпечення позову, зокрема, не вказано, у чому саме полягає ризик незастосування заходів забезпечення позову, а застосований спосіб забезпечення позову виходить за межі підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 150, ч. 2 ст. 151 КАС України.

12. Також скаржник зазначає, що суд має встановити наявність ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії. Сама лише незгода позивача з Наказом Міністерства від 09.11.2020 №3887/5 Про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та звернення до суду з позовом про визнання його протиправними не може бути підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

13. На думку скаржника, забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного Наказу Міністерства від 09.11.2020 №3887/5 Про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого фактично є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

14. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу Міністерства юстиції України, в якому зазначено, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для забезпечення позову в даній справі і вжиття вказаних заходів є цілком співмірним із заявленими вимогами та не зумовило фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано виключно на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі, а також є єдиною законодавчою гарантією відновлення прав позивача та законних інтересів у випадку їх порушень.

Рух касаційної скарги

15. Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року.

16. 25 березня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

17. Ухвалою від 23 червня 2021 закінчено підготовчі дії у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України на 24 червня 2021 року.

Нормативне регулювання

18. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

19. Частинами першою, другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

20. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

21. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

22. Приписами частини другої статті 151 КАС України встановлено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

23. Ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (частина перша статті 156 КАС України).

24. Частинами першою-третьою статті 21 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що арбітражні керуючі несуть за свої дії та бездіяльність цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, встановлених законом. Арбітражні керуючі несуть дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Кодексом. Державний орган з питань банкрутства за поданням дисциплінарної комісії застосовує до арбітражних керуючих дисциплінарні стягнення.

25. Види дисциплінарних стягнень, що застосовуються до арбітражного керуючого, визначені частиною першою статті 23 Кодексу України з процедур банкрутства:1) попередження; 2) догана; 3) тимчасове зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого; 4) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.

26. У силу частин першої, третьої статті 29 Кодексу України з процедур банкрутства право на здійснення діяльності арбітражного керуючого тимчасово зупиняється на час дії таких обставин, серед іншого, у разі застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у виді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого - на строк, визначений у рішенні дисциплінарної комісії про застосування дисциплінарного стягнення. Арбітражний керуючий зобов`язаний зупинити свою діяльність з моменту внесення інформації про тимчасове зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України та повідомити про це господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

27. У разі тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого на строк понад 30 днів господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, призначає іншого арбітражного керуючого в порядку, встановленому цим Кодексом. До призначення у справі про банкрутство іншого арбітражного керуючого арбітражний керуючий, право на здійснення діяльності якого тимчасово зупинено, не має права здійснювати будь-які повноваження, визначені законодавством, крім вжиття заходів до забезпечення захисту та збереження майна боржника (банкрута), за винятком випадків, коли вжиття таких заходів неможливе з поважних причин, та передачі документів іншому арбітражному керуючому (частина четверта статті 29 Кодексу України з процедур банкрутства).

Позиція Верховного Суду

28. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

29. Відповідно до ухвали Верховного Суду від 10 березня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, пункту 1 частини 2 статті 150, частини 2 статті 151, частин 3, 4 статті 242 КАС України, що є підставою касаційного оскарження згідно з частиною 4 статті 328 КАС України.

30. Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

31. Відповідно до ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

32. Слід зазначити, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

33. Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, як підстави для забезпечення позову, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.

34. Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії.

35. Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами. І якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту.

36. Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

37. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

38. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

39. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

40. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 30 вересня 2020 року у справі №640/1305/20, від 24 листопада 2020 року у справі №640/9636/20.

41. Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про вжиття заходів забезпечення позову у зв`язку з прийняттям Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих рішення, оформленого протоколом від 27.10.2020 року № 96/10/20 в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого строком на шість місяців, та винесенням Міністерством юстиції України Наказу №3887/5 від 09.11.2020 року про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, яким застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого до арбітражного керуючого ОСОБА_1 строком на шість місяців.

42. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що в даному випадку невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи навіть унеможливити виконання рішення суду, якщо воно буде прийняте на користь позивача, або ефективний захист і поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, оскільки у разі продовження дії оскаржуваного Наказу, господарські суди будуть змушені здійснювати заходи із метою заміни позивача, як арбітражного керуючого у відповідних справах, на іншого арбітражного керуючого.

43. Суди зазначили, що дія оскаржуваного Наказу призведе до неможливості виконання позивачем його повноважень та необхідність в судовому порядку здійснювати заміну арбітражного керуючого у справах про банкрутство, що унеможливить відновлення прав позивача на здійснення діяльності в межах цих процедур, оскільки господарським судом в такому випадку будуть призначені нові арбітражні керуючі в порядку, визначеному законодавством, а скасування тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого не тягне за собою автоматичного поновлення позивача в правах арбітражного керуючого в межах процедур, де судом призначено іншого арбітражного керуючого.

