Рішення

від 24.11.2021 по справі 910/4849/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.11.2021Справа № 910/4849/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Гарашко Т.В., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

За позовом Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міроіл" (вул. Марії Приймаченко, 1/27, Київ, 01042, код ЄДРПОУ 39248284)

про стягнення 224 427, 00 грн,

Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство оборони України (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міроіл" (далі - відповідач) про стягнення 224 427,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором №286/1/20/20 про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) (моторні оливи) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 27.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Міроіл" в обумовлені строки не у повному обсязі поставило позивачу товар, у зв`язку з чим останній просить стягнути з відповідача 224 427, 00 грн штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін.

25.05.2021 до відділу діловодства суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Міроіл" подано заперечення на позовну заяву про стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору від 27.03.2021 №286/1/20/20, у яких відповідач зазначає, що позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки виконанню зобов`язань відповідача за договором за першою партією товару перешкоджали форс-мажорні обставини, та договір №286/1/20/20 від 27.03.2020 є розірваним з 25.06.2020, позовні вимоги щодо одночасного стягнення з відповідача штрафу та пені суперечить ст. 61 Конституції України, при цьому позивач допустив прострочення оплати за поставлений товар.

04.08.2021 до відділу діловодства суду представником Міністерства оборони України подано письмові пояснення, у яких позивач зазначає, що додаткову угоду про розірвання договору не було підписано та реалізовано сторонами, така додаткова угода не була оприлюднена на офіційному сайті ProZorro, при цьому вносити зміни до договору після закінчення терміну постачання є неможливим, штрафні санкції нараховані позивачем з урахуванням терміну дії форс-мажорних обставин.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2021 постановлено справу №910/4849/21 розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.09.2021.

У підготовчому засіданні 30.09.2021 представником позивача подано додаткові пояснення, у яких зазначено, що листом від 06.07.2020 позивач повідомив відповідача, що кінцевим терміном постачання продукції є 25.06.2020 включно, у зв`язку з закінченням терміну постачання продукції, відсутністю підтвердженої інформації про обсяги постачання, вносити зміни до договору неможливо, відповідачем умови договору від 27.03.2020 №286/1/20/20 не виконані, поставлено лише 50% продукції, проєкт додаткової угоди про розірвання/внесення змін до договору не було підписано та реалізовано сторонами, крім того така додаткова угода не була оприлюднена на офіційному сайті ProZorro.

У підготовчому засіданні 30.09.2021 судом оголошено про відкладення підготовчого засідання на 27.10.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 24.11.2021.

У судовому засіданні 24.11.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, в свою чергу представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце засідання повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні 24.11.2021 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва.

ВСТАНОВИВ:

27.03.2020 року між Міністерством оборони України (далі - замовник; позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міроіл" (далі - постачальник; відповідач) укладено договір № 286/1/20/20 про постачання для державних потреб мастильних засобів (моторні оливи) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити у 2020 році мастильні засоби (09210000-4) (моторні оливи) (лот.2: (09211100-2) моторні оливи (олива моторна для автотракторних дизелів М-10Г2к (вищий сорт)), а саме: олива моторна для автотракторних дизелів М-10Г2к (вищий сорт) (далі - продукція) для потреб Міністерства оборони України згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно специфікації, а саме:

- Олива моторна для автотракторних дизелів М-10Г2к (вищий сорт) (61-000-7035), ГОСТ 8581-78; строк постачання - 30 календарних днів з дати підписання договору, в термін до 26.04.2020 включно; загальна кількість - 40,0 т, ціна за одиницю, без ПДВ - 18 525, 95 грн, загальна сума вартості продукції, без ПДВ - 741 038, 00 грн;

- Олива моторна для автотракторних дизелів М-10Г2к (вищий сорт) (61-000-7035), ГОСТ 8581-78; строк постачання - 90 календарних днів з дати підписання договору, в термін до 25.06.2020 включно; загальна кількість - 40,0 т, ціна за одиницю, без ПДВ - 18 525, 95 грн, загальна сума вартості продукції, без ПДВ - 741 038, 00 грн.

Вартість продукції, без ПДВ - 1 482 076, 00 грн.

Крім того, ПДВ (20 %) - 296 415, 20 грн.

