Постанова

від 02.03.2022 по справі 727/722/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 березня 2022 року

м. Чернівці

Справа № 727/722/21

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Одинака О. О.

суддів: Кулянди М.І., Перепелюк І.Б.

секретар Паучек І.І.

позивач ОСОБА_1

відповідачі Чернівецька міська рада, Колективне підприємство «Рембудмонтаж»

апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 13 грудня 2021 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Смотрицький В.Г.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

В січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом.

Позивачка просила:

- припинити право постійного користування і вилучити у КП «РЕМБУДМОНТАЖ» земельну ділянку площею 0,0948 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , та є частиною земельної ділянки кадастровий номер 7310136900:40:002:0178, площею 1,4564 га, яка розташована по АДРЕСА_2 та перебуває у постійному користуванні КП «РЕМБУДМОНТАЖ»;

- визнати недійсним державний акт на право постійного користування землею серія І-ЧВ №000974 від 7 квітня 1998 року;

- скасувати запис про державну реєстрацію права постійного користування КП «РЕМБУДМОНТАЖ» земельною ділянкою кадастровий №7310136900:40:002:0178, площею 1,4564 га, яка розташована по АДРЕСА_2 від 12 січня 2017 року №18589042.

Посилалася на те, що відповідно до договору купівлі-продажу від 15 грудня 2010 року, вона набула у приватну власність житловий будинок АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0988 га, кадастровий номер 7310136900:40:002:0108.

Рішенням Чернівецької міської ради № 596 від 30 серпня 2012 року позивачці надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки площею 0,0920 га, яка розташована по АДРЕСА_1 безоплатно у власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Однак виготовити проект відведення вказаної земельної ділянки виявилось неможливим у зв`язку з тим, що така земельна ділянка перебуває у постійному користуванні КП «РЕМБУДМОНТАЖ». У зв`язку з цим відсутня можливість формування земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 та присвоєння їй кадастрового номеру.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Садгірського районного суду міста Чернівці від 13 грудня 2021 року в позові відмовлено.

Суд виходивз того,щовласником земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_2 , площею 1,4564 га із кадастровим номером №7310136900:40:002:0178, цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості є Чернівецька міська рада. КП «Рембудмонтаж» 17 лютого 1998 року набуло право постійного користування вказаною земельною ділянкою.

ОСОБА_1 належним чином набула у приватну власність житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 48,00 кв.м. та є його власником. Право власності на житловий будинок виникло внаслідок виділення вказаного майна, яке належало АТЗТ «Чернівецький хімічний завод», із складу будинковолодіння АДРЕСА_3 , яке належить КП «Рембудмонтаж», в окреме будинковолодіння з наданням поштової адреси та подальшої його приватизації.

Земельна ділянка площею 0,0988 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 не була сформованою, оскільки відсутні будь-які належні, достовірні та достатні докази визначення її меж, місця розташування, державної реєстрації прав на неї, тощо. За таких умов, земельна ділянка, з визначеними позивачем межами, не є об`єктом цивільних прав.

Для оформлення у встановленому порядку свого права користування на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований житловий будинок, та частину земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування такого будинку, позивач має звернутись до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які в свою чергу мають право прийняти рішення про позбавлення КП «Рембудмонтаж» права постійного землекористування та вчинити інші необхідні дії щодо забезпечення можливості реалізації заявником своїх прав на землю. За таких обставин, обраний позивачем спосіб захисту свого права, шляхом звернення до суду із викладеними позовними вимогами, не є ефективним.

Позивач має право на оформлення відповідного права користування чи власності на частину земельної ділянки розташовану під об`єктом нерухомості, а також на ту, яка необхідна для його обслуговування. При цьому, набувши таке право, припинення права постійного користування частиною земельної ділянки у КП «Рембудмонтаж» відбувається автоматично і не потребує прийняття судового рішення.

Задоволення позовної вимоги про скасування правовстановлюючого документа у цілому порушуватиме права КП «Рембудмонтаж», оскільки зважаючи на набуття позивачем прав на частину земельної ділянки, відповідач не втрачає своє право постійного користування щодо її іншої частини.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що судом першої інстанції не враховано те, що позивачкою вживалися позасудові заходи вирішення земельного спору, зокрема вона зверталася до Чернівецької міської ради та КП «Рембудмонтаж».

Суд першої інстанції повинен був прийти до висновку про вилучення у КП «Рембудмонтаж» з постійного користування частини земельної ділянки, на якій знаходиться належний позивачці житловий будинок.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

КП «Рембудмонтаж» подало відзив на апеляційну скаргу.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зазначав, що правові підстави примусового припинення прав КП «Рембудмонтаж» на користування спірною земельною ділянкою відсутні.

