Рішення

від 13.12.2021 по справі 727/722/21

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 727/722/21

Провадження №2/726/146/21

Категорія

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2021 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Мілінчук С. В., за участю секретаря судових засідань Попович Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Чернівецької міської ради, Колективного підприємства Рембудмонтаж про припинення права постійного користування і вилучення частини земельної ділянки, визнання недійсним державного акту про право постійного користування землею та скасування запису про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою,-,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулась до суду із зазначеним позовом у якому вказує, що відповідно до договору купівлі-продажу від 15.12.2010 року, вона набула у приватну власність, житловий будинок АДРЕСА_1 . Право власності на нерухоме майно зареєстровано 18.01.2011 року.

У п.1 вказаного договору зазначено про те, що житловий будинок АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці площею 0,0988 га кадастровий номер якої - 7310136900:40:002:0108.

Зазначає, що вказаний житловий будинок було виділено зі складу будинковолодіння АДРЕСА_2 та відповідно до п.1.14 рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 14.12.2004 року, житловому будинку АДРЕСА_2 змінено поштову адресу на АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення Чернівецької міської ради № 596 від 30.08.2012 року позивачу, ОСОБА_2 , надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки площею 0,0920 га по АДРЕСА_1 безоплатно у власність для обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд.

Для виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 0,0920 га по АДРЕСА_1 , вона звернулась до ПП "Експертзем" з метою розроблення такого проекту. Однак виготовити проект виявилось неможливим у зв`язку з тим, що земельна ділянка на яку надано мені дозвіл виготовити проект перебуває у постійному користуванні відповідача - КП "РЕМБУДМОНТАЖ".

27.06.2019 року позивач звернулась до відповідача - КП "РЕМБУДМОНТАЖ" з письмовою заявою в якій просила вирішити спірну ситуацію з приводу земельної ділянки по АДРЕСА_1 , однак будь - якої відповіді відповідач їй не надав.

У відповідь на заяву, з якою позивач звернулась до Чернівецького міського голови з метою врегулювання ситуації, департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради листом повідомив її про те, що для вирішення спірної ситуації потрібно надати згоду КП "РЕМБУДМОНТАЖ" для вилучення у останнього частини земельної ділянки, а в разі відсутності такої згоди вирішувати питання у судовому порядку.

Зазначає, що згідно з державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія I- ЧВ №000974 від 07.04.1998 року підтверджується, відповідачу КП "РЕМБУДМОНТАЖ" передано у постійне користування для виробничих потреб земельну ділянку площею 1,4564 га по АДРЕСА_2 .

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, власником земельної ділянки площею 1,4564 га по АДРЕСА_1 , кадастровий №7310136900:40:002:0178 є територіальна громада м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради, а її землекористувачем є відповідач КП "РЕМБУДМОНТАЖ".

Висновком №542 від 09.12.2020 року земельно-технічної експертизи встановлено факт накладання земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , площа накладання складає 0,0948 га.

Таким чином, земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 0,0920 га на яку позивачу надано дозвіл на складання проекту відведення для обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд накладається з земельною ділянкою кадастровий №7310136900:40:002:0178 площею 1,4564 га по АДРЕСА_2 , яка перебуває у постійному користуванні відповідача КП "РЕМБУДМОНТАЖ" та входить до її складу. У зв`язку з цим відсутня можливість у відповідності до ч.ч.1,3,4,9 ст.79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки по АДРЕСА_1 та присвоєння їй кадастрового номеру.

Разом із тим, позивач вважає, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Враховуючи викладене, просить суд ухвалити рішення, яким:

- припинити право постійного користування і вилучити у КП "РЕМБУДМОНТАЖ" земельну ділянку площею 0,0948 по АДРЕСА_1 яка є частиною земельної ділянки кадастровий №7310136900:40:002:0178, площею 1,4564 га по АДРЕСА_2 та перебуває у постійному користуванні КП "РЕМБУДМОНТАЖ";

- визнати недійсним державний акт на право постійного користування землею серія І-ЧВ №000974 від 07.04.1998 року та скасувати запис про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою кадастровий №7310136900:40:002:0178, площею 1,4564 га по АДРЕСА_2 КП "РЕМБУДМОНТАЖ" від 12.01.2017 року №18589042.