44. Міністерство юстиції України в касаційній скарзі зазначає про фактичне вирішення спору по суті шляхом винесення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову.

45. Верховний Суд погоджується з такими доводами касаційної скарги, оскільки позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування Наказу Міністерства юстиції України № 3887/5 від 09.11.2020 року, який прийнято в межах повноважень, дія якого обмежена в часі, а його зупинення в порядку забезпечення позову фактично указує на вирішення позовних вимог в адміністративному спорі по суті з огляду на їх тимчасовий характер.

46. В той же час, Верховний Суд зауважує, що судження ОСОБА_1 про очевидно протиправний характер рішення має суб`єктивний характер та обумовлено його процесуальним становищем зацікавленої сторони.

47. Фактично метою звернення скаржника до суду із заявою про забезпечення позову є зупинення дії дисциплінарного стягнення, законність чи протиправність накладення якого є предметом дослідження за результатами окремого судового розгляду.

48. Встановлення протиправності рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, оформлене протоколом від 27.10.2020 року № 96/10/20, та Наказу Міністерства юстиції України № 3887/5 від 09.11.2020 року можливе лише на стадії розгляду справи по суті. Із заяви про забезпечення позову очевидних ознак протиправності оспорюваних рішень не убачається.

49. З матеріалів справи убачається, що заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на те, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його ухвалення на користь заявника, оскільки оскаржувані рішення вважатимуться скасованими з моменту набрання судовим рішенням законної сили.

50. Аналізуючи приписи статей 21, 23, 29 Кодексу України з процедур банкрутства, Верховний Суд зауважує, що застосування заходу забезпечення позову у цій справі шляхом зупинення дії Наказу Міністерства юстиції України №3887/5 від 09 листопада 2020 року про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого фактично призведе до подовження правовідносин здійснення незалежної професійної діяльності для позивача, але ухвала суду про забезпечення позову, у розумінні норм КАС України, не може бути підставою для виникнення та зміни таких правовідносин.

Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року (справа № 800/521/17).

51. Таким чином, ураховуючи вищевикладене та незазначення позивачем інших істотних обставин, крім тих, що зазначені у заяві, які б вказували, що невжиття таких заходів може ускладнити та/чи унеможливити виконання судового рішення суду у разі задоволення позову, Верховний Суд у цій справі уважає, що вжиття заходів забезпечення позову в обраний заявником спосіб не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, викладені аргументи не є переконливими в розумінні приписів статті 150 КАС України, а тому така заява задоволенню не підлягає.

52. Щодо доводів позивача, що факт застосування дисциплінарного стягнення впливає на професійну діяльність заявника і призводить до негативних наслідків щодо цієї діяльності, Верховний Суд уважає за необхідне наголосити, що дисциплінарна відповідальність завжди носить негативний характер щодо особи, до якої вона застосовується, з огляду на її характер, як захід примусу.

53. Також не приймаються доводи позивача, що застосованим дисциплінарним заходом здійснено втручання у право позивача на працю та отримання грошової винагороди (доходу від своєї професійної діяльності), оскільки вимагає оцінки пропорційності застосованого заходу вчиненому дисциплінарному проступку, що не допустимо при вирішенні питання забезпечення позову.

54. Крім того, безпідставним є посилання позивача на правову позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладену в ухвалі від 10 грудня 2019 року у справі №620/2525/19, оскільки у силу частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, судами мають враховуватись висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не в ухвалах.

55. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

56. Ураховуючи вищенаведене, відповідно до статті 351 КАС України Верховний Суд уважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Судові витрати

57. Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

58. Отже, загальне правило розподілу судових витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. При цьому відповідачу - суб`єкту владних повноважень, можуть компенсуватись лише документально підтвердженні витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, оскільки суб`єкт владних повноважень повинен нести усі ризики, пов`язані з прийняттям ним рішень, вчиненням дій чи допущенням бездіяльності, у тому числі необхідність відстоювати правомірність своєї поведінки в адміністративному суді. Такі обмеження у можливостях суб`єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних відносинах із владою.

59. Враховуючи, що в ході судового розгляду справи відповідачем витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, не здійснювались, сплачені суми судового збору відповідачу як суб`єкту владних повноважень компенсації не підлягають.

60. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити .

2. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року скасувати .

3. Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви Арбітражного керуючого ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову.

4. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.Е. Мацедонська

Судді О.В. Кашпур

С.А. Уханенко