Загальна вартість продукції з ПДВ - 1 778 491, 20 грн.

Відповідно до п. 2.2. договору, одержувачами продукції є військові частини, склади (бази) пального, Центри забезпечення пальним (далі - одержувачі замовника) згідно з рознарядками Міністерства оборони України, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 4.1. договору, розрахунок за фактично постачену продукцію здійснюється протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником до департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України належним чином оформлених документів передбачених цим договором, але не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення поточного бюджетного року.

За умовами п. 4.2. договору, постачальник зобов`язаний надати замовнику після постачання продукції комплект наступних документів:

4.2.1. Рахунок-фактуру на відвантажену продукцію, яка підписана керівником та головним бухгалтером постачальника (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі).

4.2.2. Акт приймання-передачі (додаток № 22 до Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440).

4.2.3. Видаткову накладну постачальника, яка містить обов`язкові реквізити та підписана Сторонами із зазначенням одержувачем замовника фактичної дати надходження продукції.

4.2.4. Повідомлення-підтвердження (додаток 12.4. договору), яке оформлюється одержувачем замовника (відповідно до Порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг у Міністерстві оборони України, затвердженого наказом Міноборони України від 31.12.2016 № 757).

4.2.5. Акт прийому-передачі продукції (додаток № 12.3. договору).

Без вищезазначених документів або відсутності у них встановленої інформації, оплата постаченої продукції не здійснюється та такі документи повертаються постачальнику (п. 4.3. договору).

Відповідно до п. 7.3.2. договору, за порушення строків постачання продукції постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Нарахування неустойки (пеня, штраф) здійснюється замовником починаючи з наступного дня від кінцевої дати постачання товару визначеної договором, до моменту надходження (постачання) товару визначеного актом приймання-передачі у випадках, а саме:

при постачанні залізничним транспортом (залізнична станція призначення), документом, що підтверджує поставку товару є належним чином сформована залізнична накладна з відміткою про надходження товару;

при постачанні автомобільним транспортом (бази, склади замовника, одержувача) датою постачання товару є дата, що зазначена у акті приймання-передачі товару (графа надходження).

За умовами п. 8.2. договору, сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Пунктом 8.3. договору визначено, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ - сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення. Після закінчення терміну дії договору, коригування зобов`язань здійснюється на підставі підписаних обома сторонами актів звіряння (п. 10.1 договору).

Згідно п. 11.4. договору, зміни і доповнення до цього договору здійснюються тільки у письмовій формі шляхом укладення відповідних додаткових угод, які додаються до договору та будуть його невід`ємними частинами.

Додатком № 12.2. до договору № 286/1/20/20 від 27.03.2020 сторони погодили Рознарядку на постачання Товариством з обмеженою відповідальністю "Міроіл" оливи моторної для автотракторних дизелів М-10Г2к (вищий сорт) (61-000-7035), ГОСТ 8581-78.

Як зазначає позивач, всупереч умовам укладеного договору відповідачем договірні зобов`язання виконано лише на 50 %, решту обсягу продукції не було поставлено.

Так, за першою партією постачання продукції здійснюється до 26.04.2020, з урахуванням сертифікату про форс-мажорні обставини від 14.05.2020 № 2300-20-0664, строк перенесено до 15.05.2020, однак відповідачем було поставлено лише 29, 80 т продукції, що підтверджується актами приймання-передачі № 32 від 24.06.2020, № 21/21 від 23.06.2021, № 22/22 від 24.06.2020, № 19/19 від 17.06.2020, які підписані представниками сторін та скріплені печаткою постачальника, тож не здійснено поставку 10, 2 т продукції вартістю 226 757, 63 грн (період прострочення постачання з 15.05.2020 по 23.12.2020).

За другою партією товару строк постачання становив 25.06.2020, втім відповідачем здійснено поставку лише у розмірі 9, 98 т продукції, що підтверджується актом приймання-передачі № 37 від 24.06.2020, підписаним представниками сторін та скріпленим печаткою постачальника, тож не здійснено поставку 30, 2 т продукції вартістю 667 378, 82 грн (період прострочення постачання з 26.06.2020 по 23.12.2020).

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив поставку товару у повному обсязі у визначений договором строк, тому просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 224 427, 00 грн, з яких 161 838, 00 грн пені за періоди з 15.05.2020 по 12.11.2020 та 26.06.2020 по 23.12.2020, а також 62 589, 00 грн - штрафу у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару.