01.03.2021 року ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці провадження у справі було відкрито.

Після відкриття провадження, представник КП Рембудмонтаж надіслав до суду відзив на позов у якому зазначає, що позовна заява не обґрунтована та безпідставна, а частина доданих до неї доказів містить інформацію, що не відповідає дійсності. Зазначає, що посилання позивача на те, що спірний будинок розташований на земельній ділянці, площею 0,0988 га кадастровий номер якої - 7310136900:40:002:0108 не відповідає дійсності, оскільки такої земельної ділянки, як об`єкта цивільного права не існує.

Звертає також увагу на те, що відповідно до додатку №3 рішення Чернівецької міської ради надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки, позивачу надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки безоплатно у власність із земель запасу міста, а не за рахунок землі, яка у постійному користуванні відповідача.

Окрім того вказує, що земельна ділянка на яку претендує позивач, відповідно до ситуаційного плану, разом з існуючим житловим будинком АДРЕСА_1 , повністю знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136900:40:002:0178, якою законно користується відповідач на підставі Державного акту на право постійного користування землею І-ЧВ № 000974, а будівля, яку позивач видає за свій житловий будинок АДРЕСА_1 , є не що інше, як будівля майстерні літ. Д , яка належить на праві приватної власності КП Рембудмонтаж .

Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Кравчук Д.В. надав пояснення аналогічні викладеним у позові, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник Чернівецької міської ради до суду не зявився, але направив клопотання у якому вказав, що даний спір виник у звязку з бездіяльністю КП "РЕМБУДМОНТАЖ" щодо упорядкування документів на земельну ділянку, яка знаходиться у постійному користуванні підприємства, не врахувавши право інших власників будівель розміщених на земельній ділянці, просять суд розглянути справу без участі представника Чернівецької міської ради та ухвалити рішення у відповідності до чинного законодавства України.

Представники КП Рембудмонтаж у судовому засіданні надали пояснення, які відповідають викладеному у відзиві на позов та додаткових поясненнях, просять відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку із їх безпідставністю. Директор КП"Рембудмонтаж" Чікурлій О.С. у судовому засіданні вказав, що спірна земельна ділянка є у власності КП "Рембудмонтаж" , а приміщення є не житлове , а саме майстернею, а тому просив відмовити у позовних вимогах.

Суд, вивчивши позовну заяву, встановивши належність, допустимість та достовірність доказів, які мають значення для правильного вирішення справи, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вислухавши пояснення сторін, приходить до висновку про необґрунтованість позову та необхідність відмовити у його задоволенні з наступних підстав.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Враховуючи положення ст. 13, 77 ЦПК України, судом до уваги було взяті ті із поданих сторонами та витребуваних доказів, які безпосередньо стосуються предмета доказування, мають значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні даного судового рішення на підставі та в межах заявлених позовних вимог.

Щодо правового режиму постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 , площею 1.4564 га із кадастровим номером №7310136900:40:002:0178, суд вказує про наступне.

Судом встановлено, що на підставі рішення виконкому Чернівецької міської ради народних депутатів від 17.02.1998 року № 133/4, підприємству Рембудмонтаж було надано у постійне користування земельну ділянку у розмірі 1,4564 га у АДРЕСА_2 , в межах, згідно плану землекористування, для виробничих потреб. Такі відомості вказані у державному акті про право постійного користування землею серії І-ЧВ № 000974, виданого Чернівецькою міською радою народних депутатів 07.04.1998 року.

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 30.08.2012 року, виданого Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради, 21.11.2013 року КП Рембудмонтаж , зареєструвало право приватної власності на ряд нежитлових будівель, які розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_2 .

