Рішення

від 07.07.2021 по справі 910/4898/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2021Справа № 910/4898/21 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу в порядку загального позовного провадження

за позовом Комунального підприємства КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС (01030, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЛЕОНТОВИЧА, будинок 6) до за участю проТовариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ-АРТ (01021, місто Київ, ВУЛИЦЯ МЕЧНИКОВА, будинок 20) Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, ВУЛ.ХРЕЩАТИК, будинок 36). стягнення суми компенсації за сплату земельного податку та орендної плати за землю у розмірі 1 173 687 грн. 12 коп. Представники:

від Позивача: Пономаренко А.Є. (представник на підставі довіреності);

від Відповідача: Валько І.В. (представник на підставі ордеру);

від Третьої особи: Павлов Р.В. (представник в порядку самопредставництва);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Комунальне підприємство КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ-АРТ (надалі також - Відповідач ) про стягнення суми компенсації за сплату земельного податку та орендної плати за землю у розмірі 1 173 687 грн. 12 коп..

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Інвестиційним договором №050-13/і/139 від 11.06.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2021 року відкрито провадження у справі №910/4898/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 21.04.2021 року, залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача - Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, ВУЛ.ХРЕЩАТИК, будинок 36).

20.04.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

20.04.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду.

У підготовче засідання 21.04.2021 року з`явились представники позивача та третьої особи, представник відповідача не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи, надано Позивачу строк до 5 днів з дня отримання відзиву та пояснень третьої особи для надання відповіді на відзив та відповіді на пояснення, надано Відповідачу строк до 5 днів з дня отримання відповіді на відзив та пояснень третьої особи для надання заперечень та відповіді на пояснення, відкладено підготовче судове засідання на 12.05.2021 року.

22.04.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшли пояснення по справі.

26.04.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

26.04.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення відзиву на адресу третьої особи.

У підготовче засідання 12.05.2021 року з`явились представники позивача, відповідача та третьої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, надано Позивачу строк до 5 днів з 12.05.2021 року для надання відповіді на відзив, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче судове засідання на 09.06.2021 року.

17.05.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.

28.05.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У підготовче засідання 09.06.2021 року з`явились представники позивача та третьої особи, представник відповідача не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.06.2021 року.

30.06.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

30.062021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення.

30.062021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення доказів по справі.

В судове засідання 30.06.2021 року з`явились представники позивача, відповідача та третьої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача про поновлення строку для подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи, відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи з вказаних в ньому підстав.

Представник Відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні до 07.07.2021 року.

В судовому засіданні 07 липня 2021 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд її задовольнити. Представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позову. Представник Третьої особи надав усні пояснення по суті спору.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 07 липня 2021 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

13.03.2014 року між Київською міською радою (Орендодавець) та Комунальним підприємством КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС (Орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Досінчуком Ф.І. за реєстровим №1107, за яким Орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 13.11.2013 №615/10103, за Актом приймання - передачі передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим Договором. (т.1 а.с.26-38)

Об`єктом оренди відповідно до цього Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - пр. Оболонський, 6 в Оболонському районі м. Києва; розмір - 0,1037 га в межах червоних ліній; цільове призначення - для надання послуг з паркування автотранспорту, будівництва, експлуатації та обслуговування багаторівневого паркінгу з об`єктами транспортної інфраструктури, приміщеннями торгівельно - офісного та соціально - побутового призначення; кадастровий номер - 8000000000:78:153:0019.(п.2.1 Договору)

Договір укладено на 5 років. (п.3.1 Договору)

11.06.2014 року між Комунальним підприємством КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС (Замовник), Товариством з обмеженою відповідальністю КИЇВ-АРТ (Інвестор) та Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Організатор конкурсу) було укладено Інвестиційний договір про реалізацію інвестиційного проекту будівництва багаторівневого паркінгу з об`єктами транспортної інфраструктури, приміщеннями торгівельно - офісного та соціально - побутового призначення на проспекті Оболонському, 6 в Оболонському районі №050-13/і/139, відповідно до умов якого Інвестор здійснює фінансування всіх витрат (в тому числі Замовника), пов`язаних з реалізацією інвестиційного проекту. (т.1 а.с.11-23)

Згідно з п.п.1.1.8 Інвестиційного договору земельні ділянки - земельні ділянки на просп. Оболонському, 6 загальною орієнтовною площею 0,5088 га, в межах яких буде здійснено Будівництво об`єкта інвестування, надані Замовнику в користування рішенням Київської міської ради від 13 листопада 2013 року № 615/10103, в тому числі: земельна ділянка площею 0,4051 га в постійне користування (кадастровий номер 8000000000:78:153:0010); земельна ділянка площею 0,1037 га, в межах червоних ліній, - в короткострокову оренду на 5 років (кадастровий номер 8000000000:78:153:0019). Договір оренди від 13 березня 2014 року укладено між Замовником та Київською міською радою.

