Постанова

від 21.10.2021 по справі 910/4898/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2021 р. Справа№ 910/4898/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 21.10.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Київ-Арт на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2021 (повний текст рішення складено 12.07.2021)

у справі №910/4898/21 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Комунального підприємства КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС

до Товариства з обмеженою відповідальністю Київ-Арт

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення суми компенсації за сплату земельного податку та орендної плати за землю у розмірі 1 173 687 грн. 12 коп.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Комунальне підприємство "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-АРТ" (надалі - відповідач) про стягнення суми компенсації за сплату земельного податку та орендної плати за землю у розмірі 1 173 687 грн. 12 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань за Інвестиційним договором №050-13/і/139 від 11.06.2014 року.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечував з підстав того, що у нього відсутній обов`язок сплачувати кошти на даній стадії інвестиційного договору, оскільки стадія проектування не розпочалась, а до такої стадії здійснення витрат позивачем за земельні ділянки не вважається утриманням земельних ділянок. Також земельні ділянки не були передані відповідачу, а передані в користування ТОВ "РІК" на підставі договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2014-02/07 від 28.02.2014.

Крім того, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення частини компенсації плати за утримання земельних ділянок за період з 11.06.2014 р. по 24.03.2018 р., а також 3% річних та інфляційних.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2021 у справі №910/4898/21 позов Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Арт" на користь Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" заборгованість у розмірі 1 017 563,23 грн, 3% річних у розмірі 56 245,52 грн, інфляційні у розмірі 99 675,08 грн та судовий збір у розмірі 17 602,26 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог мотивовано тим, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-АРТ" перед Комунальним підприємством "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" за Інвестиційним договором про реалізацію інвестиційного проекту будівництва багаторівневого паркінгу з об`єктами транспортної інфраструктури, приміщеннями торгівельно - офісного та соціально - побутового призначення на проспекті Оболонському, 6 в Оболонському районі №050-13/і/139 від 11.06.2014 з компенсації витрат на утримання земельних ділянок по проспекту Оболонському, 6 в Оболонському районі у м. Києві за загальний період з 11.06.2014 по 31.12.2019 становить 1 017 563 грн. 23 коп.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Комунальному підприємству "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" в розмірі 1 017 563 грн. 23 коп.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача заявлені в межах загального строку позовної давності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ-Арт" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2021 у справі №910/4898/21 скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити Комунальному підприємству "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" в задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, відповідач посилався на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не враховано тих обставин, що у відповідача відсутній обов`язок сплачувати кошти на даній стадії інвестиційного договору, оскільки стадія проектування не розпочалась, а до такої стадії здійснення витрат позивачем за земельні ділянки не вважається утриманням земельних ділянок.

Також земельні ділянки не були передані відповідачу, а передані в користування ТОВ "РІК" на підставі договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2014-02/07 від 28.02.2014 р.

Крім того, Положенням про плату за землю у м. Києві визначено, що від сплати податку звільнені земельні ділянки, відведені комунальним підприємствам для потреб будівництва чи реконструкції об`єктів інженерно - транспортної інфраструктури та інших об`єктів, у складі проектів будівництва чи реконструкції об`єктів інженерно - транспортної інфраструктури. Нарахування компенсації здійснено поза строком дії договору оренди земельної ділянки. Також, судом першої інстанції безпідставно відхилено заявлений відповідачем до застосування строк позовної давності до вимог Позивача про стягнення частини компенсації плати за утримання земельних ділянок за період з 11.06.2014 р. по 24.03.2018 р., а також 3% річних та інфляційних втрат.

Короткий зміст заперечень проти доводів апеляційної скарги

26.08.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача (Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС") у встановлений судом апеляційної інстанції строк надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач вказував на законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, а також відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги.

