Постанова

від 21.12.2021 по справі 810/1724/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 810/1724/18

адміністративне провадження № К/9901/34194/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мацедонської В. Е.,

суддів: Данилевич Н. А., Уханенка С. А.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Мелеус , про визнання протиправним та скасування рішення та визнання протиправною бездіяльності, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року (головуючий суддя Дудін С. О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року (головуючий суддя Парінов А. Б., судді: Земляна Г. В., Карпушова О. В.),

І. Суть спору

У квітні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - відповідач, Віто-Поштова сільрада), третя особа - ТОВ Мелеус , у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення 17 сесії 7 скликання Віто-Поштової сільради від 22 грудня 2016 року № 17-72 Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного з ТОВ Мелеус ;

- визнати протиправною бездіяльність Віто-Поштової сільради, яка полягає у невиконанні нею у встановлені законом спосіб, порядку та строки обов`язку щодо оприлюднення:

порядку денного 17 сесії 7 скликання Віто-Поштової сільради від 22 грудня 2016 року;

проектів рішень, винесених на 17 сесію 7 скликання Віто-Поштової сільради від 22 грудня 2016 року;

рішень, прийнятих на 17 сесії 7 скликання Віто-Поштової сільради від 22 грудня 2016 року;

- визнати протиправною бездіяльність Віто-Поштової сільради, яка полягає у невиконанні нею у встановлені законом спосіб, порядку та строки обов`язку щодо інформування через засоби масової інформації мешканців с. Віта-Поштова про плани перспективного розвитку території і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об`єктів - багатоквартирних житлових будинків.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що Віто-Поштова сільрада у своїй діяльності порушує ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та ст. 15 Закону України Про доступ до публічної інформації .

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи.

14 жовтня 2006 року між Віто-Поштовою сільрадою та ТОВ МЕЛЕУС укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Дудкіною Н. В., зареєстрований в реєстрі за № 1-3784, щодо якого здійснена державна реєстрація прав на землю та нерухоме майно 22 грудня 2006 року за № 040632900258.

Згідно даних інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03 квітня 2018 року № 119444662 та № 119447265, договором оренди передбачена передача в оренду підприємству ТОВ МЕЛЕУС двох земельних ділянок, а саме: земельної ділянки площею 0,6 га, кадастровий номер 3222481201:01:010:0057, розташованої у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області; земельної ділянки площею 2,5 га, кадастровий номер 3222481201:01:012:0020, розташованої у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області. Цільове призначення земельних ділянок, відповідно до вказаних довідок, - для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Рішенням 17 сесії 7 скликання Віто-Поштової сільради від 22 грудня 2016 року № 17-72 Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного з ТОВ МЕЛЕУС , передбачено внесення змін до договору оренди, зокрема підп. 1.1. рішення передбачено внесення змін до п. 1.2. договору оренди, шляхом викладення цього пункту у новій редакції: Зазначена земельна ділянка надається в оренду із земель запасу Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області під розміщення житлової багатоповерхової забудови в с. Віта-Поштова по обидві сторони автомагістралі Київ-Одеса ; п. 4 рішення підприємству ТОВ МЕЛЕУС надано дозвіл на виготовлення детального плану території на орендованій земельній ділянці для розміщення житлової багатоповерхової забудови у відповідності до вимог чинного законодавства, провести громадські слухання щодо розробленого детального плану території, погодити його у відповідних органах та надати його на затвердження до Віто-Поштової сільради.

Вважаючи, що відповідач, вчинивши бездіяльність та не виконавши обов`язок щодо оприлюднення порядку денного сесії ради, на засіданні якої було прийнято вказане рішення, а також проектів таких рішень та прийнятих рішень, порушив права та інтереси позивача, як члена громади с. Віта-Поштова, шляхом обмеження доступу до публічної інформації та позбавлення можливості взяти участь у місцевому самоврядуванні та бути проінформованому про значимі події місцевого значення, що впливають безпосередньо на життя місцевої громади, звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Віто-Поштової сільради щодо неоприлюднення у встановлені законом спосіб, порядку та строки: порядку денного 17 сесії 7 скликання Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 22 грудня 2016 року; проектів рішень, винесених на 17 сесію 7 скликання; рішень, прийнятих на 17 сесії 7 скликання Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 22 грудня 2016 року, план перспективного розвитку територій і населених пунктів розміщення важливих містобудівних об`єктів - багатоквартирних житлових будинків с. Віта-Поштова Київської області.