В свою чергу, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючь на ті обставини, що виконанню зобов`язань відповідача за договором за першою партією товару перешкоджали форс-мажорні обставини, на підтвердження настання яких надано сертифікат Запорізької Торгово-Промислової палати від 14.05.2020 № 2300-20-0662, з метою виконання умов договору № 286/1/20/17 від 27.03.2020, відповідачем було укладено договір № 138 від 29.01.2018 з товаровиробником - ТОВ "НВП "Агрінол", проте на адресу відповідача від ТОВ "НВП "Агрінол" надійшло повідомлення, що підприємство підпало під дію форс-мажорних обставин - частина працівників віком 60+, які безпосередньо задіяні на виробництві моторних олив та тари переведено на самоізоляцію, у зв`язку з чим виробництво мастил, олив та тари вимушено зупинено, договір №286/1/20/16 від 27.03.2020 є розірваним з 25.06.2020, позовні вимоги щодо одночасного стягнення з відповідача штрафу та пені суперечить ст. 61 Конституції України, при цьому позивач допустив прострочення оплати за поставлений товар.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Особливості укладання договорів за державним замовленням (державних контрактів) визначаються Законом України "Про публічні закупівлі" та Законом України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони".

Відповідно до пункту 6 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Специфікацією до договору сторони погодили строк поставки товару на суму 741 038, 00 грн без ПДВ протягом 30 календарних днів з дати підписання договору - 26.04.2020 включно та у сумі 741 038, 00 грн без ПДВ протягом 90 календарних днів з дати підписання договору - 25.06.2020.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, листами від 10.04.2021 № 89/07, від 17.04.2020 б/н, від 22.04.2020 № 104/07 відповідачем було повідомлено Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України про виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) під час виконання договору № 286/1/20/20 від 27.03.2020.

За умовами п. 8.2. договору, сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Пунктом 8.3. договору визначено, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ - сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.

Згідно з п.п. 2 п. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підтвердження виникнення форс-мажорних обставин було додано до заперечень на позовну заяву сертифікат Запорізької Торгово-Промислової палати від 14.05.2020 № 2300-20-0662, відповідно до якого період дії форс-мажорних обставин розпочався з 06.04.2020 і станом на 14.05.2020 (дату видачі сертифікату) триває.

Дослідивши вказаний сертифікат Запорізької Торгово-Промислової палати суд зазначає, що останній не підтверджує виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) під час виконання відповідачем саме договору № 286/1/20/20 від 27.03.2020, оскільки стосується договору № 286/1/20/18 від 27.03.2020 та був виданий Торгово-промисловою палатою на підтвердження неможливості виконання відповідачем своїх зобов`язання у строк визначений договором № 286/1/20/18 від 27.03.2020.

Інші сертифікати про форс-мажорні обставини, які б свідчили про неможливість виконати відповідачем зобов`язання у строк, передбачений договором № 286/1/20/20 від 27.03.2020 у матеріалах справи відсутні.

Відтак, згідно умов специфікації до договору, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, строк поставки товару за першою партією становив до 26.04.2020 включно, за другою партією товару строк постачання становив до 25.06.2020 включно.

Втім, станом на момент розгляду справи, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів виконання ним вказаних зобов`язань з поставки узгодженого товару у повному обсязі у визначені строки.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на обставини неможливості поставки товару у визначені договором строки, у зв`язку з тим, що ТОВ "НВП "Агрінол" зупинено виробництво мастил, олив, оскільки відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Суд, оцінюючи обставини справи, враховує, що відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому, порушення контрагентом відповідача своїх зобов`язань за договором поставки за своєю природою не є об`єктивними обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов`язання постачальником товару, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності та могли бути ним передбачені при укладенні договору.

Згідно ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Підсумовуючи викладене вище, суд зазначає, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, укладаючи спірний договір із строком поставки першої партії товару до 26.04.2020 (включно) та другої партії товару до 25.06.2020 (включно) позивач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з поставки товару та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний договором строк.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/14628/17, від 13.06.2018 у справі № 910/17259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/496/18, від 15.08.2018 у справі № 910/21804/17, від 22.05.2019 у справі № 904/1782/19 та від 05.09.2019 у справі № 910/1338/19.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі.

При цьому, відповідно до п. 11.4 Договору зміни і доповнення до цього договору здійснюються тільки у письмовій формі шляхом укладення відповідних додаткових угод, які додаються до договору та будуть його невід`ємними частинами.

Тобто, як визначено умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору зміни договору здійснюються шляхом укладення додаткової угоди до договору, проте, у матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами відповідної додаткової угоди до договору в частині збільшення строків поставки продукції.

Отже, суд зазначає, що підписуючи договір, у пункті 1.1 якого вказано строк поставки першої партії продукції до 26.04.2020 (включно) та другої партії товару до 25.06.2020 (включно), відповідач мав оцінити можливість своєчасного виконання договору, ризики та негативні наслідки для себе, у зв`язку з невиконанням зобов`язань в строк.

При цьому, суд звертає увагу, що договір № 286/1/20/20 про постачання для державних потреб мастильних засобів (моторні оливи) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 27.03.2020 укладений саме між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міроіл", а участь третіх осіб у договорі не передбачена.

Стосовно доводів відповідача, що договір є розірваним за ініціативою позивача, суд зазначає таке.

Так, пунктом 6.2 договору передбачено право замовника достроково розірвати договір у разі невиконання зобов`язань постачальником, повідомивши його про це у строк 5 робочих днів.

Проте, у матеріалах справи відсутні листи позивача, надіслані на адресу відповідача щодо дострокового розірвання саме договору № 286/1/20/20 про постачання для державних потреб мастильних засобів (моторні оливи) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 27.03.2020, у зв`язку з чим суд вважає безпідставними твердження відповідача стосовно того, що договір є розірваним за ініціативою позивача.

Крім того, відповідно до п. 8.4 Договору, у разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 30 календарних днів, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати договір. Якщо обставини, зазначені у пункті 8.1 договору, будуть продовжуватись більше 30 календарних днів, то кожна із сторін буде вправі розірвати договір повністю чи частково і в такому випадку, жодна із сторін не буде мати права вимагати від іншої відшкодування можливих збитків.

Сторони можуть бути звільнені від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов`язків за договором, якщо доведуть, що невиконання зобов`язань викликано неконтрольованою перешкодою, яка відбулась поза контролем сторін, і виникла після укладення договору.

Згідно з п. 8.5 Договору, продовження строку (терміну) виконання зобов`язань (постачання товару, виконання робіт, надання послуг) можливе у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх зобов`язань за договором у разі, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладені договору він може бути змінений або розірваний за згодою сторін.

Однак, відповідачем не надано суду будь-якого документального підтвердження існування форс-мажорних обставин, відповідні сертифікати про виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у матеріалах справи відсутні.

З урахуванням викладеного суд дійшов про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором 286/1/20/20 від 27.03.2020 грн в частині поставки товару у строки та спосіб, передбачені умовами договору та специфікації.

Тоді як частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.3.2 договору визначено, що за порушення строків постачання продукції постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення поставки товару, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 7.3.2 договору, позивачем нараховано пеню у розмірі 41 043, 00 грн за період з 15.05.2020 по 12.11.2020, (тобто з урахуванням строку, зазначеного у сертифікаті Запорізької Торгово-Промислової палати від 14.05.2020 №2300-20-0662) та у розмірі 120 795, 00 грн за період з 26.06.2020 по 23.12.2020, а також штраф у сумі 62 589, 00 грн.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №910/6046/16 та Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19 .

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, сторонами у договорі погоджено, що за порушення строків постачання продукції постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, або свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення штрафні санкції.

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Міністерства оборони України задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міроіл" (вул. Марії Приймаченко, 1/27, Київ, 01042, код ЄДРПОУ 39248284) на користь Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) пеню у розмірі 161 838 (сто шістдесят одна тисяча вісімсот тридцять вісім) грн 00, коп., штраф у розмірі 62 589 (шістдесят дві тисячі п`ятсот вісімдесят дев`ять) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 3 336 (три тисячі триста тридцять шість) грн 40 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

У зв`язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. у відпустці підписання повного тексту рішення здійснюється після виходу судді з відпустки.

Повний текст рішення складено та підписано 15.12.2021

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА