Постанова

від 02.12.2021 по справі 910/19167/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2021 р. Справа№ 910/19167/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 02.12.2021

розглянувши апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 (повний текст рішення складено та підписано 30.03.2021)

у справі №910/19167/20 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства ОТІС

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2020 року Приватне акціонерне товариство ОТІС (далі - ПрАТ ОТІС , позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що відповідачем та третьою особою не вчинено дій щодо врегулювання розбіжностей щодо умов договору оренди земельної ділянки та не передано у двадцятиденний строк підписаний примірник договору, а тому позивач вважав, що у відповідності до ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України усі пропозиції позивача щодо умов договору вважаються прийнятими.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказував, що позивачем не дотримано положення Господарського кодексу України щодо порядку укладення господарського договору та врегульовано порядок вирішення переддоговірного спору в порядку ч. 4 ст. 181 Господарського кодексу України. Відповідач також зазначив, що позивач тривалий час користувався земельною ділянкою територіальної громади міста Києва без правовстановлюючих документів та територіальна громада міста Києва не отримувала орендну плату за користування земельною ділянкою. Також, у відзиві Київська міська рада вказала на непогодження пунктів п.4.3, п. 4.9, п. 4.13, п. 8.4, п. 8.7, п. 11.3 проекту договору у редакції позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано укладеним між Приватним акціонерним товариством ОТІС та Київської міською радою з дня набрання рішенням суду у даній справі законної сили, Договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:88:220:0001 для обслуговування та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на вул. Чистяківській, 32 у Святошинському районі м. Києва, у редакції, викладеній у резолютивній частині рішення.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням Київської міської ради від 27.02.2020 №221/8391 висловлено волевиявлення на виникнення орендних земельних правовідносин, що зумовлює можливість передачі цієї земельної ділянки в користування (оренду) позивачу шляхом укладення з ним відповідного договору оренди. Водночас, вказане рішення Київської міської ради Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) як особа, уповноважена на вчинення відповідних дій для укладення договору оренди земельної ділянки з орендарем, направив позивачу після звернення позивача про надання рішення, що не відповідає п. 7.2. Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві.

Місцевий господарський суд зазначив, що переддоговірні відносини між сторонами з приводу розбіжностей щодо умов договору оренди землі можуть регулюватися положеннями статей 179, 181, 187 Господарського кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки це узгоджується з нормами статей 648, 649 Цивільного кодексу України та статті 2 Закону України Про оренду землі . Судом встановлено, що Департамент, отримавши протокол розбіжностей до договору оренди земельної ділянки, всупереч ч. 5 ст. 181 Господарського кодексу України заходів щодо врегулювання розбіжностей не вжив, неврегульовані розбіжності для вирішення суду у двадцятиденний строк не передав.

Разом з тим, дослідивши пункти 4.3., 4.9., абз. 6 п. 8.4 в редакції, запропонованій позивачем, суд першої інстанції визнав їх такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, та дійшов висновку про включення вказаних пунктів до договору у редакції, запропонованій відповідачем.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Київська міська рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/19167/20 та прийняти нове рішення про відмову в частині задоволених позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказав, що місцевий господарський суд не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що позивач не надав належних та допустимих доказів фактичного порушення його прав внаслідок прийняття спірних умов договору.

На думку скаржника, Закон України Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності не містить приписів, які регулюють суспільні відносини у сфері пошкодження або знищення майна орендаря, крім того, матеріали справи не містять доказів того, що укладення спірного договору спрямовано на пошкодження або знищення майна орендаря, а тому суд першої інстанції, визнаючи укладеним спірний договір, зокрема п. 8.7, доповнений в редакції позивача, допустив неправильне застосування приписів зазначеного Закону. Відповідач вказує, що у випадку, коли виникне суспільна необхідність примусового відчуження з мотивів суспільної необхідності нерухомого майна, що належить позивачу, Київська міська рада прийматиме відповідне рішення у відповідності до приписів чинного законодавства.