Попередній власник будинку не оформив право власності або користування земельною ділянкою, а тому до позивачки, як до нового власника нерухомого майна речове право на таку земельну ділянку автоматично не перейшло.

Вирішення питання щодо передачі земельної ділянки у власність або користування позивачці із земель комунальної власності належить до повноважень та компетенції відповідного органу місцевого самоврядування.

Земельна ділянка не сформована, тому її розмір та конфігурація, яка зайнята будинком та необхідна для обслуговування такого будинку підлягає доказуванню.

Обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним та належним, оскільки не забезпечує поновлення порушеного права.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Рішенням виконкому Чернівецької міської ради народних депутатів від 17 лютого 1998 року № 133/4, підприємству «Рембудмонтаж» було надано у постійне користування земельну ділянку у розмірі 1,4564 га, яка знаходиться у АДРЕСА_2 , в межах, згідно плану землекористування, для виробничих потреб. Такі відомості вказані у державному акті про право постійного користування землею серії І-ЧВ № 000974, виданому Чернівецькою міською радою народних депутатів 7 квітня 1998 року (а.с.38-42 т.1).

На підставі вказаного рішення виконкому Чернівецької міської ради народних депутатів від 17 лютого 1998 року № 133/4 22 грудня 2016 року було здійснено державну реєстрацію прав на земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_2 площею 1,4564 га із кадастровим номером №7310136900:40:002:0178, цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що підтверджується витягом з державного земельного кадастру НВ-7301797192016 від 22 грудня 2016 року (а.с.107 т.1).

Згідно з свідоцтвом серії НОМЕР_1 від 5 серпня 2005 року ОСОБА_2 належав будинок, який знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с.95 т.2).

22 лютого 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с.114-115 т.2).

19 липня 2007 року ОСОБА_3 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Мавекс-Буковина» уклали договір купівлі-продажу житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с.125-126 т.2).

1 грудня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мавекс-Буковина» та ОСОБА_4 уклали договір купівлі-продажу житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с.135-136 т.2).

15 грудня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 48,00 кв.м. У пункті 1 вказаного договору зазначено, що житловий будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,0988 га із кадастровим номером 7310136900:40:002:0108 (а.с.7-8 т.1)

Згідно з витягом про державну реєстрацію №28709346 від 18 січня 2011 року ОСОБА_5 зареєструвала право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.9 т.1).

17 червня 2011 року ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_6 та змінила прізвище на ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 17 червня 2011 року серії НОМЕР_2 (а.с.10 т.1).

Згідно з інформаційної довідки №247223311 від 6 березня 2021 року право постійного користування земельної ділянкою із кадастровим номером №7310136900:40:002:0178, площею 1,4564 га з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, належить КП «РЕМБУДМОНТАЖ». Право власності на вказану земельну ділянку належить територіальній громаді міста Чернівці (а.с.97-97 т.1).

Рішенням Чернівецької міської ради від 30 серпня 2012 року №596 надано ОСОБА_1 дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки безоплатно у власність, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , площею 0,0920 га (а.с.21 т.1).

Згідно довідки ПП «Експертзем» від 30 січня 2020 року №1 вбачається, що розроблення відведення земельної ділянки у власність згідно з рішенням Чернівецької міської ради від 30 серпня 2012 року №596 є неможливим у зв`язку з тим, що дана земельна ділянка перебуває в постійному користуванні КП «РЕМБУДМОНТАЖ» (а.с.28 т.1).

27 травня 2019 року ОСОБА_1 зверталася до КП «РЕМБУДМОНТАЖ» про надання згоди на вилучення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,098 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с.30-32 т.1).

19 січня 2021 року ОСОБА_1 зверталася до Чернівецького міського голови з заявою з проханням доручити відповідним фахівцям Чернівецької міської ради вивчити документацію щодо земельної ділянки, на якій знаходиться належний їй житловий будинок, надати відповідні роз`яснення та при необхідності вилучити земельну ділянку у КП «РЕМБУДМОНТАЖ» (а.с.34 т.1).

25 вересня 2019 року листом №Р-563/о-04/01 ОСОБА_1 була надана відповідь про необхідність згоди КП «РЕМБУДМОНТАЖ» для вилучення частини земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_2 (а.с.35-36 т.1).

Висновком земельно-технічної експертизи №542 від 09 грудня 2020 року встановлено факт накладання земельних ділянок по АДРЕСА_1 та Хотинській №11, площа накладання складає 0,0948 га. Об`єктом дослідження була частина земельної ділянки у приблизних межах, якою ОСОБА_1 фактично користується для обслуговування свого житлового будинку (а.с.47-52 т.1).