Позивач наголошував, щодо:

- посилання відповідача на відсутність графіку фінансування витрат реалізації інвестиційного проекту вказує, що відповідач невірно трактує умови Договору, оскільки п. 4.2.8 Інвестиційного Договору №050-13/і/139 від 11.06.2014 року сторонами погоджено порядок відшкодування витрат замовника на утримання земельних ділянок;

- твердження відповідача, що обов`язок компенсації витрат замовника розпочинається з моменту початку проектних та будівельних робіт на об`єкті інвестування зазначав, що позивачем виконано умови Інвестиційного Договору №050-13/і/139 на направлено відповідачу лист-вимогу №053/05-470 та кошторисний розрахунок, 17.02.2020 направлено повторно щодо здійснення компенсації витрат, пов`язаних утриманням земельних ділянок у розмірі 1 017 563, 23 грн., проте відповідач зобов`язання за договором не виконав та земельний податок у період з 11.06.2014 по 31.12.2019 позивачу не відшкодував;

- виконання Комунальним підприємством "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" договірних зобов`язань в частині забезпечення Товариству з обмеженою відповідальністю "Київ-Арт" доступу до земельних ділянок вказує, що у листі № 053/05-370 від 16.10.2020 зазначено, що відповідно до п. 5.2.4 Інвестиційного Договору №050-13/і/139 не заперечує щодо доступу до земельних ділянок;

- виконання Комунальним підприємством "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" договірних зобов`язань в частині утримання містобудівних умов та обмежень вказує, що відповідно до п. 2.1 Договору №16/06-14 від 16.06.2014 позивач передає, а відповідач бере на себе зобов`язання здійснювати функції замовника щодо проектування, будівництва, введення в експлуатацію об`єкту будівництва, тому саме на Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ-Арт" покладено обов`язок отримання містобудівних умов та обмежень;

- посилання відповідача на використання паркувального майданчика не за цільовим призначенням не відповідає дійсності, оскільки п. 2.1 Договору оренди земельної ділянки 13.03.2014 визначено цільове призначення земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:78:153:0019) для надання послуг з паркування автотранспорту, будівництва, експлуатації та обслуговування багаторівневого паркінгу;

Також, 28.08.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшли пояснення, у яких зазначено, що сторонами у господарських правовідносинах стосовно компенсації за сплату земельного податку та орендної плати за землю відповідно до Інвестиційного Договору є Комунальне підприємство "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ-Арт", таким чином Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не є стороною в даних правовідносинах та немає повноважень втручатись у господарські відносини суб`єктів господарювання.

Короткий зміст заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Арт" на відзив

03.09.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, які прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду.

У запереченнях на відзив, скаржник посилався на те, що позивач невірно трактує, що п. 4.2.8 Інвестиційного Договору №050-13/і/139 від 11.06.2014 сторонами погоджено порядок відшкодування витрат та те, що відпадала необхідність погоджувати графік фінансування витрат, оскільки аналіз даного пункту договору свідчить, що правила встановлені ст. 213 Цивільного кодексу України не дозволяють визначити зміст тлумачення відповідної умови договору щодо порядку платежів та підстав проведення платежів. У даному випадку сторонами не заперечується, що спірні пункти були включені до Інвестиційного Договору, саме в редакції позивача, який з огляду на принцип contra proferentem, повинен нести ризик пов`язаний з неясністю такої умови.

Також зазначає, що позивач у відзиві не заперечує той факт, що КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" не забезпечило ТОВ "Київ-Арт", як інвестора доступ до земльних ділянок, чим було порушено п. 5.2.4 Договору.

Крім того, позивач підтверджує той факт, що КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" особисто здійснює господарську діяльність на земельних ділянках, що повинно було передати відповідачу та отримає за це дохід для покриття орендних платежів, земельного податку.