Також апелянт вважає, що затверджені судом першої інстанції редакції пункту 4.13 та абз. 5 п. 11.3 спірного договору погіршуєютьмайновий стан територіальної громади міста Києва, оскільки по-перше, перехід або припинення права власності на об`єкт нерухомого майна можуть не збігатися в часі з переходом або припиненням права оренди земельної ділянки, а по-друге, набуття іншою особою права власності на частину об`єкту нерухомості орендаря створить правову невизначеність щодо розміру орендної плати кожного із співвласників такого майна.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №910/19167/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Чорногуз М.Г., Куксов В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021, розгляд справи призначено на 10.06.2021. Зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/19167/20 до закінчення його перегляду у апеляційному порядку.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти задоволення скарги, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях відповідача, а рішення місцевого господарського суду від 16.03.2021 прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

ПрАТ ОТІС зазначає, що редакція пунктів спірного договору, що запропонована позивачем у протоколі розбіжностей, не містить положень, які б суперечили чинному законодавству України, та усі запропоновані пункти лише конкретизують та уточнюють умови проекту договору оренди землі, враховують інтереси і орендодавця, і орендаря, а також відповідають засадам справедливості, розумності як складового елемента загального принципу верховенства права.

У зв`язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. 10.06.2021 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 10.06.2021 у справі №910/19167/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Куксов В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 справу прийнято до провадження визначеним складом колегії суддів, розгляд справи призначено на 08.07.2021.

08.07.2021 у розгляді справи оголошено перерву до 09.09.2021. Судове засідання 09.09.2021 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці.

У зв`язку з перебуванням судді Куксова В.В. з 13.09.2021 по 17.09.2021 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 13.09.2021 у справі №910/19167/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., ОСОБА_1

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 справу прийнято до провадження визначеним складом колегії суддів, розгляд справи призначено на 21.10.2021.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 27.10.2021 у справі №910/19167/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 справу №910/563/21 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю., розгляд справи відкладено на 02.12.2021.

У судове засідання 02.12.2021 з`явилися представники Приватного акціонерного товариства ОТІС , Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Представник відповідача у судовому засіданні 02.12.2021 надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі, в яких підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у частині задоволених позовних вимог.

Представник третьої особи у судовому засіданні 02.12.2021 також підтримав вимоги апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу Київської міської ради задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у частині задоволених позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 02.12.2021 також надав суду свої пояснення по справі, в яких заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, на підставі доводів, зазначених у відзиві на скаргу та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, рішенням Київської міської ради від 27.02.2020 №221/8391 Про передачу земельної ділянки Приватному акціонерному товариству ОТІС для обслуговування та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на вул. Чистяківській, 32 у Святошинському районі м. Києва вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Приватному акціонерному товариству ОТІС (орендар) (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, код КВЦПЗ 11.02, заява ДЦ №50005-002903883-031-03 від 16.05.2018, справа Д-7805) та передати позивачу, за умови виконання п. 3 цього рішення, в оренду на 10 років земельну ділянку площею 4,4791 га (кадастровий номер 8000000000:88:220:0001, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0001379092018) для обслуговування та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на вул. Чистяківській, 32 у Святошинського району у місті Києві із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з набуттям права власності на майно (свідоцтво про право власності від 29.03.2006, реєстрацію БТІ від 08.11.2006).

У пункті 3 рішення Київської міської ради від 27.02.2020 №221/8391 Приватному акціонерному товариству Отіс встановлено наступне:

- виконувати обов`язки землекористувача відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України;

- виконувати вимоги, викладені в листі Департаменту містобудування та архітектури від 22.08.2017 № 7176/0/12-4/19-17;

- питання майнових відносин вирішувати в установленому порядку;

- у разі необхідності проведення реконструкції чи нового будівництва питання оформлення дозвільної та проектно-кошторисної документації вирішувати в порядку, визначеному чинним законодавством України;

- питання пайової участі та укладення з Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) договору про пайову участь вирішувати в порядку та випадках, встановлених законодавством;

- забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки;

- дотримуватися обмежень у використанні земельної ділянки, визначених у витязі з Державного земельного кадастру;

- питання сплати відновної вартості зелених насаджень або укладення охоронного договору на зелені насадження вирішувати відповідно до рішення Київської міськради від 27.10.2011 № 384/6600 Про затвердження Порядку видалення зелених насаджень на території міста Києва (зі змінами та доповненнями);

- у місячний термін надати до Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) документи, визначені чинним законодавством, необхідні для укладення договору оренди земельної ділянки;

- земельну ділянку в межах червоних ліній використовувати з обмеженням відповідно до вимог містобудівного законодавства.

Також, у пункті 4 рішення Київської міської ради від 27.02.2020 № 221/8391 попереджено землекористувача щодо використання землі не за цільовим призначенням, що тягне за собою припинення права користування нею відповідно до ст. 141, 143 Земельного кодексу України.

Контроль за виконанням цього рішення покладено на постійну комісію Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування (п. 5 рішення Київської міської ради від 27.02.2020 №221/8391).

В обґрунтування заявленого позову, позивач зазначає, що протягом чотирьох місяців відповідачем та третьою особою не було направлено позивачу рішення Київської міської ради №221/8391 від 27.02.2020, а тому 26.06.2020 позивач звернувся до відповідача та третьої особи листом №54-юр від 17.06.2020 з проханням надати рішення Київської міської ради про надання земельної ділянки в оренду.

У відповідь на лист позивача №54-юр від 17.06.2020 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом №05716-12100 від 08.07.2020 направив рішення Київської міської ради №221/8391 від 27.02.2020, а також повідомив про необхідність укладення договору з посиланням на положення Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві та необхідності направлення у місячний термін до Департаменту земельних ресурсів звернення:

- щодо отримання проекту договору оренди земельної ділянки, додавши фотофіксацію земельної ділянки, будівель і споруд, розташованими на ній;

- щодо здійснення розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку, зазначивши інформацію про фактичне використання земельної ділянки, будівель і споруд згідно з КВЕД та наявність (відсутність) орендарів цих будівель і споруд, додавши оригінал витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві, актуального на момент подачі відповідного звернення.

Також, листом №05716-12100 від 08.07.2020 третя особа інформувала позивача про те, що відповідно до пункту 7.8 Порядку, якщо протягом п`яти місяців з моменту набрання чинності рішення Київської міської ради про передачу відповідної земельної ділянки в оренду зацікавленою особою не вчинено необхідних дій спрямованих на укладення договору, розмір річної орендної плати на період, аналогічний терміну прострочення укладення договору оренди землі, встановлюється у подвійному розмірі, але не більше дванадцяти відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Департамент повідомив про право відповідача припинити використання земельної ділянки.

Листом №66-юр від 28.07.2020 позивач просив третю особу підготувати проект договору оренди та розрахунок по орендній платі за землю, разом з листом направив відповідні документи (фотофіксація будівель та споруд на земельній ділянці за адресою: вул. Чистяківська, 32 виконані за допомогою Google maps, Витяг з технічної документації про нормативно-грошову оцінку, Витяг з ЄДРПОУ).

18 вересня 2020 року третя особа надала представнику Приватного акціонерного товариства ОТІС підготовлений проект договору оренди земельної ділянки та розрахунок орендної плати за земельну ділянку №НГО/2020-9837 від 17.08.2020. Докази передачі 18.09.2020 позивачу проекту договору в матеріалах справи відсутні, заперечення щодо обставин отримання проекту договору - 18.09.2020 сторонами не надано.

