Постанова

від 02.09.2021 по справі 910/11997/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2021 р. Справа№ 910/11997/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Линник А.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 02.09.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 (повний текст підписано 22.02.2021)

у справі №910/11997/20 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий комплекс "Автотранспортник"

до Київської обласної державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фастівська районна рада Київської області

про визнання права на земельну ділянку

В судовому засіданні 02.09.2021 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничий комплекс "Автотранспортник" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської обласної державної адміністрації про визнання права на земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав позивача на постійне користування земельною ділянкою площею 0,20 за адресою: Київська область, м. Фастів, Урочище Казнівське, буд. 4 на підставі Державного акта серії КВ № 18 від 27.01.1995.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем подано неналежні документи, які унеможливлювали опрацювання належним чином питання щодо надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що розташована за адресою: Київська область, місто Фастів, Урочище Казнівське, 4.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відсутність в Державному акті на право постійного користування серії КВ №18, від 27.01.1995 реквізитів, не є підставою для відмови зі сторони відповідача у наданні згоди на розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТОВ ВК Автотранспортник на земельну ділянку площею 0,20 за адресою: Київська область, м. Фастів, Урочище Казнівське, буд. 4, що є в постійному користуванні на підставі Державного акту на право постійного користування серії КВ № 18 від 27.01.1995, крім того, даний факт не впливає на предмет спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фастівську районну раду Київської області.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі №910/11997/20 позов задоволено частково.

Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничий комплекс "Автотранспортник" права на земельну ділянку площею 0,20 га за адресою: Київська область, м.Фастів, Урочище Казнівське 4, на підставі Державного акту на право постійного користування серії КВ №18, від 27.01.1995.

Стягнуто з Київської обласної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий комплекс "Автотранспортник" 2 102,00 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що права позивача на земельну ділянку площею 0,20 га. за адресою: Київська область, м. Фастів, Урочище Казнівське, буд. 4 на підставі Державного акта на право постійного користування серії КВ № 18 від 27.01.1995 року, як належного правонаступника порушені, оскільки позивач позбавлений можливості виготовити нормативно технічну документацію на вказану земельну ділянку, присвоїти їй кадастровий номер та внести до Єдиного державного рестру речових прав на нерухоме майно.

У задоволенні позовних вимог про визнання за Закритим акціонерним товариством "Автотранспортник" права на земельну ділянку площею 0,20 га. за адресою: Київська область, м. Фастів, Урочище Казнівське, буд. 4 на підставі Державного акта на право постійного користування серії КВ № 18 від 27.01.1995 року, суд відмовив, вважаючи їх недоцільними, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничий комплекс "Автотранспортник" є правонаступником Заритого акціонерного товариства "Автотранспортник".

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 22.03.2021 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням судом норм процесуального права.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

- судом не встановлено факту автентичності Акціонерного товариства Автотранспортник та Приватного акціонерного товариства Автотранспортник та правонаступництва останнього з Закритим акціонерним товариством Автотранспортник , що дає змогу визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничий комплекс Автотранспортник " право на земельну ділянку площею 0,20 га. на підставі Державного акту на право постійного користування серії КВ № 18 від 27.01.1995;

- оскільки статут Закритого акціонерного товариства "Автотранспортник", який зазначає суд у рішенні, встановлює, що Закрите акціонерне товариство "Автотранспортник" містить коротку назву АТ Автотранспортник затверджений Протоколом загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Автотранспортник" № 1 від 12.05.1999, зареєстрований виконавчим комітетом Фастівської міської ради, Розпорядження № 58 від 03.06.1999, а земельна ділянка площею 0,20 га. була виділена Фастівською районною радою 22.12.1994, рішення суду не ґрунтується на нормах діючого законодавства;

- користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках не обмежує і не скасовує право постійного користування землею, але в рішенні суд не досліджує та не встановлює самої особи, яка є законним користувачем земельної ділянки площею 0,20 га., що надана у постійне користування Акціонерному товариству Автотранспортник ;

- позивач не надає відповідних обґрунтувань, доказів, з яких вбачається, що земельна ділянка площею 0,20 га. надана у постійне користування Акціонерному товариству Автотранспортник належить йому;

- Київська обласна державна адміністрація є неналежним відповідачем по даній справі, оскільки не порушувала законних прав та інтересів позивача. Позивачем подано неналежні документи для винесення відповідного рішення згідно приписів чинного законодавства та, які унеможливлювали опрацювання належним чином питання, що визначено було у листах Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничий комплекс Автотранспортник . Департаментом містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації в особі відповідача направлено на адресу позивача інформацію про надання необхідних документів для розгляду питання по суті.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача не погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, просить її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2021 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Разіна Т.І., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11997/20. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Київської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі №910/11997/20 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