22.12.2016 року (згідно витягу з державного земельного кадастру НВ-7301797192016 від 22.12.2016 року) було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 1.4564 га із кадастровим номером №7310136900:40:002:0178, цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Згідно витягу із Державного земельного кадастру від 22.05.2019 року, 12.01.2017 року право власності на вказану земельну ділянку було зареєстровано за територіальною громадою м. Чернівців в особі Чернівецької міської ради. Цього ж дня, за КП Рембудмонтаж було зареєстровано право постійного користування вказаною земельною ділянкою.

Таким чином встановлено, що власником земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 1.4564 га із кадастровим номером №7310136900:40:002:0178, цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості є Чернівецька міська рада.

Разом із тим, КП Рембудмонтаж 17.02.1998 року набуло право постійного користування вказаною земельною ділянкою, яким користується і в даний момент.

Щодо набуття позивачем права приватної власності на житловий будинок, варто зазначити наступне.

Судом встановлено, що згідно рішення № 105/8 від 18 квітня 1975 року, виконавчим комітетом Чернівецької міської ради депутатів трудящих м. Чернівці, було дозволено адміністрації Хімзаводу переобладнати адміністративний корпус будівлі по АДРЕСА_2 під гуртожиток.

Згідно протоколу № 2 засідання комісії по оцінці вартості майна підприємства Чернівецький хімічний завод від 06.12.1993 року, встановлено, що гуртожиток по АДРЕСА_2 не підлягає приватизації підприємством та буде приватизовуватись згідно ЗУ Про приватизацію державного майна . Згідно переліку приміщень (гуртожитків), житлових будинків АП Чернівецький хімзавод до його складу входять два приміщення - двоповерхове приміщення (цегляне з підвалом) та одноповерхове дерев`янне приміщення по АДРЕСА_2 .

Згідно інвентарної справи, виготовленої на будівлю літ.Е (у подальшому виправлено на лід Д) по АДРЕСА_3 , власником зазначено Местный Совет . Згідно поточних змін внесених Чернівецьким ОБТІ 20.10.1998 p., вказано, що житловий будинок має площу 47,9 кв.м. Внесено зміни і щодо номера будівлі, а саме виправлено з АДРЕСА_2 на АДРЕСА_3 . У подальшому, у матеріали інвентарної справи були внесені зміни та виправлено будівлю літ.Е на літ Д, а також номер будівлі із 11 на 11-а та у подальшому на 9-А.

Згідно довідки Чернівецького державного обласного бюро технічної інвентаризації від 10.12.1998 р. №4820, житлова будівля літ.Е по АДРЕСА_3 зареєстрована за Чернівецьким хімзаводом. Технічні характеристики будівлі та її цільове призначення співпадають із зазначеними характеристиками в інвентарній справі.

25 січня 1999 року житловий будинок літ.Е по АДРЕСА_3 було обстежено на предмет придатності для проживання, що засвідчується Актом обстеження стану житлового будинку (житлового приміщення) з метою встановлене його відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання житлового приміщення придатним для проживання за адресою житловий будинок літ.Е по АДРЕСА_3 . І

19.02.2001 року начальником регіонального відділення ФДМУ по Чернівецькім області було затверджено протокол засідання інвентаризаційної комісії по проведеним інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутного фонду АТЗТ Чернівецький хімічний завод , але залишилось на його балансі. Згідні вказаного протоколу майном, яке не увійшло до статутного фонду АТЗТ Чернівецькі хімічний завод , але залишилось на його балансі є гуртожиток по АДРЕСА_2 під інвентаризаційним номером 1803.

Листом № 1122 від 08.06.2004 року, Чернівецьке КОБТІ повідомило про технічну можливість виділити зі складу будинковолодіння АДРЕСА_3 , користувачем якого є ЧМОП Рембудмонтаж , житловий будинок літ.Д (користувачем якого є ЗАТ Чернівецький хімічний завод ) в окреме будинковолодіння з наданням поштової адреси: АДРЕСА_5 .