13 жовтня 2020 року позивач повернув проект договору оренди та направив на адресу відповідача та третьої особи лист №95-юр від 12.10.2020, в якому повідомив про не погодження з деякими умовами проекту договору оренди земельної ділянки, а також посилаючись на ст. 181, 184 Господарського кодексу України запропонував підписати договір з протоколом узгодження розбіжностей до договору оренди земельної ділянки або шляхом врахування умов позивача безпосередньо в тексті договору. Разом з листом направлено протокол узгодження розбіжностей до договору оренди земельної ділянки в трьох екземплярах та підписаний зі сторони позивача проект договору оренди земельної ділянки. Докази направлення листа №95-юр від 12.10.2020 з протоколом розбіжностей та докази отримання відповідачем та третьою особою листа наявні в матеріалах справи.

В протоколі розбіжностей до договору оренди земельної ділянки, позивачем викладено наступні розбіжності щодо укладання вказаного договору:

- п. 4.3 договору викладено в редакції орендаря наступним чином: У випадку, якщо протягом п`яти місяців з моменту набрання чинності рішенням Київської міської ради, зазначеним у п. 1.1. цього Договору, орендарем не вчинено необхідних та достатніх дій, спрямованих на укладення цього Договору згідно з чинним законодавством, то розмір річної орендної плати (зазначений у п.п. 4.2. Договору) на період, аналогічний терміну прострочення укладання договору оренди землі, встановлюється у подвійному розмірі, але не більше дванадцяти відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Положення цього пункту не застосовуються у випадку порушенням орендодавцем, в тому числі, в особі уповноважених органів, що діють від його імені, умов рішень Київської міської ради та законодавства України;

- п. 4.9. договору викладено в редакції орендаря наступним чином: Зміна отримувача орендної плати та його банківських реквізитів може здійснюватися Орендодавцем в односторонньому порядку і не потребує внесення змін до цього Договору. Орендодавець зобов`язується попереджувати про зміну банківських реквізитів у розумний строк до дати сплати орендодавцем орендного платежу. У разі неповідомлення орендаря про зміну банківських реквізитів орендодавця, орендар звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату орендного платежу, при умові, якщо платіж було здійснено за старими банківськими реквізитами ;

- абзац 6 п. 8.4. договору викладено в редакції орендаря наступним чином: Забезпечити вільний доступ до Земельної ділянки представнику Департаменту земельних ресурсів ;

- п. 4.13. договору викладено в редакції орендаря наступним чином: У випадку відчуження об`єкта нерухомого майна, що належало Орендарю та розташоване на Земельній ділянці, Орендар зобов`язаний забезпечити сплату орендної плати до моменту державної реєстрації в установленому законодавством порядку, переходу або припинення права власності на об`єкт нерухомого майна ;

- абзац 5 п. 8.4. договору викладено в редакції орендаря наступним чином: письмово повідомити Орендодавця про відчуження об`єктів (їх частин), що розташовані на Земельній ділянці і належать Орендарю, протягом десяти днів з моменту вчинення відповідного правочину ;

- п. 11.3. договору викладено в редакції орендаря наступним чином: набуття права власності на об`єкти нерухомості, що розташовані на орендованій Земельній ділянці, іншою особою ;

- абзац 14 п. 8.4. договору викладено в редакції орендаря наступним чином: забезпечити вільний доступ до земельної ділянки для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах Земельної ділянки ;

- п. 8.7. договору орендар пропонує доповнити в наступній редакції: Сторони зобов`язані вирішувати майнові питання у встановленому законодавством України порядку. Пошкодження або знищення майна Орендаря можливе лише за умови викупу такого майна з мотивів суспільної необхідності у встановленому законодавством України порядку .

В подальшому, на лист позивача за вих. №95-юр від 12.10.2020 третя особа листом вих.№05716-21354 від 12.11.2020 не погодилась узгоджувати розбіжності, запропоновані в редакції позивача.

Оскільки протягом 20 днів жодної відповіді від відповідача або третьої особи не надійшло, позивачем направлено до Департаменту земельних ресурсів та Київській міській раді лист №104-юр від 13.11.2020 про надання інформації про місце, час і дату нотаріального укладення договору оренди земельної ділянки з урахуванням протоколу розбіжностей. Докази направлення листав наявні в матеріалах справи.

