Постанова

від 21.12.2021 по справі 686/3459/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 686/3459/18

Провадження № 22-ц/4820/1691/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Грох Л.М., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання - Дубова М.В.,

з участю представника апелянта, відповідача та його представника,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Чорноострівська селищна рада Хмельницького району, про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 вересня 2021 року, суддя Салоїд Н.М.,

встановив:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсними державних актів на право власності ОСОБА_2 на земельні ділянки серії ЯИ №116840, виданого 14.11.21009 року на земельну ділянку площею 0,1371 га з кадастровим номером 68250860003:03:001:0040 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та серії ЯИ №116839 від 14.11.2009 року на земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 6825086003:03:001:0039 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які розташовано по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що за належним їй на праві приватної власності будинковолодінням, розташованим по АДРЕСА_1 , закріплено земельну ділянку площею 0,42 га, в т.ч. 0,25 га для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та 0,17 га для ведення особистого селянського господарства. При виготовленні проектної документації з метою приватизації цієї земельної ділянки було виявлено самовільне захоплення її частини з боку відповідача, що унеможливлює завершення процедури приватизації.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01.09.2021 року в задоволенні позову було відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з відсутності у справі доказів на підтвердження обставин щодо порушення прав позивача з боку відповідача. При цьому, як встановив суд, порушення прав позивача з боку відповідача дійсно мали місце, але були добровільно усунуті останнім в процесі розгляду справи судом.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказала на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

На думку апелянта, суд неправильно встановив обставини справи та не врахував наявні у справі докази, які вказують на порушення її земельних прав відповідачем. Зокрема, на думку апелянта, суд безпідставно не взяв до уваги висновок судової земельно-технічної експертизи судового експерта Марченкова Г.Г. від 28.03.2019 року, №75/18, натомість необґрунтовано поклав в основу рішення висновок судового експерта Власюка В.В. від 20.05.2021 року, №848д/21. При цьому, судом не враховано, що відповідач в процесі розгляду справи в суді усунув лише порушення, пов`язані з упорядкуванням координат розташування його земельної ділянки на публічній кадастровій карті та щодо його землевпорядної документації. В той же час, ОСОБА_2 не було усунуто порушення в частині фактичних накладань земельних ділянок.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначив, що в процесі розгляду справи судом першої інстанції він усунув усі порушення прав землекористувача ОСОБА_1 , шляхом внесення відповідних змін до Державного земельного кадастру в частині меж та конфігурації земельних ділянок, внаслідок чого було ліквідовано накладку на земельну ділянку апелянта площею 0,0061 га.

В суді представник апелянта підтримала доводи апеляційної скарги.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили, підтримали оскаржуване судове рішення.

Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши докази у справі колегія суддів доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що на підставі рішення № 4 сесії 5 скликання Педосівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 16.10.2009 року, у власність ОСОБА_2 передано земельну ділянку в с. Мартинівка, Хмельницького району, площею 0,1371 га, для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6825086003:03:001:0040 (державний акт серія ЯИ № 116840) та згідно цього ж рішення у власність ОСОБА_2 передано земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, присадибна ділянка (кадастровий номер 6825086003:03:001:0039), на посвідчення яких видано державні акти про право власності на землю, зареєстровані в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю 14.11.2009 року.

Відповідно до записів погосподарської книги земельна ділянка по АДРЕСА_2 , закріплена за ОСОБА_1 , площею 0,42 га, з них для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства 0,17 га.

Як вбачається з висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 28.03.2019 року №75/18, земельна ділянка площею 0,25 га з кадастровим номером 6825085100:05:003:0027, державний акт на право власності на ім`я ОСОБА_2 , накладається на земельну ділянку, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 . Площа фактичного користування не відповідає закріпленому розміру, невідповідність становить 0,0091 га, що є меншим від закріпленої площі. Розмір земельної ділянки, що закріплена за будинковолодінням АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_2 , складає 0,25 га. Межа суміжного землекористування між земельною ділянкою ОСОБА_1 і земельними ділянками ОСОБА_2 проходить не у відповідності до координат, визначених у землевпорядній документації ОСОБА_2 , невідповідність становить 0,0041 га.