Згідно довідки № 2337 від 08.10. 2004 року, житловий будинок літ. Д по АДРЕСА_3 знаходиться на балансі ЗАТ Чернівецький хімзавод за інвентарним № 1803.

26.11.2004 року № 2481 ЗАТ Чернівецький хімічний завод звернувся із листом до КП Рембудмонтаж у якому просить розглянути питання виділення із складу будинковолодіння АДРЕСА_3 , яке належить КП Рембудмонтаж , житлового будинку Д , який належить ЗАТ Чернівецький хімічний завод в окреме будинковолодіння з наданням поштової адреси: АДРЕСА_5 .

Листом № 91 від 07.09.2004 року, КП Рембудмонтаж надало згоду на виділення зі складу будинковолодіння АДРЕСА_3 , житлового будинку літ.Д який належить ЗАТ Чернівецький хімічний завод в окреме будинковолодіння з наданням поштової адреси: АДРЕСА_5 .

09.12.2004 року начальником регіонального відділення ФДМУ по Чернівецькії області було затверджено акт перевірки щодо збереження та використання державной майна, яке в процесі приватизації було вилучено із статутного фонду та знаходиться на балансі АТЗТ Чернівецький хімічний завод від 09.12.2004 р. Згідно вказаного акту державне майно, а саме гуртожиток за адресою АДРЕСА_3 , у тому числі дерев`яний одноповерхових будинок знаходиться у задовільному стані і на даний час оформляється документація про присвоєння йому нової поштової адреси ( АДРЕСА_5 ) і подальшої передачі в приватну власність.

На підставі рішення виконкому ЧМР № 1051/23 від 14.12.2004 року, житловому будинку Д, площею 48,00 кв.м. по АДРЕСА_3 , користувачем якої є АТЗТ Чернівецький хімічний завод , присвоєно поштову адресу АДРЕСА_5 .

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 05.08.2005 року, будинок по АДРЕСА_5 приватизований згідно ЗУ Про приватизацію державного житлового фонду . Загальна площа будинку - 48,00 кв.м. Право власності ОСОБА_4 на вказане нерухоме майно було зареєстровано ЧКОБТІ 10.08.2005 року.

На підставі рішення виконкому ЧМР № 322/9 від 12.09.2006 року, одноквартирний житловий будинок АДРЕСА_5 прийнято у комунальну власність територіальної громади м. Чернівці від ВАТ Чернівецький хімічний завод та передано власникам квартир.

Згідно копії договору купівлі-продажу від 22.02.2007 року, продавець ОСОБА_4 продала, а покупець ОСОБА_5 купила вказаний житловий будинок АДРЕСА_5 , загальною площею 48,00 кв.м.

Згідно копії договору купівлі-продажу від 19.07.2007 року, продавець ОСОБА_5 продала, а покупець ТзОВ Мавекс-Буковина купило вказаний житловий будинок АДРЕСА_5 , загальною площею 48,00 кв.м.

Згідно копії договору купівлі-продажу від 19.07.2007 року, продавець ОСОБА_5 продала, а покупець ТзОВ Мавекс-Буковина купило вказаний житловий будинок АДРЕСА_5 , загальною площею 48,00 кв.м.

Згідно копії договору купівлі-продажу від 01.12.2008 року, продавець ТзОВ Мавекс-Буковина продало, а покупець ОСОБА_6 купила вказаний житловий будинок АДРЕСА_5 , загальною площею 48,00 кв.м.

Варто звернути увагу на те, що у досліджених договорах, не було зазначено ідентифікаційних даних земельної ділянки на якій знаходиться нерухоме майно, її площі, кадастрового номеру, меж, тощо. Відсутні також відомості про формування такої земельної ділянки.

Однак у подальшому, між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі продажу житлового будинку АДРЕСА_5 , загальною площею 48,00 кв.м. У пункті 1 вказаного договору зазначено, що житловий будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,0988 га із кадастровим номером 7310136900:40600260108.

