Ухвала

від 09.12.2021 по справі 183/2338/20

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/2338/20

№ 1-кп/183/860/21

У Х В А Л А

09 грудня 2021 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду обвинувальні акти в об`єднаному кримінальному провадженні внесені до ЄРДР № 12020040000000032, № 42019041500000116 та №12018040000001029 за обвинуваченням ОСОБА_3 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.1 ст.358, ч.4 ст.358, ч.4 ст.190 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Новомосковського міськрайонного суду знаходиться обвинувальний акт за фактомвчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.1 ст.358, ч.4 ст.358, ч.4 ст.190 КК України.

В судовомузасіданні прокурор заявила клопотання про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів, мотивуючи його тим, що на її думку, наявний ризик передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії особливо тяжких, санкції яких передбачає лише позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна, тому він може переховуватися від органів досудового розслідування, так як останній розуміє, що вчинив особливо тяжкий злочин і з метою уникнення покарання свідомо може ухилятися від можливого притягнення до відповідальності за вчиненні злочини, в зв`язку з чим вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж домашній арешт не зможе запобігти вказаному ризику, оскільки на її думку забезпечення припинення злочинної діяльності обвинуваченого можливо лише шляхом обмеження його свободи пересування.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора, мотивуючи свою позицію тим, що його підзахисний наміру переховуватися не має, процесуальні обов`язки покладені на нього судом не порушує, а тому просив змінити йому запобіжний захід на особисте зобов`язання.

Обвинувачений ОСОБА_3 проти задоволення даного клопотання заперечував, мотивуючи свою позицію тим, що він кожного разу за першою вимогою з`являється до суду, переховуватися наміру не має, просив змінити йому запобіжний захід на особисте зобов`язання для можливості працевлаштування та утриманні неповнолітньої дитини.

Прокурор проти задоволення клопотання сторони захисту обвинуваченого про зміну запобіжного заходу заперечувала, наполягаючи на задоволенні заявленого нею клопотання.

Представник потерпілого ОСОБА_5 просив вирішити заявлені клопотання на розсуд суду.

Суд, дослідивши заявлене клопотання, доводи прокурора та думки учасників судового розгляду дійшов до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні ряду кримінальних правопорушень, в тому числі особливо тяжких злочинів, передбачених ч.4 ст.190 КК України.

При вирішенні клопотання прокурора, суд враховує, що ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фактичні обставини справи, особу обвинуваченого, характер висунутого йому обвинувачення, а саме у скоєнні трьох особливо тяжких злочинів, тяжкість покарання за вказаним обвинуваченням, що на думку суду, безумовно свідчить про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, що є ґрунтовною підставою для продовження запобіжного заходу для можливості запобігання вказаного ризику та виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків. Так, Європейський суд з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії", зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів"

При цьому, посилання сторони захисту та обвинуваченого на те, що він виконує покладенні обов`язки та кожного разу з`являється за першим викликом, не може бути прийнято судом як підстава для зміни запобіжного заходу, оскільки сумлінне виконання обов`язку є лише підставою не застосування більш суворого запобіжного заходу. А перебування під домашнім арештом лише в певний час доби ніяким чином не заважає працевлаштуванню обвинуваченого.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст.177,178,183,194,196,350 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Обвинуваченому:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити дію запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту по 04лютого 2022року включно.

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_3 залишати житло за місцем його реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 21.00 години по 06.00 годину щоденно, крім необхідності звернення до медичних закладів.

Зобов`язати ОСОБА_3 :

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання чи реєстрації.

В задоволенні клопотання сторони захисту та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання - відмовити

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1