Рішення

від 14.12.2021 по справі 905/734/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.12.2021 Справа № 905/734/21

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сковородіної О.М., судді Устимової А.М., судді Ніколаєвої Л.В. ,

секретар судового засідання (помічник судді) Спекторенко М.І.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Спецторгобладнання (71100, Запорізька область, м. Бердянськ вул. Правди, буд. 80-А, код ЄДРПОУ 37793512)

до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 )

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фізичної особи-підприємця Каретника Павла Володимировича ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Малого приватного підприємства Галакс (87515, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Енгельса , будинок 60; код ЄДРПОУ 13537629).

про стягнення заборгованості в розмірі 102 713,05 грн.

представники сторін:

від позивача: Заремба С. В. - адвокат (в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явились;

від третьої особи-1: не з`явились;

від третьої особи-2: не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Спецторгобладнання звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 102 713,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення від 03.05.2017 щодо оплати вартості оренди.

Ухвалою суду від 19.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

24.06.2021 від представника відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечувала, обґрунтовуючи тим, що: 1) договір оренди нежитлового приміщення від 03.05.2017 (в редакції, наданій позивачем), додаткові угоди, акт приймання-передачі нежитлового приміщення від 03.05.2017 ОСОБА_1 не підписувала ; 2) вважає договір оренди нікчемним з огляду на відсутність у позивача права власності на спірне майно; 3) за орендними відносинами, які існували за усною домовленістю до 31.05.2019, існує переплата у розмірі 147 541,90 грн.

Ухвалою господарського суду від 07.07.2021 прийнято справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду від 22.09.2021 залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фізичну особу-підприємця Каретника Павла Володимировича та в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Мале приватне підприємство Галакс .

Проте, третя-особа-1 не приймала участі в розгляді справи, ані особисто у судових засіданнях, ані шляхом подання будь-яких процесуальних звернень.

Разом з цим, 08.11.2021 від представника третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача надійшли письмові пояснення №2-01/05-13/27, в яких, посилаючись на рішення господарського суду у справах №905/5579/13, №5006/27/69б/2012 (905/748/20), №5006/27/69б/2012 (905/2081/20), що набрали законної сили, встановлена незаконність вибуття із власності Малого приватного підприємства Галакс нерухомого майна, що є предметом спірного договору оренди, на користь позивача, який є недобросовісним набувачем такого майна. Зауважував, що вказаними рішеннями були визнані недійсними правочини, на підставі яких було здійснено відчуження об`єкту нерухомості, що розташований за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Архітектора Нільсона, 60 (раніше - вул. Енгельса). Наполягав на необхідності врахування зазначених обставин при розгляді цієї справи.

Ухвалою господарського суду від 27.09.2021 справу прийнято до колегіального розгляду у складі - головуючого судді Сковородіної О.М., судді Устимової А.М., судді Ніколаєвої Л.В., справу вирішено розглядати зі стадії підготовчого провадження.

Ухвалою господарського суду від 23.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 14.12.2021 о 12:30 год.

Господарський суд, перед початком розгляду справи по суті, відмовив у задоволення клопотання відповідачки про зупинення розгляду справи до прийняття рішення у справі №905/2266/21, з огляду на недоведеність відповідачкою неможливості розгляду справи до вирішення пов`язаної справи та можливістю реалізувати право на перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами, в порядку ст. 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

14.12.2021 у судове засідання у режимі відеоконференцзв`язку з`явився представник позивача. Господарським судом заслухано вступне слово позивача. Відповідачка, її представник та треті особи у судове засідання не з`явились, про дату, час там місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за відсутності відповідача та третіх осіб, яка не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи у повному обсязі, дослідивши та надавши оцінку кожному доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, заслухавши доводи та міркування учасників судового процесу, з`ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив наступне.

Матеріали справи містять два примірники договору оренди нежитлового приміщення від 03.05.2017, надані позивачем та відповідачкою.

Вказані договори є тотожними за змістом умов договору, окрім положення про розмір орендної плати, яка, між іншим, є істотною умову договору.