З відповіді Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 19 серпня 2021 року вбачається, що у відділі №1 Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області документація із землеустрою на земельну ділянку, яка знаходиться по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 7310136900:40:002:0108, відсутня (а.с.231 т.1).

З відповіді Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 6 вересня 2021 року вбачається, що згідно даних Державного земельного кадастру, земельна ділянка, яка знаходиться по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 7310136900:40:002:0108 не сформована, дані про вищевказану ділянку у Державному земельному кадастрі відсутні (а.с.233 т.1).

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Щодо висновку суду першої інстанції про те, що право постійного користування спірною частиною земельної ділянки у КП «Рембудмонтаж» припинилось автоматично.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що позивач набув право власності на нерухоме майно та у зв`язку з цим набув можливість оформити право користування на частину земельної ділянки, яка розташована під об`єктом нерухомості, а також на ту, яка необхідна для його обслуговування, а тому право постійного користування вказаною частиною земельної ділянки у КП «Рембудмонтаж» припинилось автоматично.

За частиною першоюстатті 377 ЦК Українидо особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для її обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування (частина другастатті 377 ЦК України).

За частиною першоюстатті 120 ЗК України(у редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу нежилого будинку від 08 вересня 2016 року), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 125 ЗК Українивизначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При застосуванні положеньстатті 120 ЗК Україниу поєднанні з нормоюстатті 125 ЗК Українислід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першійстатті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування розташованого на ній об`єкта нерухомості.

З набуттям права власності на нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці, до нових власників в силу положеньстатей 120 ЗК Українита 377ЦК Українипереходить право власності на цю земельну ділянку, якщо у попереднього власника майна ця земельна ділянка була у користуванні чи у власності. У випадку, якщо попередній власник не оформив право власності або користування земельною ділянкою, то до нового власника нерухомого майна речове право на таку земельну ділянку автоматично не переходить.

До схожого за змістом правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18) та від 19 травня 2020 року у справі № 127/10011/18 (провадження № 61-13977св19).

Абзацами першим та другим частини шостоїстатті 120 ЗК Українипередбачено, що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої та шостоїстатті 79-1 ЗК Україниформування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр»: державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

За змістом положень частин 1, 2, 6статті 120 Земельного кодексу Україниу разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти (ч. 1). Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2). Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера (абз. 1 та 2 ч. 6).

Пунктом 6Перехідних положень ЗК Українибуло передбачено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Однак, відповідно до пункту 1 резолютивної частинирішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005, пункт 6розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу Українищодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення визнано таким, що не відповідаєКонституції України(є неконституційним).

При цьому Конституційний Суд України вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою. Таким чином, документ, яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою (державний акт на право постійного користування землею), виданий відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсним та залишається чинним.

Згідно пунктом 3статті 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.

При укладеннідоговору купівлі-продажужитлового будинкувід 15грудня 2010року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ( ОСОБА_1 ) не було дотримано вимогстатті 120 ЗК України, оскільки його укладенню не передувало виділення частини земельної ділянки, яку безпосередньо займає відчужуваний за договором будинок та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування, в окрему земельну ділянку.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що матеріали справи не містять жодного належного і допустимого доказу виділення у встановленому законом порядку в користування та державної реєстрації речового права попередніх власників житлового будинку, який купила ОСОБА_1 , земельну ділянку із кадастровим номером 7310136900:40:002:0178, площею 1,4564 га або земельну ділянку з кадастровим номером 7310136900:40:002:0108, площею 0,0988 га.

Отже, до позивача як нового власника жилого будинку, в силу положеньстатті 120 ЗК Українитастатті 377 ЦК України, не перейшло право користування земельною ділянкою, кадастровий номер 7310136900:40:002:0178, площею 1,4564 га або її частиною.

За таких обставин право постійного користування КП «РЕМБУДМОНТАЖ» спірною земельною ділянкою, або її частиною не припинилось.

До схожих правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 31 січня 2019 року у справі № 914/839/18, 19 листопада 2021 року № 752/16038/19.

Щодо порядку оформлення ОСОБА_1 права користування спірною земельною ділянкою.

Стаття 92 ЗК України обмежує коло осіб, які можуть бути постійними користувачами земельних ділянок.

Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на право користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній.

Зазначеного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18).

З огляду на наведене позивачка, як власник житлового будинку АДРЕСА_1 з урахуванням передбаченого статтею 120 ЗК України та статтею 377 ЦК України принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, має право на оформлення права користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України (у чинній редакції) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Судом першої інстанції встановлено, що спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності та перебуває на праві постійного користування КП «РЕМБУДМОНТАЖ».

Положеннями частин 1 та 2статті 79-1 Земельного кодексу Українивизначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ч. 1). Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок (ч. 2).

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина 4статті 79-1 вказаного Кодексу).

Відповідно до частини 5статті 79-1 Земельного кодексу Україниформування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

У частині 6 вказаної статті визначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до частини 1статті 50 Закону України "Про землеустрій"проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Згідно з частиною 1статті 56 Закону України "Про землеустрій"технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Правовий аналіз вищенаведених положень земельного законодавства дає підстави для висновку, що виділення зі сформованої земельної ділянки окремої частини у разі її поділу здійснюються за технічною документацією із землеустрою, оскільки така земельна ділянка є зареєстрованою як об`єкт цивільних прав, і для цього, окрім технічної документації, потрібна лише нотаріально посвідчена згода землекористувача земельної ділянки та згода власника - органу місцевого самоврядування; при цьому, така документація не підлягає погодженню та затвердженню в порядку, встановленомуЗемельним кодексом України, як це передбачено для документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини 13статті 79-1 Земельного кодексу Україниземельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, поділу або об`єднання земельних ділянок.

Отже з метою оформлення ОСОБА_1 права користування частиною земельної ділянки кадастровий номер 7310136900:40:002:0178 Чернівецька міської ради повинна прийняти рішення про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу цієї земельної ділянки.

Щодо порушення відповідачами законних прав чи інтересів ОСОБА_1 .

Статтею 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Верховний Суд України у постанові від 3 вересня 2014 року у справі № 6-84цс14 виклав правову позицію, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідачі Чернівецька міська рада та КП «Рембудмонтаж» не порушували права позивачки як власника або користувача спірної земельної ділянки, оскільки як вже зазначено вище остання не набула таких прав.

Вказані відповідачі також не порушували право позивачки на оформлення права користування спірною частиною земельної ділянки.

Судом встановлено,що позивачкане зверталасьдо Чернівецькоїміської радиз метоюоформлення свогоправа користуванняспірною земельноюділянкою шляхом надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 7310136900:40:002:0178.

Отже ОСОБА_1 не надала суду належні та допустимі докази, які би підтверджували порушення відповідачами її законних прав чи інтересів.

Повноваження органів державної влади щодо надання земельної ділянки державної чи комунальної власності у користування є дискреційними, а тому суд не може втручатися до таких повноважень і не може підміняти відповідний орган, уповноважений на виконання вказаних функцій.

Такий висновокузгоджується зправовою позицією,яку ВерховнийСуд виклаву постанові13жовтня 2021року усправі № 175/833/19.

Щодо висновку суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 обрала неефективні способи судового захисту.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Системний аналіз положень статтей 4, 5 ЦПК України та 15,16 ЦК України дає підстави зробити висновок про те, що суд повинен давати оцінку ефективності обраних позивачем способів захисту тільки у випадку, коли останній надав суду належні та допустимі докази щодо порушення його законних прав та інтересів.

Однак як вже зазначалось вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не довела суду факт порушення відповідачами її законних прав чи інтересів.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід змінити , виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті рішення залишити без змін.

Щодо судових витрат

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 3 червня 2020 року у справі №211/1674/19.

Відповідачу КП «РЕМБУДМОНТАЖ» в суді апеляційної інстанції правничу допомогу надавала адвокат Бартусевич В.М., що підтверджується договором про надання правової допомоги від 12 серпня 2021 року, додатковою угодою №2 до договору про надання правової допомоги від 3 лютого 2022 року, ордером серії СЕ №1028178 від 12 серпня 2021 року, актом приймання-передачі наданих послуг по договору про надання правової допомоги від 12 серпня 2021 року та додатковій угоді №2 до договору від 3 лютого 2022 року.

З вказаних вище доказів вбачається, що в суді апеляційної інстанції адвокатом Бартусевич В.М. КП «РЕМБУДМОНТАЖ» були надані послуги з професійної правничої допомоги вартістю 10000 гривень.

Враховуючи висновок судів про відмову в позові, вищевказана сума підлягає відшкодуванню відповідачу КП «РЕМБУДМОНТАЖ» за рахунок позивачки ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.367,368,374,375,376,381,382 ЦПКУкраїни,суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 13 грудня 2021 року, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Колективного підприємства «Рембудмонтаж» 10000 (десять тисяч) гривень в рахунок відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 4 березня 2022 року.

Головуючий О.О. Одинак

Судді М.І. Кулянда

І.Б. Перепелюк