Постанова

від 22.06.2010 по справі пз-18/30

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

22.06.10                                                                                           Справа  № Пз-18/30

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді – Гнатюк Г.М.

суддів          -  Кравчук Н.М.

          -  Мирутенко О.Л.

Розглянувши апеляційну скаргу  приватного підприємця ОСОБА_2, с.Чорнолізці, Тисменицького району від 28.05.2010р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 18.05.2010р.  

в справі   № Пз-18/30

за позовом  Прокурора Тисменицького району в інтересах держави  в особі Хом’яківської сільської ради, с.Хом’яківка, Тисменицького району

до відповідача: приватного підприємця ОСОБА_2, с.Чорнолізці, Тисменицького району

про  стягнення 19207,36грн. плати за земельну ділянку

за участю представників сторін:

від прокуратури: не з’явився

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з‘явився

Прокурор та сторони явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №№4315700,4315718, 4315696,4315728 від 08.06.2010р.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Встановив :

          Рішенням господарського суду Івано-Франківської області у справі №Пз-18/30 від 18.05.2010р. (суддя Гриняк Б.П.) позов прокурора Тисменицького району в інтересах держави в особі Хом’яківської  сільської ради задоволено повністю та стягнено з підприємця ОСОБА_2 на користь позивача 19207,36 грн. плати за землю, 192,07грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що у відповідності до ст.526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, підприємець ОСОБА_3 оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального  права. Зокрема, відповідач просить рішення скасувати та залишити позов без розгляду.  Апелянт зазначає, що приймаючи рішення у справі господарський суд Івано-Франківської області не тільки не застосував норми матеріального права, які підлягали до застосування, а й неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, мотивував своє рішення фактами, які визнано встановленими за відсутності належних та допустимих доказів, зробив висновки, які не відповідають дійсним обставинам справи та порушив норми процесуального права, так як розглянув спір за відсутності представника відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу  від 16.06.2010р.  (вх. №6980 від 21.06.2010р.) прокурор Тисменицького району доводи скаржника спростовує та просить  апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути спір за відсутності прокурора та представників сторін, у відповідності до ст.75 ГПК України, які повідомлені належним чином про час та місце слухання справи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та оцінивши докази колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 18.05.2010р. у справі №Пз-18/30 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Хом"яківської сільської ради №28 від 24.04.2007 року підприємцю ОСОБА_4 ( відповідач) надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки площею 1,1248 га для обслуговування ковбасного цеху на території сільської ради.

Рішенням Хом"яківської сільської ради №29 від 24 квітня 2007 року відповідачу надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки площею 6,1213 га  для обслуговування господарського двору на території сільської ради.

На підставі вищезазначених рішень, 20 січня 2009 року між Хом’яківською сільською радою   та      відповідачем    укладено   Угоду   про   відшкодування    збитків   за фактичне землекористування, згідно умов якої Хом’яківська сільська рада надала, а відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 7,8572 га. у тому числі: ставки - 6,2539 га, під гідроспорудами ( дамби) - 1,6033 га.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Відповідно до п. 8, 9 Угоди, плату за фактичне використання земельної ділянки вносить землекористувач у грошовій формі в розмірі 3 відсотків нормативної грошової оцінки землі, що становить 19207,36 грн. Згідно п. 4 Угоди нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 640245,40грн. Плата за землю вноситься щомісячно в розмірі 1/12 частини річної плати не пізніше 30 числа наступного за звітним місяця. Однак, в порушення прийнятих на себе договірних зобов'язань, відповідач плату  за користування   землею   не здійснював.

Листи позивача №57 від 02.06.2009 року та №121 від 15.12.2009 року з проханням сплатити плату за землю, залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Отже, заборгованість відповідача перед    позивачем становить 19207,36 грн..

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона  повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно  до законодавства  повинні бути  підтверджені  певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись  іншими засобами доказування.

Зважаючи на те, що відповідачем доказів, які б свідчили про погашення суми боргу або ж спростували доводи позивача суду не подано, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення 19207,36 грн. плати за користування земельною ділянкою.

Щодо доводів скаржника про порушення місцевим господарським судом процесуальних норм, зокрема що судом першої інстанції розглянено справу за відсутності представника відповідача, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового віправлення №  №15020200 від 13.04.2010р. (а.с.2) Крім цього, розгляд справи відкладався за клопотанням відповідача (а.с.39-40), про що також було належним чином повідомлено відповідача, а отже відповідач не був позбавлений можливості забезпечити явку свого представника в судові засідання та надати  обґрунтовані пояснення чи спростування заявлених позовних вимог.

Доводи скаржника про безпідставність звернення прокурора до суду щодо відновлення порушених державних інтересів в особі Хом’яківської сільської ради, то колегією Львівського апеляційного господарського суду не приймаються, оскільки Хом'яківська сільська рада є органом місцевого самоврядування. Однією зі складових фінансового та матеріального забезпечення органів місцевого самоврядування є доходи місцевого бюджету. Своєчасне та повне надходження коштів до місцевих бюджетів є запорукою нормальної діяльності органів місцевого самоврядування та реального виконання гарантованих державою прав громадян. Порушення інтересів органу місцевого самоврядування є порушенням інтересів держави, дана обставина й послугувала підставою для звернення прокурора до суду в межах своєї компетенції, передбаченої ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру». Крім цього, згідно Рішення Конституційного суду України № З-рп/99 від 08.04.1999 року суд порушує справи за позовними заявами «прокурорів та їх заступників, які звертаються до суду в інтересах держави»; подання щодо роз'яснення положень ч.2 ст.2 Господарського процесуального     кодексу          України,     яка   стосується  органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому зазначене рішення містить положення, яким визначено, що «прокурори та їх заступника подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор та його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в господарському суді».

Інші доводи, викладені скаржником, як підстава  скасування  рішення, документально не підтверджені, тому  колегія суддів  вважає їх не доведеними та необґрунтованими.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, друга сторона відшкодовує витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому  відсутні підстави  для його скасування.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

1.          Рішення господарського суду  Івано-Франківської області від 18.05.2010 року у справі №Пз-18/30  залишити без змін, а апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_3  залишити без задоволення.

2.          На виконання постанови місцевому господарському суду видати наказ.

3.          Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та  може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.          Матеріали справи повернути в господарський суд  Івано-Франківської області.

Головуючий суддя                                                            Гнатюк Г.М.

Суддя                                                                                Кравчук Н.М.

Суддя                                                                                Мирутенко О.Л.