13 лютого 2020 року Верховним Судом була прийнята постанова, якою касаційну скаргу Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року - задоволено частково. Скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року в цій справі, а справу направлено на новий судовий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд вказав на те, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до Віто-Поштової сільради про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, зокрема, надання доказів поважності причин пропущення строку звернення до суду в частині вимог про протиправність дій суб`єкта владних повноважень щодо рішення, прийнятого 22 грудня 2016 року. Однак, матеріали справи не містять доказів виконання позивачем вимог вказаної ухвали суду.

Верховний Суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, встановивши звернення позивача до суду з цим позовом поза межами встановленого законом строку, а також вказавши на інші недоліки позовної заяви, не виконав вимоги процесуального закону та не повернув позовну заяву позивачу у зв`язку з неусуненням її недоліків у встановлений судом строк, а, натомість, призначив справу до розгляду та 14 січня 2019 року ухвалив оскаржуване рішення. Вказана обставина була залишена поза увагою Шостим апеляційним адміністративним судом під час перегляду вказаного рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року, позов ОСОБА_1 до Віто-Поштової сільради, третя особа - ТОВ Мелеус , про визнання протиправною бездіяльності - залишено без розгляду.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем не були виконані вимоги суду, викладені в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року, якою позовну заяву було залишено без руху, а позивачеві надано десятиденний строк для усунення недоліків у вигляді надання доказів поважності причин пропущення строку звернення до суду. Крім того, суди зазначили, що позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, які були об`єктивно непереборними, а також на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі ч. 2 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

V. Касаційне оскарження

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на те, що ним не було пропущено строк звернення до суду, оскільки, як зазначає ОСОБА_1 , про наявність спірного рішення та, відповідно, про наявність спірної бездіяльності щодо невчинення відповідних дій, йому стало відомо лише 26 грудня 2017 року після ознайомлення із його текстом на офіційному веб-сайті Віто-Поштової сільради.

ОСОБА_1 вважає, що позивач не міг і не повинен був дізнатися про існування оскаржуваного рішення відповідача, оскільки воно було опубліковано з порушенням вимог законодавства та у вигляді, що суперечить вимогам законодавства про доступ до публічної інформації, а саме не дає можливість знайти та ідентифікувати таку інформацію, а тому, на думку скаржника, відсутні будь-які підстави стверджувати, що він пропустив строк звернення до суду.

Відповідач та третя особа відзив на касаційну скаргу не подавали, що не є перешкодою для перегляду судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом 1 ч. 2 ст. 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених ч. 3, 4 ст. 123 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Поряд з цим, згідно з ч. 3 ст. 15 Закону України Про доступ до публічної інформації , проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 15 Закону України Про доступ до публічної інформації визначено, що розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

Інформація на офіційному веб-сайті розпорядника інформації оприлюднюється із зазначенням дати оприлюднення і дати її оновлення.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 23 Закону України Про доступ до публічної інформації , невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію, відповідно до статті 15 цього Закону, є підставою для оскарження рішення, дії чи бездіяльності розпорядників інформації до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

VІІ. Висновки Верховного Суду

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

В силу положень ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись з цим позовом у квітні 2018 року позивач вказав, що про прийняття оскаржуваного рішення Віта-Поштової сільради від 22 грудня 2016 року він дізнався 26 грудня 2017 року, ознайомившись з його змістом на офіційному інтернет-сайті відповідача.

З матеріалів справи установлено, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення та визнання протиправною бездіяльність залишено без руху та зазначено, що недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду: усіх доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, засвідчені належним чином відповідно до законодавства або надання доказів, що позивач звертався до відповідного органу за отриманням певних документів і йому було відмовлено; копії усіх доданих до позовної заяви документів, завірених у відповідності до Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації ; оригіналу квитанції від 05 квітня 2018 року № 0.0.1004576946.1 про сплату судового збору в розмірі 2 114,40 грн.