За змістом наданих сторонами копій примірників договорів, 03.05.2017 між позивачем, як орендодавцем, та відповідачкою, як орендарем, підписаний договір оренди нежитлового приміщення (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передає та орендар приймає в тимчасове користування нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Маріуполь, вул. Енгельса, площею 300,00 кв.м. та зобов`язується сплачувати орендну плату.

Пунктом 2.1 Договору встановлене цільове призначення - приміщення передається в оренду для подальшої передачі в оренду (суборенда).

Пунктом 3.1 встановлено, що орендодавець протягом 10-ти днів передає орендатору в користування приміщення, яке орендується та оформлюється актом приймання-передачі, який підписується сторонами. З цього моменту орендарю нараховується орендна плата.

Орендатор протягом 10 днів після закінчення строку оренди повертає, а орендодавець приймає орендне приміщення, що оформлюється актом приймання-передачі, який підписується сторонами. Орендна плата нараховується до дня підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2017 (п. 4.1 Договору).

Згідно з п.п 10.4 - 10.5 Договору зміни в нього можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, якщо інше не передбачене самим Договором. Такі зміни набувають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди к цьому Договору.

Як зазначалось вище, договори оренди, надані позивачем та відповідачкою містять розбіжності, а саме відповідно до п. 5.1 Договору, копія примірнику якого надана позивачем , розмір орендної плати за один місяць складає 10 172,54 грн., в тому числі ПДВ 1 645, 42 грн. Разом з цим, згідно з п. 5.1 Договору, копію примірника якого надала відповідачка, розмір орендної плати за один місяць складає 5 086,27 грн., в тому числі ПДВ.

Кожна зі сторін наполягає, що підписувала саме надану до суду редакцію договору.

Суд одразу звертає увагу, що, як копія примірнику договору, наданого позивачем, так і наданого відповідачкою, підписані сторонами лише на останньому аркуші , який не містить будь-яких істотних умов договору оренди, окрім реквізитів сторін.

Наданий до матеріалів справи акт приймання-передачі нежитлового приміщення до Договору від 03.05.2017, підписаний сторонами без зауважень. Разом з цим, відповідачка наполягає, що не підписувала вказаний акт приймання-передачі.

За твердженнями позивача, сторонами за Договором також були підписані:

- Додаткова угода до договору оренди нежитлового приміщення від 01.02.2018 (п. 2), якою було продовжено строк дії договору оренди до 31.12.2018 , а також змінено суму орендної плати та яка з моменту підписання додаткової угоди складає 7 200,00 грн. (п. 2);

- Додаткова угода до договору оренди нежитлового приміщення від 28.12.2018, якою було продовжено строк дії договору оренди до 31.12.2019.

Відповідачка у своєму відзиві заперечує, що підписувала додаткові угоди та акт приймання-передачі, зазначаючи, що між позивачем та відповідачем існували тільки усні домовленості щодо продовження строку дії Договору.

Як зазначає позивач, за даними його бухгалтерського обліку в цілому на його користь відповідачкою перераховано 274 370,50 грн. та у зв`язку з неналежним виконанням останньою зобов`язань зі сплати орендної плати, вважає, що у неї існує заборгованість у розмірі 99 543,2 36 грн. за період до 31.12.2020 (початок періоду обчислення заборгованості, яка виникла у відповідачки за договором оренди позивачем не вказується).

На заборгованість з орендної плати, згідно зі ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано:

- 3% річних у розмірі 867,25 грн. за період з 01.01.2021 по 16.04.2021;

- індекс інфляції у розмірі 2 302,44 за період з 01.01.2021 по 16.04.2021.

Позивачем на адресу відповідачки була направлена претензія №8/1 від 29.01.2021, в якій останній просить відповідачку сплатити суму боргу у розмірі 99 543,36 грн. За твердженнями позивача, станом на дату подання позовної заяви відповідачкою борг у розмірі 99 543,36 грн. не погашено.

У зв`язку з викладеними обставинами, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Господарський суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України вбачається, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори, що укладаються між суб`єктами цивільних правовідносин, до яких законодавцем віднесено договір оренди (ст. 759 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Положеннями ст. 509 ЦК України визначено поняття зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Поняття господарського зобов`язання визначено в ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а саме господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 193 ГПК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому ч. 7 ст. 179 ГК України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України відсутність згоди між сторонами стосовно хоча б однієї істотної умови договору (незалежно від причин) є однією з підстав для визнання такого договору неукладеним.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 ст. 638 ЦК України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов .

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 ст. 180 ГК України передбачає, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Частина 1 ст. 189 ГК України передбачає, що ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 779 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Порядок, умови та строки внесення орендної плати визначаються договором оренди (ч. 1 ст. 762 ЦК).

Отже, як вказано вище, факт укладання договору характеризується досягненням сторонами згоди по всім істотним умовам договору.

З аналізу норм ЦК України та ГК України вбачається, що істотною умовою договору оренди нежитлового приміщення, зокрема, є розмір орендної плати .

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем та відповідачкою надані договори оренди нежитлового приміщення, які є тотожними за свої змістом (як-то положення про предмет договору, строк його дії, права та обов`язки сторін та ін.), окрім визначення розміру орендної плати за один місяць, яка є суперечливою, а саме за договором, наданим позивачем - 10 172,54 грн., а наданий відповідачкою - 5 086,27 грн.

Позивач наполягає на справжності договору, наданого ним до позовної заяви та розраховує заборгованість з 03.05.2017 по 01.02.2018 (до підписання додаткової угоди) саме виходячи з розміру орендної плати у сумі 10 172,54 грн. Відповідачка, у свою чергу, стверджує, що підписувала саме договір, наданий нею до відзиву.

Як встановлено судом вище, обидва примірника договору оренди підписані позивачем та відповідачкою тільки на останніх аркушах , як слід, такі документи (копії) не можна вважати договорами (досягнення згоди з встановлення певних правовідносин), у розумінні норм цивільного законодавства.

Разом з цим, на час розгляду справи відповідачкою не спростовано належним чином факт підписання акту приймання-передані нежитлового приміщення та додаткових угод до договору оренди від 03.05.2017.

Крім того, остання не заперечувала самого факту оренди спірного майна.

Господарський суд також зазначає, що у наявних у матеріалах справи платіжних дорученнях про перерахування відповідачкою грошових коштів у період до 01.02.2018 в графі призначення платежу не вказано ані посилань на період за яким проводиться оплата, ані на рахунки, які долучені позивачем до додаткових пояснень.

При цьому, доказів про виставлення (направлення) цих рахунків відповідачці позивачем взагалі не надано.

Отже, платіжні доручення не свідчать про досягнення домовленостей щодо розміру орендної плати саме 03.05.2017 як на умовах, визначених у примірнику договору, наданого позивачем, так і наданого відповідачкою.

Аналогічно, акт приймання-передачі нежитлового приміщення, доводить лише факт передачі такого приміщення відповідачці та не є доказом встановлення розміру орендної плати.

Враховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку, що при підписанні акту приймання-передачі нежитлового приміщення, сторони дійшли згоди щодо предмету оренди, проте не узгодили розмір орендної плати, яка є істотною умовою договору.

Тобто, станом на 03.05.2017 договірні відносини між позивачем та відповідачкою, які б можливо було кваліфікувати як орендні, не були встановлені , оскільки сторони не дійшли згоди щодо всіх істотних умов, які притаманні цьому виду правочину.

Суд зазначає, що твердження позивача про те, що договір оренди, наданий в його редакції, не визнаний недійсним, а тому є підставою для стягнення орендної плати, є неспроможними, оскільки, як вказано вище, окремі сторінки документа (копії договору) взагалі неможливо ототожнювати з договором, як єдиним документом, за яким сторони досягли домовленостей про встановлення певних правовідносин.

У подальшому, 01.02.2018 сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди, факт підписання якої не спростований відповідачкою у встановленому процесуальному порядку, якою врегульовано питання ціни користування нежитловим приміщенням, тобто саме з цього часу слід вважати договір оренди укладеним, оскільки сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов Договору, в тому числі продовжили строк оренди.

Щодо строку дії договору оренди від 03.05.2017, господарський суд зазначає наступне.

Відповідачка у своєму відзиві вказує, що будь-яких додаткових угод про продовження строку дії договору не укладалось та нею не підписувалось. Сторони лише усно домовились продовжили строк оренди спочатку до 31.12.2018, потім до 31.05.2019.