05.04.2021 матеріали справи №910/11997/20 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 залишено апеляційну скаргу без руху з огляду на неподання належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Надано скаржнику строк не більше семи днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

05.05.2021 від представника відповідача надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого додано, зокрема, платіжне доручення № 142 від 20.04.2021 про сплату 6 306, 00 грн. судового збору.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2021, у зв`язку з перебуванням судді Разіної Т.І. у відпустці з 29.04.2021 по 16.05.2021 включно для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 поновлено Київській обласній державній адміністрації строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі №910/11997/20, відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 17.06.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 відкладено розгляд справи №910/11997/20 на 15.07.2021.

13.07.2021 від представника третьої особи надійшла заява про розгляд справи без його участі.

15.07.2021 від представника позивача надійшли пояснення щодо правомірного користування земельною ділянкою з додатками, копії якого надіслані учасникам апеляційного провадження 14.07.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2021 відкладено розгляд справи №910/11997/20 на 02.09.2021.

Явка представників сторін

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 02.09.2021 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 02.09.2021 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник третьої особи в судове засідання апеляційної інстанції 02.09.2021 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини його неявки суду невідомі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Представник третьої особи був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника третьої особи обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

20.05.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничий комплекс "Автотранспортник" (позивач) звертався із клопотанням до Київської обласної державної адміністрації №52/Л на підставі п. г ст. 55 Закону України Про землеустрій про надання згоди на розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ПрАТ Автотранспортник на земельну ділянку площею 0,20 га за адресою: Київська область, місто Фастів, Урочище Казнівське, 4, що є в постійному користуванні ПрАТ Автотранспортник згідно Державного акту на право постійного користування серії КВ №18, від 27 січня 1995 року.

21.06.2019 року Київська обласна державна адміністрація (відповідач) надала відповідь №06-06/1976, у якій посилалась на те, що згідно з Державним актом на право постійного користування землею серія КВ від 27.01.1995, земельна ділянка площею 0,2 га надана у постійне користування Акціонерному товариству Автотранспортник . За даними Єдиного Державного реєстру підприємств і організацій ТОВ Виробничий комплекс Автотранспортник не є правонаступником Акціонерного товариства Автотранспортник , якому у постійне користування надана земельна ділянка.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що, на думку позивача, відмова відповідача будується на помилкових судженнях, є необгрунтованою, і свідчить про необ`єктивність, оскільки відсутність в Державному акті на право постійного користування серії КВ №18, від 27 січня 1995 року реквізитів, не є і не було підставою для відмови зі сторони відповідача.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5 Конституції України).

Право постійного користування земельною ділянкою є різновидом права користування землею. Це право полягає у володінні та користуванні земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку. Конституційний суд України у рішенні від 22.09.2005 року №5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками (№1-17/2005) виокремив характерні особливості цього правового титулу, а саме:

- право постійного землекористування є безстроковим (на відміну від права оренди) та може бути припинене лише з підстав, передбачених законом;

- права та обов`язки постійних землекористувачів визначені земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені);

- постійні землекористувачі сплачують податок на землю, розмір якого визначається відповідно до законодавства (на відміну від договірного характеру орендної плати);

- земельні ділянки передаються у постійне користування в порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта; оплаті підлягає лише виготовлення технічної документації на земельну ділянку.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам встановлює ст. 123 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

- надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

- формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення, здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Земельне законодавство забороняє приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації.

Відведена юридичній особі земельна ділянка закріплюється у натурі межовими знаками встановленого зразка.

Постановою Кабінету Міністрів Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку і державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 2 квітня 2002 року затверджено нову форму державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, а також встановлено, що раніше видані державні акти на право постійного користування землею, залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення землекористувачів.

Державний акт, одержаний постійним землекористувачем, повинен реєструватися в установленому порядку. Така реєстрація надає документу легітимності.

Відповідно до Указу Президента України Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру від 17 лютого 2003 року реєстрацію здійснює Державний комітет України по земельних ресурсах.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005, Конституційний Суд зробив висновки, які забезпечують безперешкодне здійснення права постійного користування тими землекористувачами, які не увійшли до переліку осіб, визначених у ст. 92 Земельного кодексу України 2001 року.