Утримання Земельних ділянок - сукупність дій з боку Замовника, спрямованих на забезпечення Інвестора земельними ділянками під час та після Будівництва Об`єкта інвестування, які включають в себе сплату земельного податку та інші витрати Замовника за такі земельні ділянки. (п.1.1.9 Інвестиційного договору)

Відповідно до п.2.3 Інвестиційного договору Інвестор компенсує Замовнику витрати на виконання підготовчих (передконкурсних) робіт, розробку орієнтовних техніко - економічних показників, передпроектнпх пропозицій, що становить 252205,80 грн. не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дня надання Інвестору них документів.

Пунктом 2.4 Інвестиційного договору передбачено, що Інвестор компенсує Замовнику додаткові витрати на оформлення правовстановлюючих документів на Земельні ділянки, необхідні для реалізації Інвестиційного проекту, та їх утриманням (з дня набрання чинності даним Договором), витрати пов`язані з проектуванням, перекладанням інженерних мереж, будівництвом та введенням Об`єкта інвестування в експлуатацію, будуть відшкодовуватись Інвестором до припинення взаємних зобов`язань між Інвестором та Замовником відповідно до представлених кошторисів, але не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дати надання Інвестору відповідних документів (кошторисів).

У п.4.2.1 Інвестиційного договору визначено, що Інвестор зобов`язаний здійснювати фінансування всіх витрат (в тому числі Замовника), пов`язаних з реалізацією інвестиційного проекту.

Згідно з п. 4.2.8 Інвестиційного договору Інвестор зобов`язаний компенсувати додаткові витрати Замовнику на оформлення правовстановлюючих документів на Земельні ділянки, необхідні для реалізації Інвестиційного проекту, та їх утриманням (з дня набрання чинності даним Договором), витрати пов`язанні з проектуванням, перекладанням інженерних мереж, будівництвом та введенням Об`єкта інвестування в експлуатацію, будуть відшкодовуватись Інвестором до припинення взаємних зобов`язань між Інвестором та Замовником відповідно до представлених кошторисів, але не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дати надання Інвестору відповідних документів (кошторисів).

Датою набрання чинності цього Договору є дата реєстрації Договору в Департаменті економіки та інвестицій, що вказана на титульній сторінці цього Договору. (п.11.1 Інвестиційного договору)

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права правокористувачем земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:78:153:0010) за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, 6 є Комунальне підприємство КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС . (т.1 а.с.24-25)

16.06.2014 року між Комунальним підприємством КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС (Сторона -1) та Товариством з обмеженою відповідальністю КИЇВ-АРТ (Сторона - 2) було укладено Договір №16/06-14, відповідно до умов якого Сторона - 1 передає, а Сторона - 2 бере на себе зобов`язання здійснювати функції Замовника щодо проектування, будівництва та введення в експлуатацію об`єкту будівництва, визначені цим Договором. (т.1 а.с.39-44)

18.02.2019 року Позивач надіслав на адресу Відповідача лист - вимогу №053/05-470 від 15.02.2019 року про здійснення компенсації витрат, пов`язаних з утриманням земельних ділянок на проспекті Оболонському, 6 у м. Києві загальною площею 0,5088 за період з 11.06.2014 р. по 31.12.2018 р. у розмірі 820 415 грн. 81 коп., що підтверджується копіями фіскального чеку від 18.02.2019 р., опису вкладення у цінний лист, накладної. (т.1 а.с.253-268)