Таким чином встановлено, що ОСОБА_2 належним чином набула у приватну власність житловий будинок АДРЕСА_5 , загальною площею 48,00 кв.м. та є його власником. Заперечення представника Рембудмонтаж про те, що вказане нерухоме майно належить підприємству та є нічим іншим ніж майстернею, спростовується дослідженими доказами. Право власності на житловий будинок виникло внаслідок виділення вказаного майна, яке належало АТЗТ Чернівецький хімічний завод , із складу будинковолодіння АДРЕСА_3 , яке належить КП Рембудмонтаж , в окреме будинковолодіння з наданням поштової адреси: АДРЕСА_5 ., та подальшої його приватизації.

Щодо земельної ділянки на якій знаходиться будинок, встановленим є наступне.

Встановлено, що до укладення вказаного договору, земельна ділянка, площею 0,0988 га (про яку вказує позивач), на якій безпосередньо знаходиться житловий будинок, не ідентифікувалась у жодному документі, який було надано для дослідження суду. Відомості про її формування шляхом виділу із земельної ділянки АДРЕСА_3 площею 1.4564 га із кадастровим номером №7310136900:40:002:0178, чи поділу останньої, внаслідок чого могла бути утворена нова земельна ділянка, у матеріалах справи відсутні.

Згідно ст. 78, 79, 80, 81 ЗК України (яка діяла на момент укладення договору купівлі-продажу) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Суб`єктами права власності на землю можуть бути:

а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;

б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;

Громадяни України набувають права власності на земельні

ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Статтею 120 ЗК України (яка діяла на момент укладення договору купівлі-продажу), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 6 вказаної статті наголошено, що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти.

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом рава на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи,

та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим).

Статтею 125 ЗК України було визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 202 ЗК України було визначено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин:

а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;

б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну

ділянку.

Проведення державної реєстрації земельної ділянки регулювалось також постановою КМУ від 18.08.2010 року Про затвердження Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці , яка набрала чинності одночасно з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. № 1021 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі". Тимчасовим порядком було визначено процедуру присвоєння кадастрового номера земельній ділянці та внесення відповідних даних до державного реєстру земель. Вказано, що визначення та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці здійснювали територіальні органи Держземагентства на підставі поданих документів, зокрема: заяви про визначення кадастрового номера земельної ділянки копії документа, що посвідчує особу набувача права на земельну ділянку або її власника; документацію із землеустрою, яка містить документи, зазначені в підпунктах 4 і 5 пункту 9 цього Тимчасового порядку, тощо.

Разом із тим, із відповіді ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області від 19.08.2021р. вбачається, що технічної документації щодо присвоєння кадастрового номеру № 7310136900:40:002:0108 земельній ділянці площею 0,0988га за адресою: АДРЕСА_1 не існує.

З відповіді ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області від 06.09.2021р. вбачається, що земельна ділянка за кадастровим номером № 7310136900:40:002:0108 не сформована, відомості про неї в Державному земельному кадастрі відсутні.

З відповіді Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради від 02.09.2021р. вбачається, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 не сформована, правовстановлюючі документи на землю відсутні. Звернень щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за вищевказаною адресою до Чернівецької міської ради не надходило.

Згідно витягів про право власності № 13638374 від 20.02.2007 року, № 14332304 від 23.04.2007 року, № 20628432 від 20.10.2008 року, а також № 28291476 від 08.12.2010 року, які підтверджували право власності попередніх власників на житловий будинок по АДРЕСА_5 , відомості щодо земельної ділянки (її площа, межі, кадастровий номер) невідомі.

