Рішення

від 01.10.2007 по справі 6/388-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/388-07

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"01" жовтня 2007 р.                                                                              Справа № 6/388-07

14-40 год

За позовом: Приватного підприємства „Надин”, м. Севастополь

до Товариства з обмеженою відповідальністю „СП Агропрогрес”,                          с. Устимівка, Васильківський район, Київська область

про стягнення 5 845,41 грн.

При розгляді справи були присутні представники:

від позивача Варга А.І. .(дов. №14/83 від 07.07.07р.)

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Приватне підприємство „Надин” звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „СП Агропрогрес” про стягнення 2 802,21 грн. пені, 1 153,85 грн. семи процентів річних, 1 889,35  грн. встановленого індексу інфляції, 102,00 грн. судових витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. судових витрат по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду від 01.08.2007р. про відкриття провадження в адміністративній справі розгляд справи було призначено на 11.09.2007р. 0 15-20 год.

11.09.07р. представники сторін в судове засідання не з'явились, в зв'язку з чим було прийнято ухвалу про відкладення справи на 01.10.07р. на 14-40 год.

27.09.2007 року представник позивача через загальний відділ суду подав клопотання про збільшення позовних вимог, в якому просив збільшити суму позову та стягнути з відповідача пеню –3 210,74 грн., сім процентів річних –1 338,62 грн., встановлений індекс інфляції –2 205,70 грн., судові витрати по сплаті державного мита –102,00 грн. та судові витрати по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –118,00 грн.

В судовому засіданні 01.10.07р. представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем грошових вимог за договором купівлі-продажу №Н-00-0031 від 10.04.2006 року. Факт невиконання відповідачем грошових зобов'язань за вказаним договором по оплаті поставленого товару встановлений рішенням господарського суду Київської області від 06.06.2007 року по справі №19/145-07.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи ухвалами суду від 01.08.2007 року та від 11.09.2007 року. в судові засідання 11.09.2007р. та 01.10.07р. не з'явився, відзиву та витребуваних ухвалами суду документів не надав, у зв'язку із зазначеним суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу без його участі за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, які мають значення для справи, суд, –

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Київської області від 06.06.2007 року по справі №19/145-07 задоволено позов ПП „Надин” до відповідача ТОВ „СП Агропрогрес” про стягнення боргу в розмірі 14 379,60 грн. та судових витрат: 143,80 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          Даним рішенням суду встановлено, що між сторонами по справі 10.04.2006 року було укладено договір купівлі-продажу №Н-00-0031. За умовами п.п. 1.1., 1.2. та 2.2. вказаного договору позивач зобов'язався передати у власність відповідачу, а відповідач зобов'язався прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин (товар); загальна вартість поставленого товару (ціна договору) складає 16 379,60 грн. у т.ч. ПДВ 20% 2 729,93 грн.; відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу вартість товару у 60-тиденний строк від дня поставки товару.

          Позивач свої зобов'язання за договором та додатковими угодами до нього, що зазначені вище виконав належним чином.

          На виконання умов договору та додаткових угод до нього відповідачем було частково проведено розрахунки з позивачем за переданий товар, а саме перераховано на розрахунковий рахунок позивача 2 000,00 грн. В результаті неналежного виконання відповідачем умов п. 2.2. договору, а саме, не повної оплати за переданий товар у строк до 20.06.2006 року, у відповідача виникла заборгованість в сумі 14 379,60 грн. Станом на час вирішення справи (01.10.2007 року) сума боргу відповідачем перед позивачем не сплачена.

          Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України (далі –ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

          Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

          Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

          Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

          Відповідно до п. 6.2. договору за несвоєчасну оплату товару відповідач зобов'язався сплатити позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. Нарахування штрафних санкцій за прострочення зобов'язання припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно було бути виконане, що передбачено п. 6.3. укладеного між сторонами договору.

Відносно позовних вимог щодо нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а не у розмірі 0,1% як передбачено умовами укладеного між сторонами договору, суд вважає їх обґрунтованими виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” (далі - Закон) визначено, що Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, проте: статтею 3 даного Закону, що є спеціальною нормою права визначено: „Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується”, тобто з аналізу вищевказаних норм права витікає, що Відповідач в даному випадку має сплатити пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, проте сума нарахованої пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Виходячи з того, що нарахування пені у розмірі 0,1% за кожен день прострочення є набагато більшим ніж подвійна облікова ставка на/за час нарахування пені (17% річних та з 01.06.2007 року –16% річних), то суд вважає наведений позивачем розрахунок пені таким, що відповідає вимогам законодавства та умовам договору.

          З урахуванням наведеного позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 210,74 грн. пені (за період часу з 10.06.2006 року по 27.09.2007 року) підлягають задоволенню.

          Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також  три проценти річних  від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          У пункті 6.4. договору №Н-00-0031 від 10.04.2006 року зазначено, що сторони прийшли до угоди про зміну розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановлюють її у розмірі 7 відсотків.

          З огляду на це, позовні вимоги про стягнення з відповідача 7% річних, від простроченої суми, в розмірі 1 338,62 грн. (за період часу з 10.06.2006 року по 27.09.2007 року) підлягають задоволенню.

          Також на підставі ст. 625 ЦК України підлягають задоволенню позовні  вимоги про стягнення з відповідача встановленого індексу інфляції в розмірі  2 205,70 грн. (за період часу з  червня 2006 року по серпень 2007 року включно).

          Рішення прийнято на підставі тих документів, що містяться у справі. За таких обставин суд вважає позов доведеним, та  таким, що підлягає задоволенню.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України, у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача. Таким чином з відповідача підлягає стягненню 102,00 грн. судових витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. судових витрат по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 33, 35, 43, 49, 82, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „СП Агропрогрес” ( 08653, Київська область, Васильківський р-н, с. Устимівка, код 14301277, р/р 26006003036700 в АБ „Інг Банк Україна” в м. Києві, МФО 300539) на користь Приватного підприємства „Надин” (99003, м. Севастополь, вул. Івана Голубця, 38, кв. 55, м, код 30422696, р/р 26003945154501 в СФ „Укрсоцбанк”) пеню в розмірі 3 210,74 грн. (три тисячі двісті десять грн. 74 коп.), 7% річних –1 338,62 грн. (одна тисяча триста тридцять вісім грн. 62 коп.), встановлений індекс інфляції –2 205,70 грн. (дві тисячі двісті п'ять грн. 70 коп.), судові витрати по сплаті держмита – 102,00 грн. (сто дві грн. 14 коп.) та судові витрати по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.)

    Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або у касаційному порядку.

Суддя                                                                                Маляренко А.В.