05 червня 2018 року на виконання вимог зазначеної ухвали суду ОСОБА_1 надав: оригінал квитанції від 05 квітня 2018 року № 0.0.1004576946.1 про сплату судового збору, копію оскаржуваного рішення, копію договору оренди земельної ділянки, копії інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, скріншот зі сторінки офіційного інтернет сайту відповідача, що підтверджує оприлюднення результатів 17 сесії 7 скликання від 22 грудня 2016 року, викопіювання з Генерального плану с. Віта-Поштова від 2006 року, копію протоколу громадських слухань від 17 червня 2017 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 03 серпня 2018 року.

Водночас, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року було встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам КАС України у зв`язку з чим, судом було вказано позивачу про необхідність усунення недоліків позовної заяви, зокрема, шляхом надання доказів поважності причин пропущення строку звернення до суду в частині вимог про протиправність дій суб`єкта владних повноважень щодо рішення, прийнятого 22 грудня 2016 року у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали. При цьому, позивачу було роз`яснено, якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до п. 1 ч. 4 ст.169 КАС України.

Зазначена ухвала проголошена в судовому засіданні, в якому прийняв участь представник позивача, та копія ухвали отримана останнім.

Проте, доказів виконання вимог цієї ухвали суду, зокрема, в частині надання доказів поважності причин пропущення строку звернення до суду щодо позовних вимог про протиправність дій суб`єкта владних повноважень щодо рішення, прийнятого 22 грудня 2016 року, у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали матеріали справи не містять. Невиконання вимог зазначеної ухвали суду підтверджується і самим ОСОБА_1 , проте останній вважає, що ним взагалі не було пропущено строк звернення до суду.

Обґрунтовуючи свою позицію, скаржник стверджує, що про існування оскаржуваного рішення Віта-Поштової сільради він дізнався лише 26 грудня 2017 року, ознайомившись з його змістом на інтернет-сайті відповідача, а позов подано 05 квітня 2018 року, тобто в межах строку, встановленого ст. 122 КАС України.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, з аналізу норм законодавства вбачається, що при визначенні початку перебігу строку на звернення до суду, суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. При цьому, правовий припис в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, який встановлений законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.

Крім того, Конституційний Суд України у Рішенні від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 зазначив, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, протокол засідання 17 чергової сесії Віта-Поштової сільради VII скликання про прийняття рішення від 22 грудня 2016 року № 17-72 та текст спірного рішення були розмішені відповідачем на його офіційному веб-сайті, про що свідчить роздруківка (скріншоту) з такого веб-сайту від 13 липня 2017 року за посиланням: www.v-postova.gov.ua/rada/VII/2016-12-22_Session_XII_17.

Отже, колегія суддів погоджується з твердженнями судів першої та апеляційної інстанцій про те, що фактично позивач мав реальну можливість ознайомитись зі змістом спірного документу саме 13 липня 2017 року. Достатніх та достовірних доказів того, що позивач дізнався про вказане рішення лише 26 грудня 2017 року останнім надано не було.

Посилання скаржника на той факт, що нібито рішення від 22 грудня 2016 року № 17-72 Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного з ТОВ Мелеус було опубліковано Віта-Поштовою сільрадою з порушенням вимог законодавства про доступ до публічної інформації, колегія суддів вважає безпідставними з урахуванням того, що в даній справі основним питанням, яке підлягає дослідженню судом та надання правової оцінки обставинам справи є саме невиконання ОСОБА_1 вимог ухвали від 20 серпня 2018 року про залишення позовної заяви без руху (про що саме вказав Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2020 року).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження об`єктивно непереборних обставин, а також на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності відповідача, а також те, що вимоги, викладені в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року, якою позовну заяву було залишено без руху, не були виконані позивачем у встановлений судом строк, вказана позовна заява у відповідності до вимог ч. 4 ст. 123 КАС України підлягає залишенню без розгляду.

Ураховуючи зазначене, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, правильно застосували норми процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Е. Мацедонська

Судді Н. А. Данилевич

С. А. Уханенко