Разом із тим, на замовлення позивача було проведено земельно-технічну експертизу від 09.2020 року. Висновком №542 від 09.12.2020 року експертизи встановлено факт накладання земельних ділянок по АДРЕСА_5 , та АДРЕСА_2, площа накладання складає 0,0948 га. Разом із тим, об`єктом дослідження була не земельна ділянка із кадастровим номером 7310136900:40:002:0108, площею 0,0988 га, по вул АДРЕСА_1 (про існування якої вказує позивач), а частина земельної ділянки у приблизних межах, якою ОСОБА_2 фактично користується для обслуговування свого житлового будинку. Такий доказ не підтверджує існування зазначеної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та обов`язків, та не ідентифікує позивача як її титульного власника. Мова йде виключно про фактичне користування позивачем частиною земельної ділянки площею необхідною для обслуговування будинку, та у межах, встановлених самим позивачем.

Таким чином, земельна ділянка площею 0,0988 га, кадастровий номер якої - 7310136900:40:002:0108 (як про це вказує відповідач) по вул АДРЕСА_1 не була сформованою, оскільки відсутні будь-які належні, достовірні та достатні докази визначення її меж, місця розташування, державної реєстрації прав на неї, тощо. За таких умов, земельна ділянка, з визначеними позивачем межами, у силу законодавства, яке діяло на момент набуття позивачем права власності на житловий будинок та у відповідності до ст.79-1 ЗК України, яка є чинною на момент розгляду справи, не є об`єктом цивільних прав.

Щодо відхилення судом недостовірних доказів.

Разом із тим, серед інших доказів, судом досліджено копію довідок № 1483, № 1493 від 10.12.2010 року, виданих Управлінням Держкомзему у м. Чернівці та копію експлікації кадастрового плану, у яких зазначено, що ОСОБА_6 (попередній власник житлового будинку) є власником земельної ділянки із кадастровим номером 7310136900:40:002:0108 площею 0,0988 га по вул АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, форма власності - державна, правовстановлюючі документи на земельну ділянку у власника відсутні.

Такі відомості, викладені у письмових доказах суперечать іншим доказам, які судом визнаються належними, допустимими, достовірними та достатніми у своїй сукупності. Суперечливими, тобто такими, які відрізняються від відомостей, викладених у Державному земельному кадастрі про право власності та речові права на земельну ділянку та інших досліджених письмових доказах, є відомості про те, що власником земельної ділянки є держава, а цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку. Натомість судом було встановлено, що частина земельної ділянки, якою фактично користується позивач, належить та належала Територіальній громаді м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради, а її цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Окрім того, ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області заперечує факт існування будь-якої технічної документації щодо присвоєння кадастрового номеру № 7310136900:40:002:0108 земельній ділянці площею 0,0988га за адресою: АДРЕСА_1 не існує. Враховуючи викладене суд відкидає письмові докази про присвоєння вказаній земельній ділянці кадастрового номеру, як недостовірні.

Окрім того, формування земельної ділянки та її державна реєстрація, у випадку проведення таких дій, усувала б підстави для цивільного спору. Натомість сама позивач у 2019 році звернулась до Чернівецької міської ради із заявою про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Рішенням № 221 від 19.11.2019 року 27 сесії 6 скликання Чернівецької міської ради такий дозвіл на складання проекту відведення щодо земельної ділянки площео 0,0920 по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 було надано.

Однак, як вбачається із довідки № 1 від 30.01.2020 року, виданої ПП Експертзем , розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність, на підставі вказаного рішення міської ради, є неможливим у зв`язку із тим, що дана земельна ділянка перебуває у постійному користування КП Рембудмонтаж .

Щодо підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним державного акту, який таке право підверджує.

Згідно ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, розміщений на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки, площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначенихстаттею 121 цього Кодексу (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим або не відповідає нормам законодавства).

У разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні, особами, які не можуть набувати земельну ділянку на такому праві, вони набувають таку земельну ділянку із земель державної або комунальної власності у власність або оренду. Набувач такого об`єкта зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт майна звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений об`єкт нерухомого майна, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування зобов`язаний не пізніше 30 днів з дня державної реєстрації права власності припинити право постійного користування земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, та передати її у власність або оренду набувачу (власнику) такого об`єкта.

Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт.