Листом за вих.№05716-22570 від 03.12.2020 третя особа повідомила позивача, що забезпечення подальших дій щодо нотаріального посвідчення вказаного договору оренди позивачу необхідно погодити та направити до Департаменту.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 20.04.2017 №241/2463, яким затверджено Порядок набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, безпосередню участь у процедурі укладення договору оренди від імені Київської міської ради як орендодавця приймає Департамент.

У відповідності до п. 7.1 та п. 7.2 Порядку укладення договору оренди земельної ділянки здійснюється на підставі рішення Київської міської ради. Департамент земельних ресурсів після набрання чинності рішенням Київської міської ради невідкладно направляє його зацікавленій особі та інформує про необхідність укладення договору оренди земельної ділянки у місячний термін.

Зацікавлена особа, на користь якої прийнято рішення про передачу в оренду земельної ділянки, зобов`язана у місячний термін після отримання повідомлення, визначеного пунктом 7.2 цього Порядку, звернутися до Департаменту земельних ресурсів з метою організації підготовки проекту договору оренди земельної ділянки. У зверненні обов`язково має бути посилання на рішення про передачу в оренду земельної ділянки та необхідність підготовки розрахунку по орендній платі за землю (п. 7.3. Порядку).

Таким чином, Київською міською радою постановлено рішення від 20.04.2017 №241/2463, яким передбачається, що Департамент земельних ресурсів уповноважений на вчинення відповідних дій для укладення договору оренди земельної ділянки з орендарем та зобов`язаний після набрання чинності рішенням Київської міської ради направити рішення позивачу та повідомити про необхідність укладення договору оренди у місячний термін.

Судом першої інстанції встановлено та судом апеляційної інстанції перевірено, що заперечення позивача, визначені у протоколі розбіжностей стосувалися п.п. 4.3., 4.9., 4.13., 8.4., 8.7., 11.3. проекту договору. При цьому відповідач, звертаючись з даною апеляційною скаргою, не погоджується з визнанням судом першої інстанції договору оренди землі укладеним лише в частині пунктів 4.13, 8.7 та абз. 5 п. 11.3, які були викладені в редакції позивача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач пропонує доповнити договір пунктом 8.7. в наступній редакції: Сторони зобов`язані вирішувати майнові питання у встановленому законодавством України порядку. Пошкодження або знищення майна Орендаря можливе лише за умови викупу такого майна з мотивів суспільної необхідності у встановленому законодавством України порядку .

У проекті договору, запропонованому у редакції Департаменту, даний пункт відсутній.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що Закон України Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності не містить приписів, які регулюють суспільні відносини у сфері пошкодження або знищення майна орендаря, а тому, на думку апелянта, суд першої інстанції, визнаючи укладеним спірний договір, зокрема п. 8.7, доповнений в редакції позивача, допустив неправильне застосування приписів зазначеного Закону.

Відповідно до статті 1 Закону України Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності - перехід права власності на земельні ділянки, інші об`єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, за плату в державну чи комунальну власність шляхом їх викупу чи примусового відчуження для потреб держави, територіальної громади, суспільства в цілому; примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності - перехід права власності на земельні ділянки, інші об`єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, до держави чи територіальної громади з мотивів суспільної необхідності за рішенням суду.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності фізичні або юридичні особи не можуть бути протиправно позбавлені права приватної власності на земельні ділянки, інші об`єкти нерухомого манна, що на них розміщені.

Частинами 2-3 статті 4 Закону України Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності закріплено, що викуп чи примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, допускається на підставі та в порядку, встановлених цим Законом. Викуп земельних ділянок для суспільних потреб, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може здійснюватися за умови відшкодування їх вартості відповідно до закону. Примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості на підставі та в порядку, встановлених законом.

Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що пункт 8.7. спірного договору, запропонований позивачем, регулює відносини між орендарем та орендодавцем у випадку пошкодження або знищення майна орендаря, та при цьому містить посилання на чинне законодавство, яке регулює порядок відчуження такого майна з мотивів суспільної необхідності. Тобто, у будь-якому випадку вилучення майна, яке перебуває у власності орендаря, буде відбуватися згідно з вимогами чинного законодавства, і Київська міська рада буде зобов`язана діяти у відповідності до законодавчих приписів. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що пункт 8.7. спірного договору жодним чином не порушує прав Київської міської ради.