17.02.2020 року Позивач надіслав на адресу Відповідача лист - вимогу №053/05-614 про здійснення компенсації витрат, пов`язаних з утриманням земельних ділянок на проспекті Оболонському, 6 у м. Києві загальною площею 0,5088 за період з 11.06.2014 р. по 31.12.2019 р. у розмірі 1 017 563 грн. 23 коп., що підтверджується копіями фіскального чеку від 17.02.2020 р., опису вкладення у цінний лист, списку згрупованих поштових відправлень. (т.1 а.с.233-252)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив відшкодування сплачених Позивачем земельного податку та орендної плати за землю, пов`язаних з утриманням земельних ділянок на проспекті Оболонському, 6 у м. Києві, загальною площею 0,5088, за період 2014 - 2019 роки у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ-АРТ перед Позивачем становить 1 017 563 грн. 23 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ-АРТ 3% річних у розмірі 56 447 грн. 81 коп., інфляційні у розмірі 99 676 грн. 08 коп.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що у нього відсутній обов`язок сплачувати кошти на даній стадії інвестиційного договору, оскільки стадія проектування не розпочалась, а до такої стадії здійснення витрат позивачем за земельні ділянки не вважається утриманням земельних ділянок. Також земельні ділянки не були передані відповідачу, а передані в користування ТОВ РІК на підставі договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2014-02/07 від 28.02.2014 р. Крім того, Положенням про плату за землю у м. Києві визначено, що від сплати податку звільнені земельні ділянки, відведені комунальним підприємствам для потреб будівництва чи реконструкції об`єктів інженерно - транспортної інфраструктури та інших об`єктів, у складі проектів будівництва чи реконструкції об`єктів інженерно - транспортної інфраструктури. Нарахування компенсації здійснено поза строком дії договору оренди земельної ділянки. Заявлено про застосування строку позовної давності до вимог Позивача про стягнення частини компенсації плати за утримання земельних ділянок за період з 11.06.2014 р. по 24.03.2018 р., а також 3% річних та інфляційних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Інвестиційний договір про реалізацію інвестиційного проекту будівництва багаторівневого паркінгу з об`єктами транспортної інфраструктури, приміщеннями торгівельно - офісного та соціально - побутового призначення на проспекті Оболонському, 6 в Оболонському районі №050-13/і/139 від 11.06.2014 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Закон України Про інвестиційну діяльність (в редакції, чинній на момент укладання договору) визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України Про інвестиційну діяльність (в редакції, чинній на момент укладання договору) інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. (ч.1 ст. 2 Закону України Про інвестиційну діяльність (в редакції, чинній на момент укладання договору))

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України Про інвестиційну діяльність (в редакції, чинній на момент укладання договору) об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про інвестиційну діяльність (в редакції, чинній на момент укладання договору) всі суб`єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Розміщення інвестицій у будь-яких об`єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід`ємним правом інвестора і охороняється законом. Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України Про інвестиційну діяльність основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Отже, зміст інвестиційного договору складають взаємні права та обов`язки учасників інвестиційної діяльності, спрямовані на реалізацію інвестицій з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Інвестиційний договір, як окремий вид цивільно-правових договорів, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору інвестування, доручення, спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, позички, купівлі-продажу, довірчого управління майном тощо). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так і майнові права (обов`язки) сторін договору.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Як передбачено ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 Земельного кодексу України).

Судом встановлено, що землекористувачем земельних ділянок за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, 6 (кадастрові номера 8000000000:78:153:0010 та 8000000000:78:153:0010) є Комунальне підприємство КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС , що підтверджується Договором оренди земельної ділянки від 13.03.2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Досінчуком Ф.І. за реєстровим №1107, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно зі ст. 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

У відповідності до ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Враховуючи те, що землекористувачем та орендарем вищевказаних земельних ділянок є Комунальне підприємство КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС , тому саме на нього покладений обов`язок сплачувати земельний податок та орендну плату за землю у встановленому законодавством порядку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, за період з 11.06.2014 року по 31.12.2019 року Комунальне підприємство КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС , як землекористувач вказаних земельних ділянок, сплатив до Державного бюджету земельний податок за користування цими ділянками, а також як орендар сплатив орендну плату за землю у загальному розмірі 1 017 563 грн. 23 коп., що підтверджується податковими деклараціями про сплату земельного податку за вказаний період, виписками по рахунку Позивача за період з 28.07.2014 р. по 19.07.2016 р., платіжними дорученнями. (т.1 а.с.45-235)

Крім того, як вбачається з листа Головного управління ДПС у м. Києві №17001/6/26-19-13-01-16 від 18.02.2021 року, станом на 18.02.2021 року у Комунального підприємства КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС заборгованість по земельному податку з юридичних осіб та орендній платі з юридичних осіб відсутня. (т.1 а.с.107)

