Ухвала

від 20.12.2021 по справі 752/20325/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

[1]

20 грудня 2021 року Київський апеляційний суд у складі судді Немировської О.В., перевіривши виконання вимог ст.ст. 354 - 357 ЦПК України по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів (ДП Укрметртестстандарт ) про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року та додаткове рішення від 11 березня 2021 року,

встановив:

рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року у задоволенні позову було відмовлено. 11 березня 2021 року ухвалено додаткове рішення про розподіл судових витрат. Не погоджуючись з рішеннями, ОСОБА_1 25 листопада 2021 року подала до суду апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно з ч. 3 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнанні неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 354 ЦПК України визначено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані рішення були постановлені судом 08 грудня 2020 року та 11 березня 2021 року, а апеляційна скарга подана 25 листопада 2021 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. При зверненні до суду з апеляційною скаргою апелянт зазначила, що про оскаржувані рішення вона дізналася 17 листопада 2021 року при ознайомленні з матеріалами справи, а тому вважає, що наявні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Вказуючи про те, що з повним текстом оскаржуваного рішення та додаткового рішення позивач ознайомилась лише 17 листопада 2021 року, апелянт не зазначає у зв`язку з чим вона була позбавлена об`єктивної можливості отримати копію повного тексту рішень після їх складення або ознайомитись з ними у ЄДРСР після їх оприлюднення 04 січня 2021 року та 15 березня 2021 року відповідно, та звернутись до суду із апеляційною скаргою у встановлений законом тридцятиденний строк.

Посилання скаржника на неналежне виконання її представником своїх обов`язків щодо повідомлення її про хід розгляду справи належними доказами також не підтверджені. Доказів про те, що позивач протягом року з моменту розгляду справи зверталась до суду чи свого представника за отриманням інформації щодо стадій розгляду справи за її позовом матеріали справи не містять.

Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язав сторін у справі, визначених ЦПК України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк на звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

У разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.

Поважними причинами можуть визнаватись лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Перелік поважних причин, які враховуються для поновлення пропущеного строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення.

Відповідно до положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, згідно з якою кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі Тойшлер проти Німеччини (Тeuschler v. Germany).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Цивільним процесуальним кодексом України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Також необхідно зазначити, що судом досліджуються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У пункті 47 рішення у справі Устименко проти України суд зазначив, що рішення про поновлення строку на оскарження може порушити принцип правової визначеності та свобода розсуду судів при вирішенні питання про поновлення не є необмеженою. У кожному випадку суди мають встановлювати, чи виправдовують причини поновлення строку на оскарження втручання у принцип остаточності судового рішення.

Дотримання строків є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Відповідного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 16 березня 2021 року (справа № 626/2450/14-ц).

Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує про те, що позивач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки ( Каракуця проти України , 18986/06 від 16.02.2017, Смірнова проти України , 36655/02 від 08.11.2005).

В даному випадку позивач була обізнана про розгляд її позовної заяви судом першої інстанції, а із апеляційною скаргою звернулась через одинадцять місяців після виготовлення повного тексту рішення.

Крім того, суд звертає увагу на те, що сам по собі факт отримання копії рішення позивачем 17 листопада 2021 року, як вона про те зазначає, не є безумовною підставою для поновлення їй строку на апеляційне оскарження за відсутності доказів на підтвердження поважності причин тривалого пропуску строку на апеляційне оскарження рішення з моменту його проголошення 08 грудня 2020 року та оприлюднення 04 січня 2021 року.

За таких обставин апеляційну скаргу слід залишити без руху для подання належним чином обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, підтвердженої доказами

Керуючись ст.ст. 356-357, 185 ЦПК України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року та додаткове рішення від 11 березня 2021 року залишити без руху.

Встановити апелянтам десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги, зазначеного в мотивувальній частині ухвали.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя

№ справи: 752/20325/18

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/17612/2021

Головуючий у суді першої інстанції: Мазур Ю. Ю.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.