Постанова

від 10.12.2021 по справі 368/55/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 368/55/21

головуючий у суді І інстанції Кириченко В.І.

провадження № 22-ц/824/10115/2021

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 грудня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Мостової Г.І.,

суддів Березовенко Р.В., Сушко Л.П.,

за участі секретаря судового засідання Сердюк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Степаніщевої Віри Вікторівни на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 15 квітня 2021 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог відносно предмету спору: ОСОБА_2 , Кагарлицька міська рада, Приватне підприємство Сад , про визнання недійсним наказу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, скасування державної реєстрації та зобов`язання видати наказ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, -

в с т а н о в и в :

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Кагарлицького районного суду Київської області із позовом, у якому просив:

визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 17 травня 2019 року № 10-3053/15-19-сг про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Буртівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, розміром 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3222281200:03:306:0040, що міститься у Державному земельному кадастрі України та яка знаходиться на території Буртівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, розміром 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області видати позивачу наказ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Буртівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, розміром 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, у порядку визначеному для набуття права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність).

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із записами земельно-шнурової книги, позивач має у користуванні земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, розміром 0,70 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Буртівської сільської ради Кагарлицького району Київської області. Ця земельна ділянка передана позивачу у постійне користування, як члену колективного господарства тодішнім колгоспом Перемога та постійно знаходилася у безперервному користуванні позивача по теперішній час. Маючи намір приватизувати вищевказану земельну ділянку, позивач усно звернувся до Буртівської сільської ради Кагарлицького району Київської області за роз`ясненнями щодо захисту його земельних прав та інтересів.

Отримавши у сільській раді відповідну консультацію щодо неможливості приватизації цієї земельної ділянки через органи місцевого самоврядування, позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із заявою про надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою. Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 05 травня 2020 року № 10-7012/15-20-сг позивачу відмовлено з підстав, що вказана земельна ділянка перебуває у власності третіх осіб.

Буртівською сільською радою Кагарлицького району Київської області видане позивачу викопіювання документу, з якого вбачається, що на належній позивачу земельній ділянці розміром 0,70 га сформовані нові земельні ділянки з кадастровими номерами 3222281200:03:306:0040/3222281200:03:306:0041.

Відповідно до витягів від 27 жовтня 2020 року ДЗК земельна ділянка площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3222281200:03:306:0040, зареєстрована за ОСОБА_2 , а земельна ділянка з кадастровим номером 3222281200:03:306:0041 за ОСОБА_3 .

Право на спірну земельну ділянку виникло у позивача на підставі членства у колгоспі Перемога реорганізованого у 1993 році та перетвореного в колективне сільськогосподарське підприємство Агрофірма Перемога , що підтверджується трудовою книжкою позивача. Указана земельна ділянка була закріплена за позивачем відповідно до діючого на той час цивільного законодавства. Позивач має першочергове право на набуття права власності на зазначену земельну ділянку у порядку, передбаченому статтею 119 ЗК України, а саме: за набувальною давністю, оскільки така знаходиться у володінні та користуванні позивача понад 25 років, що підтверджується листом Буртівської сільської ради Кагарлицького району Київської області № 168.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 15 квітня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до вимог статі 60 Земельного Кодексу України позивач не довів, що колгосп Перемога згідно з проектами внутрігосподарського землеустрою закріпив 0,70 га землі за працівником - позивачем у справі, а також не надав доказів наявності проекту внутрішньогосподарського землеустрою із визначенням місця знаходження цієї земельної ділянки. Позивачем надано викопіювання за підписом голови села, яке є недопустимим доказом місця розташування земельної ділянки, якою користується позивач відносно місця розташування земельної ділянки ОСОБА_2 , оскільки не зазначено, з якої земельно-технічної документації вчинено викопіювання, а неналежна якість такої копії перешкоджає встановленню меж указаних земельних ділянок.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Степаніщева В.В. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 15 квітня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції неповністю з`ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми процесуального та матеріального права, а також необґрунтовано відмовив у прийнятті доказів з огляду на таке.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що: ПП Сад є фіктивним орендарем, оскільки ним фактично не використовується спірна земельна ділянка за її цільовим призначенням. Позивач є єдиним користувачем указаної земельної ділянки, що підтверджується довідкою сільської ради та актом користування земельною ділянкою.

Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання позивача про допит свідків, чим порушив принцип змагальності сторін, а також не надав належну правову оцінку письмовим доказам позивача, а саме: акту користування земельною ділянкою та довідці сільської ради, та не з`ясував правовідносини між ОСОБА_2 та ПП Сад щодо користування земельною діяльною, не витребувані докази щодо збору урожаю, оскільки ані ОСОБА_2 , ані ПП Сад такою не користувалися.

Від третьої особи - ПП Сад надійшли заперечення на апеляційну скаргу, які мотивовані тим, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження його добросовісного, відкритого та безперервного користування земельною ділянкою. Такими доказами у цьому випадку є підтвердження сплати земельного податку, державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування. Позивач стверджує, що обробляє земельну ділянку по теперішній час, однак указана земельна ділянка з 11 листопада 2019 року перебуває в оренді ПП Сад . Земельна ділянка, якою нібито користується позивач не визначена на місцевості. Позивачем не надано переконливих доказів про порушення його прав.

Від третьої особи - Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області до суду надійшла заява про розгляд справи без представника міської ради.

Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.

Відповідно до протоколу автоматизованої зміни складу колегії суддів від 13 жовтня 2021 року у зв`язку з припиненням повноважень судді Сержанюка А.С. визначено склад колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Мостової Г.І., суддів Суханової Є.М. , Сушко Л.П.

Відповідно до протоколу автоматизованої зміни складу колегії суддів від 12 листопада 2021 року у зв`язку з настанням обставин, що унеможливлюють участь судді, визначено склад колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Мостової Г.І., суддів Березовенко Р.В., Сушко Л.П.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про таке.

Судом установлено, що відповідно до запису в трудовій книжці колгоспника станом на 02 березня 1992 року ОСОБА_1 працював у колгоспі Перемога , який 05 березня 1993 року реорганізовано у колективне сільськогосподарське підприємство агрофірма Перемога .

Згідно з довідкою виконкому Буртівської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 07 вересня 2020 року у земельно-шнуровій книзі (протокол від 28 березня 1992 року № 3) наявний запис про те, що позивач має у користуванні земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, розміром 0,70 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Буртівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, яка була виділена йому колгоспом Перемога , обробляється позивачем та використовується за цільовим призначенням.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 17 травня 2019 року № 10-3053/15-19-сг надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Буртівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, розміром 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 02 вересня 2019 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3222281200:03:306:0040, яка знаходиться на території Буртівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, розміром 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

20 вересня 2019 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та ПП Сад (орендар) укладений договір оренди землі № 32.

Відповідно до пункту 1 указаного договору орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва під кадастровим номером 3222281200:03:306:0040 без змін її цільового призначення, що належить орендодавцю на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 02 вересня 2019 року.

Договір укладено на п`ятнадцять років з 2019 року по 2034 рік з дати його державної реєстрації в установленому порядку (пункт 6 договору).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 05 травня 2020 року № 10-7012/15-20-сг відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Буртівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,7000 га, з підстав, що бажана до відведення земельна ділянка перебуває у власності третіх осіб.

Відповідно до акта про користування земельною ділянкою, складеного старостою села Бурти Обухівського району ОСОБА_4 14 квітня 2021 року, ОСОБА_1 навесні 2020 року засіяв сільськогосподарською культурою (соя), а восени 2020 року зібрав урожай із земельної ділянки площею 0,70 га, якою він постійно користується з 1992 року по теперішній час та яка розташована у с. Бурти Обухівського (Кагарлицького) району Київської області.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям (далі - Указ) визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відповідно до пункту 2 Указу право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Згідно з пунктом 6 Указу у разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

Відповідно до пункту 3 Указу Президента України від 03 грудня 1999 року № 1529/99 Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки у ході реалізації положень цього Указу, виходити з того, що сертифікат на право на земельну частку (пай) є правовстановлюючим документом, що засвідчує право володіти, користуватися та розпоряджатися зазначеною часткою.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) право на земельну частку (пай) мають зокрема: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, право приватної власності є непорушним (стаття 41 Конституції України).

Відповідно до статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно з частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян здійснюється шляхом визнання прав.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз`яснено, що член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність. Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Відповідно до Практики розгляду судами земельних спорів Судової Палати у цивільних справах Верховного Суду України від 01 вересня 2003 року право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі державного акта про право колективної власності на землю конкретному КСП, членом якого він є. Сам факт членства у колгоспі та тривалий термін роботи в інших організаціях до створення КСП й отримання державного акта на право колективної власності на землю не є підставою для отримання земельної частки у новоствореному КСП.

В ухвалі Верховного Суду України від 05 липня 2006 року Про включення в списки на право отримання та видачу сертифіката на право на земельну частку (пай) зазначено, що за змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) та Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання, включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, одержання КСП цього акта.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України від 27 серпня 2014 року у справі № 6-12823св14 зазначено, що право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право за земельну частку (пай). Це право є непорушним та підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що спірна земельна ділянка передана йому у постійне користування, як члену колгоспу Перемога , що підтверджується довідкою виконкому Буртівської сільської ради Кагарлицького району Київської області про те, що позивач має у користуванні земельну ділянку, площею 0,70 га, яка згідно з викопіюванням знаходиться за межами населеного пункту на території Буртівської сільської ради та виділена йому колгоспом Перемога .

Також у матеріалах справи наявна надана позивачем копія його трудової книжки із записами про реорганізацію колгоспу Перемога .

Відповідно до статті 5 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство (в редакції від 14 жовтня 1992 року) членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут.

Таки чином, можна дійти висновку, що членство у КСП не виникає автоматично, воно може виникнути після проявлення волевиявлення особи стати членом такого підприємства та оформлення в установленому порядку свого статусу.

Визначальним моментом набуття права власності на земельну частку (пай) відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям є членство особи у колективному сільськогосподарському підприємстві на момент розпаювання земель.

Копії статуту колгоспу Перемога , у якому було б визначено порядок вступу та виходу членів такого підприємства, у матеріалах справи відсутні.

Отже, право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: 1) перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства, 2) отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю, 3) включення особи до списку осіб, доданого до цього акта.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач при розпаюванні земель колгоспу Перемога був включений до списку осіб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю.

При цьому, позивачем за час розгляду справи судом першої інстанції не заявлялося клопотання про витребування указаних доказів.

Відповідно до частини 5 статті 20 Земельного кодексу Української РСР право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та по-господарських книгах сільських Рад.

Позивачем не доведено, що йому належить саме спірна земельна ділянка, відносно якої ОСОБА_2 наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою, та відповідно, що він наділений правом на звернення до суду за захистом свого порушеного права як власник.

Також, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем акт про користування земельною ділянкою та довідка Буртівської сільської ради не містять даних про розташування указаної земельної ділянки та будь-яких інших ідентифікуючих відомостей крім її площі та знаходження на території Буртівської міської ради.

Апеляційний суд відхиляє доводи позивача про набуття ним права власності на спірну земельну ділянку за набувальною давністю, оскільки відповідно до частини 4 статті 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду, а позивачем таке рішення суду не надане, а у вказаній справі така позовна вимога - не заявлена.

Згідно з частиною 10 статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, зокрема у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Державна реєстрація земельної ділянки скасовується на підставі судового рішення внаслідок визнання судом такої реєстрації незаконною.

У зв`язку з викладеним, оскільки позивачем не доведено належність йому спірної земельної ділянки, яка передана у власність ОСОБА_2 , підстави для скасування наказу про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , у свою чергу, у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України звернувся до ГУ Держгеокадастру у Київській області та отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який у подальшому був погоджений у порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного Кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), та став підставою для державної реєстрації спірної земельної ділянки.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що позовні вимоги про зобов`язання видати наказ про надання дозволу на розроблення проекту землеустроює похідними від заявлених вимог про визнання недійсним наказу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а тому вказані вимоги мали бути заявлені і до ОСОБА_2 , на ім`я якого зареєстроване право власності на спірну земельну ділянку, оскільки предмет спору безпосередньо стосується його прав та обов`язків.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому це рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанцій не спростовують.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Степаніщевої Віри Вікторівни залишити без задоволення.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 15 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 21 грудня 2021 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

Л.П. Сушко