Постанова

від 20.12.2021 по справі 922/4391/17

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 року м. Харків Справа № 922/4391/17

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Тарасова І.В. , суддя Шевель О.В.;

за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківський міський центр нерухомості» (вх.№3285Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 11.10.2021 у справі №922/4391/17 (повний текст ухвали складено 18.10.2021 суддею Погореловою О.В. у приміщенні господарського суду Харківської області)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстандарт Еко» , м.Київ,

до Комунального підприємства «Харківський міський центр нерухомості» , м.Харків,

про стягнення коштів у розмірі 3620889,05 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.10.2021 у справі №922/4391/17 у задоволенні заяви Комунального підприємства «Харківський міський центр нерухомості» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню по справі №922/4391/17, відмовлено.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, господарський суд виходив з того, що нормами Закону України "Про виконавче провадження" визначено чіткий порядок дій щодо закінчення виконавчого провадження у разі затвердження мирової угоди на стадії примусового виконання рішення суду та направлення відповідної постанови разом із виконавчим документом до суду, який його видав, у той час, як діючим законодавством не передбачено обов`язку суду визнавати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, у разі укладення мирової угоди. Крім того, судом зазначено, що стягувач має можливість примусового виконання мирової угоди у разі порушення боржником умов її добровільного виконання та подальшого пред`явлення мирової угоди до виконання у строк, встановлений ст.12 Закону України Про виконавче провадження .

Комунальне підприємство «Харківський міський центр нерухомості» з ухвалою не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить ухвалу господарського суду Харківської області від 11.10.2021 у справі №922/4391/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву КП «Харківський міський центр нерухомості» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, задовольнити, визнати наказ господарського суду Харківської області від 06.03.2018 у справі №922/4391/17 таким, що не підлягає виконанню, повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали неправильно застосовано норми процесуального права, неповно досліджено докази та неправильно встановлені обставини у справі. Апелянт вважає, що обов`язок боржника за наказом №922/4391/17 від 06.03.2018 відсутній, оскільки у справі затверджено мирову угоду на стадії виконання рішення, яка і є на сьогодні виконавчим документом у справі. На думку відповідача, обов`язок за наказом відсутній повністю у зв`язку з його припиненням, а, отже, наявні підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню, оскільки у відповідача відсутній обов`язок виконувати вказаний виконавчий документ. Також апелянт зазначає, що існування одночасно двох виконавчих документів, а саме наказу та мирової угоди в рамках однієї справи є неприпустимим. Щодо порядку дій виконавця під час затвердження мирової угоди, апелянт вважає, що це не є предметом даного спору.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Харківський міський центр нерухомості» (вх.№3285Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 11.10.2021 у справі №922/4391/17. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 02.12.2021 об 11:00 годині. Встановлено учасникам справи п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Встановлено учасникам справи строк до 25.11.2021 для подання письмових заяв, клопотань тощо. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2021 у зв`язку з перебуванням на навчанні судді Білоусової Я.О. та судді Фоміної В.О. для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №922/4391/17 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Пуль О.А., судді Тарасової І.В., судді Шевель О.В.

Згідно з пунктом 14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

У судовому засіданні 02.12.2021 після заслуховування правової позиції відповідача оголошено перерву у судовому засіданні до 20.12.2021 до 09:30 год., про що учасників справи повідомлено ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2021.

У судовому засіданні 20.12.2021 розгляд справи продовжено зі стадії, на якій було оголошено перерву.

Після перерви у судове засідання з`явився представник позивача, проти апеляційної скарги заперечувала, вважає її безпідставної та необґрунтованою, просить ухвалу господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги заявника, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду виходить з такого.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.02.2018 у справі №922/4391/17 позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства "Харківський міський центр нерухомості" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстандарт Еко" грошові кошти в сумі 3620889,05 грн та 54313,34 грн судового збору.

06.03.2018 на виконання вищевказаного рішення господарським судом видано відповідний наказ.

26.08.2021 державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України звернувся з заявою про затвердження мирової угоди на стадії виконання судового рішення з клопотанням про поновлення процесуального строку.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.08.2021 у справі №922/4391/17 затверджено мирову угоду, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрстандарт Еко" та Комунальним підприємством "Харківський міський центр нерухомості" у процесі виконання рішення господарського суду Харківської області від 05.02.2018 у справі №922/4391/17. Зокрема, у пункті 7 мирової угоди зазначено: Сторони усвідомлюють, що у разі затвердження судом мирової угоди, виконавче провадження підлягає закінченню з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 ст.39 Закону України Про виконавче провадження . Наслідки закінчення виконавчого провадження у зв`язку з затвердженням судом мирової угоди передбачені ст.40 Закону України Про виконавче провадження , сторонам зрозумілі . Укладаючи мирову угоду, сторони підтверджують, що мирова угода: є домовленістю сторін у виконавчому провадженні №64738886, про порядок виконання наказу господарського суду №922/4391/17, виданого 06.03.2018 (пункти 8, 8.1 мирової угоди).

29.09.2021 КП "Харківський міський центр нерухомості" звернулося до господарського суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, просило суд визнати наказ господарського суду Харківської області №922/4391/17, виданий 06.03.2018, таким, що не підлягає виконанню.

Заява обґрунтована тим, що обов`язок боржника щодо сплати коштів згідно з наказом господарського суду Харківської області №922/4391/17 відсутній у зв`язку із виникненням у КП "Харківський міський центр нерухомості" нового обов`язку щодо погашення заборгованості перед ТОВ "Укрстандарт Еко" у розмірах, на умовах і в строки, передбачені мировою угодою, відповідно до ухвали господарського суду Харківської області від 28.08.2021 у справі №922/4391/17, тому, на думку заявника, є підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з відомостями з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, 05.03.2021 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області №922/4391/17, виданого 06.03.2018.

Зазначений наказ перебував у провадженні державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, виконавче провадження №64738886.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

За приписами ст.129 Конституції України обов`язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства.

За приписом ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Горнсбі проти Греції наголосив на гарантованому ст.6 Конвенції праві на суд, яке повинно розцінюватися не лише в аспекті права особи звернутися до суду за захистом своїх прав, а і як обов`язковість виконання боржником судового рішення. Викладене означає, що виконання судового рішення є невід`ємною частиною судового процесу з метою забезпечення положень названої статті Конвенції (права на суд).

У рішеннях Європейського суду у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти Україні", "ПМП "Фея" та інші проти України" зазначається про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст.124 Конституції України.

Конституційний Суд України у рішенні №5-рп/2013 від 26.06.2013 також зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Порядок здійснення виконавчого провадження регулюється нормами Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини 2 ст.19 Закону України Про виконавче провадження сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ.

Статтею 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, право сторін укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частинами 1-4 ст.192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди.

Приписами ст.193 Господарського процесуального кодексу України визначено, що виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Таким чином, нормами Господарського процесуального кодексу України передбачено право сторін на укладення мирової угоди на будь-якій стадії судового процесу (навіть у процесі виконання рішення), а ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та може бути подана для її примусового виконання.

Тобто, така ухвала може бути підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали про затвердження мирової угоди.

Разом з тим, нормами Закону України "Про виконавче провадження" передбачено порядок дій виконавця щодо відкритого виконавчого провадження у разі затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.

Згідно з частинами 2, 3 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14-19 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

У разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 1 ст.40 зазначеного Закону).

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом (частина 3 ст.40 Закону України Про виконавче провадження ).

У разі затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення, державний виконавець закриває виконавче провадження та надсилає відповідну постанову разом із виконавчим документом до суду, який його видав.

Матеріали справи не містять копії постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження за наказом господарського суду Харківської області №922/4391/17, виданого 06.03.2018.

Разом з тим, відповідно до інформації, що міститься в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, стан виконавчого провадження ВП №64738886 - завершено.

Згідно з частинами 1, 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Частиною 1 статті 328 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (частина 2 ст.328 Господарського процесуального кодексу України).

Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Така правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 16.01.2018 у справі № 755/15479/15-ц.

З аналізу вищезазначеного убачається, що механізм визнання наказу таким, що не підлягає виконанню передбачено з метою унеможливлення відкриття виконавчого провадження у разі пред`явлення його до виконання.

Разом з тим, чинним законодавством не передбачено визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у разі закінчення виконавчого провадження на підставі частини 1 ст.93 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконавче провадження за таким документом у силу закону не може бути розпочато знову.

Отже, у даному випадку, вищезазначені обставини виключають можливість подвійного стягнення, на чому наголошує апелянт, оскільки виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області №922/4391/17, виданого 06.03.2018, підлягає закриттю на підставі частин 1, 3 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження", а виконавчий документ поверненню до суду, який його видав.

Порядок дій виконавця у разі визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, є абсолютно аналогічним діям у разі затвердження судом мирової угоди на стадії виконання рішення, а саме, закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа до суду (ст.39, 40 Закону України "Про виконавче провадження"), за виключенням порядку стягнення виконавчого збору.

Відповідно до частини 7 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Згідно з частиною 3 ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Ураховуючи, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 2 частини 1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" та повернення наказу до суду першої інстанції унеможливлює повторне пред`явлення наказу господарського суду Харківської області №922/4391/17, виданого 06.03.2018, до виконання, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відсутність правових підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, у разі невиконання виконавцем вимог Закону України "Про виконавче провадження" такі дії або бездіяльність виконавця можуть бути оскаржені до суду, що видав виконавчий документ.

Колегія суддів зазначає, що невиконання виконавцем вимог частин 1, 3 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" та не повернення виконавчого документу до господарського суду, не є підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, доводи апелянта про неправильне застосування господарським судом норм процесуального права, неповне дослідження доказів, неправильне встановлення обставин у справі під час прийняття оскаржуваної ухвали, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

Стаття 13 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Згідно зі ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом першої інстанції у повній мірі з`ясовані та правильно оцінені обставини у справі та прийнята ним ухвала є законною та обґрунтованою, у зв`язку з чим підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не убачає.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківський міський центр нерухомості" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 11.10.2021 у справі №922/4391/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 22.12.2021.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя І.В. Тарасова

Суддя О.В. Шевель