Короткий зміст письмових пояснень Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС"

16.09.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача (Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС") надійшли письмові пояснення, у яких він заперечує щодо задоволення апеляційної скарги та зазначає, що обставини щодо погодження графіку фінансування витрат для реалізації інвестиційного проекту в даному випадку не має необхідності досліджувати та дані обставини не було викладено відзиві на позовну заяву, а судом першої інстанції не було враховано дані обставини.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Арт" є безпідставною та необґрунтованою, оскільки відповідач не виклав обставин, якими обґрунтовує свої заперечення, що стали би підтвердженням відсутності обов`язку компенсації витрат замовника на утримання земельних ділянок за Інвестиційним Договором.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №910/4898/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Арт" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2021, розгляд справи призначено на 23.09.2021.

У зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. з 20.09.2021 по 03.10.2021 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.09.2021 у справі №910/4898/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: ОСОБА_1, Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 справу №910/4898/21 прийнято до провадження визначеним складом суду, розгляд справи призначено на 21.10.2021.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 21.10.2021 у справі №910/4898/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 справу №910/4898/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Арт" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2021 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.

Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 21.10.2021 з`явились представники позивача (Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС") відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Арт") третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача (Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

У судовому засіданні 21.10.2021 представник скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Арт") - надав пояснення по суті справи, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2021 у справі №910/4898/21 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник (Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС") в судовому засіданні 21.10.2021 проти доводів апеляційної скарги заперечував, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача (Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надала свої пояснення по суті поданої апеляційної скарги та просила апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2021 у справі №910/4898/21 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується матеріалами справи, 13.03.2014 року між Київською міською радою (Орендодавець) та Комунальним підприємством "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" (Орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Досінчуком Ф.І. за реєстровим №1107, за яким Орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 13.11.2013 №615/10103, за Актом приймання - передачі передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим Договором.

Об`єктом оренди відповідно до цього Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - пр. Оболонський, 6 в Оболонському районі м. Києва; розмір - 0,1037 га в межах червоних ліній; цільове призначення - для надання послуг з паркування автотранспорту, будівництва, експлуатації та обслуговування багаторівневого паркінгу з об`єктами транспортної інфраструктури, приміщеннями торгівельно - офісного та соціально - побутового призначення; кадастровий номер - 8000000000:78:153:0019.(п.2.1 Договору). Договір укладено на 5 років. (п.3.1 Договору).

11.06.2014 між Комунальним підприємством "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" (Замовник), Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-АРТ" (Інвестор) та Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Організатор конкурсу) було укладено Інвестиційний договір про реалізацію інвестиційного проекту будівництва багаторівневого паркінгу з об`єктами транспортної інфраструктури, приміщеннями торгівельно - офісного та соціально - побутового призначення на проспекті Оболонському, 6 в Оболонському районі №050-13/і/139, відповідно до умов якого Інвестор здійснює фінансування всіх витрат (в тому числі Замовника), пов`язаних з реалізацією інвестиційного проекту.

Згідно з п.п.1.1.8 Інвестиційного договору земельні ділянки - земельні ділянки на просп. Оболонському, 6 загальною орієнтовною площею 0,5088 га, в межах яких буде здійснено Будівництво об`єкта інвестування, надані Замовнику в користування рішенням Київської міської ради від 13 листопада 2013 року № 615/10103, в тому числі: земельна ділянка площею 0,4051 га в постійне користування (кадастровий номер 8000000000:78:153:0010); земельна ділянка площею 0,1037 га, в межах червоних ліній, - в короткострокову оренду на 5 років (кадастровий номер 8000000000:78:153:0019). Договір оренди від 13 березня 2014 року укладено між Замовником та Київською міською радою.

Утримання Земельних ділянок - сукупність дій з боку Замовника, спрямованих на забезпечення Інвестора земельними ділянками під час та після Будівництва Об`єкта інвестування, які включають в себе сплату земельного податку та інші витрати Замовника за такі земельні ділянки. (п.1.1.9 Інвестиційного договору)

Відповідно до п.2.3 Інвестиційного договору Інвестор компенсує Замовнику витрати на виконання підготовчих (передконкурсних) робіт, розробку орієнтовних техніко - економічних показників, передпроектних пропозицій, що становить 252205,80 грн. не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дня надання Інвестору них документів.

