Ухвала

від 14.12.2021 по справі 757/48783/21-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/48783/21-к Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1

Провадження №11-сс/824/5955/2021 Доповідач ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2021 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду у складі:

Головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника ЧФ ДП «АМПУ»

(режимі ВКЗ через платформу

EASYCON) ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали клопотання за апеляційною скаргою представника ЧФ ДП «АМПУ» ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 вересня 2021 року, якою накладено арешт на майно в рамках кримінального провадження №42020160000000609 від 01.07.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3, 4, 5 ст.191, ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України,

В С Т А Н О В И Л А :

19 вересня 2021 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора другого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №42020160000000609 від 01.07.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3, 4, 5 ст.191, ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, а саме на причали №3 та №4 Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Чорноморськ», які належать державі в особі Міністерства інфраструктури на праві господарського відання ДП «Адміністрація морських портів України» (38727770) та фактично використовуються ТОВ «Транссервіс 2008» (код 35818770) та ТОВ «Фрам Шиппінг Едженсі» (код 39611492), а також на перевантажувальне обладнання мобільні стрічкові конвеєри загальною виробничою потужністю 1500 тонн на годину у складі: мобільного стрічкового судно-навантажувального конвеєрного комплексу TELESTACK в складі ТS650 та ТІТАN 450-4, паспортна продуктивність 600 тонн/годину та 3 мобільних стрічкових конвеєри ВАТСО, модель 24120, паспортна продуктивність 300 тон/годину кожна, розташовані на вказаних причалах та належать ТОВ «Фрам Шиппінг Едженсі» (код 39611492), із позбавленням права відчуження, розпорядження та користування ним.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 вересня 2021 року вказане клопотання задоволено та накладено арешт на вказане у ньому майно. Обґрунтовуючи своє рішення, слідчий суддя зазначив, що арешт на вказане майно накладається з метою збереження речових доказів, так як вони відповідають вимогам ч.1 ст.98 КПК України.

На вказану ухвалу слідчого судді, представник ЧФ ДП «АМПУ» ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з ухвалою, вважає її незаконною та безпідставною, оскільки у ній не наведено обґрунтованих підстав накладення арешту, не зазначено з метою забезпечення чого та збереження яких доказів накладено арешт на причали, не зазначено про визнання причалів речовим доказом і які саме обставини, можуть підтвердити, що причали є доказом. Арештовані причали не є знаряддям злочину, оскільки не належать жодному з підозрюваних у кримінальному провадженні, а належать на праві власності державі, а наслідком такого не обґрунтованого арешту державного майна, є зупинка на невизначений термін експлуатації причалів та нанесення збитків внаслідок ненадходження коштів до бюджету. І ніяким чином накладений арешт не забезпечить завдання кримінального провадження, як це зазначено слідчим суддею, а лише забезпечить негативний наслідок, порушуючи законні права державного підприємства. Тому, просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на причали №3 та №4 ДП «Морський торгівельний порт «Чорноморськ» та в цій частині постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання.

Заслухавши:

доповідача суддю апеляційного суду;

прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, ухвалу слідчого судді просив залишити без змін, як законну та обґрунтовану;

представника ЧФ ДП «АМПУ» ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу, просив задовольнити її у повному обсязі;

ознайомившись з матеріалами клопотання та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Належні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається, зокрема з метою забезпечення: збереження речових доказів.

Згідно положень ч.3 ст.170 КПК України, випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.84 КПК України речові докази є одним із процесуальних джерел доказів.

Частина 1 ст.98 КПК України регламентує, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Посилаючись у клопотанні на необхідність накладення арешту на причали №3 та №4 Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Чорноморськ», які належать державі в особі Міністерства інфраструктури на праві господарського відання ДП «Адміністрація морських портів України» (38727770), в порядку ст.ст.170, 171 КПК України, прокурором не зазначено жодної сукупності підстав чи розумних підозр для цього, також як і не зазначено з метою забезпечення чого та збереження яких доказів необхідно накласти арешт на причали.

Колегія суддів звертає увагу на те, що під час задоволення клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя взагалі не встановлював достатність доказів на підтвердження підстав для накладення арешту на причали з метою забезпечення збереження речових доказів, як на це посилається прокурор у своєму клопотанні.

Слідчим суддею достатнім чином не перевірялись негативні наслідки такого обмежувального заходу та розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Не враховано, що причали №3 та №4 Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Чорноморськ», не належать жодному з підозрюваних у кримінальному провадженні чи невстановленим слідством особам, також не належать і юридичним особам, які мали доступ до вказаних причалі, а на праві власності ці причали належать Державі в особі Міністерства інфраструктури і передані на праві господарського відання ДП «Адміністрація морських портів України».

Таким чином, наслідком арешту державного майна є зупинка на невизначений термін експлуатації причалів, які відповідно до Закону України «Про морські порти України», є стратегічними об`єктами портової інфраструктури, а також нанесення значних збитків ДП «АМПУ» у вигляді недоотримання доходів від експлуатації даних причалів, що в свою чергу може бути наслідком зменшення надходжень до бюджету.

Також, може мати місце й нанесення збитків багатьом іншим портовим операторам, які так само користуються причалами на підставі договорів.

Крім того, жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що причали №3 та №4 Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Чорноморськ», були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, як це зазначено в ухвалі слідчого судді, зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предметами, що були об`єктом кримінально протиправних дій, отримані внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3, 4, 5 ст.191, ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, колегія суддів з наданих до суду матеріалів провадження не вбачає.

Прокурором, який звернувся до суду з клопотанням не вказано, у який спосіб та для з`ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні можливе використання у якості речового доказу причалів №3 та №4 Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Чорноморськ».

Не містить таких даних щодо обставин кримінального провадження і оскаржувана ухвала слідчого судді.

Постанова слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_9 від 08.09.2021 року про визнання причалів №3 та №4 Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Чорноморськ», якіналежать державі в особі Міністерства інфраструктури на праві господарського відання ДП «Адміністрація морських портів України» (38727770) та фактично використовуються ТОВ «Транссервіс 2008» (код 35818770) та ТОВ «Фрам Шиппінг Едженсі» (код 39611492), речовими доказами, ґрунтується фактично на тому, що вказані порти є знаряддям вчинення злочину. Однак, будь - яких підтверджень тому, що вказані причали відповідають вимогам ст.98 КПК України постанова слідчого не містить.

Положеннями ст.171 КПК України,передбачені вимоги до клопотання слідчого, прокурора про арешт майна, а саме що має бути зазначено у клопотанні та вказано, що до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Проте, в порушення зазначених вимог, прокурором не було долучено до клопотання дані, які би давали достатньо підстав вважати, що таке застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна є необхідним у вказаному кримінальному провадженні.

Вказане свідчить про відсутність правових підстав для накладення арешту на причали №3 та №4 Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Чорноморськ», з метою збереження речових доказів, на які посилається орган досудового розслідування та слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, оскільки прокурором не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, а за наявних матеріалів дане твердження є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.

Таким чином, доводи апелянта про незаконність накладення арешту на причали №3 та №4 Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Чорноморськ», які належать державі в особі Міністерства інфраструктури на праві господарського відання ДП «Адміністрація морських портів України» (38727770) та фактично використовуються ТОВ «Транссервіс 2008» (код 35818770) та ТОВ «Фрам Шиппінг Едженсі» (код 39611492), є слушними.

При цьому слід зазначити, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину. Лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Європейський суд з прав людини неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», та у справі «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу представника ЧФ ДП «Адміністрація Морських портів України» ОСОБА_7 , слід задовольнити, ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 вересня 2021 року, скасувати в частині накладення арешту на причали №3 та №4 Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Чорноморськ», які належать державі в особі Міністерства інфраструктури на праві господарського відання ДП «Адміністрація морських портів України» (38727770), з постановленням нової ухвали, якою в задоволенні клопотанняпрокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №42020160000000609 від 01.07.2020 року, відмовити в частині накладення арешту на причали №3 та №4 Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Чорноморськ».

В іншій частині оскаржувану ухвалу слідчого, залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.309, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ЧФ ДП «Адміністрація Морських портів України» ОСОБА_7 , задовольнити.

Ухвалу слідчого суддіПечерського районного суду м. Києва від 15 вересня 2021 року, якою накладено арешт на майно в рамках кримінального провадження №42020160000000609 від 01.07.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3, 4, 5 ст.191, ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, скасувати в частині накладення арешту на причали №3 та №4 Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Чорноморськ», які належать державі в особі Міністерства інфраструктури на праві господарського відання ДП «Адміністрація морських портів України» (38727770) та фактично використовуються ТОВ «Транссервіс 2008» (код 35818770) та ТОВ «Фрам Шиппінг Едженсі» (код 39611492).

Постановити нову ухвалу, якою клопотанняпрокурора другого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №42020160000000609 від 01.07.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3, 4, 5 ст.191, ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, а саме в частині накладення арешту на причали №3 та №4 Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Чорноморськ», які належать державі в особі Міністерства інфраструктури на праві господарського відання ДП «Адміністрація морських портів України» (38727770) та фактично використовуються ТОВ «Транссервіс 2008» (код 35818770) та ТОВ «Фрам Шиппінг Едженсі» (код 39611492), залишити без задоволення та відмовити в накладенні арешту на вказані причали.

В іншій частині ухвалу слідчого Печерського районного суду м. Києва від 15 вересня 2021 року, якою накладено арешт на майно в рамках кримінального провадження №42020160000000609 від 01.07.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3, 4, 5 ст.191, ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, залишити без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4