Постанова

від 02.12.2021 по справі 761/29214/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи: 761/29214/19-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/15144/2021

Головуючий у суді першої інстанції: Рибак М.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючий - Немировська О.В.,

судді - Махлай Л.Д., Ящук Т.І.

секретарі - Лащевська Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного Ювілейний про проведення перерахунку,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2021 року,

встановив:

в липні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язати відповідача здійснити перерахунок коштів за економію теплової енергії, які надійшли на розрахунковий рахунок ЖБК від ПАТ Київенерго в грудні 2017 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2021 року в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника відповідача - Крупського В.В. , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував, що він проживає в кв. АДРЕСА_1 , що належить ЖБК Ювілейний . Позивач вважав, що ЖБК Ювілейний приховує факт економії і перерахунку більше 140 000 грн. в грудні 2017 року від ПАТ Київенерго . На Загальних зборах членів ЖБК 29.08.2019 голова правління ЖБК ОСОБА_3 заявила, що в липні 2019 року податкова служба наклала штраф в сумі 17 000 грн. за використання вказаних коштів не за цільовим призначенням, що підтверджує незаконність використання коштів власників ЖБК головою правління. Відповідач систематично не скликає Загальні збори, не оприлюднює Акти ревізії фінансово-господарської діяльності, чим грубо порушує права споживачів комунальних послуг. Оскільки вказані кошти мали бути повернуті споживачам, які їх сплатили, позивач просив стягнути на його користь кошти в сумі 1 676 грн. 83 коп.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2021 року в задоволенні позову було відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів походження вказаної суми коштів - 1 676 грн. 83 коп. як переплати за надання йому відповідачем житлово-комунальних послуг. Сума - 145 253 грн. 65 коп. була розподілена ЖБК Ювілейний в якості фінансової підтримки на підставі рішення Київської міської ради від 20.12.2017 та розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 20.12.2017 №757. Подальший розподіл вказаної суми між членами ЖБК відповідно до площі квартир чинним законодавством не передбачено.

Також суд першої інстанції зазначив, що позивач, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , однак не є власником вказаної квартири.

Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та відповідає встановленим по справі обставинам.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та посилався на положення ст. 149 ЖК УРСР, Закон України Про житлово-комунальні послуги .

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про житлово-комунальні послуг споживач має право, зокрема: одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів; без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості; на відшкодування збитків, завданих його майну, шкоди, заподіяної його життю або здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг та незаконного проникнення в належне йому житло (інший об`єкт нерухомого майна); на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості; на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Як видно з матеріалів справи, ЖБК Ювілейний діє на підставі Статуту, який був затверджений Загальними зборами членів ЖБК від 20.10.2016, протокол №2016/10/20. Згідно п. 3.1 Статуту кошти ЖБК складаються з: внесків на експлуатацію (утримання) кооперативного будинку та утримання прибудинкової території, внесків на проведення капітального ремонту кооперативного будинку, коштів, виділених та перерахованих для здійснення статутної діяльності з районного, міського, державного бюджетів, інших надходжень, не заборонених законодавством.

Позивач зареєстрований в кв. АДРЕСА_1 , власником особового рахунку є ОСОБА_4 . Позивач не є власником вказаної квартири та членом ЖБК Ювійлейний .

27.12.2017 на розрахунковий рахунок ЖБК Ювілейний в ПАТ Укрсоцбанк надійшли кошти в сумі 145 253 грн. 65 коп. Вказані кошти були фінансовою допомогою на підставі рішення Київської ради від 20.12.2017 №705/3713 та розпорядження Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 20.12.2017 №757.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, зводяться до того, що суд першої інстанції мав витребувати докази, які б виявили порушення відповідачем при розподілі вказаної фінансової допомоги, оскільки на думку позивача, відповідач внаслідок зловживань незаконно отримав від Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації кошти на суму 56 395 грн. 94 коп.

Однак відмова суду першої інстанції в задоволенні вказаних клопотань позивача не свідчить про неповне з`ясування обставин, що мають суттєве значення для справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (чч. 1 та 2 ст. 77 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до чч. 1 та 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках , встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересів.

В даній справі позивачем були заявлені вимоги щодо захисту його особистого права на отримання частини коштів, які надійшли до відповідача в якості фінансової допомоги. Докази, які просив витребувати позивач, стосувались підстав надання фінансової допомоги відповідачу, а тому не входять до предмету доказування у даній справі.

Відповідно до чч. 1 та 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

У ч. 4 статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини покладено на суд обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України (заява № 63566/00, § 23).

Також слід погодитись з висновком суду першої інстанції, зробленим в рішенні, щодо відсутності підстав для застосування до відповідача заходів процесуального примусу та для постановлення окремої ухвали відповідно до положень ст. 262 ЦПК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з чч. 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено докази, зроблені висновки відповідають обставинам справи, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній карзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 20 грудня 2021 року.

Головуючий

Судді