Пунктом 2.4 Інвестиційного договору передбачено, що Інвестор компенсує Замовнику додаткові витрати на оформлення правовстановлюючих документів на Земельні ділянки, необхідні для реалізації Інвестиційного проекту, та їх утриманням (з дня набрання чинності даним Договором), витрати пов`язані з проектуванням, перекладанням інженерних мереж, будівництвом та введенням Об`єкта інвестування в експлуатацію, будуть відшкодовуватись Інвестором до припинення взаємних зобов`язань між Інвестором та Замовником відповідно до представлених кошторисів, але не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дати надання Інвестору відповідних документів (кошторисів).

У п.4.2.1 Інвестиційного договору визначено, що Інвестор зобов`язаний здійснювати фінансування всіх витрат (в тому числі Замовника), пов`язаних з реалізацією інвестиційного проекту.

Згідно з п. 4.2.8 Інвестиційного договору Інвестор зобов`язаний компенсувати додаткові витрати Замовнику на оформлення правовстановлюючих документів на Земельні ділянки, необхідні для реалізації Інвестиційного проекту, та їх утриманням (з дня набрання чинності даним Договором), витрати пов`язанні з проектуванням, перекладанням інженерних мереж, будівництвом та введенням Об`єкта інвестування в експлуатацію, будуть відшкодовуватись Інвестором до припинення взаємних зобов`язань між Інвестором та Замовником відповідно до представлених кошторисів, але не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дати надання Інвестору відповідних документів (кошторисів).

Датою набрання чинності цього Договору є дата реєстрації Договору в Департаменті економіки та інвестицій, що вказана на титульній сторінці цього Договору. (п.11.1 Інвестиційного договору).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права правокористувачем земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:78:153:0010) за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, 6 є Комунальне підприємство "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС".

16.06.2014 між Комунальним підприємством "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" (Сторона -1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-АРТ" (Сторона - 2) було укладено Договір №16/06-14, відповідно до умов якого Сторона - 1 передає, а Сторона - 2 бере на себе зобов`язання здійснювати функції Замовника щодо проектування, будівництва та введення в експлуатацію об`єкту будівництва, визначені цим Договором.

18.02.2019 Позивач надіслав на адресу Відповідача лист - вимогу №053/05-470 від 15.02.2019 року про здійснення компенсації витрат, пов`язаних з утриманням земельних ділянок на проспекті Оболонському, 6 у м. Києві загальною площею 0,5088 за період з 11.06.2014 по 31.12.2018 у розмірі 820 415 грн. 81 коп., що підтверджується копіями фіскального чеку від 18.02.2019, опису вкладення у цінний лист, накладної.

17.02.2020 Позивач надіслав на адресу Відповідача лист - вимогу №053/05-614 про здійснення компенсації витрат, пов`язаних з утриманням земельних ділянок на проспекті Оболонському, 6 у м. Києві загальною площею 0,5088 за період з 11.06.2014 р. по 31.12.2019 р. у розмірі 1 017 563 грн. 23 коп., що підтверджується копіями фіскального чеку від 17.02.2020 р., опису вкладення у цінний лист, списку згрупованих поштових відправлень.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив відшкодування сплачених Позивачем земельного податку та орендної плати за землю, пов`язаних з утриманням земельних ділянок на проспекті Оболонському, 6 у м. Києві, загальною площею 0,5088, за період 2014 - 2019 роки у повному обсязі.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-АРТ" перед Позивачем становить 1 017 563 грн. 23 коп.

Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-АРТ" 3% річних у розмірі 56 447 грн. 81 коп., інфляційні у розмірі 99 676 грн. 08 коп.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що у нього відсутній обов`язок сплачувати кошти на даній стадії інвестиційного договору, оскільки стадія проектування не розпочалась, а до такої стадії здійснення витрат позивачем за земельні ділянки не вважається утриманням земельних ділянок. Також земельні ділянки не були передані відповідачу, а передані в користування ТОВ "РІК" на підставі договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2014-02/07 від 28.02.2014. Крім того, Положенням про плату за землю у м. Києві визначено, що від сплати податку звільнені земельні ділянки, відведені комунальним підприємствам для потреб будівництва чи реконструкції об`єктів інженерно - транспортної інфраструктури та інших об`єктів, у складі проектів будівництва чи реконструкції об`єктів інженерно - транспортної інфраструктури. Нарахування компенсації здійснено поза строком дії договору оренди земельної ділянки. Заявлено про застосування строку позовної давності до вимог Позивача про стягнення частини компенсації плати за утримання земельних ділянок за період з 11.06.2014 р. по 24.03.2018 р., а також 3% річних та інфляційних.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

11 червня 2014 року між Департаментом економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації (Організатор конкурсу), Комунальним підприємством Київтранспарксервіс (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальність Київ- АРТ (Інвестор) укладено інвестиційний договір №050-13/і/139 про реалізацію інвестиційного проекту будівництва багаторівневого паркінгу з об`єктами транспортної інфраструктури, приміщення торгівельно-фінансового та соціально-побутового призначення по проспекті Оболонському, 6 (надалі Договір/Інвестиційний договір).

Закон України Про інвестиційну діяльність (в редакції, чинній на момент укладання договору) визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України Про інвестиційну діяльність (в редакції, чинній на момент укладання договору) інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. (ч.1 ст. 2 Закону України Про інвестиційну діяльність (в редакції, чинній на момент укладання договору))

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України Про інвестиційну діяльність (в редакції, чинній на момент укладання договору) об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про інвестиційну діяльність (в редакції, чинній на момент укладання договору) всі суб`єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Розміщення інвестицій у будь-яких об`єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід`ємним правом інвестора і охороняється законом. Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України Про інвестиційну діяльність основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Отже, зміст інвестиційного договору складають взаємні права та обов`язки учасників інвестиційної діяльності, спрямовані на реалізацію інвестицій з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Інвестиційний договір, як окремий вид цивільно-правових договорів, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору інвестування, доручення, спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, позички, купівлі-продажу, довірчого управління майном тощо). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так і майнові права (обов`язки) сторін договору.

Як на підставу обґрунтування своїх вимог, Позивач посилався на Пункт 4.2.1, Інвестиційного договору, яким передбачено, що інвестор зобов`язаний, здійснювати фінансування всіх витрат (в тому числі й Замовника), пов`язаних з реалізацією інвестиційного проекту.

Пунктом 4.2.8 Договору передбачено право Замовника представляти Інвестору кошториси на компенсацію додаткових витрат Замовника на оформлення правовстановлюючих документів на Земельні ділянки, необхідні для реалізації інвестиційного проекту та їх утримання.

Скаржник звертав увагу суду, що у зв`язку з тим, що графік фінансування та реалізації Інвестиційного проекту шляхом підписання додаткової угоди до Договору (п.5.2.2. Договору) сторони не підписували, а також через те, що земельні ділянки замовником конкурсу Інвестору не передавались, в період з 2014-по 2019 рік, позивач будь-яких кошторисів Відповідачу не виставляв.

Як зазначає скаржник у своїй апеляційній скарзі, що 15.02.2019 позивач направив відповідачу лист-вимогу про компенсацію витрат пов`язаних з утриманням земельних ділянок, проте в зазначеній вимозі позивач залишив поза увагою той факт, що земельні ділянки Інвестору замовником (Відповідачем) не передані, графік фінансування витрат реалізації Інвестиційного проекту сторонами не погоджений.

Відповідно, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не дав належної оцінки іншим пунктам Інвестиційного договору, та не надавав йому належної правової оцінки.