Як встановлено Судом, 11.06.2014 року між Комунальним підприємством КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС (Замовник), Товариством з обмеженою відповідальністю КИЇВ-АРТ (Інвестор) та Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Організатор конкурсу) було укладено Інвестиційний договір про реалізацію інвестиційного проекту будівництва багаторівневого паркінгу з об`єктами транспортної інфраструктури, приміщеннями торгівельно - офісного та соціально - побутового призначення на проспекті Оболонському, 6 в Оболонському районі №050-13/і/139, відповідно до умов якого Інвестор здійснює фінансування всіх витрат (в тому числі Замовника), пов`язаних з реалізацією інвестиційного проекту. (т.1 а.с.11-23)

Утримання Земельних ділянок - сукупність дій з боку Замовника, спрямованих на забезпечення Інвестора земельними ділянками під час та після Будівництва Об`єкта інвестування, які включають в себе сплату земельного податку та інші витрати Замовника за такі земельні ділянки . (п.1.1.9 Інвестиційного договору)

Пунктом 2.4 Інвестиційного договору передбачено, що Інвестор компенсує Замовнику додаткові витрати на оформлення правовстановлюючих документів на Земельні ділянки, необхідні для реалізації Інвестиційного проекту, та їх утриманням (з дня набрання чинності даним Договором), витрати пов`язані з проектуванням, перекладанням інженерних мереж, будівництвом та введенням Об`єкта інвестування в експлуатацію, будуть відшкодовуватись Інвестором до припинення взаємних зобов`язань між Інвестором та Замовником відповідно до представлених кошторисів, але не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дати надання Інвестору відповідних документів (кошторисів).

У п.4.2.1 Інвестиційного договору визначено, що Інвестор зобов`язаний здійснювати фінансування всіх витрат (в тому числі Замовника), пов`язаних з реалізацією інвестиційного проекту.

Згідно з п. 4.2.8 Інвестиційного договору Інвестор зобов`язаний компенсувати додаткові витрати Замовнику на оформлення правовстановлюючих документів на Земельні ділянки, необхідні для реалізації Інвестиційного проекту, та їх утриманням (з дня набрання чинності даним Договором), витрати пов`язанні з проектуванням, перекладанням інженерних мереж, будівництвом та введенням Об`єкта інвестування в експлуатацію, будуть відшкодовуватись Інвестором до припинення взаємних зобов`язань між Інвестором та Замовником відповідно до представлених кошторисів, але не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дати надання Інвестору відповідних документів (кошторисів).

У статтях 6, 627 Цивільного кодексу України встановлено один із загальних принципів цивільного законодавства - свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов`язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами. Свобода договору полягає передусім у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

За змістом статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У даному випадку сторони, реалізуючи принцип свободи договору вільно, самостійно, на власний розсуд, тобто за волевиявленням обох сторін, пунктами 2.4, 4.2.1, 4.2.8 Інвестиційного договору про реалізацію інвестиційного проекту будівництва багаторівневого паркінгу з об`єктами транспортної інфраструктури, приміщеннями торгівельно - офісного та соціально - побутового призначення на проспекті Оболонському, 6 в Оболонському районі №050-13/і/139 від 11.06.2014 року погодили, що саме Відповідач компенсує Позивачу витрати, пов`язані з утриманням земельних ділянок, необхідні для реалізації інвестиційного проекту (з дня набрання чинності договором).

Суд, враховуючи п.п.2.4, 4.2.8 Інвестиційного договору про реалізацію інвестиційного проекту будівництва багаторівневого паркінгу з об`єктами транспортної інфраструктури, приміщеннями торгівельно - офісного та соціально - побутового призначення на проспекті Оболонському, 6 в Оболонському районі №050-13/і/139 від 11.06.2014 року, зазначає, що вказаними положеннями договору чітко визначений термін, коли саме розпочинається строк виконання зобов`язань інвестора з відшкодування витрат на утримання земельних ділянок, у тому числі земельного податку і орендної плати, а саме - з дня набрання чинності інвестиційним договором.

За змістом п.11.1 Інвестиційного договору датою набрання чинності цього Договору є дата реєстрації Договору в Департаменті економіки та інвестицій, що вказана на титульній сторінці цього Договору, якою є 11.06.2014 року.