За твердженнями останньої, після 31.05.2019 ніяких домовленостей між нею та позивачем не було, оскільки їй стало відомо з офіційного сайту Єдиного державного реєстру судових рішень, що у позивача не було законних підстав передавати в оренду нежитлове приміщення.

Проте, будь-яких доказів домовленостей про вказані відповідачкою строки оренди суду не надано, та відповідно не сприймаються судом як дійсні обставини.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що за у додатковою угодою від 01.02.2018 строк користування майном був визначений до 31.12.2018.

Зазначена угода прийнята судом в якості доказу встановлення між позивачем та відповідачкою орендних відносин (про що вказано вище).

Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Доказів повернення майна відповідачкою після 31.05.2019, або взагалі самого факту припинення користування майном з повідомленням позивача, суду не надано.

Отже, при оцінці кінцевого строку оренди, суд виходить з факту припинення володіння самим позивачем спірним приміщенням, а саме з дати набуття рішенням Господарського суду Донецької області від 04.08.2020 у справі №5006/27/69б/2012 (905/748/20), яким витребувано із незаконного володіння позивача на користь Малого приватного підприємства Галакс нерухомого майна, яке є предметом спірного договору оренди, законної сили

Враховуючи встановлений у додатковій угоді до договору оренди від 01.02.2018 розмір орендної плати в сумі 7 200,00 грн. за кожен місяць користування нежитловим приміщенням, у відповідачки існував обов`язок зі сплати позивачу орендної плати, виходячи з вказаного розміру, а саме з моменту досягнення сторонами згоди щодо ціни договору 01.02.2018 по 15.12.2020 (момент припинення володіння майном позивачем), загальний розмір якої становить 248 400,00 грн.

Матеріали справи місять копії платіжних доручень, якими відповідачкою здійснювалась оплата за Договором на загальну суму 274 370,50 грн ., а саме:

- №111 від 08.06.2017 у розмірі 12 350,00 грн.;

- №113 від 29.06.2017 у розмірі 6 070,00 грн.;

- №115 від 27.07.2017 у розмірі 1 400,00 грн.;

- №118 від 29.08.2017 у розмірі 8 500,00 грн.;

- №125 від 08.11.2017 у розмірі 13 585,00 грн.;

- №126 від 15.11.2017 у розмірі 3 990,00 грн.;

- №127 від 16.11.2017 у розмірі 950,00 грн.;

- №129 від 29.11.2017 у розмірі 14 250,00 грн.;

- №132 від 19.12.2017 у розмірі 1 140,00 грн.;

- №140 від 26.02.2018 у розмірі 13 100,00 грн.;

- №143 від 19.03.2018 у розмірі 1 235,00 грн.;

- №146 від 11.04.2018 у розмірі 13 580,00 грн.;

- №147 від 24.04.2018 у розмірі 13 200,00 грн.;

- №154 від 06.07.2018 у розмірі 12 825,00 грн.;

- №156 від 14.08.2018 у розмірі 4 750,00 грн.;

- №163 від 12.11.2018 у розмірі 4 750,00 грн.;

- №164 від 12.11.2018 у розмірі 50,00 грн.;

- №174 від 29.01.2019 у розмірі 4 000,00 грн.;

- №178 від 27.02.2019 у розмірі 6 740,00 грн.;

- №184 від 30.05.2019 у розмірі 3 000,00 грн.;

- №186 від 14.06.2019 у розмірі 4 275,00 грн.;

- №188 від 05.07.2019 у розмірі 15 200,00 грн.;

- №187 від 05.08.2019 у розмірі 4 797,50 грн.;

- №188 від 14.08.2019 у розмірі 2 375,00 грн.;

- №192 від 31.10.2019 у розмірі 18 453,00 грн.;

- №193 від 05.11.2020 у розмірі 1 995,00 грн.

- №196 від 09.01.2020 у розмірі 4 180,00 грн.;

- №198 від 14.01.2020 у розмірі 7 790,00 грн.;

- №201 від 29.01.2020 у розмірі 18 380,00 грн.;

- №203 від 12.02.2020 у розмірі 5 225,00 грн.;

- №205 від 12.03.2020 у розмірі 7 600,00 грн.;

- №208 від 12.06.2020 у розмірі 6 175,00 грн.;

- №210 від 15.07.2020 у розмірі 7 125,00 грн.;

- №213 від 28.07.2020 у розмірі 2 375,00 грн.;

- №215 від 28.08.2020 у розмірі 12 350,00 грн.;

- №216 від 28.08.2020 у розмірі 190,00 грн.;

- №218 від 03.09.2020 у розмірі 1 320,00 грн.;

- №219 від 29.09.2020 у розмірі 1 400,00 грн.;

- №220 від 07.10.2020 у розмірі 3 700,00 грн.

Тобто, доказами у справі підтверджується, що позивачем в цілому було отримано в рахунок оплати орендної плати за користування нежитловим приміщенням 274 370,50 грн ., з яких 248 400,00 грн. суд вважає платою за період з 01.02.2018 по час закінчення володіння позивачем майном - 15.12.2020 (за розміром орендної плати 7 200,00 грн. за кожен місяць користування, встановленого додатковою угодою від 01.02.2018).

При цьому, вартість орендної плати за час користування нежитловим приміщенням за попередній період з 03.05.2017 по 01.02 2018 не була визначена сторонами, як слід, суд дійшов висновку про недоведеність підстав для отримання позивачем як суми 25 970,50 грн. (різниця між фактично отриманими позивачем коштами в сумі 274 370,50 грн. та нарахуваннями за час користування нежитловим приміщенням з 01.02.2018 по 15.12.2020 по узгодженому розміру орендної плати в сумі 248 400,00 грн.), так і власне нарахувань в розмірі 99 543,36 грн. як заборгованості з орендної плати за період загального часу користування об`єктом оренди.

Щодо тверджень відповідачки про нікчемність договору оренди від 03.05.2021 внаслідок того, що цей правочин порушує публічний порядок, оскільки вчинений з метою незаконного заволодіння майном (ст. 228 ЦК України) суд зазначає наступне.

Рішенням господарського суду від 24.10.2013 у справі №905/5579/13 договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, яке є об`єктом оренди у цій справі, визнано недійсним. За змістом ухваленого судом рішення у справі №905/5579/13 вбачається, що суд не встановив ознак нікчемності правочину, а навпаки визначив його як оспорюваний.

Тобто, первісне відчуження майна не мало ознак нікчемного правочину в розумінні ст. 228 ЦК України.

Крім того, в межах угоди про передачу в користування майна від позивача відповідачці у цій справі, не здійснювалось дій, направлених на його незаконне заволодіння. Тому не можна вважати, що орендні правовідносини, які оцінюються в даній справі мають ознаки нікчемного правочину за змістом ст. 228 ЦК України.

Зауваження відповідачки про те, що позивач даним позовом має намір легалізувати володіння об`єктом оренди, як добросовісний набувач, не сприймаються судом як обґрунтовані заперечення проти позову, оскільки, по-перше, в межах цієї справи не оцінюється добросовісність набуття позивачем у володіння нежитлового приміщення, яке є предметом спірних відносин з оренди; по-друге, виходячи з приписів ч. 1 ст. 390 ЦК України, доходи, отримані за час володіння майном можуть бути стягнуті власником в тому числі з недобросовісного набувача майна, яке витребувано в останнього.

Отже, зважаючи на конкретні обставин справи, оцінивши докази, надані учасниками справи в процесу розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Спецторгобладнання за недоведеністю правових підстав для стягнення орендної плати в розмірі 99 543,36 грн. та нарахувань на неї.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судовий збір відповідно до ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129 ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Спецторгобладнання до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 102 713,05 грн. - відмовити повністю.

Судові витрати за розгляд справи покласти на позивача.

У судовому засіданні 14.12.2021 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.12.2021.

Згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи у порядку та строки передбаченими ст. 256,257 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Спецторгобладнання (71100, Запорізька область, м. Бердянськ вул. Правди, буд. 80-А, код ЄДРПОУ 37793512)

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 )

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фізична особа-підприємць Каретник Павло Володимирович ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Мале приватне підприємство Галакс (87515, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Енгельса , будинок 60; код ЄДРПОУ 13537629).

Головуючий суддя О.М. Сковородіна

Суддя А.М. Устимова

Суддя Л.В. Ніколаєва