Згідно з висновком експерта №848д/021, складеним 20.05.2021 року, земельні ділянки, які належать ОСОБА_2 , з кадастровими номерами 6825086003:03:01:0040 та 6825086003:03:001:0039 відповідно до правовстановлюючих документів не накладаються (не перетинаються) із земельною ділянкою ОСОБА_1 , яка розташована за адресою АДРЕСА_2 .

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2 не порушено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд обґрунтовано виходив з того, що порушення земельних прав позивача, які мали місце на дату звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом були усунуті відповідачем ОСОБА_2 в процесі розгляду справи судом шляхом внесення змін до Державного земельного кадастру щодо меж та координат земельних ділянок.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Стаття 116 ЗК України передбачає, що громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатного отримання земельних ділянок фізичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЗК України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, право власності на земельну ділянку і право користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Одним із способів захисту прав на земельні ділянки згідно з п. г ч. 3 ст. 152 ЗК України є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2021 році ОСОБА_2 було розроблено земельну документацію відносно належних йому на праві приватної власності земельних ділянок з кадастровими номерами 6825086003:03:01:0040 та 6825086003:03:001:0039, зокрема, каталог кутів зовнішніх меж землекористування, кадастровий план земельних ділянок, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та внесено відповідні зміни до Державного земельного кадастру.

На підставі дослідження також і вказаних даних, судовим експертом Власюком В.В. при проведенні додаткової судової земельно-технічної експертизи №848д/021 від 20.05.2021 року було зроблено висновок про те, що з урахуванням геодезичних даних, які містять в наданих у складі цивільної справи кадастрових планах та каталогах кутів координат зовнішніх меж землекористування земельних ділянок, що належать ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , з кадастровими номерами 6825086003:03:01:0040 та 6825086003:03:001:0039 відповідно до правовстановлюючих документів не накладаються (не перетинаються) із земельною ділянкою ОСОБА_1 , що розташована по АДРЕСА_2 (відповідно до фактичного землекористування та згідно розроблених Хмельницькою філією ДП Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою технічних документацій із землеустрою).

При цьому, висновок суду першої інстанції про неактуальність даних, які були отримані в результаті проведення судової земельно-технічної експертизи №75/18 від 28.03.2019 року є правильним, оскільки експертом було досліджено питання накладення земельних ділянок сторін з урахуванням фактичних даних, які існували на час експертного дослідження, без оновленої земельної документації ОСОБА_2 .

Апелянт посилається на те, що відповідачем не усунуто порушення його прав в частині фактичного землекористування, які були зазначені у вищезазначеному експертному висновку. Зокрема, площа фактичного землекористування за її будинковолодінням становить 0,0091 га, що є меншим від закріпленої площі, в той час як площа фактичного користування відповідача становить 0,0279 га, що є більшим від закріпленої площі.

В той же час, ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження обставин про те, що фактичне землекористування ОСОБА_2 своїми земельними ділянками призвело до фактичної накладки на земельну ділянку, яка закріплена за її будинковолодінням, у експертному висновку №75/18 такі дані також відсутні. Однак, справа містить дані про те, що фактичної межі між спірними земельними ділянками не встановлено, чіткого розмежування земельних ділянок сторін не існує.

Також слід зауважити, що фактичне накладення земельних ділянок, за відсутності порушення меж цих земельних ділянок в Державному земельному кадастрі та у відповідності з правовстановлюючими документами, якими є державні акти на право власності на земельну ділянку, не є підставою для визнання недійсними цих актів, оскільки не є належним способом захисту порушеного права у відповідності з вимогами ст.ст. 15, 16 ЦК України.

За вказаних обставин, враховуючи недоведеність позивачем своїх позовних вимог, невідповідність обраного позивачем способу захисту порушеного права суті порушення, колегія суддів доходить висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

У зв`язку із залишенням без змін рішення суду першої інстанції відсутні підстави для розподілу судових витрат між сторонами в порядку ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 грудня 2021 року.

Судді: Р.С. Гринчук

Л.М. Грох

Т.В. Спірідонова