Матеріалами справи підтверджено, що п. 4.13 проекту договору Департаментом запропоновано редакцію: У випадку відчуження об`єкта нерухомого майна, що належало орендарю та розташоване на земельній ділянці, орендар зобов`язаний забезпечити сплату орендної плати до моменту державної реєстрації в установленому законодавством порядку, переходу або припинення права оренди даної земельної ділянки .

Позивачем запропоновано наступну редакцію: У випадку відчуження об`єкта нерухомого майна, що належало орендарю та розташоване на земельній ділянці, орендар зобов`язаний забезпечити сплату орендної плати до моменту державної реєстрації в установленому законодавством порядку, переходу або припинення права власності на об`єкт нерухомого майна .

Також, абз. 5 п. 11.3 проекту договору Департаментом запропоновано наступну редакцію: Набуття права власності на об`єкти нерухомості, що розташовані на орендованій земельній ділянці, іншої особою. В такому випадку в договорі про відчуження об`єктів нерухомості, що розташовані на земельній ділянці, що є об`єктом цього договору, визначається суб`єкт (орендар за цим договором або новий власник об`єктів нерухомості), який сплачує орендну плату відповідно до розмірів, встановлених цим договором, та несе відповідальність за зобов`язаннями, передбаченими цим договором для орендаря, до моменту державної реєстрації відповідного права на дану земельну ділянку на нового власника нерухомості .

Позивач вважає за доцільне викласти абз. 5 п. 11.3 договору в редакції: Набуття права власності на об`єкти нерухомості, що розташовані на орендованій земельній ділянці, іншою особою .

Частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За змістом частини 3 статті 7 Закону України Про оренду землі до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 06.08.2019 у справі №922/3421/18 та від 08.10.2019 у справі №915/983/18, у розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні. При цьому у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відчуження частини об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, не є підставою для внесення змін до договору оренди чи його розірвання, зважаючи на те, що договір у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно особи, яка, набувши право власності на нерухоме майно, розміщене на орендованій земельній ділянці, з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки, зокрема зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Доводи апеляційної скарги про те, що набуття іншою особою права власності на частину об`єкту нерухомості орендаря створить правову невизначеність щодо розміру орендної плати кожного із співвласників такого майна, що погіршить майновий стан територіальної громади міста Києва, судова колегія відхиляє з огляду на те, що зазначені доводи не містять жодних обґрунтувань. На переконання колегії суддів, пункт 4.13 та абз. 5 п. 11.3 спірного договору є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Апеляційний господарський суд також відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем не доведено порушення його прав, оскільки позивач, направляючи на адресу відповідача та третьої особи лист №95-юр від 12.10.2020, в якому повідомив про не погодження з деякими умовами проекту договору оренди земельної ділянки, а також посилаючись на ст. 181, 184 Господарського кодексу України запропонував підписати договір з протоколом узгодження розбіжностей до договору оренди земельної ділянки, мав законні очікування на укладання договору оренди земельної ділянки, яка рішенням Київської міської ради від 27.02.2020 №221/8391 була передана йому в оренду. Тобто в даному випадку має місце порушення законних інтересів позивача, які мають бути захищені в порядку господарського судочинства.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. Відповідачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було спростовано належними та допустимими доказами вимог заявленого позову.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів від 27.10.1993).

У відповідності до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів на заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи, викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2021, прийнято після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв`язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Київської міської ради слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2021 - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/19167/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/19167/20 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Київську міську раду.

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/19167/20.

5. Матеріали справи №910/19167/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття на яку може бути подано касаційну скаргу в порядку, строки та у випадках передбачених до ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 20.12.2021.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Є.Ю. Шаптала

С.Р. Станік