Так, у зазначеному рішенні, Конституційний Суд вказав, що ст. 92 Земельного кодексу України 2001 року не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Тобто, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу.

Суд дійшов висновку, що права позивача на земельну ділянку площею 0,20 га. за адресою: Київська область, м. Фастів, Урочище Казнівське, буд. 4 на підставі Державного акта на право постійного користування серії КВ № 18 від 27.01.1995 року, як належного правонаступника порушені, оскільки позивач позбавлений можливості виготовити нормативно технічну документацію на вказану земельну ділянку, присвоїти їй кадастровий номер та внести до Єдиного державного рестру речових прав на нерухоме майно, а тому задовольнив позов в частині та визнав за Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничий комплекс "Автотранспортник" права на земельну ділянку площею 0,20 га за адресою: Київська область, м.Фастів, Урочище Казнівське 4, на підставі Державного акту на право постійного користування серії КВ №18, від 27.01.1995.

В той час як спір виник у справі у зв`язку з тим, що за позицією відповідача позивачем було подано на розгляд неналежні документи, які унеможливлювали опрацювання належним чином питання щодо надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що розташована за адресою: Київська область, місто Фастів, Урочище Казнівське, 4.

Позовні вимоги про визнання за Закритим акціонерним товариством "Автотранспортник" права на земельну ділянку площею 0,20 га. за адресою: Київська область, м. Фастів, Урочище Казнівське, буд. 4 на підставі Державного акта на право постійного користування серії КВ № 18 від 27.01.1995 року, суд відхилив, вважаючи недоцільними, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничий комплекс "Автотранспортник" є правонаступником Заритого акціонерного товариства "Автотранспортник".

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

Вирішуючи спір, суд мотивує та обґрунтовує рішення нормами законодавства, які жодним чином не встановлюють факт порушення прав та інтересів позивача відповідачем - Київською обласною державною адміністрацією.

Судом першої інстанції не встановлено факту автентичності Акціонерного товариства Автотранспортник та Приватного акціонерного товариства Автотранспортник та правонаступництва останнього з Закритим акціонерним товариством Автотранспортник , що дає змогу визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничий комплекс Автотранспортник " право на земельну ділянку площею 0,20 га. на підставі Державного акту на право постійного користування серії КВ № 18 від 27.01.1995.

Суд мотивує своє рішення тим, що згідно із інформацією з ЄДРПОУ, вбачається що Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничий комплекс "Автотранспортник" було зареєстроване Виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області 11.03.1994 році як Закрите акціонерне товариство "Автотранспортник" з присвоєним кодом ЄДРПОУ 20572715.

Статут Закритого акціонерного товариства "Автотранспортник" (Затверджений Протоколом загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Автотранспортник" №1 від 12 травня 1999 року, зареєстрований виконавчим комітетом Фастівської міської ради Розпорядження №58 від 03 червня 1999) містить коротку назву АТ Автотранспортник .

Земельна ділянка видана на підставі рішення районної Ради народних депутатів від 22 грудня 1994 року під базу відпочинку. На підставі даного рішення було видано Державний акт на право постійного користування землею серії КВ №18, від 27 січня 1995 року) Акціонерному товариству "Автотранспортник" під базу відпочинку, який зареєстровано в Книзі записів державних актів №18.

Даний висновок суду є неналежним, оскільки статут Закритого акціонерного товариства "Автотранспортник", який зазначає суд у рішенні, встановлює, що Закрите акціонерне товариство "Автотранспортник" містить коротку назву АТ Автотранспортник затверджений Протоколом загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Автотранспортник" № 1 від 12.05.1999, зареєстрований виконавчим комітетом Фастівської міської ради, Розпорядження № 58 від 03.06.1999, а земельна ділянка площею 0,20 га. була виділена Фастівською районною радою 22.12.1994.

Як визначено у рішенні від 11.02.2021, постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку і державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 02.04.2002 затверджено нову форму державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, а також встановлено, що раніше видані державні акти на право постійного користування землею, залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення землекористувачів.

Державний акт, одержаний постійним землекористувачем, повинен реєструватися в установленому порядку. Така реєстрація надає документу легітимності.

Відповідно до Указу Президента України Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру від 17.02.2003 реєстрацію здійснює Державний комітет України по земельних ресурсах.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005, Конституційний Суд зробив висновки, які забезпечують безперешкодне здійснення права постійного користування тими землекористувачами, які не увійшли до переліку осіб, визначених у статті 92 Земельного кодексу України 2001 року.

Так, у зазначеному рішенні, Конституційний Суд вказав, що стаття 92 Земельного кодексу України 2001 року не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.

Даною позицією місцевий господарський суд визначає, що користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках не обмежує і не скасовує право постійного користування землею, але даним висновком, суд не досліджує та не встановлює самої особи, яка є законним користувачем земельної ділянки площею 0,20 га, що надана у постійне користування Акціонерному товариству Автотранспортник .

Виходячи з матеріалів справи, колегія суддів доходить висновку про ненадання позивачем відповідних обґрунтувань, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що земельна ділянка площею 0,20 га надана у постійне користування Акціонерному товариству Автотранспортник належить йому - ТОВ Виробничий комплекс Автотранспортник .

Статтею 79 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Пунктом 1 статті 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній класності, без встановлення строку.

Дана норма статті дає вичерпний перелік набувачів, які мають право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності, а саме:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування;

д заклади освіти незалежно від форми власності;

е) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;

є) оператор газотранспортної системи та оператор системи передачі.

Департаментом містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації за дорученням Київської обласної державної адміністрації було розглянуто лист Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничий комплекс Автотранспортник від 20.05.2019 № 52/Л про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що розташована за адресою: Київська область, місто Фастів, Урочище Казнівське, 4.

За результатами розгляду листа від 20.05.2019 № 52/Л встановлено, що Департаментом містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації неможливо встановити факту правонаступництва Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничий комплекс Автотранспортник та Акціонерним товариством Автотранспортник , про що було повідомлено позивача листом від 21.06.2019 № 06-06/1976.

Відповідно до інформації із ЄДРПОУ, Товариство було зареєстровано Виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області 11.03.1994 як Закрите акціонерне товариство Автотранспортник .

Згідно з Державним актом на право постійного користування землею серія № 18, земельна ділянка площею 0,2 га надана у постійне користування Акціонерному товариству Автотранспортник .

Земельну ділянку надано у постійне користування під базу відпочинку відповідно до рішення 3 сесії XXII скликання Фастівської районної ради народних депутатів від 22.12.1994.

Даний акт не містить, ані дати реєстрації, а ні дати підписання його уповноваженою особою, ані номеру серії КВ (а.с.7-10, т.1).

Як вбачається зі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, 11.03.1994 було проведено державну реєстрацію Закритого акціонерного товариства Автотранспортник .

25.07.2011 року змінено свідоцтво про державну реєстрацію на підставі зміни найменування юридичної особи.

Так, свідоцтвом про державну реєстрацію серія А00 № 475710 визначено назву юридичної особи - Публічне акціонерне товариство виробниче об`єднання Автотранспортник .

В свою чергу, позивачем до позовної заяви надана виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, яка сформована 22.11.2017 з визначеною назвою - Приватне акціонерне товариство Автотранспортник .

Протоколом установчих зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничий комплекс Автотранспортник від 25.03.2019 року б/н визначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничий комплекс Автотранспортник створюється шляхом перетворення Приватного акціонерного товариство Автотранспортник та є новим правонаступником майнових і немайнових прав, обов`язків Приватного акціонерного товариства Автотранспортник .

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничий комплекс Автотранспортник повторно звернулося до відповідача з листом від 11.06.2019 № 105/Л про надання згоди на розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на земельну ділянку площею 0,20 га.

При повторному зверненні, позивачем знову не надано відповідних документів, за якими можливо встановити правонаступництво між позивачем та підприємством, що визначене в Державному акті на право постійного користування землею, а саме: Акціонерним товариством Автотранспортник та позивачем.

Разом з тим, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 11.03.1994, що додане до попередніх звернень, зареєстроване Закрите акціонерне товариство Автотранспортник .

Департамент містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації та відповідач не є відповідними органами, які мають право досліджувати та встановлювати факт автентичності юридичних осіб, які мають розбіжності у документах, в даному випадку підприємств, що визначені у Свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи від 11.03.1994 та у Державному акті на право постійного користування землею серії КВ № 18, які містять в собі різні назви підприємств.

Опрацювавши документи, що стосуються даного питання, 05.08.2019 Департаментом містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації листом № 06-06/2373 повідомлено позивача про обставини, що ускладнюють та унеможливлюють належним чином розглянути дане звернення, а також було доведено до відома позивача, що при надходженні до Київської обласної державної адміністрації документів, що підтверджують відповідність надання у постійне користування земельної ділянки державної власності Акціонерному товариству Автотранспортник (назва згідно державного акту), як Закритому акціонерному товариству Автотранспортник (назва згідно реєстраційних документів), документи будуть розглянуті департаментом в установленому порядку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 55 Закону України Про землеустрій , технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо - геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.

Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

У разі, якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

Відповідно до статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Положенням про Департамент містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації, що затверджене розпорядженням від 24.05.2016 року № 201 передбачено, що Департамент відповідно до визначених галузевих повноважень організовує виконання Конституції і законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, наказів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та здійснює контроль за їх реалізацією та забезпечує у межах своїх повноважень захист прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Здійснює повноваження у сфері земельних відносин, а саме: опрацьовує матеріали, пов`язані із здійсненням Київською обласною державною адміністрацією повноважень із розпорядження землями державної власності в межах, визначених чинним законодавством, готує і подає на підпис, в установленому порядку, проекти розпоряджень голови Київської обласної адміністрації з цих питань; погоджує документацію із землеустрою у випадках та порядку, визначених Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій", щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері містобудування та архітектури.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем - Київською обласною державною адміністрацією жодним чином не порушено законних прав та інтересів позивача.

В свою чергу, позивачем подано неналежні документи для винесення відповідного рішення згідно приписів чинного законодавства та які унеможливлювали опрацювання належним чином питання, що визначено було у листах Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничий комплекс Автотранспортник , щодо надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що розташована за адресою: Київська область, місто Фастів, Урочище Казнівське, 4.

При цьому Департаментом містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації в особі відповідача направлено на адресу позивача інформацію про надання необхідних документів для розгляду питання по суті.

Однак суд дійшов висновку, що позивач позбавлений можливості виготовити нормативно технічну документацію на вказану земельну ділянку, присвоїти їй кадастровий номер та внести до Єдиного державного рестру речових прав на нерухоме майно, а тому задовольнив позов в частині та визнав за Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничий комплекс "Автотранспортник" права на земельну ділянку площею 0,20 га за адресою: Київська область, м.Фастів, Урочище Казнівське 4, без будь-яких належних обґрунтувань та посилань на норми чинного законодавства.

Послання суду на Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, відновідно до якого на даній земельній ділянці розташована база відпочинку Закритого акціонерного товариства "Автотранспортник", в обґрунтування того, що Акціонерне товариство "Автотранспортник" та Закрите акціонерне товариство "Автотранспортник" є одним і тим же товариством під кодом ЄДРПОУ 20572715; відповідно до Статуту від 25 березня 2019 року та Передавального акту від 25 березня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничий комплекс "Автотранспортник" є правонаступником: орендного автотранспортного підприємства АТП-13265 (м.Фастів); Заритого акціонерного товариства "Автотранспортник", що засноване шляхом викупу Орендного автотранспортного підприємства АТП-13265 (м.Фастів); Публічного акціонерного товариства Виробничого Об`єднання "Автотранспортник", що засноване шляхом перейменування Заритого акціонерного товариства "Автотранспортник"; Приватного акціонерного товариства "Автотранспортник", що засноване шляхом перейменування Публічного акціонерного товариства Виробничого Об`єднання "Автотранспортник"; Приватного акціонерного товариства "Автотранспортник", що припиняється в результаті перетворення у Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничий комплекс "Автотранспортник"; та те, що товариство з обмеженою відповідальністю Виробничий комплекс "Автотранспортник" набуває усіх майнових, немайнових прав та обов`язків Приватного акціонерного товариства "Автотранспортник" та є його повним правонаступником з моменту його державної реєстрації у встановленому порядку,-

при встановленні відсутності порушеного відповідачем - Київською обласною державною адміністрацією законних прав та інтересів позивача, не свідчить про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

При цьому, доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегією суддів відхиляються з вищевикладених підстав.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Місцевий господарський суд не з`ясував всі істотні обставини справи та не надав належної оцінки доказам, представленим в заперечення на пред`явлений позов, а тому прийняв судове рішення з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Київської обласної державної адміністрації підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва підлягає частковому скасуванню з вищевикладених підстав, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

У відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд позовної заяви покладаються на позивача, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129,269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі №910/11997/20 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі №910/11997/20 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

" 1. У задоволенні позову відмовити повністю".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий комплекс "Автотранспортник" (вул. Транспортна, буд. 2, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 20572715) на користь Київської обласної державної адміністрації (площа Лесі Українки, буд. 1, м. Київ, 01196, код ЄДРПОУ 02498487) 6 306,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 910/11997/20 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, строки та випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Повний текст постанови підписано 21.12.2021 після виходу суддів Тищенко А.І. та Скрипки І.М. з лікарняного та відпусток.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко