Постанова

від 02.10.2007 по справі 30-25-28/174-06-4477

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

30-25-28/174-06-4477

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"02" жовтня 2007 р. Справа № 30-25-28/174-06-4477

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

                     суддів Лашина В.В.

                                 Поліщук Л.В.

          Склад судової колегії змінювався розпорядженнями заступника голови Одеського апеляційного господарського суду №102 від 11.09.2007р., №117 від 28.09.2007р.

при секретарі судового засідання Скуділо О.В.

за участю представників сторін:

від позивача —Українець Д.С. - начальник МКАРЦ у м. Одесі, по довіреності Державної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби на водних об'єктах України МНС; Карбовський О.О. - по довіреності;

від відповідача —Усатенко В.О. - по довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 26.07.2007р.

по справі № 30-25-28/174-06-4477

за позовом Державної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби на водних об'єктах України МНС в особі Морського регіонального рятувально-координаційного центру у м. Одесі

до відповідача: Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

про визнання недійсними угод, акту приймання-передачі

(сторони зазначаються згідно постанови Вищого господарського суду України від 28.11.2006р.)

Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

          У засіданні суду оголошувалась перерва відповідно до ст.77 ГПК України.

          У судовому засіданні 02.10.2007р. відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Встановив:

          В травні 2006р. Державна спеціальна (воєнізована) аварійно-рятувальна служба МНС України звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про визнання недійсним додаткового погодження від 29.10.2003р. про розірвання договору оренди №27/6 від 28.02.2000р., акту приймання-передачі від 29.10.2003р. за договором оренди №27/6 та  додаткового погодження про розірвання договору оренди №27а/6 від 26.06.2002р. (з врахуванням доповнень до позовної заяви від 26.06.2006р. вих.№152/1-17), як укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, всупереч статутним цілям діяльності та завданням установи на підставі ст.ст.49, 50 ЦК України 1963р.

          Рішенням Господарського суду Одеської області  від 26.06.2006р. у задоволенні позову Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби відмовлено в повному обсязі.

          Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.2006р. рішення суду першої інстанції від 26.06.2006р. скасовано, позов задоволено повністю.

          Постановою Вищого господарського суду України від 28.11.2006р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.2006р. та рішення господарського суду Одеської області від 26.06.2006р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

          Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.12.2006р. справу № 28/174-06-4477 прийнято до провадження суддею Малярчук І.А. та присвоєно їй  №25-28/174-06-4477.

          Ухвалою суду першої інстанції від 15.02.2007р. суд на підставі ст.25 ГПК України здійснив заміну позивача його правонаступником –Державною спеціалізованою аварійно-рятувальною службою на водних об'єктах України МНС.

          Цією ж ухвалою від 15.02.2007р. позов залишено без розгляду на підставі п.1 ст.81 ГПК України.

          Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2007р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.05.2007р., ухвала місцевого господарського суду від 15.02.2007р. про залишення позову без розгляду скасована, справа за позовом  Державної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби на водних об'єктах України МНС передана на розгляд господарському суду Одеської області.

          Ухвалою господарського суду Одеської області справу прийнято до провадження суддею Рога Н.В. з присвоєнням їй №30-25-28/174-06-4477.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 26.07.2007р. (суддя Рога Н.В.), підписаним 02.08.2007р., позовну заяву  Державної спеціалізованої (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби на водних об'єктах України МНС задоволено; визнані недійсними додаткові погодження про розірвання договорів оренди №27/6 від 28.02.2000р. та №27а/6 від 26.06.2002р., акт приймання-передачі приміщення за договором оренди №27/6 від 28.02.2000р., укладені 29.10.2003р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Державним координаційним центром реагування на надзвичайні ситуації на водних об'єктах; стягнуто з відповідача на користь позивача 85грн. витрат по сплаті державного мита та 118грн. - на ІТЗ судового процесу.

          Судове рішення мотивоване наступним: позовні вимоги про розірвання додаткових погоджень до договорів оренди №27/6 від 28.02.2000р., 27а/6 від 26.06.2002р., укладених 29.10.2003р., є обґрунтованими, оскільки обидва договори оренди були укладені з метою використання орендованих приміщень державною установою для виконання покладених на неї державою обов'язків у сфері безпеки користування водними об'єктами, запобігання загибелі людей, тощо, виконання яких неможливо без забезпечення установи приміщеннями; оспорювані додаткові угоди про розірвання договорів оренди суперечать цілям діяльності юридичної особи відповідно до ст.50 ЦК України 1963р.; в листах від 31.01.2003р. №29-138, 08.08.2003р. №32-985, 26.08.2003р. №65-03/625 мова йде не про розірвання договору оренди та підписання акту приймання-передачі, а про переукладення договору оренди шляхом внесення змін щодо назви орендаря та його реквізитів; визнання недійсними оспорюваних додаткових погоджень призводить до визнання недійсним акту приймання-передачі приміщення, укладеного 29.10.2003р. на підставі зазначених додаткових погоджень про розірвання договорів оренди.

          Не погодившись з рішенням суду від 26.07.2007р. як з незаконним та необґрунтованим, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 26.07.2007р. скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби на водних об'єктах України МНС.

          В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на наступне: припинення договору було здійснено у відповідності до норм чинного законодавства згідно ст.220 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”; листами від 31.01.2003р. та від 26.08.2003р. орендар просив визнати припиненим договір оренди, оскільки організація підлягає реорганізації; з новоствореною організацією —Морським регіональним рятувально-координаційним центром —28.01.2004р. було підписано новий договір оренди, строк дії якого закінчився 31.12.2004р. і лише після розірвання останнього у судовому порядку позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними додаткових погоджень  до договорів оренди №27/6 від 28.02.2000р., 27а/6 від 26.06.2002р., укладених 29.10.2003р.; статутні цілі організації не порушені, оскільки припинення договорів оренди стосується безпосередньо приміщення і ніяким чином не стосується статутної діяльності організації, як не порушені і інтереси держави, норми Міжнародної конвенції по пошуку і спасінню на морі; позивач не надав жодного доказу в підтвердження наявності прямої суперечності укладеної угоди своїм статутним цілям; суд не надав належної оцінки наявним у справі доказам.

          У відзиві на апеляційну скаргу Державна спеціалізована аварійно-рятувальна служба на водних об'єктах України МНС (надалі —ДСАРСВО) заперечує проти її задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, надання позивачем усіх доказів незаконності укладення угод про дострокове розірвання договорів оренди спірного приміщення, які є недійсними за ст.ст.49,50 ЦК України. У зв'язку з цим позивач просить рішення місцевого господарського суду від 26.07.2007р. залишити без змін.

          В засіданні суду апеляційної інстанції представники сторін підтримали наведені доводи та вимоги.

          Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

          Судом апеляційної інстанції встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.1999р. №1514 “Про утворення Державного координаційного центру реагування на надзвичайні ситуації на водних об'єктах” відповідно до Указу Президента України від 03.06.1999р. №602 був утворений  Державний координаційний центр реагування на надзвичайні ситуації на водних об'єктах (ДКЦРНС) і затверджено Положення про  ДКЦРНС, п.6 доручено Міністерству з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС) разом з Радою міністрів АРК, обласними (Одеською, зокрема) державними адміністраціями вирішити питання щодо розміщення регіональних координаційних центрів реагування на надзвичайні ситуації на водних об'єктах.

          Згідно з п.1 цієї Постанови ДКЦРНС утворюється з підпорядкованими йому регіональними центрами у містах, зокрема, у м. Одесі.

Положенням визначені основні завдання та функції  ДКЦРНС, зокрема, управління діяльністю регіональних координаційних центрів, які йому підпорядковуються; координація діяльності аварійно-рятувальних служб та забезпечення їх цілодобового чергування, оперативне виявлення надзвичайних ситуацій тощо.

          28.02.2000р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та Державним координаційним центром реагування на надзвичайні ситуації на водних об'єктах (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №27/6, за яким Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування приміщення, загальною площею 170кв.м., другого поверху, за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 25 для розміщення центру по Одеській області, строк дії договору встановлено з 28.02.2000р. до 28.02.2010р. (п. 1.2 договору).

          Указом Президента України від 15.06.2001р. за №436/2001 „Про систему реагування на надзвичайні ситуації на водних об'єктах” Державний координаційний центр реагування на надзвичайні ситуації на водних об'єктах та підпорядковані йому регіональні центри перетворено у Державну пошуково-рятувальну службу на водних об'єктах Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

          Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2001р. №1431 “Про забезпечення діяльності Державної пошуково-рятувальної служби на водних об'єктах Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи ” (надалі —ДПРСВО МНС) обласним державним адміністраціям доручено забезпечити розміщення підрозділів і аварійно-рятувальних формувань ДПРСВО МНС для виконання покладених на них завдань; Постанову Кабінету Міністрів України від 18.08.1999р. №1514 визнано такою, що втратила чинність.

 У орендованих згідно договору №27/6 приміщеннях був розміщений підрозділ ДКЦРНС, з 2001р. - ДПРСВО МНС —Морський регіональний рятувально-координаційний центр у м. Одесі, що безпосередньо виконував завдання ДКЦРНС у своїй зоні відповідальності.

          26.06.2002р. між Державною пошуково-рятувальною службою на водних об'єктах Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (орендар) та Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (орендодавець) укладено договір оренди №27а/6, відповідно до умов котрого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування горище, загальною площею 264,3кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 25; строк дії договору встановлено з 26.06.2002р. по 26.06.2007р.

          29.10.2003р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (орендодавець) та Державним координаційним центром реагування на надзвичайні ситуації на водних об'єктах (орендар) укладено додаткове погодження про розірвання договору оренди №27/6 від 28.02.2000р. з 29.10.2003р., вказане додаткове погодження є невід'ємною частиною вказаного договору оренди; договір розірвано за погодженням обох сторін відповідно до ст.26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”

          З цих же підстав 29.10.2003р. Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Державною пошуково-рятувальною службою на водних об'єктах України МНС підписане додаткове погодження про розірвання договору оренди №27а/6 від 26.06.2002р. з 29.10.2003р., вказане погодження є невід'ємною частиною договору оренди.

          Обидва додаткових погодження до договорів оренди підписані Шепелем В.М. як начальником ДКЦРНС (додаткове погодження до договору №27/6) та ДПРСВО МНС (додаткове погодження до договору №27а/6).

          Актом приймання-передачі від 29.10.2003р. оформлено повернення Орендарем приміщення по вул. Рішельєвській, 25 за договором оренди №27/6 від 28.02.2000р. Орендодавцю (Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, надалі —Представництво).

Указом Президента України від 21.11.2003р. за № 1328/2003 „Про вдосконалення управління у сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру” утворено Державну спеціальну (воєнізовану) аварійно-рятувальну службу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи на базі: Державної воєнізованої гірничорятувальної (аварійно-рятувальної) служби, Державної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби пошуку і рятування туристів, Державної пошуково-рятувальної служби на водних об'єктах, Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби, Державного підприємства „Центральний спеціалізований (воєнізований) аварійно-рятувальний загін”, що належать до сфери управління цього Міністерства і ліквідуються.

          Наказом МНС України №469 від 03.12.2003р. на виконання Указу Президента України від 21.11.2003р. №1328 створено Державну спеціальну (воєнізовану) аварійно-рятувальну службу МНС України (ДСВАРС МНС України).

          Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 27.01.2004р. за №37 „Про передачу майна” зобов'язано начальника Державної пошуково-рятувальної служби на водних об'єктах України здійснити передачу майна, закріпленого за службою; визнано Державну спеціальну (воєнізовану) аварійно рятувальну службу МНС України правонаступником майна, прав та обов'язків відповідних юридичних осіб, у т.ч. Державної пошуково-рятувальної служби на водних об'єктах.

          Наказом Державної пошуково-рятувальної служби на водних об'єктах від 16.02.2004р. за №12 „Про припинення юридичних осіб” припинено юридичну особу –Морський регіональний рятувально-координаційний центр у м. Одесі, який фактично розміщувався в спірному приміщенні.

          Відповідно до наказу Начальника Штабу Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби від 23.11.2005р. за №13 „Про створення МРРКЦ у м. Одесі” створено Морський регіональний рятувально-координаційний центр у м. Одесі, з наданням йому статусу юридичної особи, затверджено Статут МРРКЦ.

          Розпорядженням Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби від 25.11.2005р. за №277-р/1 новостворений Морський регіональний рятувально-координаційний центр у м. Одесі розміщено в орендованих згідно з договорами оренди №27/6 від 28.02.2000р. та 27а/6 від 26.06.2002р. нежитлових приміщеннях за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 25.

          В процесі розгляду даної справи відбулася чергова реорганізація підрозділів МНС України, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду Одеської області від 15.02.2007р., яка у відповідній частині не була скасована постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2007р., на підставі ст.25 ГПК України за заявою позивача від 13.02.2007р. №21/1-17 здійснено заміну Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби (ДСВАРС) на її правонаступника —Державну спеціалізовану аварійно-рятувальну службу на водних об'єктах України МНС (ДСАРСВО).

          Також судом апеляційної інстанції встановлено, що за Наказом МНС України №606 від 13.09.2006р., Наказом ДСАРСВО України МНС №2 від 14.12.2006р. Морський регіональний рятувально-координаційний центр у м. Одесі був перейменований у Морський  координаційний аварійно-рятувальний центр у м. Одесі (надалі  - МКАРЦ, Центр) і є правонаступником останнього, що підтверджується п.1 Статуту Центру (а.с.267,т.1).

          Рішенням господарського суду Одеської області від 09.12.2005р. по справі №30/396-05-9154, яке набрало законної сили, виселено Морський регіональний рятувально-координаційний центр у м. Одесі з нежитлового приміщення загальною площею 599,45кв.м. по вул. Рішельєвській,25 у м. Одесі за позовом Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

          Судове рішення по вказаній справі ґрунтувалось на встановленому судом факті закінчення строку договору оренди приміщення по вул. Рішельєвській, 25у м. Одесі №27/6 від 28.01.2004р. (який сплив 31.12.2004р.), що був укладений між Представництвом та Морським регіональним рятувально-координаційним центром у м. Одесі.

          Як встановлено судом апеляційної інстанції, в провадженні Одеського апеляційного господарського суду наразі знаходиться апеляційна скарга МРРКЦ на рішення господарського суду Одеської області від 26.06.2006р. по справі №28/171-06-4474 за позовом Представництва до Державної спеціальної (воєнізованої)  аварійно-рятувальної служби та МРРКЦ у м. Одесі про усунення перешкод у користуванні вищезгаданим приміщенням та виселення відповідачів з нього, провадження в цій справі зупинено до вирішення справи №28/174-06-4477.

          Викладене свідчить про продовження користування приміщенням по вул. Рішельєвській, 25 у м. Одесі позивачем на підставі договорів оренди №27/6 та 27а/6  шляхом розміщення в цьому приміщенні МКАРЦ (МРРКЦ) у м. Одесі, підпорядкованого позивачу, після укладення додаткових погоджень про розірвання договорів оренди та прийняття судом рішення про виселення МРРКЦ, що сторонами не заперечується.

          Позивач вважає, що додаткові погодження про розірвання договорів оренди, підлягають визнанню недійсними у зв'язку з тим, що суперечать інтересам держави і суспільства, не відповідають статутним цілям діяльності Державної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби на водних об'єктах України МНС, з чим погодився суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, визнавши оспорювані угоди недійсними на підставі ст.50 ЦК УРСР, що застосовується до правовідносин сторін виходячи з п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 16.01.2003р.

          Згідно ст.50 ЦК УРСР недійсною є угода, укладена юридичною особою в суперечності з встановленими цілями її діяльності; до таких угод відповідно застосовуються наслідки, передбачені статтею 48 або 49 цього Кодексу.

          Таким чином, розглядаючи спір про визнання угод недійсними на підставі ст.50 ЦК УРСР, суд має визначити цілі діяльності позивача згідно статуту (положення) та встановити пряму суперечність укладеної угоди цім цілям, на що звертає увагу Вищий господарський суд  у постанові від 28.11.2006р. по даній          справі.

          Безпосередньо завдання позивача у південному регіоні здійснював (та здійснює зараз) Морський регіональний  рятувально-координаційний центр у м. Одесі, який був створений з метою виконання вимог міжнародних конвенцій, угод та договорів, що ратифіковані Україною і реагування на надзвичайні ситуації техногенного, природного та соціально-політичного характеру на водних об'єктах України; забезпечення пошуку та рятування людей на водних об'єктах, ліквідації забруднення і засмічення цих об'єктів, для чого Центр виконує відповідні функції (п.п.1.3., 2.2. Статуту МРРКЦ —а.с.17, 18, т.1). Згідно п.п.4, 5 Статуту Морського координаційного аварійно-рятувального центру у м. Одесі (т.1, а.с.267) Центр забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки користування водними об'єктами, водолазної справи, запобігання гибелі людей на водних об'єктах, реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, і т.д.; Центр входить до сфери управління МНС і є аварійно-рятувальним формуванням ДСАРСВО (позивача).

          Як вбачається з договорів оренди №27/6 та 27а/6, метою (цільовим призначенням оренди приміщень) їх укладення позивачем було розміщення Центру по Одеській області, що безпосередньо виконує завдання позивача у відповідній зоні відповідальності (Одеська, Херсонська, Миколаївська області).

          При цьому п.9.2. договору оренди №27/6 та п.7.5. договору оренди №27а/6 передбачена можливість розірвання договорів за погодженням сторін, що і було реалізовано сторонами шляхом укладення оспорюваних додаткових погоджень.

          Метою укладення додаткових погоджень від 29.10.2003р. було приведення відносин сторін у стан правової визначеності у зв'язку з наданням МРРКЦ у м. Одесі повноважень юридичної особи, необхідністю переукладення договорів оренди з новим суб'єктом орендних правовідносин, який має цивільну правоздатність відповідно до ст.29 ЦК УРСР, що випливає із змісту листів №№29-138 від 31.03.2003р., №32-985 від 08.08.2003р., №65-03/265 від 26.08.2003р.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 09.12.2005р. по справі №30/396-05-9154 встановлено не потребуючий доведення за ст.35 ГПК України факт укладення між Представництвом та МРРКЦ у м. Одесі договору оренди спірного приміщення №27/6 від 28.01.2004р. зі строком дії до 31.12.2004р., в той час як попередні договори оренди, в яких Орендарем виступав позивач (наразі Державна спеціалізована аварійно-рятувальна служба на водних об'єктах України МНС), припинили свою дію на підставі ст.26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, п.9.6. договору оренди №27/6, п.7.9. договору оренди №27а/6 достроково за погодженням сторін.

          Вказані додаткові погодження є проявом волевиявлення сторін, дією сторін у розумінні ст.41 ЦК УРСР, спрямованою на припинення договірних відносин, тобто є угодами.

          Як свідчить зміст позовної заяви та наявне у матеріалах справи розпорядження про розміщення новоствореної юридичної особи МРРКЦ у м. Одесі у спірному приміщенні згідно договорів оренди №27/6 та №27а/6, позивач в особі т.в.о. Начальника Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби Радашева В.І. 25.11.2005р. розпорядився розмістити у приміщеннях по вул. Рішельєвській, 25 у м. Одесі МРРКЦ у м. Одесі в період розгляду господарським судом справи №30/396-05-9154 про виселення, рішення в якій було прийняте 09.12.2005р.

          Твердження позивача про необізнаність щодо існування  додаткових погоджень про розірвання договорів у матеріалах справи не знаходять об'єктивного підтвердження, більш того, спростовуються змістом листів Начальника ДПРСВО МНС України Шепеля В.М. (а.с.28, 29), який очолював Службу у цей період часу.

          Відповідно до п.2 Положення про Державний координаційний центр реагування на надзвичайні ситуації на водних об'єктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.1999р. №1514, основними завданнями Центру є координація діяльності аварійно-рятувальних служб, забезпечення цілодобового чергування, здійснення систематичних перевірок готовності до реагування в умовах надзвичайних ситуацій сил та засобів аварійно-рятувальних служб, оперативне виявлення надзвичайних ситуацій на водних об'єктах, ліквідація забруднення на них, організація діяльності системи госпрозрахункових аварійно-рятувальних служб.

          Серед основних функцій Центру п.3 Положення визначає управління діяльністю регіональних координаційних центрів реагування на надзвичайні ситуації на водних об'єктах та підпорядкованих сил і засобів рятування.

          Відповідно до п.2 Указу Президента України від 15.06.2001р. №436/2001 "Про систему реагування на надзвичайні ситуації на водних об'єктах" основними завданнями Державної пошуково-рятувальної служби на водних об'єктах МНС є: здійснення пошуку та рятування людей на водних об'єктах, ліквідація забруднення і засмічення цих об'єктів, пошук та знешкодження боєприпасів і ємкостей з отруйними речовинами, що затонули; вжиття заходів щодо вдосконалення на основі сучасних технологій та з урахуванням міжнародних стандартів засобів і способів проведення пошуково-рятувальних і аварійно-рятувальних робіт на водних об'єктах; координація діяльності підрозділів пошуково-рятувальних сил та аварійно-рятувальних служб центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій усіх форм власності під час пошуку та рятування людей на водних об'єктах, а також ліквідації забруднення і засмічення цих об'єктів; створення системи прийому сигналів про лихо та оповіщення про нього вздовж узбереж Чорного та Азовського морів, внутрішніх водних шляхів, забезпечення цілодобового чергування відповідних пошуково-рятувальних сил; проведення систематичних перевірок готовності пошуково-рятувальних сил та аварійно-рятувальних служб центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій усіх форм власності до пошуку та рятування людей на водних об'єктах, ліквідації забруднення і засмічення цих об'єктів; організація підготовки та перепідготовки рятувальників і водолазів, проведення тренувань і навчань пошуково-рятувальних сил та аварійно-рятувальних служб; проведення атестації підрозділів пошуково-рятувальних сил; співробітництво з міжнародними організаціями у сфері пошуку та рятування людей на водних об'єктах, ліквідації забруднення і засмічення цих об'єктів, забезпечення в межах своєї компетенції виконання міжнародних договорів України.

          Основними завданнями Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби  Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи згідно п.3 Положення про ДСВАРС, затвердженого Наказом  Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 28.12.2005р. №440, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.03.2006р. за №357/12231, є проведення під час виникнення надзвичайних ситуацій на об'єктах і територіях аварійно-рятувальних робіт, ліквідація надзвичайних ситуацій та окремих їх наслідків, виконання робіт із запобігання виникненню та мінімізації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та щодо захисту від них населення і територій, захист навколишнього природного середовища та локалізація зони впливу шкідливих і небезпечних факторів, що виникають під час аварій та катастроф.

          ДСВАРС відповідно до покладених на неї завдань та функцій забезпечує постійну готовність своїх органів управління, сил і засобів до дій за призначенням. До пошуково-рятувальних робіт належить, зокрема,  пошук і рятування людей на водних об'єктах.

          На даний час позивач є Державною спеціалізованою аварійно-рятувальною службою на водних об'єктах України МНС (ДСАРСВО), яка діє на підставі Статуту (т.1, а.с.254), метою діяльності згідно п.14 Статуту є запобігання надзвичайних ситуацій, мінімізація їх наслідків та захист населення, акваторій водних  об'єктів та їх узбережжя; оперативне реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, проведення пошуково-рятувальних, аварійно-рятувальних робіт на водних об'єктах, захист водних об'єктів та локалізація зон впливу шкідливих і небезпечних факторів, що виникають під час аварій та катастроф. ДСАРСВО підпорядковуються морські регіональні координаційні центри (п.7 Статуту), які входять до складу ДСАРСВО, є її силами та забезпечують виконання покладених на неї завдань.

          Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на всіх етапах існування системи органів реагування на надзвичайні ситуації на водних об'єктах, починаючи з ДКЦРНС, утвореної згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.1999р. №1514, ці органи належали до сфери управління МНС, виконували організаційні та координаційні функції, а безпосередньо виконання покладених на них завдань було покладено на регіональні центри, підпорядковані позивачу, в межах встановлених для них зон відповідальності.

          При цьому відповідно до п.п.3.6. Постанови Кабінету Міністрів України від 18.08.1999р. №1514, п.п.1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України  від 26.10.2001р. №1431 забезпечення розміщення підрозділів ДКЦРНС, а подалі —ДПРСВО МНС України, було покладено на органи державної виконавчої влади, зокрема, обласні державні адміністрації разом з Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи .

          Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради є органом управління майном територіальної громади м. Одеси і в своїх діях з передачі в оренду приміщень комунальної власності керується Положенням про Представництво  по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, приписами Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, цивільного законодавства.

          Аналогічно, розриваючи договори оренди за погодженням сторін, Представництво діяло у відповідності зі ст.26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ст.220 ЦК УРСР, умов договорів оренди та на підставі звернень Орендаря, оформлених листами Начальника ДПРСВО МНС України.

          Слушним є зауваження скаржника стосовно того, що свої статутні завдання позивач може виконувати у будь-якому приміщенні, а новоствореному МРРКЦ була надана можливість продовжити користування спірним приміщенням на підставі договору оренди від 28.01.2004р.

          Слід звернути увагу також і на ту обставину, що строк дії цього договору був визначений вже при його підписанні (до 31.12.2004р.), але позивач (або МРРКЦ) не звертався до Представництва з пропозицією пролонгації цього договору для  розміщення МРРКЦ у м. Одесі у встановленому порядку, як і не вчинив будь-яких дій з ініціювання питання розміщення свого підрозділу в іншому приміщенні, хоча мав достатній час і підстави для цього.

          Судова колегія також вважає за необхідне відмітити суперечливість позиції позивача: незрозумілим залишається, для чого був укладений і виконувався договір оренди від 28.01.2004р. з МРРКЦ у м. Одесі, якщо  позивач не знав про розірвання договорів оренди додатковими погодженнями від 29.10.2003р. і вважав чинними договори оренди від 28.02.2000р. та 26.06.2002р. №27/6 та №27а/6 на те ж саме приміщення. За логікою позивача, у період з 28.01.2004р. по 31.12.2004р. діяло два договори оренди на одне й те ж приміщення, за якими Орендарем одночасно виступав і позивач і МРРКЦ у м. Одесі, що не відповідає як меті надання в оренду приміщення (для розміщення саме Центру), так і нормам чинного законодавства.

          На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що серед цілей діяльності та завдань позивача, визначених його установчими документами (спеціальна правосуб'єктність) не вказується забезпечення підпорядкованих йому регіональних рятувально-координаційних центрів приміщеннями для розміщення останніх, тому додаткові погодження про дострокове розірвання договорів оренди не можуть суперечити встановленим цілям діяльності Державної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби на водних об'єктах України МНС.

          За таких обставин, колегія суддів погоджується з думкою Представництва стосовно того, що оспорювані додаткові погодження про розірвання договорів оренди не містять ознак прямої суперечності цих угод цілям діяльності позивача, що виключає правомірність та обґрунтованість застосування до спірних правовідносин ст.50 ЦК УРСР.

          Місцевий господарський суд дійшов протилежного висновку, що не відповідає обставинам справи, неправильно застосував норму матеріального права —ст.50 ЦК УРСР, у зв'язку з чим оскаржуване рішення про визнання недійсними додаткових погоджень від 29.10.2003р. про  дострокове розірвання договорів оренди №27/6 від 28.02.2000р. та №27а/6 від 26.06.2002р., акту приймання-передачі приміщення від 29.10.2003р. за договором оренди №27/6 від 28.02.2000р. підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові.

          Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Вирішуючи спір, суд першої інстанції не надав правову оцінку твердженням позивача про порушення оспорюваними угодами інтересів держави і суспільства, у зв'язку з чим на його думку вони підлягають визнанню недійсними на підставі ст.49 ЦК УРСР.

          Вказаною нормою встановлюється, що якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного; при наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

          Обґрунтовуючи цю підставу своїх вимог, позивач вказує на те, що в приміщення по вул. Рішельєвській, 25 у м. Одесі було вкладено 274585грн. бюджетних коштів, витрачених на капітальний ремонт, тому дострокове розірвання договорів оренди завдає державі прямих збитків на цю суму з врахуванням індексу інфляції та зрісту вартості будівельних матеріалів і робіт.

          Проте наведені доводи не заслуговують на увагу в контексті правомірності вимоги про визнання додаткових погоджень недійсними за ст.49 ЦК УРСР, оскільки: по-перше, в спірних приміщеннях згідно наданих позивачем договорів на виконання проектних робіт, підряду, завдання на проектування, кошторисів, актів здачі-прийняття продукції та виконаних робіт, тощо, здійснювався поточний, а не капітальний ремонт; по-друге, умовами договору №27/6 на Орендаря взагалі не покладався обов'язок проводити ремонт (як капітальний, так і поточний), а обов'язок здійснення поточного ремонту за загальним правилом покладається на Орендаря; договір №27а/6 покладав на Орендаря обов'язок своєчасного проведення  капітального та поточного ремонту (п.п.4.2, 4.3), при цьому доля поліпшень орендованого майна визначається відповідно до ч.2 ст.27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, умов договору оренди і може бути предметом окремого позову і судового розгляду. Зокрема, у п.7.6. договору оренди №27а/6 від 26.06.2002р., сторони домовились, що усі зроблені Орендарем у приміщенні невід'ємні поліпшення передаються Орендодавцю безоплатно.

          Здійснивши поточний ремонт частини спірного приміщення у 2001р., позивач розмістив в ньому свій підрозділ на умовах сплати по 1грн. у рік орендної плати за кожним з договорів оренди, а МРРКЦ (нині —МРАКЦ) знаходиться у цьому приміщенні і до теперішнього часу, тобто майже 7 років використовує приміщення та споживає результати поточного ремонту в процесі користування.

          Надані позивачем докази виконання проведення поточного рекмонту (т.1, а.с.71-118) складені у 2000-2001р., мають відношення виключно до договору №27/6 від 28.02.2000р., у будь-якому разі не можуть підтверджувати обставину проведення ремонтних робіт у частині приміщень по вул. Рішельєвській, 25, що орендувалася за договором №27а/6 від 26.06.2002р., отже не відповідають вимогам належності доказів за ст.34 ГПК України в частині оспорювання позивачем додаткового погодження про розірвання договору оренди №27а/6 з підстав його недійсності за ст.49 ЦК УРСР.

          Не вбачається з наданих позивачем доказів та з його пояснень і наявності умислу у будь-якої з сторін угоди на її укладення з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, тобто кваліфікуючої ознаки для застосування до оспорюваних угод ст.49 ЦК УРСР.

          За цих обставин, твердження позивача про завдання державі збитків і укладення оспорюваних угод з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства позбавлені як фактичного, так і правового підгрунття.

          Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційну скаргу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, скасовує оскаржуване рішення від 26.07.2007р. з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову  Державної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби на водних об'єктах України МНС у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів –

ПОСТАНОВИЛА:

          1. Апеляційну скаргу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради задовольнити.

          2. Рішення господарського суду Одеської області від 26.07.2007р. скасувати.

          3. У задоволенні позовних вимог Державної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби на водних об'єктах України МНС відмовити.

          4. Стягнути з  Державної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби на водних об'єктах України МНС на користь  Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради 42,50грн. витрат по держмиту за подання апеляційної скарги.

          Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням необхідних реквізитів.

          Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

          Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя:                                                                 Мишкіна М.А.

Судді:                                                                                         Лашин В.В.

                                                                                                                            Поліщук Л.В.