Постанова

від 21.12.2021 по справі 200/5308/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року справа №200/5308/21

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Соледарської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 року у справі №200/5308/21 (суддя І інстанції Загацька Т.В., повне судове рішення складено 16.07.2021 року в м. Слов`янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати рішення Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області №8/3-68 від 27.01.2021 Про відмову у затвердженні документації із землеустрою; зобов`язати Соледарську міську раду Бахмутського району Донецької області повторно розглянути заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано п.3 рішення Соледарської міської Бахмутського району Донецької області №8/3-68 від 27.01.2021р. Про відмову у затвердженні документації із землеустрою , в частині відмови ОСОБА_1 у затвердженні документації із землеустрою. Зобов`язано Соледарську міську раду Бахмутського району Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що ним правомірно було прийнято спірне рішення. Судом не було враховано, що спірна земельна ділянка була сформована, в тому числі, за рахунок земель водного фонду. В результаті розгляду землевпорядної документації було виявлено, що ділянка, яка запланована до передачі у власність заявниці у власність для ведення особистого селянського господарства належить до заболочених сіножатей. Графічний матеріал з позначенням земельної ділянки, що відводиться, який доданий до наданої на затвердження землевпорядної документації, містить умовні позначки, які також відносять зазначену ділянку до болот та заболочених сіножатей. Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1420987000:01:014:0009 площею 1,859 га розташована на руслі малої річки Середня Ступка, яка є притокою ріки Бахмут (тобто не є замкненим водним об`єктом) та включає в себе землі, які відносяться до земель водного фонду (прибережна захисна смуга, болота), що підтверджується, зокрема, листом Сіверсько-Донецького басейнового управління водних ресурсів державного агентства водних ресурсів України від 04.02.2021 №04/457 та наявними в міській раді картографічними матеріалами. Отже, передача в приватну власність спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель водного фонду в даному випадку призведе до порушення вимог ст.ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст.ст. 58-61 Земельного кодексу України, ст.ст. 4, 88, 89 Водного кодексу України. Судом не враховано, що у відповідності до вимог статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач звернулась до Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області із заявою від 07.08.2020р., в якій просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею до 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Соледарської ОТГ (кадастровий номер 1420987000:01:014:0009) за адресою: за межами села Парасковіївка Бахмутського району Донецької області для передачі у власність (а.с. 97).

Рішенням Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області від 23.09.2020 р. №7/61-1386 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, ОСОБА_1 - площею 1,8590 га для ведення особистого селянського господарства (А 01.03) за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності Соледарської міської об`єднаної територіальної громади Бахмутського району Донецької області (кадастровий номер 1420987000:01:014:0009) за межами населеного пункту с. Парасковіївка, для подальшої передачі у власність (а.с. 98).

Позивач звернулась до Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області із заявою від 28.12.2020р., в якій просила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки їй у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Соледарської міської об`єднаної територіальної громади Бахмутського району Донецької області кадастровий номер 1420987000:01:014:0009 та надати земельну ділянку 1420987000:01:014:0009 у власність (а.с. 114).

Разом з вказаною заявою був наданий погоджений ГУ Держгеокадастру у Черкаській області проект землеустрою, що не заперечується відповідачем у справі.

Як вбачається з листа Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області від 26.03.2021р. №826/18-20 державна реєстрація права комунальної власності земельної ділянки з кадастровим номером: 1420987000:01:014:0009 здійснена на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 28.09.2018р. №2912-СГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність , наказу Головного управління Держгеокадастру від 12.02.2019 №457-СГ Про внесення змін до наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 28.09.2018 №2912-СГ та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 28.09.2018р.. На підтвердження державної реєстрації права комунальної власності па запитувану земельну ділянку державним реєстратором 06.06.2019р. видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 169521224 (а.с. 128).

Пунктом 3 рішення Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області від 27.01.2021р. №8/3-68 відмовлено у затвердженні документації із землеустрою Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Соледарської міської об`єднаної громади Бахмутського району Донецької області , розробник ПГІ Фірма Інженер , у зв`язку з невідповідністю документації вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме: згідно Проекту формування території Парасковіївської сільської ради та доданого до Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки картографічного матеріалу, земельна ділянка не відноситься до пасовищ, а відноситься до болот (землі водного фонду) та заболочених сіножатей, шифр агрогрупи 134 е (лучні, чорноземно-лучні і каштаново-лучні песолонцюваті і слабосолонщоваті засолені важкосуглинкові і легкоглинисті ґрунти), що характеризує ділянку як деградовану (до деградованих земель відносяться: земельні ділянки з перезволоженими, з підвищеною кислотністю або засоленістю ґрунтами (ст. 171 Земельного кодексу України)); відповідно до статтей 164, 172 Земельного кодексу України охорона земель включає консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь; консервація земель здійснюється шляхом припинення їх господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення; відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі водного фонду, крім випадків, визначених Земельним кодексом України; відповідно до ст.59 Земельного кодексу України громадянам із земель водного фонду можуть передаватись на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, болота для сінокосіння (ст.59 Земельного кодексу України) (а.с. 137).

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів а та б частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

За приписами частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частиною другою статті 34 Земельного кодексу України визначено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а)приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з пунктом б частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

За приписами частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно із частинами 8, 9 статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частиною 6 статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що з аналізу положень вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у постанові 24 січня 2020 року у справі №316/979/18.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність позивача був погоджений Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області, що підтверджується висновком №16489/82-20 від 03.12.2020 року (а.с. 180)

На підставі поданого позивачем проекту землеустрою здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, визначено її кадастровий номер №1420987000:01:014:0009 та сформовано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.12.2020 року №НВ-1408420342020, який надавався позивачем разом із проектом землеустрою.

Як вже зазначалось, згідно норм Земельного кодексу України єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що п.3 рішення Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області від 27.01.2021р. №8/3-68 в частині відмови позивачу у затвердженні документації із землеустрою, не містить законодавчо визначених підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, а тому правомірно його скасовано та зобов`язано повторно розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Доводи відповідача про те, що спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду, а тому у відповідності до вимог статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду підлягав також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства, колегією суддів не прийнято до уваги, оскільки відсутність наведеного погодження не було підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Соледарської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 року у справі №200/5308/21 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 року у справі №200/5308/21 - залишити без змін.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 21 грудня 2021 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 21 грудня 2021 року та підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

І.В. Сіваченко