Ухвала

від 21.12.2021 по справі 636/4394/21

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/4394/21 Провадження 2/636/1787/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2021 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

Головуючої судді Золотоверхої О. О.,

За участі секретаря судового засідання Караулової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду з 27.09.2021 перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області, Департамент служб у справах дітей, про визначення місця проживання дитини. Розгляд справи призначено на 01.02.2022.

20.12.2021 на адресу суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, в якій він просить суд забезпечити його позов шляхом заборони виїзду неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України у будь-чиєму супроводі.

В обґрунтування заяви позивач посилався на ті обставини, що на теперішній час йому не відомо, де знаходиться його дочка, але, як йому стало відомо від родичів відповідача, на даний час ОСОБА_2 перебуває поза межами України - у ОСОБА_4 , а дочку сторін залишила із невідомою особою, не зважаючи на те, що у дитини є батько та бабуся, які готові піклуватись про неї.

Також позивач вказував на ті обставини, що відповідач зверталась до нього із претензією про виїзд дитини за кордон з метою туризму, в якій вказувала на намір поїхати із дочкою до Тайланду на п`ять місяців, де у відповідача проживає мати.

Позивач наполягав на тому що негайне не вжиття заходів забезпечення позову, про які йдеться у його заяві, матиме вкрай негативні наслідки як для його дитини так і для нього, а у разі вивезення дитини за межі України зробить неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення його позову.

Суд, ознайомившись із заявою позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

У статті 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: 1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону; 3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; 4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів; 9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду. Тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частинами першою та шостою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що в цивільному процесуальному законодавстві відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 149-150 ЦПК України застосувати заборону виїзду за межі України, як спосіб забезпечення позову.

Таким чином, оскільки обраний спосіб забезпечення позову шляхом заборони виїзду малолітньої ОСОБА_3 за кордон України не відповідає вимогам статті 150 ЦПК України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.149,150,153 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Харківського апеляційного суду.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Чугуївський міський суд Харківської області.

Учасник справи, якому копія ухвали суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О. О. Золотоверха