Рішення

від 21.12.2021 по справі 910/17080/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.12.2021Справа № 910/17080/21

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи

справу № 910/17080/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІБІЛД"

про стягнення 402 659,18 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Карат ЛТД звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІБІЛД" про стягнення 402 659,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 75/2019 від 06.02.2019 в частині повної оплати отриманого товару, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 321 505,65 грн, за прострочення сплати якої нараховані інфляційні втрати в сумі 3287,22 грн, 3% річних - 2482,17 грн, пеня - 13 481,57 грн та штраф у сумі 61 902,58 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2021 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

11.07.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому він повідомив суд про погашення основної суми боргу. Також, відповідач заперечує проти стягнення штрафу, оскільки вважає, що одночасне стягнення пені та штрафу суперечить ст. 61 Конституції України, а також вважає недоведеною суму адвокатських витрат.

25.11.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив; від відповідача - клопотання про відкладення розгляду справи та надання часу для проведення переговорів щодо укладення мирової угоди.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, відмовляє в його задоволенні, оскільки приписами глави 10 ГПК України не передбачено можливості відкладення розгляду справи, яка розглядається в порядку спрощеного провадження без виклику представників сторін. При цьому, згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд звертає увагу, сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

06.02.2019 між ТОВ "Карат ЛТД" (далі - Постачальник) та ТОВ "ЮНІБІЛД" (далі - Замовник) було укладено Договір № 75/2019 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується систематично постачати і передавати у власність Покупцю товар, передбачений у рахунках-фактурах, згідно яких було проведено відвантаження товару, видаткових накладних або специфікаціях, які додаються до даного Договору і складають його невід`ємну частину, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

Згідно п. 6.2. договору, Покупець зобов`язаний оплатити вартість товару, вказаній в рахунку-фактурі та згідно виставленого рахунку, протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту відвантаження товару.

Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання видаткової накладної, згідно якої Товар відпускається Покупцю (п. 7.3. договору).

У п. 11.1. договору зазначено, що Покупець за даним договором несе наступну відповідальність: за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, по даному договору, нараховується пеня згідно ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та Господарського кодексу України від суми простроченного платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.7. договору, у разі порушення Покупцем умов оплати згідно п.6.2. більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів, Покупець окрім пені згідно п.11.1, сплачує Постачальнику за кожні наступні тридцять днів прострочення штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2019 р. або до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов`язань згідно Договору. У випадку відсутності письмових заперечень з боку сторін, висловлених не пізніше як за 10 днів до закінчення терміну дії цього Договору, Договір вважається пролонгованим на наступний рік включно. (п. 13.1., 13.3. договору).

Позивач протягом травня-липня 2021 року здійснив поставку продукції відповідачу на загальну суму 930 117,27 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи, а саме №18394 від 20.05.2021 на суму 66 495,79 грн, №22986 від 18.06.2021 на суму 60 200,21 грн, №22817 від 17.06.2021 на суму 104 919,00 грн, №21900 від 11.06.2021 на суму 522 736,92 грн, №22336 від 15.06.2021 на суму 20 981,23 грн, №24214 від 30.06.2021 на суму 18 030,94 грн, №25624 від 08.07.2021 на суму 4 420,18 грн, №20556 від 02.06.2021 на суму 6 264,00 грн, №25418 від 07.07.2021 на суму 14 638,62 грн, №23401 від 23.06.2021 на суму 6 859,15 грн, №22139 від 14.06.2021 на суму 3 612,00 грн, №22593 від 16.06.2021 на суму 21 011,59 грн, №23430 від 23.06.2021 на суму 3 584,40 грн, №24247 від 30.06.2021 на суму 2 691,34 грн, №2442 від 01.07.2021 на суму 1 275,77 грн, №24465 від 01.07.2021 на суму 3 483,07 грн, №24561 від 02.07.2021 на суму 4 634,04 грн, №25118 від 06.07.2021 на суму 10 105,20 грн, №26037 від 12.07.2021 на суму 8 162,40 грн, №25621 від 08.07.2021 на суму 8 448,72 грн, №25748 від 09.07.2021 на суму 4 147,50 грн.

Відповідач, поставлений товар на суму 608 611,62 грн, оплатив частково, а саме в сумі 52 459,50 грн згідно платіжного доручення №4211 від 25.05.2021 за видатковою накладною №22817 від 17.06.2021, в сумі 522 736,92 грн згідно платіжного доручення №5323 від 22.06.2021 за видатковою накладною № 21900 від 11.06.2021.

У позовній заяві позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов`язань за договором поставки № 75/2019 від 06.02.2019 в частині повної оплати отриманого товару, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 321 505,65 грн, за прострочення сплати якої нараховані інфляційні втрати в сумі 3287,22 грн, 3% річних - 2482,17 грн, пеня - 13 481,57 грн та штраф у сумі 61 902,58 грн.