Статтею 79-1 ЗК України визначено, що формування земельних ділянок здійснюється у тому числі, шляхом поділу раніше сформованих земельних ділянок.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок шляхом поділу раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу земельних ділянок. Поділ земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. У разі поділу земельної ділянки сформовані земельні ділянки зберігають своє цільове призначення.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Статтею 40 ЗК України визначено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Статтею 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Статтею 118 ЗК України визначено, що громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

В постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ст. 377 ЦК України ст. 120 ЗК України передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер; отже, передбачають перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, то колегія суддів звертає увагу на п. 8.16, 8.17 вказаної постанови, в яких зазначено, що наведені вище земельно-правові та цивільно-правові норми встановлюють, що перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування; розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил.

Таким чином, особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташованийу межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.

Статтею 92 ЗК України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно ч. 2 ст. 92 ЗК України, фізичні особи, окрім співвласників багатоквартирних будинків, не набувають права постійного користування земельною ділянкою.

Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення.

В даному випадку припинення права користування частиною земельної ділянки відбувається автоматично, в силу прямої норми закону (стаття 120, пункт "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України) і не потребує прийняття судового рішення.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі №927/57/19 від 20 жовтня 2020 року та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16.

В постанові Верховного Суду у справі № 910/14057/18 від 23 червня 2020 року було висловлено, що якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Такий перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил.

Окрім того, за змістом статей 122 та 123 ЗК Кодексу, вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

У відповідності до вищевказаних норм земельного законодавства, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Таким чином особі надається право на одержання земельної ділянки у користування або у власність, однак розглянути це питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов`язаний відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.12.2010 у справі № 40/3.

Надаючи правову оцінку обраному позивачем способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з огляду на нормистатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), а також на його правомірність.

У §145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Chahal v. the United Kingdom (заява №22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.

Статтею 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі Афанасьєв проти України від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.

Беручи до уваги, що для оформлення у встановленому порядку свого права користування на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований житловий будинок, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування, позивач має звернутись до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які в свою чергу мають право прийняти рішення про позбавлення КП Рембудмонтаж права постійного землекористування вчинити інші необхідні дії щодо забезпечення можливості реалізації заявником своїх прав на землю. За таких обставин, обраний позивачем спосіб захисту свого права, шляхом звернення до суду із викладеними позовними вимогами, не є ефективним.

Однією із підстав для припинення права користування земельною ділянкою, визначеною у ст. 141 ЗК України, на яку посилається позивач, як на підставу для припинення такого права у КП Рембудмонтаж є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Разом із тим, позивач вважає, що існують підстави для примусового припинення права постійного користування. Проаналізувавши вимоги ст. 143 ЗК України, не встановлено підстав для ухвалення судового рішення про примусове припинення прав на земельну ділянку.

Підставою для припинення права користування земельною ділянкою вилучення, у відповідності до ст. 141 ЗК України є вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин належить вилучення земельних ділянок комунальної власності із постійного користування відповідно до цього Кодексу та підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу.

Згідно ст. 149 ЗК України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Встановлено, що позивач не є державним підприємством, отже до позивача у цьому випадку не може перейти право постійного землекористування на аналогічних підставах, яким користується відповідач відповідно до спірного Державного акта.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (частина 5 статті 116 ЗК України).

Отже, правові підстави примусового припинення прав на земельну ділянку саме у судовому порядку є виключними та розширеному тлумаченню не підлягають.

Водночас порядок виникнення права на земельну ділянку визначені частиною 1 статті 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України

Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16.

За змістом частини 1 статті 167 та статті 170 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин та набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Невиконання органами державної влади повноважень у межах їхньої компетенції, встановленої законом, може бути підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога в частині припинення права постійного землекористування відповідача та вилучення земельної ділянки не підлягає задоволенню, оскільки у відповідача право постійного користування земельною ділянкою припинилося автоматично в силу закону.

Що стосується позовної вимоги про скасування правовстановлюючого документа на право постійного користування земельною ділянкою, варто зазначити, що позивач просить визнати недійсним державний акт на право постійного користування відповідача земельною ділянкою з кадастровим номером №7310136900:40:002:0178, площею 1.4564 га, тобто на всю земельну ділянку, яка перебуває у користування КП Рембудмонтаж".

Враховуючи імперативні положення наведених норм закону, суд доходить висновку, що право користування земельною ділянкою не може припинятись для особи, яка правомірно продовжує володіти нерухомим майном, що розташоване на цій земельній ділянці, і до іншої особи перейшло право власності лише на частину нерухомого майна, проте інша частина продовжує перебувати у власності цієї особи, адже виходячи зі змісту частин 1, 3 статті 79-1, частин 1, 2, 6 статті 120 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою розповсюджується на її відповідну частину. З огляду на те, що у власності позивача продовжує перебувати частина будівель, тому аргументи скаржника, що набуття іншою особою права власності на частину будівель та споруд, які розташовані на спірній земельній ділянці є правовою підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою для попереднього землекористувача, ґрунтується на помилковому тлумаченні пункту "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до наступних висновків.

Позивач, після набуття права власності на об`єкт нерухомого майна набув право на оформлення відповідного права користування чи власності земельною ділянкою, на якій розташований цей об`єкти. Рішення про оформлення за позивачем права власності, чи то права користування, (одного із двох можливих варіантів) щодо земельної ділянки, повинно бути прийнято компетентним органом на підставі поданих позивачем відомостей. Разом із тим, частина земельної ділянки, на якій знаходиться житловий будинок, та про яку вказує позивач не є сформованою та не є об`єктом цивільних прав. За таких умов, позивач має право право на оформлення відповідного права користування чи власності на частину земельної ділянки розташовану під об`єктом нерухомості, а також на ту, яка необхідна для його обслуговування. При цьому, набувши таке право, припинення права постійного користування частиною земельної ділянки у КП Рембудмонтаж відбувається автоматично, в силу прямої норми закону (стаття 120, пункт "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України) і не потребує прийняття судового рішення. Прийняття рішень пов`язаних із припиненням права користування та вилучення земельної ділянки належить до компетенції органу місцевого самоврядування.

Як свідчать встановлені судами обставини, позивач має право на одержання земельної ділянки у користування, чи у власність, однак розглянути це питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов 'язаний відповідний орган місцевого самоврядування на підставі поданих позивачем документів.

Порядок встановлення за позивачем певного права, потребує діяльності відповідних компетених органів чи осіб, яким, зокрема делеговано повноваження щодо формування земельної ділянки, на підставі спеціальних норм та правил, її реєстрації, виготовлення та затвердження технічної документації, тощо. Окрім того, до фунцій повноважних органів належить прийняття рішень щодо можливості поділу земельної ділянки чи виділу з неї окремої частини. Кожна із цих процедур є різною за своєю суттю, правовим регулюванням, дискреційними повноваженнями органу чи посадових осіб, тощо.

Отже, земельне законодавство вимагає оформлення прав на земельні ділянки, у відповідності до обставин, за певними процедурами, які не можна уникнути та підмінити судовим рішенням. Окрім того, задоволення позовної вимоги про скасування правовстановлюючого документа у цілому порушуватиме права КП Рембудмонтаж , оскільки зважаючи на набуття позивачем прав на частину земельної ділянки, відповідч не втрачає своє право постійного користування щодо її іншої частини.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 78, 79, 80, 81, 79-1, 120, 125, 202, 40, 116, 118, 92, 141, 123, 12, 149 ЗК України, ст.ст. 16, 377, 161, 17 ЦК України, 13, 77, 264, 265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Чернівецької міської ради, Колективного підприємства Рембудмонтаж про припинення права постійного користування і вилучення частини земельної ділянки, визнання недійсним державного акту про право постійного користування землею та скасування запису про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою- відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Чернівецького Апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Повний текст рішення виготовлено 20.12.2021 року.

Головуючий суддя С. В. Мілінчук