Таким чином, саме з 11.06.2014 року у Відповідача виник обов`язок відшкодовувати Комунальному підприємству КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС витрати, пов`язані із утриманням земельних ділянок, до яких входить сплата земельного податку та інші витрати Замовника. За таких підстав, Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, що у нього відсутній обов`язок сплачувати кошти на даній стадії інвестиційного договору, оскільки стадія проектування не розпочалась, а до такої стадії здійснення витрат позивачем за земельні ділянки не вважається утриманням земельних ділянок.

Крім того, стосовно доводів Відповідача, що земельні ділянки не були передані відповідачу, а передані в користування ТОВ РІК на підставі договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2014-02/07 від 28.02.2014 р., Суд зазначає.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи лише після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до І - III категорій складності.

16.06.2014 року між Комунальним підприємством КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС (Сторона -1) та Товариством з обмеженою відповідальністю КИЇВ-АРТ (Сторона - 2) було укладено Договір №16/06-14, відповідно до умов якого Сторона - 1 передає, а Сторона - 2 бере на себе зобов`язання здійснювати функції Замовника щодо проектування, будівництва та введення в експлуатацію об`єкту будівництва, визначені цим Договором. (т.1 а.с.39-44)

Отже, за умовами вказаного договору функції замовника з проектування будівництва, у тому числі з розроблення проектної документації для такого будівництва та її реєстрації у державних органах, були покладені на Товариство з обмеженою відповідальністю КИЇВ-АРТ .

В матеріалах справи наявні листи Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ-АРТ №4212 від 23.06.2014 р., №139 від 11.11.2019 р., №219 від 01.06.2020 р., №226 від 17.06.2020 р., №244 від 09.09.2020 р. на адресу Комунального підприємства КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС з вимогами надати доступ до земельних ділянок, передати земельні ділянки. (т.2 а.с.72-75) Листами №053/05-2454 від 06.07.2020 р., №053/05-3701 від 16.10.2020 р., №053/05-4781 від 13.12.2019 р. Комунальне підприємство КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС не заперечувало щодо вільного доступу до земельних ділянок. (т.2 а.с.139-145)

Разом з цим, інвестиційним договором не передбачений обов`язок замовника забезпечувати звільнення земельних ділянок, на яких має вестись будівництво.

Згідно зі ст 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на виконання підготовчих робіт і будівельних робіт на об`єктах, що належать до І - III категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Однак, відсутність можливості здійснення будівельних робіт на об`єкті будівництва жодним чином не звільняло інвестора від обов`язку, починаючи з 11.06.2014 року, відшкодовувати замовнику витрати по сплаті земельного податку й витрати по сплаті орендної плати за земельні ділянки, на яких мало вестись таке будівництво (по проспекті Оболонському, 6 в Оболонському районі у м. Києві).

У постанові від 03.04.2020 року по справі №910/15125/18 Верховний Суд дійшов висновку, що обставини щодо фактичного користування інвестором земельною ділянкою, не впливають на обов`язок відшкодування замовнику витрати на утримання земельних ділянок, у тому числі і земельного податку, за умови визначення сторонами у договорі обов`язку інвестора здійснити компенсацію таких витрат замовника.

Що стосується доводів Відповідача, що Положенням про плату за землю у м. Києві від сплати податку звільнені земельні ділянки, відведені комунальним підприємствам для потреб будівництва чи реконструкції об`єктів інженерно - транспортної інфраструктури та інших об`єктів, у складі проектів будівництва чи реконструкції об`єктів інженерно - транспортної інфраструктури.

Рішенням Київської міської ради №242/5629 від 28.01.2015 року Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 внесено зміни до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві , виклавши його в новій редакції Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку . Проте, згідно з таблицею №1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради 23.06.2011 N 242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 02.07.2015 N 667/1531) земельна ділянка по проспекту Оболонському, 6 в Оболонському районі у м. Києві не включена до переліку паркувальних майданчиків, які закріплені за комунальним підприємством "Київтранспарксервіс", а тому Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача в цій частині.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Як передбачено ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 2.4 Інвестиційного договору передбачено, що Інвестор компенсує Замовнику додаткові витрати на оформлення правовстановлюючих документів на Земельні ділянки, необхідні для реалізації Інвестиційного проекту, та їх утриманням (з дня набрання чинності даним Договором), витрати пов`язані з проектуванням, перекладанням інженерних мереж, будівництвом та введенням Об`єкта інвестування в експлуатацію, будуть відшкодовуватись Інвестором до припинення взаємних зобов`язань між Інвестором та Замовником відповідно до представлених кошторисів, але не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дати надання Інвестору відповідних документів (кошторисів).