Пунктом, 1.1.5 Інвестиційного договору №050-13/і/139 від 11.06.2014 року передбачено, що Інвестиційний проект - сукупність дій Сторін, спрямованих на Будівництво Об`єкта інвестування, оформлення прав на майно та земельну ділянку, відповідно до чинного законодавства та умов цього договору.

У відповідності до п. 1.1.3. Інвестиційного договору №050-13/і/139 від 11.06.2014 року, Будівництво - проектні, будівельно- монтажні та інші роботи, спрямовані на створення Об`єкта інвестування з метою подальшої експлуатації за призначенням, введення в експлуатацію, а також здійснення заходів благоустрою Об`єкта інвестування та інше.

Як вказує скаржник, що зазначена в позові компенсація відповідачем позивачеві орендних платежів та сплати земельного порядку передбачена з моменту початку проектних, та будівельних робіт на об`єкті інвестування, а щоб виконати умови договору в зазначеній частині інвестор повинен був з однієї сторони отримати вихідні дані, в складі яких є містобудівні умови і обмеження, та отримати від замовника доступ до земельних ділянок з іншої сторони.

Відповідно, доводи скаржника стосовно того, що в матеріалах справи відсутні докази, щодо виконання КП Київтранспарксервіс договірних обов`язків як і в частині забезпечення ТОВ Київ-Арт як Інвестора доступ до земельних ділянок (п.5.2.4), так і в частині виконання функцій замовника при отриманні вихідних даних (п.5.1.3)., знайшли своє відображення, а саме існування Інвестиційного договору не покладає на відповідача обов`язок компенсувати витрати сторін Інвестиційного договору. Такі обов`язки виникають у Інвестора-відповідача лише під час реалізації Інвестиційного договору та виключно під час вчинення передбачених ним етапів.

Також скаржник звертав увагу суду апеляційної інстанції, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що в листі від 16.10.2020 №053/05- 370 адресованому ТОВ Київ-Арт , КП Київтранспарксервіс визнає той факт, що Інвестор до земельних ділянок не допущений, відсутня затверджена документація та декларації про початок будівельних робіт, а відтак позивач в порушення п.5.2.4. Договору, просив відповідача повідомити про дату і мету доступу до ділянки, хоча мав забезпечити доступ Інвестора до земельних ділянок з моменту набрання чинності Інвестиційного договору.

Проте, в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції, зазначено, що у даному випадку сторони, реалізуючи принцип свободи договору вільно, самостійно, на власний розсуд, тобто за волевиявленням обох сторін, пунктами 2.4, 4.2.1, 4.2.8 Інвестиційного договору про реалізацію інвестиційного проекту будівництва багаторівневого паркінгу з об`єктами транспортної інфраструктури, приміщеннями торгівельно - офісного та соціально - побутового призначення на проспекті Оболонському, 6 в Оболонському районі N 050-13/І/139 від 11.06.2014 року погодили, що саме відповідач компенсує позивачу витрати, пов`язані з утриманням земельних ділянок, необхідні для реалізації інвестиційного проекту (з дня набрання чинності договором).

Також, суд першої інстанції враховуючи п. п. 2.4, 4.2.8 Інвестиційного договору про реалізацію інвестиційного проекту будівництва багаторівневого паркінгу з об`єктами транспортної інфраструктури, приміщеннями торгівельно - офісного та соціально - побутового призначення на проспекті Оболонському, 6 в Оболонському районі N 050-13/І/139 від 11.06.2014 року, зазначав, що вказаними положеннями договору чітко визначений термін, коли саме розпочинається строк виконання зобов`язань інвестора з відшкодування витрат на утримання земельних ділянок, у тому числі земельного податку і орендної плати, а саме - з дня набрання чинності інвестиційним договором.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку, що обов`язок зі сплати спірної суми коштів за договором взагалі не залежить від належного або неналежного виконання сторонами своїх зобов`язань.

За таких обставин, можна дійти до висновку про необхідність застосування принципу contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав), за яким особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови.

Скаржник звертає увагу, що умови договору розроблені КП Київтранспарксервіс . в тому числі такі як Інвестиційний проект - сукупність дій сторін, спрямованих на будівництво об`єкта інвестування, оформлення прав на майно та земельну ділянку, відповідно до чинного законодавства та умов цього договору (п. 1.1.5) Будівництво - проектні, будівельно-монтажні та інші роботи, спрямовані на створення Об`єкта інвестування з метою подальшої експлуатації за призначенням, введення в експлуатацію, а також здійснення заходів благоустрою Об`єкта інвестування та інше (п.1.1.3). необхідно їх розуміти на користь відповідача, а відтак про відсутність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача заявлених позивачем грошових коштів.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Тому, сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону, у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

КП Київтранспарксервіс не забезпечив ТОВ Київ-Арт , як Інвестора доступ до земельних ділянок (п.5.2.4 Договору), не виконав функцій замовника при отриманні вихідних даних проектування будівництва та введення в експлуатацію об`єкта будівництва, (п.5.1.3 Договору), не визначив графік фінансування та реалізації Інвестиційного проекту шляхом підписання додаткової угоди до Договору (п.5.2.2. Договору), тому відповідно у ТОВ Київ-Арт не виникло зобов`язань зі слати компенсації орендних та податкових платежів КП Київтранспарксервіс за не передані для виконання умов Інвестиційного договору земельні ділянки.

Враховуючи вищевикладене, доводи скаржника стосовно того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не враховано тих обставин, що у відповідача відсутній обов`язок сплачувати кошти на даній стадії інвестиційного договору, оскільки стадія проектування не розпочалась, а до такої стадії здійснення витрат позивачем за земельні ділянки не вважається утриманням земельних ділянок, суд апеляційної інстанції бере до уваги.

Скаржник зазначав, що земельні ділянки, котрі є предметом Інвестиційного Договору, що у відповідності до рішення Київської міської ради, від 13 листопада 2013 року №615/10103, надано Комунальному підприємству "Київтранспарксервіс", за умови виконання пункту 3 цього рішення, земельні ділянки загальною площею 0,5088 га, в тому числі земельну ділянку площею 0,4051 га - в постійне користування (кадастровий номер 8000000000:78:153:0010) та земельну ділянку площею 0,1037 га, в межах червоних ліній, - в короткострокову оренду на 5 років (кадастровий номер 8000000000:78:153:0019), для надання послуг з паркування автотранспорту, будівництва, експлуатації та обслуговування багаторівневого паркінгу з об`єктами транспортної інфраструктури, приміщеннями торговельно-офісного та соціально-побутового призначення на просп. Оболонському, 6 в Оболонському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.

В той же час, матеріалами справи підтверджується, що будь-яких дій на виконання як і рішення Київської міської ради від 13 листопада 2013 року №615/10103 так і Інвестиційного договору з будівництва, експлуатації та обслуговування багаторівневого паркінгу з об`єктами транспортної інфраструктури, приміщеннями торговельно-офісного та соціально-побутового призначення на просп. Оболонському, 6 зі сторони КП Київтранпарксервіс не вчинялось.

Також вказує скаржник, що КП Київтранспакрсервіс 28.02.2014 уклало договір №ДНП- 2014-02/07 з Приватним підприємством РІК предметом зазначеного договору була передача комунальним підприємством суб`єкту господарювання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, за адресою: проспект Оболонський 6, м. Київ, на тотожній земельній ділянці, що повинна була передана Інвестору за умовами Інвестиційного договору.

Водночас, рішенням Київської міської ради N 930/1591 від 26.06.2007 року "Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві" Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" визначено єдиним оператором з паркування транспортних засобів, стягнення паркувального збору.

Рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві (зі змінами та доповненнями) визначено перелік адрес паркувальних майданчиків, які закріплені за КП Київтранспарксервіс .

Відповідно, враховуючи вищевикладене, довод скаржника знайшов своє підтвердження, що земельна ділянка, по просп. Оболонському, 6, м. Київ, не включена до переліку адрес паркувальних майданчиків (таблиця 1 додатка №5 рішення КМР від 23.06.2011 № 242/5629), як підтверджується матеріалами справи, земельні ділянки по просп. Оболонському, 6 з кадастровими номерами 8000000000000:78:153:0010, 8000000000000:78:153:0019, були передані КП Київтранспарксервіс , відповідним рішенням КМР від 13.11.2013 №615/10103 на праві постійного користування та оренди, саме для реалізації Інвестиційного проекту, а не для передачі їх третім особам для експлуатації та організації паркувального майданчику.

Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, яка згідно з рішенням Київської міської ради спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях, (п.2.1 По про збір за місця для паркування транспортних засобів у м. Києві.

Збір сплачується до бюджету міста Києва за місцем розташування спеціально відведеного місця для паркування транспортних засобів у розмірах, встановлених пунктом З цього положення, та в межах територіальних зон міста Києва для визначення ставок збору за місця для паркування транспортних засобів (п.4.1. Положення), тому на відповідних земельних ділянках не передбачене право КП Київтранспарксервіс стягнення паркувального збору, а застосовуються правовідносини, що покладаються на користувача земельної ділянки зі сплати орендних платежів та земельного податку.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав ст. 125 Земельного кодексу України.

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, а саме з дня реєстрації договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Як вірно зазначав скаржник, що компенсація балансоутримувачу інвестору коштів з сплати земельного податку та орендної плати повинна розпочинатись з моменту доступу до земельних ділянок.

До спірних правовідносин підлягає застосуванню рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року N 1-р/2018 (справа N 1-6/2018), яким сформовано правову позицію щодо верховенства права, а саме - основними елементами конституційного принципу верховенства права є справедливість, рівність, правова визначеність. Конституційні та конвенційні принципи, на яких базується гарантія кожному прав і свобод осіб та їх реалізація, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року N 8-рп/2005).

Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища.

Відповідно, суд апеляційної інстанції бере до уваги довод скаржника щодо того, що КП Київтранпарксервіс не виконало умов Інвестиційного договору, а земельні ділянки не були передані відповідачу, а передані в користування ТОВ "РІК" на підставі договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2014-02/07 від 28.02.2014 р.

З огляду на викладене, твердження, що позивач виконав умови Інвестиційного Договору №050-13/і/139, а відповідач зобов`язання за договором не виконав та земельний податок у період з 11.06.2014 по 31.12.2019 позивачу не відшкодував у розмірі 1 017 563, 23 грн. - не було доведено позивачем в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням наведеного, за наслідками апеляційного розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Арт" суми компенсації за сплату земельного податку та орендної плати за землю у розмірі 1 173 687 грн. 12 коп. - не є законними та обгрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а отже, задоволенню не підлягають.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, найшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а також при ухваленні рішення судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права (ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: з Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Арт" підлягає стягненню 26 407 (двадцять шість тисяч чотириста сім) грн. 97 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги, а судовий збір за подачу позову залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Київ-Арт на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2021 у справі №910/4898/21 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2021 у справі №910/4898/21 скасувати.

3. Прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС до Товариства з обмеженою відповідальністю Київ-Арт про стягнення суми компенсації за сплату земельного податку та орендної плати за землю у розмірі 1 173 687 грн. 12 коп - відмовити.

4. Стягнути з Комунального підприємства КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС (01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 6, Ідентифікаційний код юридичної особи 35210739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Київ-Арт (01021, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 20, Ідентифікаційний код юридичної особи 35265987) 26407 (двадцять шість тисяч чотириста сім) грн 97 коп судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

5. Судові витрати (судовий збір) за розгляд справи у суді першої інстанції залишити за позивачем.

6. Видачу наказу по справі №910/4898/21 доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи №910/4898/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту20.12.2021.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Є.Ю. Шаптала

С.Р. Станік