Відповідач в свою чергу надав докази оплати поставленого товару, здійсненої після відкриття провадження у даній справі, на суму 319 313,12 грн згідно платіжних доручень №10474 від 02.11.2021, №10475 від 02.11.2021, №10476 від 02.11.2021, №10477 від 02.11.2021, №10478 від 02.11.2021, №10479 від 02.11.2021, №10490 від 02.11.2021, №10491 від 02.11.2021, №10493 від 02.11.2021, №10494 від 02.11.2021, №10495 від 02.11.2021, №10496 від 02.11.2021, №10497 від 02.11.2021, №10498 від 02.11.2021, №10499 від 02.11.2021, №10593 від 02.11.2021, а також накладну повернення №9 від 29.10.2021 постачальнику товару на суму 671,53 грн, підписану сторонами та скріплену їх печатками.

Також, у листі №1165 від 21.10.2021 відповідач просив вважати переплату в сумі 1 521,00 грн по рахунку №32282 від 17.05.2021 оплатою за поставлений товар по рахунку №29584 від 30.04.2021 (видаткові накладні №18394 від 20.05.2021 та №22986 від 18.06.2021).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов`язання за договором виконав, здійснив поставку товару, який прийнятий відповідачем, на суму 930 117,27 грн що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними №18394 від 20.05.2021 на суму 66 495,79 грн, №22986 від 18.06.2021 на суму 60 200,21 грн, №22817 від 17.06.2021 на суму 104 919,00 грн, №21900 від 11.06.2021 на суму 522 736,92 грн, №22336 від 15.06.2021 на суму 20 981,23 грн, №24214 від 30.06.2021 на суму 18 030,94 грн, №25624 від 08.07.2021 на суму 4 420,18 грн, №20556 від 02.06.2021 на суму 6 264,00 грн, №25418 від 07.07.2021 на суму 14 638,62 грн, №23401 від 23.06.2021 на суму 6 859,15 грн, №22139 від 14.06.2021 на суму 3 612,00 грн, №22593 від 16.06.2021 на суму 21 011,59 грн, №23430 від 23.06.2021 на суму 3 584,40 грн, №24247 від 30.06.2021 на суму 2 691,34 грн, №2442 від 01.07.2021 на суму 1 275,77 грн, №24465 від 01.07.2021 на суму 3 483,07 грн, №24561 від 02.07.2021 на суму 4 634,04 грн, №25118 від 06.07.2021 на суму 10 105,20 грн, №26037 від 12.07.2021 на суму 8 162,40 грн, №25621 від 08.07.2021 на суму 8 448,72 грн, №25748 від 09.07.2021 на суму 4 147,50 грн.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, виходячи з умов договору, строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару є таким, що настав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, відповідач своє зобов`язання зі своєчасної оплати поставленого товару в повному обсязі не виконав, частково оплативши до звернення позивача до суду з позовом у даній справі суму 608 611,62 грн.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду у відповідача існувала заборгованість за поставлений товар в сумі 321 505,65 грн.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, шо після звернення позивача до суду з позовом у даній справі відповідачем здійснив погашення вказаної заборгованості.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи погашення відповідачем заборгованості у розмірі 321 505,65 грн після звернення позивача з позовом до суду, суд дійшов висновку щодо закриття провадження у справі № 910/17080/21 в частині суми основного боргу, у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а тому задовольняє позовні вимоги про стягнення 13 481,57 грн пені.

Перевіривши розрахунок штрафу позивача, суд дійшов висновку, що він також є арифметично вірним, а тому задовольняє позовні вимоги про стягнення 61 902,58 грн штрафу.

При цьому суд зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 08.08.2018 у справі №908/1843/17, від 28.08.2019 у справі № 910/11944/18.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а тому задовольняє позовні вимоги про стягнення 2 482,17 грн 3% річних.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

В частині нарахування інфляційних втрат судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а тому задовольняє позовні вимоги про стягнення 3 287,22 грн інфляційних втрат.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язань за Договором № 75/2019 від 06.02.2019 щодо оплати товару належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору .

Враховуючи викладене, а також ту обставину, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір покладається на відповідача повністю.

Також, у позовній заяві зазначено попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн, проте зазначено позивачем, що докази їх понесення буде надано у строки, визначені ч. 8 ст. 129 ГПК України, що виключає можливість вирішення даного питання по суті.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 321 505 грн 65 коп., у зв`язку з відсутністю предмету спору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІБІЛД" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7; ідентифікаційний код 42675928) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат ЛТД" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 86 ідентифікаційний код 32799897) пеню в сумі 13 481 грн 57 коп., штраф в сумі 61 902 грн 58 коп., 3% річних в сумі 2 482 грн 17 коп., інфляційні втрати в сумі 3 287 грн 22 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 6 039 грн 89 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано: 21.12.2021.

Суддя А.І. Привалов