18.02.2019 року Позивач надіслав на адресу Відповідача лист - вимогу №053/05-470 від 15.02.2019 року про здійснення компенсації витрат, пов`язаних з утриманням земельних ділянок на проспекті Оболонському, 6 у м. Києві загальною площею 0,5088 за період з 11.06.2014 р. по 31.12.2018 р. у розмірі 820 415 грн. 81 коп., що підтверджується копіями фіскального чеку від 18.02.2019 р., опису вкладення у цінний лист, накладної. (т.1 а.с.253-268) До вказаного листа було додано рахунок на оплату №6935 від 22.11.2018 року на суму 820415 грн. 81 коп., кошторисні розрахунки витрат по сплаті земельного податку.

17.02.2020 року Позивач надіслав на адресу Відповідача лист - вимогу №053/05-614 про здійснення компенсації витрат, пов`язаних з утриманням земельних ділянок на проспекті Оболонському, 6 у м. Києві загальною площею 0,5088 за період з 11.06.2014 р. по 31.12.2019 р. у розмірі 1 017 563 грн. 23 коп., що підтверджується копіями фіскального чеку від 17.02.2020 р., опису вкладення у цінний лист, списку згрупованих поштових відправлень. (т.1 а.с.233-252) До вказаного листа було додано рахунок на оплату №769 від 23.01.2020 року на суму 1017563 грн. 23 коп., кошторисний розрахунок витрат по сплаті земельного податку за період з 11.06.2014 р. по 31.12.2019 р., затверджений директором КП КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС 23.01.2020 р. та скріплений печаткою підприємства Позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 251, ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення; строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України).

Поняття строк виконання зобов`язання і термін виконання зобов`язання охарактеризовані у статті 530 Цивільного кодексу України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили його строк.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Суд, враховуючи пункт 2.4 Інвестиційного договору, приходить до висновку, що обов`язок Відповідача з компенсації витрат на утримання земельних ділянок виник не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дати надання Інвестору відповідних документів (кошторисів), тобто за зобов`язаннями за період з 11.06.2014 р. по 31.12.2018 р. строк виконання грошового зобов`язання настав 04.03.2019 року, а за зобов`язаннями за період з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р. - 02.03.2020 року відповідно.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ-АРТ перед Комунальним підприємством КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС за Інвестиційним договором про реалізацію інвестиційного проекту будівництва багаторівневого паркінгу з об`єктами транспортної інфраструктури, приміщеннями торгівельно - офісного та соціально - побутового призначення на проспекті Оболонському, 6 в Оболонському районі №050-13/і/139 від 11.06.2014 року з компенсації витрат на утримання земельних ділянок по проспекту Оболонському, 6 в Оболонському районі у м. Києві за загальний період з 11.06.2014 року по 31.12.2019 року становить 1 017 563 грн. 23 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Комунальному підприємству КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС в розмірі 1 017 563 грн. 23 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договорів, не здійснив компенсацію витрат на утримання земельних ділянок по проспекту Оболонському, 6 в Оболонському районі у м. Києві в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 1 017 563 грн. 23 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими.

26.04.2021 року Відповідачем надано до суду заяву про застосування строку позовної давності до вимог Позивача.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51), від 07 липня 2020 року у справі (712/8916/17 (пункт 28)).

Як встановлено Судом, Комунальне підприємство КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС звернулось до суду з вказаним позовом 25.03.2021 року, що підтверджується відбитком календарного штемпелю на поштовому конверті Акціонерного товариства Укрпошта .

Відповідач зазначав, що Позивач листом №961 від 01.07.2014 року направляв на адресу Інвестора кошторисні розрахунки та Акти здачі - приймання робіт (надання послуг), а тому вимоги Позивача про стягнення компенсації за період з 11.06.2014 р. по 24.03.2018 р. заявлено поза межами загального строку позовної давності.

Проте, Суд не приймає до уваги вказаний лист №961 від 01.07.2014 року на підтвердження направлення Комунальним підприємством КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС на адресу Відповідача кошторисів, оскільки у вказаному листі не зазначені додатки, які надсилаються разом з вказаним листом, зокрема, за який саме період надсилаються кошториси. Крім того, до вказаного листа Товариством з обмеженою відповідальністю КИЇВ-АРТ не додані кошторисні розрахунки та Акти здачі - приймання робіт (надання послуг), які були надіслані на його адресу, оскільки саме з дати надання Інвестору відповідних документів (кошторисів) виникає обов`язок Інвестора з компенсацій витрат на утримання земельних ділянок.

Що стосується посилання Відповідача на лист №587 від 20.03.2015 року, яким заявлено вимогу про виплату компенсації з утримання земельних ділянок, Суд не приймає його в якості вимоги в розумінні ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки у вказаному листі Комунальне підприємство КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС лише зазначає про розмір відшкодування витрат за червень - грудень 2014 р. й необхідність звернення Інвестора до бухгалтерії Позивача з метою отримання рахунків щодо відшкодування. Крім того, до вказаного листа також не були додані кошториси, з моменту надсилання яких виникає обов`язок Інвестора з компенсацій витрат на утримання земельних ділянок, так як зазначення інформації щодо понесених витрат зі сплати податку за землю не є кошторисом, який затверджено директором КП КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС та скріплено печаткою підприємства Позивача.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що вимоги Комунального підприємства КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ-АРТ з компенсації витрат на утримання земельних ділянок по проспекту Оболонському, 6 в Оболонському районі у м. Києві за загальний період з 11.06.2014 року по 31.12.2019 року у розмірі 1 017 563 грн. 23 коп. за Інвестиційним договором про реалізацію інвестиційного проекту будівництва багаторівневого паркінгу з об`єктами транспортної інфраструктури, приміщеннями торгівельно - офісного та соціально - побутового призначення на проспекті Оболонському, 6 в Оболонському районі №050-13/і/139 від 11.06.2014 року заявлені в межах загального строку позовної давності.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ-АРТ на користь Комунального підприємства КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС підлягає стягненню компенсація витрат на утримання земельних ділянок по проспекту Оболонському, 6 в Оболонському районі у м. Києві за загальний період з 11.06.2014 року по 31.12.2019 року у розмірі 1 017 563 грн. 23 коп.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 02.03.2019 р. по 17.03.2021 р. у розмірі 56 447 грн. 81 коп. та інфляційні у розмірі 99 676 грн. 08 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати компенсації за загальний період прострочки з 02.03.2019 р. по 17.03.2021 р. у розмірі 56 447 грн. 81 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення строку виконання зобов`язання з виплати компенсації за зобов`язаннями з 11.06.2014 р. по 31.12.2018 р. й початку виникнення прострочення Відповідача, а саме не з 02.03.2019 р., а з 05.03.2019 р., оскільки лист - вимогу №053/05-470 від 15.02.2019 року було надіслано 18.02.2019 р. Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають 3% річних за загальний період прострочки з 05.03.2019 р. по 17.03.2021 р. у розмірі 56 245 грн. 52 коп.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін , відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться ланцюговим методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 02.03.2019 р. по 17.03.2021 р. у розмірі 99 676 грн. 08 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог, проте за загальний період прострочки з 05.03.2019 р. по 17.03.2021 р.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ-АРТ на користь Комунального підприємства КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС підлягає стягненню заборгованість у розмірі 1 017 563 грн. 23 коп., 3% річних у розмірі 56 245 грн. 52 коп., інфляційні у розмірі 99 675 грн. 08 коп.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Комунального підприємства КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ-АРТ (01021, місто Київ, ВУЛИЦЯ МЕЧНИКОВА, будинок 20, Ідентифікаційний код юридичної особи 35265987) на користь Комунального підприємства КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС (01030, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЛЕОНТОВИЧА, будинок 6, Ідентифікаційний код юридичної особи 35210739) заборгованість у розмірі 1 017 563 (один мільйон сімнадцять тисяч п`ятсот шістдесят три) грн. 23 (двадцять три) коп., 3% річних у розмірі 56 245 (п`ятдесят шість тисяч двісті сорок п`ять) грн. 52 (п`ятдесят дві) коп., інфляційні у розмірі 99 675 (дев`яносто дев`ять тисяч шістсот сімдесят п`ять) грн. 08 (вісім) коп. та судовий збір у розмірі 17 602 (сімнадцять тисяч шістсот дві) грн. 26 (двадцять шість) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 12 липня 2021 року.

Суддя О.В. Чинчин